На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Переваги незалежност центральних банкв

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 26.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
Вступ
1. Поняття незалежності центральних банків
2. Класифікація незалежності центральних банків
3.Принцип незалежності центральних банків
4. Переваги незалежності центральних банків
Висновок
Список використаної літератури 
Вступ

     Можливість  ефективної реалізації центральним банком грошово-кредитної політики значною мірою залежить від його статусу та рівня незалежності від органів виконавчої влади. Річ у тім, що центральний банк повинен час від часу виступати противагою уряду, який може вирішувати економічні питання, керуючись суто політичними міркуваннями (наприклад, майбутніми виборами) і тому перебувати на популістських позиціях. Незалежність центрального банку при цьому є необхідною умовою забезпечення стабільнасті національної грошової системи, оскільки уряд може бути зацікавленим у використанні інфляції для досягнення цілей кон?юнктурного характеру ? зниження рівня безробіття, отримання додаткових доходів від податкових надходжень, збільшення соціальних витрат за рахунок емісійного фінансування бюджету. З іншого боку, незалежність центрального банку у тактичних питаннях регулювання економіки не повинна вступати у протиріччя із стратегічними цілями економічної політики органів державного управління. Тому на практиці розвинуті країни намагаються знайти компромісне вирішення цієї проблеми. Тому на практиці розвинуті країни намагаються знайти компромісне вирішення цієї проблеми.
     Ефективна реалізація центральним банком монетарної політики значною мірою залежить від його правового статусу та рівня незалежності від органів виконавчої влади. Заходи грошово-кредитного регулювання не повинні вступати у протиріччя зі стратегічними цілями економічної політики органів державного управління. Тому для забезпечення макроекономічної стабільності необхідним є формування оптимального механізму взаємодії між органами монетарного та немонетарного регулювання, іншими словами - визначення оптимального ступеня незалежності центрального банку.
     Фінансова криза, що охопила світову економіку  ще сильніше загострила проблему незалежності центральних банків (ЦБ), які значно пом'якшили грошово-кредитну політику для подолання рецесії. Сфера грошово-кредитних відносин в Україні до сьогодні залишається  вразливою, і її стабільність багато в чому визначається діями Національного банку України (НБУ), активні заходи якого восени 2008 не допустили масштабної банківської кризи в країні.
     Вирізняють  політичну та економічну незалежність ЦБ, де серед множини суб'єктивних факторів визначають основні: процедуру  призначення керівництва банку, участь центрального банку у фінансуванні бюджетного дефіциту, втручання уряду в  реалізацію грошово-кредитної політики.
     Як  теоретичні дослідження, так і міжнародний  досвід свідчать, що країни з більш  незалежним центробанком, як правило, домагаються кращих результатів економічної політики. При цьому нижчий рівень інфляції досягається з меншими втратами для економічного зростання та зайнятості. Водночас, щоб процес прийняття рішень у сфері грошово-кредитної політики був демократичним, така незалежність має підкріплюватися чітким і ефективним механізмом підзвітності ЦБ. Цілі та політика центробанку повинні бути чітко визначені законодавчо, а його діяльність — бути прозорою для громадськості. 

1. Поняття незалежності центральних банків
     Діяльність  центрального банку у сучасній політичній та економічній системі є звичною, хоч в історичному розрізі цей спеціальний інститут грошової влади почав створюватися порівняно недавно - на зламі XVІІІ-XІX століть. Не існує єдиної думки щодо причин його виникнення, та все ж переважна частина дослідників сходиться на тому, що основною причиною його появи стала необхідність на певному етапі економічного і соціально-політичного розвитку централізації емісійної діяльності, оскільки проблема макроекономічної стабільності в частині забезпечення передусім цінової стабільності дедалі більше актуалізувалася.
     Формування  сучасного типу центрального банку  відбувається в умовах глобалізації як процесу підвищення цілісності світового  господарства, взаємозалежності країн  та тенденції до конвергенції. В умовах глобалізації орієнтація на внутрішню рівновагу стає домінуючим принципом монетарної політики, який поступово підкоряє всі інші аспекти монетарної політики у ринковій економіці, зокрема мобільність капіталів та валютний курс. Водночас орієнтація на внутрішню рівновагу стає фундаментальною передумовою для розвитку процесів глобалізації.
     Історично перша форма незалежності центральних  банків сформувалася в епоху існування  золотого стандарту, коли, з одного боку, процес емісії був централізованим, а з другого - розмінність банкнот на золото дозволяла забезпечити відносну автономію центрального банку, оскільки останній, будучи зобов'язаний підтримувати фіксований золотий паритет, змушений був узгоджувати внутрішню грошову пропозицію зі станом золотих резервів.
     Незалежність  центрального банку часів існування  золотого стандарту зазнала краху  саме через втручання в емісійний  процес з боку держави, що, врешті-решт, і призвело до збоїв у функціонуванні механізму золотого стандарту.
     Згідно  з теорією раціональних очікувань, зростання інфляції обумовлюється недовірою до монетарного органу, що здійснює грошово-кредитну політику на свій розсуд. Для подолання цієї проблеми виникла потреба проведення грошово-кредитної політики на основі встановленого правила, якого має дотримуватися центральний банк. Це, власне, і є емпіричною основою незалежності центрального банку.
     Незалежність  центрального банку слід розуміти не як його незалежність ні від кого і  ні від чого, а як юридично закріплену відсутність прямого підпорядкування уряду та наявність власних фінансових джерел для забезпечення виконання своїх функцій. В Україні за роки незалежності і розбудови ринкової економіки створена система центрального банку, яка відповідає критеріям світової банківської практики. Формально-юридичним завершенням створення системи центрального банку держави став Закон "Про Національний банк України".
     Переваги  незалежного центрального банку (НЦБ)
     Основний  аргумент на користь більш незалежного  центрального банку полягає в  тому, що для підтримки довгострокових темпів економічного зростання необхідно забезпечити цінову стабільність. При цьому незалежний центральний банк має менше стимулів для генерування інфляції, ніж уряд.
     Незалежність  ЦБ також збільшує можливості для  запобігання ефекту «фіскального домінування монетарної політики» (коли за рахунок вищої інфляції збільшується платоспроможність уряду), що покладає на уряд велику фіскальну відповідальність.
     Доцільність розширення незалежності центрального банку підтверджується результатами ряду досліджень.
     По-перше, існує негативна кореляція (зворотна залежність) між НЦБ і інфляцією  на довгострокових проміжках часу. Тобто низькі рівні інфляції з  більшою часткою ймовірності  спостерігатимуться в країнах із незалежним центральним банком, ніж  у країнах, де ЦБ є об’єктом жорсткого контролю з боку держави.
     По-друге, існує негативна кореляція між  НЦБ і рівнем бюджетного дефіциту (у % ВВП) у довгостроковій перспективі. Тобто країни з незалежним ЦБ мають, як правило, менший рівень бюджетного дефіциту.
     По-третє, не спостерігається кореляції між незалежним статусом ЦБ і динамікою економічного зростання. Іншими словами, виробництво та зайнятість у середній і довгостроковій перспективі не скорочуються в результаті надання більшої незалежності ЦБ.
     Основні докази проти наділення ЦБ більшою автономією базуються швидше на політичних, ніж на економічних аргументах. Один із них — теза про недемократичність наділення групи службовців, які не є прямими народними обранцями, виключним правом приймати рішення щодо розміру відсоткової ставки, обмінного курсу, питань регулювання фінансової системи тощо. У зв’язку з цим необхідно розрізняти поняття «незалежність» і «підзвітність» ЦБ. Навіть центральні банки, які мають найбільш незалежний статус, є в тій чи іншій формі підзвітними перед законодавчою гілкою влади, яка, у свою чергу, має право змінювати законодавство, що регулює діяльність ЦБ.
     Інший аргумент «проти» полягає в тому, що незалежний центральний банк перешкоджатиме ефективній координації фіскальної та монетарної політики. Насправді ж НЦБ, основним завданням якого є контроль над інфляцією, сприятиме досягненню фіскальної стабільності та економічного зростання в довгостроковій перспективі.
     У загальному вигляді незалежність ЦБ можна визначити як його законодавчо  закріплену інституціональну спроможність здійснювати монетарну політику незалежно від директив, інструкцій та інших форм втручання з боку уряду, галузевих лобі та інших груп інтересів.
     Поняття інституціональної незалежності ЦБ включає дві основні категорії  — цільової та інструментальної незалежності.
     Цільова незалежність надає ЦБ право самостійно визначати власну мету (цілі). Визначення єдиної мети або, як мінімум, чітке формування основної мети політики створює кращі  передумови для забезпечення звітності  ЦБ про її результати.
     Інструментальна незалежність полягає в можливості ЦБ використовувати повний спектр інструментів монетарної політики без обмежень із боку органів державної влади.
     Питання, чи потрібно наділити ЦБ повною незалежністю, безпосередньо пов’язане з проблемою забезпечення його підзвітності та прозорості. Вочевидь, підзвітність досягається важче, коли ЦБ самостійно вибирає (і змінює) власні завдання і неможливість досягнення однієї мети (наприклад, цінової стабільності) може виправдовувати більшу пріоритетність іншої (наприклад, пов’язаної з обмінним курсом, платіжним балансом, зайнятістю, стабільністю фінансового сектора).
     Тому  ЦБ не повинен мати право самостійно вибирати власні цілі щодо здійснення політики. Водночас мета, встановлена  ззовні, має бути підкріплена його повною інструментальною незалежністю.
     Загалом рівень незалежності центральних банків може визначатися як політичними  так і правовими факторами. До числа політичних належать насамперед особливості формування керівництва  центрального банку та визначення строків його повноважень. У переважній більшості розвинутих країн керівники банку обираються або призначаються з числа кандидатур, запропонованих урядом, причому на строки, що часто перевищують строки дії мандату виконавчої влади: 14 років у США, 8 ? в Німеччині, 7 ? в Канаді, Нідерландах, Австралії. У таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, Данія процедура відкликання керівника центрального банку є досить складною, а у США, Англії, Німеччині, Ірландії дострокове пррипинення повноважень керівника і членів директорату банку неможливе взагалі. Виключення у цьому відношенні складають центральні банки Франції, Італії, Греції, що більш залежні від уряду, а їх керівництво може бути відкликане в будь-який момент.
     Політичним  фактором незалежності центрального банку є також рівень втручання уряду в його поточну діяльність. У переважній більшості країн центральні банки зобов?язані координувати свої заходи із загальною стратегією державного регулювання. При цьому уряд має право інструктувати центральний банк з приводу напрямів грошово-кредитної політики та здійснювати контроль за його діяльністю. Така ситуація характерна для Англії, Японії, Канади, Нідерландів, Швеції, Іспанії. Найнижчий рівень політичної незалежності серед центральних банків розвинутих країн ? у Франції та Італії, де центральні банки перебувають під повним контролем уряду. Діаметрально протилежний стан справ у США; ФРН та Швейцарії, центральні банки яких є найбільш незалежними, а держава не має права втручатися у їхню грошову політику.
     Правові аспекти незалежності центральних банків пов?язані із законодавчим визначенням цілей їх діяльності, а також наявністю або відсутністю обмежень на кредитування уряду. В більшості промислово розвинутих країн (Японії, ФРН, Франції, Канаді, Швейцарії, Австралії, Нідердандах) основні цілі та сфера діяльності центральнго банку відображені у конституції або у спеціальних законах. Так, законодавством ФРН основним обов?язком Бундесбанку визначено забезпечення стабільності національної валюти. При цьому перед центральним банком поставлено три головних завдання: регулювання грошового обігу, регулювання кредитного забезпечення економіки, організація платіжного обороту. Подібні завдання, а таокж обов?язки щодо підтримання стабільності цін визначено і для інших центральних банків, діяльність яких регламентована законодавством. У той же час даний фактор не відіграє ключової ролі у забезпеченні незалежності центральних банків. Наприклад, у таких країнах, як США, Англія, Італія законодавче формулювання завдань центрального банку або відсутнє, або подане в заїальних рисах, однак, рівні незалежності центральних банків у цих країнах не досить сильно відрізняються між собою. 

     У розвинутих країнах закони здебільшого  визначають інституційні характеристики діяльності центрального банку, структуру органів управління, процедури звітності. У той же час проблеми взаємовідносин центрального банку і органів державної влади, а також основи координації їх діяльності законодавчими актами, як правило, не розлядяються. 
 

     2. Класифікація незалежності центральних банків
     Беручи  за основу незалежність центрального банку від виконавчої влади в  зарубіжній літературі, прийнято розрізняти декілька класифікацій незалежності центрального банку. Насамперед фахівці вирізняють політичну та економічну незалежність центрального банку, де серед множини суб’єктивних факторів оцінки незалежності центрального банку зазвичай беруть за основу процедуру призначення (обрання) керівництва банку, право держави на втручання в монетарну політику та правила, що регулюють можливість прямого або опосередкованого фінансування державних витрат центральним банком країни.
     За  такою класифікацією найбільш незалежним у проведенні монетарної політики прийнято вважати центральний банк Німеччини  Бундесбанк, незалежність якого визначена  законом про Бундесбанк. Бундесбанк не зобов’язаний автоматично фінансувати державні витрати, виділяти уряду грошові засоби, надавати йому перевагу у виділенні кредитів та має повну автономію при прийнятті рішень з питань монетарної політики, поки його дії не будуть йти врозріз з напрямками кредитно-фінансової політики уряду.
     Класифікація  незалежності центрального банку:
     Політична незалежність – автономія (самостійність) центрального банку при встановленні цільових орієнтирів грошової маси.
     Економічна (фінансова) незалежність - самостійність центрального банку у виборі інструментів монетарної політики.
     Головними ознаками незалежності є:
     При політичній незалежності - чіткий порядок призначення членів керівного органу або Голови центрального банку та формалізовані критерії відбору кандидатів; гарантований захист керівництва центрального банку від зняття з посади (окрім випадків порушення кваліфікаційних вимог або втрати репутації); не збігається термін повноважень Голови центрального банку з політичним циклом; схвалення урядом прийнятого центральним банком рішення.
     При економічній: відсутність зобов’язання центрального банку автоматично видавати кошти уряду для фінансування державних витрат і надавати йому переваги у наданні кредитів.
     Будь-яке  втручання уряду у прийняття рішень з питань монетарної політики центральним банком ущільнює автономію останнього.
     Ступінь незалежності центрального банку від  виконавчої влади в різних країнах неоднакова, тому у спеціальній літературі прийнято розрізняти цільову та інструментальну незалежності.
     Цільова незалежність надає центральному банку право самостійно обирати власну мету або множину цілей. При цьому встановлення єдиної мети створює кращі передумови для забезпечення підзвітності центрального банку щодо результатів здійснюваної ним політики та покращує координацію економічної політики в цілому
     Інструментальна незалежність полягає у спроможності центрального банку використовувати повний спектр інструментів монетарної політики без обмежень з боку органів державної влади. Центральний банк повинен мати достатньо повноважень щодо вибору інструментів монетарної політики та діяти в рамках визначених цілей і залежно від рівня незалежності.
     Центральні  банки практично всіх провідних  країн вважають інструментальну  незалежність найважливішим аспектом загальної незалежності, у той час як цільова незалежність може бути визначальною тільки за певних обставин.
     Як  цільова, так і інструментальна  незалежності повинні бути законодавчо  підкріплені політичною та економічною (фінансовою) незалежністю центрального банку.
     Іншою стороною незалежності має бути підзвітність центрального банку та відповідно ефективна система комунікацій із суспільством. Це робить політику центрального банку прозорою та дозволяє підтримувати довіру до нього. Крім того, регулярні звіти про результати діяльності, які надаються в органи державного управління, а також для широкої громадськості у ЗМІ та на веб-сайті у мережі Інтернет можуть слугувати захистом від можливого зовнішнього політичного тиску.
     Більш важливе значення для незалежності центральних банків є законодавчі обмеження можливостей фінансування дефіциту державного бюджету. Центральні банки країн, у яких не діють обмеження на кредитування уряду, можна вважати в більшій мірі залежними у реалізації своєї політики від органів виконавчої влади. У цьому відношенні рівень незалежності центрального банку візначається його спроможністю звестми кредитування державного бюджету виключно до меж цільових орієнтирів приросту грошової маси в економіці. Одна більш прийнятним способом для досягнення цієї мети є пряме законодавче обмеження або лімітування парламентом обсягів кредитування уряду, що застосовується, зокрема, у Франції, ФРН, Японії та ряді інших промислово розвинених країн.
     Кожен центральний банк проводить свою національну грошово-кредитну політику залежно від історичних, економічних та політичних умов країни. Однак загалом в усіх розвинутих країнах в тій чи іншій мірі реалізується концепція незалежного центрального банку. Запроваджується даний статус з урахуванням національної специфіки та історичних особливостей формування кредитної системи, що вклюяають конкретні механізми взаємодії центрального банку з іншими органами державного регулювання економіки.
3.Принцип незалежності центральних банків
     Здатність центрального банку ефективно виконувати одне зі своїх основних завдань - підтримувати цінову стабільність - безпосередньо  залежить від рівня його незалежності. З огляду на неприпустимість негативного  впливу політики уряду на загальну фінансову стабільність держави суттєвого значення нині набуває спосіб взаємодії нейтрального банку та органів державної влади. Важливою складовою незалежності Центробанку є встановлена на законодавчому рівні заборона на отримання ним будь-яких вказівок від державних органів.
     Порядок призначення голови, статус центральних  банків. їх функції та основна мета діяльності у багатьох країнах майже  не відрізняються. Основна відмінність  полягає у ступені незалежності цих установ. Згідно із Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" пріоритетним напрямом зовнішньої політики нашої держави є інтеграція до Євросоюзу. У зв'язку з цим місце, роль і правові засади діяльності центрального банку необхідно привести у відповідність із принципами ЄС. Відповідно до консолідованої версії Договору про заснування Європейської Спільноти, який вважають основним актом європейського права стосовно врегулювання питання незалежності центрального банку, незалежність є комплексним поняттям і передбачає сукупність інституціональної, особистої, функціональної та фінансової незалежності.
     Інституціональна  незалежність полягає у закріпленні  на законодавчому рівні положення, згідно з яким центральний банк є  самостійним і незалежним державним органом (визначення статусу банку). Відповідно до статті 9 Статуту Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку (Статут), який с додатком до Договору, Європейський центральний банк (ЄЦБ) с юридичною особою і повинен мати в кожній із держав-членів найширшу правоздатність, яка налається юридичним особам відповідно до законодавства цих країн. Зокрема, він може набувати и відчужувати рухоме і нерухоме майно та бути стороною в судовому процесі. Статтею 109 Договору зобов'язано кожну державу-члена забезпечити найпізніше до лати створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) сумісність її національного законодавства, у тому числі статуту центрального банку, із цим Договором та Статутом ЄСЦБ. Згідно зі статтею 116 Договору кожна держава - член ЄС повинна гарантувати незалежність центрального банку відповідно до вимог статті 109. 

     Особиста  незалежність Центрального банку передбачає створення умов для неухильного  виконання його працівниками своїх  обов'язків. На практиці це означає особливий порядок призначення та звільнення працівників (особливо керівного складу) і заборону займатися їм комерційною діяльністю. Згідно зі статтею 14 Статуту Голова ЄЦБ може бути звільнений лише у тому разі, коли він не відповідає посадовим вимогам або визнаний винним у серйозних правопорушеннях. Також передбачено, що статути національних центральних банків повинні визначати строк повноважень Голови Центробанку тривалістю не менше 5 років. Відповідно до статті 11 Статуту члени керівних органів центральних банків не можуть обіймати будь-яку іншу оплачувану чи неоплачувану посаду, хіба що Керівна Рада зробить поодинокий виняток.
     Функціональна незалежність полягає у виконанні  центральними банками своїх функцій  самостійно без втручання будь-яких органів державної влади і зокрема уряду. Якщо політика уряду загрожує виконанню основного завдання центрального банку, він не повинен її підтримувати. Заборона втручання інших інститутів у діяльність центрального банк)' закріплено статтею 108 Договору. Так, здійснюючи повноваження, завдання та обов'язки, що на них покладають Договір та Статут ЄСЦБ, ЄЦБ, національним центральним банкам та будь-яким членам їхніх органів, уповноважених ухвалювати рішення, не належить звертатися за вказівками або виконувати вказівки інституцій чи органів Спільноти, будь-якого уряду держави-члена чи будь-якого іншого органу. Інституції та органи Спільноти й уряди держав-членів беруть на себе зобов'язання поважати цей принцип і не прагнути впливати на членів органів ЄЦБ чи національних центральних банків, уповноважених приймати рішення, під час виконання їхніх завдань. Аналогічна норма є також у статті 7 Статуту.
     Фінансова незалежність центральних банків визначається достатністю власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання їх функцій, реалізації відповідних програм і забезпечення високого рівня заробітної плати працівників. До фінансової незалежності відносять право на перевірку банку незалежними аудиторами і право самостійно формувати власний кошторис. Згідно зі статтею 27 Статуту незалежні аудитори, рекомендовані Керуючою радою і схвалені Радою, мають проводити аудиторську перевірку бухгалтерської звітності ЄЦБ і національних центральних банків. Аудиторам належить мати найширші повноваження перевіряти всі бухгалтерські книги та рахунки ЄЦБ та національних центральних банків і діставати повну інформацію про їхні операції. Статтею 33 Статуту визначається, що чистий прибуток ЄЦБ має розподілятися таким чином: сума, визначена Керуючою радою (але не більше 20 % від чистого прибутку), переводиться до загального резервного фонду з урахуванням ліміту, що дорівнює 100 % капіталу, решту чистого прибутку належить розподілити між учасниками ЄЦБ пропорційно до їхніх оплачених часток. У випадку, якщо ЄЦБ зазнає збитків, недостача може компенсуватися за рахунок загального резервного фонду ЄЦБ, а при необхідності (за рішенням Керуючої ради) - й за рахунок грошового прибутку відповідного фінансового року - в тій же пропорції і не в більшому розмірі, ніж розподілено між національними центральними банками. Фінансовою незалежністю передбачається заборона надання кредитів уряду. Відповідно до статті 101 Договору та статті 21 Статуту заборонено надавати кредит на покриття дефіциту чи будь-які інші кредити ЄЦБ чи центральних банків держав-членів інституціям чи органам Спільноти, центральним урядам, регіональним, місцевим чи іншим державним органам та органам, чию діяльність регулює публічне право, чи державним підприємствам держав-членів. ЄЦБ та національним центральним банкам заборонено купувати безпосередньо в них боргові зобов'язання. Слід зазначити, що ЄСЦБ діє відповідно до принципів відкритої ринкової економіки та вільної конкуренції, що сприяє ефективному розподілу ресурсів, стійкості державних фінансів і валюти, стабільності платіжного балансу.
     Визначені у Договорі принципи відобразилися  у законодавстві, яке регулює  діяльність центральних банків багатьох країн. Це можна продемонструвати на прикладі Монетарно-фінансового кодексу  Франції, Закону Республіки Польша "Про  Національний банк Польші" та Закону Республіки Чехія "Про Національний банк Республіки Чехія".
     Таким чином, можна виділити економічну та політичну складові автономності центрального банку, які поєднують у собі встановлені  Договором інституціональну, особисту, функціональну та фінансову незалежність центрального банку.
     Економічна  самостійність визначається здатністю  центрального банку контролювати власний  бюджет і розподіляти отриманий  прибуток, тобто бути економічно незалежним. Політична незаангажованість забезпечується спеціальним порядком призначення Голови та членів Правління центрального банку, терміном виконання службових обов'язків (чим довший період перебування на посаді - тим більша незалежність" і методами виконання основного завдання центрального банку - підтримки цінової стабільності (залежно від того, втручаються органи державної влади у діяльність Центробанку чи ні).
     Важливу роль в ефективній діяльності центрального банку відіграє злагоджена співпраця  керівних органів, оскільки саме завдяки  їх ефективній роботі досягається високий ступінь його економічної самостійності і незалежності. 
 

     4. Переваги незалежності центральних банків
     Узагальнення  сучасних теоретичних підходів щодо питання незалежності центральногобанку  дало змогу виявити її переваги, а саме:
     1. Незалежність центрального банку дозволяє знизити рівень інфляції та її мінливість, що сприяє прискоренню економічного зростання [4]. При недостатній незалежності центрального банку політичні маніпуляції провокують зростання грошової маси та, відповідно, підвищують мінливість інфляції. Дуже показовими ці явища є в період передвиборчої кампанії, коли прагнення забезпечити більше економічне зростання та зменшення безробіття у короткостроковому періоді переважно за рахунок стимулювання споживання супроводжується тиском на центральний банк з метою пом’якшення монетарної політики.
     2. Дозволяє зменшити невизначеність при прийнятті економічних рішень, уникнути появи інформаційної асиметрії, впливає на стабільність фінансової системи та сприяє економічному зростанню у довгостроковому періоді.
     3. Сприяє вищій стабільності та  передбачуваності монетарної політики, підвищує гнучкість реакції на економічні шоки. Це, у свою чергу, сприяє зниженню інфляційних очікувань та покращує зростання інвестицій в економіку країни, сприяє підвищенню економічного добробуту суспільства в цілому.
     4. Сприяє підвищенню довіри до  монетарної політики, покращенню  репутації центрального банку. Це є важливим для будь-якої економічної системи, особливо в період фінансово-економічної кризи, оскільки спостерігається значний психологічний аспект впливу рішень центрального банку на економічну поведінку учасників ринку. Цей аспект недостатньо враховується на практиці, хоча від нього багато в чому залежить ефективність заходів центрального банку. Саме тому політика центрального банку має бути прозорою (транспарентною).
     Під прозорістю (транспарентністю) монетарної політики слід розуміти розкриття інформації про внутрішні процеси прийняття рішень, тобто пояснення того, як проголошена економічна інформація використовується при прийнятті рішень щодо монетарної політики. При цьому важливим є розкриття центральним банком інформації про цілі та кількісні орієнтири монетарної політики, стратегію та тактику монетарної політики, механізм та процедури прийняття рішень; результати та ефекти здійснюваної політики. Ринок має розуміти дії центрального банку та механізм досягнення мети здійснюваної політики.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.