На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Функцональн стил сучасної української лтературної мови

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 26.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Функціональні стилі сучасної української літературної мови
     Стиль' літературної мови — різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.
     Кожний стиль має:
    сферу поширення і вживання (коло мовців);
    функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
    характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
    систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).
     Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.
     Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, повідомлення, дії та впливу.
     Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.
     Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови — усна й писемна, розмовна і книжна
     Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог) то для інших — переважномонолог.
     Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.
     У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.
     Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.
     Розмовний стиль. Сфера використання — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві.
     Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.
     Слід відрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета й характер значною мірою визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге — обумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване за формою і змістом.
     У повсякденній розмові мовці можуть торкатися різних, часто не пов'язаних між собою тем, отже, їхнє спілкування носить частіше довільний інформативний характер.
     Ділова ж розмова, як правило, не виходить за межі визначеної теми, має конструктивний характер і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досягненню заздалегідь визначеної мети.
     Основні ознаки:
    безпосередня участь у спілкуванні;
    усна форма спілкування;
    неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);
    невимушеність спілкування;
    непідготовленість до спілкування (неформальне);
 
     
    використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);
    використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка);
    емоційні реакції;
    потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.
 
     Основні мовні засоби:
    емоційно-експресивне забарвлення(метафори, порівняння, синоніми та ін.);
    суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);
    прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);
    часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);
    фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т. д.;
    заміна термінів розмовними словами {електропоїзд — електричка, бетонна дорога — бетонка).
     Розмовний стиль поділяється на два підстилі:
     а) розмовно-побутовий;
     б) розмовно-офіційний.
     Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.
     Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.
     Публіцистичний стиль. Сфера використання — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.
     Основне призначення:
    інформаційно-пропаґандистськими методами вирішувати важливі актуальні, животрепетні суспільно-політичні проблеми;
    активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;
    пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.
     Основні ознаки:
    доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал);
    поєднання логічності доказів і полемічності викладу;
    сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;
    наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;
    широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.).
     Основні мовні засоби:
    синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
    лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами {електо-рат, багатопартійність, приватизація та ін.);
    використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова {політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення {інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази {чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети — ліси та ін.);
    уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів {орбіти співробітництва, президентський старт, парламентський хор, правофланговий змагання й под.);
    із морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси -іст (-непі), -атор, -ація та ін. {полеміст, реваншист, провокатор, ратифікація); префікси псев до-, нео-, супер-, інтер- та ін. {псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний);
    синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та ін.;
    ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.
     Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:
     а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листів- 
ки, радіо, телебачення тощо);

     б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, 
політичні доповіді, нариси тощо);

     в) есе (короткі нариси вишуканої форми);
     г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні 
статті, огляди, рецензії тощо).
 

     Художній стиль. Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій.
     Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.
     Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві — художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу — естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.
     Основні ознаки:
    найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності — образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ);
    поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів;
    естетика мовлення, призначення якої — викликати в читача почуття прекрасного;
    експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);
    зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршова форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійсності;
    відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;
    визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).
     Основні мовні засоби:
    наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);
    використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);
    запровадження авторських новотворів (слів, значень, виразів), формування індивідуального стилю митця;
    уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів, навіть жаргонізмів;
    поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. те.); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л. Костенко); у наказовому способі: В квітах всі улиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);
    широке використовування різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
    повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.)
     За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:
     а) епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, опо- 
відання, новела, художні мемуари, нарис);

     б) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);
     в) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
     г) комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцисти- 
ка, драма-феєрія, усмішка).

     Науковий стиль. Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.
     Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.
     Основні ознаки:
    ясність (понятійність) і предметність тлумачень;
    логічна послідовність і доказовість викладу;
    узагальненість понять і явищ;
    об'єктивний аналіз;
    точність і лаконічність висловлювань;
    аргументація та переконливість тверджень;
    однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;
    докладні висновки.
     Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:
    великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.);
    наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;
    оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);
    використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.