На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Основи органзацї бухгалтерського облку

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 27.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 15. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ОСНОВИ  ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ
      Теорія  – це наукові основи бухгалтерського  обліку (рахунковедення). Зміна напрямку соціально-економічного розвитку держави  суттєво підвищила вимоги до економічної  теорії.
      Історія розвитку бухгалтерського обліку свідчить про те, що він представляє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки, а саме на їх підставі облік вважають складовою частиною системи економічних наук.
      Бухгалтерський  облік є самостійною економічною  наукою і певною областю практичної суспільної діяльності.
      Бухгалтерія не існує ізольовано від економіки  держави. Бухгалтерський облік –  це прикладна система, яка в значній  мірі залежить від особливостей ринкового  середовища, від системи законодавства, культурних традицій, що діють в країні.
      Бухгалтерський  облік є одним з елементів  матеріальної культури людства. Вдосконалюючись  разом з виробництвом, він розвивається як функція управління ним. Зародившись  в досить в давні часи, облік  в своєму історичному розвитку пройшов  ряд стадій. Вивчення попередніх стадій розвитку і предмету обліку необхідно для його подальшого активного удосконалення.
      На  запитання, коли все ж таки виникла  бухгалтерія, вчені дають наступні відповіді: 6 тис. років тому, тобто  тоді, коли почалася цілеспрямована реєстрація фактів господарського життя; 500 років тому, коли вийшла відома в усьому світі праця Луки Пачолі, і почалося письмове обґрунтування обліку, і, нарешті, 100 років тому, коли з’явилися перші теоретичні розробки. Ці відповіді – підходи – узагальнення того, що таке бухгалтерія: 6 тис. років тому облік виник як практична діяльність, рахівництво, спосіб розуміння господарського процесу, його мова; 500 років тому – як предмет літературного описання, частина літературної мови; 100 років він існує як самостійна наука – рахунковедення, як спосіб розуміння обліку, мова рахівництва.
      Спираючись  на практичний досвід застосування бухгалтерського  обліку, його теорія на підставі досліджень об’єктів, що обліковуються, покликана  встановлювати найбільш досконалі способи та прийоми, організаційні форми і техніку ведення обліку та складання бухгалтерської звітності.
      Обліковою теорією називається така послідовність  міркувань, що в своїй сукупності пояснює та принципово обґрунтовує  закон подвійності господарських  операцій, тобто метод подвійного запису та принципи організації і ведення обліку.
      Основна мета теорії бухгалтерського обліку згідно з цим визначенням –  систематизувати логічно взаємопов’язані  принципи, які б були основою орієнтирів для оцінки й розвитку облікової практики.
      Зміст предмету науки бухгалтерського  обліку в системі управління може бути розкритий через його функції, до яких можна віднести формування інформаційного потоку про кругооборт засобів та госпрозрахункових відносин як між підприємствами та організаціями, так і всередині них; виявлення результатів господарської діяльності; регламентацію господарських операцій, що відображаються в обліку; контроль за станом майна та джерел його утворення. Ці функції дозволяють сформулювати наступне визначення: наука про бухгалтерський облік вивчає стійкі, конкретні прояви діючих економічних законів, що повторюються, в умовах різних форм господарювання.
      На  гербі бухгалтерів, що визнаний в  якості інтернаціональної емблеми  облікових працівників, зображені  сонце, ваги та крива Бернулі і написаний девіз “Наука, довіра, незалежність”. Сонце символізує освітлення бухгалтерським обліком фінансової діяльності, ваги – баланс, а крива Бернулі – символ того, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно.
      Вивчаючи  господарські процеси, бухгалтерський облік формує свої категорії, спираючись на сукупність фундаментальних і прикладних дисциплін, зв’язок яких, в першу чергу, можна визначити через об’єкти і суб’єкти бухгалтерського обліку.
      Характер  об’єктів вивчається економічними дисциплінами, участь суб’єктів – юридичними.
      Наука бухгалтерії – це міст, який поєднує  економіку і право, тому практикуючий бухгалтер виступає як юрист, суддя  учасників господарських процесів, і, що може бути більш важливе, як їх економічний радник. Право – невід’ємна частина бухгалтерського обліку, але далеко не весь бухгалтерський облік.
 

       Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства та пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії та практики бухгалтерського обліку, для яких важливе значення мають такі розділи філософії як онтологія та гносеологія.
      Правове забезпечення (юридичні науки) діяльності підприємства регулюється рядом  законів. Бухгалтер повинен мати достатній рівень знань з правових дисциплін і чітко уявляти, що його діяльність є поєднуючою ланкою між циклами економічних та юридичних дисциплін.
      Економічні  науки ґрунтуються на політичній економії, яка вивчає виробничі відносини, які склалися у суспільстві. Тому, природа всіх основних категорій, що вивчаються політичною економією, повинна бути відома бухгалтеру.
      Політична економія насамперед вивчає різні фази відтворення: виробництво – обмін  – розподіл – споживання; вона дозволяє виділити такі категорії, як виробничі  сили, ресурси, ціна, гроші, товар, прибуток тощо.
      Разом з тим, політична економія є базою  і для інших економічних наук, що вивчають зміст (онтологію) господарських  процесів. З них необхідно назвати  передусім економічну статистику, що вивчає кількісну сторону масових  економічних явищ. З економічної статистики бухгалтерський облік запозичив загальні методологічні прийоми дослідження. За їх допомогою бухгалтерський облік здійснює спостереження за ходом господарських процесів, групує ті явища, які представляють інтерес для цілей господарського управління.
      Планування  і прогнозування на даний час  досить близькі до бухгалтерського  обліку і тісно пов’язані між  собою.
      Фінанси – економічна дисципліна, що вивчає природу і сутність фінансів, розкриває  сутність таких понять, як бюджет, фінансування, капітальні інвестиції. податки, відрахування від прибутку тощо. Кількісне відображення всіх цих категорій здійснюється бухгалтерським обліком.
      Галузеві  економіки вивчають економіку відповідних  галузей національного господарства. На підприємствах, які діють в цих галузях, функціонує бухгалтерський облік, який дає кількісне відображення роботи даного підприємства.
      Філологія – наука про мову. Бухгалтер  повинен чітко уявляти, що бухгалтерський облік є нічим іншим, як мовою, на якій викладається інформація про господарські процеси, це мова фактів господарської діяльності. Бухгалтерський облік часто називають “абеткою” або “мовою бізнесу”. Для того, щоб побудувати мову бухгалтерського обліку, бухгалтер повинен мати загальні уявлення про мовознавство – філологію.
      В бухгалтерській роботі важливу роль відіграють також психологічні моменти. Бухгалтер постійно зазнає психологічного тиску з боку різних осіб, які  керуються особистими мотивами. Потрібна велика психологічна стійкість для  збереження нормальної працездатності, подолання стресових навантажень в період підготовки об’ємної періодичної звітності.
      Дуже  важливим є тісний зв’язок бухгалтерського  обліку з математикою. Саме у математики бухгалтерський облік запозичив  одну з головних своїх рис –  точність. Вона необхідна для виконання розрахунків, невипадково бухгалтерів ще називають рахунковими працівниками. В практичній роботі бухгалтер постійно зустрічається зі всіма арифметичними діями, з нарахуванням простих та складних відсотків, широко використовує матричну модель взаємозв’язку рахунків, теорію множин, математичну логіку. Нарешті, математика потрібна для алгоритмізації облікових процесів. Це передбачає складання математичного опису облікового завдання (складання алгоритму) і програми її реалізації на ЕОМ.
      Статистика  дає для бухгалтерського обліку основний методологічний прийом –  групування. Методологія побудови групувань, які ґрунтуються на використанні теорії множин та математичній логіці, - наріжний камінь бухгалтерського  обліку.
      В свою чергу бухгалтерський облік породжує наукові дисципліни, такі як економічний аналіз, контроль, ревізія та аудит, судово-бухгалтерська експертиза, інформаційні системи обліку тощо.
      Аналіз  – невід’ємна складова бухгалтерського  обліку. Лише за результатами аналізу  можна приймати зважені управлінські рішення. Він є проміжним етапом процесу управління між збором інформації і прийняттям рішень по оперативному регулюванню виробництва і планування господарської діяльності економічних суб’єктів. Економічний аналіз – по суті, це заключний етап, остання фаза бухгалтерського обліку.
      Ревізія і аудит – це курс, в якому  вивчаються методи, пов’язані з  перевіркою стану бухгалтерського  обліку, сумління та правильності роботи посадових осіб, в тому числі й  самого бухгалтера, а також дотримання діючого законодавства, доцільності та ефективності господарської діяльності.
      Судово-бухгалтерська  експертиза – дисципліна досить близька  до попередньої, але носить суто юридичний  характер, так як експертиза проводиться  вже після ревізії і, як правило, в тих випадках, коли вже виявлені серйозні порушення в роботі посадових осіб. Судово-бухгалтерська експертиза – це контроль третього порядку.
      Бухгалтер у своїй практичній діяльності повинен  бути ознайомлений ще з цілим рядом  дисциплін, такими як, соціологія – наука про суспільні структури, ділова кореспонденція – дисципліна, за допомогою якої бухгалтер повинен засвоїти правила складання ділових документів тощо.
      Етика бухгалтера покликана забезпечити  узгодження його особистої поведінки  і тієї міри відповідальності, яка об’єктивно притаманна представникам цієї професії. Етичні норми встановлюють моральні критерії, якими повинен керуватися і яких зобов’язаний дотримуватися кожен бухгалтер під час здійснення своєї професійної діяльності.
      Узагальнюючи  вище сказане можна зробити наступні важливі висновки, які одночасно визначають характерні риси бухгалтерського обліку. Він:
      ведеться  заради людей, зацікавлений в його даних;
      поділяється на теорію і практику;
      має справу не лише з самими господарськими процесами, а з їх інформаційним відображенням – первинними документами;
      надає достатньо значну і надійну інформацію для прийняття управлінських  рішень, при цьому значимість її повинна бути відносною, а не абсолютно  достатньою;
      надає користувачам впевненість в тому, що його (обліку) дані необхідні, але їх впевненість завжди знаходиться в межах визначеної імовірності і кожне рішення, яке приймається на їх підставі, несе в собі певний ступінь ризику.
      Бухгалтерія розвивалась у відповідь на економічні запити суспільства.
      В економічній діяльності будь-якого підприємства зацікавлено багато осіб: по-перше, саме підприємство, по-друге, велике коло інших осіб (акціонери, інвестори, кредитори, держава тощо). Їх інтереси найрізноманітніші, вони знаходяться в постійному русі та взаємодопомозі, але іноді носять суперечливий характер.
      Встановлення  балансу взаємних інтересів досягається  шляхом соціального регулювання  бухгалтерського обліку.
      Соціальне регулювання бухгалтерського обліку є комплексом заходів, за допомогою  яких суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи інше явище, в даному випадку – на бухгалтерський облік. В залежності від застосовуваних способів та цілей впливу соціальне регулювання бухгалтерського обліку поділяється на такі види: економічне, правове, морально-етичне тощо.
      Економічне  регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за допомогою методичний рекомендацій, роз’яснень по веденню  обліку, обміну досвідом. Воно спрямовано в першу чергу на одержання  корисної інформації для оцінки ефективності діяльності та прийняття управлінських рішень; має ненормативний характер та керується не принципом обов’язковості, а принципом доцільності.
      Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в  інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб’єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов’язковості дотримання правових норм.
      Морально-етичне регулювання охоплює всі сфери  суспільного життя, в тому числі  і бухгалтерський облік. Низка суспільних відносин, урегульованих правом, оцінюється і з точки зору моралі. Однак, якщо норми права закріплено державою, то моральні норми та принципи існують в підсвідомості людей, в громадській думці, знаходять відображення в творах літератури, мистецтва, засобах масової інформації.
      Бухгалтерський  облік як відображення господарської  діяльності представляє собою активну  інтелектуальну та фізичну діяльність людей. Ця діяльність має свою структуру. Умовно в ній можна виділити два  взаємопов’язаних елементи: процес відображення та результат відображення. Процес відображення – це основний внутрішній процес мислення, який полягає в спостереженні та аналізі економічної діяльності, в засвоєнні окремих її фактів, їх узагальненні та визначенні фінансових результатів.
      Результат відображення характеризується єдністю  форми та змісту. Змістом є інформація про економічну діяльність господарюючого суб’єкту.
      Форма забезпечує об’єктивність існування  результатів відображення. Основною формою є документальна, тобто у вигляді письмових знаків на паперів, даних, збережених на магнітних носіях. 

      Співвідношення  елементів процесу та результатів  відображення
Бухгалтерський  облік як відображення
Процес  відображення Результат відображення
Зміст інформації Форма-носій  інформації
документальна на магнітному носії
  Первинна реєстрація Інформація  про окремі факти господарської  діяльності (інформація 1-го порядку) 1. Первинний  документ. 2. Зведений обліковий  документ (в окремих випадках)
-
Облікове  узагальнення Узагальнена інформація про одно типові факти господарської діяльності (інформація ІІ-го порядку) 1. Облікові регістри. 2. Звітні документи.
+ -
Визначення  фінансових результатів Інформація  про фінансові результати господарської  діяльності 1. Облікові регістри. 2. Звітні документи
+ -
 
 
      Бухгалтерський  облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, метод, об’єкти  і суб’єкти.
        Бухгалтерський облік вивчає  господарство (економіку), багатогранність  якої визначають господарські  факти – явища і процеси.  В кожному господарському факті присутні одночасно три аспекти: економічний, юридичний і матеріальний.
      Предмет обліку – це факти господарського діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів придбання, виробництва, збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для внутрішніх і зовнішніх користувачів. В загальному розумінні під предметом бухгалтерського обліку слід розуміти господарську діяльність підприємства. Предметом бухгалтерського обліку є не самі об’єкти (активи і пасиви) в їх фізичному розумінні, а інформація про них, яка необхідна для управління.
      Основною  ланкою застосування бухгалтерського  обліку є підприємство, господарська діяльність якого і є предметом бухгалтерського обліку. При цьому під господарською діяльністю розуміють спрямування власних і залучених коштів або ресурсів на виробництво, зберігання, переміщення та споживання господарських цінностей. Основною властивістю кожного господарюючого суб’єкта є залучення ним цінностей у кругообіг, мета і характер якого визначається видом господарства.
      Бухгалтерський  облік, як і будь-яка інша наука, будується  на певних принципах, має свій метод, що об’єднує сукупність способів і прийомів, за допомогою яких він виконує свої функції. Предмет бухгалтерського обліку неможливо розкрити без допомоги його методу.
      Під методом обліку розуміють сукупність способів дослідження, які дозволяють всебічно вивчити зміст науки про бухгалтерський облік. Систему способів і прийомів, за допомогою яких об’єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності, називають методом бухгалтерського обліку.
      Кожний  спосіб або прийом бухгалтерського  обліку називається елементом його методу
      Основними елементами методу бухгалтерського  обліку є:
      Документація – кожна господарська операція оформлюється первинним документом, який складається в момент її здійснення, або безпосередньо після її здійснення.
      Інвентаризація  – спосіб перевірки фактичної  наявності товарно-матеріальних цінностей  і грошових коштів та наступне порівняння з даними бухгалтерського обліку.
      Оцінка  – спосіб вартісного визначення активів  і джерел їх надходження та господарських  процесів.
      Калькуляція – спосіб визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат, яку складає підприємство.
      Бухгалтерський  рахунок – спосіб економічного групування, поточного відображення та оперативного контролю за об’єктами обліку з  метою виявлення змін які відбувалися  під час здійснення господарської  операції.
      Подвійний запис – кожна господарська операція записується в дебет одного і в кредит іншого рахунку в одній і тій же сумі, це основа бухгалтерського обліку.
      Баланс  – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та капітал.
      Звітність – система групування економічних  показників що характеризують підсумки діяльності підприємства за звітний  період.
      Господарська  діяльність складається з окремих  елементів – операцій, процесів тощо. Ці елементи безпосередньо відображаються в бухгалтерському обліку і визначають окремі його об’єкти, що складають зміст предмету.
      В більш конкретному вигляді бухгалтерського  обліку складається з багаточисельних  об’єктів цієї господарської діяльності.
      Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) або джерело його утворення, наприклад, матеріали, паливо, готівка (гроші в касі підприємства( безготівкові кошти (кошти на поточному рахунку в банку), позики банку, прибуток тощо.
      Головні об’єкти бухгалтерського обліку:
      Активи  – ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій використання яких як очікується приведе до отримання майбутніх економічних вигод.
      Власний капітал – залишковий інтерес  в активах підприємства після  вирахування зобов’язань. Тобто  власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його змін.
      Зобов’язання  – заборгованість підприємства яка  виникла в наслідок минулих подій  і погашення якої в майбутньому  як очікується приведе до зменшення  ресурсів підприємства.
      Господарські  процеси – засоби підприємства та їх джерела знаходяться у постійному русі, вони постійно змінюються в результаті різних господарських фактів.
      Господарська  операція – дія, або подія, яка  викликає зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу, тобто в фінансовому стані підприємства.
      Об’єкти класифікують за складом, розміщенням, джерелами утворення капіталу та використання його в діяльності
      Об’єкти за складом і розміщенням поділяють  на:
      Необоротні  активи (довгострокові) -  сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі його господарської діяльності та переносять свою вартість на продукцію частинами.
      Нематеріальні активи – об’єкти довгострокового  вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими на підприємстві нормами.
      Незавершене будівництво – недобудовані об’єкти.
      Довгострокові фінансові інвестиції – вкладання грошей в цінні папери з терміном погашення більше року.
      Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість інших підприємств чи окремих  осіб по платежам даному підприємству (термін погашення очікується після 12 місяців).
      Оборотні активи – грошові кошти, а також інша активи призначені для реалізації та споживання на протязі року.
      Витрати майбутніх періодів – витрати  які мали місце протягом поточного  або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних  періодів.
      За  джерелами надходження об’єкти поділяються на:
      Власні: - власний капітал, статутний, пайовий, додатковий, резервний капітали, нерозподілений прибуток (збиток);
      забезпечення  наступних витрат і платежів
      Запозичені  – зобов’язання:
      довгострокові зобов’язання (термін погашення більше року);
      поточні зобов’язання (термін погашення не більше року); 
      доходи  майбутніх періодів – доходи отримані у звітному чи попередніх періодах, але відносяться до наступних  періодів. 
 

      В сучасному бухгалтерському обліку термін „баланс” означає два поняття.
      Перше – це один з елементів методу бухгалтерського обліку. В цьому  випадку баланс визначають як спосіб економічного групування і узагальненого  відображення стану господарських  засобів підприємства за складом  і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням у грошовій оцінці на певну дату.
      Друге – це одна із форм звітності. В цьому  розумінні баланс визначають як звітна таблиця, одна з форм бухгалтерської звітності, що містить відомості  про стан і розміщення господарських засобів підприємства на певну дату.
      Таким чином бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій одиниці стану господарських  засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної  таблиці, складеної бухгалтером  для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.
      Основною  побудовою бухгалтерського балансу  є подвійне групування об’єктів бухгалтерського  обліку (майна підприємства) є:
      складом і функціональною роллю;
      джерелами утворення і цільовими призначеннями.
      Інформація  про подвійне групування об’єктів бухгалтерського обліку отримує  в балансі упорядковане відображення в узагальнюючому вигляді і в  єдиному грошовому вимірнику.
      Баланс  поділяється на дві рівновеликі  сукупності показників – актив і пасив та мстить інформацію про фінансовий стан підприємства на даний момент часу.
      Ліва  сторона балансу, в якій перераховані засоби підприємства, називається активною стороною балансу (актив), а її окремі позиції – активами. Права сторона  балансу називається пасивною стороною (пасив), відповідно, окремі позиції – пасиви, що представляють собою перелік джерел утворення активів (капітал і зобов’язання). Загальний підсумок балансу, тобто сума всіх активів або сума всіх пасивів називається валютою балансу.
      Баланс  складається на кінець останнього дня  звітного періоду. Підписується керівником та головним бухгалтером підприємства, які несуть відповідальність за достовірність  даних.
      Кожна із сторін балансу складається і  статей.
      Стаття  – згрупований та узагальнений вид об’єктів бухгалтерського обліку
      Баланс  має важливе значення, з його допомогою  можна оцінити показники діяльності підприємства.
      Ще  в XV ст., яке можна назвати століттям  революційних перебудов у бухгалтерському  обліку, францисканській монах Лука Пачолі описав метод згідно якого:
      кожний  рахунок поділяється на дві частини;
      ліва  сторона рахунку носить умовну назву  дебет (лат. debet – він винен), права  – кредит (лат. credit – він вірить);
      кожна господарська операція записується  двічі: по дебету одного рахунку та кредиту іншого (подвійний запис). Сума по дебету дорівнює сумі по кредиту, тобто сума балансується, звідси і баланс визначається як рівновага (фр. balance – терези);
      якщо  рівноваги дебетової та кредитової сум немає, господарська операція відображена неправильно, необхідно шукати помилку;
      виходячи  з основного бухгалтерського  рівняння всі рахунки поділяються  на активні, та пасивні.
      Як  відомо, всі господарські операції відображаються на рахунках подвійного запису.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.