На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Мотиваця навчальної дяльност

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 28.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки України
Криворізький технічний університет
Факультет інформаційних технологій
Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки 

КУЛІНІЧ Юлія Андріївна 

Курсова робота
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ СТАРШИХ  КЛАСІВ
зі спеціальності 6.010104 "Професійна освіта (за напрямом) " 

                    Науковий  керівник:
                    канд. пед. наук, доцент
                  Максименко  Ірина Григорівна 

Допущено до захисту    “___”_________ 20__ р.
Робота захищена   “___”_________ 20__ р.  з оцінкою___________ 

Голова  комісії
Члени комісії  
 
 
 
 
 
 
 
 

Кривий  Ріг - 2011 
ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ УЧНІВ…6
    1.1 Мотивація як засіб активізації навчальної діяльності учнів………6
    1.2 Сутність та класифікація мотивів навчання…………………………11
    1.3 Шляхи вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів………………………………………………………………….19
    Висновки  з першого розділу ………………………………………........23
РОЗДІЛ  2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРАКТИЦІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ……………………………………………………………24
    2.1 Спостереження та аналіз формування мотивації на уроках інформатики у старшій школі (з досвіду роботи вчителя інформатики Лінник Н.І. КЗШ№88)…………………………………………………………………..24
    2.2 Методичні рекомендації щодо вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів……………………………………………...26
    Висновки  з другого розділу……………………………………………..31
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....32
ДОДАТКИ……………………………………………………………………....34
СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………36
 

ВСТУП
     Виховання всебічно розвиненої, активної, творчої та гармонійної особистості постає перед педагогами та психологами як стратегічне завдання, визначене в законі України “Про освіту” та “Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття)” [3;5]. Особистісно орієнтована філософія освіти в умовах сьогодення має бути спрямована на створення належних умов для розвитку психіки дитини, максимальної реалізації її творчого потенціалу, на задоволення її потреби у самоствердженні, самореалізації та самоактуалізації у навчально-пізнавальній діяльності.
     Навчальна діяльність є провідною діяльністю протягом періоду становлення та самовизначення особистості. Вона, як і будь-яка інша, активується, спрямовується та припиняється мотивацією, яка є її найважливішою складовою. Саме від мотивації залежить переважна частина успіхів у навчанні, саме її становлення з початком навчання обумовлює подальший розвиток особистості як частини суспільства. В навчанні відбувається процес перетворення, навіть спрямоване самоперетворення дитини в суспільно-корисну істоту.
     Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні  особистості, адже без неї неможлива  ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у школі закладається основа для подальшого учіння школяра і часто від бажання вчитися потім залежить все життя людини.
     Актуальність  даної теми полягає в тому, що, зрозумівши механізм формування мотиваційної сфери людини, ми зможемо цілеспрямовано впливати за допомогою виховних принципів на становлення мотивації у дітей; керівники зможуть ефективно управляти персоналом, підвищуючи продуктивність підприємства за допомогою мотивування своїх співробітників, а отримавши уявлення про те, що ж таке мотивація і які наші справжні мотиви, який власне механізм мотивації, ми зможемо ефективніше розпоряджатися власним життям, адекватно сприймати не тільки оточуючих нас людей, але і всю ситуацію взаємодії, насолоджуватися цим, прислухаючись до своїх потреб і бажань, будувати плани на майбутнє , спираючись на свої справжні мотиви.
     Проблема  мотивації досліджується у психології досить широко (         С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Л. Божович, Г. Костюк, П. Якобсон,                   Х. Хекхаузен, Є. Ільїн, , А. Маркова, та ін.). Значний внесок у вивчення проблеми мотивації учіння у школярів зробили вітчизняні вчені                  В.І. Ковальов, З.І. Васильєва, Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна та ін. Зокрема, розкриті структурні, змістовні та динамічні характеристики мотивів учіння, особливості та тенденції розвитку ставлення до учіння у школярів з різною успішністю, умови цілеспрямованого формування позитивної мотивації учіння.
     Психологічні  дослідження онтогенезу мотивації ( Л. Божович, Є. Ільїн,) дали змогу виділити групи мотивів, які лежать в основі здійснення учбової діяльності. Формування мотивації учіння через організацію діяльності стало предметом вивчення в руслі досліджень під керівництвом В.А. Якуніна,      Л.І. Божовича, В. І.Ковальова, В.І. Лозової та ін.
     Незважаючи на велику кількість робіт у цій галузі, її не можна вважати повністю вирішеною. Але працівники освіти та керівники потребують практичних рекомендацій для втілення в життя багатьох ідей пов’язаних із мотивуванням навчальної діяльності.
      Саме  актуальність та недостатній опис даної  проблеми і спричинив вибір теми курсової роботи: «Мотивація навчальної діяльності учнів старших класів».
      Об’єктом  дослідження є мотивація навчальної діяльності учнів у середній загальній школі.
     Предметом дослідження є виявлення закономірностей та формування мотивації навчальної діяльності в учнів старших класів.
     Мета  дослідження – виявити педагогічні  умови ефективності формування мотивації в учнів.
Завдання курсової роботи:
    Розкрити суть мотивації як засобу активізації навчальної діяльності.
    Розкрити сутність та класифікацію мотивів навчання.
    Визначити шляхи вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів.
    Ознайомитися з роботою вчителя на уроці щодо формування мотивації навчальної діяльності старшокласників.
    Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення мотивації навчальної діяльності учнів старших класів.
В роботі були використані  такі методи дослідження:
    аналіз літературних джерел;
    метод спостереження;
    метод анкетування.
 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ УЧНІВ
1.1 Мотивація як засіб активізації навчальної діяльності.
    У стислій описовій формі навчання можна охарактеризувати як шлях освіти, як передачу людині знань, умінь, навичок. Навчання – це педагогічний процес, у ході якого учні оволодівають не лише різноманітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розумові сили, проходять шлях від незнання до знання. Таке розуміння процесу навчання саме по собі важливе, але для глибокого і повного визначення навчання як дидактичної категорії потрібні інші, конструктивніші підходи.
    У підручниках і посібниках з педагогіки наведено різні визначення навчання. Проте не будемо шукати в кожному з них більш чи менш вдалого, просто пам'ятатимемо, що різні автори в центр уваги ставлять різні аспекти навчання, різні його боки, вважаючи їх визначальними. Наприклад, Ю.Бабанський визначив навчання як цілеспрямовану взаємодію викладача й учнів, яка послідовно змінюється, в ході якої розв'язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку учнів [1]. Отже, в центрі уваги вченого думка про те, що навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, яка послідовно змінюється.
    І.Харламов у своєму підручнику "Педагогіка" під навчанням розуміє "цілеспрямований  педагогічний процес організації і  стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з оволодіння науковими знаннями, уміннями і навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду і морально-етичних поглядів і переконань" [26, С.35]. Автор акцентує увагу на тому, що навчання – це педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.
    Г.Костюк, видатний український психолог охарактеризував навчання як керування засвоєнням учнями суспільних цінностей, вироблених попередніми поколіннями людей, як складну систему способів здійснюваного в сім'ї, дитячих садках, школах та інших навчальних закладах керування навчальною діяльністю молодого покоління [11]. Таким чином, смислове навантаження у його визначенні навчання припадає на твердження, що це управління навчальною діяльністю учнів, керування засвоєнням учнями суспільних цінностей.
    Отже, різні автори в центр уваги  ставлять різноманітні боки навчання як процесу, проте всі одностайні в тому, що навчання – це спільна діяльність учителя й учнів. Діяльність учнів називають учінням, а діяльність учителя – викладанням. На мою думку, навчання – це не проста сума двох діяльностей, учіння і викладання, це їхня органічна єдність.
    Сутність  навчання полягає у виконанні основних функцій (за Петровським А.В.) [17]:
    1)освітня – збагачення учнів ЗУН, що забезпечує здатність до самоорганізації діяльності, що виходить за межі засвоєних ЗУН;
    2)розвиваюча – спрямована на розумовий і духовний розвиток людини; сприяє розвиткові мислення, формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери; навчальних інтересів, мотивів і здібностей.;
    3)виховна – формування в учнів системи ціннісних відносин, відповідних сучасній культурі; вона реалізується тоді, коли вчитель враховує наявні в учнів реальні мотиви і спирається на них при організації навчання, веде спеціальну роботу з розвитку позитивного ставлення до предмета і пізнання взагалі.
Характеристики  процесу навчання (за Немовим Р.С.) [16]:
    1) вмотивованість: особиста зацікавленість  викладача в тому, щоб учні  якомога краще засвоювали навчальний матеріал; глибина вмотивованості оцінюється за залучення в навчальний процес найбільш значущих життєвих мотивів викладача, що становлять основу його особистості;
    2) розвиненість структури навчання: наявність в арсеналі викладача  різноманітних дій, за допомогою  яких він може здійснювати  свої функції, передаючи учням ЗУН, розвиваючи їх розумово і морально;
    3) гнучкість навчання: вміння поєднувати  і використовувати різні методи  і прийоми навчання, легко і  швидко переходячи від одного  до іншого.
Процес  навчання формують тісно пов'язані  між собою компоненти:
    цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу);
    стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності);
    змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного навчального заняття);
    операційно-дієвий (вдалий підбір прийомів, методів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання);
    оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).
    З історії розвитку світової педагогічної думки відомо, що педагогів і психологів у процесі навчання в першу  чергу цікавила діяльність учня - учіння, його структура, природа, механізми здійснення. Тому психологічна і педагогічна науки мають велику кількість поглядів на учіння.
    Я.Коменський розглядав учіння як придбання знань  із різних наук і умінь розв'язувати  різноманітні завдання й виконувати дії з використанням знань [10]. Знання розглядались частково як чуттєві уявлення, а особливо як поняття і їх системи. Головними компонентами учіння, за Я.Коменським, є розуміння, заучування напам'ять, мовна і зовнішня маніпулятивно-ручна дія. Розуміння він уявляв як пізнання, в якому виділялося два ступені: чуттєвий і раціональний. На чуттєвому ступені використовуються відчуття, сприймання, уявлення. Раціональний ступінь ґрунтується на мисленні. Структура розуміння включає такі компоненти як сприймання предметів, уявлення їх, мислення, яке здійснює порівняння, аналіз, узагальнення та оцінку. Запам'ятовування більшою мірою залежить від розуміння і вправ.
    Великий вітчизняний педагог К. Ушинський розрізняв два види учіння: учіння з одержанням знання від учителя та учіння шляхом розв'язання проблеми [24].
    А.Дістервег  розрізняв процеси учіння і процеси  розвитку, які відбуваються в учінні. Учіння дає матеріальний ефект навчання - знання, уміння і навички. Розвиток – за ним, це тренування і вдосконалення мислення, мови, довільної уваги, здібностей. "Засвоювати і досліджувати предмет за допомогою розуму" - це і є, власне розвиток, на думку                  А. Дістервега [4, С.42]. Розвиток дає формальний ефект навчання. На той час уявлення А. Дістервега про учіння як про процес, який залежить від методу навчання, були надзвичайно передові. Вони і сьогодні мають винятково важливе значення. Він виділяв два методи навчання: повідомляючий метод (науковий) і елементарний (розвивальний) метод. Під час навчання за допомогою першого методу учитель викладає матеріал, учні його сприймають рецептивно, включаючись, дотримуючись думки учителя. Як бачимо елемент пасивності в діяльності учнів дуже великий.
    Другий  метод виглядав так. Учні виходять із певних положень, досліджуючи їх, або  те, що випливає з них, і одержують істину шляхом власних роздумів, дослідження, вивчення. Побудова новоутворення є активним процесом, самодіяльністю і вона проходить шляхом об'єднання раніше засвоєних елементів минулого досвіду в нові зв'язки, які відповідають новим знанням і умінням.
          Отже, можна сказати, що діяльність учня (учіння) – це організована вчителем активна пізнавальна діяльність учня, спрямована на оволодіння змістом освіти і забезпечує самоврядування процесом навчання.
    Але що необхідно щоб пізнавальна  діяльність учня була активною? Відповідь на це питання можна знайти звернувши увагу на компоненти навчання, а саме на другий компонент – стимулююче-мотиваційний. Недарма він стоїть одним із першим, цим підкреслюється його важливість, бо саме завдяки йому можна активізувати навчальну діяльність учнів.
    Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розуміють цілеспрямовану діяльність викладача, спрямовану на розроблення і використання таких форм, змісту, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню інтересу, самостійності, творчої активності учнів у засвоєнні знань, набутті вмінь і навичок, їх практичному застосуванні, а також у формуванні здібностей прогнозувати виробничу ситуацію й приймати самостійні рішення.
    В процесі активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та розвитку особистих здібностей і нахилів велику роль відіграє мотивація діяльності та створення відповідної ціннісно-мотиваційної сфери. Виняткову важливість мотивації в розвитку інтелекту підкреслює К. Ізард: „…вона необхідна для творчості ”[6, С.127].
    Існує два взаємопов’язаних поняття: мотив  і мотивація.
    Мотивація – це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.
    Мотив – усвідомлена потреба, яка викликає активність людини й визначає спрямованість  цієї активності.
    Мотивація навчання визначається як окремий вид  мотивації, що включена до діяльності навчання, навчальної діяльності.
    Як  і будь-який інший вид, вона визначається цілим рядом специфічних для цієї діяльності факторів.
    По-перше, вона визначається самою освітньою  системою, освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;
    по-друге, - організацією освітнього процесу;
    по-третє, - суб'єктними особливостями того, хто навчається (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, його взаємодія з іншими учнями чи студентами і т.д.);
    по-четверте, - суб'єктними особливостями педагога і перш за все його відношень до учня, до справи;
    по-п'яте, - специфікою навчального предмета.
    Мотивація відіграє дуже важливу роль у активізації  навчальної діяльності учнів. Її суттю  є формування у учня внутрішніх мотивів  та бажань, на основі яких в нього  підвищиться цікавість до навчання, пізнавальної діяльності та творчої роботи. Учень буде намагатися виконати завдання не заради нагороди або гарної оцінки, а тому, що йому це цікаво, його це захоплює.
    Отже, мотивація є відправним пунктом  діяльності як вчителя, так і самого учня на те, щоб підвищити рівень пізнавальної активності, сформування позитивне ставлення до навчання та розвивати учня як соціально-активну та творчу особистість. 

1.2 Сутність та класифікація мотивів.
          Формування мотивації  навчальних дій – це відповідальний етап діяльності педагога. Глибокі, міцні, емоційно забарвлені та змістовні мотиви забезпечують ефективність навчально-пізнавальних дій учнів і надають їм конкретну направленість. Через те деякі автори, наприклад Ю.К. Бабанський, В.Оконь, розглядають мотивацію навчання як окремий компонент навчального процесу і формулюють відповідний принцип навчання: «До нього можна було внести принцип мотивації, оскільки мотивація присутня у всіх процесах освіти» [1, С.57].
    О.М. Леонтьєв розрізняє поняття мотив  і мета [19]. Мета – це передбачуваний результат, представлений і усвідомлюваний людиною. Мотив – спонукання до досягнення мети. Розрізняють мотиви розуміючі та реально діючі. Учень розуміє, чому треба вчитися, але це ще може не спонукати його займатися навчальною діяльністю. При конкретних умовах розуміючі мотиви стають реально діючими. Наприклад, першокласник всіляко намагається відтягнути приготування домашніх завдань. Він знає, що йому потрібно готувати уроки, інакше засмутить батьків, отримає незадовільну оцінку, що вчитися – це його обов'язок і т.д. Але всього цього може бути недостатньо, щоб змусити дитину готувати уроки. Припустимо тепер, що йому кажуть: до тих пір, поки не зробиш уроків, ти не підеш грати. Таке зауваження може подіяти, і він виконає домашнє завдання. У свідомості дитини, безперечно, існують й інші мотиви (отримати хорошу оцінку, виконати свій обов’язок), але це тільки розуміючі мотиви. Вони для нього психологічно недієві, а справді дієвим є мотив отримати можливість пограти. У кінцевому результаті, внаслідок задоволення цього мотиву (дитині довелося добре вивчити уроки) він отримав хорошу оцінку. Проходить деякий час, і дитина сама сідає за уроки з власної ініціативи. З'являється новий діючий мотив: Він робить уроки, щоб отримати хорошу оцінку, тепер у цьому сенс приготування завдань.
    Вивчення  мотивів передбачає проникнення  в їх ієрархію, де одні з них виконують функцію спонукальну – це провідні змістотворюючі мотиви. Будь-яка діяльність полі мотивована. У кожній конкретній діяльності складається певна ієрархічна структура.
    Самі  по собі знання, які учень отримує в школі, можуть бути для нього лише засобом для досягнення інших цілей (отримати атестат, уникнути покарання, заслужити похвалу і т.д.). У цьому випадку дитину спонукає не цікавість, допитливість, прагнення оволодіти конкретними вміннями, захопленість процесом засвоєння знань, а те, що буде отримано в результаті навчання. Виділяють кілька типів мотивації, пов'язаної з результатами навчання:
    мотивація, яка умовно може бути названа негативною. Під негативною мотивацією розуміють спонукання школяра, викликані усвідомленням певних незручностей і неприємностей, які можуть виникнути, якщо він не буде вчитися (докори з боку батьків, вчителів, однокласників тощо). Така мотивація не приводить до успішних результатів;
    мотивація, що має позитивний характер, але також пов'язана з мотивами, закладеними поза самою навчальної діяльності. Ця мотивація виступає в двох формах.
    В одному випадку така позитивна мотивація  визначається вагомими для особистості  соціальними прагненнями (почуття громадянського обов'язку перед країною, перед близькими). Вчення розглядається як дорога до освоєння великих цінностей культури, як шлях до здійснення свого призначення в житті. Така установка в навчанні, якщо вона досить стійка і займає істотне місце в особистості учня, дає йому сили для подолання відомих труднощів, для прояву терпіння і посидючості. Це - найбільш цінна мотивація. Однак якщо в процесі навчання дана установка не буде підкріплена іншими мотивуючими факторами, то вона не забезпечить максимального ефекту, оскільки володіє привабливістю не діяльність як така, а лише те, що з нею пов'язано.
    Інша  форма мотивації визначається вузькоособистими мотивами: схвалення оточуючих, шлях до особистого благополуччя і т.п. Крім цього, може бути виділена мотивація, що лежить в самій навчальної діяльності, наприклад мотивація, пов'язана безпосередньо з цілями навчання. Мотиви цієї категорії: задоволення допитливості, набуття певних знань, розширення кругозору. Мотивація може бути закладена в самому процесі навчальної діяльності (подолання перешкод, інтелектуальна активність, реалізація своїх здібностей та ін.).
    Прийнято  розрізняти дві великі групи навчальних мотивів: пізнавальні (пов'язані зі змістом навчальної діяльності і процесом її виконання) та соціальні (пов'язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми). 
 

Пізнавальні мотиви включають:
    1) широкі пізнавальні мотиви, що  базуються на орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями. Прояв цих мотивів в навчальному процесі: реальне успішне виконання навчальних завдань; позитивна реакція на підвищення вчителем труднощі завдання; звернення до вчителя за додатковими відомостями, готовність до їх прийняття; позитивне ставлення до необов'язкових завдань; звернення до навчальних завдань у вільній необов'язковій обстановці, наприклад на перерві. Широкі пізнавальні мотиви розрізняються за рівнями. Це може бути інтерес до нових цікавих фактів, явищ, або інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів, до ключових ідей і т.д.;
    2) навчально-пізнавальні мотиви, що  складаються в орієнтації школярів  на засвоєння способів добування  знань. Їхні прояви на уроці:  самостійне звернення школяра до пошуку способів роботи, рішення, до їх зіставлення; повернення до аналізу способу вирішення завдання після отримання правильного результату; характер питань до вчителя і питання, пов'язані з пошуком способів і теоретичного змісту курсу; інтерес при переході до нової дії, до введення нового поняття; інтерес до аналізу власних помилок; самоконтроль в ході роботи як умова уваги і зосередженості;
    3) мотиви самоосвіти, які складаються  у спрямованості школярів на  самостійне вдосконалення способів  добування знань. Їхні прояви на уроці: звернення до вчителя і інших дорослих з питаннями про способи раціональної організації навчальної праці і прийомах самоосвіти, участь в обговоренні цих способів; всі реальні дії школярів по здійсненню самоосвіти (читання додаткової літератури, відвідування гуртків, складання плану самоосвіти і т.д.).
Соціальні мотиви включають:
    1) широкі соціальні мотиви, що складаються  в прагненні одержувати знання  на основі усвідомлення соціальної  необхідності, повинності, відповідальності, щоб бути корисним суспільству, сім'ї, підготуватися до дорослого життя. Прояви цих мотивів в навчальному процесі: вчинки, які свідчать про розуміння школярем загальної значимості навчання, про готовність поступитися особистими інтересами заради суспільних;
    2) вузькі соціальні, так звані позиційні мотиви, що складаються в прагненні зайняти певну позицію, місце у відносинах з оточуючими, отримати їх схвалення, заслужити у них авторитет. Прояви: прагнення до взаємодії і контактам з однолітками, звернення до товариша у ході навчання; намір з'ясувати ставлення товариша до своєї роботи; ініціатива і безкорисливість при допомозі товаришу; кількість і характер спроб передати товаришу нові знання і способи роботи; відгук на прохання товариша про допомогу; прийняття та внесення пропозицій про участь в колективній роботі; реальне включення до неї, готовність взяти участь у взаємоконтролі.
Різновидом  таких мотивів вважається мотивація  благополуччя, що виявляється в прагненні  одержувати тільки схвалення з боку вчителів, батьків і товаришів;
    3) соціальні мотиви, звані мотивами  соціального співробітництва, що  складаються в бажанні спілкуватися  і взаємодіяти з іншими людьми, прагнення усвідомлювати, аналізувати способи, форми свого співробітництва й взаємин із учителем і товаришами по класу, удосконалювати їх. Прояв: прагнення усвідомити способи колективної роботи та вдосконалити їх, інтерес до обговорення різних способів фронтальної та групової роботи в класі; прагнення до пошуку найбільш оптимальних їх варіантів, інтерес до перемикання з індивідуальної роботи на колективну і назад.
    А.К. Маркова описує дві групи психологічних  характеристик пізнавальних і соціальних мотивів [14].
    Перша група мотиваційних характеристик - їх називають змістовними - прямо  пов'язана зі змістом здійснюваної школярем навчальної діяльності. Друга група характеристик - їх умовно називають динамічними - характеризує форму, динаміку вираження цих мотивів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.