Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


научная работа Спввднощення поняття свобода слова та нформаця з обмеженим доступом

Информация:

Тип работы: научная работа. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План 

1. Вступ
2. Співвіднощення поняття свобода слова та інформація з обмеженим доступом  
3. Свобода слова  та  інтернет
         4. Висновок
      5. Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
  Тему своєї наукової роботи я обрала тому що вона є дуже актуальною в наш час.
  Розбудова незалежної демократичної правової Української держави потребує реформування всього державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення у відповідність до вимог сьогодення, що передбачає необхідність як структурних перетворень законодавства, яке б більш повно і точно гарантувала свободу слова в України.
Тема наукової роботи набуває особливої актуальності у зв'язку з посиленням у сучасній науці інтересу до вивчення функціонального аспекту мови і мовленнєвої поведінки комунікантів. Як писав, Альберт Камю:”коли преса є вільною, вона може бути як доброю, так і погоною, але коли преса контролюеться,вона може бути тільки поганою ”-сформульвана півстоліття тому, дана теза залишаеться слушною й дотепер.
  Одним із найблагородніших завдань права є охорона важливого,притаманного кожній людині якості,як свобода,зоокрема,-свобода слова! Так згідно з ст 34 п 1 Конституції України:”Кожному гарантується право на свободу думки і слова,на вільне вираження своїх поглядів і переконань”. Свобода слова є одним з головних чинників розвитку громадянського суспільства та невід’ємною складовою права громадян на отримання інформації. Саме наявність свободи слова перетворює засоби масової інформації на ефективний інструмент контролю громадян - платників податків над державою.(1) Свобода слова виступає гарантом демократичності країн, тому не дивно, що вона закріплена в ст 10 в Конвенції про захист прав людини і її основних свобод.в ст 10 мовиться, що:
1. Кожен  має  право на свободу вираження поглядів. Це право включає  свободу  дотримуватися  своїх  поглядів, одержувати і передавати  інформацію та  ідеї  без  втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.Ця стаття не перешкоджає державам вимагати  ліцензування  діяльності  радіомовних,телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення  цих  свобод,оскільки воно пов'язане зобов'язками і відповідальністю,    може підлягати таким формальностям,  умовам,  обмеженням або санкціям,  що  встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,  територіальної цілісності  або  громадської
безпеки,  для  запобігання  заворушенням чи злочинам,  для охорони здоров'я чи моралі,  для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання   розголошенню   конфіденційної   інформації  або  для підтримання авторитету і безсторонності суду.(2)
Тобто, держава повинна законодавчо і на практиці забезпечувати плюралізм думок у ЗМІ, а громадкість через ЗМІ має право доступу до належної і точної інформації та різноманітних думок і коментарів щодо суспільно значущих подій.
Як ми знаємо, у сучасному суспільстві свобода слова реалізується насамперед через діяльність засобів масової інформації‚ які виступають основним механізмом задоволення інформаційних потреб людей‚ публічного висловлення ними своїх ідей‚ поглядів і думок. (3) Головна функція ЗМІ – це доведення до громадськості достовірної ,хочу підкреслити-суспільно важливої інформації, а не будь-якої іншої, яка може призвести до втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь  і гідність-(п8 ст 3 Закону України” Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, а також відповідно до статті 46 Закону України” Про інформацію”:
„ Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України,пропаганди війни, насильства, жорстокості,  розпалювання  расової,національної,  релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів,
посягання  на права і свободи людини.Не підлягають розголошенню відомості, що становлять  державну або іншу передбачену законодавством таємницю.Не  підлягають  розголошенню   відомості, що стосуються лікарської   таємниці,  грошових вкладів,прибутків  від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння),листування,телефонних  розмов  і  телеграфних  повідомлень,  крім випадків,передбачених законом.”(4)
Щож, якщо уважно розглянути вище зазначенні статті законів України,то можно зробити висновок, що хоча основний закон, тобто Конституція України, і закріпила в статті 34 що, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, закони України це право певною мірою обмежують.(1)
Отже, моя мета в цій роботі прослідити:
-співвіднощення поняття свобода слова та інформація з обмеженим доступом;
-свобода слова та  інтернет. 
 
 
 
 
 

  
 
 
 

Питання 1
  Щож, я почну розгляд цієї роботі з питання, яке на мою думку є найбільш актуальним і ключовим на сьогодні, це – співвіднощення поннятя свобода слова та інформації з обмеженим доступом.
   Необхідність розгляду питання про співвідношення поняття свобода слова та інфрмації з обмеженим доступом необхідно , бо:
-по-перше, відсутннє чітке і однозначне тлумачення правової норми ст.30 Закону України „Про інформацію” : „Іннформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.”(4).
- по-друге, актуальність такого дослідження вказують і положення ст.7 Закону України „Про основи національної безпеки України”, в якій зазначено ,що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України , стабільності в суспільстві в інформаційній сфері є, зокрема, „появи обмеження слова та доступу громадян до інформації”.(5)
 Як відомо, інформація є важливим і необхідним елементом діяльності людини, суспільства і держави. В Україні інформацію можна поділити на два види: загальнодоступна інформація та інформація з обмеженим доступом.(4) Розглядаючи зміст поняття „інформація з обмеженим доступом „ ,зауважемо, що даний термін законодавчо не визначений.
У міжнародній  Угоді між Кабінетом Міністрів  України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі технічного захисту інформації (ст.1) закріплено таке визначення : „Інформація обмеженого доступу – інформація право доступу до якої обмежено відповідно до національних законодавсв держав Сторін”(6)
Правовий режим  інформації з обмеженим доступом покликаний охороняти відомості, вільний  обіг яких може порушити права та інтереси держави, суспільства і окремої  особи, забезпечити інформаційну незалежність суб’єктів приватного права у  відносинах із державою і між собою, узгодити публічну потребу у свободі інформації та право кожного на збереження таємниці.
Визначаючи зміст  поняття „інформація з обмеженим  доступом” необхідно враховувати також положення чинного законодавства України, які закріплюють правові підстави та процедури обмеження доступу до інформації певних категорій. Адже, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод, і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. При цьому кожному громадяну забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків , передбачених законами України.(4 ст9). Гарантіями ж охорони права на інформацію є  норми, згідно з якими відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у необгрунтованому віднесенні окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом.(4 ст 47)
Реалізація права  на інформацію громадянами , юридичними особами і державою не повинна  порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права , свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Отже, інформація з обмеженим доступом – це відомості конфіденційного або таємного характеру, правовий статус яких передбачений законодавством України і доступ до яких правомірно обмежений власником таких відомостей.
Згідно ст. 30 Закону України "Про інформацію", інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденціальну (конфіденційна - це більш вдалий і широко вживаний термін) і таємну.(4)
Конфіденціальна (конфіденційна) інформація - це, відповідно до Закону, відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їхнього професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї систем (способів) захисту. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру , а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої є загрозою для життя і здоров'я людей. Прочитавши уважно поняття „конфеденційна інформація”, можна підкреслити декілька недоліків, а саме: по-перше, до переліку суб”єктів права власності конфеденційної інформації не включено державу,яка також володіє відомостями конфеденційного характеру; по-друге, після слова „відомості” визначення слід доповнити конструкцію „що не становлять  передбаченої законом таємниці”.(7)
 Стосовно інформації,  що є власністю держави і знаходиться в користуванні   органів   державної   влади чи  органів місцевогосамоврядування,  підприємств,  установ та  організацій усіх форм власності,  з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено  обмежений  доступ  -  надано  статус  конфіденційної.
Розглянемо тепер  поняття „таємна інформація”. У  законодавстві України немає визначення поняття „таємна інформація”, А.І. Марщак пропонує таке визначення : „Таємна інформація- це інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі ,суспільству і державі”(7).
  Розглянемо  більш докладно, які відомості  становлять державну таємницю  в Україні. Як відомо, кожна держава з метою захисту своєї національної безпеки та деяких інших державних інтересів відносить певну інформацію до державної таємниці. В нашій країні суспільні відносини,пов”язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречування, регулює Закон України „Про державну таємницю”,прийнятий в січні 1994р. Цей закон був помітним кроком на шляху від тотального засекречування за часів СРСР до регулюваня питань таємності,притаманного демократичній країні.(8)
Закон України  „Про державну таємницю”(9)визначає державну таємницю як вид таємної інформації у сфері оборони,економіки , науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку,розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України і які через це підлягають державній охороні. Ступінь секретності інформації визначаеться можливою шкодою, спричиненою внаслідок її розголошення,і впроваджує різні обмеження у відповідності ло ступення секретності.
У ст.8 перелічина інформація в різних сферах державної  діяльності, яка може бути віднесена до державної таємниці. Наявність такої статті є, безумовно, суттєвою позитивною рисою Закону. Однак, у цьому переліку викликають великі сумніви такі характеристики у сфері оборони, як чисельність Збройних Сил України, Прикордонних військ, Національної Гвардії України (зауважемо,що відповідно до п.22 ст 85 Конституції затвердження чисельності усіх військових формувань є поноваженням Верховної Ради України,тобто має бути визначенно законами – відкритими публічними нормативно-правовими актами – і, отже, не може бути таємною інформацією); у сфері економіки фінансування обороного замовлення; у сфері державної безпеки і охорони правопорядку- фінансування розвідки,контррозвідки та оперативно-розшукової діяльності.(1)
Слід зазначити  також, що Закон в ст.8 забороняє засекречувати будь-які відомості,якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдаватемнеться шкода здоров”ю та безпеці населення. Не може бути засекреченою інформація про стан довілля,про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров”я населення, його життєвій рівень,включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення,а також соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення,про факти порушень прав і свобод людини і громадянина ; про незаконні дії органів державної влади,місцевого самоврядування та  їх посадових осіб та інша інформація,яка відповідно до законів і міжнародних договорів України не може бути засекречена. Про те це не означає,що відповідна інформація є безумовно відкритою,тому що дія цього Закону поширюється лише на державну таємницю, і непоширюється на інші види обмежень у сфері інформації. Ст.9  Закону встановлює,що віднесення інформації до  державної таємниці здійсняється за мотивованим рішенням державного експерта таємниць. (9)
Перейдемо до розгляду поняття „свобода слова”.Свобода слова і вільне вираження у друкованійформі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону України „Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні”(із змінами,внесеними згідно із Законом № 1703-IV від 11.05.2004 р.) означають „право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації”(10)
З даного визначення випливає, що право свободи слова загалом не поширюється на розголошення інформації з обмеженим доступом. Звичайно, доступ до такої інформації має бути обмеженим виключно на підставі і, якщо необхідно, відповідно до закріплених чинним законодавством процедур. Так відповідно до ст.47-1 Закону України „Про інформацію”передбачаеться звільнення особи від відповідальності „за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд вствановить,що ця інформація є суспільно значимою”(4), тобто саме судова влада повноважна приймати остаточне рішення стосовно співвідношення права громадськості знати інформацію з обмеженим доступом над правом її власника на захист такої інформації.
Щож зробимо  певні висновки:
1)право на  свободу слова заголом не поширюється  на розголошення інформації з обмеженим доступом;
2)порушення „захищеності”інформації  з обмеженим доступом,що не  спричиняє настання юридичної  відповідальності,можливе у передбачених  законом випадках, а саме:встановлення  судом ознак суспільної значимості розголошеної інформації з обмеженим доступом, публікації таємних відомостей,що принижують честь і гідність громадян і організацій,порушують права і законні інтереси громадян тощо, які було отримано журналістом законним шляхом.(7) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Питання 2 

Перейдемо до розгляду наступного питання, а саме: свобода слова в інтернеті, і захист своїх прав, якщо вони були порушенні.
Як відомо, інтернет- унікальне комунікаційне середовище. Застосування міжнародних принципів захисту прав людини до інтернету вимагає оцінки найважливіших характеристик цієї системи зв`язку. Унікальні якості інтернету забезпечують найнадійніший захист свободи висловлювання і повинні спонукати до нового погляду права людини отримувати інформацію або ділитися нею „незалежно від кордонів”. Інтернет є дійсно мережею мережі, включає множину різних технологій та інфроструктур.
Розгляномо основні  риси інтернету :
    Глобальність. Інтернет дає безпосередній доступ до інформації в будь-якому місці Землі, з усього світу можна отримати доступ до тисяч газет і десятків тисяч інших інформаційних джерел. За допомогою простої електронної пошти відіслати повідомлення на інший контенент не важче, ніж до сусідньго дому.
    Децентралізованість. Інтернет було навмисно спроектовано як  децентралізовану мережу, без сторожів і множинимрівним рівноправним доступом. Відсутність таких вартівників, які існують на радіо,телебаченні, у системах спутникового зв`язку, доступність багаточислених сайтів і незалежність від географічного розташування означають, що публікація матеріалів не залежить від контролю держави, монополії та олігополії.
    Відкритість.Доступ до інтернету не предявляє жодних особливих вимог. Ціна обслуговування дуже невелика. Витрати на створення та розповсюдження інформаційних блоків надзвичайно низькі. Завдякм інтернетові будь-хто, якщо він має компютер із модемом, може стати публікатором.
    Місткість. Свавільне введення інформації та можливість передавати її через телефонну мережу, разом із децентралізованим характером інтернету означає, що інтернет має необмежену місткість для зберігання інформації.
    Інтерактивність. Інтернет розрахований на двосторонню комунікацію: усі користувачі інтернету можуть як відсилати, так і отримувати повідомлення. Інтернет дозволяє двостороній звязок однієї людини з іншою, однієї людини з багатьма, а також багатьох - з однією.
    Пристосовуваність до потреб користувача .Інтернет дає користувачеві навіть більшу свободу вибору, ніж кабельне телебачення або короткохвильове радіо. Користувач може міняти сайт незалежно від того, хто забезпечує інформацією та дає  доступ до мережі. Користувач сам контролює, інформацію, що надходить до його комп`ютера.
    Незалежність від інфраструктури.  Інтернет не звязаний ні з якими інфраструктурами крім телефоної системи. Безпосередній доступ надається звичайним телефонам , з якого можна робити міжнародні дзвінки. Можна користуватись радіо- та супутниковим телефоном, а це ще далі виводить користувача з-під контролю уряду.(11)
 
Як вже зазначалось, Інтернет надає екстраординарні  можливості для спілкування. Будь-хто, бажаючи висловитися чи виразити свої погляди в іншій, нетекстовий спосіб, може зробити свої думки доступними для сотень тисяч, навіть мільйонів слухачів, які складають аудиторію, бо за допомогою інтернет, це набагато швидше і простіше, ніж було раніше, і майже безкоштовно.
З одного боку, це унікальний засіб для розвитку громадянського суспільства, демократизації і захисту  прав людини, з другого – можливість порушення прав інших осіб поширенням закликів до насильства, розбещенням  неповнолітніх порнографією тощо. Ці протиріччя провокують різні заходи для обмеження свободи слова в Інтернет як шляхом законодавчого регулювання, так і непрямими способами через запровадження “фільтрів” для небажаної інформації. Вказані чинники покладаються на ваги під час не лише теоретичних дискусій, а і судових баталій на міжнародному рівні, рішення в яких визначають правила поведінки мільйонів електронних громадян – користувачів Інтернеті приватного сектору, задіяного в Інтернет-комерції.
Застосування  сучасної системи прав людини до Інтернет пов’язано з труднощами вироблення єдиної спільної позиції, яка повною мірою задовольнила б усе міжнародне співтовариство.
Що робити, якщо твої права порушили через інтернет?
Загалом ст.34 Конституції  та низка статей Цивільного Кодексу  дають можливість захистити в суді свої права кожному, про кого поширено недостовірну інформації, незалежно від форми поширення. Питання в тому, до кого подавати позов. Якщо недостовірна інформація розміщена в друкованих ЗМІ, тут усе просто,оскільки закон зобов`язує їх у кожному номері вказувати редактора, засновника, адресу редакції та видавця тощо. З теле- радіокомпаніями складніше. Більшість з них, щоб зменшити кількість позовів, на своїх сайтах в інтернеті не вказують не те що юридичну адресу, а й повну назву. Загалом це не додає честі таких ТРК, які ховаються від відкритого змагання в суді, але інформацію про теле- радіомовників та їхніх засновників можна отримати на цілком законних підставах у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, яка видає ліцензії на право мовлення. А як дізнатися про власника інтернет-сайту чи про автора розміщеної там статті?
Новий Цивільний  кодекс передбачає можливість звернутися до суду з заявкою про спростування недостовірної інформації, навіть якщо її поширювач невідомий. Проте, в  даному разі не досягається головна мета цивільного судочинства- захист та відновлення порушеного права.(12) Навіть маючи рішення суду, але не знаючи власника домена, неможливо вилучити з сайту недостовірну інформацію та розмістити там спросткування.
Щож як не прикро,потрібно зазначити що на сьгодні питання на рахунок інтернету ,-не є належним чинном законодачо закріплений.І хоча існує указ Президента України
(від 31 липня  2000 року № 928/2000) „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, де передбаченно створення в майбутньму:
    розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об’єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури, розширення можливостей для доступу в установленому порядку до інших національних інформаційних ресурсів, постійне вдосконалення способів подання такої інформації;
    забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;
    вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;
    вдосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп’ютерних вірусів.(13)
    Отже, будемо сподіватися, що данний  указ Презедента в найближчому  майбутньму втілиться в життя
     З огляду на постійні зазіхання на свободу слова в Інтернеті, правозахисники пропонують визнати на міжнародному рівні і просувати два важливі принципи свободи вираження поглядів, які мають безпосереднє значення для Інтернеті(14): 

“Перший з них, це однозначна заборона попередньої цензури, тобто, вимоги офіційного погодження комунікацій перед тим, як зробити їх публічно доступними. Така практика використовувалась репресивними урядами проти преси і може бути застосована проти електронних комунікацій. Другий, це однозначна заборона обмеження свободи вираження поглядів непрямими методами, такими як зловживання контролем над обладнанням чи частотами поширення інформації; чи будь-якими іншими засобами спрямованими на перешкоджання комунікаціям і циркуляції ідей і поглядів”.
Також потрібно врахувати, що на Інтернет не можна поширювати правила, які розраховані на вже традиційні засоби поширення інформації, як-то телебачення і радіомовлення, оскільки він дозволяє користувачам самостійно здійснювати вибір, контролювати зміст і відсторонювати себе від небажаної інформації, так само як обирати книги за своїми інтересами у публічній бібліотеці. На дорослих користувачів покладається обов’язок керувати вибором і контролювати зміст, який досягає їх дітей. Такі засоби пропонуються в Інтернет як на платній, так і безоплатній основі.
Перед нашою  юридичною системою стоїть дуже важливе  завдання — розробити систему  національного законодавства в  царині відносин у глобальному інформаційному просторі, яке необхідно максимально  гармонізувати з зароджуваним міжнародним законодавством. Це нормативно-правові акти, що встановлюють юридичний статус електронного документа, цифрового підпису, ЗМІ в Інтернеті, регулюють особливості авторського права, економічних відносин в умовах мережних технологій, установлюють відповідальність за комп’ютерні злочини тощо. А перед інтернет-співтовариством, зокрема перед створеними асоціаціями, стоїть завдання осмислити нинішню ситуацію, опрацювати пропозиції щодо формування такої правової політики у сфері Інтернету, яка створювала б максимально комфортні умови і для розвитку мережі в Україні, і для її користувачів.
Важливою віхою  в розвитку інформаційних правовідносин  в Україні став Меморандум про  взаєморозуміння між Генеральним  директором з питань інформаційного суспільства Європейської комісії та Державним комітетом зв`язку та інформатизації України щодо розвитку Інформаційного суспільства від 14 вересня 2000р(15). На основі цього документа, а також статей 30, 1, 66 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС 1998р. , Спільної стратегії ЄС щодо України, ухваленої в грудні 1999р.(16) Гельсінським Саммітом Європейського Союзу, Національної програми інформатизації України та інших міжнародних документів, сторони дійшли таких висновків:
    визнати важливість існування Інформаційного суспільства, передбачивши розвиток такого регулятивного середовища;
    поліпшити співробітництво у галузі стратегії розвитку та у розробці спільного законодавства Інформаційного суспільства;
    розвивати програму e-Ukraine („Електрона Україна”), стимувалювати розвиток можливостей Інформаційного суспільства в Ураїні.
    Слід зауважити, що у багатьох сучасних міжнародних  документах офіційно вживається термін „інформаційне суспільство”. В  українському законодавстві цей  термін ще не визначений, але  його зміст розкривається  у документах Ради Європи,  наприклад, у політичній Декларації, прийнятій 11-12 грудня 1997р. У м.Салоніки (Греція) на 5-тій конференції Комітету міністрів Ради Європи з інформаційної політики(17). Інформаційне суспільство, згідно з цим документом,буде провідною силою економічних, соціальних та технологічних змін та значною мірою впливатеме на відносини між індивідами, групими та країнами на міжнародному рівні, створюючи підвищенні можливості для комунікації та обміну інформацією, зокрема, на міжнародному рівні, через глобалізацію інформаційних мереж та розширення послуг для широкого загалу. Зазначимо, що інформаційне суспільство характерезується на сам перед тим, що головна роль в ньому малежитеме інформаційній діяльності, яка стане найвищою цінністю, як до цого визначальним буде діяльність у сфері сільського господарства, а згодом- в індустріальній.
    Кабінет Міністрів  Ради Європи прийняв також План дій  сприяння вільному вираженню поглядів та обміну інформацією на всеєвропейському рівні в рамках інформаційного суспільства, спрямований на реалізацію права людини на інформацію при побудові інформаційного суспільства. Цей плн включає такі дії:
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.