На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Страхування, як предметна галузь

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 27.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ
             Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.
            Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма суб'єктами господарювання зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на всіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров'я, працездатність, заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т. ін.
          Суттєво впливає на зростання ризиків, пов'язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу.
          Все більшої гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.
          Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.
           Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, доходів і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.
             Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відносини, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значень цього слова. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.
            Головним документом у сфері страхування в Україні виступає Закон України про страхування. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
            Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.1
            Отже, страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1. Показники фінансового стану страховика
        1.1 Доходи страховика 

          Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. 
         Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку його доходів. 
         Доходи страховика можна поділити на три великі групи:                                                        

    доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;
    доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
    інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.
 
    
    
    
    
      

    
    

      Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.
    Основним  джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".
    Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не з власністю страховика.
    Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами.
    Якщо  страхова компанія при перестрахуванні  виступає у ролі перестрахувальника, то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.
    Якщо  страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.
    Доходи  від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність Ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавчо, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.2
    Доходи  від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.
    Різниця між доходами та витратами створює  фінансовий результат діяльності страхової компані
1.2 Витрати страховика
        Витрати страхової компанії, так само як і доходи, пов'язані із двоїстим характером її діяльності і поділяються на:
    витрати на проведення страхових операцій;
    витрати на проведення інших операцій.
Основною  статтею витрат страховика є виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Страхові виплати – це ті кошти, які страхова компанія виплатила своїм клієнтам за реальними страховими випадками. Згідно із Законом України "Про страхування", страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Згідно з чинним законодавством страхове відшкодування не повинно перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, коли це передбачено договором страхування. Якщо страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
      Закон України "Про страхування" до витрат страховика відносить:
        виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
        відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
        відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;
        витрати на проведення страхування, (тобто звичайні витрати на утримання фірми;
        інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг:
        оплата стороннім установам, організаціям, підприємствам або фізичним особам за надані послуги, пов’язані з основною діяльністю страховика, утому числі: виплату комісійних винагород брокерам і агентам за укладання та обслуговування договорів страхування; оплату послуг з метою оцінювання прийнятих на страхування ризиків та збитків, завданих об’єктам страхування; оплату за виготовлення бланків страхової документації; оплату банківських послуг, пов’язаних з інкасацією страхових платежів та здійсненням виплат страхового відшкодування; оплату послуг, пов’язаних з розробкою умов, правил страхування та проведенням актуарних розрахунків;
        відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх службових обов’язків.3
      Варто зазначити, що крім витрат, які забезпечують виконання страховиком його основної діяльності та на основі яких визначається собівартість страхової послуги, страхова компанія має витрати, пов’язані із забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, тобто витрати, пов’язані з управлінням своїми активами. Як правило, такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Звичайно, ці витрати виглядають досить незначними.                                                         
      Усі перелічені види витрат страхова компанія бере до уваги при визначенні фінансових результатів діяльності.
1.3 Прибуток страховика 
Найважливішим фінансовим результатом діяльності страхової компанії, як і будь-якої підприємницької структури, є прибуток, тобто фінансовий результат діяльності страхової компанії за певний період. Фінансовий результат - це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика, що визначається як різниця між доходами і витратами.
 Згідно із Законом України "Про страхування" балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.
Прибуток  від страхової діяльності (крім страхування  життя і медичного страхування, порядок та умови здійснення яких визначаються чинним законодавством) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг.
Його  поділяють на:
    прибуток  у тарифах;
    прибуток  від економії управлінських витрат;
    прибуток  від скорочення збитковості.
      Джерелами прибутку страховика виступають доходи від власне страхової діяльності, отримані в результаті відхилення реальної збитковості від середньої, розрахованої за багато років збитковості. Такі доходи носять назву технічного прибутку. Він позитивний, якщо реальна збитковість нижче середнього, і негативний (збиток), якщо реальна збитковість вище середньої.
      Збитковість страхової суми - економічний показник діяльності страховика, який характеризує перевищення виплат страхового відшкодування над страховою сумою. Формування резервів, їх обсяг і наступне використання об’єктивно зумовлені динамікою величини показника збитковості страхової суми.4
      У міру того, що страхові компанії акумулюють великі суми грошових коштів, вони їх інвестують, вкладають у банки, купують цінні папери. Прибуток від таких інвестицій називається банківським прибутком. Загальна сума прибутку, яку отримує страхова компанія, має назву комерційного прибутку. Він визначається як сума технічного і банківського прибутку.
      Розподіл  і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб страхових компаній, так і формування доходів бюджету.
      Механізм  розподілу прибутку має бути побудований  таким чином, щоб сприяти підвищенню ефективності страхової справи, стимулювати розвиток нових видів страхування.
      Економічно  обґрунтована система розподілу  прибутку повинна гарантувати виконання фінансових обов’язків перед державою і максимально забезпечити підприємницькі, матеріальні і соціальні потреби страхових компаній.
2. Страхування депозитів
         Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов’язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.
      У багатьох країнах із розвинутою економікою створені та ефективно функціонують механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них  належить і система депозитного  страхування (СДС). У випадку втрати комерційним банком платоспроможності створені системи зобов’язані відшкодовувати втрати його вкладникам. Ще в 1994 р. ЄС прийняв Директиву 94/19 ЄС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.
      Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає в попередженні банківської паніки і відтоку депозитів. Ефективність такого страхування впирається в слабкість вітчизняних банків. Для успішного подолання моральних ризиків, мінімізації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і нагляду. Йдеться про інструменти ранньої діагностики банківських проблем і оперативного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скоротити моральні ризики.
      Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити  гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон’юнктури і банківських банкрутств. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність дії регулюючих рішень Центробанку на функціонування грошово-кредитної системи.
      Необхідність  впровадження системи страхування  банківських депозитів встановлюється такими чинниками:
      загальним спадом довіри банків;
      потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію;
      потребою стабілізації фінансових ресурсів банків – усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності;
      обов’язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє свої заощадження.
      Страхування депозитних вкладів поділяється  за формами проведення на обов’язкове і добровільне. Введення такого страхування повинно сприяти підвищенню інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади. Його головна мета - пом’якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. У багатьох випадках ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, а й самі банки та інших фінансових посередників. Отже, основна функція страхування вкладів – регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.
      Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства банку, в межах визначеної норми.
      Найрозвинутіша  система страхування депозитів  діє у США. Вартість федеральної  програми страхування депозитів  у США досить висока і неухильно зростає.
      Програми  страхування банківських  депозитів
Держава Форма регулювання
Орган ре гулювання
Розмір гарантії
Примітки
Великобританія Державна Фонд захисту вкладників
75% суми вкладу до 20 тис. GBP (35
тис. USD) на одно
го вкладника
Кожен банк вно сить у фонд 0,3 %
від суми депозитів
Канада Державна Канадська корпорація страхування депозитів До 60 тис.CAD (40 тис.USD ) на одного вкладника Великі банки  мають спеціальну домовленість 3 державою про неприпущення банкрутства
Нідерланди Державна Банк Нідерландів До 30 тис. NLG (15 тис. USD) на одного вкладника Збитки покриваються всіма банками пропорційно до суми залучених депозитів
Німеччина Квазігромадська Федеральна  асоціація німецьких банків 30 % від власних  коштів банку) на одного вкладника Щорічний внесок банку - 0,03% вкладів клієнтів
США Державна Федеральна корпорація страхування депозитів До 100 тис.USD на одного вкладника Щорічний внесок - 0,15% суми депозитів
Франція Квазігромадська Асоціація французьких
банків
До 400 тис. FRF (70 тис. USD) на одного вкладника, але не більше, ніж 200 млн FRF на один банк Ефективно працюючі банки надають допомогу тим, які  зазнають труднощів
Швейцарія Квазігромадська Швейцарська банківська
асоціація
До 30 тис. CHF (20тис.USD) на одного вкладника У випадку банкрутства пріоритет щодо відшкоду- ванння мають рахунки до 10 тис.СНГ
Японія Державна Японська корпорація страхування депозитів До 10 млнЛРУ (80тис.USD) на одну людину Нестійким банкам допомагають злитися з міцними
 
      У більшості країн з розвинутою економікою створені та ефективно функціонують системи депозитного страхування (СДС), що забезпечують захист вкладів на випадок банкрутства банків. СДС покликана виконувати дві функції.
      По-перше, вона оберігає вкладників від банкрутства  банків.
      По-друге, СДС зберігає банки від ризику банківської паніки. Адже якщо вкладники знають, що їхні гроші захищено фондом депозитного страхування, вони принаймні зберігатимуть спокій у разі чуток про банкрутство банків.
      Уперше  СДС було створено в США під  час так званої Великої депресії у 1934 році. У той період усі банки, що входили до ФРС, яка виконує функції Центрального банку, зобов’язані були вступити до Федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД). Решта комерційних та позичково-ощадних банків могли за своїм бажанням звернутися до ФКСД із проханням про вступ.
      Системи депозитного страхування можуть функціонувати на базі державної, приватної, а також змішаної форм власності. Статутний капітал такої системи, заснованої на змішаній формі власності, формується за рахунок внесків держави та комерційних структур. За повнотою охоплення об’єктів страхування СДС може бути повною або частковою. Повна система характеризується тим, що з її допомогою забезпечується захист усіх депозитів, що перебувають на банківських рахунках.5
      У системі депозитного страхування  ставки платежів також можуть бути різними: фіксованими та диференційованими, залежно від показників, які характеризують фінансовий стан банку, тобто ліквідності активів, обсягу статутного капіталу, співвідношення між власними та залученими коштами та ін.
      З метою забезпечення надійності та повноти виконань зобов’язань перед комерційними банками потрібно встановити жорсткі вимоги до суб’єктів СДС. Це, зокрема, розмір статутного фонду, максимальні ставки відрахувань та мінімальні суми виплат. Слід також запровадити систему обов’язкового ліцензування зазначених суб’єктів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Страхування депозитів в Україні
         Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому законодавством.
          Положення „Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб встановлює засади функціонування Фонду гарантування вкладів, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків-учасників Фонду, а також регулює відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
      Основними завданнями фонду є:
    забезпечення   захисту   прав  фізичних осіб  –  вкладників  банків –
    учасників (тимчасових учасників) Фонду шляхом відшкодування                вкладів за рахунок його коштів, включаючи відсотки у разі настання недоступності цих вкладів;
    здійснення організаційно-управлінських заходів з метою забезпечення вкладникам виплат відшкодування витрат;
    забезпечення надходження та акумулюції зборів з банків-учасників (тимчасових учасників) Фонду та інших коштів, призначених для здійснення відшкодування витрат;
    забезпечення цільового використання коштів, що знаходяться на рахунках Фонду.
      У своїй діяльності фонд керується  Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі „Положення про  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, яке затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
      Фонд  гарантує кожному вкладнику банку  – учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду відшкодування коштів за його вкладами (включаючи відсотки) в  розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.
    Джерелами формування коштів Фонду є:
      початкові збори з банків – учасників Фонду;
      регулярні збори з банків – учасників  (тимчасових учасників) Фонду;
      спеціальні збори з банків – учасників  (тимчасових учасників) Фонду;
      кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень;
      доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
      кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів; 
      пеня, яку сплачують банки – учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;
      доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.
      Фонд  є єдиним розпорядником коштів, акумульованих  у процесі його діяльності. Фонд має право придбати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Міністерством фінансів України і Національним банком України. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України. 
      Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Фонд набуває право кредитора щодо банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.
      Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. 
      Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей термін може бути продовжено до шести місяців. 
      Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим  особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Термін позовної давності щодо звернень вкладників становить три роки. 
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.