На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Застосування норм права

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 28.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ
Кафедра теорії та історії  держави і права 
 
 
 
 

Курсова робота з теорії держави і права
на тему:
"ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА ТА ЙОГО СТАДІЇ"
 
                            
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               
               

Київ
2010
 

Застосування права  та його стадії 
План
Вступ……………………………………………………… 3
Розділ 1. Поняття та основні риси застосування норм права як специфічної форми їх реалізації………………………6
1.1. Поняття  та значення застосування норм  права……..6
1.2. Ознаки  застосування норм права…………………….9
1.3. Вимоги  до правильного застосування норм права….10
1.4. Застосування  норм права за аналогією………………11
Розділ 2. Стадії застосування норм права………………...13
2.1. Встановлення  фактичних обставин справи (перша  стадія) ………………………………………………………14
2.2. Встановлення  юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (друга стадія)……………………15
2.3. Вирішення  справи і документальне оформлення  ухваленого рішення (третя стадія)………………………..18
Розділ 3. Акти застосування норм права: поняття, ознаки, види…………………………………………………………19
3.1. Поняття акта застосування норм права. Його практичне значення ……………………………………………………19
3.2. Ознаки акта застосування норм права……………….21
3.3. Види  актів застосування норм права…………………21
Висновки……………………………………………………23
Список  використаних джерел……………………………..25 
 
 
 
 
 

     Вступ
     На  шляху становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави на даний момент існують серйозні завади як політичного-економічного, так і  правового характеру. Болісний процес формування фундаментальних принципів ринкової економіки, різке обмеження державного контролю, депрофесіоналізація державних органів та посадових осіб: все це реалії сьогодення нашої держави. Ст. 3 Конституції України зазначає, що людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Для подолання лише декларативних тенденцій цього конституційно-правового гасла, потрібно розроблювати реально діючий  державно-правовий механізм реалізації цього нормативного положення.
     Саме  правозастосування норм права як специфічна, владна-організуюча  діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в  індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних  життєвих випадків, покликана урегульовувати взаємовідносини, які виникають між державою і громадянами, тим самим захищати права, свободи і законні інтереси людини і громадянина.
     Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що за часів недовіри більшості громадян в справедливість та законність діяльності державних органів і посадових осіб, саме належне, повне, всебічне і об’єктивне, а тому і законне застосування юридичних норм державними органами стосовно окремих громадян буде сприяти не тільки розбудові України як правової і демократичної держави, а й буде формувати у громадян образ справедливої і авторитетної влади, на яку можна розраховувати в процесі реалізації своїх прав і свобод.
     Якщо  досліджувати проблематику ступеня  розробленості застосування норм права  як інституту курсу «Теорія держави  і права», то можна відмітити, що дана проблема досить продуктивно досліджувалася і вивчалася такими вченими-теоретиками як Дюрягин И.Я., Лазарев В.В., Недбайло П.Е, Решетов Ю.С. Наукові напрацювання з актуальних проблем правозастосування присутні також у працях Скакун О.Ф., Копєйчикова В.В., які розглядали дану тему на загальному методологічному рівні.
       Об’єктом  дослідження даної курсової роботи є правозастосування як спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів). Тобто вивчення даного правового інституту в цілому, абстрагуючись від певних конкретних ознак і буде слугувати об’єктом вивчення даної праці.
       Предметом дослідження послугують окремі ознаки, принципи і вимоги застосування юридичних норм. Питання випадків застосування норм права, класифікації актів правозастосування, стадій процесу реалізації і виконання прав і свобод громадян, який здійснюється виключно державними оргнами і є специфічним алгоритмом процедурного характеру також можна віднести до предмета дослідження курсової роботи.
       Методологічна база, яку я використовував при написанні даної роботи є достатньо широкою, і дала мені можливість вивчити та дослідити дану проблематику на грунтовному рівні. До методів, які були використані в даній роботі можна віднести теоретичні методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції та теоретизування. Широко мною використовувався метод інформетрії, тобто отримання знання з самого знання, інформації з інформації, адже мною була досліджена значна частина наукової літератури з досліджуваної тематики.
       Реалізація  права, застосування норм права як специфічна форма першої – це спосіб буття права, здійснення, виконання ним своєї головної соціальної функції. При цьому важливо мати прогресивне законодавство і можливості щодо реалізації норм, що містяться в ньому. Належний рівень правозастосування, державний контроль і нагляд за цим видом державної діяльності сприятиме побудові справжньої соціальної демократичної держави.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Поняття та основні риси застосування норм права як специфічної форми  їх реалізації. 

     1.1. Поняття та значення застосування  норм права 

     Застосування норм права це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів).1
       Застосування  норм права являється однією з  форм реалізації права. В першу чергу  мова повинна йти про застосування законодавчих і підзаконних актів, оскільки правоохоронні органи й інші суб’єкти, які застосовують норми права, орієнтуються на нормативні акти, а не на право і його принципи. Таким чином, термін «застосування правових норм», який закріпився в теорії права і правозастосувальній діяльності, можна вважати в певній мірі умовним. Якщо ж закони і підзаконні акти мають правовий характер, то сам термін адекватний його змісту і значенню.
      Такий підхід до розуміння цього терміну  обумовлений і тим, що в нас  існує система писаного права, де основною формою є нормативно-правовий акт. Інші форми права - правовий звичай, нормативний договір - малорозповсюджені в республіці, а правовий прецендент офіційно не визнаний державною владою, хоча в окремих випадках фактично існує. Нині немає рації змінювати або уточнювати цей термін як в теорії права, так і в правозастосувальній діяльності, оскільки практично всі юристи розуміють його значення як застосування нормативно-правових актів. 

1Див.: Копєйчиков В. В., Колодій А. М. - Теорія держави і права, - К.: Юрінком Інтер. 2002. – С. 212.
     Застосування норм права - особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права - виконання, дотримання і використання. Ця форма реалізації права має свої ознаки, які відрізняють її від інших форм реалізації, а також від інших правових явищ.
      По-перше, застосування правових норм входить  в правову систему суспільства. Воно являється її складовою частиною, без якої неможливе правове регулювання  суспільних відносин. В правовій системі  цей процес опирається на систему права і систему законодавства. По своєму значенню застосування права займає друге місце після правотворчості, а при певних соціальних умовах є не менш важливим фактором, який суттєво впливає на правове регулювання в процесі впливу на суспільні відносини. В процесі правотворчості в нормативні акти закладають моделі правомірної поведінки і діяльності суб’єктів суспільних відносин, які не можуть бути впроваджені в реальні суспільні відносини.1
      По-друге, застосування норм права має комплексний характер, і воно охоплює, як правило, й інші форми реалізації права, або здійснюється паралельно. Посадова особа, яка приймає рішення по тій чи іншій справі, не тільки застосовує норми права, але одночасно зобов’язана виконувати, дотримуватись, а іноді і використовувати норми матеріального і процесуального права, щоб реалізувати принципи законності і доцільності в правозастосувальній діяльності.
     По-третє, застосування норм права має, як правило владний характер і здійснюється відповідним компетентними державними органами чи службовими особами. Це означає, що держава
дозволяє  застосовувати норми права тільки своїм компетентним органам або  уповноважує на такі дії окремі юридичні особи.
     По-четверте, застосування норм права означає реалізацію законодавства в правовідносинах. Ця форма реалізації змінює ті чи інші
1Див.: Алексеев С.С. Теория права. М. - 1994. - С.179.
правовідносини. Вона конкретизує юридичні права і обов’язки суб’ктів правовідносин. Юридичні наслідки пов’язані з виникненням, змінами і припиненням правових відносин.
      По-п’яте, застосування норм права відрізняється від інших форм реалізації своїми потребами. Потреби застосування норм права виникають в основному в таких випадках:
      1) коли передбачені нормою суб’єктивні права і обов’язки за своїм характером такі, що не можуть виникати у конкретних суб’єктів із їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних установ;
      2) коли відомий факт правопорушення  і потрібно встановити його  наслідки або визначити за нього санкцію;
      3) коли існують прогалини в національному  праві і потрібне застосування  аналогії права і закону.
     Ці  потреби особливо стосуються правопорушень, і застосування правових норм обумовлене необхідністю використання державного примусу. як за факт правопорушення, так і в інших випадках примусу. Державний примус направлений на зміцнення законності і правопорядку. Без застосування норм права неможливо реалізувати саме право. Таким чином можна дати визначення застосування норм права.
      Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) - це одна з форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб’єктів суспільних відносин і направлених на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.1
     Застосування  правових норм має управлінські, соціально-політичні
1Див.: Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. Навч. посібник для юрид. фак. вузів., К.: Вентурі, 1996. - С. - 144.
функції, а також виконує профілактичні  і виховні завдання. Зміст правозастосовчої діяльності можна розглядати з позицій  інтелектуально-вольових характеристик: пізнання, відображення, аналіз, синтез, правове мислення, конструктивні функції і т. п.  

     1.2. Ознаки застосування норм права 

     1.  Має владний характер, тому що  це діяльність компетентного  органу або посадової  особи,  і лише в рамках наданих йому повноважень. Серед органів, що  застосовують норми права, можна виділити органи юрисдикції — суди (загальні,  арбітражні тощо), адміністративні комісії та ін. Наприклад, лише в судовому  порядку можливо безперечне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних  осіб і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
     2.  Має індивідуалізований, персоніфікований  характер, тому що являє собою   вирішення конкретної справи, життєвого  випадку, певної правової ситуації на основі норм права. Полягає в «прикладенні» норм права до конкретної особи  (персони), конкретних обставин.
     3.  Має процедурно-процесуальний характер, тому що являє собою офіційний  порядок  дій, складається з  низки стадій.
     4. Здійснюється на основі норм права
     5. Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди інтелектуальна  діяльність. Для застосування норм права необхідно свідомо проводити низку дій.
     6.  Має юридична оформлений характер  — завершується ухваленням спеціального  акта (у  більшості випадків  письмового), який називається актом застосування норм права  або правозастосовним актом.
     7.  У  своїй результативній частині  (правозастосовний акт) завжди  відіграє роль  юридичного факту,  який породжує, змінює або припиняє  конкретні правовідносини  (наприклад, вступ до шлюбу, розлучення подружжя, усиновлення дитини)1.
     Тобто це діяльність з вирішення юридичних  справ шляхом винесення, на основі норм права і відповідно до конкретних життєвих ситуацій, стосовно персонально визначених суб’єктів індивідуальних державо-владних приписів. Ці приписи створюють, змінюють, підтверджують або припиняють права і обов’язки суб’єктів, яким вони адресовані.
     Характерними  рисами застосування правових норм є  також те, що:
     1) воно здійснюється у певних  процесуальних формах. Так, у певних випадках норми, які закріплюють відповідну процесуальну форму, є ґрунтовно деталізовані і утворюють окремі самостійні процесуальні галузі права (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне), в інших - передбачають тільки загальну форму правозастосувального акту;
     2) процес застосування правової  норми складається з ряду чітко  визначених стадій і завершується  виданням передбаченого законодавством  правозастосувального акту, в якому  фіксуються індивідуально-конкретні  правові приписи;
     3) правозастосувальна діяльність базується на чітко визначених принципах законності, обґрунтованості, доцільності, що забезпечує її правомірність, справедливість та ефективність. 

     1.3. Вимоги до правильного застосування  норм права
       
     Вимоги  до застосування норм права — юридичні правила (умови), за допомогою яких  правозастосовний орган (суд, адміністрація державних органів та ін.) втілює в  життя принципи права.  Загальними вимогами, або принципами застосування правових норм є законність, обґрунтованість та доцільність, деякі науковці виділяють також принцип спаведливості. Суть законності полягає у тому, що застосування правових норм повинно мати місце тільки:
1Див.: Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник. Х.: 2006. - С. -  390
      1) в межах компетенції, повноважень  державного органу, закріплених в законодавстві;
      2) на підставах, передбачених у  гіпотезі правової норми, що  застосовується;
      3) у точній відповідності і за  процедурою, встановленою законом;
      4) у точній відповідності зі  змістом закону;
      5) у формі, передбаченій законом.
      Обґрунтованість при застосуванні правових норм полягає у тому, що прийняття правозастосовувального рішення повинно базуватися на основі таких знань про юридично значущі факти, передбачені гіпотезою застосувальної норми, які є об’єктивно істиними, правильними, вірогідними.
      Доцільність при застосуванні правових норм полягає у тому, що коли застосувальна норма дає можливість обрати в її межах один з кількох варіантів поведінки, то у правозастосувальному рішенні має бути закріплений саме такий, який досягатиме мети, яку ставив законодавець перед даною правовою нормою.
     Справедливість  при застосуванні правових норм полягає у тому, що
Правозастосовний  орган  неупереджено ставиться до дослідження обставин справи, до осіб, що беруть  участь у ній, до остаточного рішення, приймає рішення, яке узгоджується з принципами моралі, загальнолюдськими  цінностями, власними моральними переконаннями і моральними переконаннями  суспільства в цілому. 
 

     1.4. Застосування норм права за  аналогією 

       Прогалини в праві — це відсутність норм права (або їхніх частин), що регулюють конкретні суспільні відносини у тому разі, якщо воно підлягає сфері правового регулювання. Дійсна прогалина у праві існує тоді, коли певне питання повинно розв'язуватись юридичними засобами, але правом таке розв'язування не передбачено1
     Засобом усунення, тобто остаточної ліквідації прогалин у праві, є видання компетентним органом правових норм, яких бракує. Однак такий шлях правотворення не завжди прийнятний, адже він досить складний і потребує багато часу. Тому в деяких випадках виникає необхідність у подоланні прогалини, під яким розуміють спосіб відшукання правових засад для одноразового вирішення конкретної справи, у правовому врегулюванні якої встановлено прогалину. Засобами подолання прогалин у праві можуть бути аналогія закону й аналогія права.
       Аналогія  закону - це застосування для врегулювання даних відносин закону, що регулює аналогічні (близькі за змістом) відносини.
       У випадках, коли суспільні відносини  прямо не врегульовані ніякими чинними нормами права, а норми, що регулюють схожі відносини, відсутні,
застосовують  аналогію права, тобто вирішення конкретної справи на основі
загальних ідей і принципів права (гуманізму, справедливості, рівноправ'я і т. ін.). Слід зауважити, що аналогія права зустрічається досить рідко, адже майже всі важливі суспільні відносини давно врегульовані на законодавчому рівні.
     Аналогія закону, й особливо аналогія права, має обмежену сферу використання і допускаються лише у випадках, які прямо передбачені законом. Їх застосування повністю виключене при вирішенні питання про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, що можуть виникнути виключно при скоєнні суспільне небезпечних діянь, передбачених законом. У той самий час аналогія допустима в цивільному, трудовому і в деяких інших галузях права. Але в кожному конкретному випадку рішення, що було прийняте з допомогою використання аналогії закону чи права, має значення виключно для даного конкретного випадку. 

1Див.: Копєйчиков В. В., Колодій А. М. - Теорія держави і права, - К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 222.
 


   Розділ 2. Стадії застосування норм права 

   Це  питання входить складовою частиною в механізм правового регулювання  суспільних відносин. Воно являється основним ядром процесу правового регулювання. Разом із тим механізм правового регулювання опирається на діючі нормативно-правові акти, в яких повинен бути закладений сам процес їх реалізації. В останні роки в Україні прийнято багато нормативно-правових актів, але нажаль далеко не всі вони можуть бути реалізовані, оскільки слабо опрацьований механізм їх впровадження в життя. В нормативно-правових актах повинні бути закладені всі вимоги або принципи, які стосуються переходу до нової правової системи і відповідають принципам правової держави і громадянського суспільства. Всі вони повинні відповідати вимогам  Конституції Укриїни і принципам права. Реалізація цих принципів в діючих нормативно-правових актах приведе до усуненення протиріч між різними нормами одного і того ж акта.
   Разом із тим, щоб нормативно-правові акти діяли ефективно, в них повинна бути окреслена юридична сила акта, коли він вступає в дію, яких суб’єктів він стосується, які стоять перед ним завдання по регулюванню суспільних відносин, в них повинні бути положення про відміну старих нормативно-правових актів, які втратили свою юридичну силу. Всі ці та інші питання суттєво впливають на механізм реалізації і, зокрема, застосування правових норм. Таким чином, в механізм застосування правових норм входить діюча система права і законодавства, а також правові принципи, які відповідають соціальному призначенню правової держави.
   Процес  застосування норм права може розпочинатися  за ініціативою самого правозастосовувача, за вказівкою вищестоящого органу чи за заявами зацікавлених суб'єктів і являє собою систему послідовних дій, певні однорідні групи яких розподіляються за так званими стадіями правозастосування. У різних дослідженнях визначається різна кількість стадій процесу застосування норм права. Наприклад П. М. Рабінович та В. В. Копєйчиков виділяють такі основні стадії застосування норм права:
    встановлення юридично значущих фактів і пошук правової норми, яку належить застосувати до них;
    перевірка достовірності та правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми;
    з'ясування змісту правової норми;
    прийняття рішень у справі;
    оформлення рішення в акті застосування правової норми.
    Але ми опрацювавши матеріали по даній темі дійшли висновку, що доцільніше буде виокремити три стадії. 

   2.1. Встановлення  фактичних обставин справи (перша стадія)  

    Перша стадія - це встановлення та аналіз фактичних  обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання чи вирішення.
    Першою  стадією процесу застосування правової норми є встановлення та аналіз фактичних  обставин справи, що потребує застосування правової норми. На цій стадії встановлюються всі необхідні дані про дію  чи подію яка мала, має чи буде мати місце та відбувається їхнє вивчення, пізнання. Особливість, специфічність цього пізнання полягає у тому, що:
    його предмет формально обмежений, визначений гіпотезою юридичної норми;
    порядок цього пізнання визначений, окреслений процедурно-процесуальним законодавством;
    знання, здобуті в результаті цього пізнання, мають бути абсолютною об'єктивною істиною;
 Всю сукупність обставин, що підлягають встановленню на цій стадії застосування юридичної  норми, можна поділити на три групи:
    фактичні обставини, з виникненням, існуванням та припиненням яких юридичні норми пов'язують виникнення юридичних наслідків;
    дані, що характеризують правовий статус суб'єктів, що стосуються розгляду даної справи;
    причини та обставини, що обумовили виникнення, існування та припинення певних обставин та поведінку зацікавлених суб'єктів за цих обставин.
    Перша стадія застосування норм права - це вихідна  стадія процесу правозастосування, адже саме уточнення, оцінка фактичних  обставин справи, які мають юридичне значення, тягнуть за собою юридичну оцінку фактів, що встановлюються. Метою цієї стадії є встановлення об'єктивної істини, і за своєю суттю ця стадія являє собою процесуальну діяльність, що знаходить вираз у збиранні, перевірці й оцінці відповідних доказів по справі та їх джерел. При цьому методи й засоби, що застосовуються при встановленні та дослідженні обставин справи, повинні бути дозволені правом, етичні, наукові, ефективні. Доказами у праві є будь-які дані, за допомогою яких правозастосувальний орган встановлює достовірність фактів, що служать підставою для об'єктивного вирішення справи: події, ознаки, явища, які у свою чергу виступають джерелами інформації про такі факти. Види юридичних доказів досить різноманітні. До них належать предмети, покази свідків, документи. 

    2.2. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (друга стадія) 

     Друга стадія - це вибір норми права та її аналіз - перевірка достовірності та правильності тексту норми права, її аналіз щодо меж дії у часі, просторі та за колом осіб. До цієї ж стадії можна віднести і тлумачення правової норми, тобто з’ясування її змісту, хоча тлумачення можна вважати і окремою стадією застосування правової норми. Таким чином, на другій стадії відбувається юридична кваліфікація певного факту (дії чи події), тобто поширення правозастосувальним суб’єктом законодавчої (нормативно-правової) оцінки певного виду фактів на встановлений факт, який є підставою застосування юридичної норми. Тобто, юридична кваліфікація - це встановлення тотожності ознак конкретної поведінки суб’єктів поведінки суб’єктів тим ознакам, які зафіксовані у нормі права. При виборі норми права, перш за все, встановлюється, чи знаходиться даний факт у сфері правового регулювання та до якої галузі та інституту права належить норма права, яка регулює відповідні суспільні відносини. При визначенні конкретної правової норми встановлюється відповідність її гіпотези встановленим фактам. Якщо ознаки фактів, передбачені в гіпотезі правової норми, повністю збігаються з ознаками відповідного факту, то саме ця норма повинна бути застосована в даному випадку.
      Наступними  діями, в рамках даної стадії, є  встановлення аутентичності правової норми. Це означає, що необхідно встановити, що текст норми, який використовується, не змінювався правотворчим органом
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.