На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Клнко-психопатологчн особливост невротичних розладв у музично-педагогчних працвникв, рвень їх емоцйного вигоряння. Психоггєнчн особливост професйної дяльност. Диференцйована система профлактики корекцї невротичних розладв.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 29.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ОСОКІНА ОЛЬГА ІГОРІВНА

УДК: 616.83-009+616.89]:378:371-057


МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

19.00.04 - медична психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.
Науковий керівник:
Доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології
Офіційні опоненти:
1. Доктор медичних наук, професор Луценко Олександр Григорович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра медичної сексології та медичної психології, професор кафедри
2. Доктор медичних наук, професор Спіріна Ірина Дмитрівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології, завідувач кафедри
Захист відбудеться “ 17 ” червня 2008 р. о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58
Автореферат розіслано “ 7 ” травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої ради
кандидат психологічних наук, доцент
Н.К.Агішева
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.
Чільне місце у структурі захворюваності населення України займають невротичні розлади. Це можна пояснити нестабільною політичною й економічною обстановкою, незадоволеністю населення своїм матеріальним становищем, соціальною незахищеністю, несприятливою екологічною ситуацією в країні (Н.О. Марута, 1999; В.І. Петрушин, 2004; В.В. Кришталь, 2005). Згідно з даними «Центра медичної статистики МОЗ України» захворюваність населення нашої країни невротичними розладами неухильно зростає з 2000 по 2006 роки з 21,7% по 23,7%, причому в 2006 році цей показник серед жіночого населення склав 32,9%, а серед чоловіків - 16,2%.
Протягом останніх трьох десятків років вітчизняними і закордонними дослідниками вивчається проблема невротичних розладів у різних професійних групах населення (Г.Є. Чархалашвілі, 1982; С.Б. Семічов, 1985; K. Nishyama, 1990; J.J. Cole, 1990; В.А. Абрамов, І.І. Кутько, О.К. Напрєєнко та ін., 1992; W.J. Cox, 1993; О.К. Бурцев, 1996; Л.П. Шибчик, 1997; Б.В. Михайлов, 2001; І.Д. Спіріна, 2004; О.В. Абрамов, 2004). Ними визначений великий вплив психоемоційної напруженості праці на формування розладів невротичного регістра.
У численних публікаціях останніх років проаналізовані дані про поширеність і клінічну структуру невротичних розладів та інших психічних порушень у людей соціальних професій: лікарів, педагогів, вихователів, акторів, композиторів та ін., діяльність яких вимагає великих емоційних витрат і належить до числа професій, що «допомагають» (Geoffrey I, Wills G., 2003; Post F., 2004; Iavicoli S. et al., 2004; Schlesinger J, Wills G., 2004; Н.І. Глушкова, 2004; Н.В. Матвєєва, 2004; О.В. Рибіна, 2005; С.Б. Величковська, 2005; А.А. Качина, 2006). Вважається, що особи зазначених спеціальностей значною мірою схильні до ризикової ситуації розвитку емоційного вигоряння, що несе не тільки зміну емоційної сфери, але і професійну особистісну деформацію.
Усе перераховане вище має місце в професійній діяльності музично-педагогічних працівників. Основними факторами трудової діяльності, що сприяють появі в них невротичних симптомів, названі значна нервово-емоційна напруженість праці, виробничі стреси і феномен емоційного вигоряння (А.О. Навакатикян, 1989; Maslach С., Schaufeli W.B, Leiter M.P., 2001, Fjellman-Wicklund A, Bruhn C, Sundelin G., 2003; Behar A, Wong W, Kunov H., 2006). З урахуванням переваги серед музикантів-педагогів осіб жіновий статі до перерахованих стресорів додаються завантаженість побутовою роботою, дефіцит часу на сон і відпочинок, що сприяє емоційному і фізичному виснаженню жінок (В.Є. Орел, 2001; Н.Є. Водоп'янова, Є.С. Старченкова, 2005; О.А. Семіздралова, 2007).
Медико-психологічним аспектам діяльності музикантів-педагогів присвячена невелика кількість вітчизняних і закордонних досліджень, у яких вкрай недостатньо приділялася увага вивченню в них розладів невротичного спектра. Залишаються невивченими психопатологічні особливості клінічних і субклінічних форм невротичних розладів, а також патогенні фактори, що сприяють їх появі, не визначено вплив на формування даної патології емоційного вигоряння і рівня самоактуалізації, не вивчено клінічні та психологічні особливості дискомфортних сценічних станів у музикантів під час публічного виступу. Це зумовило відсутність диференційованої системи профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у музично-педагогічних працівників, розробка якої має важливе медичне і соціально-економічне значення. Це робить актуальним проведення дійсного наукового дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри психіатрії і медичної психології Донецького національного медичного університету ім. М.Горького «Розробка медико-психологічних стандартів реабілітації хворих на пограничні психічні розлади» (№ державної реєстрації 0106U010849, шифр УН 07.03.01).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на основі комплексного підходу до вивчення медико-психологічних особливостей невротичних розладів у музично-педагогічних працівників розробити диференційовану систему їхньої профілактики і психотерапевтичної корекції.
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:
1. Вивчити клініко-психопатологічні особливості невротичних розладів у музично-педагогічних працівників.
2. Вивчити психогігієнічні особливості професійної діяльності музично-педагогічних працівників.
3. Виділити і вивчити клінічні прояви невротичних розладів в ситуації концертного виступу.
4. Визначити особистісні особливості музикантів-педагогів з невротичними розладами.
5. Оцінити рівень їх емоційного вигоряння і самоактуалізації у залежності від виразності невротичного процесу.
6. Розробити диференційовану систему профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у даного професійного контингенту.
Об'єкт дослідження - невротичні розлади у музично-педагогічних працівників.
Предмет дослідження - клініко-психопатологічні та психологічні закономірності формування невротичних розладів у музично-педагогічних працівників та основні напрямки профілактичної і психокорекційної роботи.
Методи дослідження - клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний, метод психогігієнічної оцінки трудової діяльності музикантів-педагогів, методи математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі комплексного клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного і психодіагностичного дослідження отримано дані про питому вагу клінічно виражених і субклінічних форм невротичних розладів, клініко-психопатологічні та психологічні особливості і закономірності формування цих розладів у музично-педагогічних працівників.
Типологізовані особливості особистості музикантів-педагогів з невротичними розладами, показана роль емоційного вигоряння і низького рівня самоактуалізації у формуванні даної патології.
Вперше було надано психогігієнічну оцінку професійної діяльності музикантів-педагогів. Отримано дані про патогенні виробничі і соціально-побутові фактори, вивчено умови праці і показники напруженості трудового процесу.
Вперше виділено наступні стани «сценічного дискомфорту»: синдром афективних порушень і реакція сценічної тривоги, приведені їхні діагностичні критерії, клінічна структура, клініко-динамічні і психологічні особливості.
Науково обґрунтовано критерії діагностики і розроблено диференційовану систему профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у музикантів-педагогів, доведено її ефективність.
Практичне значення отриманих результатів. Практичну значимість мають розроблені на підставі результатів дослідження критерії діагностики невротичних розладів у музикантів-педагогів, в тому числі на субклінічному етапі, клінічні та психологічні закономірності їх формування, що дозволяє вчасно надавати спеціалізовану допомогу, не допускаючи формування клінічно виражених форм патології. Практичну цінність також мають розроблені діагностичні критерії станів «сценічного дискомфорту» з визначенням їхніх клінічних та психологічних особливостей.
Це дозволило розробити диференційовану систему профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у музично-педагогічних працівників, що включає загальногігієнічні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці музикантів-педагогів; специфічні профілактичні заходи, які підвищують психічну резистентність до впливу стресових факторів; психотерапевтичну корекцію клінічних проявів невротичних розладів і станів «сценічного дискомфорту», побудовану з урахуванням особистісних особливостей музикантів-педагогів, рівня їх емоційного вигоряння і самоактуалізації, а також вибору ними копінг-стратегій в ситуації публічного виступу.
Результати проведеного дослідження впроваджені в лікувальну практику Обласної клінічної психіатричної лікарні м. Донецька, Санаторія-профілакторія «Медик» Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, в діяльність Донецького музичного училища, Школи мистецтв №6 м. Донецька, а також у педагогічний процес кафедри психіатрії і медичної психології та кафедри психіатрії, психотерапії, медичної психології, наркології з курсом сексології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М.Горького.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Особисто дисертантом визначено актуальність теми роботи, мета та завдання роботи, проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури. Автором власноруч здійснено весь обсяг досліджень (клініко-психопатологічне, клініко-анамнестичне, психодіагностичне). Психогігієнічне дослідження проведено автором разом зі співробітниками кафедри гігієни та экології Донецького національного медичного університету ім. М.Горького. Обстежено 152 музично-педагогічних працівника з невротичними розладами, 55 педагогів загальноосвітніх шкіл, а також 116 музикантів-педагогів контрольної групи. Дисертантом виконано статистичну обробку отриманих даних, їх аналіз та інтерпретацію, оформлені таблиці та рисунки. Самостійно написано усі розділи дисертації, сформульовані висновки. Власне автором розроблена і апробована система профілактики та психотерапевтичної корекції музично-педагогічних працівників з невротичними розладами.
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: Пленумі товариства і науково-практичної конференції «Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та наркології» (м. Одеса, 7-8 вересня 2006р.); Міжрегіональної науково-практичної конференції «Актуальні питання реабілітації хворих на психічні розлади» (м. Жданівка, 1 червня 2007р.); III Національному Конгресі (XI з'їзду) неврологів, психіатрів і наркологів України «Профілактика и реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (м. Харків, 3-5 липня 2007р.); Науково-практичної конференції Актуальні проблеми гігієни та екології” (м. Донецьк, 24-25 жовтня 2007р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць. З них 9 друкованих робіт - у наукових виданнях, затверджених ВАК України, 8 робіт - в моноавторстві.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 213 сторінках машинописного тексту (155 стор. основного тексту). Робота складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаної літератури з 213 джерел (з них 59 - іноземні), 7 додатків. Робота проілюстрована 33 таблицями і 5 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Під наглядом протягом 2005-2007 р. знаходилося 268 працівників музично-педагогічних установ (Донецького музичного училища, шкіл мистецтв м. Донецька №6 і №119, Дитячої музичної школи №2 м. Донецька і Дитячої музичної школи м. Авдіївки), серед яких було виділено 152 музично-педагогічних працівника з невротичними розладами (основна група), і 55 педагогів загальноосвітніх шкіл (ЗШ) №6, №17 і №119 м. Донецька з такою же патологією (група порівняння). 116 музикантів-педагогів без ознак невротичних розладів склали контрольну групу.
Серед обстежених музикантів-педагогів було 148 жінок (97,4±1,3%) і 4 чоловіки (2,6±1,3%). У віці до 25 років - 4 особи (2,6±1,3%), від 26 до 35 років - 38 осіб (25±3,5%), від 36 до 45 років - 56 осіб (36,8±3,9%), від 46 до 55 років - 54 особи (35,6±3,9%). Більшість з них мали вищу освіту - 114 обстежених (75,0±3,5%), середню освіту - 38 обстежених (25,0±3,5%). Стаж роботи до 5 років мало 11 осіб (7,2±2,1%), від 6 до 9 років - 23 особи (15,1±2,9%), від 10 до 19 років - 29 осіб (19,2±3,2%), від 20 до 29 років - 47 осіб (30,9±3,7%), від 30 до 39 років - 42 обстежених (27,6±2,6%). Мали власну родину (були в офіційному або цивільному шлюбі) 103 особи (67,8±3,8%), не були одружені - 21 особа (13,8±2,8%), перебували в розлученні - 22 особи (14,5±2,9%), овдовіли - 6 осіб (3,9±1,6%). Незадоволені сімейним життям були 59 обстежених (38,8±4,0%), мали конфліктні взаємини в родині - 10 осіб (6,6±2,0%), алкоголізм (наркоманія) когось із близьких відзначалися в 7 осіб (4,6±1,7%), 110 обстежених (72,4±3,6%) були незадоволені своїм матеріальним становищем, 22 особи (14,5±2,9%) - рішенням житлових проблем. З виробничих шкідливостей у 141 особи (92,8±2,1%) відзначалося психоемоційне перевантаження, у 70 обстежених (46,1±4,0%) - конфліктні ситуації на роботі, у 132 (86,8±2,7%) - мали місце переживання, зв'язані з частими публічними виступами, 75 осіб (49,3±4,1%) - відзначили наявність шумового фактора на роботі, 94 обстежених (61,8±3,9%) були незадоволені умовами праці, 26 (17,1±3,1%) - організацією праці, 15 (9,9±2,4%) - кар'єрним ростом, 144 особи (94,7±1,8%) - відчували соціальну незахищеність, 137 обстежених (90,1±2,4%) - відзначили підвищену відповідальність за виконувану роботу.
Психогігієнічне дослідження включало: 1) вивчення несприятливих виробничих і соціально-побутових факторів, що сприяють формуванню невротичних розладів; 2) вивчення умов праці музикантів-педагогів (визначення рівнів звукового тиску й освітленості на робочих місцях з використанням шумоміра «Robotron-00024», люксметра Ю-116); 3) вивчення показників напруженості трудового процесу (оцінювалися інтелектуальне, сенсорне, емоційне навантаження і робився висновок про загальний рівень напруженості праці). Оцінка всіх отриманих даних проводилася відповідно до нормативних документів: ДБН В.2.5-28-2006; ДСН 3.3.6.037-99 і «Гігієнічній класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (1998).
Клініко-психопатологічне дослідження включало два етапи: етап скринінгового дослідження та етап клінічної верифікації невротичних розладів. Інструментом для проведення скринінгового дослідження послужила стандартизований опитувальник нервово-психічної дезадаптації (ОНПД) (Л.С. Свердлов, А.И. Скорик, 1990). Дослідження спектра невротичної симптоматики і її кількісна оцінка проводилися за допомогою стандартизованого опитувальника неврозів (Александрович Е., 2000).
Розподіл хворих по групах надалі верифікувалося у процесі клінічної бесіди, що являла собою об'єктивне клініко-психіатричне обстеження, мало єдину структуру, що знайшло своє відображення в стандартних протоколах і відповідало загальноприйнятим у психіатрії деонтологічним нормам. Діагностична оцінка невротичних розладів проводилася відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (Розділ IV. Невротичні, зв'язані зі стресом і соматоформні розлади F40-F48).
З дослідження виключалися особи з органічною мозковою дисфункцією, із хронічними соматичними захворюваннями в період загострення та особи старше 55 років, у зв'язку з підвищеною імовірністю розвитку в них атеросклеротичних змін.
Комплексне психодіагностичне дослідження, спрямоване на вивчення особливостей індивідуально-динамічного патерна дезадаптації проводилося з використанням багатофакторного Фрайбургського особистісного опитувальника «FPI» (І. Фаренберг, Х. Зарг, Р. Гампел, 1968) в адаптації Ф. Короді (2005); стандартизованого опитувальника особистісної орієнтації POI (Э. Шостром, 1963) в адаптації А.А. Рукавішникова (1996); методики діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко (1999).
Скринінгове дослідження станів «сценічного дискомфорту» у ситуації концертного виступу проводилося з використанням спеціально розробленої нами «Уніфікованої анкети сценічних станів», що включала інформацію про індивідуальні особливості музиканта-педагога під час концертно-виконавської діяльності, питання, що стосуються психоемоційного і психофізіологічного станів перед, під час і після виступу, а також відомості про різні прийоми і методи, які використовуються музикантами для успішного виступу. За допомогою опитувальника «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях» С. Нормана й ін. (1990) в адаптації Т.А. Крюкової (2002) вивчалися ведучі копінг-стратегії, які використовуються музично-педагогічними працівниками в ситуації публічного виступу.
Отримані в ході дослідження дані піддавалися клінічному аналізу, а також статистичній обробці з використанням персонального комп'ютера в статистичному пакеті „MedStat” (Ю.Е. Лях, В.Г. Гур'янов, 2004). Оскільки результати дослідження вимірялися, в основному, у рангових шкалах, то для представлення цих даних у випадку кількісних характеристик приводилися значення медіанного значення розподілу ознаки (Me) і похибка медіани (m). Для якісних характеристик використовувався показник частоти зустрічальності ознаки (%) із вказівкою похибки частки (m%) або довірчого інтервалу (ДІ), що розраховувався з використанням методу кутового перетворення Фішера. Для порівняння середніх показників різних вибірок застосовувався критерій Стьюдента (нормальний закон розподілу, кількісні характеристики), критерій Вілкоксона (розподіл відрізняється від нормального, кількісні характеристики), метод кутового перетворення Фішера (порівняння частоти зустрічальності якісних ознак). При порівнянні більш двох вибірок між собою використовувалися методи множинних порівнянь: дисперсійний аналіз і метод множинних порівнянь Шеффе, у випадку нормального закону розподілу або критерій Крускала-Уолліса і критерій Данна, у випадку відмінності закону розподілу від нормального. При порівнянні якісних ознак у цьому випадку використовувався критерій 2. В усіх випадках перевірки статистичних гіпотез критичний рівень значимості дорівнював 0,05. Для оцінки ступеня впливу факторних ознак на результуючі показники використовувався метод розрахунку відносного ризику з указівкою 95% довірчого інтервалу для цього показника.
Результати дослідження та їх обговорення. У рамках клініко-динамічного підходу вивчення невротичних розладів розглядалося нами з позицій виділення субклінічних (СНР) і клінічно виражених форм патології. У музично-педагогічних працівників переважали невротичні розлади клінічного рівня - 52,6±4,0%, СНР було відповідно 47,4±4,0%. Серед аналогічного контингенту педагогів ЗШ у 65,5±6,4% виявлялися СНР, у 34,5±6,4% - клінічно виражені форми. Ці дані між собою достовірно відрізнялися (p=0,03).
Виділення СНР здійснювалося на підставі наступних діагностичних критеріїв: 1) субклінічний рівень проявів, рудіментарність, структурна (синдромальна) незавершеність; 2) відсутність суб'єктивного почуття хвороби; 3) відсутність порушень міжперсональної взаємодії; 4) наявність своєрідного «ґрунту»: характерологічні особливості особистості, психічна ригідність та ін.
Основними діагностичними критеріями клінічних форм невротичних розладів були: 1) психогенний початок захворювання; 2) наявність невротичного (внутрішньоособистісного) конфлікту на тлі недостатності психологічного захисту; 3) відсутність соматичного захворювання, здатного викликати наявну симптоматику; 4) функціональний і оборотний характер порушень; 5) відсутність психотичних симптомів; 6) редукція невротичної симптоматики при усуненні або дезактуалізації у свідомості психотравмуючої ситуації.
Структура СНР у музикантів-педагогів була представлена наступними варіантами: астено-вегетативним - 36 осіб (50,0±5,9%), емоційно хитливим - 27 осіб (37, 5±5,7%) і астено-субдепресивним - 9 осіб (12,5±3,9%). У групі порівняння усі виділені варіанти СНР були представлені в приблизно рівних співвідношеннях (36,1±8,0%, 33,3±7,9% і 30,6±7,7% відповідно). При розподілі варіантів СНР у досліджуваних групах не було виявлено статистично значимих розходжень (р=0,07).
Тривалість СНР складала приблизно від 2-3 тижнів до 2-х місяців. Надалі, або відбувалося повне усунення ознак дезадаптації, або ускладнення симптоматики СНР із переходом у клінічно обкреслені форми, що характеризувалося стабілізацією і посиленням виразності симптоматики, фіксацією респондентів на своїх переживаннях з розумінням «хворобливості» цих проявів, виходом на перший план симптомокомплексів, що визначають клінічну специфічність невротичного розладу.
Структура клінічно виражених форм визначалася змішаним дисоціативним розладом (F44.7) - 37 обстежених (46,2±5,6%), неврастенією (F48.0) - 27 осіб (33,8±5,3%) і змішаним тривожним розладом (F41.3) - 16 осіб (20,0±4,5%) (табл. 1). Було виявлено статистично значущі розбіжності клінічної структури невротичних розладів у досліджуваних групах (p=0,01 за критерієм 2). При цьому в основній групі питома вага змішаного дисоціативного розладу була значно вище, ніж у групі порівняння.
Таблиця 1
Клінічна структура невротичних розладів в досліджуваних групах
Діагностична категорія
(МКХ-10)
Основна група
(n=80)
Група порівняння
(n=19)
Рівень значимості розходження
(p)
Абс. ч.
%±m%
Абс. ч.
%±m%
Змішаний дисоціативний розлад (F44.7)
37
46,2±5,6
2
10,5±7,0
0,01
Неврастенія (F48.0)
27
33,8±5,3
9
47,4±11,5
Змішаний тривожний розлад (F41.3)
16
20,0±4,5
8
42,1±11,3
Основними діагностичними критеріями змішаного дисоціативного розладу були наявність дисоціативно-конверсійної симптоматики, що виникає слідом за стресовою психотравмуючою ситуацією; обмеженість у часі до декількох годин або днів; легке і часте рецидування цих порушень після психологічних навантажень. При даному розладі були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у шкалах: «страху і фобії» (р=0,004), «депресивних розладів» (р<0,001), «занепокоєння і напруги» (р=0,03), «неврастенічних розладів» (р=0,007), «порушень вегето-судинної регуляції» (р=0,002), «соматичних порушень» (р=0,005), «труднощів у соціальних контактах» (р=0,04).
Діагностичними критеріями неврастенії були психогенний початок захворювання, обов'язкова наявність: 1) власне астенії, як основного клінічного прояву, що існує не менше 3-х місяців та супроводжується зниженням продуктивності трудової діяльності і порушенням міжособистісної взаємодії; 2) вегетативних розладів, що протікають у виді перманентних або перманентно-пароксизмальних вегетативних порушень; 3) розладів сну. При неврастенії були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у шкалах «страху і фобії» (р=0,02), «агрипнічних розладів» (р=0,047) і більш низькі значення у шкалі «депресивних розладів» (р=0,048). Незважаючи на меншу питому вагу в основній групі хворих неврастенією, слід зазначити велику виразність у них астенічних проявів і порушень вегето-судинної регуляції, що підтверджувалося більш високими показниками відповідних шкал: «неврастенічних розладів» (р<0,001) і «вегето-судинних порушень» (р=0,02).
Основними діагностичними критеріями змішаного тривожного розладу були: 1) домінування в клінічній картині симптомів тривоги, що продовжуються від декількох тижнів до декількох місяців, мають хвилеподібний перебіг і не обмежувані будь-якими визначеними середовими обставинами; 2) наявність вегетативних дисфункцій (тахікардії, гіпергідрозу, лабільності пульсу й артеріального тиску, епігастрального дискомфорту, запаморочення, сухості у роті) і моторної напруги (метушливості, тремору, «головного болю напруги», неможливості розслабитися); 3) наявність явних, але короткочасних симптомів інших розладів: обсесивно-компульсивного розладу (F42.-), депресивного епізоду (F32.-), дисоціативного розладу (F44.-), тривожно-фобічного розладу (F40.-), ипохондрічного розладу (F45.2), недиференційованого соматоформного розладу (F45.1), розладу соматизації (F45.0). При даному розладі були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у наступних шкалах: «неврастенічних розладів» (р=0,04), «нав'язливостей» (р<0,001), «істеричних розладів» (р=0,04), «труднощів у соціальних контактах» (р=0,03), «конверсійних розладів» (р=0,03), «вегето-судинних порушень» (р=0,02); більш низькими були значення «агрипнічної» шкали (р=0,04) та шкали «дереалізації» (р=0,048).
Психогігієнічне вивчення умов праці музикантів виявило, що більшість робочого часу вони піддаються звуковому тискові, що перевищує гранично припустимий рівень звуку (тобто більш 80 дБА), а також мають недостатній рівень освітленості на робочих місцях (менше 250 лк), що сприяє більш швидкому стомленню на роботі, перенапрузі органів зору і знижує загальну резистентність організму до психоемоційних навантажень.
У групі музикантів у порівнянні з аналогічним контингентом викладачів ЗШ ризик появи психоемоційних перевантажень на роботі був у 2 (ДІ 1,5-2,7) рази вище (p<0,001), у 1,8 (ДІ 1,2-2,6) рази перевищував (p<0,001) у них фактор незадоволеності умовами праці, у 23,9 (ДІ 6,1-93,2) разів був вище (p<0,001) ризик появи психічного дискомфорту, зв'язаного з концертною діяльністю й у 3,9 (ДІ 1,9-7,9) рази переважала (p<0,001) наявність шумового фактора на роботі. Ці дані свідчать про більш інтенсивний вплив виробничих несприятливих факторів на музично-педагогічних працівників.
Одним із вагомих стресогенних факторів, що сприяють виникненню або декомпенсації невротичних розладів у професійній діяльності музично-педагогічних працівників були концертні виступи.
Дискомфортні сценічні стани були виявлені в 45,5±3,0% музично-педагогічних працівників. У 13,9±3,1% випадків вони були представлені реакціями сценічної тривоги (РСТ), у 86,1±3,1% випадків - синдромом афективних порушень (САП). Клінічна структура САП була представлена тривожним варіантом в 94,3±2,3% випадків і апатичним варіантом - в 5,7±2,3%.
У музикантів-педагогів з невротичними розладами «сценічний дискомфорт» виявлявся у виді САП (у 78,8±4,6% обстежених з клінічним рівнем розладів і у 58,3±5,8% - з СНР), а в здорових респондентів контрольної групи (14,7±3,3%) - у виді РСТ.
Дискомфортні сценічні стани відзначалися достовірно частіше в основній групі порівняно з контрольною (р<0,001), причому переважали в музикантів-педагогів з клінічними формами невротичних розладів (р=0,04) (табл. 2).
Основними діагностичними критеріями САП були: вказівка на наявність зв'язаної зі сценічним виступом тривоги у виді метушливості, непосидючості, емоційної нестриманості, вегетативних порушень або стану апатії, з характерними млявістю, сповільненістю в рухах, емоційною байдужністю до виступу, відсутністю видимих ознак вегетативного збудження; вказівка на різний ступень вираження астенічної симптоматики після концертного виступу; поява цих порушень на тлі вже існуючої невротичної симптоматики, яка зберегалася після усунення проявів САП.
Таблиця 2
Співвідношення основних видів «сценічного дискомфорту» у музично-педагогічних працівників
Види «сценічного дискомфорту»
Основна група
Контрольна група
(n=116)
Рівень значимості розходження
(p)
Респонденти з клін. невротич. р-ми (n=80)
Респонденти з СНР (n=72)
Абс.ч.
%±m%
Абс.ч.
%±m%
Абс.ч.
%±m%
САП
63
78,8±4,6
42
58,3±5,8
-
--
p1=0,04*
p2<0,001*
p3<0,001*
РСТ
-
-
-
-
17
14,7±3,3
Примітки: 1. При проведенні аналізу використовувався метод множинних порівнянь (критерій 2, критерій Мараскуілло).
2. p1 - основна група з клінічними невротичними розладами і СНР; p2 - основна група з СНР і контрольна група; p3 - основна група з клінічними невротичними розладами і контрольна група; *- розходження частки статистично значуще при p<0,05
Основними діагностичними критеріями РСТ були: наявність короткочасних, плинних симптомів тривоги та вегетативного порушення та мимовільне усунення цих порушень після закінчення концертного виступу без вираженої астенізації; поява симптомів РСТ не в кожному концертному виступі, чергування «вдалих» і «невдалих» концертних виступів; залежність від різних ситуаційних факторів, від успішності репетиційної діяльності напередодні концерту, емоційного настроя перед виступом, присутності в залі важливих для виконавця людей; відсутність будь-якої вираженої невротичної симптоматики поза ситуацією концертного виступу; виникнення у психічно здорових музикантів-педагогів з визначеними особистісними особливостями (підвищена тривожність, помисливість, непевність у собі і т.п.)
Серед обстежених, що мали САП, тривожний варіант був виявлений у 40 (95,2±3,3%) респондентів з СНР і в 59 (93,7±3,1%) хворих невротичними розладами клінічного рівня, а апатичний варіант - у 2-х (4,8±3,3%) музикантів-педагогів з СНР і в 4-х (14,8±6,8%) хворих з клінічними варіантами невротичних розладів, представленими у всіх випадках змішаним дисоціативним розладом.
Розподіл ведучих типів копінга в ситуації музичного виконавства в основній і контрольній групах достовірно розрізнявся (p<0,001 за критерієм 2

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.