На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Стан венозної гемодинамки нижнх кнцвок у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, особливост гемомкроциркуляцї за допомогою бомкроскопї нгтьового ложа. Методи патогенетичної терапї в залежност вд виявлених змн.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 21.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Академія медичних наук України
Державна установа
«Інститут дерматології та венерології АМН України»
ПАЩЕНКО Вікторія Миколаївна

УДК: 616.521-022.7-085:612.13+612.018.2

КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ НА ЕКЗЕМУ, спричинену варикозним симптомокомплексом, З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГЕМОДИНАМІКИ ТА ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Калюжна Лідія Денисівна
Національна медична академія післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика,
завідуюча кафедрою дерматовенерології
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Солошенко Ельвіра Миколаївна
ДУ «Інститут дерматології та венерології АМН України»,
завідуюча лабораторії алергології
кандидат медичних наук, доцент
Сербіна Інесса Михайлівна
Харківська медична академія післядипломної освіти,
доцент кафедри дерматовенерології
Захист відбудеться «23» квітня 2008 року о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології АМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології АМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).
Автореферат розісланий «19» березня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
к. фарм. н., ст. н. сп. Т.Д. Носовська
2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Актуальність проблеми екземи, спричиненої варикозним симптомокомплексом, обумовлена її широкою розповсюдженістю, тяжкістю процесу, часто рецидивуючим перебігом та недостатньою ефективністю лікування. Виникненню хвороби сприяє варикозний симптомокомплекс та хронічна венозна недостатність (ХВН). Найбільш важким проявом захворювань є розвиток венозних трофічних виразок нижніх кінцівок із екзематизацією [И.В. Куценко, 2006, Л.М. Чернуха, 2001, P.D. Coleridge Smith, 2000, G. Ianosi et al., 2004, C.V. Ruckley, 1997].
За даними різних авторів до 10% всіх випадків ХВН ускладнюються екземою, якою страждають 6-7% хворих старше 50 років. В популяції старше 70 років екзема, обумовлена варикозним симптомокомплексом, зустрічається в 20% випадків [M.R. Cesarone et al., 2002, P.J. Coenraads, 1987]. Венозні трофічні виразки нижніх кінцівок виявляють у кожного п'ятого хворого з ХВН та в 0,3-2% випадків серед дорослого населення європейських країн [В.Ю. Богачев, 2003, А.В. Покровский с соавт., 2003, U. Baccaglini, 2000, S. Canonico, 1998]. Проведені ВООЗ в 1988 р. дослідження показали, що трофічні виразки виявляють у 1% дорослого населення, а на рік захворюваність складає 0,2-0,35% [A.N. Nikolaides, 2000].
Згідно з сучасною концепцією, екзема та трофічні виразки шкіри, обумовлені варикозним симптомокомплексом, виникають внаслідок варикозного розширення вен нижніх кінцівок, яке призводить до дистальної венозної гіпертензії, якій автори відводять головну роль в патогенезі даних захворювань. Венозна гіпертензія викликає порушення гемомікроциркуляції в шкірі, інтимний механізм яких і на сьогодні є предметом дискусії [Е.В. Иванов, 2005, В.С. Савельев и соавт., 1972, Ю.К. Скрипкин, 1999, П.И. Тураев, 2006, G.S. Satiukova et al., 2000].
В літературі ми знаходимо суперечливі данні про стан органів ендокринної системи у хворих на екзему та венозні трофічні виразки, спричинені варикозним симптомокомплексом, і їх вплив на перебіг захворювань. З загального числа хворих 2/3 складають жінки, причому 60-90 % з них захворювання пов'язують з виникненням варикозного розширення вен під час вагітності, що в подальшому призводить до розвитку екзематизації [М.Д. Василюк и соавт., 1992, C.J. Evans et al., 1999]. Дисгормональна перебудова вікового характеру також може провокувати розвиток розширення вен та ускладнювати його перебіг. Про це свідчать спостереження авторів про ураження вен в клімактеричному періоді, коли екзема, спричинена варикозним симптомокомплексом, часто набуває безперервно-рецидивуючого характеру [Д.С. Дегтяр, 2000]. Тому виявлення особливостей гормонального гомеостазу у жінок перименопаузального періоду (ПМП) та їх впливу на перебіг захворювання є актуальною проблемою та являють собою значний практичний та теоретичний інтерес.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках наукової роботи «Вікові аспекти діагностики, перебігу та лікування хронічних дерматозів» (№ держреєстрації 0103U001029) кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Дисертант вивчала механізми патогенезу екземи, обумовленої варикозним симптомокомплексом, розробляла і виконувала клінічну апробацію нових патогенетично обгрунтованих методів лікування хворих.
Мета роботи. Удосконалення методів патогенетичної терапії хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, на основі вивчення особливостей венозної гемодинаміки нижніх кінцівок, гемомікроциркуляції та гормонального гомеостазу.
Завдання дослідження.
1.
Дослідити стан венозної гемодинаміки нижніх кінцівок у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом.
2. З'ясувати особливості гемомікроциркуляції у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, за допомогою біомікроскопії нігтьового ложа.
3. Виявити особливості реактивності судин гемомікроциркуляторного русла у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, за даними лазерної допплерівської флоуметрії в вогнищі ураження.
4. Вивчити стан гормонального гомеостазу у жінок перименопаузального періоду хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом.
5. Оцінити зв'язок між зміною гормонального гомеостазу та станом венозної гемодинаміки нижніх кінцівок і гемомікроциркуляції, а також клінічного перебігу екземи, спричиненої варикозним симптомокомплексом.
6. Запропонувати нові методи патогенетичної терапії хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, в залежності від виявлених змін.
7. Оцінити ефективність розроблених методів лікування і впровадити їх в практику охорони здоров'я.
Об'єкт дослідження: хворі на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом.
Предмет дослідження: особливості клінічного перебігу, гормональний статус, стан венозної гемодинаміки нижніх кінцівок та гемомікроциркуляції у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, результати лікування.
Методи дослідження:
1. Загальноклінічні - аналіз скарг, анамнезу захворювання і об'єктивного стану хворих.
2. Капіляроскопічні (з визначенням кількісних і якісних параметрів мікрогемоциркуляторного русла).
3. Імуноферментні - визначення показників гонадотропних гормонів - лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ).
4. Радіоімунологічні - визначення рівня статевих стероїдних гормонів - прогестерону (П) та естрадіолу (Е2).
5. Ультразвукові - метод ультразвукового дуплексного ангіосканування з визначенням особливостей стану венозної гемодинаміки нижніх кінцівок.
6. Лазерні - метод лазерної допплерівської флоуметрії з вивченням показників гемомікроциркуляції в вогнищі ураження шкіри.
7. Статистичні методи з оцінкою вірогідності виявлених результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено особливості венозної гемодинаміки нижніх кінцівок та показані зміни гемомікроциркуляції у хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом. Встановлено їх зв'язок зі станом гормонального гомеостазу організму.
Виявлено особливості перебігу перименопаузального періоду у жінок, хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, і показана роль порушень гормонального гомеостазу в перебігу захворювання.
При проведенні комплексного обстеження хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, запропонований новий підхід, що передбачає покращення результатів лікування хворих.
Розроблено оригінальний метод комплексного патогенетичного лікування хворих на екзему, спричинену варикозним симптомокомплексом, із застосуванням вазотропної та гормонокорегуючої терапії. Розроблений метод лікування підвищує ефективність терапії та сприяє стійкій і тривалій ремісії захворювання.
Практичне значення одержаних результатів. Лікарям практичної охорони здоров'я запропонована доступна методика діагностики стану системи гемодинаміки та гемомікроциркуляції.
Запропонований алгоритм діагностики стану гормонального гомеостазу у жінок перименопаузального періоду, хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом.
Розроблена та впроваджена методика комплексної диференційованої терапії в залежності від виявлених змін системи гемодинаміки, гемомікроциркуляції і гормонального гомеостазу, та оцінка її ефективності.
Впроваджені нові препарати у лікування хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та венозні виразки з екзематизацією: Детралекс (мікронізований діосмін) - венотонізуючий та ангіопротекторний засіб; Клімадинон (екстракт циміцифуги) - фітопрепарат з гормонокорегуючою активністю.
Результати роботи впроваджені в роботу Київської міської шкірно-венерологічної лікарні, Київських шкірно-венерологічних диспансерів №4 та №5, а також в учбовий процес кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика.
Розроблено та затверджено методичні рекомендації щодо лікування екземи, обумовленої варикозним симптомокомплексом, для практичної діяльності фахівців дерматовенерологів, хірургів, флебологів та сімейних лікарів.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений аналіз літературних даних, розроблений план і підібрані методи дослідження. Автором проведено клініко-лабораторне дослідження 106 хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом. Автор самостійно виконала аналіз, статистичну обробку отриманих результатів дослідження, написала всі розділи дисертації, підготувала наукові роботи.
Апробація результатів дослідження. Матеріали виконаної роботи доповідалися й обговорювалися на 13 Конгресі Європейської академії дерматологів і венерологів (Флоренція, 2004), науково-практичній школі «Розробки молодих вчених дерматовенерологів» (Київ, 2005), 14 Конгресі Європейської академії дерматологів і венерологів (Лондон, 2005), науково-практичних конференціях «Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря» (Київ, 2006), «Досягення молодих вчених дерматовенерологів» (Київ, 2006) та «Сучасний менеджмент в дерматовенерології: діагностичні, лікувальні та організаційно-правові аспекти» (Київ, 2007), на 16 Конгресі Європейської академії дерматологів і венерологів (Відень, 2007).
Публікації. Результати дисертації опубліковані в 17 друкованих працях, з них 1 методичні рекомендації, 5 статей в наукових журналах і збірниках (2 у моноавторстві), визнаних ВАК України в якості спеціалізованих, та 11 тез наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури (Розділ 1), опису матеріалів та методів дослідження (Розділ 2), власних досліджень (Розділ 3-6), аналізу та обговорення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел, який включає 296 джерел (188 українською та російською мовою, і 108 іноземних).
Дисертація викладена на 171 сторінці машинописного тексту, включає 35 таблиць (5 з яких займають об'єм 9 сторінок) та 15 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Проведено в динаміці комплексне обстеження 106 хворих жінок та чоловіків в віці від 30 до 80 років, з яких 62 (58,49%) особи страждали на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та 44 (41,51%) - на венозні трофічні виразки з екзематизацією, які проходили стаціонарне та амбулаторне лікування в Київській міській шкірно-венерологічній лікарні в період 2004-2007 років. Контрольну групу склали 35 чоловіків та жінок відповідного віку, які не мали клінічних та інструментальних ознак ураження шкіри, системи гемодинаміки та гормонального гомеостазу. Досліджували стан поверхні шкіри та видимих слизових оболонок, периферичних лімфатичних вузлів. За показаннями хворих консультували у суміжних спеціалістів: терапевта, судинного хірурга, гінеколога-ендокринолога.
Для оцінки ступеня та динаміки набряку нижніх кінцівок при однобічному ураженні шкіри ми використовували метод антропометрії. При асиметричному ураженні кінцівок виявлення різниці їх окружності на шести стандартних рівнях (на середині стопи, на рівні нижньої третини гомілки в ділянці медіальної та латеральної кісточок, на рівні середньої третини гомілки, на рівні верхньої третини гомілки, на середній третині стегна, на рівні пахової ділянки) було наочним показником вираженості набряку. При оцінці ступеня вираженості набряку також користувалися коефіцієнтом асиметрії, який був запропонований Альбертоном Н.І. (1981 р.).
Вивчення венозної гемодинаміки нижніх кінцівок хворих проводили за допомогою метода ультразвукового дуплексного ангіосканування на апараті “ULTRAMARK-9” фірми ATL (США). Дослідження виконувалось на базі Інституту хірургії та трансплантології АМН України провідним науковим співробітником, д.м.н. А.О. Гуч. Визначали стан просвіту поверхневих, глибоких та перфорантних вен нижніх кінцівок, спроможність клапанного апарату, наявність патологічного рефлюксу крові.
Для дослідження гемомікроциркуляції у хворих використовували метод лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ). Дослідження виконували на апараті “Periflux PF-3” фірми “Рerimed” (Швеція). Методика проводилася за участю провідного наукового співробітника Інституту хірургії та трансплантології АМН України, д.м.н. А.О. Гуч. Гемомікроциркуляцію шкіри вивчали у кожного хворого на обох нижніх кінцівках, - в ділянці медіальної кісточки гомілки в разі інтактної шкіри при однобічному ураженні та в ділянці найбільш виражених трофічних змін шкіри. Визначали величину перфузії шкіри - лазерний допплерівський потік (ЛДП), який виражали в умовних перфузійних одиницях (ПО). Також використовували постуральну пробу з опущенням кінцівки для визначення спроможності та реактивності судин гемомікроциркуляторного русла. При цьому оцінювали параметри ЛДП при горизонтальному та вертикальному положенні хворого. Відсоток зниження рівня перфузії при даній постуральній пробі визначли за формулою [А.И. Крупаткин и соавт., 2005, И.И. Сухарев и соавт., 2000]: індекс зниження потоку = ЛДП в горизонтальному положенні - ЛДП при опущенні кінцівки Ч 100 / ЛДП в горизонтальному положенні.
Капіляроскопію нігтьового ложа (НЛ) проводили на обох нижніх кінцівках хворих з використанням стереоскопічного мікроскопа МССО. Досліджуваною ділянкою при проведенні біомікроскопічних досліджень слугував нігтьовий валик ступнів. Оцінка порушень гемомікроциркуляції включала визначення судинних (порушення паралелізму розташування петель, зменшення кількості функціонуючих капілярних петель, аваскулярні поля, зміни довжини бранш петель, нерівномірність калібру судин, зміни діаметра, мікроаневризми, сакуляції, ампутації мікросудин, зміни прозорості мікросудин), позасудинних (зміни капіляроскопічного фону, змазаність контурів мікросудин, периваскулярний набряк, екстравазати) та інтрасудинних (характеристика кровотоку) порушень [В.В. Куприянов и соавт., 1975, А.М. Чернух и соавт., 1984]. Діаметри мікросудин, відстані між ними та кількість судин на одиницю площі (1 мм2) визначали за допомогою об'єкт-мікрометра та калібровочної сітки. Перераховані показники вираховували для кожного нігтьового ложа, які аналізували, після чого визначали їх середнє значення для кожної стопи у кожного хворого.
Оцінку гормонального гомеостазу жінок здійснювали шляхом визначення в сироватці крові гонадотропних гормонів (ЛГ, ФСГ) імуноферментним методом та статевих стероїдних гормонів (Е2, П) радіоімунологічним методом за допомогою реагентів фірми IMMUNOTECH A BECKMAN COULTER COMPANY. Дослідження проводили в лабораторії науково-практичного підприємства “МТМ”.
Ступінь тяжкості клімактеричного синдрому (КС) у жінок ПМП визначали за наявністю нейровегетативних (НВ), психоемоційних (ПЕ) та ендокринно-метаболічних (ЕМ) симптомів, інтенсивність вираженості яких оцінювали в балах, підсумовували та виражали в вигляді модифікованого менопаузального індексу (ММІ), який був запропонований в 1959 р. Kupperman та співавторами та відомий в нашій країні в модифікації Е.В. Уварової.
Статистичне опрацювання результатів дослідження проводили параметричними методами математичної статистики за допомогою стандартної комп'ютерної програми “Аналіз даних” Microsoft Excel для Windows 2000 Professional. Обчислено значення середньої арифметичної величини (М) та середньої квадратичної помилки результату (m). Достовірність різниці між показниками, що порівнюються, визначали за допомогою t-критерію Ст'юдента. Результат вважали достовірним при вірогідності різниці між показниками, що вивчаються, не менше 95% (р<0,05). Достовірність відмінностей при порівнянні частоти ознаки у відсотках оцінювалася методом альтернативного варіювання.
Результати роботи та їх обговорення. Серед 106 обстежених хворих було 60 (56,6%) жінок та 46 (43,4%) чоловіків. Переважна більшість хворих знаходилася в віці 51-60 років - 46 (43,40%) хворих. Враховуючи особливості клінічного перебігу захворювань, 62 (58,49%) хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, розглядалися окремо від 44 (41,51%) хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією.
За локалізацією однобічні трофічні ураження шкіри виявлені у 60 (56,60%) хворих, з яких хворих на екзему було 33 (55,0%), а хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією - 27 (45,0%). Двобічні трофічні ураження шкіри виявлені у 46 (43,40%) хворих, з них у 29 (65,90%) хворих на екзему та у 17 (27,42%) хворих на трофічні виразки.
Аналізуючи особливості локалізації вогнищ трофічних уражень шкіри було помічено, що в групі хворих з однобічним ураженням (60 осіб), найбільш часто патологічний процес локалізувався на лівій нижній кінцівці - у 39 (65,0%) осіб, в той час як ураження правої нижньої кінцівки зустрічалося практично в 2 рази рідше - у 21 (35,0%) хворого, що може бути пов'язано з особливостями анатомії венозної системи нижніх кінцівок. Переважною локалізацією трофічних виразок була гомілка - у 41 (93,18%) хворого (загалом - 98 виразок), у 3 (6,82%) хворих виразки (загальною кількістю - 4) розташовувались на тилі стопи. Знаходження трофічних виразок на гомілці мало свої особливості. З'ясовано, що переважна більшість - 54 (55,10%) виразки із 98 виразкових дефектів була розташована на медіальній поверхні гомілки, особливо в її нижній третині. Другою за частотою ураження була задня поверхня гомілки - тут були розташовані 18 (18,37%) виразок, на латеральній поверхні гомілки знаходилися 14 (14,29%) виразок, а на передній поверхні - 12 (12,24%).
При проведенні ультразвукового дуплексного ангіосканування визначали недостатність клапанів великої підшкірної вени (ВПВ) у 98 (92,45 %) хворих (у 54 хворих на екзему та у 44 хворих на венозні трофічні виразки). Ураження малої підшкірної вени (МПВ) з недостатністю її клапанів спостерігали рідше - у 39 (36,79 %) пацієнтів (у 18 хворих на екзему та у 21 хворих на трофічні виразки. Найбільш виражених змін зазнали перфорантні вени - недостатність їх клапанів була виявлена у всіх 106 (100 %) хворих, як із екземою, так і з трофічними виразками. Стосовно ураження перфорантних вен, найбільш часто в патологічний процес залучалася нижня медіальна перфорантна вена - у 82 хворих, другою за частотою ураження була середня медіальна перфорантна вена - у 26 пацієнтів, недостатність клапанів верхньої медіальної перфорантної вени була виявлена у 14 хворих, патологія нижньої латеральної перфорантної вени зустрічалася у 12 хворих. Випадки ураження решти перфорантних вен були значно рідшими, з них у 9 пацієнтів була виявлена недостатність середньої латеральної та середньої медіальної перфорантної вени. Виявлені особливості патології перфорантних вен збігаються з клінічними спостереженнями, згідно яких найбільш часта локалізація трофічних уражень шкіри в вигляді екземи та трофічних виразок у обстежених нами пацієнтів знаходилася на шкірі медіальної поверхні гомілки. Недостатність клапанів великої та малої підшкірних вен здатна призводити до виникнення вертикального рефлюксу крові, а також клапанної недостатності перфорантних вен, наслідком якої є поява горизонтального рефлюксу крові. Виявлені ураження вен нижніх кінцівок сприяють розвитку венозної гіпертензії та підтриманню трофічних розладів шкіри.
Для проведення біомікроскопії нігтьового ложа стопи була відібрана група хворих більш молодого віку, які не мали суттєво значимої супутньої патології, яка могла би змінити капіляроскопічну картину, що дозволило об'єктивно оцінити вплив дисфункції венозної гемодинаміки нижніх кінцівок на розвиток гемомікроциркуляторних порушень при екземі та трофічних виразках, обумовлених варикозним симптомокомплексом.
Тому, у дослідну групу ввійшли 14 хворих (8 чоловіків та 6 жінок) в віці від 33 до 47 років (середній вік становив 39,14±2,92 роки). Серед обстежених 11 осіб хворіли на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та 3 пацієнти страждали на венозні трофічні виразки з екзематизацією. Давність захворювання на екзему та венозні трофічні виразки з екзематизацією у хворих складала від 1 до 7 років. Під час дослідження у хворих були виявлені достовірні зміни гемомікроциркуляторного русла (p<0,05), що проявлялися в вигляді судинних змін (порушення паралелізму розташування капілярних петель визначені у 50,00 % хворих, нерівномірність калібру венулярних бранш - у 92,86 % хворих, сакуляції венулярних бранш - у 64,29 % хворих, мікроаневризми перехідного коліна капілярних петель - у 50,00 % хворих, аваскулярні поля - у 78,57 % хворих), позасудинних порушень (каламутний капіляроскопічний фон виявлений у 71,43% хворих, змазаність контурів мікросудин - у 42,85 % хворих, периваскулярний набряк - у 71,43 % хворих та поодинокі екстравазати - у 57,14 % хворих), внутрішньосудинних порушень (агрегація еритроцитів визначена у 50,00 % хворих, уповільнення кровотоку - у 71,43 % хворих, переривчастість кровотоку - у 64,29 % хворих) та зміни морфометричних параметрів капілярів (зменшення діаметру артеріолярної бранші до 9,30±0,18 мкм (в контролі - 10,56±0,39 мкм, p<0,05), збільшення діаметру венулярної бранші до 17,50±0,18 мкм (в контролі - 15,07±0,21 мкм, p<0,05), та зменшенні кількості капілярів на 1 мм2 до 14,14±0,52 (в контролі - 22,80±0,40, p<0,05)).
Проведення ЛДФ показало, що базальні значення кровотоку при обох формах захворювання в вогнищі ураження достовірно (p<0,05) вище за норму: базальні значення ЛДП у хворих на екзему склали в середньому 65,89±1,65 ПО, при трофічних виразках - 94,23±7,42 ПО, в контролі - 40,37±2,85 ПО. При проведенні постуральної проби у всіх групах реєстрували зниження ЛДФ-потоку, - у хворих на екзему до 52,47±1,59 ПО (р<0,05), у хворих на трофічні виразки до 83,39±7,79 ПО (р<0,05), що все одно перевищувало показники контрольної групи - 30,34±2,64 ПО. При аналізі реактивності судин гемомікроциркуляторного русла виявлено, що рівень зниження ЛДП у хворих в обох групах нижчий за контроль (р<0,05) та становить у хворих на екзему 20,77±0,90 %, а у хворих на трофічні виразки - 10,49±0,69 %, що достовірно менше за рівень контрольної групи - 25,66±1,46 %.
Під час дослідження з загальної кількості обстежених хворих (106 осіб) була виявлена група із 32 жінок хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та венозні трофічні виразки з екзематизацією, які знаходилися в ПМП та мали прояви клімактеричного синдрому (КС). При ретельному обстеженні у цих жінок виявлені суттєві порушення гормонального гомеостазу. У більшості хворих - 15 осіб КС був помірної ступені тяжкості (ММІ дорівнював 12-34 балам), КС слабкої ступені важкості спостерігали у 11 хворих (ММІ дорівнював 37-58 балам), важкий КС був визначений лише у 6 хворих жінок (ММІ складав > 58 балів). Загальний ММІ у жінок хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та венозні трофічні виразки з екзематизацією складав 39,28±2,87 бали, що достовірно перевищувало показник контрольної групи - 9,55±0,47 балів (р<0,05), та свідчило про наявність у хворих КС помірної ступені важкості.
Порушення гормонального гомеостазу у обстежених жінок проявилося і в зміні рівня гонадотропних та статевих стероїдних гормонів. Так, рівень ЛГ у хворих становив 25,06±1,34 МО/л, що достовірно перевищувало показник контрольної групи - 19,15±0,58 МО/л (р<0,05). Вміст ФСГ в контрольній групі та у хворих становив, відповідно, 28,65±1,4 МО/л та 59,67±3,10 МО/л (р<0,05). Встановлено, що у обстежених хворих жінок ПМП рівень ЛГ/ФСГ, який вважається одним з критеріїв оцінки тяжкості клімактеричного синдрому, був практично в 2 рази меншим за показник контрольної групи, що додатково свідчило про наявність у хворих вираженого клімактеричного синдрому. Під час обстеження у хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та на венозні трофічні виразки з екзематизацією, що знаходилися в ПМП, виявлено зменшення рівнів статевих стероїдних гормонів (Е2 та П) в порівнянні з пацієнтками відповідного віку з контрольної групи. Рівень естрадіолу у хворих жінок становив 20,06±1,11 пг/мл (в контрольній групі - 35,12±1,65 пг/мл, р<0,05). Відмічено також достовірне зменшення рівня прогестерону в групі хворих до 0,15±0,02 нг/мл, в порівнянні з контролем (0,32±0,03 нг/мл, р<0,05).
На основі аналізу виявлених порушень в результаті проведених досліджень, було розроблено комплексне патогенетичне лікування хворих.
Комплексне стандартне лікування включало місцеву та системну терапію.
Системна терапія передбачала в гострому періоді екземи експургаторний метод; гіпосенсибілізуючу терапію (10 мл 30% розчину тіосульфату натрію внутрішньовенно через день чи глюконат кальцію по 0,5 г 3 рази на день); сечогінні засоби (2 мл 1% розчину фуросеміду внутрішньом'язево через день) при вираженій ексудації та набряку тканин; вазоактивні препарати (пентоксифілін по 0,2 г 3 рази на день); імунокорегуючу терапію (настоянка ехінацеї по 30 крапель 3 рази на день); седативні препарати (екстракт валеріани по 0,02 г 3 рази на день); гепатопротектори (карсил по 0,035 г 3 рази на день); системну антибіотикотерапію при приєднанні вторинної інфекції за даними бактеріологічних досліджень з урахуванням чутливості мікроорганізмів до антибіотиків; системні кортикостероїди - при важкому перебігу захворювань (дипроспан 1 мл внутрішньом'язево 1 раз на 10-14 днів).
Місцева терапія залежала від стадії процесу та полягала в щоденному туалеті шкіри теплою мильною водою, застосуванні примочок та вологовисихаючих пов'язок із розчинами протизапальних, антибактеріальних, в'яжучих засобів, індиферентних кератопластичних та кортикостероїдних паст та мазей. З метою очищення трофічних виразок від гнійно-некротичних мас застосовували кисневі ванночки, мазь аргосульфан. Для активації грануляцій та епітелізації виразок використовували мазь солкосерил та куріозин.
Враховуючи результати проведених досліджень, для корекції порушень венозної гемодинаміки та гемомікроциркуляції, застосовували венотонізуючий та анг
іопротекторний препарат мікронізованого діосміну Детралекс в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 2 місяців.
З огляду на наявність у жінок, що знаходилися в ПМП, клімактеричних розладів та порушень гормо и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.