Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Cонзм антисемтизм

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
Сіонізм (від гори Сіон) — єврейський націоналізм, рух європейських євреїв кінця 19 ст. за створення єврейської держави. Цей рух значною мірою став відповіддю на антисемітизм. Головна мета сіонізму виявилася досягнутою в 1948 р., коли була утворена держава Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах його кордонів. З цього моменту сіонізмом можна назвати підтримку держави Ізраїль. Подібно до інших форм націоналізму, особливим різновидом якого він є, сіонізм припускає значне розмаїття ідеологій. У 1947 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію 181, що передбачає створення на території Палестини двох держав — єврейської і арабської, забезпечивши таким чином досягнення основної мети сіонізму. Проте 10 листопада 1975 року ХХХ сесія Генеральної Асамблеї ООН зусиллями СРСР (за підтримки арабських і «неприєднаних» країн і на тлі нафтової кризи 1973—1974 років) ухвалила (за-72, проти- 35, утрималися-32) резолюцію 3379, яка визначила сіонізм як «форму расизму та расової дискримінації». 16 грудня 1991 року на вимогу США і Ізраїлю (що поставив відміну резолюції 3379 умовою участі країни в Мадридській конференції) це визначення було відкликане резолюцією 4686 Генеральної Асамблеї ООН (за — 111, проти — 25, утрималося — 13). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сіонізм — ідеологія дегенерації
   Тему міжнародної конференції в Тегерані було присвячено доленосній для всього світу проблемі Єрусалима і захисту прав палестинського народу. Із ким пов'язана ця проблема і від кого варто захищати палестинців? Відповідь усім відома: проблема Єрусалима і захист палестинців прямо пов'язані з політикою сіоністського Ізраїлю і просіоністських США, тобто з міжнародним сіонізмом. Для того, щоб зрозуміти, з яким явищем ми маємо справу, необхідно хоча б коротко розглянути його джерела і розвиток.
   Носіями сучасної сіоністської ідеології є євреї і пов'язані з ними денаціоналізовані елементи, тому будь-яка спроба безстороннього вивчення даної проблеми автоматично викликає огульні обвинувачення в «антисемітизмі». Наприклад, тільки за останні роки до лав «антисемітів» зусиллями сіоністів зараховано нобелівських лауреатів О. Солженіцина і Х. Сарамаго, американського актора і режисера М. Гібсона, прем'єр-міністрів Індонезії М. Махатхіра і Нової Зеландії Х. Кларка, президентів ПАР Н. Манделу і Румунії І. Ілієску, комісара ООН М. Робінсона і міністра закордонних справ Британії Р. Кука. Звинувачення в антисемітизмі являють собою різновид ідеологічної зброї сіоністів, що використовується у політичному цькуванні й політичних репресіях проти неугодних. Разом із тим така неадекватна реакція на будь-які спроби об'єктивного вивчення джерел і шляхів розвитку сіонізму вказує на нього як на ідеологію, що намагається приховати свої справжні зміст і мету. Названа тактика й стратегія властиві, як правило, злочинній діяльності, що має антигромадські цілі. Саме тому сіонізм потрібно привселюдно розглянути у всіх його проявах, він має стати предметом постійної міжнародної уваги.
     Вважається, що євреї — сучасні носії ідеології сіонізму — з'явилися в нинішній Палестині близько ХІІІ ст. до н. е. як кочові племена, відомі як хабіру. Відповідно до американського дослідника єврейського походження Захарії Сітчіна, «цим словом ассирійці і вавілоняни в ХVІІІ і ХVІІ ст. до н. е. називали банди західних семітів, що займалися грабунком і мародерством» [7, с. 292]. Про хабіру — ізраїльтян — згадується й у давньоєгипетських документах часів фараона Рамзеса ІІ, де сказано, що «це слово означало людей, у яких не було ані батьківщини, ані власності… і за сильного правителя їх не важко було тримати під контролем. Однак за слабких правителів хабіру могли стати небезпечними для правопорядку» [1, с. 45]. Характерно, що серед «1000 богів» Хетського царства (ХVІІІ–ХІІ ст. до н. е.) наприкінці було названо «боги ізгоїв» — «людей хабіру і лулахі» [5, І, с. 584]. Лулахі (або лахлухі) — це курдистанські євреї, які живуть також у Грузії і Казахстані [4, с. 122]. Американський автор єврейського походження Аллен Едвардс у книзі «Юдейська еротика» (Нью-Йорк, 1967. — С. 5), написаної на захист євреїв, стверджує, посилаючись на римського історика Юстина і його «Історію юдеїв», що банду прокажених і сексуально хворих єврейських рабів було вигнано з Єгипту (Дельти Нілу) до пустелі, оскільки оракул Аммона оголосив, що ці нечистоплотні раби є причиною згубної хвороби, яка поширилася по всьому Єгипту. Юстин був не єдиним класичним істориком, який пише про цей скандал: ми знаходимо це також у працях Мането, Тацита і Діодоруса Сікулуса» [цит. за: 3, с 183].
      Із наведених вище джерел (із яких велика частина належить єврейським авторам) виходить, що походження сучасних євреїв, які є конгломератом багатьох етнічних спільнот і субетнічних груп, розсіяних у різних країнах світу [4, с 122], пов'язане з первинними асоціальними співтовариствами. Такі асоціальні співтовариства, які древні автори називають «бандами», «загарбниками», «мародерами» і «сексуально хворими», є, як правило, носіями різних патологій, що проявляється у відповідній спадковості, насамперед, у сфері злочинності, сексуальних перекручень і психічних хвороб. Наприклад, у 12-ти томах «Єврейської енциклопедії» (Нью-Йорк, 1901-1907 рр.) прямо вказується, що «євреї більш схильні до хвороб нервової системи, аніж інші раси і народи, серед яких вони живуть». Цей висновок «Єврейської енциклопедії» підтверджує єврейський учений Мюнцер, який у своїй книзі «Дорога в Сіон» пише: «Ми, євреї, не тільки дегенерували і перебуваємо наприкінці цивілізації… ми зіпсували кров усіх народів Європи» [цит. за: 3, с 130, с. 277 ]. 

Дегенерація, як відомо, - це виродження, погіршення з покоління в покоління цінних духовних і фізичних якостей, що веде відповідно до підвищення злочинності у всіх сферах громадського життя. У тому числі в політичній, включаючи міжнародний рівень. Наприклад, французький автор єврейського походження Бернард Лазар у книзі «Антисемітизм» (Лондон, 1967) стверджує: «Революція є роботою однієї або декількох сект, що зародилися в далекій давнині, сект, створених … жагою влади і принципом руйнування» [цит. за: 3, с 279].
    Основою діяльності таких руйнівних асоціальних співтовариств має служити відповідна доктрина, що виправдовує подібні устремління та мотивує їх. Розглянемо, у зв'язку з цим, основні джерела юдаїзму, до яких належать наступні:
•Тора - збірник біблійних текстів ХІІІ ст. до н. е. - ІІ ст. н. е., належних різним народам (шумерам, єгиптянам, аккадцям, іранцям, грекам), але зібраних і відповідним чином оброблених релігійними єврейськими компіляторами в досить пізній період. Цей юдейський канон став основою релігійно-расової доктрини, яка згодом протиставила євреїв усьому людству;
• Талмуд - збірник юдейських законів і  коментарів до них, створений між II-V ст. н. е. Цю правову систему юдаїзму  багато дослідників однозначно визначають як тоталітарну, сутністю якої є релігійно-етнічна  нетерпимість і ненависть;
• Каббала - містичне вчення, що сформувалося в  ХІІІ ст. і перемогло в усіх центрах  юдаїзму до ХVІ ст. під назвою хасидизм, що символізувало тотальне поширення  магії. У цій системі досить важлива  і самостійна роль належить сатані;
• Хатанія (або Танья) - основна книга хасидської секти Хабад, створена на рубежі ХVІІІ- ХІХ ст. «любавичським ребе» Шнеур-Залманом (Шнеєрсоном) і вважається детально розробленою концепцією єврейського фашизму. У сьогоднішніх США й Ізраїлі ці юдео-нацистські ідеї широко поширюються серед населення, у школах і в армії [8, с 83; 9, с. 33-34]. 

Ізраїльський  професор, доктор наук Ісраель Шахак, колишній юдей і сіоніст, у книзі  «Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох тисячоліть» викладає основні закони юдаїзму, що зводяться до наступного:
    євреям дозволяється вбивати і навіть організовувати геноцид неєвреїв;
    євреям не дозволяється рятувати життя неєвреїв;
    усі неєврейські жінки вважаються розпусними;
    єврею дозволяється обманювати неєврея, використовувати проти нього шахрайство і навіть прямий грабіж;
    у багатьох юдейських молитвах містяться образи, а також зневага, ненависть і проклін відносно неєвреїв [9].
Ці висновки ізраїльського професора І. Шахака цілком підтверджує та розширює група  ізраїльських рабинів і їхніх  учнів, які, ґрунтуючись на юдейських документах, опублікували збірник «Єврейські галахічні джерела про відношення до неєвреїв». У передмові до названого збірника ізраїльський публіцист Ісраель Шамір визначає юдейські закони як фундамент ненависті і презирства до всього людства, на якому збудовано єврейську цивілізацію і де поєднуються расистські норми юдаїзму і сучасного сіонізму [2].
Отже, як стверджують самі євреї, основою  політичної ідеології сіонізму є  релігійний юдаїзм, який у процесі  своєї еволюції все більше трансформується в магію, яка має, як правило, богоборчий характер. Богоборчі течії, в умовах християнської Європи і мусульманського Сходу, розвивалися довгий час у середовищі таємних товариств, які одержали назву масонських. Ці товариства, на думку багатьох дослідників, були псевдорелігійними сектами, які поєднують носіїв злочинних нахилів, психічних захворювань, сексуальних збочень і сатанізму, тобто типової дегенерації, що ми розглянули вище. Саме ці таємні товариства, де завжди важливу роль відігравали євреї, стали організаторами революційних кривавих переворотів ХVІ–ХХ ст., які були спрямовані проти традиційної релігії, національної аристократії й автохтонної культури. 

• Першою революцією європейського масштабу була Англійська революція ХVІІ ст., фінансована нідерландськими євреями на чолі з Манассом-бен-Ізраїлем (1606-1657 рр.).
• Французьку революцію ХVІІІ ст., унаслідок  якої загинуло більш як мільйон осіб, було організовано масонським орденом  ілюмінатів на чолі з єврейським вихрестом  Адамом Вейсгауптом, за яким стояли впливові євреї Веслі (1725-1805) і Мендельсон (1728-1786), фінансовані єврейськими банкірами Ітцигом, Фріландером і Мейєром.
• Європейська  революція 1848 року, яка охопила Баден, Відень, Берлін, Мілан, Парму, Венецію, Лондон, Неаполь, а також Іспанію і Росію, відповідно до багатьох досліджень, була результатом підривної діяльності єврейсько-масонських організацій.
• Революція  в Росії 1917 року, як тепер уже загальновизнано, також була справою єврейських змовників  і призвела до загибел більш як 60 мільйонів людей. Як наслідок, на 1/6 частині суші було встановлено єврейську диктатуру (наприклад, серед 556 вищих більшовицьких керівників, імена яких було офіційно опубліковано в 1918-1919 рр., було 448 євреїв) [10, с. 60–74].
Подібні перевороти на початку ХХ ст. було влаштовано і в інших країнах, зокрема в Німеччині, Угорщині, Іспанії, Туреччині.
На думку  французької дослідниці Леслі Фрай, розробкою планів двох революцій  у Росії - 1905 і 1917 рр. - займався Ашер Гінцберг (псевдонім Ахад Хам - «один із народу»), засновник так званого «духовного сіонізму», який набув нині найбільшого поширення. У своїй роботі «Переоцінка цінностей» Ахад Хам (1856-1927 рр.) пише: «Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, що серед інших народів є дійсно вищий тип людства… і має волю стати володарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може вартувати масам нижчих істот і нижчих народів, на нещастя, яким вони можуть унаслідок цього піддатися» [цит. за: 6, с. 381–382]. Чим закінчить своє існування сьогоднішній расистський Ізраїль мусульманам і християнам добре відомо: наприкінці часів, перед Страшним судом, на землю з'являться Махді й Іса (Ісус Христос), які знищать Даджжала — антихриста, пов'язаного з іблісом — сатаною. І відбудеться це, згідно з мусульманськими і християнськими традиціями, у нинішній Палестині, де тепер розміщено богоборчий Ізраїль, який готується відновлювати свій «третій храм». Це і буде «кінцем часів», і одночасно початком нової епохи справедливості, добра й віри [5, І, с. 346; ІІ, с. 126; 11, с. 245–246].
Однак християни, мусульмани і всі інші люди доброї волі не можуть пасивно  очікувати здійснення відомих пророцтв, необхідно спільними зусиллями  протистояти злу, що поширюється. Ми повинні боротися з встановленням  влади злочинців, психічнохворих і збоченців, із поширенням дегенерації, оскільки кожен із нас несе відповідальність за те, що відбувається на нашій спільній Землі. Наприклад, у Міжрегіональній Академії управління персоналом, щорічно приймаються на безкоштовне навчання кілька палестинських дітей-сиріт, регулярно проводяться міжнародні конференції з проблем боротьби з сіонізмом. Це викликає неприкриту ворожість із боку просіоністської влади в Україні, а також державних структур США й Ізраїлю, які відкрито заявляють про свій намір знищити Академію, де тепер навчається більше 57 тисяч студентів із 20 країн світу.
На наш  погляд, міжнародній громадськості  необхідно постійно вимагати від  ООН, інших всесвітніх і міжнародних  організацій такого:
1) негайного  та беззастережного виконання  Ізраїлем рішення Генасамблеї ООН від 29 листопада 1947 року, яким передбачене створення як єврейської, так і арабської держав на території Палестини, а також міжнародний статус Єрусалима;
2) приєднання  Ізраїлю до Договору про нерозповсюдження  ядерної зброї; невідкладної міжнародної інспекції ядерних арсеналів ізраїльської держави;
3) виконання  Ізраїлем усіх резолюцій ООН,  європейських та інших міжнародних  організацій із припинення агресії  проти палестинців і повернення  палестинських біженців;
4) міжнародного  приборкання державного тероризму США й Ізраїлю, які розпалюють перманентні війни по всьому світі.
Антисемітизм — одна з форм національної та релігійної нетолерантності, що виражається у ворожому ставленні до євреїв; ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав.
Антисемітизм  в античному світі
Ще у  стародавньому світі, переважно  на ґрунті релігійного фанатизму, мали місце досить бурхливі вияви антисемітизму.
У пам’ятках  стародавньої писемності у самих  євреїв ми знаходимо незліченні тому свідоцтва. Там в книзі Буття (гл. 43,32) описується пригощання, подане царедворцем Йосипом, на якому були присутні і запрошені єгиптяни: “І подали йому особливо і їм особливо, і Єгиптянам, що обідають з ним особливо: тому що Єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями; тому що це мерзота для Єгиптян”. У псалмах вічно повертається один і той же мотив: “Ми зробилися сміховиськом у сусідів наших — наругою і осоромленням у тих, що оточують нас. (Пс. 79,4)”.
Діодор, римський антисеміт, історик і письменник (30 до Р.Х. — 20 по Р.Х.), повідомляє у своїй “Загальній історії”, що друзі пануючого царя Антіоха (175—163 рр. до Р.Х.) радили йому цілком винищити іудеїв “оскільки серед всіх народів вони є єдиними, які не хочуть зближення ні з якими іншими народами і дивляться на всіх, як на своїх ворогів”. Після вигнання їх з Єгипту,- розповідає антисеміт Діодор,- вони влаштувалися в області Єрусалиму і “утворивши єврейський народ, передавали йому по спадку ненависть до гоїв”.
Сенека (4 до Р.Х. — 65 по Р.Х.), один з найзначніших філософських письменників стародавнього  Риму та махровий антисеміт: — “Звичаї  цього злочинного народу (іудеїв) настільки  зміцнилися, що широко розповсюджуються у всіх країнах; переможені нав’язали  свої закони переможцям”.
Багато  писав про людиноненависництво  і інші негативні риси іудеїв римський історик та антисеміт Тацит (55 — 120 по Р.Х.). У п’ятому томі своєї  Історії Тацит пише: “Доки ассірійці, мидінці і перси володіли Сходом — іудеї були частиною їх підлеглих, яка найбільш зневажалася. Після того, як влада перейшла в руки македонців, цар Антіох зробив спробу знищити їх марновірства і ввести серед них грецькі звичаї, щоб перевиховати цей огидний народ”.
Ще яскравіше  виступає загальне презирство і ненависть до євреїв в писаннях арабських і персидських учених старовини. Цілий ряд місць у Корані характеризує відношення до євреїв Магомета. “Через несправедливість їхню, ми заборонили євреям дещо те, що раніше було їм дозволено, тому що вони далеко відсторонилися від релігії Божої і займалися лихварством, що їм заборонене, і незаконно поглинули майно інших людей”, читаємо ми в Корані, в 4-му розділі відділу Зуре. І далі: “Ти ніколи не повинен втомлюватися викривати їх (іудеїв) обмани. Вони обманщики майже всі без виключення”.
А ось  декілька типових витягів з свідоцтв представників вченого мусульманського  світу.
Адб-аль-квадір аль-жиляні (545 по Р.Х.): “Іудеї, які живуть розсіяними у всьому світі, але усі  міцно тримаються один за одного, —  хитрі, повні ненависті до людей і небезпечні істоти, з якими треба поводитися, як з отруйною змією, оскільки якщо дозволити їй хоч би на мить підняти голову, вона неодмінно укусить, а укус її, безумовно, смертельний”.
Значно  активізувався антисемітизм в період пізнього середньовіччя, причому в цей час він набрав яскраво вираженого класового характеру.
Антисемітизм  у сучасному світі
У Франції  з провокаційною метою організовано справу Дрейфуса; в Росії царизм встановив так звану смугу  осілості — територію, поза якою не дозволялось проживати євреям.
Антисемітизм  був складовою частиною офіційної  нацистської ідеології в гітлерівській  Німеччині. За період 1933—1945 внаслідок  здійснюваного нацистами геноциду (див. також Голокост) загинуло близько 6 млн євреїв — в концентраційних  таборах, гетто, під час таких акцій, як масові розстріли у Бабиному Ярі (Київ), або придушення повстання у Варшавському гетто.
Після Другої світової війни, створення Ізраїлю  в 1948 викликало палестинський і  загалом арабський антисемітизм. У Європі, США, а також в мусульманських країнах, антисемітизм існує і пропагується неофашистськими групами.
У спеціальному соціологічному дослідженні, проведеному  у 2006 році, 41% шведів зізналися, що є  в тій чи іншій мірі антисемітами. А п'ять відсотків заявили, що відчувають дуже сильні антисемітські почуття.
На території  України першими відомими виявами  антисемітизму були погроми 1113 року у Києві та вигнання єврейського  населення з міста за князівства Володимира Мономаха.
Від 1495 до 1503 рік євреям заборонялося жити у Литві, до складу якої входила більшість українських земель.
Економічний і соціальний конфлікт між українським  селянством та єврейством, яке користувалося  деякими пільгами, наданими шляхтою, такими як оренда і управління шляхетськими господарствами та збір податків, вилився у жорстокий погром під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Трагедія повторилася під час Коліївщини у 1768 році. Після 1654 року роздмухування антисемітизму в Україні стає одним з напрямів державної політики Росії: обмеження євреїв на вільний вибір місця проживання, заборона купувати землю, обіймати офіцерські посади, перебувати на державній службі, встановлення відсоткової норми прийому до середніх та вищих навчальних закладів, фальшиві звинувачення у ритуальних вбивствах (типовий приклад — справа Бейліса 1911—1913), заохочування організацій антисемітського напряму («Союз русского народа» та інші).
Найжорстокішим  проявом антисемітизму були погроми 1881—1882 та 1903—1905 років у багатьох містах України. Переважна частина  української та російської демократичної інтелігенції засуджувала антисемітизм, на початку XX століття боротьбу проти нього вели соціал-демократи. На західноукраїнських землях антисемітизм традиційно мав менше поширення.Хоча Іван Франко у своїй статті «Семітизм і антисемітизм в Галичині» приходить до висновку, що антисемітські настрої у австрійській Галичині все-таки головним чином були викликані привілейованим економічним становищем галицьких євреїв та їхньою превалюючою участю в економічній експлуатації польської та руської людності.
У роки Української революції 1917-1921 і Громадянської  війни в Росії антисемітизм знову  проявився в масових погромах, учинених формуваннями УНР, Добровольчої та Червоної армій.
Кінець 20-х років характеризувався деяким зростанням побутового антисемітизму, що було пов'язано з непом. У 1927—1931 роках в СРСР було проведено роз'яснювальну кампанію проти антисемітизму.
Під час  Другої світової війни територія  України стала ареною здійснення гітлерівським режимом геноциду проти євреїв.
У 1948—1953 роках антисемітизм стає елементом сталінської політики (цькування «безрідних космополітів», «справа лікарів»).
У 60-ті роки державний антисемітизм набув  прихованих форм (антисіоністська пропаганда, «економічні процеси» з явним  етнічним наголосом, кадрова політика).
Після розпаду СРСР у незалежній Україні  трапляються окремі прояви антисемітизму, які засуджуються деякими політичними  силами держави.
Причини виникнення антисемітизму
Деякі філософи вважають, що антисемітизм зовсім не є “ознакою некультурності”, а навпаки, найбільш обдаровані та культурні люди усіх часів і усіх народів, що стикалися з єврейством, були переконаними антисемітами. Це спостереження примусило відомого французького історика і філософа Ернеста Ренана визнати, що “антисемітизм завжди був відмітною ознакою освічених та розумних людей”.
У передмові  до своєї праці “Антисемітизм  у стародавньому світі” (Москва, Ленінград, 1922) єврейський історик Соломон  Лурьє пише: “Всяку мислячу людину, що має чуття, повинно зацікавити питання про причини цього історичного явища (суспільного антисемітизму), украй важливого, хоча б унаслідок своєї багатовікової давності. Для Лурьє вже тоді було безперечно, що причина антисемітизму лежить у самих євреях, іншими словами, що антисемітизм — явище не випадкове, що його корінь є в різниці між духовною сутністю єврея і неєврея. “Шляхом самоспостереження (автор є представником єврейського племені) і вивчення навколишніх людей, мені вдалося прийти до певних висновків стосовно питання про причини антисемітизму”. І далі: “Я безумовно примикаю до тієї групи учених, які, виходячи з одного того, що скрізь, де тільки не з’являються євреї — спалахує антисемітизм, — роблять висновок, що антисемітизм виник не внаслідок яких-небудь тимчасових або випадкових причин, а внаслідок тих або інших властивостей, характерних єврейському народу”.
До абсолютно  ідентичних висновків приходить  і інший єврейський вчений і письменник Бернар Лазар: “З того факту, що вороги євреїв належали до найрізноманітніших племен, що вони жили в країнах, вельми один від одного відокремлених, що вони підкорялися різним законам і управлялися протилежними принципами, що вони не мали ні однакових характерів, ні однакових звичаїв, що вони були відмінні психологічно, що не дозволяло їм однаково судити про все, — витікає висновок, що загальні причини антисемітизму завжди мали коріння в самому Ізраїлі, а не у тих, які з ним боролися”. (Bernard Lazare “L’Antisemitisme” Т. I, S. 42). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План  сіоністів
   План сіоністів створити війну, яка виснажить Землю та її населення через глобальний терор, віруси, економічну кризу та ядерні війни. Ці катастрофи повинні бути проведенні в теперішній час і до 2014р. Коли ті, хто залишиться живими повірять всім обіцянкам «нового харизматичного лідера», який розповість про свій план «вічного миру». Він скаже, що єдиний шлях досягнення миру це знищити 5 причин війн. Таємно він знає, що лише є одна причина війн. Вони створюються його королівськими нащадками, які планують, провокують та багатіють на війнах. Вони будуть пояснювати, що війни із-за кордону можуть бути закінченими, якщо не буде ніяким кордонів; релігійні війни будуть скінчені якщо існуватиме одна релігія; економічні війни із створенням безгрошового суспільства; війни між керівниками уряду будуть припиненні якщо існуватиме один керівник.
      Зброя починаючи від ручних гвинтівок і закінчуючи ядерною зброєю буде знищена, створюватиметься лише одна армія, яка гарантуватиме мир. Як цей план реалізовуватиметься? Через ООН, яка являється філіалом керівників всіх держав. ООН це їхній інструмент для світового керівництва та тотального контролю. Розташована штаб квартира цієї організації на 18 найкращих Манхетенна, які подаровані найвідомішими із керуючих династій Рокфелерами!
     ООН це закрита організація без публічних записів та відкритих засідань. Американські платники податків заплатили 2 трлн. дол. за функціонування ООН, хоча більшість людей, які працюють в ООН трудяться для забезпечення миру на Землі. В реальності ООН керується «комітетом 300»
   Ці сім’ї вважаться власниками  «блакитної крові» Деякі люди вважають їх демонами, прибульцями чи рептиліями. Проте є більш наукова теорія їхнього походження. Протягом тисячоліть ці сім’ї практикували інсцес між братами та сестрами, дядьками і племінниками, щоб зберегти владу і гроші всередині сім’ї. Ця тактика інсцести протягом 1000 років створила розумних, але патологічно змінених людей, які не зупиняться ні перед чим, щоб заволодіти кожною унцією золота, кожною краплиною води, клаптиком землі чи трави на планеті Земля.
    ООН, що створена ними чітко заявила про свої цілі щодо встановлення нового світового порядку, єдиної світової армії і глобальної системи податків. Чоловік королеви принц Філіп і Рокшельди вже підписали договір між різними конфесіями про створення єдиної світової релігії. Яке життя буде в цій імперії з єдиною армією та релігією, єдиною економікою, ЗМІ, судом, урядом та єдиним диктатором? Новий устрій буде комуністичним.
    Мир у світі буде примусовим і ніхто не матиме ніяких прав ( навіть на життя) Це право буде базуватись на рейтингу корисності людини для королівської еліти.  Світ  в якому не існуватимуть кордони та нації буде знезброїний. Кожна людина отримає електронний чіп і стане повністю залежним від цього світового уряду в самих елементарних потребах. В один момент масам скажуть стати на коліна і молитись цьому диктатору, який буде правити в Ізраїлі.
   Питання в тому хто цей новий  харизматичний лідер, який буде  керувати світом. Згідно плану це буде людина, що стверджуватиме, що вона прямий нащадок Ісуса Христа і Марії Магдалини і таким чином буде прийнятий християнами. Деякі будуть вважати його Спасителем та месією. Як нащадок Христа і захисник світової релігії він буде прийнятий буддистами, індуїстами, євреями. Одружившись на мусульманці  він отримає визнання арабського світу. Він прийметься світовим масонством і секретними групами. Як сина принцеси Діани його вже люблять і благословляють у Великобританії. Коли його мама загинула в автомобільній аварії у Парижі світ закохався в нього. 31 травня 2004р. Рокшельдами була опублікована фотографія принца Вільяма з ягням( так як Ісуса). Для більшості людей це звичайне фото проте для тих хто знайомий з масонством Вільям зображений як антихрист. Принц Вільям буде коронованим світовим диктатором до 2015р. у віці 33 років і тоді життя на Землі набуде зовсім іншого сенсу. 
 
 
 

1.2. «Територіальний егоїзм» Росії в планах світового уряду
      Північний магнітний полюс дрейфує і тому із території США потрібно мігрувати. Найкращий клімат буде в Росії і саме тому американці планують переселятися в цю країну. США офіційно заявила, що через декілька років вони будуть жити на території Сибіру та Далекого Сходу( так як і китайці).Скрізь в країнах пострадянського простору дублюються назви міст, річок та інших географічних об’єктів на російській(українській) та англійській мові, що підтверджує факт окупації. В Сибірі відновлюються та будуються дороги. Іноземці як в Україні та і Росії скуповують землі. Зараз все узбережжя Каспійського моря, Північний Кавказ, Кубань належить англійцям. За планами жидо-масонського руху в 2014р. будуть заворушення на Кавказі. Всі кавказькі народи за їхніми планами підлягають поголовному знищенню, оскільки вони особливо непокірні і не мають бажання працювати на когось. Все це буде реалізовано. Саме зараз країни Кавказу підштовхують на шовінізм та націоналізм, звинувачуючи Росію у втручанні у внутрішні справи та політику цих країн. Провідні правлячі династії США вкладають величезні кошти на розвиток турецької армії ( і це факт). Зараз це одна із самих сильних армій світу і таким чином,  чужими руками спровокують конфлікт який переросте у війну між Росією та кавказькими країнами за допомогою Туреччини.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.