На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Трудове виховання та профорыэнтацыйна робота в школы

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 26.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
     Державний заклад «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  К. Д. УШИНСЬКОГО» 
 
 
 

     Трудове виховання та
     профорієнтаційна робота в школі 
 

             Виконала: 
     студентка 3 курсу 2 групи
     філологічного факультету
     інституту мов світу
     Сюпюр Ольга Петрівна
     Перевірила:
     Осипова Тетяна Юріївна 
 
 
 
 
 

Одеса - 2011 

     ЗМІСТ

ВСТУП
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ................…..4
       1.1. Суть поняття “трудове виховання”…………………………………….4
       1.2. Зміст і завдання трудового виховання………………………………4
ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ……………………..5
       2.1.Ступені  трудового становлення особистості…………………………5
       2.2.Трудове  навчання в системі трудового  виховання……………………6
ІІІ. ШЛЯХИ  І ЗАСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ…………………………..7
       3.1. Психологічна підготовка школярів  до праці………………………….7
       3.2.Трудове  навчання – важлива складова  системи трудового виховання………………………………………………………………………….....8
ІV. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ…………………………………………………………………………10
       4.1. Сутність і структару прфесійної орієнтації…………………………10
                 4.2.Психологічні основи професійного самовизначення                                  старшокласників……………………………………………………………………13
V. ФОРМИ І МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ……………………18
           5.1 Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи…….18
           5.2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії…………………………………………20
ДОДАТОК………………………………………………………………………...24
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..27
СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….28 

 

      ВCТУП 

     Людина  розвивається духовно й фізично  тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас.
     Участь  школярів у трудових процесах позитивно  впливає на їх поведінку, дисциплінує.
     Багато  випускників коледжів, інститутів не з'являються на роботу за місцем розподілу. Низька їх закріплюваність на виробництві. Ознаки професійної безпорадності, відвертого незадоволення видом обраної діяльності значною мірою виявляються і в частини випускників університетів. Своєрідна, дуже небезпечна за своїми наслідками ланцюгова реакція. Тому правильний, всебічно обґрунтований підхід до вибору професії як для самої людини, так і для всього суспільства має не лише соціальне забарвлення а й величезну економічну вагу. Заняття справою, яка найповніше відповідає інтересам, здібностям, можливостям, нахилам людини і водночас задовольняє потреби суспільства - це один із домінуючих резервів підвищення продуктивності праці.
     Специфіка психологічних проблем професійного вибору визначається нестабільною ситуацією  в країні, необхідністю оволодіння новим соціально-економічним досвідом. З одного боку нові професії, що з'явилися в зв'язку з переходом до ринкових умов, не мають ще коренів в професійній культурі нашого суспільства. З іншого боку, відбувається процес руйнування стереотипів традиційних форм професіоналізації, які також змінюються в сучасних умовах.
 

      І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ
     1.1. Суть поняття “трудове виховання”.
     Трудове виховання – процес залучення  школярів до різноманітних педагогічно  організованих видів суспільно  корисної праці з метою передання  їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення. Працьовитості й свідомості людини праці.
     Трудове виховання – це ведуча ланка всієї  системи виховання школярів. Трудове  виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації. 

     1.2. Завдання трудового  виховання.
     Завдання  трудового виховання зумовлені  потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити:
    психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку  і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);
    підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).
     Трудове виховання ґрунтується на принципах:
    єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);
    виявлення і розвиток індивідуальності в праці;
    високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
    залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
    постійності, безперервності, посильності праці;
    наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
    творчого характеру праці;
    єдності праці та багатогранності життя.
 
     ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО  ВИХОВАННЯ
     Праця є джерелом і важливою передумовою  фізичного та соціально-психологічного розвитку особистості.  “Праця, як ми її розуміємо є так “вільна  і погоджена з християнською  моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істотно людської мети в житті1, - писав видатний російський педагог Костянтин Ушинський (182). – Саме виховання, якщо воно бажає щастя людини, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя”2.
     Трудове виховання – виховання свідомого  ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.
     У трудовому навчанні учні одержують  загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї правці), загально виробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально-технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності). 

     2.1. Ступені трудового  становлення особистості.
     Формування готовності до праці поділяються на етапи – своєрідні ступені трудового становлення особистості:
     Дошкільний  період. На цьому етапі відбувається залучення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з працею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів.
     Початкова школа. Головне для неї – вироблення елементарних прийомів, умінь і навичок  ручної обробки різних матеріалів, вирощування сільськогосподарських  культур, ремонту навчально-наочного приладдя, виготовлення іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайомлять з деякими професіями.
     Основна школа. Навчання і виховання у  ній зосереджується на оволодінні знаннями і практичними і вміннями обробки  металу та дерева, основами електроніки, металознавства, графічної грамоти. Формування уявлень про головні галузі народного господарства, вмінь і навичок виготовлення нескладних виробів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально-виробничих бригадах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.
     Старша  школа. Вона ставить за мету оволодіння уміннями і навичками з наймасовіших професій, які здобувають безпосередньо  на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної  та виробничої бази. На цьому етапі важливо знайомити учнів з основами економічних теорій, підприємницької діяльності, законодавства з питань підприємства, фінансово-кредитних операцій, психолого-педагогічними засадами управління.
     На  всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, математичні тощо) здібності, відроджувати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах. 

     2.2. Трудове навчання  в системі трудового  виховання.
     Працелюбство  не вроджена якість людини, і воно виховується і прививається йому з дитинства. Тому вся система виховання повинна будуватись на прищепленні дитині працелюбства.
     Та  вивчення основ наук найбільш ефективно  допомагає трудовому вихованню  школярів, якщо воно тісно пов’язано  з працею. Важливою умовою реалізації такого зв’язку виступає політехнічна освіта, озброєння школярів знаннями. Такі знання виступають важливою передумовою формування у школярів бажання працювати, а також розвитку їх творчих сил в процесі роботи.
     Озброєння школярів знаннями в процесі вивчення програмного матеріалу навчальних предметів проходить на основі зв’язку з виробництвом і працею. Відсутність зв’язку між навчанням і працею школярів залишає вчителя важливого засобу підвищення якості знань і активності процесу навчання.
     На  уроках учень оволодіває науковими  поняттями, законами, засвоєння яки  не можна звести до простого заучування.
     При дидактичній обробці зібраного  матеріалу слід пам’ятати, що він  повинен бути:
     а) органічно пов’язаний з питаннями, які вивчаються по програмі;
     б) доступний для школярів, враховуючи їх вікові особливості, кругозір;
     в) типовим для багатьох виробництв.
     В процесі навчання школярів при підготовці до трудової діяльності велике роль відіграє опора на їх особисті спостереження  і особистий досвід. При поясненні нового матеріалу і повторенні вивченого вчитель звертається до фактів і явищ, з якими школярів стикаються на практиці, в процесі праці.
     Це  не тільки допомагає міцному засвоєнню  навчального матеріалу і розумінню  навчальних основ виробництва, а й розвиває спостережливість, просторові уявлення, уяву як необхідний акт творчості.
     Щоб підготовити учнів до засвоєння  наукових основ техніки і технології виробництва, багато шкіл практикують  завдання загальноосвітнього характеру.
     До  завдань повинні бути включені відповідні дидактичні вимоги. Але одні ці завдання, навіть складені педагогічно продумано, не можуть забезпечити необхідну підготовку школярів до праці.
     В цілях трудового виховання школярів використовуються такі засоби, як екскурсії, знайомство з досягненнями науки і техніки, роз взування задач розрахунково-практичного характеру.
     Навчання  основ наук формує у школярів якості особистості, потрібні їм в праці  і допомагають правильно зрозуміти  свою роль в суспільстві. 

     ІІІ. ШЛЯХИ Й ЗАСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ 

     3.1. Психологічна підготовка  школярів до праці.
     Важливий  аспект психологічної підготовки підростаючого  покоління до праці – формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися  про себе. Як справедливо стверджує О.Вишневський, почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і діяльності рис, які підприємливість, ініціативність творчість. Коли ці риси "стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту"3.
     Трудове виховання учнів здійснюється в  усіх видах праці передусім у  навчальній праці К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або написати твір. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.
     Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на важливості для навчальної пращ організації самостійного здобування учнями знані» формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь і навичок в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих методів і форм навчання. 

     3.2. Трудове навчання  – важлива складова  системи трудового виховання.
        Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.
     На  першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва І стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами» Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка* Така посильна суспільне корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку Інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.
     На  другому етапі (5—9 класи), спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з обробки металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.
     На  третьому етапі (9—12 класи) трудове навчання має професійно орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і наявної навчально-технічної та виробничої бази.
     Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній, загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.
     На  всіх етапах трудового навчання вирішуються  завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.
     Робота  школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі  й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.
     В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.
     Складовою системи трудового виховання  школярів є також організація  їх су спільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову. Продуктивна праця спрямована на створення матеріальних цінностей, її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спеціально виготовлене для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці. Вони самі отримують трудові завдання, планують і намічають порядок роботи, контролюють ЇЇ виконання й оцінюють результати. Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється продукція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і заводах, у сільськогосподарських спілках та ін.
     Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах: по-перше, працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності; по-друге, виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення; по-третє, плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями; по-четверте, продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.
     Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і людям похилого віку. Такій роботі надають змагального характеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі справи не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільно корисної праці відносять і виготовлення іграшок для дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.
     Виховна цінність суспільне корисної праці  в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.
     Важливою  в системі трудового виховання  є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного.
     Роботу  із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки оберігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виростають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не в міють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати самообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із самообслуговування — чергування учнів у класі та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загальношкільному колективі. 

     ІV. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ 

     4.1. Сутність і структару  прфесійної орієнтації.
     Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших країнах  СНД, пройшли складний шлях свого  становлення. У 60-х і першій половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді психологічної готовності до вибору професії на основі потреб суспільства із урахуванням інтересів і схильностей особистості учня. Не важко помітити, що ключовими елементами визначення такого типу є державне управління процесом підготовки учня до вибору професії, спрямованість цього управління на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формуванню в учнів психологічної готовності вибору саме цих, заданих професій. Особистість учня в такому процесі витискається на край системи. Урахування психологічної структури особистості учня здійснюється „на основі потреб суспільства", тобто як другорядний елемент професійної орієнтації.
     Українські  психологи розробили нову концепцію професійної орієнтації, яка знайшла широке визначення в наукових колах, у навчальній роботі вищих закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формулюючих функцій профорієнтації. Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої полягає у підготовці допрофесійного самовизначення. Засоби професійної орієнтації при цьому набувають характеру сприятливих умов, що стимулюють особистість до профорієнтаційної діяльності й через це до самопізнання, самокорекції й саморозвитку із спрямуванням на оптимальне вирішення власних життєвих завдань. Свідоме професійне самовизначення передбачає аналіз особистістю суб'єктивних та об'єктивних умов професійного самовизначення з наступним вільним, самостійним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії або напрямку професійної освіти.
     Професійна  орієнтація визначається як наукова  практична система підготовки особистості  до свідомого професійного самовизначення.
     Цим визначенням особистість вводиться  в центр процесу професійної орієнтації, стає суб'єктом профорієнтаційної діяльності - використовує засоби професійної орієнтації для підготовки до свого власного й самостійного професійного самовизначення. Займаючи позицію суб'єкта професійного самовизначення, особистість відходить від позиції об'єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі, перестає служити об'єктам програмування ззовні. Суспільство в даному разі має сприяти пошуковій діяльності особистості, а не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання.
     Структура профорієнтації
     Структурна  побудова професійної орієнтації за Баллом Г.  випливає з методичних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також  із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбивається на її структурі, а отже, й на її формах і методах.
     Професійну  інформацію можна визначити як психолого-педагогічну  систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначення 

     Педагогічна підготовка профорієнтаційної роботи учнів передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності в пошуку й аналізі нової інформації різними засобами.
     Робота  з профінформацією передбачає вирішення  таких основних завдань:
     1) ознайомлення учнів з інформаційним  матеріалом, що характеризує масові  професії;
     2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);
     3) формування в учнів позитивного  ставлення до різних видів  професійної
     діяльності;
     4) формування в учнів стійких  професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професії.
     Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації
     У більшості авторів ми зустрічаємося  з розумінням профконсультації як системи  довідкових порад щодо умов правильного  вибору професії. До такого визначення їх функцій приводить щонайменше дві обставини:
     1) розуміння професійної орієнтації  як соціальне замовної системи  управління особистістю з огляду  на регіональні проблеми суспільства  в робітничих кадрах (у до ринковий  період);
     2) занадто деталізоване дроблення  структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій.
     Як  уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функцію психодіагностики. Остання, якщо і передбачалася, то визначалася  як окрема структурна одиниця профорієнтації.
     Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації, перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції - спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного самовизначення.
     Спостереження за процесом навчальної діяльності учнів  і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку вчитель профконсультант використовує додаткові методи - бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, цього ставлень й установок, намірів, використовує педагогічний експеримент, аналіз педагогічного впливу на учня. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учнів у профконсультаційному плані, а й виявити істині причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.