На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Органзаця шляхи вдосконалення облку МШП

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 28.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни : “ БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
на тему:
“ Організація і  шляхи вдосконалення  обліку МШП ”
(на  прикладі ТОВ “ CKC КОНСАЛД”)  

Виконала:
студентка групи БО-31
Іванчук Г.А  

Перевірила:
Викладач  Созонова Н.О
Суми 2010 
 
 
 
 
 

Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи  обліку малоцінних  та швидкозношуваних  предметів
1.1   Основні поняття запасів, їх класифікація та оцінка.
1.2   Загальна характеристика малоцінних та швидкозношуваних предметів.
1.3   Методи оцінки запасів.
1.4   Нормативне регулювання малоцінних та швидкозношуваних предметів.
2. Організація обліку  малоцінних та  швидкозношуваних  предметів
2.1 Організаційно  - економічна характеристика ТОВ  « СКС КОНСАЛД »
2.2 Документальне  оформлення обліку малоцінних  та швидкозношуваних предметів
2.3 Аналітичний  та синтетичний облік малоцінних  та швидкозношуваних предметів.
2.4 Проведення  інвентаризації малоцінних та  швидкозношуваних предметів.
3. Шляхи вдосконалення  обліку малоцінних  та швидкозношуваних  предметів.
Висновки  і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки 

ВСТУП  
      Згідно  П(С)БО 9 «Запаси» малоцінні та швидкозношувані  предмети (МШП) визначаються за єдиним критерієм – строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар. Спеціальне оснащення, спеціальний одяг та взуття тощо.
     Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Однак необхідно пам’ятати, що будь-які предмети, що купуються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.
     В цілому малоцінні засоби праці поділяють  на дві групи: оборотні та необоротні.
     Якщо  строк корисної експлуатації МШП  перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і їх вартість амортизують. Між оборотними та необоротними МШП є багато спільного, тому бухгалтерам необхідно засвоїти особливості обліку кожного з них з метою правильного відображення витрат на виробництво та достовірного складання фінансової звітності.
     Для обліку й узагальнення інформації про  наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться на складі Планом рахунків передбачений рахунок 22 "Малоцінні  та швидкозношувані предмети".
     До  малоцінних та швидкозношуваних предметів  належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або  нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.
     Предмети, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, відображаються на субрахунку 112 "Малоцінні  необоротні матеріальні активи" синтетичного рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Вартість таких предметів погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких активів.
     Експлуатаційні  тимчасові (нетитульні) споруди облічуються на субрахунку 113 "Тимчасові нетитульні споруди".
     За  дебетом рахунка 22 "Малоцінні  та швидкозношувані предмета" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.
     Вартість  малоцінних та швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
     Інформаційною базою є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку,інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні видання з питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контролю і ревізії.
Дослідження малоцінних та швидкозношуваних предмктів актуальне і має практичне значення. Під час аналізу запасів підприємства  

1. Теоретичні основи обліку МШП
1.1  Основні поняття запасів, їх класифікація та оцінка 
      В основі розвитку людського суспільство  лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.
Запаси — це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.
     Принципи  формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України.
Запаси  визнаються підприємством за таких  умов:
- існує  ймовірність того, що підприємство  отримає в майбутньому економічні  вигоди, пов'язані з їх використанням;
- їх  вартість може бути достовірно  визначена. 
Основними завданнями обліку виробничих запасів  є:
- правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,
-  виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею; 
контроль  за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;
- одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;
- правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.
Забезпечення  зберігання запасів здійснюють такими методами:
а) через  систему матеріальної відповідальності — укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;
б) документальне  оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);
в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати  документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;
г) налагодження складського господарства;
ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).
Запаси  для кожного підприємства – це також активи, які утримуються  для продажу за умови звичайної  господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).
При виробництві  продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.
Класифікація  кожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього явища. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому на нашу думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:
·  Сировина і матеріали
·  Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби
·  Паливо
·  Тара і тарні матеріали
·  Будівельні матеріали
·  Матеріали передані у переробку
·  Запасні частини
·  Матеріали сільськогосподарського призначення
·  Інші матеріали
Сировина  і матеріали –  це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.
Сировина  – це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали – продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).
Поділ матеріалів на основні та допоміжні  має умовний характер і часто  залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи  допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
До  тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).
Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Напівфабрикати  – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).
В загальному сировина, паливо, матеріали, малоцінні  предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого  призначення віднесено законодавством до оборотних засобів. (Господарський  кодекс України )
В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Запаси  відносяться до складу оборотних  активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.
Застосування  терміну "матеріально-виробничі запаси" пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовується у виробничому процесі.
Терміни "товарно-матеріальні активи" і "товарно-матеріальні запаси" не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які  можуть бути як оборотними, так і  необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.
Певні протиріччя пов'язані і з використанням  терміну "предмети праці". Поняття  предметів праці достатньою мірою  відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.
Термін "товарно-виробничі запаси" найбільшою мірою відображає характерні властивості  речових елементів виробництва, основне призначення яких - обробка  у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.
Незавершене виробництво - це не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.
Товари - це матеріальні цінності, що придбані (одержані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Підприємство-покупець, як правило, не вносить суттєвих змін до фізичної форми товарів, які придбуває. Але в деяких випадках, наприклад, коли підприємство-покупець займається перепродажем, може здійснюватись комплектація таких товарів, їх компонування в яку-небудь систему (об'єднання декількох станків у виробничу лінію). Товарні запаси складають основну частину запасів у торговельно-закупівельних підприємств, у підприємств, що спеціалізуються на комплектації, тощо.
Готова  продукція - це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; це продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.
Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються  на такі запаси:
- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;
- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
1.2  Загальна характеристика МШП  

Порядок обліку МШП регламентовано Інструкцією  відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції, малоцінні і швидкозношувані предмети обліковуються у складі запасів.
Згідно  П(С)БО 9 «Запаси» малоцінні та швидкозношувані  предмети (МШП) визначаються за єдиним критерієм – строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар. Спеціальне оснащення, спеціальний одяг та взуття тощо.
Для МШП  характерна багаторазова участь у виробництві  та збереження натуральної (речової) форми. Однак необхідно пам’ятати, що будь-які предмети, що купуються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.
В цілому малоцінні засоби праці поділяють  на дві групи: оборотні та необоротні.
Якщо  строк корисної експлуатації МШП  перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і їх вартість амортизують.
Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю  функціональною роллю в підприємстві є також засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.
Відповідно  до Положення про організацію  бухгалтерського обліку і звітності  в Україні , зі складу основних засобів  відособлювалися й відносилися  до категорії МШП та обліковувалися на підприємствах, в установах як засоби в обігу:
1)  предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2)  предмети вартістю за одиницю;
3)  знаряддя лову (трали, неводи, сіті та інші) незалежно від вартості і терміну служби;
4)  спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для встановлення індивідуального замовлення незалежно від вартості);
5)  спеціальний одяг, спеціальне взуття. А також постільні речі, незалежно від їх вартості і терміну служби;
6)  тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт (з терміном служби до 1 року).
7)  тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту, встановленого в п.2, за вартістю придбання або встановлення;
8)  предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості.
Виділення зі складу основних засобів зазначених предметів у особливу групу, незважаючи на такаий же характер, їх викоритсання в підприємстві, як основних засобів, зумовлено двома причинами.
По-перше, таке виділення очищує категорію  основних засобів від усякого  роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх скаду малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.
По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той час, як основні засоби поновляються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.
Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.
Таким чином, за своїм характером малоцінні  та швидкозношувані предмети аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання їх — аналогічні матеріалам.
Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації ( в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.
1.3  Методи оцінки запасів
Відповідно  до П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в  експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства.
Списання  вартості запасів може відбуватися  за допомогою одного з методів  оцінки запасів, запропонованих у П(С)БО 9:
1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів
Суть  цього методу полягає в тому, що вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто  одиниця запасів вибуває по такій  же вартості, по якій вона була оприбуткована  при надходженні.
2. Метод середньозваженої  собівартості
Оцінка  по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких  запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість  запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.
3. Метод нормативних  витрат
При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, норми витрат і ціни повинні регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.
4. Метод ціни продажів
Даний метод оцінки вартості вибуття запасів  використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.
5. Метод ФІФО
Оцінка  запасів по методу ФІФО ґрунтується  на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.
Надалі  з метою забезпечення схоронності  цих предметів в експлуатації, підприємство повинне організувати контроль за рухом таких цінностей, зокрема, вести оперативний облік у кількісному вираженні по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам протягом терміну їхнього фактичного використання.
1.4 Нормативне регулювання  малоцінних та  швидкозношуваних  предметів  

1. П(с)БО 9 "Запаси", затверджено наказом Міністерства фінансів України. регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов'язаних із рухом запасів.
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
2. План рахунків БО активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України і зареєстрований у Міністерстві юстиції України – визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності.         
 План  рахунків поширюється на всі  підприємства і організації (крім  банків і бюджетних установ  незалежно від форм власності), видів умов господарювання, галузей  та обсягу діяльності. При цьому відрадно зазначити, що коди рахунків є одинакові для однакових об’єктів обліку у госпрозрахункових підприємствах і бюджетних установах, що свідчить про крок до оптимальності і уніфікації цього важливого інструментарію бухгалтерського обліку.
Затверджене положення (стандарт бухобліку) повинне  застосовуватися для складання  бух. звітності, а новий план рахунків полегшує цю роботу відповідно до Закону України про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні.
План  рахунків передбачає групування рахунків за призначенням і частково за змістом на 10 класів від 0 до 9.
Класи рахунків побудовані за принципом: спочатку класи рахунків активів, потім типи обліку власності капіталу і близького  до нього за призначенням і змістом, групи рахунків обліку забезпечує і цільових коштів, потім 2-і класи рахунків обліку довгостривалих і поточних (короткострокових зобов’язань), а потім класи рахунків обліку доходів і фінансових результатів. 2-го класи рахунків обліку витрат, та клас позабаланових рахунків.
План  рахунків передбачає номери рахунків (коди), які подані за десятковою системою:
Клас  Рахунок Субрахунок
Відповідно  до класу залишки рахунків відображаються в балансі. Залишки по рахунку  плану (1-го) - необоротні активи, 2-го запаси, 3-го кошти розрахунків та інші активи відповідають окремим розділам активу балансу, 4-го, 5-го і 6-го класу.
4-власний  капітал забезпечення зобов’язань, 6 - поточні зобов’язання відображаються  у відповідних розділах пасиву  балансу. 
Рахунки 7 - доходи і результати діяльності, 8-го - витрати за елементами, 9-го - витрати діяльності у балансі підприємства не відображається, а їх дані використовуються для складання "звіту" про фінансові результати при цьому рах класу 8 - може виконуватись за рішенням підприємства, при цьому використання цього класу полегшує складання звіту.
Рахунки класу 7 - це рахунки, на яких відображаються доходи від різних видів діяльності, 8 і 9 - це рахунки витрат за елементами і видами витрат. За клопотанням  підприємств Міністерство фінансів для обліку специфічних операцій можуть вводитися нові синтетичні рахунки, а також виходячи із потреб аналізу і контролю і звітності вводити додаткові субрахунки, порядок введення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків встановлюються п-вом відповідно до норм інструкцій, положень. (стандартів б/о). П. с. б/о і інших норамтично-правових актів у б/о Також рах передбачаються: синтетичні рахунки (10) наз рахунки першого періоду, субрахунки - рах 2-го порядку а аналітичні - 3-го порядку. Отже, планом рахунків
Діючий  план рахунків складається з 9 класів і нульовий. Діючий план рахунків –  це перелік рахунків та схеми реєстрації та групування на фінансово-господарській  діяльності в бухгалтерському обліку. Порядок ведення рахунку та їх призначення визначає інструкція про застосування. План рахунків бухгалтерського обліку активу, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та функцій. Інструкції встановлення призначень і порядок ведення рахунків для узагальнення методом подвійного запису про наявність і рахунку активів капіталу, зобов’язань та фінансово-господарської діяльності підприємств не залежить від форм власності організаційно-правових форм і видів діяльності. Інструкція застосування плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображень однорідних за змістом господарських операцій на відповідних рахунках і субрахунках.

3. Інструкція про  застосування Плану  рахунків бухгалтерського  обліку.

Ця Інструкція встановлює призначення і порядок  ведення рахунків бухгалтерського  обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі – підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).
План  рахунків бухгалтерського обліку є  переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської  діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому  за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.
Інструкція  із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).
4. Нормативні документи про інвентаризацію запасів – визначає організацію і проведення інвентаризації запасів, завдяки цій інформації аудитор дотримується нормативних актів при здійсненні контролю за цілісністю запасів, визначення розмірів нестач, пошкодження запасів, встановлення осіб, відповідальних за збитки.
Це Положення  визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а  також майна державних підприємств  та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів.
Інвентаризації  підлягає все майно державних  підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об’єкти невиробничого призначення, діючі об’єкти, об’єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс. 

2 Організація обліку  малоцінних та  швидкозношуваних предметів 
2.2 Документальне оформлення  обліку малоцінних  та швидкозношуваних  предметів
Для організації  обліку МШП рекомендується застосовувати  типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України, а саме: 
 
 
 
 

Таблиця 1
Первинні  документи з обліку МШП
№ форми Назва форми Призначення документу 3
1 2 3
МШ-1 Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) Використовується  для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду
МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів Використовується  для обліку МШП, які були видані під  розписку працівнику для тривалого  користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП
МШ-3 Замовлення  на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) Застосовується  для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування  або ремонт
Продовження таблиці 1
  МШ-4 Акт на вибуття  малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується  для обліку зіпсованих і втрачених  МШП
  МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін  на придатні Застосовується  для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття
МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Використовується  для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування  
МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Застосовується  для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання  
МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю  
             
Інструменти і пристосування  загального користування
До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.
До групи  інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять  і ущільнюють знаряддя праці, включаючи  механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.
У Положенні  приведені два варіанти організації  обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні  комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства оформляються первинними документами в наступному порядку: 

Таблиця 2. Оформлення первинних документів.
Операції  по руху інструментів і пристосувань Первинні документи
Одержання коморами інструментів і пристосувань зі складу Лімітні карти  чи накладні-вимоги
Повернення  коморами інструментів і пристосувань на склад Накладні-вимоги
Здача коморами негідних, зношених інструментів і пристосувань у виді брухту, утилю Накладні-вимоги
У цьому  випадку інструменти, що прийшли  в непридатність, і пристосування  списуються на підставі карток складського  обліку.
При другому  варіанті документальному оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом обліку оборотного (обмінного) фонду інструментів в експлуатації.
При цьому  варіанті комори обмінюють на складі негідні, зношені інструменти на придатні (штука на штуку), що не приводить до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант обліку доцільно застосовувати на підприємствах з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.
Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню роздавальних комор відсутніми інструментами  чи поверненню на центральний склад  зайвих інструментів. Для обліку зміни запасу інструментів застосовується відомість форми № МШ-1, на підставі якої вносяться зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі І на складі.
Операції  по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4. Акт форми № МШ-5 є підставою для одержання на складі нового інструмента замість списаного.
Оперативний облік і контроль за схоронністю  інструментів., видаваних у тимчасове  користування на робочі місця, залежать від тривалості й інших умов їхнього  закріплення за виконавцями.
Первісна  видача інструментів і пристосувань на робочі місця в тривале користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в картках обліку МШП форми № МШ-2, що відкриваються на кожного працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.
Видача  робітником інструментів у короткочасне користування контролюється за допомогою  інструментальних марок (жетонів) без  реєстрації в яких-небудь документах.
При одномарочній системі контролю робітник одержує  інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і повертає їх робітнику після здачі інструмента в комору.
При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з табельним номером робітника і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику. 

Господарський інвентар
До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар.
Інвентарна  тара, використовувана для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.
Господарський інвентар відпускається зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша — по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.
Якщо  господарський інвентар одержує зі складу безпосередньо особа, на яку покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі іншій службі, ця особа повинна здійснювати облік отриманого інвентарю в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття.
Спеціальний одяг, спеціальне взуття і засоби індивідуального  захисту
До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів  індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т.п.
Спецодяг  і спецвзуття видаються працівникам  тих професій і посад, що передбачені  в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.
Видача, збереження і користування спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального  захисту здійснюються відповідно до порядку, установленого Положенням про порядок забезпечення працівників  спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці .
Облік видачі працівникам спецодягу і  спецвзуття ведеться в особистій  картці форми № МШ-6, у якій з  описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в одному екземплярі і зберігається в місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через непридатність чи втрати. У випадку втрати спецодягу і спецвзуття в картці робиться запис про їхнє вибуття на підставі акта форми № МШ-4.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.