На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Екологя використання основних виробничих фондв

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 17. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


          Зміст

     

                                                                                                                             стор.

Вступ                                                                                                                       3

 
1.Теоретичне  обгрунтування аналізу господарського  використання основних виробничих  фондів підприємства.                                                    5
2.Природна та  економічна характеристика сільськогосподарського  підприємства.                                                                                                       9
3.Організація  обліку та державної звітності  основних виробничих 
фондів підприємства.                                                                                         17
4.Аналіз господарської  діяльності підприємства.
    4.1.Аналіз  наявності основних  виробничих  фондів підприємства в динаміці.                                                                                                             22
    4.2.Аналіз  собівартості сільськогосподарської  продукції.                       24
    4.3.Методика  розрахунків та аналіз показників  ефективності використання основних  виробничих фондів.                                                34
   4.4.Вивчення взаємозв’язків між результативною та факторною ознаками за допомогою кореляційного методу аналізу.                                                40
   4.5.Резерви   підвищення ефективності використання  основних виробничих фондів підприємства.                                                                   41
5.Результати  фінансової діяльності.                                                                43
6.Екологія використання  основних виробничих фондів.                             45 

Висновки та пропозиції.                                                                                  47
Список літературних джерел.                                                                          49

Додатки

Вступ

 
    Сільське  господарство- друга за обсягом (після промисловості) галузь матеріаломісткого виробництва. Його завданням є забезпечення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловість- у сировині, інших потреб країни у сільськогосподарській продукції (створення державних запасів, фондів допомоги, для міжнародної торгівлі тощо). Тому є надзвичайно актуальним в умовах ринкової економіки вивчення, планування та аналіз наявності та використання основних виробничих фондів підприємства, за допомогою яких здійснюється і без яких неможливий процес виробництва.
    Метою написання даної роботи є аналіз наявності та ефективного використання основних виробничих фондів підприємства.
    В ході написання курсової роботи були використані: економіко-статистичний, економіко-матиматичний, розрахунково-конструктивний,індексний, кориляційний методи.
    Об’єктом  дослідження є ТОВ “Давидівське”  Пирятинського району Полтавської  області.
    Завданнями , за допомогою яких вирішується  дана проблема, є економічна ефективність нововведень, вплив окремих факторів на економічні показники, опрацювання конкретних пропозицій щодо їх усунення тощо.
    Для написання даної роботи використовувались  літературні джерела та бухгалтерська  звітність: Форма №1”Баланс”, Форма  №2 “Звіт про фінансові результати”, Форма № 50 с.г. “Основні економічні показники роботи сілкогосподарських підприємств” за 2002-2006рр. тощо.
    Основні виробничі фонди мають першочергове значення ,тому їх використання має  бути раціональним на протязі всього часу їх експлуатації.
    Економічний аналіз основних виробничих фондів і потужностей полягає у виявленні факторів, що впливають на рівень їх використання, знаходження резервів підвищення ефективності їх використання і на цій основі провести синтез( шляхи поліпшення використання).
    Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей є:коефіцієнт використання потужності, фондовіддача, фондомісткість,рентабельність, норма прибутку,термін окупності.коефіцієнти інтенсивних, екстенсивних навантажень і змінності роботи устаткування.
    Основними прийомами аналізу основних виробничих фондів і потужностейй є: порівняння, метод ланцюгових підстановок, визначення абсолютних і відносних відхилень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1.
    1.Теоретичне  обгрунтування аналізу господарського  використання   основних виробничих фондів підприємства 

      Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення — п'яти) факторів,серед яких важливе місце займають засоби виробництва — знарядя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.
    Знаряддя  і предмети праці, виражені у вартісній  формі  разом з                                                                                                                        грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ,що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.
  Залежно від характеру обороту, а також  від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди (основний і оборотний капітал).
  Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.
     Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції. На  них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств— до 85—90 %. за їх функціональною роллю фонди поділяють на:
  • виробничі сільськогосподарського призначення. До них від 
носять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові 
машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності иикористання) можуть об'єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

  • виробничі несільськогосподарського призначення. Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.
    Згідно  з Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 7 (ІІ(С)БО 7) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких
більше  одного року (або операційного циклу, якщо пін довший зарік).
  На  основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.
    Крім  того, на ефективність сільськогосподарського виробництва істотний вплив справляє і структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих складових елементів цих фондів у їх загальній вартості.
    Для економічного аналізу і цілей  бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини й обладнання, транспортні засоби і інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.
    Основні засоби відображаються в активі балансу  в розділі 1 «Необоротні активи» за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який об'єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об'єкта може бути достовірно визначена. При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.
    Важливо також установити раціональне співвідношення між окремими структурними елементами основних фондів і насамперед між тими з них, ефективність використання яких взаємозумовлена. Наприклад, неможливо досягти бажаних результатів, якщо не буде встановлено необхідної пропорційності між силовими і робочими машинами, між будівлями, спорудами і продуктивною худобою, між площею багаторічних насаджень і потрібними складськими приміщеннями та холодильними установками.
    Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.
    Баланс  та річні звіти за 2002-2006рр. з матеріалами  інвентаризації повністю відображають кількісні і якісні зростання  та структурні зміни основних виробничих фондів.
    Найкраще  аналіз проводити в розрізі місяців, оскільки потім можна характеризувати роботу протягом року,квартально і за сезон польових робіт. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         
    Розділ 2.
    2.Природна  та економічна характеристика  сільськогосподарського підприємства. 
 

    Товариство  з обмеженою відповідальністю“Давидівське”Давидівської сільської ради  Пирятинського району Полтавської області, створене в 2002 році шляхом об’єднання грошових вкладів засновників. ТОВ”Давидівське” об’єднує населенні пункти: с.Гурбинці,с.Кроти, с. Давидівка.
    Напрямок  господарства зерновий. Молоко реалізується на Пирятинський сирзавод.
    Основна частина орних земель господарства розташовані на лівому бернзі р.Руда(в  західній частині). Рел’єф цієї частини  рівнинно-горбистий.Природно- кормові  угіддя та спеціальні сівозміни розташовані в с.Давидівка.
    Підгрунтові води залягають на глибині 3-5м.
    Клімат  місцевості м’який.
    ТОВ”Давидівське”  знаходиться на відстані :
      20 км від районного центру м.Пирятин;
      190 км від обласного центру м.Полтава;
    160 км  від столиці м.Київ.
    В населеному пункті Давидівка знаходиться залізнична станція- Гурбинці.
    Загальна  площа землекористування господарства  5013 га, в т.ч. сільськогосподарських  угідь 5013 га, з них рілля  3919 га.
    Тривалість  вегетаційного періоду з температурою вище +5°C становить 190-215 днів. Середньорічна кількість опадів 518 мм, з них близько 75% припадає на вегетаційний період. 
 
 
 
 

                          
      
 

 
 
 

 
 
 

                                          Рис.1 Структура управління ТОВ”  Давидівське” 
 


                
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 

                                        Рис.2 Організаційна структура ТОВ  “Давидівське” 
 
 

                                                                                                            Таблиця2.1 

      Склад і структура земельних угідь в ТОВ" Давидівське”                                  
за 2002р. та 2006р.            
     

Назва земельних угідь

               Площа,га               Структура,%  
2002р. 2006р. Звітний рік до базисного,% 2002р. 2006р. Звітний рік до базисно-го,(+,-)  
Загальна  земельна площа х х х х х х  
Всього  сільськогосподарських угідь 5186 5013 96,66 100 100 х  
із  них: рілля 4474 3913 87,46 86,27 78,05 -8,21  
сінокоси 307 550 179,15 5,91 10,97 5,05  
пасовища 72 544 755,55 1,38 10,85 9,46  
 
    Аналізуючи  дані таблиці 2.1 можна сказати, що,площа  сільськогосподарських  угідь в  звітному році зменшилась в порівнянні з базисним,і становила в звітному становило 96,66% площі базисного року.Площа  ріллі зменшилась теж і становила  в звітному-87,46% площі базисного року. Площа сінокосів збільшилась  більше ніж в 1,5 рази і становила 550 га.Площа пасовищ збільшилась в 7,5 рази і становила 544 га.
    Підприємство  потребує ведення розширеного відтворення,збільшення площі ріллі для збільшення посівних площ культур і отримання прибутку.        
    Необхідно збільшувати площу сільськогосподарських  угідь за рахунок вз’яття земель в оренду.
    Велику  роль в землекористуванні займає структура земельних угідь.Підприємство повинно пам’ятати про це і  дотримуватись відповідних норм.
    Для ефективного ведення виробничо-господарської  діяльності підприємство повинно  вести  трансформацію земельних угідь- розширювати площу ріллі за рахунок  збільшення сільськогосподарських  угідь або зменшення сінокосів,пасовищ. 

                                                                                                      Таблиця 2.2 

     Виробничий напрямок та спеціалізація ТОВ”Давидівське” в середньому за 2004-2006рр.
Назва галузей та продукції Вартість товарної продукції,тис.грн. Питома вага до загального підсумку,% Місце продукції  за питомою вагою
1.Рослинництво-всього 2071,76 41,65444 1
у т.ч.:зернові і зернобобові-всього 1466,03 70,76 1,1
з них:пшениця озима 771,9 37,25 1,2
кукурудза на зерно 278 13,41 1,5
насіння соняшника  319,53 15,42 1,3
цукрові буряки 283,36 13,67 1,4
картопля 1,6 0,07 1,7
інша  продукція рослинництва 5,3 0,25 1,6
2.Тваринництво-всього 1331,8 26,77 2
у т.ч.ВРХ 515 10,35 2,2
свиней 42,86667 0,86 2,3
молоко 754,1333 15,16 2,1
інша  продукція тваринництва 19,8 0,39 2,4
3.Продукція  власної промислової  переробки-всього 1430,867 28,76 3
4.Реалізація  робіт і послуг  на сторону 108,8 2,18 4
РАЗОМ 4973,7 100  
 

          Рівень  спеціалізації :К=?Р/?Р(2і-1) = 100/437,7=0,23,

де К-коефіцієнт спеціалізації;
     р-питома  вага продукції; і-місце,що займає продукція за питомою вагою.
    Якщо  рівень спеціалізації до 0,35,то це низький  рівень;
                                                 0,36-0,48-середній рівень;
                                                  0,49-0,61-високий рівень.
    Отже  підприємство ТОВ”Давидівське” має  низький рівень спеціалізації. Підприємство має зерновий напрямок виробництва  з вирощуванням зернових (70,76%), в  т.ч. озимоїпшениці(37,25%),тваринницький  з виробництвом молока (15,16%) і вирощуванням ВРХ( 10,35%).
    Необхідно підвищувати рівень спеціалізації виробництва, засівати поля високоврожайним насінням 1-го сорту, районованих сортів, оригінальне, елітне, тощо. Дотримуватись оптимальних строків сівби і збирання сільськогосподарських культур. Дотримуватись сівозміни і інших агротехнічних прийомів..Потрібно удосконалювати кормову базу тварин для підвищення їхньої продуктивності за рахунок посіву соковитих кормів.В господарство закупити плеиінну худобу молочно-м’ясного напр’яму(Сементайська,Лебединська,Сіра українська,Волинська,Чорноряба). 

                                                                                          Таблиця2.3
Аналіз  концентрації виробництва в ТОВ  «Давидівське”за 2002-2006рр.
Показники Всього по сгп В т.ч. по виробничих підрозділах
1 2
1.Площа  сільськогосподарських угідь,га 5084,2 5084,2  
2.Посівна  площа,га 3176,4     3176,4  
в т.ч. Зернових 2249,8     2249,8  
технічних 625,6     625,6  
3.Щільність  поголів'я тварин,гол        
ВРХ 1375,6   1375,6    
свиней 254,6 254,6      
 
                                                                            Продовження Таблиці 2.3
4.Середньорічна  чисельність працівників,чол 346 82 94 170 
5.Вартість  основних виробничих фондів,тис.грн. 2582,3 756 1128,3 698  
6.Виробництво  валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь-всього,тис.грн 90,5 90,57158114  
в т.ч.:рослинництва 40,0     40,0  
тваринництва 22,9 22,9    
7.Виробництво  на 100га ріллі,ц:        
зерна 31,5     31,5  
цукрових  буряків 7,0     7,0  
соняшника 6,6     6,6  
приросту  живої маси свиней 1,5 1,5    
8.Виробництво  на 100га с.-г. угідь,ц:        
молока 10,9   10,9  
приросту  живої маси ВРХ 8,2   8,2  
 
    Концентрація  сільськогосподарського виробництва- це зосередження землі,засобів виробництва,робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах,що зумовлює збільшення їх розмірів.
    Проаналізувавши таблицю 2.3 ми побачили рівень конценрації  виробництва на ТОВ в цілому та окремо по підрозділах. Отже, площа  сільськогосподарських угідь-5084,2 га,площа ріллі-3174,6га, виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь -  90,5 тис.грн, в т.ч. в рослинництві-40,0 тис.грн і в тваринництві-22,9тис.грн
    Для підвищення концентрації виробництва  рекомендується орендувати частки паїв, лізинг цілісних майнових комплексів, сумісництво посад для високоосвідчених та енергійних людей,які перевиконують норми виробітку.Цим можливо підвищити концентрацію виробництва та зменшити витрати на оплату праці,так оплачуючи за сумісництво 70-80% основної заробітної плати і доповнюючи преміями(за економію пального-100% вартості зекономленого пального,тощо). 

         

Таблиця 2.4

Основні економічні показники виробничо-фінансової діяльності ТОВ”Давидівське”  за 2002-2006рр.

Показники

                                 Роки 2006р. до 2002р.,%
2002 2003 2004 2005 2006
1.Виробництво  на 100 га с/гсільськогосподарських угідь,тис.грн.:            
валової продукції 46,4 90,6 101,2 16,4 35,7 76,9
валового  доходу 5,3 40,8 53,6 -49,7 -26,9 Зменшився в 5 разів
чистого доходу -5,56 27,4 44,1 -62,1 -39,4 Зменшився в 8 разів
2.Продуктивність  праці середньорічного  працівника,тис.грн. 11,2 13,5 14,6 2,5 18,8 167,9
3.Оплата  праці серед-ньорічного працівника,грн. 1,34 1,93 1,92 2,74 1,97 147,0
4.Рентабельність  виробництва продукції,% 18,86 12,82 10,6 7,72 8,17 Зменшилась в 2 рази
5.Норма  прибутку,% 18,87 14,15 10,61 7,73 8,18 Зменшилась в 2 рази
6.Фондозабезпеченість,тис.грн. 21,17 38,13 42,11 75,81 77,95 Збільши-лась  в  3.5 рази
7.Фондоозброєність,тис.грн. 2,79 5,67 5,59 11,76 12,25 Збільши-лась в 4.5 рази
8.Фондовіддача,грн 2,19 2,37 2,4 0,2 0,45 20,6
9.Середня  врожайність,ц/га            
зернових 25,75 25,50 25,20 25,05 25,76 100,0
цукрових  буряків 300,00 256,20 270,35 262,34 244,85 81,6
соняшника 10,00 10,02 9,69 9,73 10,71 107,1
10.Удій  на корову,кг 247,00 256,30 270,90 284,60 327,60 132,6
11.Середньодобовий  приріст( у живій  масі),г            
ВРХ 21,03 25,80 26,00 24,90 27,67 131,6

                                                                      Продовження Таблиці 2.4

свиней 4,70 5,60 2,70 0,43 0,69 -4,0

    Аналізуючи  дані таблиці 2.4 можна сказати,що виробництво  валової 

продукції ТОВ”Давидівське”збільшилось в  звітному році в порівнянні з базисним роком на 76,94%, валовий доход зменшився  на –507,55% і в звітному становив збиток –26,9 тис.грн.Чистий доход зменшився на 708,63% і становив в збитку –39,4 тис.грн.
    Продуктивність  в звітному становила 18,8,що на 167,86%  більша в порівнянні з базовим  роком.
    Оплата  праці середньорічного працівника зросла до 1,97 у звітному.
    Рентабельність  виробництва продукції зменшилась і становила в звітному 8,17%, аналогічно норма прибутку.
    Фондозабезпеченість зросла до 77,95 тис.грн, фондоозброєність до 12,25тис.грн.Фондовіддача зменшилась до 0,45 грн.
    Середня урожайність зменшилась по цукровим бурякам,по соняшнику збільшилась в порівнянні з базисним.
    Удій  на корову збільшився на 132,63%.
    Середньодобовий приріст по ВРХ збільшився до 27,67г,по свинях зменшився до 0,69г в порівнняні з базисним.
    Необхідно підвищувати виробництво валової продукції в рослинництві: за рахунок запровадження районнованих сортів сільськогосподарських культур,дотримання технології вирощування культур,дотримуватися оптимальних строків сівби і збирання сільськогосподарських культур,проводити періодичну бородьбу з бур’янами і  в тваринництві:формування науково-обгрунтовоної структури стада,закупівлі породного стада тварин, формування відповідної кормової бази, провітрення приміщень тощо. 
 
 

Розділ 3
3.Організація  обліку та державної звітності  основних виробничих фондів підприємства. 

     На  виконання програми реформування системи  бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706. та рішення Урядового комітету економічного розвитку від 3 березня 2000 року № 2/3 було затверджено наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 р. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі — положення (стандарт) 7).
   Положення (стандарт) 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи(далі -- основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
     Норми положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).
      Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними  засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
      Наказом Міністерства статистики України № 352 від  03.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку затверджено і введено в дію з 1.01.1996 р. типові форми первинної облікової документації з обліку наявності на підприємстві і руху основних засобів:
      03-1 "Акт  приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів";
      03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих,  реконструйованих та модернізованих об'єктів";
    03-3 "Акт  списання основних засобів";
    03-4 "Акт  на списання автотранспортних  засобів";
      03-5 "Акт N про установку, пуск  та демонтаж будівельної машини";
    03-6 "Інвентарна  картка обліку основних засобів";
    03-7 "Опис  інвентарних карток по обліку  основних засобів";
    03-8 "Картка  обліку руху основних засобів";
    03-9 "Інвентарний  список основних засобів".
     Для оформлення зарахування до складу основних засобів і окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію застосовуються "Акт приймання передачі внутрішнього переміщення основних засобів (форма № 03-1).
    При оформлені приймання основних засобів  акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Акт після його оформлення з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства (організації) або особами, на те уповноваженими.
     Для обліку всіх видів основних засобів, що надійшли в експлуатацію, у бухгалтерії застосовується "Інвентарна картка обліку основних засобів" (форма № 03-6). Форма заповнюється в одному примірнику на основі "Акта приймання — передачі (внутрішнього переміщення основних засобів" (форма № 03-1), технічної та іншої документації.
      В розділі "Коротка індивідуальна  характеристика об'єкта" записуються тільки основні якісні 1-а кількісні показники об'єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приналежності, що відносяться до нього, обмежуючись двома-трьома найбільш важливими для даного об'єкта якісними показниками виключаючи дублювання даних, що є на підприємстві (організації), технічної документації на даний об'єкт.
     Треба зазначити, що надання об'єкту основних засобів інвентарного номера здійснюється як правило спираючись на номер бухгалтерського рахунку і субрахунку, на якому обліковується об'єкт. Технічна сторона присвоєння певного об'єкту основних засобів інвентарного номера полягає у нанесені на нього номера фарбою або прикріпленні жетона із номером.
     Поряд із інвентарними картками аналітичний  облік основних засобів здійснюється в книзі обліку основних засобів. У книзі або у відомості обліку основних засобів реєстрацію об'єктів основних засобів здійснюють у розрізі конкретних підрозділів підприємства (цех № 1, цех №2 та інші) із розмежуванням їх за обліковокваліфікаційними групами (103 - будинки та споруди. Акт складається у двох примірниках представником прокатної бази та будівельної дільниці, що експлуатує панельні машини та механізми.
     Для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні застосовується "Акт на списання основних засобів" (форма № 03-3). Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, установи, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою,інший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою  для здачі на склад запчастин, а також матеріалів, металобрухту і т.п. по списанню, а також вартість матеріальних цінностей  що надійшли від зносу та розборки будинків, споруд обладнання і т.п. відображають в акті.
    Для оформлення списання автомобіля, вантажного чи легкового, причепа чи напівпричепа, при їх ліквідації застосовується "Акт на списання автотранспортних засобів" (форма № 03-4). Акт складається у двох примірниках та підписується комісією,що призначається керівником автогосподарства (підприємства) і затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, на те уповноваженою. Перший примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей та металобрухту, що залишився в результаті списання.
    Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розборки автотранспортних засобів, відображають в розділі "Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)" і псування у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
         Фінансовий  результат від вибуття об'єктів  основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.
         Регістри  аналітичного обліку основних засобів, що вибули  додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
    У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої вартості об'єкта.
    Враховуючи  те, що по рахунку основних засобів здійснюється також облік тварин основного стада (на сільськогосподарських підприємствах), вкажемо на деякі особливості документації щодо оформлення операцій із вказаною групою тварин. 

    Треба відмітити, що кожній тварині, яка входить  до складу основного стада, так як і будь-якому іншому об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер. Відображення наявності тварин основного стада за місцем їх перебування здійснюється у "Книзі обліку руху худоби та птиці" (Сільгоспоблік, форма №34). Надходження (переведення) тварин із інших груп до основного стада здійснюється на підставі документа "Акт на переведення тварин із групи в групу" (Сільгоспоблік, форма № 97). В свою чергу вибуття тварин із основного стада в результаті вибракування здійснюється на підставі оформлення документів "Акт н вибраковку тварин із основного стада" (Сільгоспоблік, форма №57а) або "Акт на вибуття тварин та птиці (забій, прирізна, падіж)    (Сільгоспоблік, форма № 100). Інформація із актів переноситься у "Книгу обліку руху худоби та птиці".
 В  кінці кожного місяця керівник підрозділу, де перебуває зазначена група тварин, передає до бухгалтерії "Звіт про рух худоби і птиці" (Сільгоспоблік, форма № 102), який складений на підставі актів, що засвідчують збільшення або зменшення основного стада на певну кількість тварин.
    Па  підставі  зазначеного звіту в  бухгалтерії робляться відмітки у "Відомість аналітичного обліку тварин" (форма №73-АПК). За результатами заповненої відомості провадяться записи при журнально-ордерній формі обліку до журналів-ордерін №4 і №5, а при спрощеній формі обліку у відомості В-1 і В-2.
    Треба зазначити, що основні засоби і нематеріальні  активи при надходжені на підприємство обліковуються в порядку капітальних інвестицій, облік яких безпосередньо ведуть на рахунку 15 "Капітальні інвестиції". При зарахуванні об'єкта до складу основних засобів або нематеріальних активів здійснюються записи по дебету рахунку 10 "Основні засоби" або 12 "Нематеріальні активи" та кредиту рахунку 15 "Капітальні інвестиції".
    Розділ 4
    4.Аналіз  господарськї діяльності підприємства.
    4.1.Аналіз  наявності основних виробничих  фондів в динаміці. 
 

    У ТОВ”Давидівське” велике значення мають  основні виробничі фонди, які  є МТБ, основою виробництва.
    Кількісне зростання та якісне поліпшення основних виробничих фондів, заміна старих через непридатність або нарахування зносу новими,досконалішими і економічно ефективнішими- це невід’ємна характерна риса швидкого розвитку сільськогосподарського підприємства.
    В господарстві проводиться контрол  ь за станом основних засобів на підприємстві в результаті обрахунку відповідних коефіцієнтів руху: коефіцієнт приросту,вибуття,оновлення тощо.
    Успішне виробництво продукції в ТОВ”Давидівське” залежить насамперед від фондозабезпечення, яке показує скільки гривень основних виробничих фондів припадає на 1(або100) га сільськогосподарських угідь і на 1(або 100)га орних земель.
    Фондозабезпеченість ТОВ впливає на фондоозброєність-вартість засобів праці, що припадає на середньорічного  працівника господарства.
    Фондоозброеність обчислюється відношенням середньорічної вартістю діючих основних виробничих фондів до середньорічної чисельності працівників в господарстві.
    Важливе значення для виконання виробничої програми має технічна озброєність  праці,яку обчислюють відношенням вартості сільськогосподарської техніки до середньорічної чисельності працівників в ТОВ.
     
                                                                                            

                                                                                                   Таблиця 4.1
    Аналіз  наявності та стану основних виробничих фондів              ТОВ”Давидівське” за 2002-2006рр.
Показники 2002р. 2006р. Звітний рік до базисного року,в %
  Рух основних фондів,тис.грн.:      
1 наявність на початок року 10120 10250 101
2 надходження 810 575 71
3 в т.ч.основних фондів 810 575 71
4 вибуття 680 815 120
5 наявність на кінець року 10250 10010 97,6
6 річний приріст(5-1) 130 -240 Х
7 коефіцієнт приросту 0,012 -0,023 Х
8 коефіцієнт вибуття 0,06 0,079 Х
9 коефіцієнт оновлення 0,079 0,057 Х
  Стан основних фондів:     х
10 сума зносу на початок року,тис.грн 2896 3015 104
11 сума зносу на кінець року,тис.грн 3014 3580 119
12 коефіцієнт зносу  на початок року,(10/1) 0,286 0,294 Х
13 коефіцієнт зносу на кінець року(11/5) 0,294 0,358 Х
14 коефіцієнт придатності  на початок року,(1-12) 0,714 0,706 Х
15 коефіцієнт придатності  на кінець року(1-13) 0,706 0,642 Х
  Фондозабезпеченість та фондоозброєність:      
                                                                    
                                                                            Продовження Таблиці 4.1
16 Середньорічна вартість основних виробничих фондів,тис.грн. 1097 3907,8 356,2
17 Середньорічна чисельність  працівників,чол. 393 314 79,9
18 Площа с/г угідь,га 5186 5013 96,7
19 Фондозабезпеченість,тис.грн(16/18)* 100 21,15 77,95 368,5
20 Фондоозброєність,тис.грн.(16/17) 2,79 12,45 445,8
 
    Аналізуюси  дані таблиці 4.1. можна зробити висновок,що деякі показники покращились ,а  деякі погіршились.Так ,збільшився знос основних засобів у звітному році в порівнняні з базовим на 104%,зменшився коефіцієнт приросту і оновлення та зменшився коефіцієнт оновлення ,що є негативним в діяльності підприємства. Але збільшилась середньорічна вартість основних оборотних фондів на 356%.Збільшилась фондозабезпеченість на 368%,що є позитивним, але за рахунок зменшення чисельності працівників,що є негативним.Фондоозброєність зросла на 445%. 
 

             4.2Аналіз собівартості сільськогосподарської  продукції. 

      Собівартість  як економічна категорія являє собою  відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість — це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).
    Собівартість  — один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.
    Показник  собівартості дає можливість глибоко  аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.
    Важливо зазначити й те, що прибутковість  підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.
    У сільськогосподарському виробництві  розрізняють кілька видів собівартості:
    Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природних умов
    Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі форми її, як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції"), середньзональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу — по району, області.
    За  економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, пов'язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.
    Залежно від поставленої мети і строків  визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.
    Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.
    Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з'ясувати причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.
    Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.
    У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р. прийнято Положенення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання. 15 загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним стандартом, визнаються або як зменшення активів, або  як збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення класного капіталу підприємства (за винятком зменшення капітану внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умо-ни, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
  Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:
    операційні витрати, що виникають в процесі операційної ді 
    яльності підприємства;

    фінансові витрати;
    витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є 
    операційними та фінансовими;

    До  прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (продукції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства). У промисловості — це сировина й основні матеріали, що утворюють основу виробленої продукції, купівельні напівфабрикати, допоміжні матеріали тощо. В сільськогосподарському виробництві — це вартість насіння, кормів, добрив, отрутохімікатів, пального тощо.
  До  складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути прямо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
  До  інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Найбільш важливими серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки, амортизація основних засобів, відрахування на соціальні заходи. В промисловості до цих витрат, крім останніх двох видів витрат, відносять витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції, та витрати на виправлення браку за вирахуванням остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю тощо.
    Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування вказаного апарату, витрати на службові відрядження персоналу цехів, бригад тощо), амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення, орендну плату за основні засоби та інші необоротні активи зазначеного призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень і деякі інші витрати. Загальновиробничі витрати між окремими об'єктами витрат розподіляються пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).
  Адміністративні витрати — це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування. Вони займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не включаються до виробничої собівартості продукції До складу адміністративних витрат відносять витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; загальнокорпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на проведення річних зборів тощо); витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів загальногосподарського використання; оплату юридичних, аудиторських та інших послуг; витрати на зв'язок, на відрядження апарату управління підприємством; витрати на вре-і улюиаїшя спорів у судових органах і деякі інші витрати.
    Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці витрати набувають особливого значення через цію відомого ринкового принципу: головне — не виробити товар, а його продати. Тому сума цих витрат тепер формується за рахунок не лише традиційних витрат, таких як наприклад, витрати на пакування і затарювання готової продукції, на її транспортування, перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов'я-іаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та ін.
  До  інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, собівартість реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.
    Для свого нормального функціонування підприємства вдаються до залучення позикового капіталу. В зв'язку з цим у них виникають так звані фінансові витрати. До них належать, насамперед, витрати на виплату процентів за користування кредитами і процентів за випущені облігації та витрати за фінансовою орендою. Фінансові витрати беруться до уваги при визначенні прибутку підприємства від звичайної діяльності до оподаткування. При цьому на їх суму зменшується операційний прибуток.
  Багатогранність діяльності багатьох підприємств спонукає їх до понесення таких витрат від звичайної діяльності, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції і які водночас не є фінансовими. До таких інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів. Від таких операцій реалізації підприємство може отримати прибуток, якщо ціна продажу буде вищою за собівартість цих активів, або ж збиток — за зворотного співвідношення ціни і собівартості. До складу інших витрат відносять також втрати від переоцінки курсових різниць, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.
    Надзвичайні витрати виникають у результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікується, що вони повторюватимуться.
    Величину  прибутку можна збільшити за рахунок  раціонального використання як постійних, так і змінних витрат. Оскільки загальну величину постійних витрат змінити важко, то підприємство може зменшити її з розрахунку на гектар і на голову худоби, збільшуючи (до раціональних розмірів) посівну площу чи поголів'я. Навіть при тому ж рівні врожайності (продуктивності) це призводить до зниження постійних витрат на одиницю продукції, а отже, і до зростання прибутку за інших однакових умов. Підвищити ефективність змінних витрат можна за рахунок кращої якості насіння, кормів, оптимального балансування раціону, дотримання оптимальних строків виконання технологічних операцій тощо.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.