На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Монополияны? м?н

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 29.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 21. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


      Зміст
   Вступ…………………………………………………………………….…….5
    Теоретичні основи дослідження виробництва овочів................................7
      Економічна сутність витрат на виробництво овочів та
          завдання  їх обліку...............................................................................7
      Нормативно-правове та літературне забезпечення
          обліку  виробництва овочів...............................................................13
      Методика дослідження.....................................................................17
    Стан обліку та аналіз ефективності виробництва овочів........................21
      Організаційно-економічна характеристика підприємства............21
        Загальні відомості про підприємство та аналіз основних економічних показників господарської діяльності..................21
        Стан екологічної безпеки............................................................30
      Облік виробництва овочів................................................................35
        Первинний і зведений облік виробництва овочів.....................35
        Синтетичний і аналітичний облік виробництва овочів............40
        Обчислення собівартості виробництва овочів..........................45
        Вдосконалення обліку виробництва овочів..............................47
      Аналіз ефективності виробництва овочів на підприємстві...........50
        Аналіз обсягів виробництва овочів............................................50
        Аналіз витрат на виробництво овочів........................................53
        Аналіз фінансових результатів від реалізації овочів................57
        Шляхи зниження собівартості та підвищення
            ефективності виробництва  овочів..............................................62
    Стан охорони праці.....................................................................................67
      Аналіз стану охорони праці..............................................................67
      Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування.....................................................................................69
      Висновки  і пропозиції.................................................................................72
      Бібліографічний список..............................................................................75
ВСТУП 

      Овочівництво  – один з важливих пріоритетів  у розвитку агропромислового комплексу України. Вирощування овочів відкритого ґрунту належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.
      Овочі – високоінтенсивна культура, вирощування  якої сприяє підвищенню продуктивності орних земель, разом з тим вона має важливе соціальне значення для сільськогосподарських товаровиробників, забезпечуючи одержання високих доходів.
      Овочі належить до важливих продуктів харчування жителів переважної більшості країн  світу, що зумовлюється їх високою калорійністю, споживчою цінністю та особливими смаковими якостями. Але останнім часом площі під овочевими культурами набули тенденції до поступового скорочення при деякому підвищенні урожайності і зниженні виходу овочів при переробці сировини. Валові збори цієї культури, а також обсяги виробництва овочів скоротилися.
      Стратегічною  метою розвитку овочевого виробництва  є повне самозабезпечення країни овочами в обсягах, необхідних для безпосереднього споживання населенням, забезпечення харчових галузей, які використовують овочі як сировину, достатність резерву, в тому числі для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.
      Подолання кризової ситуації і відродження  овочевого виробництва на рівні  конкурентоспроможної участі держави на світовому ринку овочів стало національною проблемою, вирішення якої має не тільки важливе економічне, а й політичне значення у державотворенні України.
      Тому  питання овочевого виробництва  стало на даний час актуальним. Мета дипломної роботи полягає у вивченні організації обліку витрат, надходження продукції, пошуку шляхів удосконалення обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту і висвітлення резервів її зниження та проведення аналізу ефективності виробництва даної продукції в умовах конкретного господарства.
      Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завданнями:
    дати загальну характеристику теоретичних основ обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур;
    проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
    дати оцінку організаційно-економічних умов підприємства;
    розкрити основні питання обліку витрат на виробництво овочів;
    на основі аналізу висвітлити проблеми обчислення собівартості овочів на підприємстві;
    запропонувати основні шляхи зниження собівартості та підвищення ефективності виробництва овочів.
      Об’єктом  дослідження є облік та аналіз виробництва овочів у СГ ТзОВ “Горуцьке” Миколаївського району Львівської області.
     В процесі дослідження застосовувались  загальнонаукові і спеціальні методи та прийоми.
      При написанні даної роботи використовувалась: нормативно-правова база, що регулює відносини у овочевому виробництві та організацію обліку, дані первинних та зведених документів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність, фінансова звітність (баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності) про стан рослинництва за 2008-2010 рр.  
 
 
 
 
 

      1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ОВОЧІВ  

      . Економічна сутність витрат на виробництво овочів та завдання їх обліку
 
      Виробництво є одним із основних процесів господарської  діяльності підприємства. У процесі  виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу [13, с. 664].
      Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.
      Витрати — це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва [17, с. 554].
      Згідно  з П(С)БО 16 «Витрати» витратами  визнаються [19]:
      1. Витрати відображуються в бухгалтерському  обліку одночасно зі зменшенням  активів або збільшенням зобов’язань.
      2. Витратами звітного періоду визнаються  або зменшення активів, або  збільшення зобов'язань, що призводить  до зменшення власного капіталу  підприємства (за винятком зменшення  капіталу внаслідок його вилучення  або розподілу власниками), за  умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
      3. Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.
      4. Витрати, які неможливо прямо  пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
      5. Якщо актив забезпечує одержання  економічних вигод протягом кількох  звітних періодів, то витрати  визнаються шляхом систематичного  розподілу його вартості (наприклад,  у вигляді амортизації) між  відповідними звітними періодами.
      Витратами не визнаються:
      1. Попередня (авансова) оплата запасів,  робіт, послуг.
      2. Погашення одержаних позик.
      3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
      4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
      Випуск  готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.
      До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
      - прямі матеріальні витрати;
      - прямі витрати на оплату праці;
      - інші прямі витрати;
      - загальновиробничі витрати.
      Перелік і склад статей калькулювання  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
      За  способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі  та непрямі. Прямими називаються  ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднести до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).
      До  складу прямих матеріальних витрат включається  вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
      До  складу прямих витрат на оплату праці  включаються заробітна плата  та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні  робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
      Іншими  словами, до прямих витрат на оплату праці  належать: основна заробітна плата  основного виробничого персоналу  підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тому числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.
      До  складу інших прямих витрат включаються  всі інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
      При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
      Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 "Витрати" — загальновиробничими витратами.
      При калькулюванні собівартості продукції  важливу роль відіграє класифікація виплат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням).
      П(С)БО16 „Витрати” регламентує порядок витрат за такими економічними елементами:
      - матеріальні затрати;
      - витрати на оплату праці;
      - відрахування на соціальні доходи;
      - амортизація;
      - інші операційні витрати.
      До  складу елемента “Матеріальні затрати” визначається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
      - сировини й власних матеріалів;
      - купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
      - палива й енергії;
      - будівельних матеріалів;
      - запасних частин;
      - тари й тарних матеріалів і ін.
      До  складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати і інше.
      До  складу “Відрахувань на соціальні  заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
      До  складу елемента “Амортизація” включається  сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.
      До  складу “Інші операційні витрати” включаються витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги і ін.
      Групування  витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об’єднані в статті, можливості першого віднесення витрат на собівартість готової продукції [17, с. 559-560].
      Існує великий перелік витрат при виробництві овочів. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. Їх поділяють на вичерпані і невичерпані. При прийняті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні і нерелевантні витрати. При розгляді різних альтернативних рішень слід розрізняти дійсні та можливі витрати. Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.
      На  рахунках бухгалтерського обліку повинна  своєчасно, повно і правдиво відображатися  інформація про фактичні витрати  на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів [13, с. 664].
       Основною  метою обліку виробництва овочів є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.
       З формулювання мети можна визначити  основні завдання обліку виробництва овочів, зокрема:
      - визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;
      - своєчасне та повне відображення виготовленої продукції за її кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;
      - встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;
      - формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності [17, с.554].
      Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат. 

      . Нормативно-правове і літературне забезпечення обліку виробництва овочів
 
      Основним  нормативно-правовим документом в бухгалтерському обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», саме цим документом регулюється всі операції та правові дії на підприємстві.
      В статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні" № 996 - XIV від 16.07.99 із змінами та доповненнями  зазначено, що підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу та визначає технологію обробки облікової інформації [7, с.14].
      Господарський Кодекс створює рівні правові  умови для діяльності підприємств  незалежно від форм власності  на майно та організаційну форму  підприємства. Відповідно до даного закону підприємство діє на основі статуту, що затверджується власником майна. Майно підприємства складає основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Кодекс визначає загальні правові, економічні і соціальні принципи здійснення підприємницької діяльності громадянами і юридичними особами на території України, а також встановлює гарантії волі підприємництва та його державної підтримки [6].
      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності [19].
      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 18.11. 2005 року №790 [20] і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5.12. 2005 року №1456/11736, визначає собою методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про отримання в процесі їх біологічних змін додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них в фінансовій звітності. П(С)БО 30 "Біологічні активи" вступили в силу з 01.01.2007 року.
      Методичні рекомендації з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [15] розроблені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдності в складі та класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку, визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності.
      Методичні рекомендації по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах розроблені на основі виконання доручення Президента України від 25.02. 2003 року № 1 – 1/203 щодо підвищення якості управління державним сектором економіки, Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.25.95 року і інших нормативно-правових актів. Методичні рекомендації встановлюють порядок застосування форм документів в первинному обліку, а також зберігання первинних документів і облікових регістрів підприємствами і організаціями державної та недержавної форм власності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
     Методичні рекомендації щодо застосування регістрів  журнально-ордерної форми обліку для  сільськогосподарських підприємств  розроблені Міністерством аграрної політики. Ці Методичні рекомендації спрямовані на узагальнення у регістрах  бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі - сільськогосподарські підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів[14].
      План  рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11. 1999 року № 291 [18]. План рахунків — систематизований перелік рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік. Кожний рахунок у плані має код, тобто умовне цифрове позначення і назву. Використання кодів рахунків замість їх назви на практиці значно прискорює і зменшує облікову роботу і є необхідною умовою для застосування комп’ютерів.
       Закон України "Про охорону праці" № 2694 - XII від 14.10.92 року зі змінами та доповненнями визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці на підприємствах України [8].
     Вагомий внесок у дослідження теорії і  практики формування в обліку інформації про витрати належить Ф. Ф. Бутинцю, С. Ф. Голову, В. В. Сопку, Н. М. Ткаченко, В. П. Ярмоленку, В. Г. Ліннику, П. Т. Саблуку,                          Т. Г. Мареничу, Л. К. Суку та іншим. Значний внесок у вивчення проблем формування виробничих витрат внесли економісти Канади, США, Англії, Німеччини та інших країн.
     Вітчизняні  та зарубіжні економісти подають  різні тлумачення сутності категорії  «витрати». Найчастіше трапляються  і дискутуються поняття «витрат», які створюють вартість, і «витрат» у формі виплат. Цей розподіл ґрунтується на монетарному підході. В мікроекономічному аналізі широко використовується поняття «граничних витрат» і «граничного продукту». Це має важливе значення для управління витратами і пропорціями комбінування факторів у виробничому процесі.
     Огійчук М. Ф. вказує на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Автор підкреслює, що витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.
      „Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітністю  умов надходження, збереження та витратами  одержуваної продукції. Це приводить  до необхідності використання досить чисельних форм первинних документів”  – пише у своєму підручнику М. Ф. Огійчук. А також він розглядає організацію документального оформлення, надходження та витрат сільськогосподарської продукції по основних її видах [17, с.554].
     У процесі господарської діяльності, як відмічає В. Г.Андрійчук, аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витраті віднесення їх на собівартість продукції в 2000 році прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому названі питання знайшли свої відображення і врегулювання [1, с. 122-123].
     Автор Ф. Ф. Бутинець у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції [4].
     Скригун Н. П. визначає витрати, як важливу та складну економічну категорію, яка є одним з вирішальних чинників впливу на фінансові результати суб'єктів господарювання. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управління як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність вивчення витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції [22, с. 40].
      Маренич Т. Г. вважає, що одним із найважливіших показників, що характеризує діяльність сільськогосподарських підприємств у галузі рослинництва, є собівартість одиниці продукції. Цей показник відображає ефективність використання земельних ресурсів, тракторів та сільськогосподарських машин, насіння, добрив і інших засобів виробництва. Він також вказує на те, що для об'єктивного обчислення собівартості продукції необхідно правильно врахувати усі витрати, що відносяться до того або іншого звітного періоду, а також точно указати весь оприбуткований врожай [13]. 

        Методика дослідження
 
      Під методом розуміють особливий прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь якій науково-практичній діяльності. Жоден прийом не є повноцінним і завжди реалізується в сукупності дій, але саме за особливостями окремого прийому відрізняють та систематизують методи. Тож алгоритм може відрізнятися в одному особливому етапі за окремими ознаками дії, інструменту, технологічним особливостям процесу, що дає значну множину різноманіття методів, котрі можуть зводитися до основних, чи навіть основного.
      В даній роботі проводиться дослідження  за допомогою загальнонаукових методів і прийомів пізнання, які притаманні всім наукам і спеціальних, що стосуються відповідно аналізу і бухгалтерського обліку.
      До  загальнонаукових методичних прийомів належать аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.
      До  складу спеціальних методів в  економічному аналізі відносяться: системний аналіз, економіко-статистичні, прикладної математики, експертні, евристичні, економічні, емпіричні, елімінування.
      Системний аналіз – вивчення об’єкта аналізу  як сукупності елементів, що утворюють систему. При аналізі об’єкт та його поведінка оцінюються за всіма факторами, умовами, обставинами, які зумовлюють його функціонування.
      Економіко-статистичні прийоми – групування, кореляційно-регресійний аналіз, дисперсійний, факторний, різновиди кластерного аналізу тощо – базуються на виконанні апарату теорії ймовірності й математичної статистики і застосовуються для впорядкування значних масивів інформації, а саме дають можливість встановити і виміряти взаємозв’язки між факторами і результативними показниками.
      Методи  прикладної математики: математичне  програмування (лінійне, нелінійне, стохастичне, динамічне), теорія ігор, теорія керування запасами, теорія масового обслуговування та ін. Ці способи, як і економіко-статистичні, застосовуються для імітаційного моделювання складних систем і процесів та оцінки можливих результатів.
      Експертні методи включають різні процедури  оцінки об’єктів аналізу за участю експертів. До них належать індивідуальна  експертна оцінка, «розумова атака», метод Дельфі і ряд подібних. Їх суть полягає в тому, що господарську ситуацію оцінюють спеціалісти, експерти, ґрунтуючись на своєму практичному досвіді.
      Евристичні  методи ґрунтуються на моделюванні  процесу мислення людини (моделі гнучкого управління) і використанні евристик (якісно ситуаційних способів розв’язання задач). Їх застосування передбачає глибокий аналіз ситуацій; виявлення обмежень, від яких залежить результат; визначення особливостей і слабких сторін. Які вимагають використання додаткових засобів і шляхів їх посилення; моделювання ситуацій і можливих наслідків  при використанні кількох правил встановлення пріоритетів  для одержання найкращого рішення.
      З економічних методів з найчастіше застосовують такі як «затрати-випуск», функціонально-вартісний аналіз, та інші їх різноманітно види. Ці методи дають змогу виявити причини зміни, застосувавши в першому випадку логістичні криві «затрати-випуск» або балансові моделі, які відображають фактичні параметри аналізованих систем, процесів, показників та розрахункові, що є підставою для оцінки доцільності затрат. У другому випадку - на основі вивчення так званих споживчих функцій, які покликані виконувати (задовольняти) аналізовані види продукції, оцінку здійснюють на основі мінімізації затрат на досягнення цих функцій.
      Емпіричні методи ґрунтуються на спостереженні  аналітика і допомагають сформувати емпіричні знання прикладного характеру. Їх застосування в аналізі господарської  діяльності дещо обмеженні, оскільки вони більшою мірою використовують абстрактні поняття.
      Найбільше поширення в аналізі господарської  діяльності найшли методи елімінування, суть яких полягає в тому, що певним чином нейтралізується вплив  всіх одночасно діючих факторів, тобто  вони залишаються на постійному рівні, крім одного який певним чином змінюємо. Результати, які одержуємо в процесі заміни факторів, можуть бути відносні і абсолютні. У першому випадку маємо справу із загальним (агрегатним) індексом, у другому з ланцюговою підстановкою [21, с. 16-19].
      Основними елементами спеціального методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами.
      Документація  — відображення господарських операцій на бланках документів або технічних  носіях (наприклад, магнітних або  оптичних дисках).
      Інвентаризація  — перевірка фактичної наявності  товарно-матеріальних цінностей і  грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.
      Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у  дебеті та кредиті одного чи кількох  рахунків.
      Оцінка  — відображення об'єктів бухгалтерського  обліку в єдиному грошовому вимірнику  з метою узагальнення їх по підприємству загалом.
      Калькуляція (від лат. саlculation — підраховування) — обчислення собівартості одиниці  продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів  такого обчислення.
      Бухгалтерський  баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.
      Бухгалтерська звітність — система взаємопов'язаних і взаємо-зумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову  діяльність підприємства на певний період [5, с.12-17].
      Комплексне  використання всіх цих методів і  прийомів дасть можливість більш  обґрунтованіше виявляти і використовувати  скриті резерви, підвищувати ефективність обліку, аналізу, а як наслідок і  виробництва. 
 
 

      2. СТАН ОБЛІКУ ТА  АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ОВОЧІВ  

      2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 

      2.1.1. Загальні відомості про підприємство та аналіз основних економічних показників господарської діяльності 

      Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" (СГ ТзОВ "Горуцьке") утворено на базі майнових і земельних паїв працівників колишнього виробничого сільськогосподарського кооперативу (ВСГК) "Горуцьке" 29 січня 2000 року.
      Господарство  знаходиться в с. Гірське в південно-західній частині Миколаївського регіону в зоні Передкарпаття в межах Наддністрянського агрогрунтового регіону.
      Воно  розташоване за 25 км від районного  центру (Миколаїв), 70 км від обласного  центру (Львів), 12 км до залізно-дорожньої  станції (Пісочна).
      СТзОВ розташоване у зоні помірно-теплого і вологого клімату. Середньорічна температура повітря становить + 7,5 С. Тривалість періоду з середньодобовими  температурами вище  + 5 С становить 200-210 днів, а період вегетації сільськогосподарських культур з середньодобовими температурами вище + 10 С – 150-160 днів. За багаторічними спостереженнями середньорічна сума опадів становить 600-800 мм. Пануючими вітрами є західні і північно-західні.
      Діяльність  Товариства здійснюється у відповідності  до Закону України “Про господарські товариства”, інших законодавчих актів України, установчого договору про створення і діяльність Товариства і Статуту. Воно є юридичною особою, здійснює господарську та іншу діяльність від свого імені на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням, необхідні штампи і власні бланки.
      Товариство  може набувати майнових та особистих  немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України.
      Товариство  не відповідає по зобов’язаннях держави  і учасників. Держава не відповідає по зобов’язаннях Товариства. Учасники несуть відповідальність по зобов’язаннях  Товариства в межах їх вкладів.
      Метою Товариства є отримання прибутків  від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів  засновників, а також економічних  і соціальних інтересів працівників, від здійснення виробничої діяльності та надання послуг населенню.
      Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.
      Зменшення статутного фонду при наявності  заперечень кредиторів товариства не допускається.
      Рішення Товариства про збільшення розміру  статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру, а при зменшенні розміру  статутного фонду – не раніш як через три місяці після державної  реєстрації і публікації про це в установленому порядку.
      Додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаному в цьому статуті і в установчому договорі.
      Учасник Товариства може за згодою решти учасників  відступити свою частку (її частину) одному, чи кільком учасникам цього Товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини). Учасник, який її відступив, пропорційно їх часткам в статутному фонді або в іншому погодженому між ними розмірі. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу Учасником, який її відступає. Частка учасника товариства після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим Товариством. У цьому разі воно зобов’язане передати її іншим Учасникам або третім особам в строк, що не перевищує 1-го року.
      По  одностайному рішенню зборів всіх учасників, Товариство має право здати в  оренду, продати або подарувати набуте майно товариства як основних, так  і обігових коштів другим юридичним, або фізичним особам.
      При виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна  Товариства, пропорційна його частці в статутному фонді.
      Джерелами формування майна Товариства є:
      • вклади Учасників в Статутний фонд;
      • прибуток, одержаний від реалізації власної продукції, робіт і послуг та інших видів господарської діяльності;
      • прибутки від реалізації цінних паперів, випущених в установленому порядку;
      • цільових та інвестиційних безповоротних  грошових і майнових внесків, добровільних пожертвувань, спонсорських внесків, які надходять від українських та іноземних організацій і громадян;
      • інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.
      Учасники  Товариства є власниками майна, внесеного  ними в Товариство, отриманих прибутків, а також іншого майна, одержаного або придбаного Товариством за іншими підставами, не забороненими чинним законодавством України.
      Порядок розподілу прибутків визначається Договором про створення і  діяльність Товариства.
      Головним  засобом виробництва у даному господарстві виступає - земля. У зв’язку з тим, що землі, які орендує господарство різні за якістю ґрунтів, їх розділено на два сорти: I – кращі землі і II – гірші землі. Частина земель, які використовує господарство підлягає затопленню річки Дністер під час паводків, яке призводить до значних втрат і збитків для господарства. Близько 50% із всіх земель, які орендуються припадають на землі II категорії і землі, які підпадають затопленню. Таким чином, керівникам господарства необхідно правильно і ефективно використовувати земельні ресурси для їхньої максимальної віддачі. Землі господарства за своєю природною родючістю в порівнянні до земель в загальному по району, відносяться до  IV-V категорій. Це свідчить про те, що для досягнення бажаної, запланованої урожайності сільськогосподарських культур господарству необхідно затрачати значно більше коштів, ніж його конкурентам у яких якісніші землі.
      Напрямок  розвитку господарства скотарсько-молочний з розвинутим овочевим та зерновим господарством.
      Майже усі процеси в рослинництві і тваринництві механізовані. Загальний рівень механізації у рослинництві становить 60-80%, у тваринництві – 70-80%.
      Природно-кліматичні умови дозволяють господарству вирощувати основні сільськогосподарські культури. При правильному і раціональному користуванні ресурсами підприємство матиме перспективи для свого подальшого успішного розвитку.
      Основною  метою діяльності господарства є задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції, роботах і послугах і реалізація на основі одержаного прибутку соціальних і економічних інтересів працівників господарства. Крім того підприємство здійснює й інші, не заборонені законом види діяльності.
      Важливий вплив на виробничу діяльність мають розміри господарства, які значною мірою визначають ефективність застосування технічних засобів та технологій виробництва. За розмірами СГ ТзОВ “Горуцьке” є досить великим підприємством, про що, зокрема, свідчать розміри сільськогосподарських угідь, які використовуються для виробництва продукції (табл. 2.1). 

  Таблиця 2.1
Розміри і структура земельних угідь СГ ТзОВ “Горуцьке”
    Види угідь
    Площа, га
    Структура, %
2010 р до 2008 р.%
2008 р. 2009 р. 2010 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Земельні  угіддя 1034 1034 1027,94 100 100 100 99,41
Всього с.г. угідь 1034 1034 1027,94 100 100 100 99,41
з них : рілля 568 568 548,39 54,93 54,93 53,35 96,55
    сінокоси
308 308 306,19 29,79 29,79 29,79 99,41
    пасовища
158 158 173,36 15,28 15,28 16,86 109,72
 
      Аналізуючи  таблицю 2.1 бачимо, що площа земельних угідь у господарстві відповідає розмірам сільськогосподарських угідь. Впродовж 2008–2010 рр. загальна площа земельних угідь у користуванні підприємства скоротилася на 0,59%, в тому числі ріллі – на 3,45%. Це пов’язано із вилученням окремими громадянами своїх паїв після закінчення договорів оренди. Площа пасовища була збільшена на 9,72% з метою покращення кормової бази. Структура земельних угідь свідчить про високий рівень розораності земель, що є негативним з позицій раціонального природокористування.
      Розмір  сільськогосподарського підприємства впливає на впровадження сучасної техніки, наукової організації праці, підвищення його продуктивності, рівень собівартості продукції. Прямим показником розміру сільськогосподарського підприємства прийнято вважати площу сільськогосподарських угідь, а також чисельність середньорічних робітників та інші показники.
      Економічний стан підприємства значною мірою  визначається його ресурсним потенціалом і результатами господарської діяльності, зокрема показниками продуктивності виробництва та дохідності. Для СГ ТзОВ «Горуцьке» ці показники наведені у табл. 2.2.
      Дані  таблиці свідчать про значні зміни  економічних умов і результатів  діяльності досліджуваного підприємства. Так, впродовж 2008–2010 рр. мало місце скорочення не лише посівних площ, але й поголів’я худоби – на 35,2%. Причинами зменшення поголів’я можуть бути: розпродаж тварин внаслідок збитковості галузі, низький рівень одержання приплоду, падіж тварин.
      Таблиця 2.2
Основні економічні показники  СГ ТзОВ “Горуцьке”
Показники 2008р. 2009р. 2010р. 2010 р. до 2008 р., %
Площа сільськогосподарських угідь, га 1034 1034 1027,94 99,4
в т.ч.ріллі 568 568 548,39 96,5
Середньорічна чисельність сільськогосподарських працівників, осіб 58 47 39 67,2
Первісна  вартість основних засобів на кінець року, тис. грн. 2467 2467 2489 100,9
Рівень  зносу основних засобів, % 72,8 73,3 73,2 100,5
Грошові надходження, тис. грн. 1428 1446 1905 133,4
Виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис.грн 1409,6 1423,8 1895,3 134,5
у т.ч. на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. 1363,2 1377,0 1843,8 135,2
на  одного середньорічного працівника, тис. грн. 24,3 30,3 48,6 у 2 рази
Поголів’я великої рогатої худоби на кінець року, голів 159 122 103 64,8
у т.ч. корів 160 170 80 50,0
Обсяг виробництва, ц :               зернових та зернобобових 6429 4803 2889 44,9
ріпаку 254 331 1183 у 4,7 раза
картоплі 4058 4800 3190 78,6
овочів 2237 890 1490 66,6
приросту  великої рогатої худоби 145 174 153 105,5
молока 2756 2430 1420 51,5
Чистий  прибуток, тис .грн. -14 87 266 у 19 разів
 
      Наслідком зменшення масштабів діяльності стало скорочення середньорічної чисельності працівників на 32,8%, що зумовлено більшою механізацією робіт. У той же час первісна вартість основних засобів за досліджуваний період зросла на 0,9%, що є позитивним явищем.
      Грошові надходження зросли на 33,4%, в тому числі за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції на 34,5%. Також відбулося збільшення такого показника, як виручка від реалізації сільськогосподарської продукції на одного середньорічного працівника у 2 рази за рахунок зменшення чисельності працівників.
      Чистий  прибуток у звітному році у 19 разів збільшився порівняно із базисним роком за рахунок збільшення грошових надходжень, а також зменшення фонду оплати праці працівникам.
      Зменшилися обсяги виробництва зернових та зернобобових на 55,1%, картоплі на 21,4% – це відбулося за рахунок зменшення урожайності цих культур, овочів на 33,4% за рахунок зменшення площі посіву під ці культури, молока на 48,5% за рахунок зменшення поголів'я. Проте відбулося збільшення обсягів виробництва такої культури як ріпак аж у 4,6 рази за рахунок збільшення посівної площі. Збільшився приріст великої рогатої худоби у зв'язку із покращенням кормової бази.
      Проведений  аналіз свідчить про необхідність розробки відповідних заходів, спрямованих на зниження витрат та підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції у СГ ТзОВ «Горуцьке», в тому числі й овочів.
      Урожайність – найважливіший результативний показник сільськогосподарського виробництва  в цілому. Його рівень відображає вплив  економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської  діяльності сільськогосподарських  підприємств і господарств.
      Продуктивність  сільськогосподарських тварин —  кількість і якість продукції, яку  одержують за певний період (добу, місяць, рік, протягом життя) від тварини, або  здатність робочої худоби виконувати певну роботу. Сільськогосподарських  тварин розводять головним чином з метою виробництва продуктів харчування і сировини для переробної промисловості, тому продуктивність сільськогосподарських тварин — основна їх господарсько-корисна властивість.
      Можна стверджувати, що тенденції зміни  урожайності основних сільськогосподарських культур та продуктивності тварин значною мірою визначають загальні тенденції економічного розвитку сільськогосподарського виробництва (табл. 2.3).
      Таблиця 2.3
Динаміка  урожайності основних сільськогосподарських  культур та продуктивності тварин у СГ ТзОВ „Горуцьке”, ц/га
Показник
2008 р. 2009 р. 2010 р. 2010 р. до 2008 р., %
Урожайність, ц/га: зернових та зернобобових
15,7 12 10,9 69,4
у т.ч. пшениці озимої 19,5 15,4 11,8 60,5
    ріпаку
9,1 33,1 13 142,9
    картоплі
126,8 160 110 86,8
    овочів 
82,9 80,9 114,6 138,2
Надій молока на середньорічну корову, кг 1723 1429 1775 103,0
Середньодобовий приріст великої рогатої худоби, г 249,9 390,7 407 162,9
 
    Фінансові результати діяльності господарства значною  мірою визначаються показниками досягнутим рівнем технологічної ефективності у рослинництві і тваринництві, а саме урожайності культур і продуктивності тварин. Більшість цих параметрів впродовж останніх трьох років у СГ ТзОВ „Горуцьке” мали позитивну динаміку. Зокрема, урожайність ріпаку за період з 2008 р. по 2010 р. збільшилась з 9,1 ц/га до 13 ц/га, овочів - на 38,2%, надій молока зріс на 52 кг, а середньодобовий приріст ВРХ збільшився у 1,6 рази – із 249,9 до 407 г.
      Важливе місце у економічній характеристиці господарства займає його виробничий напрям (спеціалізація). Його визначають за розвитком окремих галузей та виробництв, зокрема тих, які займають найбільшу частку у структурі товарної продукції (табл. 2.).
  Таблиця 2.
Вартість і структура товарної продукції у СГ ТзОВ „Горуцьке”,
Продукція
    2008 р.
    2009 р.
    2010 р
В середньому за три роки
  тис.грн % тис.грн % тис.грн % тис.грн %
Зернові і зернобобові                
Ріпак озимий                
Картопля                
Разом по рослинництву                
Молоко                
ВРХ в живій вазі                
Свині у живій вазі                
Інша продукція                
Разом по тваринництву                
Всього по підприємству                
 
 
 
 
 
 
 
    Рентабельність  — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від  реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення. Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такий показник як рівень рентабельності.
      Аналіз  динаміки рівня рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції в цілому по підприємству показує, що галузь рослинництва більш рентабельна, ніж тваринництво (табл. 2.4).
Таблиця 2.4

Динаміка  рівня рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції у СГ ТзОВ “Горуцьке”, %

Продукція 2008р. 2009 р. 2010 р. 2010 р. до 2008 р., +/-
Продукція рослинництва -11,3 5,1 21,5 32,8
в т.ч. зернові та зернобобові 9,0 -17,1 -25,2 -34,2
ріпак -19,8 4,2 23,8 43,6
картопля -21,5 19,0 31,4 52,9
овочі -21,1 22,5 54,0 75,1
Продукція тваринництва -32,1 -24,6 -2,8 29,3
в т.ч. приріст великої рогатої худоби -42,2 -22,8 19,4
молоко -29,7 24,8 22,2 51,9
 
      Як  свідчать наведені у табл. 2.4 дані, рівень рентабельності у 2010 р. порівняно з 2008 р. зменшився тільки зернових та зернобобових з 9 % до         -25,2 %, тому ці культури можна вважати  збитковими. Але стосовно більшості  видів сільськогосподарської продукції спостерігається збільшення рівня рентабельності – це ріпак, картопля, овочі, приріст великої рогатої худоби, молоко. Хоча рівень рентабельності приросту великої рогатої худоби і збільшився, проте цей вид продукції все ж таки залишається нерентабельним. А от виробництво молока в останні два роки є рентабельним. Найбільше, на 75,1% підвищилася рентабельність виробництва овочів, що є досить позитивним явищем і свідчить про позитивні перспективи галузі. 
 

      2.1.2. Стан екологічної безпеки  

     Виробництво будь-якої продукції на сучасному  етапі розвитку продуктивних сил  пов’язане з певним впливом на навколишнє середовище. Побічним продуктом  кожної економічної діяльності, в  тому числі пов’язаної з сільськогосподарською  діяльністю, є забруднення навколишнього середовища.
     В Україні ще не сформувались досконалі  методики комплексного підходу до визначення еколого-економічної ефективності виробництва сільськогосподарської  продукції. Недостатньо відпрацьовано  механізм визначення впливу окремих факторів на ступінь екологічної чистоти кінцевої сільськогосподарської продукції, методику визначення еколого-економічної ефективності заходів для зменшення надходження радіонуклідів у кінцеву продукцію, отриману на забруднених територіях. З поглибленням економічної та екологічної кризи актуальність цих питань зростає.
     Слід  зазначити, що в країнах з розвиненими  ринковими відносинами вже протягом десятиріч при визначенні економічної  ефективності будь-якого виробництва  насамперед звертають увагу на екологічну доцільність розпочатої справи чи діючого процесу, а вже потім – безпосередньо на економічну.
     На  жаль, у нашій країні поки що відсутня аналогічна практика, немає методик  комплексного підходу до визначення еколого-економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, навіть не існує загальноприйнятої термінології щодо визначення самого цього поняття і його показників. Окремі вчені роблять лише перші кроки до вирішення цього питання.
     В умовах екологічної кризи та гіперінфляції запропоновано методику визначення еколого-економічної ефективності виробництва овочів, яка базується на використанні натуральних комплексних показників, з допомогою яких можна встановити найбільш економічно і екологічно вигідні сорти культури, тобто такі, що найменше накопичують шкідливі речовини, потребують найменших витрат праці і мають найвищу поживність.
     Аналіз екологічного стану у СГ ТзОВ “Горуцьке”дозволяє зробити як позитивні, так і негативні висновки. З одного боку можна відзначити, що виробництво більшості видів сільськогосподарської продукції, зокрема овочів, та, які виробляються у господарстві, відповідає основним екологічним вимогам, викладеним у відповідних нормативних документах.
     Останнім часом, у зв'язку з інтенсифікацією виробництва помітно погіршився баланс гумусу, зросла концентрація шкідливих речовин, підвищилась кислотність ґрунтів, порушився їх повітряний і водний режим, погіршилась структура ґрунтів. Без застосування необхідних запобіжних заходів може і далі порушуватись їх агрофон та знижуватися родючість полів, зменшуватись вміст гумусу, що зумовить прогресуючу їх деградацію.
     У СГ ТзОВ “Горуцьке” зустрічаються випадки забруднення ґрунтів стічними водами, у зв'язку з тим, що належним чином не налагоджене відведення їх у відстійники.
     Ґрунти на території СГ ТзОВ “Горуцьке” переважно дерново-буроземні суглинисті в яких буре забарвлення і малий вміст гумусу, та бурі гірсько-лісові, в яких склад гумусу 2,5%.
      Територія СГ ТзОВ “Горуцьке” належить до помірно теплової зони і характеризується позитивним річним балансом вологи, швидкою зміною погоди, порівняно прохолодним літом і м'якою зимою. Перші заморозки починаються у жовтні, а весняні приморозки закінчуються в кінці травня. Середньорічна температура повітря становить + 7,5 С. Тривалість періоду з середньодобовими температурами вище + 5 С становить 200-210 днів, а період вегетації сільськогосподарських культур з середньодобовими температурами вище + 10 С – 150-160 днів. За багаторічними спостереженнями  середньорічна сума опадів становить 600-800 мм. Пануючими вітрами є західні і північно-західні.
      Землі СГ ТзОВ “Горуцьке” представлені переважно субпіщаними ґрунтами. Наслідки агроґрунтового обстеження свідчать про неоднорідність ґрунтів господарства за вмістом рухомих форм азоту, фосфору і калію. Вони не є перенасичені шкідливими хімічними речовинами. Це в повній мірі обумовлено нестачею коштів на отрутохімікати та мінеральні добрива. Продукція рослинництва є екологічно чистою.
     Важливою та назрілою господарською проблемою є ефективне використання та охорона прісних вод, організація їх раціонального розподілу за галузями, та в цілому по господарству.
     Основними джерелами забруднення питних і технічних вод є: стоки з машинного двору часто попадають у воду, що негативно відбивається на її смакових якостях і вода стає непридатною для споживання.
     Важливим екологічним чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря. Аналізуючи стан охорони повітря, насамперед треба виявити джерела його забруднення, серед яких у сільськогосподарських підприємствах найчастіше зустрічаються такі: викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на виробництві; викиди промислових та побутових підприємств - котелень, цехів з переробки сільськогосподарської продукції; випаровування нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні; втратах на машинних дворах, у майстернях, сховищах пального і мастил.
      Важливим  напрямком охорони навколишнього  середовища і раціонального використання земель є боротьба з водною та вітровою ерозіями.
     У СГ ТзОВ “Горуцьке” зовсім мало виділяється коштів на вирішення екологічних проблем. Окремого обліку цих витрат не ведеться, а тому важко визначити їх величину. Лише на основі первинних облікових документів вдалося визначити деякі витрати коштів, які можна вважати як екологічні витрати (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
  Динаміка  обсягів та структури  витрат на проведення екологічних заходів у СГ ТзОВ “Горуцьке”
Статті витрат 2008 р. 2009 р. 2010 р.
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %
Організація протиерозійних заходів, тис. грн. 7,2 29,4 17,6 31,3 30,6 44,9
Збір  за забруднення навколишнього середовища, тис. грн. 0,9 3,7 1,2 2,1 2,7 3,9
Інші  витрати, тис. грн. 16,4 66,9 37,5 66,6 34,9 51,2
Всього  витрат на екологічні заходи, тис. грн. 24,5 100 56,3 100 68,2 100
 
      Як видно з даних, підприємство виділяє мало коштів на екологічні заходи. Інші заходи потребують значно більше. Це можна зробити за рахунок централізованих екологічних фондів. Формування таких фондів повинно здійснюватися як за рахунок спеціальних екологічних податків, так і бюджету. Таким чином, аналіз впливу СГ ТзОВ “Горуцьке” на навколишнє природне середовища показав, що є низка проблем екологічного характеру, на вирішення яких потрібно звернути увагу. Це дозволить запобігти виникненню економічних збитків, пов’язаних із забрудненням довкілля. Перелік таких заходів та орієнтовний обсяг їхнього фінансування наведено в табл. 2.6.
      Серед запропонованих заходів, на мій погляд, основну увагу слід приділити розробці і впровадженню нового технологічного способу обробітку ґрунтів.
      Економічний ефект від впровадження природоохоронних заходів вимірюється зменшенням суми штрафів та інших платежів за забруднення довкілля, вартістю зекономлених або збережених природних ресурсів, вартістю додаткової продукції, отриманої з 1 га сільськогосподарських угідь в результаті здійснених агротехнічних заходів та додатковий дохід від її реалізації тощо.
Таблиця 2.6
Заходи  щодо покращення екологічної  безпеки у СГ ТзОВ “Горуцьке”
Заходи вдосконалення екологічної безпеки
Суть  заходів
Витрати, тис. грн.
Корисний ефект,
тис. грн.
Агротехнічні  заходи –застосування науково-обгрунтованого комплексу  мінеральних добрив –впровадження елементів нової технології обробітку ґрунту
77,1 102,9
Меліоративні заходи вапнування  ґрунтів 2,8 6,0
Технічні  заходи ремонт системи  видалення гноївки і гноєбирачів 15,5 17,3
Разом ? 95,4 126,2
 
      Поряд з економічним ефектом, витрати на збереження стану довкілля мають і значний соціальний ефект, який полягає у зниженні захворюваності та підвищення рівня життя населення.
      Тому на перспективу господарству необхідно планувати поступове збільшення витрат на проведення заходів природоохоронного значення. Крім власних коштів, джерелом їх фінансування також можуть бути кошти державного бюджету та спеціальних фондів.
      В цілому проблема захисту навколишнього  середовища і раціонального використання природних ресурсів у СГ ТзОВ “Горуцьке” потребує всебічного комплексного досягнення кращого ресурсного й фінансового забезпечення.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.