На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Проблеми обдарованої дитини

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 27.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                            Вступ
Актуальність: Проблема обдарованості в наш  час стає все більш актуальною. Це насамперед пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих  особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Проте недостатній рівень психологічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, що виявляють нестандартність у поведінці і мисленні, призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їхньої діяльності. Нерідко творче мислення обдарованої дитини розглядається як відхилення від норми або негативізм.
     Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, не відчувають потреби  в особливій увазі і керівництві. Але насправді такі діти найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного ставлення не тільки до себе, але і до оточуючого. Тому педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути досить терпимі до критики взагалі і себе зокрема. Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті складається враження непосидючої дитини, яка постійно відволікається і на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як у всіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми і правила йдуть врозріз з їхніми інтересами і здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. 
 
 

 

     Розділ 1. Проблема виховання  обдарованої дитини.
    1.1. Передумови виховання обдарованої дитини.
    Проблема  виховання обдарованої дитини існує  стільки, скільки існує сама педагогіка. Тему виховання обдарованої дитини розробляли безпосередньо чи побіжно практично всі педагоги і психологи різних часів. Попри солідні теоретичні і практичні наробки, у цьому напрямку все ж існують численні прогалини, викликані складністю предмета дослідження. Зокрема, відсутні чіткі практичні рекомендації, побудовані на систематизації напрацьованого матеріалу з цієї проблеми.
    Критичний аналіз наукових праць і практичного  досвіду дає змогу зробити  висновки, що рутинне виховання, побудоване на традиційних прийомах, згубно діє  на обдаровану натуру. Необхідна індивідуалізація підходу. Теоретична педагогіка для діагностики обдарованості послуговується численними тестами. Системи тестів розроблені в усіх розвинених країнах, адаптовані для міст і сільських місцевостей. В Україні широко використовуються тести Г. Айзенка, Д.Векслера, Л. Занкова, І. Іразека, Н. Левітова, І. Максименка, А. Нечаєва та ін. Проте тести не є універсальним методом визначення обдарованості. По-перше, валідність навіть найточніших із них ніколи не перевищує 80 відсотків. По-друге, провідний вплив на виховання дитини здійснює сім’я, а батьки здебільшого не обізнані в галузі тестування. Як правило, не звертаються до нього у повсякденній роботі шкільні вчителі, вихователі дошкільних установ. Внаслідок цього для практиків придатніші критерії, які можна визначити, безпосередньо спостерігаючи за дитиною. Такі параметри були розроблені наприкінці ХIX ст. російським педагогом Г. Рукавишниковим.
    Провідним завданням вихователя Г. Рукавишников вважає необхідність помітити вподобання, прагнення, схильності дитини. Дійсно обдарована дитина, як засвідчує досвід, завжди виявляє глибокий інтерес до певних явищ, наполегливість у своїх діях, нерідко наближену до самовпевненості.
    Природні  нахили яскраво виявляються в  іграх дітей. Відомо, що Т.Шевченко змалку любив ліпити з глини, малювати, пізніше – списувати вірші у саморобні, оздоблені візерунками книжечки. Конфуцій у дитинстві надавав перевагу грі в церемонії та жертвоприношення. Галілей, Ньютон, Едіссон з раннього віку захоплювалися виготовленням іграшкових млинів та різних механізмів. Якщо звичайним дітям під час гри запропонувати іншу гру, вони легко захопляться нею і забудуть попередню. Обдарована ж дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатися нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.
    Обдаровані  діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу вихователя, і від нього вимагатиметься не стільки активний виховний вплив, скільки своєчасне усунення перепон і можливе сприяння вільному розвиткові дитини. Посилена увага до талановитого вихованця у той час, коли йому необхідне повне невтручання, незалежність, шкодять обдарованості. Протипоказано також насаджувати знання, уміння і принципи, які нівелюють прояви оригінальної думки. Небезпечно вдумливу замкнутість дитини розцінювати як боязкість, засмученість і боротися з нею. Немотивований тиск і нав’язування занять можуть тільки затримувати прояви справжніх природних нахилів.
    Примус  нерідко викликає в обдарованих, нетрадиційно мислячих дітей неспроможність виявити себе навіть у тих видах  діяльності, до яких вони мають схильність. Із життєпису видатних осіб відомо, що Т. Едіссон, А. Ейнштейн, Ф.Фрьобель визнавалися у школі найгіршими учнями, і вчителі навіть підозрювали у них розумову відсталість. А. Дістервег наполегливо застерігав проти насильства над дитячою природою, яке випливає з намагань зробити з дитини не те, до чого існує в неї природний потяг.
    Проте занадто рання «спеціалізація»  і «професіоналізація» у вихованні  збіднюють особистість, ускладнюють  її подальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії – гармонійного розвитку сукупності тілесних, душевних і розумових сил людини. Важливим принципом виховання слід визнати також утилітаризм – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті і допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві. Хист реалізується лише за умови вміння індивіда трудитися. Отже, завдання вихователя – розвивати в обдарованої дитини працьовитість, цілеспрямованість, вміння завершувати розпочату справу, силу волі. Ці якості неможливо сформувати тільки шляхом зовнішнього впливу, тому виховання потрібно будувати так, щоб спонукати дитину до самовиховання. Відповідно, мистецтво виховання – мистецтво пробудження у вихованця його власних сил.
    Самовиховання й зміцнення волі базується на самоповазі особистості. Самоповага реальніше за найсуворіші заборони утримає дитину від негативних вчинків, найшвидше розвине вміння володіти собою. Довіра дорослих пробуджує в дитині самоповагу, підносить її у власних очах, спонукає бути достойною цієї довіри. Необхідно надавати дитині не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. Завдяки такій свободі вихованці пізнають власні сили, виробляють звичку оперувати своїми розумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті виробляється самоповага і здатність критично оцінювати свої здібності й дії. Д. Локк вважав, що чим раніше ви почнете ставитися до дитини, як до дорослої, тим швидше вона такою буде.
    Сучасні дослідження, проведені відомим  психологом А. Баркан, містять цікавий матеріал для доповнення рекомендацій батькам і педагогам з питань виховання обдарованої дитини. А саме: важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте і не виказувати надмірних захоплень її обдарованістю. Не можна перетворювати життя дитини в інструмент задоволення батьківських амбіцій. Необхідно створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою. Все це може відбити бажання цікавитися як улюбленим заняттям, так і будь-чим іншим, стати причиною неврозу, психічного захворювання або ж розвинути в дитини пихатість і претензійність. Потрібно тактовно, делікатно допомагати дитині, розвивати інтерес, навчати терпіння і заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити достойно програвати і не сприймати невдачу як трагедію; володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала своєї самооцінки і водночас не виставляла напоказ свою обдарованість. Обдарованій дитині здебільшого складно знайти контакт з оточуючими, зокрема, з ровесниками. Відповідно, турбота вихователя полягає в тому, щоб допомогти налагодити її стосунки з дорослими і дітьми, створити доброзичливу атмосферу навколо неординарної особистості. Дитину слід навчити бути доброзичливою в колективі, пояснити, що незручно виправляти інших, демонструючи свою освіченість, і постійно стежити за тим, що турбує її, своєчасно бути поруч. Якомога більше надавати уваги фізичній активності також одне з першочергових завдань виховання.
    Обдарована  особистість, як правило, сама заявляє  про себе, ускладнюючи життя самовпевнених  консервативних дорослих, змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи.
1.2. Умови формування обдарованості дитини в сім’ї.
      Сучасна школа в основному може задовольнити пізнавальні запити дітей з нормальним середнім розумовим і фізичним розвитком. Але відносно здібних дітей не завжди створюються оптимальні умови для розвитку їх творчих запитів, реалізації високого рівня домагань. Часто зустрічаються учнівські колективи, в яких обдарованим дітям приділяється недостатня увага.
    На  першому рівні – виживання – дитина фізично присутня і відчайдушно бореться за самозбереження. Значна психологічна енергія у неї йде на збереження свого “Я” у зовнішньому недоброзичливому оточенні.
    На  другому рівні – оборони –  дитина зберігає самосприймання, знаходячи свою «нішу безпеки», витрачаючи масу енергії на утримання свої позицій та відображення того, що сприймається як загроза.
    На  третьому рівні – впевненості  – обдарована дитина знаходить якийсь компроміс у переборенні труднощів  у класі, шкільному оточенні, спрямовуючи  частину енергії на само затвердження, розвиток та навчання і лише незначну її долю – на пристосування.
    Четвертий рівень – процвітання – кінцева  мета для обдарованих дітей та їх батьків. У такому психологічному кліматі дитина може майже всю  свою енергію видавати творчим, продуктивним заняттям і захопленням.
    На  сьогоднішній день батьки змушені нести  значну долю відповідальності за створення  необхідних умов для розумового і  соціального розвитку своєї обдарованої  дитини. Власне, усвідомлення цієї відповідальності викликає почуття невпевненості в собі, напруженості та роздратованості у деяких батьків.
    Ніхто не знає дитини краще ніж члени  її сім’ї. В пошуках занять, покликаних доповнити шкільну освіту, батькам  слід перш за все звернути увагу  на сферу інтересів і захоплень своєї дитини.
    Отже, здібні діти – звичайнісінькі діти, хоча все ж вони вирізняються більшою  енергією, ентузіазмом, допитливістю, ширшим колом інтересів і захоплень. Однак життя обдарованої дитини може скластись так, що певні труднощі в навчанні і вихованні, у спілкуванні з дорослими будуть гальмувати формування її здібностей, знебарвлювати їх. Такі труднощі як:
    1. Несприятливий психологічний клімат  у сім’ї, коли батьки не  заохочують допитливість дитини, не розуміють її інтересів.  Ідеал таких батьків – це дитина, яка переважно гуляє на дворі і не заважає дома.
    2. Емоційна холодність, навіть черствість  батьків або вчителів, які не  вміють  достатньою мірою співчувати  й співпереживати внутрішньому  стані дитини, її радощам і смутам. Не відчуваючи емоційної підтримки, дитина стає відчуженою, байдужою, іноді це призводить навіть до погіршення інтелектуального розвитку.
    3. Невміння вчителя слідкувати  за самопочуттям учня серед  товаришів, за змінами його  настрою на уроці, помічати негативні переживання під час спілкування з учителем. Ситуативна тривога як результат недоброзичливого ставлення учнів і навіть вчителя з часом може перерости в характерну особливість поведінки дитини, тобто проявлятись, як стала риса її особистості – тривожність.
    4. Вчителі, необізнані із структурою  інтересів учня, мотивами його  навчання, а тому їх педагогічні  впливи відносно здібної дитини  виявляють непродуманими і не  завжди доцільними. Дитина відчуває, що її не розуміють дорослі і замикається в собі. 

          Розділ 2. Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми.
    2.1. Методи стимулювання навчальної діяльності.
    Технологія спирається на традиційні, багато разів випробовувані форми, методи й прийоми, але своєрідно поєднані, модифіковані та інтерпретовані, що дали добрі результати в роботі з обдарованими дітьми. Насамперед цілеспрямовано поєднані раціональні та емоційні види діяльності, правильно організовану самостійну роботу цих учнів, надання простір їхній ініціативі. Працюючи з дітьми, у яких розвинене аналітичне мислення, надають перевагу методам, що сприяють розвитку творчої уяви, у роботі з дітьми з розвиненим глобальним мисленням переважають методи, що розвивають логічні здібності, в дітей «змішаного» типу розвивають логічне, оригінальне і образне мислення однаковою мірою.
    Основними методами, якими  керуються в роботі з дітьми, є словесні, практичні та дидактичної гри. Причому серед словесних методів найрезультативнішими виявились методи бесіди (евристичної та аналогічної), коментування і творчого переказу. Серед практичних вибираємо лише проблемно-пошукові та творчого характеру. Метод дидактичної гри має найбільшу силу впливу на обдарованих дітей, розвиває їхні потенціальні можливості дає змогу самореалізуватися, за умови, коли діти є співавторами й виконавцями, а не тільки виконавцями.
    Серед практичних методів великого значення надаємо творчим роботам та проблемно-ситуативним  завданням, які формулюються таким  чином, щоб набули характеру морально-етичної  чи суспільно-політичної проблеми, яку необхідно розв’язати учням, користуючись різними мислительськими операціями. При цьому такі завдання відзначаються великою мірою впливу на емоційну сферу дитини.
                     2.2. Розвиток здібностей обдарованих учнів.
        Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу.
    Науковцями  виділено такі характерні особливості  обдарованих дітей:
    мають добру пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.