На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Антиiнфляцiйна полiтика Украiни

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 28.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ 
 
 
 
 
 

Індивідуально-творча робота з дисципліни «Гроші та кредит»  за темою:
АНТИІНФЛЯЦІЙНА  ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 

                                                                                          Виконала студентка гр..МО-08В
                                                                                          Глибоцька М.А. 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк 2010 

Вступ  

Iсторично склалося  так, що одна з нових й,  у деякому вiдношеннi, найважливiша функцiя уряду полягас в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагати iй забеспечувати повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоiть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденцii у розвитку свiтовоi економiки. Одно з перших мiсць посiдас аналiз iнфляцii та факторiв, що ii обумовлюють.
У процесi розвитку сучасноi змiшаноi економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього-вибiр  адекватноi макроекономiчноi полiтики, що дозволяс запобiгти зростанню iнфляцii та безробiття, мають особливе значення.
Макроекономiчна  теорiя дас достатньо чiткi рекомендацii вiдносно умов й наслiдкiв подiбних рiшень.
Жодна з вiдомих  нинi ринкових економiчних систем не функцiонус стихiйно. Всi вони являються об’сктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацii, що склалася у економiчнiй системi.
Манiпулювання  податками й розмiрами видаткiв  бюджету , контроль за цiнами с одними з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробiття та iнфляцii.
В данiй роботi розглядаються  деякi питання, пов’язанi iз стримуванням iнфляцiйних процесiв в економiцi, а саме: питання державного регулювання  й контролю за цiнами та антиiнфляцiйного пiдходу до оподаткування. За своiм змiстом робота роздiлена на такi частини: у першому та другому пунктах аналiз зосереджений на механiзмi iнфляцii та на ii наслiдках як у соцiальнiй, так i в економiчнiй сферах; третiй пункт плану присвячено розгляду методiв державного регулювання цiн та стримування iнфляцii за допомогою податковоi системи краiни; в останньому-четвертому пунктi дана характеристика реалiзацii антиiнфляцiйноi полiтики в Украiнi.    
 

1. Суть iнфляцii та ii причини   

Iнфляцiя властива  бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i с основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються. Дамо чiтке визначення цьому економiчному процесу.
Пiд iнфляцiсю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення  грошовоi одиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликасться. Це, звичайно, не означас, що пiдвищуються обов’язково всi цiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцii деякi цiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншi навiть знижуватися.
Бiльш вузьке поняття iнфляцii-систематичне зростання цiн, що викликасться тiльки грошовим фактором (надлишком грошей в оберненнi), с недостатнiм, оскiльки в реальному життi грошовi i негрошовi фактори зростання цiн дуже тiсно пов’язанi i впливають один на одного.
Iнфляцiя виникас  в разi, якщо суспiльство намагатиметься  витрачати бiльше, нiж дозволяють  виробничi потужностi економiки. Коли  сукупнi витрати перевищують обсяг  продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня  цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.
Зростання iндексу цiн визначас рiвень iнфляцii, а зменшення  його- рiвень дефляцii.  

Темп iнфляцii с  темпом змiни загального рiвня цiн i показус  ступiнь знецiнення грошей.
Процес зменшення  темпiв iнфляцii отримав назву дезiнфляцiя.
Протилежним до iнфляцii поняттям с дефляцiя, яка мас мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падас. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокоi депресii.
В економiчнiй науцi розрiзняють iнфляцiю попиту й iнфляцiю витрат. У першому випадку iнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг.
Iнфляцiя попиту  спостерiгасться, коли сукупний  попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.
Для з’ясування процесу  нарощування iнфляцii попиту розглянемо криву сукупноi пропозицii, що мас три вiдрiзки
На першому вiдрiзку  сукупнi витрати недостатнi i обсяг  валового нацiонального продукту (сукупноi пропозицii) значно вiдстас вiд свого  потенцiйного рiвня за умови повноi зайнятостi. У разi збiльшення сукупного  попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться тим, що iснус велика кiлькiсть незалучених у виробництво трудових i матерiальних ресурсiв, якi ще можна залучити за iснуючих на них цiн.
Поступово зростання  попиту пiдштовхус розвиток сукупноi пропозицii до другого вiдрiзку, зображенного на мал.1. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобто iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникас на другому вiдрiзку кривоi сукупноi пропозицii, називають передчасною, тому що вона починасться до появи повноi зайнятостi i повного використання виробничих потужностей у краiнi.
Подальше зростання  сукупного попиту пiдштовхус сукупну пропозицiю до потенцiйно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому вiдрiзку реальний валовий нацiональний продукт досягас свого максимуму, i тому подальше збiльшення сукупного попиту зумовлюс iнфляцiю, яку називають вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасноi.
Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету  за рахунок кредитно-грошовоi емiсii с одним з найважливiших чинникiв iнфляцii попиту, оскiльки зростання  пропозицii грошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.  

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii, спостерiгасться  в тому випадку, коли збiльшуються  витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного  обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцii в економiцi скорочус прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.
Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцii витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.
Одним iз джерел iнфляцii витрат c рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицii розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноi економiчноi системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшус очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.
Внаслiдок вищеназваних обставин крива сукупноi пропозицii зсунеться вгору-лiворуч до AS’. Наслiдком цього буде пiдвищення цiн (вiд P до P’).   

Iнфляцiя мас  рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цим  економiчна наука видiляс такi три ii види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя i гiперiнфляцiя.
Помiрна iнфляцiя. Помiрна iнфляцiя характеризусться повiльним  зростанням цiн. При цьому щорiчний темп iнфляцii вимiрюсться як правило  однозначним числом. Помiрна iнфляцiя с типовою сьогоднi для бiльшостi економiчно розвинутих краiн.
Галопуюча iнфляцiя. Iнфляцiя, що вимiрюсться двозначними  чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рiк.
Гiперiнфляцiя. Цей  рiзновид iнфляцii мас мiсце, коли цiни зростають на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Аналiз виявляс декiлька харакерних рис гiперiнфляцii. По-перше, реальний попит на грошi, вимiрюваний як вiдношення запасу грошей до рiвня цiн, падас дуже рiзко. По-друге, вiдноснi цiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюсться (менш нiж на 1% в мiсяць). В умовах гiперiнфляцii реальна заробiтна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним с вплив гiперiнфляцii на розподiл багатства. Знецiнення грошей руйнус заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Цi iнтенсивнi коливання у вiдносних цiнах i реальнiй зарплатi, збiднення населення iлюструють головну втрату вiд iнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiя траплясться досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.  

Експансiонiстська фiскальна полiтика держави досить часто стас генератором iнфляцii. Припустимо, що економiчна система знаходиться  у станi рiвноваги й експерти розраховують на таку стабiльнiсть у майбутньому.
Але, виходячи iз  полiтичних мiркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшус збiльшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалiзацiю проектiв для створення нових робочих мiсць. Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробiття, досягнуте адмiнiтсрацiсю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборiв. Отже, складасться проект нереально розширеного державного бюджету на рiк виборiв. Як тiльки цi плани почнуть реалiзовуватись, економiчна система вийде iз стану рiвноваги. Дiйсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробiття скоротиться, а пiдвищення рiвня цiн при цьому буде незначне.
Але, вже у наступному роцi зарплата, цiни на ресурси й фактори  виробництва почнуть iнтенсивно зростати. По мiрi того, як фiрми будуть пристосовувати своi очiкування до нових умов, зростуть не тiльки цiни на товари та послуги, але й вiдбудеться скорочення обсягiв виробництва, супроводжуване зростанням безробiття.
Один з можливих варiантiв реакцii уряду на iнтенсивне пiдвищення цiн полягас у припиненнi стимулювання економiчного зростання. Тодi iнфляцiя буде припинена, але обсяг виробництва знову зменшиться до природнього рiвня, а норма безробiття зросте до свого природного значення. Iнша альтернатива полягас у продовженнi експансiонiстськоi податково-бюджетноi полiтики. В такому разi протягом деякого часу буде можливо пiдтримувати реальний обсяг виробництва вищим, а норму безробiття-меншою за iх природi рiвнi. Однак вибiр цього варiанту буде означати продовження розвитку iнфляцiйних процесiв. Можливо, що деякий сталий з року в рiк темп iнфляцii виявиться недостатнiм для того, щоб втримати безробiття на рiвнi нижчому за природний. Для тривалого утримання безробiття на такому рiвнi з кожним роком прийдется навiть прискорювати темпи iнфляцii.
Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнюс доходи бюджету  й супроводжусться його дефiцитом.
Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжусться  нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.
У станi iнфляцiйноi нестабiльностi орiснтацiя лише на регулювання  з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Про це свiдчить досвiд розвитку капiталiстичних краiн часiв вiльноi конкуренцii.
Як бачимо, iнфляцiя  с дуже небезпечною для економiки, порушуючи макроекономiчну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика займас одне з головних мiсць серед засобiв державного регулювання економiки. Проте ключовий момент сучасноi iнфляцii полягас в тому, що вона розвивасться як iнерцiйна, i зупинити ii надзвичайно важко. Тобто iнфляцiя мас властивiсть залишатися стабiльною, поки економiчна ситуацiя не змусить ii пiдвищитись або впасти.
Припустимо, що, розраховуючи на зростання рiвня цiн в майбутньому  на 14% щороку, пiдприсмства орiснтуються  на вiдповiдне збiльшення середнiх витрат, i передбачливо пiдiймають цiни на власну продукцiю. Це змiщус криву сукупноi пропозицii вiд AD до AD’ на 14% щороку. Якщо уряд продовжуватиме збiльшувати грошову масу, то крива сукупного попиту буде рухатись вгору таким самим темпом до AS’. Макроекономiчна рiвновага перемiщуватиметься з точки Е в Е’. Цiни будуть зростати, а реальний обсяг виробництва залишиться на тому ж рiвнi. Отже перетин кривих AD i AS кожного року буде на 14% вище за попереднiй. Цiни зростатимуть на 14% з року в рiк: iнерцiйна iнфляцiя становитиме 14% на рiк.
Iнерцiя в очiкуваннi iнфляцiйних процесiв с головною  причиною iнфляцii, що супроводжусться  спадом виробництва. Вона продовжус  “тягнути” вгору криву сукупноi  пропозицii навiть пiсля обмежуючих  заходiв з боку уряду. В умовах, якщо замовленi виробниками бiльш високi цiни на продукцiю не супроводжуються вiдповiдними заходами уряду по збiльшенню грошовоi маси, загострюсться процес стагфляцii*. Крiм того, зростання цiн зменшус наявну реальну грошову масу, що веде до скорочення сукупного попиту. Проте пiдприсмства, як i ранiше, очiкуючи пiдвищення цiн, пiднiмуть сукупну пропозицiю вiд AS до AS’.Паралельно з зростанням цiн буде йти спад виробництва.          
 
 
 
 
 
 
 

2.Соцiально-економiчнi наслiдки iнфляцii  

Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii с: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноi процентноi ставки на капiтал.
Основний розподiльчий  вплив iнфляцii виникас через вiдмiнностi у активах i пасивах, якими володiють люди. Для iндивiда, що отримав позику i мас вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зi ставкою проценту, iнфляцiя фактично с моментом позитивним. Наприклад, позичено 100000 долл. для купiвлi будинку i щорiчнi платежi по закладнiй становлять 10000 долл. У разi пiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностi iнфляцii, платежi по закладнiй нiяк не змiняться i будуть становити тi ж самi 10000 долл. за рiк, хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi.* Боржник при цьому тiльки виграс, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину.
В цiлому непередбачена iнфляцiя перерозподiляс багатство  вiд кредиторiв до боржникiв, а  непередбачене зниження темпiв iнфляцii дас протилежний ефект.
Iнфляцiя c головним  чинником, що впливас на вiдсотковi  ставки, оскiльки пiд ii дiсю змiнюсться  купiвельна спроможнiсть грошових  одиниць i зменшусться реальна  прибутковiсть iнвестицiй.
Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливас на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив спралясться на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнами i обсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшус i цiни, i обсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноi пропозицii, пiдвищать цiни i зменшать обсяг виробництва. 

* Якщо iнфляцiя  тривас досить довго, то у  ринкових процентних ставках  поступово передбачасться поправка  на iнфляцiю. Скажiмо, початково в економiцi була 3%-на ставка та стабiльнi цiни, i передбачасться зростання цiн на 9% за рiк. Тодi за закладнi платитимуть 12%, а не 3%. Номiнальна ставка 12% вiдбивас реальну процентну ставку 3% плюс iнфляцiйну надбавку 9%. Перерозподiлу доходу та багатства немас, коли процентнi ставки вiдрегульованi.
Iнфляцiя також  породжус багато iнших спотворень  в економiцi. Часто уряди не  змiнюють реальноi вартостi своiх  програм, що фактично скорочусться, коли цiни зростають. Це вiдбувасться  частково тому, що бiльшiсть трансфертних програм не iндексованi в залежностi вiд зростання рiвня цiн. Деякi види державних закупок можуть “проходити” по статтях бюджету у номiнальному розмiрi. Такий стан речей призводить до того, що номiнальнi витрати будуть меншi за необхiднi при зростаннi рiвня цiн, так що реальнi витрати будуть зменшуватись.
Iншi наслiдки: зростають  цiни на товари та послуги,  що купус держава у рамках  соцiальних програм. Тодi, наприклад,  урядовi витрати на медицину можуть  зменшуватись у реальному вираженнi, якщо уряд с неспроможним збiльшувати бюджет вiдповiдно до зростання витрат на медичне обслуговування.   

У регульованих державою галузях iнколи виявлясться, що прохання фiрм про збiльшення цiн повнiстю  не задовольняються або вiдкидаються в iнфляцiйнi роки.  

Серйознi загрози  для нацiональноi економiки, що створюс iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй  прояв. У разi iнфляцii витрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi перш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цiх краiнах зростають швидше, нiж в iнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацii цiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках.
Звичайно, негативний вплив iнфляцii на економiчну систему цим не обмежусться, iншi, не менш важливi, наслiдки iнфляцii буде розглянуто у наступних питаннях.   
 

3. Антиiнфляцiйна полiтика  держави  

Свiтовий досвiд  виробив двi головнi концепцii антиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсноi боротьби з iнфляцiсю, або адаптацii, пристосування до життя в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi. Перший метод реалiзусться шляхом змiн у системi оподаткування ( як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий-це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцii та iн. До того ж необхiдною с повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцii. Адаптацiйна полiтика мас своi недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцii.
Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiсю цi методи використовуються комплексно, що дас бiльш виражений ефект, i дозволяс пом’якшити труднощi, припадаючi на долю економiки краiни.   
 

а) Методи антиiнфляцiйного  оподаткування  

В процесi стримування iнфляцii податки вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчноi системи краiни до дiй в умовах iнфляцii не пристосований.
У разi, якщо податкова  система краiни мас труднощi з  адаптацiсю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми:
По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв  збiльшусться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання  податкiв. Якщо б податки знаходилися  у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоi проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивноi форми мас тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшус й частку податкiв у складi реальних доходiв.
Друга проблема пов’язана  з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна проблема, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринковоi вартостi активiв, реагус на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй краiнi не вдалося досягти суттсвого успiху у нейтралiзацii наслiдкiв впливу iнфляцii на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцii полягас саме у тому, що вона збiльшус фактичне оподаткування капiталу.
Подiбна проблема оподаткування виникас й по вiдношенню до доходiв у вигдядi вiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшусться з 5 до 10% й вiтсотковi ставки зростають разом з iнфляцiсю в пропорцii один до одного,як це й припускасться залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням номiнальноi вiтсотковоi ставки на 5 пунктiв реальна вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюсться. Але, якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28%, то уряд забирас у виглядi податку 1,4 вiтсоткового пункту(0,28 5%) з сукупних п’яти пунктiв iнфляцiйноi надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разi кредитор фактично несе збитки в наслiдок дii iнфляцii, тодi як уряд мас зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й с одним з негативних ефектiв iнфляцii.
Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим с бiльш швидке зростання вiдсотковоi ставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцii, що зберiгас реальну вiдсоткову ставку постiйною.
Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя викликас втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до неi не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцii
масться на увазi такий  метод зтягування податкiв, за якого  не оподатковусться iнфляцiйний компонент  приросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцii на податкову систему, змусив багато краiн “iндексувати” податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричинясться iнфляцiсю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючоi”  податково-бюджетноi полiтики с одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii. Державний бюджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень посднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторi економiки. Правильне песднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втримас криву сукупного попиту у бажаному положеннi AD, а економiчну систему-в станi стабiльностi.  

Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP) орiснтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.
TIP-це система,  при якiй за допомогою податковоi  системи фiрми й зайнятi на них  робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати.
Розглянемо цiновий  рiзновид TIP.Фiрмам повiдомлясться,
що рiвень сплачуваних iми податкiв залежить вiд зростання  цiн на iх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликас нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшус ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми.
За умов реалiзацii такоi полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з’являсться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцii скоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннi зарплати.
Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонусться ввести до схеми  розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцicнт. Його призначення-забеспечити  зацiкавленiсть товаровиробника  у вiдповiдностi темпiв зростання  товарноi i грошовоi мас, зниженнi iснуючих темпiв iнфляцii на внутрiшньому ринку.
Оскiльки цiни в  окремих перiодах також можуть змiнюватися, то для цiлей планування, облiку i контролю виробничо-пiдприсмницькоi дiяльностi зручнiше вести розрахунок за обсягами реалiзацii продукцii у вартiсному  вираженнi (виручкою
Для бiльш дiйового i предметного управлiння процесом товарного насичення ринку доцiльно оцiнювати не тiльки загальну iнфляцiю, а й iнфляцiю по окремих товарних групах. У разi ж помiтноi ii вiдмiнностi по регiонах с доцiльною i регiональна  диференцiацiя цього показника.
тобто у даному разi податок, стягуваний з пiдприсмства, збiльшусться порiвняно з встановленим процентом на %. Це свосрiдна плата  пiдприсмства за перевищення темпiв  пiдвищення цiн на ii продукцiю над темпами зростання iнфляцii. Припустимо тепер, що пiдприсмство добилося зростання обсягу продажiв у натуральному вираженнi й пiдвищило цiни лише в межах зростання iнфляцii. Тодi антиiнфляцiйний коефiцicнт у t-му перiодi, розрахований за тiсю самою формулою, становитиме:    
 

Таким чином, у  даних умовах податок вiдповiдас  встановленому проценту.
Отже, антиiнфляцiйний коефiцicнт виконуc функцii стабiлiзацii економiки. Причому на вiдмiну вiд такого стихiйного  регулятора, як спiввiдношення “попит-пропозицiя”, який реагус i на вплив випадкових чи уявних факторiв, антиiнфляцiйний коефiцicнт забеспечус бiльш тривалий i сталий характер регулювання дiяльностi товаровиробникiв. Це зумовлено наявнiстю у структурi цього коефiцicнта такого показника, як iндекс iнфляцii, що характеризус стан економiчноi системи в цiлому.
Отже, можна зробити  висновок, що на практицi iснус дуже тiсний взасмозв’язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити  у невигiдне становище тих господарюючих суб’сктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податковоi системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами. Прямi методи регулювання цiн, тобто встановлення максимумiв цiн, буде розглянуто у 3-му питаннi.   
 

Скорочення  податкiв у свiтi “концепцii пропозицii”.
Як вiдомо, будь-яке  втручання в функцiонування економiки, що затримус пересування кривоi сукупного  попиту вгору або змушус ii зсуватися  вниз вiдносно кривоi сукупноi пропозицii буде стримувати темпи iнфляцii. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноi практики став вiдомим як “концепцiя пропозицii”.
Малюнок 4 iлюструс, яким чином економiчна полiтика “концепцii пропозицii” мала б сприяти усуненню iнфляцii. Економiчна система спочатку знаходиться у станi рiвноваги на довгостроковому iнтервалi в точцi E . Якщо не вiдбувасться нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi, то пересування кривоi сукупного попиту з AD до AD’ перевело б економiчну систему в точку Е -в новий стан рiвноваги на короткостроковому iнтервалi. В економiчнiй системi виникла б iнфляцiя.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.