На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Повстання Тайпнв

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 26.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту 

МНУ ім.. В.О. Сухомлинськго 

Навчально-науковий інститут історії та права 

  

  

Кафедра: нової та новітньої історії 

  

  

  

Реферат 

По темі: 

«Повстання Тайпінів» 
 

  

  

Виконала: 

Студентка 324 групи 

Перевірив: 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Миколаїв-2011
ПЛАН
Вступ 

1. Передумови народних хвилювань.
2. Хун Сюцюань - керівник тайпінского повстання.
3. Початок великого повстання.
4. Втторой етап боротьби.
5. Нові катаклізми, завершення і значення повстання.  

Висновок  

Список використаної літератури 
 

Вступ 

  

Тайпінську повстання (1850-1864) - селянська війна в Китаї проти Маньчжурської імперії Цин, до складу якої входив Китай, та іноземних колонізаторів. Лідером повстання був християнин Хун Сюцюань, який створив Тайпінское Небесне Царство - незалежне китайське держава, що існувала одночасно з маньчжурської імперією Цін. Сама назва «Тайпін» означає «Велике Спокій» і перегукується з раннедаосской школою Тайпіндао часів Ханьської імперії. Тайпінское держава займала значну частину південного Китаю, під його юрисдикцією перебувало близько 30 мільйонів чоловік. Тайпін намагалися проводити радикальні соціальні перетворення, заміну традиційних китайських релігій на специфічне «християнство», при цьому Хун Сюцюань вважався молодшим братом Ісуса Христа. Тайпінів називали «довговолосим», так як вони відкидали коси, прийняті в державі Цин маньчжурами, їх також називали волохатими бандитами. 

  

Тайпінское повстання викликало низку місцевих повстань в інших частинах імперії Цин, які боролися проти манчжурский влади, нерідко проголошуючи власні держави. У війну вплуталися також іноземні держави. Становище в країні стало катастрофічним. Тайпін зайняли великі міста (Нанькін і Ухань), співчуваючі тайпінів повсталі зайняли Шанхай, робилися походи на Пекін і в інші частини країни. 

  

Тема мого реферату є актуальною на сьогоднішній день тому ,що є певні невисвітлені питання та не досліджені проблеми з цієї тематики.  

Метою моєї роботи є дослідження даної теми,  визначення та висвітлення основних фактів та подій, а саме розглянути повстання Тайпінів, його причини та наслідки. 

  

  

1.Передумови народних хвилювань.
Причини, які призвели до початку одного з найбільших в історії Китаю народних повстань, що поставив під загрозу правління цинськой династії, який тривав п'ятнадцять років, представляли собою складне переплетіння факторів, що носили традиційний характер, з новими явищами, пов'язаними з вторгненням іноземних держав. Прикмети дінастійного кризи, про яку мова йшла вище і які проявили себе у повстаннях межі XVIII-XIX ст., Були посилені наслідками інтенсивного залучення китайського суспільства в світові господарські та культурні зв'язки.
Можливо, найбільш значні наслідки, що призвели до зростання народного невдоволення, мало всі більш збільшувалося негативне сальдо Китаю в торгівлі із західними державами, що в свою чергу було результатом величезного збільшення ввозу в країну опіуму. Протягом 1820-1840-х рр.. в результаті торговельних операцій китайська економіка отримала близько 10 млн Лянова срібла прибутку, у той час як вивезено його з Китаю було приблизно 60 млн. Це відбилося на ринковому співвідношенні срібла і мідної розмінної монети. Так, якщо на початку XIX ст. за один лян срібла давали 1 тис. мідних монет (туц-зир), то на початку 1840-х рр.. - До 1500 монет. Остання обставина мала саме безпосереднє відношення до проблеми податкового тягаря. Як зазначалося вище, поземельний податок призначався в залежності від кількості і якості землі і обчислювався в грамах срібла. Безпосередня виплата здійснювалася мідною монетою у відповідності з реально складається на ринку співвідношенням. Таким чином, реальний податковий тягар, і в першу чергу на території провінцій Південного Китаю, через які і йшла основна торгівля з Заходом, мала збільшитися, і досить істотно.
Друга обставина, також пов'язане з іноземним вторгненням і живила джерела народного невдоволення, полягало в перенесенні основного обсягу торгівлі після першої «опіумної» війни в приморські провінції басейну Янцзи. Це було результатом опору, який зустріли іноземці в Гуандуні, а також відкриття для іноземної торгівлі цілого ряду нових приморських міст. Товари, які раніше доводилося транспортувати на південь, тепер було досить зручно відправляти за кордон, використовуючи водну транспортну мережу басейну Янцзи. Це позбавило роботи досить значну частину населення південних провінцій, що належав до громадських низів, які до середини XIX ст. вже традиційно були пов'язані з перевезеннями товарів для іноземної торгівлі.
Таким чином, нові чинники, пов'язані з впливом світового ринку і капіталізму, стали ніби частиною традиційного механізму, дія якого призводило до загострення ді-настійного кризи та спалаху народного опору.
До зазначеним обставинам слід додати і ряд інших, що носили цілком традиційний характер. Народне невдоволення викликали наслідки стихійних лих, що обрушилися на Китай в 40-і рр.. XIX ст. Погане утримання іригаційних споруд призвело до того, що в 1841 і 1843 рр.. Хуанхе прорвала дамби, що контролювали її перебіг. Це викликало затоплення величезних територій, в результаті чого загинуло близько 1 млн осіб. У 1849 р . в провінціях нижньої течії Янцзи трапився один з найжорстокіших неврожаїв у XIX ст. Засуха, урагани і нашестя сільськогосподарських шкідників майже повністю Знищили посіви.  
 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

2. Хун Сюцюань - керівник тайпінского повстання.
В умовах серйозного погіршення положення значні Маси сільських і міських низів могли взяти участь в антиурядових виступах. Крім того, в провінціях Південного Китаю, де, власне, і почалося повстання, були дуже сильні традиційні протиріччя між двома групами населення - Пунта («корінні», або бен'ді на пекінському діалекті) і хакка («прийшлі», або кецзя в нормативному читанні ). Перші, організовані в могутні кланові громади, що займали найбільш зручні для землеробства і родючі землі долин, вважали себе справжніми господарями тутешніх місць. Хакка були нащадками більш пізніх переселенців, яким дісталися землі передгір'їв, більш придатні для вирощування батату, ніж ведення поливного землеробства. З їх числа виходили орендарі земель Пунта. Крім цього хакка як більш пізнім прибульцям частіше доводилося стикатися з місцевим некитайських населенням і вести з ним боротьбу за землю.
Хакка були дуже благодатним середовищем для пропаганди антиурядових настроїв. Незадоволеність своїм положенням, постійне відчуття приниженого соціального статусу змусили їх звинувачувати в цьому громадський порядок у цілому, уособленням якого є правляча маньчжурська династія. На Півдні, особливо в середовищі хакка, було багато прихильників таємного товариства «Небо і земля», що займалося антиманьчжурского пропагандою і прізьшавшего народ до повалення цинськой династії і встановленню китайського правління.
Не дивно у зв'язку з цим, що майбутній керівник Тай-пінського повстання був родом з села хакка - Хун Сюцюань (1814-1864) народився в простій селянській родині у пров. Гуандун. Хун з дитинства відчував схильність до навчання. Коли хлопчикові виповнилося шість років, батьки віддали його в сільську школу, яку він зумів успішно закінчити, що вдавалося дуже небагатьом його одноліткам.
Сім'я Хун Сюцюань, його родичі по клану, включаючи його самого, сподівалися, що, вивчившись, він зможе скласти іспити на вчене звання, а потім почати і чиновницьку кар'єру. Таким чином, його юнацькі устремління грунтувалися на цілком лояльне ставлення до існуючого суспільного порядку і, здавалося, ніщо не обіцяло, що життя і часом зроблять з нього вождя одного з найзначніших народних повстань в історії Китаю. Однак переслідували Хун Сюцюань невдачі під час іспитів на отримання першого вченого звання (шеньюан') вплинули на всю його подальше життя.
У 1837 р . після чергового провалу на іспитах Хун, трагічно переживав те, що трапилося, важко захворів. Він впав в нервову гарячку, що супроводжувалася маренням і галюцинаціями. Під час хвороби йому стало бачення - старець, засідав на троні і подає йому меч, прикрашений дорогоцінним камінням. Оговтавшись від хвороби, майбутній вождь повстання, намагаючись розібратися в відвідували його баченні, звернувся до вивчення перекладів священних християнських книг, які роком раніше він привіз з Гуанчжоу. У результаті їх тривалого і ретельного вивчення Хун прийшов до висновку, що з'явився йому старець є Бог Отець, призначив його до виконання Божого Завіту - звільнення людей і підстави на землі Божого Царства. Згодом Хун Сюцюань назвав свою державу Тайпін тяньго (Небесне держава великого благоденства), звідки і пішла назва повстання. Себе Хун Сюцюань вважав молодшим братом Ісуса Христа і майбутнім правителем Небесного Царства на землі.
Спроба звернути односельчан у нову віру, що являла собою химерне поєднання християнських ідей з китайською традицією, знавцем якої можна вважати Хун Сюцюань, не увінчалися успіхом, хоча він і знайшов послідовників серед деяких родичів (так, прихильником нових ідей став його двоюрідний брат Хун Женьгань) і вірних друзів.
Прагнучи розширити крутий своїх послідовників, Хун Сюцюань переїжджає в одне із сіл в сусідній провінції Гуансі (повіт Гуйпін), де в нього були родичі. У цьому бідному гірському районі, населеному бідняками-хакка і відірваними від сільського життя робітниками-углежогамі, число прихильників нового вчення збільшилася. Тут же їм за підтримки найближчих друзів було засновано «Товариство поклоніння Небесному Владиці», яке незабаром налічувало до 2 тис. чоловік.
Незважаючи на переслідування влади і тимчасові невдачі, проповідь Хун Сюцюань і його сподвижників привертала все нових послідовників. З їхнього середовища незабаром і сформувалася група майбутніх керівників повстання. Серед них був енергійний і талановитий організатор Ян Сюцін (1817-1856). Будучи простим углежогом, він претендував на визнання того, що його вустами з послідовниками руху говорить Сам Бог Отець (коли Ян Сюцін впадав у стан, що нагадувало епілептичний напад). Зовсім юним прилучився до інсургентам Ши Дака (1831-1863), який походив із заможної сім'ї в Гуанси. Він привів до лав повстанців кілька сотень людей, що були його родичами по клану. Серед керівників руху мож-нр назвати також Вей Чанхуея, людини доволі заможного, сім'я якого належала до шениші. У кожного з них були свої причини зважитися на участь у справі, яке могло скінчитися загибеллю.  
 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

3. Початок великого повстання.
Влітку 1850 р . Хун Сюцюань закликав своїх прихильників зібратися в селі Цзінь-тянь (той же Гуйпін) в Гуансі, щоб підготуватися до рішучої боротьби з владою. На заклик відгукнулися приблизно 20-30 тис. людей - чоловіка, жінки, діти. Багато хто, продавши все майно, приходили до тайпінів цілими сім'ями і навіть кланами.
Вже на ранній стадії повстання прихильники Хун Сюцюань прагнули реалізувати деякі найважливіші принципи його вчення. Одним з них було положення про первісному рівність всіх людей. У цьому позначився вплив як християнських ідей, так і китайської традиції, пов'язаної з історією релігійних сект і таємних товариств. Як ми бачили раніше, принцип початкового рівності всіх створінь Божих сповідався і послідовниками релігійних сект, в основі вірувань яких лежали в першу чергу буддійські принципи. Прихильники Хун Сюцюань спробували втілити ці вірування в деяких громадських інститутах. Одним з найбільш важливих нововведень у повсталих стали громадські комори, куди послідовники руху повинні були віддавати все майно, що перевищує мінімум, необхідний для самої простого життя. Сюди згодом передавалося також захоплене повстанцями в ході громадянської війни.
Тайпінськоє керівництво розділило своїх послідовників на чоловічі і жіночі загони, оголосивши, що вступ у шлюб буде дозволено після перемоги народної війни. У тайпінское рядах були заборонені й суворо каралися вживання тютюну і наркотиків; а також азартні ігри. На знак невизнання влади маньчжурської династії Тайпін відрізали косу і носили розпущене волосся, що спадають на плечі. З цієї причини в урядових джерелах їх часто називали «довговолосими».
Соціальний склад повсталих був різнорідним - це було в повному сенсі народний рух, що зібрало під свої знамена людей різного суспільного положення і різних національностей. У його рядах були хлібороби-хакка, а також ті, хто належав до місцевих кланам, робітники-углежогі і шахтарі, зайняті на розробках в гірських районах Гуансі, бідняки та заможні люди, вихідці з сімей шен'ші, ханьці і представники місцевих народів, в першу чергу чжуан, та ін Але, зрозуміло, основну масу становили ті, кого можна віднести до низів тодішнього китайського суспільства, - його маргінали і навіть люмпени.
Тим не менше з цієї вкрай різнорідної маси людей, які побачили в русі тайпінів шлях до іншої, більш гідного життя, його керівникам вдалося створити цілком дисципліноване і боєздатне військо. У ж е влітку і восени 185 0 г . повстанцям довелося неодноразово вступати у військові дії з загонами сільської самооборони, які за наказом місцевого начальства прямували на придушення почалася смути. Виступи, організовані місцевими могутніми кланами, були відображені повсталими.
Число прихильників руху зростала, йому ставало тісно у віддаленому, богом забутому районі Гуансі. У січні 1851 р . було офіційно оголошено про початок повстання і освіті Небесного держави великого благоденства, а також про основну мету повсталих - скиданні усталеного суспільного порядку, втіленням якого в очах тайпінів була правляча маньчжурська династія.
Здавалося, що інсургенти прагнуть повністю викорінити все, що мало хоч якесь відношення до китайської культури та історичної традиції, і затвердити на їх місці зовсім інші, західні, цінності. Вони розправлялися з усіма, хто так чи інакше був пов'язаний зі службою правлячої династії. Нещадно знищувалися всі члени сімей, в домашньому скарбі яких були знайдені хоча б окремі предмети церемоніальною одягу чиновника. Керівники руху оголосили про відмову від традиційної системи екзаменів і набору за допомогою неї кандідатс) в на державну службу. Вони виступали проти традиційних китайських релігійних «трьох навчань», назвавши їх єрессю, безжально знищуючи при цьому культові споруди і статуї святих, дорогі серцю не тільки книжника-чиновника, а й простої людини. На місце всього цього вони висунули християнство в інтерпретації Х у зв Сюцюань як єдино вірне вчення.
Однак рух тайпінів не означало повного розриву з минулим. Уже в самій назві тайпінского держави (Тай-пін таньга - Небесне держава великого благоденства) виявляється поєднання християнських впливів з цілком традиційними уявленнями. «Небесне держава» - цю першу частину назви, скоріше, можна віднести до впливу західних релігійних концепцій. Хоча для тайпінів Бог - це «тянь-Чжу» (Господар Неба), тобто Бог Отець з біблейської традиції. У свідомості пересічного китайця він цілком міг поєднуватися зі звичним уявленням про Небо, яке також здатне до творення, але це принципово інший акт, ніж той, який лежить в основі християнських вчень.
Явна вплив традиційних китайських уявлень ми знаходимо в другій частині назви держави, створеного тайпинами, - «велике благоденство». Саме цей термін зустрічаємо в стародавньому трактаті «Чжоу лі» (Ритуал Чжоу). Саме звідти головним чином були почерпнуті Хун Сюцюань основні ідеї, пов'язані з принципами державного і суспільного ладу, який інсургенти були покликані затвердити у своїй державі.
Здається, що нічого принципово нового не було й у зверненні до іноземного релігійного вчення, в даному випадку християнству. Досить згадати, що ідеологія релігійних сект сприйняла ряд положень буддизму, китайцям був відомий і іслам, хоча батьківщина цих навчань далеко від Китаю. Та й саме християнство не було зовсім новим і невідомим китайцям вченням. Незважаючи на гоніння в XVIII ст., Християни існували в цинськой державі. Шокуючою була та жорсткість у релігійної пропаганди і діях, якої відрізнялися Тайпін. Згодом це зробила їм погану службу, відштовхнувши їх потенційних послідовників з числа простих китайців або шенипі, готових відгукнутися на заклик до відродження китайської державності, але нездатних відмовитися від традиційної китайської вченості, осягнення якої складало сенс їхнього існування.
Тайпінськоє повстання прийнято розділяти на кілька етапів. Перший етап охоплює 1850-1853 рр.. Це був час, коли повсталі збирали сили, створювали збройні загони, надалі перетворилися в армії, і з боями просувалися на північ. Він завершився облогою і захопленням Нанкіна, який був перетворений тайпинами в столицю своєї держави. Найвищий підйом повстання припав на 1853-1856 рр.. У цей період інсургентам вдалося не тільки створити цілком стабільне державне утворення на території декількох приморських провінцій нижньої течії Янцзи, але й постати в якості реальної загрози цинськой династії. Події, пов'язані з кривавою міжусобною боротьбою в тайпінское керівництві восени 1856 р ., Ділять історію повстання на висхідний період і час, коли повсталі безуспішно намагалися втримати завойоване у важкій боротьбі. 1856-1864 рр.. - Останній етап у тайпінское історії, що завершився падінням Нанкіна і загибеллю всіх основних учасників тайпінское драми.
Восени 1851 р . Тайпін захопили невелике місто в північній Гуансі - Юн'ань, де пробули до весни наступного року. Тут було завершено утворення політичних інститутів тай-пінського держави, Небесним Ваном (правителем) став Хун Сюцюань, що свідчило про його чільному положенні в тайпінское ієрархії. Ян Сюцін, командувач тайпінс-кими військами, отримав титул Східного вана. Вей Чанхуей став Північним Ваном, а Ши Дака - Окремим Ваном. Кожен з цих правителів мав під своїм командуванням власні збройні сили і адміністративний апарат. Верховним вождем вважався Хун Сюцюань, якого незабаром стали вітати зверненням «ваньсуй» (побажання «десяти тисяч років життя»). Однак справжнім військовим керівником та верховним адміністратором був Ян Сюцін, державний талант якого розкрився в повній мірі. Згодом Хун більшу частину часу проводив за написанням релігійних і філософських творів, в той час як головний тягар державних турбот лежало на плечах Ян Сюціна. 

Восени 1852 р . Тайпін були блоковані в Юн'ане регулярними урядовими військами. Зумівши несподіваним ударом прорвати облогу, завдавши поразки цинским загонам, які намагалися зупинити їх, з боями вони рушили на північ. Невдачі змінювалися гучними перемогами. Тайпінів так і не вдалося захопити столицю Хунані м. Чанша, незважаючи на його тривалу облогу, однак наступ на Учан - столицю Хубей - завершилося захопленням цього найважливішого політичного і військового центру Китаю (лютий 1853 р .). До рук тайпінів, яких до цього часу налічувалося, очевидно, до півмільйона людей, потрапили запаси озброєння з Учанського арсеналів. На Янцзи ними також було захоплено велику кількість річкових суден.
У сформованій обстановці керівництву повстанців належало зробити серйозний вибір - вирішити, куди рухатися далі. Можна було продовжити наступ на північ з метою захоплення столиці і повалення маньчжурської влади. Обери Тайпін цей варіант, їм, можливо, вдалося б скинути медичне панування, оскільки в цей момент центральний уряд не мало скільки-небудь значними силами між Учан і Пекіном, здатними зупинити інсургентів.
Однак було прийнято інше рішення - повернути на схід і, спустившись по течії Янцзи, опанувати Нанкін і перетворити його в столицю тайпінского держави. За цим рішенням стояли побоювання повстанців, колишніх жителів півдня, занадто далеко йти на північ, який представлявся їм незнайомим і чужим. Не останню роль зіграли також спогади про те, що переможець монгольської династії Юань Чжу Юаньчжан також спочатку столицею своєї держави зробив саме Нанкін.
У березні після запеклої облоги Тайпін захопили Нанкін. З цього часу місто залишалося столицею Небесного держави аж до його падіння в 1864 р .  
 

  

  

  

  

  

  

4. Другий етап боротьби.
Зробивши своєю базою провінції центрально-південного Китаю, розташовані головним чином у басейні нижньої течії Янцзи, повстанці не відмовилися повністю від ідеї підпорядкування Північного Китаю. У ж е навесні 1 5 серпні 3 г . ними була організована перша експедиція для завоювання Пекіна. Незважаючи на те що військами командував один з найбільш талановитих тайпінское воєначальників, похід закінчився невдачею, головним чином з-за недостатньої кількості сил. До жовтня того ж року армії, чисельність якої скоротилася до 20 тис. осіб, вдалося дійти до передмість Тяньцзіня, але взяти місто настільки нечисленні сили, позбавлені до того ж облогової артилерії, не змогли. Посланий на початку 185 4 г . на допомогу другий загін, який налічував приблизно 40 тис. чоловік, не зміг поправити справу. Оговтавшись до цього часу від перших поразок, цінська війська після декількох місяців запеклих боїв розгромили обидві армії, що брали участь в північній експедиції, їх командири були взяті в полон і страчені. Таким чином, тай-Піни як мінімум двічі упустили реальний шанс покласти край маньчжурському правлінню і об'єднати Китай під владою Небесного вана.
Спочатку урядові сили були дуже слабкі і постійно зазнавали поразки від повсталих. Побоюючись вступити з тайпінів у вирішальний бій, цінська армії йшли за ними на певній відстані. Після того як Тайпін осіли в Нанкіні, урядові війська створили два укріплених табору на підступах до міста, накопичуючи сили і готуючись до рішучого бою, яке повинно було привести до перелому у воєнних діях. Однак цей перелом був пов'язаний не стільки з активністю військ центрального уряду, скільки з формуванням нових збройних сил, що знаходилися під контролем китайських чиновників-воєначальників і створених на основі загонів ополчення могутніх кланів в тих районах, по яких прокотилися хвилі тайпінского навали. Першими такими сполуками були загони «хунаньській молодців», сформовані з вирішення цинского уряду видатним чиновником хунаньській походження Цзен Го-фанем (1811-1872). Перші перемоги над тайпинами належали іменний хунаньській армії.
Створення китайських армій, що знаходилися під контролем саме китайських, а не маньчжурських воєначальників, означало дуже багато з точки зору майбуття тайпінского держави. Місцева китайська еліта, представлена ??могутніми кланами і пов'язаним з ними чиновництвом, вважала за краще надати підтримку маньчжурської династії, а не тайпінів, розрив яких з громадськими засадами конфуціанської державності, як: ми вже говорили, виявився занадто радикальною.
Складання регіональних військових формувань, які перебували під номінальним контролем центру, мало і ще одне дуже важливе для майбутнього політичного розвитку Китаю наслідок: тим самим були закладені паростки явища, яке в кітаеведческой літературі прийнято називати «регіональним мілітаризмом». Суть його полягала в тому, що ослаблена розвиваючим дінастійний кризою, внутрішніми заворушеннями і зовнішніми вторгненнями імператорська влада була не здатна утримувати країну в рамках системи централізованого контролю. Впливові місцеві чиновники, що підпорядкували собі численні збройні формування, створені спочатку для боротьби з тайпінів, перетворювалися в силу, політично вельми незалежну від пекінської влади. Цей процес мав і іншу сторону - «регіональними мілітаристами» були не маньчжури, а представники китайської за походженням чиновницької еліти. У цьому знаходило вихід її прагнення до соціального самоствердження, і маньчжурська правляча група, яка хотіла продовження свого правління в Китаї, змушена була з цим змиритися.
Між тим, перетворившись на володарів Нанкіна і території площею приблизно 50 на 100 км навколо нього, тайпінское правителі все більш втрачали вигляд аскетичних керівників народного руху. Зміст комор використовувалося для будівництва розкішних палаців, змісту численної челяді і гаремів. Зрівняльні принципи, не забуті остаточно, були залишені виключно для підданих.
Саме в Нанкіні, становище в якому міцно контролювалося тайпінское адміністрацією і армією, повстанці на практиці спробували реалізувати своє бачення товариства «загальної гармонії». Міське населення поділялося на чоловічу і жіночу громади, відносини між якими були обмежені; останні в свою чергу ділилися на об'єднання за професійною ознакою. Ткачі виготовляли тканини, жінки-швачки шили з нього одяг, зброярі робили обладунки та мечі, а гончарі - посуд для палаців тайпінское правителів. Гроші в цьому царстві зрівняльного комунізму були скасовані, і кожен міг, принаймні, розраховувати, що його потреби будуть задоволені з громадських комор. Однак ця система, введена в практику суспільного життя в Нанкіні, проіснувала недовго і була скасована в результаті протестів І невдоволення городян.
За цими заходами, прийнятими тайпинами, стояло не тільки прагнення на практиці здійснити ідеї примітивного соціалізму, вельми поширені в традиційних суспільствах різних типів і харчувалися ідеологією сільських і міських низів, а й бажання затвердити модель східного деспотизму в її найбільш чистому вигляді - так, як вона була описана в стародавніх трактатах.
Цій же меті була підпорядкована і програма перетворень в сільських районах, так ніколи і не здійснена в житті. Її основні положення сформульовані у творі «Земельна система Небесної династії», автором якого був сам Хун Сюцюань. Ця система грунтувалася на зрівняльний розподіл землі між громадами, які одночасно були релігійними і нижчими військовими об'єднаннями. Їх члени спільно відправляли культи, пов'язані з християнським вченням, інтерпретованим і перетвореним Хун Сюцюань. Кожна з таких громад виділяла чоловіків боєздатного віку для служби в армії. Все, що перевищувало мінімум необхідних потреб, підлягало здачі в державні сховища. У цьому виявилося прагнення Хун Сюцюань затвердити зразок східного деспотизму в його найбільш класичному вигляді. Аграрна програма Хун Сюцюань не була спрямована на ліквідацію великого землеволодіння. Її мета полягала в експропріації землі всіх землевласників на користь держави. Навряд чи можна було очікувати, що село (може бути, за винятком найбільш знедолених її жителів) охоче відгукнеться на висунення програми такого роду.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.