На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Аналз психопатологчних проявв, звязок мж порушеннями вуглеводного обмну основними клнкопсихопатологчними характеристиками при сексуальних порушеннях у хворих на параноїдну шизофреню. Комплекс терапевтичних заходв для корекцї патологї.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 21.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ
РАХМАН ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК: 616.89-008.442-02:616.895.7]-036-08
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ТЕРАПІЯ СЕКСУАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ПАРАНОЇДНІЙ ШИЗОФРЕНІЇ
14.01.16 - психіатрія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України
Науковий керівник доктор медичних наук, професор Влох Ірина Йосипівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра психіатрії, психології та сексології, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри
доктор медичних наук, професор Чабан Олег Созонтович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної психіатрії, сектор соціальних проблем пограничних станів та соматоформних розладів, завідувач сектору
Захист відбудеться «18» вересня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103
Автореферат розісланий «12» серпня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук
Н.О.Дзеружинська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Шизофренія частіше, ніж інші психози, стає причиною сексуальних порушень (СП) (В. В. Кришталь, 2008; Г. Т.Сонник, 2005; М.Modai, I.Landa, 2001). Розлади в сексуальній сфері у хворих на параноїдну шизофренію мають складні механізми розвитку, які обумовлені поєднанням біологічних, психологічних і соціальних факторів (В.В.Кришталь, 2008). З одного боку, прямий пригнічуючий вплив головного мозку на спінальні центри та надмірне збудження симпатичної нервової системи призводить до підвищення тонусу гладкої мускулатури, а також пошкодження інсулінових рецепторів та внутрішньоклітинних процесів імпульсації (G.C.Lyketsos, P.Mailis, 2001). З іншого - опосередкована дія через порушення в афективній сфері у хворих на шизофренію, що виявляється у зниженні настрою, самооцінки, відсутності інтересу до соціального спілкування з намаганням ізолюватися (Н.А.Марута, 2007; М.І.Винник, 2007; А.А.Зайцев, 2004; Г.Я.Пилягина, 2003; Н.Г.Пшук, 2003; A.Roy, 2003; Є.Г.Сонник, 2001). Характер емоційних комунікацій з найближчим оточенням, особливо з сім'єю, відіграє важливу роль в перебігу шизофренії. Високий рівень негативних емоцій, надмірно критична позиція по відношенню до хворого суттєво погіршують стан (М.В.Маркова, 2007). Виникнення СП на фоні афективних розладів у хворих на шизофренію часто є загрожуючим фактором стабільності сім'ї, тому являє собою не лише медичну, але і серйозну соціальну проблему (В.В.Кришталь, 2008; О. К. Напрєєнко, 2006; В.Я.Пішель, 2006; С.І.Табачніков, 2004; П. Г.Андрух, 2003; О.М.Годзенко , Б.В.Михайлов, 2001).
Наукові дослідження останніх років свідчать про важливу патогенетичну роль метаболічних змін при СП (І.Й.Влох , Р. І.Білобривка, 2006; L.Citrome, L.Blonde, C.Damatarca, 2005). Літературні дані, які вказують на наявність порушень вуглеводного обміну при СП, не розглядають питання про функціональний стан піруватдегідрогеназної (ПДГ) системи у хворих із СП в структурі шизофренії, а також їх зміни в процесі лікування (D. Henderson, E. Cagliero, P. Copeland, 2005).
Корекція СП повинна враховувати парний характер сексуальної функції, бути комплексною, у лікуванні не повинно бути гендерних пріоритетів, оскільки проблема як чоловічої, так і жіночої сексуальної дисфункції залучає обидвох партнерів та привносить психологічний дискомфорт на рівні сексуального, сімейного та соціального функціонування (Г. Т.Сонник, 2006; О. С.Чабан, 2006; R.Elk, B.J.Dickman, A.F.Teggin, 2006; В.В.Кришталь, 2005; M.C.Mauri, G.I. Hogarty, 2004; Є.Г.Сонник, 2001). Незважаючи на наявність в сучасній медицині великої кількості спеціалізованих терапевтичних програм щодо лікування СП при шизофренії, ефективність їх, на жаль, залишається недостатньою.
Все вищезазначене зумовлює актуальність та доцільність представленого дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії, психології та сексології і сектору біофізики Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України за темою “Дослідження механізмів розвитку іонних мембранопатій” (№ державної реєстрації 0198U00877).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на підставі клініко-психопатологічного і сексологічного досліджень розробити комплекс терапевтичних заходів для корекції сексуальних порушень у хворих на параноїдну шизофренію.
Для досягнення поставленої мети були визначені основні задачі:
1. Вивчити клінічні особливості сексуальних порушень у хворих на параноїдну шизофренію.
2. Проаналізувати психопатологічні прояви при сексуальних порушеннях у хворих на параноїдну шизофренію.
3. Вивчити особливості та встановити зв'язок між порушеннями вуглеводного обміну і основними клініко-психопатологічними характеристиками сексуальних порушень у хворих досліджуваних груп.
4. Розробити комплекс терапевтичних заходів для корекції сексуальних порушень у хворих на параноїдну шизофренію.
5. Оцінити ефективність запропонованих методів лікування сексуальних порушень у хворих на параноїдну шизофренію.
Об'єкт дослідження - сексуальні порушення у хворих на параноїдну шизофренію.
Предмет дослідження - клініко-психопатологічні особливості сексуальних порушень у хворих на параноїдну шизофренію.
Методи дослідження: клініко-психопатологічний, сексологічний, лабораторно-біохімічний, статистичний.
Клініко-психопатологічний метод ґрунтувався на загальноприйнятих підходах до психіатричного обстеження шляхом стандартизованого інтерв'ю та спостереження. До його структури входило ретельне дослідження анамнезу, кількісна та якісна оцінка скарг, проявів психопатологічної симптоматики та вивчення медичної документації для верифікації психічного стану пацієнтів з сексуальними порушеннями при параноїдній шизофренії та динаміки патологічного процесу з використанням діагностичних критеріїв МКХ-10, а також для проведення комплексного аналізу ефективності запропонованих методів терапії.
З метою психометричної оцінки шизофренічної симптоматики у хворих використовувалася стандартизована шкала PANSS, оцінка афективних розладів проводилася за допомогою стандартизованої шкали Гамільтона (HAMD-21).
При аналізі сексуальних порушень у обстежених категорій пацієнтів використовувалася стандартна шкала “Сексуальна формула чоловіча” (СФЧ), тип статевої конституції чоловіків досліджували за методикою Г.С. Васильченка (1990). Для оцінки та порівняння терапевтичного ефекту застосовувалася шкала загального клінічного враження (CGI).
Вивчення стану вуглеводного обміну у хворих з СП при параноїдній шизофренії та в контрольних групах здійснювалося за допомогою піруватемічного, піруватуричного і піруватдегідрогеназного тестів на толерантність до глюкози.
Статистичним методом проведено порівняльну обробку отриманих даних з використанням t-критерія Стьюдента для встановлення достовірних відмінностей між показниками в основній та контрольних групах.
Наукова новизна одержаних результатів. В результаті дисертаційного дослідження вперше була виконана комплексна оцінка клініко-психопатологічних особливостей СП у хворих на параноїдну шизофренію. Вперше встановлено, що розлади афективної сфери депресивного регістру в структурі параноїдної шизофренії визначають клініко-психопатологічні особливості СП. Вперше вивчено особливості вуглеводного обміну та здійснено патогенетичну інтерпретацію виявлених змін при СП у хворих на параноїдну шизофренію.
Вперше розроблено і впроваджено у практику комплекс терапевтичних заходів для корекції СП у хворих на параноїдну шизофренію. Вперше встановлено позитивний вплив розроблених методів лікування на СП, афективні розлади та стан вуглеводного метаболізму у хворих на параноїдну шизофренію.
Вперше запропоновано комплексний підхід до подолання СП, обґрунтовано доцільність проведення корегуючої терапії в сексуальній парі, в якій чоловік страждає параноїдною шизофренією, що створило додатковий ресурс в лікуванні СП та покращення якості життя в даного контингенту хворих.
Практичне значення одержаних результатів. В результаті дисертаційної роботи запропоновано та впроваджено в клінічну практику комплекс терапевтичних заходів для лікування хворих із СП при параноїдній шизофренії. Доведено ефективність застосування поряд із базовою нейролептичною терапією антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну та психотерапевтичних методів при корекції СП у хворих на параноїдну шизофренію. Обґрунтовано доцільність проведення корегуючої терапії в сексуальній парі, в якій чоловік страждає параноїдною шизофренією.
Розроблений комплекс терапевтичних заходів в лікуванні хворих із СП був впроваджений в роботу Львівського міського сексологічного центру, стаціонарні відділення комунального закладу “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня”, в практичну роботу відділень Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, Івано-Франківської обласної психіатричної лікарні № 3. Основні результати, отримані в ході дисертаційного дослідження, використовуються в науково-дослідній роботі і навчальному процесі кафедри психіатрії, психології та сексології та кафедри біохімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.
Особистий внесок дисертанта. Дисертантом самостійно запропонована і сформульована наукова задача, особисто проаналізовано її актуальність та ступень вивчення в Україні та за кордоном. Самостійно виконано клініко-психопатологічне, сексологічне та лабораторно-біохімічне обстеження хворих. Особисто встановлено та інтерпретовано результати досліджень, опрацьовано дані медичної документації, проведено статистичну обробку, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації.
Особистий внесок здобувача до публікацій у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у наступному: у роботах № 5, 11 (згідно зі списком праць, наведеному наприкінці автореферату) самостійно організовано підбір тематичних хворих та встановлено клінічні результати; у роботах № 3, 6 особисто проведено збір первинного матеріалу та аналіз отриманих результатів; у статтях № 4, 7, 8, 9 самостійно проведено планування дослідження, підбір тематичних хворих, інтерпретація статистичних даних.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на: Пленумі Правління науково-медичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Тернопіль, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції психіатрів з міжнародною участю “Реабілітація і подолання стигматизації в психіатрії” (Львів, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нова психофармакологія і прогрес в психіатрії” (Львів, 2004 р.), засіданнях обласного наукового товариства психіатрів (2004-2006 рр.), спільних засіданнях кафедр психіатрії, психології та сексології, біохімії та сектору біофізики Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, 2005-2008 рр.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, в тому числі 9 статей у спеціалізованих фахових виданнях згідно переліку ВАК України (2 наукові праці одноособові), 1 - тези конференції, 1 - навчальний посібник, отримано 1 деклараційний патент на корисну модель.
Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 159 сторінках машинописного тексту (основного тексту - 120 сторінок). Робота складається з вступу, п'яти розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження, три розділи з викладенням результатів власних досліджень), аналізу та узагальнення отриманих результатів дослідження, висновків, списку використаної літератури з 225 джерел (113 вітчизняних та авторів СНД і 112 зарубіжних). Матеріали роботи ілюстровані 29 таблицями, 8 рисунками, 2 додатками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати комплексного клініко-психопатологічного, сексологічного та лабораторно-біохімічного дослідження 117 чоловіків з діагнозом параноїдна шизофренія, у яких на фоні афективних розладів спостерігалися СП. Нозологічна діагностика базувалась на критеріях МКХ-10. На час дослідження пацієнти знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділеннях № 20 та № 16 Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні. Перебіг параноїдної шизофренії на момент дослідження характеризувався етапом становлення ремісії. Всі пацієнти перебували в шлюбі, у сексологічне дослідження залучалася подружня пара.
В дослідження були включені дві контрольні групи. Першу групу складали 30 добровольців віком від 30 до 45 років, соматично та психічно здорових, без факторів ризику щодо розвитку цукрового діабету. У другу контрольну групу було залучено 30 чоловіків з діагнозом параноїдна шизофренія, без СП і будь-якої соматичної супутньої патології та без факторів ризику щодо розвитку цукрового діабету. Афективна симптоматика в даній контрольній групі проявлялася у вигляді субдепресивного стану з чітким вираженням в структурі гострого психотичного приступу. Середня оцінка по шкалі PANSS становила 77,9 ± 8,1 бал, за шкалою Гамільтона отримано середній бал 14,4 ± 1,2. У відповідності з оцінкою по шкалі CGI стан більшості пацієнтів (26 хворих - 86,7 %) був визначений як виражена форма захворювання, загальний бал в даній групі становив 5,1 ± 0,13. Загальний показник по шкалі СФЧ становив 25,4 ± 2,7 балів. Статева конституція у 8 чоловіків (26,7 %) була середньою, у 22 (73,3 %) - сильною.
Всі обстежені хворі основної групи були розподілені на 3 групи відповідно до характеристики порушень в афективній сфері: в першій групі характерними були тривожно-депресивні розлади, у пацієнтів другої групи відмічалися депресивні порушення із апатичним компонентом, депресивно-іпохондрична симптоматика спостерігалася в пацієнтів третьої групи. Групи були співмірними за віком, рівнем освіти та тривалістю захворювання.
В першу групу було включено 43 хворих на параноїдну шизофренію. Середня оцінка по шкалі PANSS становила 82,4 ± 11,4 бали, за шкалою Гамільтона отримано середній бал 25,5 ± 2,2. У відповідності з оцінкою по шкалі CGI стан більшості пацієнтів (32 хворих - 74,4 %) був визначений як виражена форма захворювання, загальний бал в даній групі становив 5,6 ± 0,48.
Клінічна картина афективних порушень у хворих першої групи визначалася наявністю тривожно-депресивної симптоматики. На фоні пригніченого настрою 35 пацієнтів (81,4 %) висловлювали скарги на руховий неспокій, в 28 осіб (65,1 %) - спостерігалась різка ажитація. Почуття вини переживав 41 пацієнт (95,3 %), фобії виявлено у 31 хворого (72,1 %). Всі пацієнти мали порушення сну. В 39 хворих (90,7 %) були присутні вегетативні розлади, на головокружіння скаржилися 38 осіб (88,4 %), гіпергідроз - 25 (58,1 %), приступи задухи були у 27 чоловіків (62,8 %), головний біль та неприємні відчуття в ділянці серця відмічав 31 пацієнт (72,1 %), дискомфорт в абдомінальній зоні виявляли 27 осіб (62,8 %), біль в попереку зустрічався в 32 пацієнтів (74,4 %).
При вивченні СП виявлено, що зниження лібідо було присутнє у всіх досліджуваних даної групи. Гіпо- та аноргазмію під час обстеження встановлено у 39 пацієнтів (90,7 %). Відсутність оргазмічних відчуттів виявили 33 особи (76,7 %), пригнічення оргазму - 6 пацієнтів (14 %). Порушення ерекції встановлено у 22 чоловіків (51,2 %), з них повна відсутність ерекції спостерігалася в 18 пацієнтів (41,9 %), явища гіпоерекції - у 7 чоловіків (16,3 %). Прискорена еякуляція була в 19 чоловіків (44,2 %). Значна група - 32 особи (74,4 %) - мала поєднані сексуальні розлади - гіпоерекцію та прискорену еякуляцію, прискорену еякуляцію та порушення оргазмічних відчуттів, в кожному з випадків це супроводжувалося зниженням лібідо.
В ході обстеження з використанням стандартної шкали СФЧ встановлено, що загальний показник становив 18,7 ± 1,6 балів. Статева конституція у 33 чоловіків (76,7 %) була слабкою, у 10 (23,3 %) - середньою.
Середня оцінка по шкалі PANSS в пацієнтів другої групи (44 особи) становила 79,1±9,6 балів, за шкалою Гамільтона отримано середній бал 29,2 ± 1,3. У відповідності з оцінкою по шкалі CGI стан більшості пацієнтів (37 хворих - 84,1 %) був визначений як виражена форма захворювання, загальний бал становив 5, 44 ± 0, 32.
Характерним у клініці афективних порушень у всіх хворих обстежуваної групи було те, що на фоні депресивного стану спостерігався апатичний компонент з переживанням втрати зацікавленості до подій у власному житті, байдужістю до проблем сім'ї. У 18 хворих (40,9 %) домінувала думка про власну неповносправність, у 41 пацієнта (93,2 %) характерною ознакою виявлено виснажуваність психічної діяльності, що проявлялася суб'єктивним переживанням зниження пам'яті і працездатності, 40 пацієнтів (90,9 %) виявляли вегетативні розлади із відчуттям дискомфорту в тілі. Розлади сну, які характеризувалися гіперсомнією з неможливістю встати з ліжка, виснажливою сонливістю на протязі дня, відсутністю відчуття відпочинку після нічного сну, виявлено у 36 хворих (81,8 %).
Дослідження особливостей сексуальних порушень у пацієнтів другої групи показало, що зниження лібідо було у 42 хворих (95,5 %), гіпо- та аноргазмія - у 37 пацієнтів (84,1 %), відсутність оргазмічних відчуттів - у 15 осіб (34,1 %), пригнічення оргазму - у 22 пацієнтів (50,0 %). Порушення ерекції виявлено у 21 чоловіка (47,7 %), з них анерекція спостерігалася в 5 чоловіків (11,4 %), гіпоерекція - у 16 пацієнтів (36,4 %) , в 2 (4,5 %) виявлена ретардована еякуляція. У 34 осіб (77,3 %) були наявні поєднані сексуальні розлади, в основному відмічалися гіпоерекція та порушення оргазмічних відчуттів, в кожному з випадків це супроводжувалося зниженням лібідо.
В ході проведеного дослідження з використанням шкали СФЧ було виявлено наступне: загальний показник становив 17,2 ± 1,2 бали. Статева конституція у 30 чоловіків (68,2 %) була слабкою, у 14 (31,8 %) - середньою.
Середня оцінка по шкалі PANSS в пацієнтів третьої групи (30 хворих) становила 87,4±10,2 бали, за шкалою Гамільтона отримано середній бал 26,7 ± 3,5. У відповідності з оцінкою по шкалі CGI стан більшості пацієнтів (25 хворих - 83,3 %) був визначений як виражена форма захворювання, загальний бал становив 5,8 ± 0,24.
Стрижневим компонентом в структурі афективних порушень у хворих третьої групи були ознаки депресивно-іпохондричного синдрому. Генералізований страх виявлено у 25 пацієнтів (83,3 %). Порушення структури сну спостерігалося у 22 осіб (73,3 %), причинами безсоння в вечірній час слугували явища своєрідної візуалізації уявлень (калейдоскоп думок), які перш за все стосувалися побоювання за своє здоров'я, 8 пацієнтів (26,7 %) страждали від раннього пробудження, нав'язливих думок та страхів в передранковий час. Відсутність зацікавленості до подій у власному житті, інтересу в соціальних інтеракціях виявлено у 26 пацієнтів (86,7 %). Деяка оживленість, емоційний підйом виявлялися лише в ході розпитування про стан здоров'я, загалом хворі залишалися відгородженими, емоційно-холодними. Депресивно-іпохондрична симптоматика у 28 пацієнтів (93,3 %) супроводжувалася вегетативними розладами.
В процесі дослідження СП у хворих третьої групи було встановлено, що зниження лібідо було у 27 хворих (90,0 %). Порушення оргазму виявлено у 18 пацієнтів (60,0 %), аноргазмія встановлена у 7 осіб (23,3 %), гіпооргазмія - у 11 пацієнтів (36,7 %). Порушення ерекції відмічалось у 18 чоловіків (60,0 %), анерекція -в 3 пацієнтів (10,0 %), гіпоерекція - у 15 (50,0 %). Еякуляторні розлади спостерігалися в 12 випадках (40,0 %), передчасна еякуляція була у 9 осіб (30,0 %), відтермінована - в 3 (10,0 %). Поєднані сексуальні розлади виявлені у 23 осіб (76,7 %). В основному відмічалися гіпоерекція та порушення оргазмічних відчуттів, в кожному з випадків це супроводжувалося зниженням лібідо. Всі пацієнти висловлювали скарги на зниження статевого потягу з чисто формальним занепокоєння з приводу СП, з невизначеним або “байдужим” типом реагування, та відсутністю конструктивних прагнень щодо усунення сексуальних проблем.
Загальний показник по шкалі СФЧ становив 17,9 ± 2,8 балів. Статева конституція у 23 чоловіків (76,7 %) була слабкою, у 7 (23,3 %) - середньою.
Дослідження функціонального стану ПДГ-системи проводилося в два етапи: на час становлення ремісії параноїдної шизофренії (10-12 тиждень) та після закінчення активного лікування (22-24 тиждень).
Результати обстеження в першій контрольній групі показали фізіологічну перевагу інсулінової активності та урівноваження процесів гліколізу та глюконеогенезу на 120 хвилині глюкозотолерантного тесту. Отримані дані в другій контрольній групі засвідчили перевагу стану ПДГ- гіпотолерантності компенсованої, що свідчить про дизрегуляцію процесів вуглеводного метаболізму.
Встановлено, що при СП, які поєднуються з афективними розладами тривожно-депресивного характеру спостерігається стан ПДГ-гіпертолерантності із реактивною гіперконтррегуляцією (р<0,05).
Аналіз параметрів активності ПДГ-системи у пацієнтів другої групи у порівнянні з даними контрольних груп вказує на наявність істотної ПДГ недостатності (р<0,05) та порушення гормональної інтеграції процесів гліколізу та глюконеогенезу, що клінічно корелює з апато-депресивними проявами.
Аналіз отриманих показників активності ПДГ-системи свідчить про наявність прихованої інсулінової недостатності і діабетичну спрямованість вуглеводного метаболізму (р<0,05) третьої групи хворих, у яких виявляється депресивно-іпохондрична симптоматика.
Терапевтичний підхід в лікуванні СП при афективних розладах у хворих на параноїдну шизофренію базувався на принципах єдності біологічних та психосоціальних факторів, носив сходинчастий характер, включав різноманітність проводимих заходів (психофармакологічних, психотерапевтичних) та доповнювався найважливішим принципом парності, коли в процес лікування залучалася дружина хворого.
З метою корекції СП при афективних розладах у хворих на параноїдну шизофренію була розроблена терапевтична схема, яка включала поряд із базовою антипсихотичною терапією застосування антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну (СІЗЗС) та психотерапевтичну корекцію, а саме, проведення сімейної, когнітивно-біхевіоральної, елементів раціональної психотерапії та тренінгів (комунікативного, сексуально-еротичного). Тривалість стаціонарного етапу лікування становила 10-12 тижнів, амбулаторного - 12 тижнів.
Для вивчення ефективності вищезазначених заходів всі обстежені пацієнти були розділені на 3 підгрупи (А, В і С) в залежності від схеми лікування.

Таблиця 1

Розподіл досліджуваних хворих на підгрупи в залежності

від схеми лікування

Групи
Кількість хворих в залежності від схеми лікування
Підгрупа А
Підгрупа В
Підгрупа С

Базова терапія,

абс. к-сть ( %)

Базова терапія, СІЗЗС,

абс. к-сть ( %)

Базова терапія, СІЗЗС, комплекс психотерапевтичних заходів,

абс. к-сть ( %)
І
17 (40,5 %)
12 (32,5 %)
14 (36,8 %)
ІІ
13 (30,9 %)
16 (43,2 %)
15 (39,5 %)
ІІІ
12 (28,6 %)
9 (24,3 %)
9 (23,7 %)
Разом
42 (100 % и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.