На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Адвокатура в Украине

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 29.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


1. Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця ст. Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.
Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві  і державі, від ставлення до фундаментальних  принципів демократії і законності.
Діяльність  адвокатури регулюється Законом  України “ Про адвокатуру “  від 19.12.1992 р.
Адвокатура  – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту  прав і свобод та представляти законні  інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних  осіб, надавати їм юридичну допомогу.
Адвокатська діяльність в переважній більшості  пов’язана із такими напрямами надання  правової допомоги як:
    надання юридичної допомоги громадянам у кримінальному судочинстві як захисники  підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,  представники потерпілого (потерпілих) цивільних позивачів, цивільних відповідачів.
    Надання правової допомоги шляхом представництва інтересів позивача, відповідача, третіх осіб у цивільному та господарському судочинстві.
    Адвокати мають право надавати правову допомогу особам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також особам, які притягуються до дисциплінарної відповідальності.
У будь-якій правовій державі адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти  не тільки в інтересах клієнта, а  й в інтересах утвердження  верховенства права в цілому, утвердження  і гарантування прав людини. Основні  положення про роль адвокатів, прийняті на 8-му Конгресі ООН по запобіганню  злочинам, що відбувся  серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності у суспільстві, яка має  поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, органами законодавчої, виконавчої влади, суспільством в цілому. При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання професійної етики істотно підвищується. Він зобов’язаний суворо дотримуватися вимог професійної етики, визнаних світовим співтовариством та Україною “ Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства “, прийнятого делегацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988р., Правил адвокатської етики, схвалених ВКК адвокатури при Кабінеті  Міністрів України 2.10.1999 р.
Адвокатура, не є правоохоронним органом, однак  діяльність цього недержавного об’єднання  безпосередньо пов’язана із правоохоронною діяльністю.
В літературі адвокатуру називають також правозахисним  органом, ставлячи її в один ряд із Уповноваженим ВР України з прав людини, органами Мін’юсту, нотаріату. 

Завданням адвокатури є сприяти згідно Конституції та законів України захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі в інтересах якої прийняв доручення.
       

2. В Україні адвокатом за Законом про адвокатуру (ст. 2) може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути і особа, яка має судимість.

Правове становище регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури

  Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.
 Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді  та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських  Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про видачу свідоцтва  про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у  видачі свідоцтва приймається вікритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.
 Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.
 Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

 Правове становище Вищої  кваліфікаційної  комісії адвокатури

 Вища  кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати  або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.
 Вища  кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів  України. До складу Вищої кваліфікаційної  комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
 Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної  комісії адвокатури регулюється  Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.  

Стаття 15. Присяга адвоката України  

     При  видачі кваліфікаційно-дисциплінарною  комісією адвокатури свідоцтва  про право на заняття адвокатською  діяльністю особа, якій вручено  це свідоцтво,  приймає  Присягу  адвоката  України  такого змісту:  

                           П Р И С Я Г А  
                          адвоката України  

     Я,   ___________________________________________,  беручи  на  
себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь:

     у    своїй    професійній   діяльності   суворо   додержувати  
законодавства України,  міжнародних  актів  про  права  і  свободи  
людини,   правил   адвокатської  етики,  з  високою  громадянською  
відповідальністю виконувати  покладені  на  мене  обов'язки,  бути  
завжди  справедливим  і  принциповим,  чесним  і уважним до людей,  
суворо зберігати адвокатську  таємницю,  всюди  і  завжди  берегти  
чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

     Адвокат  

     ___________________________ (прізвище та ініціали)  

     "_"____________ 19__ року 

 Припинення  адвокатської діяльності

 Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії  адвокатури у випадках: засудження  адвоката  за  вчинення  злочину  – після набрання вироком законної сили;
 - обмеження  судом дієздатності або визнання  адвоката недієздатним;
 - втрати  громадянства України;
 - грубого  порушення вимог Закону про  адвокатуру та інших  актів  законодавства, які регулюють  діяльність адвокатури, Присяги  адвоката України.
  

 Призупинення  адвокатської діяльності

 Зупинення на строк до одного року дії свідоцтва  про право на зайняття адвокатською діяльністю відбувається за умов порушення  адвокатом вимог Закону України  “Про адвокатуру”, інших актів законодавства України, що  регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України та закріплюється рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної  комісії.

 Позбавлення права здійснення адвокатської діяльності

 Позбавлення права здійснення адвокатської діяльності відбувається у випадку засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вироком чинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення вимог Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, що регулюють діяльність адвокатури, а також Присяги адвоката. 

3. Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом про адвокатуру , іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань.
Окрім Конституції України і Закону України «Про адвокатуру», адвокатська  діяльність регулюється цілою низкою нормативноправових актів. Перелічимо головні з них.
Укази Президента України:
— «Про Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури і Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури» № 155/93 від 5 травня 1993 р.;
— «Про деякі заходи щодо підвищення рівня  роботи адвокатури» № 1240/99 від 30 вересня 1999 р.
Постанови Кабінету Міністрів України:
— «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань» № 302 від 27 квітня 1993 р.;
— «Про затвердження порядку оплати праці  адвокатів по наданню громадянам правової допомоги в кримінальних справах  за рахунок держави» № 821 від 14 травня 1999 р.
Інші  документи:
— Положення  про порядок оплати праці адвокатів  за надання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах, затверджене  Міністерством юстиції України  і Міністерством фінансів України, № 93961255 від 27 листопада 1991 р.;
— Програма складання кваліфікаційних іспитів, затверджена протоколом Вищої кваліфікаційної  комісії адвокатури України при  Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2;
— Порядок  складання кваліфікаційних іспитів  у регіональних кваліфікаційнодисциплінарних комісіях адвокатури, затверджений протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 6/2;
— Правила  адвокатської етики, схвалені Вищою  кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р.;
— Регламент  Вищої кваліфікаційної комісії  адвокатури, схвалений Вищою кваліфікаційною  комісією адвокатури 19 лютого 2003 р.
Діяльність  адвокатури в Україні регулюється  також і певними нормами відповідних  міжнародних договорів. У першу  чергу слід звернути увагу на Конвенцію  про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р. Цей фундаментальний  міжнародноправовий документ передбачає низку прав і свобод людини, які безпосередньо стосуються адвокатури.
Відзначимо  також такі міжнародні акти:
– Основні  положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН про запобігання  злочинам (1990 р.);
— Загальний  кодекс правил для адвокатів держав Європейського Співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країнучасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі (1988 р.).
Діяльність  адвокатури крім актів, зазначених вище, регулюється також статутами  адвокатських об’єднань. Статут —  це правовий документ, який визначає правовий статус, внутрішню структуру та засади діяльності тієї чи іншої організації, повноваження її органів управління, права і обов’язки її членів, порядок реорганізації та ліквідації, інші питання
Конституція України (ч. 2 ст. 59) проголошує, що “для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура”. Саме це конституційне положення закладає загальні законодавчі засади діяльності адвокатури в Україні, розкриває її роль, завдання та повноваження.
Зазначена норма — це єдина в Конституції  норма, в якій зустрічається слово “адвокатура”. Втім, ще кілька статей Конституції в тому чи іншому аспекті торкаються діяльності української адвокатури з надання правової допомоги. Так, ч. 4 ст. 29 передбачає право заарештованого чи затриманого користуватися правовою допомогою захисника. Стаття 63 гарантує підозрюваному, обвинуваченому та підсудному право на захист. Слід також зазначити, що права і свободи, передбачені ст. 29, 59, 63, не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції), тобто право на захист, згідно з Конституцією України, є правом абсолютним, і тому будь-яке втручання у здійснення цього права з боку держави має визнаватися неправомірним.
Коментована стаття Закону не містить згадки про  правове регулювання діяльності адвокатури іншими нормативними актами, окрім законодавчих. З цього можна було б зробити висновок, що ніяка нормотворча активність повноважних державних органів не може впливати на встановлені законами і лише законами регуляторні засади щодо адвокатської діяльності. Втім, слід зауважити, що з плином часу (а Закон «Про адвокатуру» зберігся фактично без змін протягом надзвичайно тривалого як для національної законотворчої практики періоду) термін «законодавчі акти» дещо застарів, і в сьогоденній правничій мові більш коректним вважається вислів «акти законодавства», який охоплює не тільки власне закони, але й нормативні акти уряду, міністерств і відомств. Це не означає, що словосполучення, застосоване в коментованій статті, більше не використовується юристами, але свідчить, що трансформувався об'єкт, який описувався зазначеними словами, тобто відповідна цьому терміну правова реалія практично зникла, поступившись місцем більш сучасним юридичним феноменам та, відповідно, пов'язаним з ними юридичним термінам.
Таким чином, правове регулювання адвокатури в Україні в принципі може здійснюватись  як законами, так і Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів, іншими підза-конними актами. Наприклад, Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань», затверджене Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України Положення про порядок оплати праці адвокатів за подання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах тощо.
Особливе  місце в системі правового  регулювання діяльності адвокатури посідають Правила адвокатської етики.
Відповідно  до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих у серпні 1990 року VIII Конгресом 00Н по запобіганню злочинам, професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, «Кодекси професійної поведінки адвокатів мають розроблятися їх відповідними органами згідно із законодавством, що відповідає положенням національного права і звичаям, та визнаними міжнародними стандартами і нормами» (п. 26). Встановлено також, що дисциплінарне провадження має здійснюватися згідно з кодексом професійної поведінки та іншими визнаними стандартами та етичними нормами адвокатської професії (п. 29). Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків також передбачають обов'язковість етичних правил для осіб, які займаються консультуванням громадян.  

4. Принципи адвокатської діяльності:
1. Принцип  незалежності адвокатури – означає  самостійність у вирішенні її  завдань передбачених законом,  не втручання з боку інших  органів влади, зокрема і судової
та інших  суб’єктів. Тому закон забезпечує такі умови виконання професійних  прав та обов’язків адвоката, які б  гарантували свободу від будь-якого  внутрішнього впливу, а також від  впливу особистих інтересів. Тому не допускаються компроміси з метою  догодити суду, прокурорам, ін державним органам, третім особам або клієнтам і перешкоджають належному наданню ним правової допомоги.
Цей принцип  забезпечується в першу чергу  громадським недержавним характером адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об’єднання.
 Адвокат  не повинен при виконанні доручення  клієнта керуватися вказівками  інших осіб стосовно способів, методів, форм, порядку надання  ним правової  допомоги.
2.Принцип  демократизму та гуманності.
Принцип демократизму є притаманним адвокатурі за самим її призначенням, змістом діяльності та організаційними формами. Про демократичні принципи організації та діяльності адвокатури свідчать: вільний вибір адвокатської професії і доступність набуття ^статусу адвоката, добровільний вибір організаційних форм здійснення адвокатської діяльності, зокрема вступу в адвокатське об'єднання і виходу з нього; забезпечення громадських інтересів та соціальних і професійних прав адвокатів; свобода здійснення професії; колегіальність у вирішенні проблем діяльності адвокатури, яка закладається у статути адвокатських об'єднань і якою керуються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та Вища кваліфікаційна комісія адвокатури; самоврядування адвокатських об'єднань; вільне обрання органів, які надають право доступу до адвокатської діяльності і припиняють його, притягають до дисциплінарної відповідальності, здійснюють контроль за якістю виконання професійної діяльності; висування кандидатів на посади голів адвокатських об'єднань, членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури і обрання їх на альтернативній основі шляхом таємного голосування при вільному висуненні кандидатів (ст. 11 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури), їх змінюваність і підзвітність адвокатам; самоврядування; захист професійних прав адвокатів; дотримання гарантій адвокатської діяльності. 

Принцип гуманізму - характерний для адвокатської діяльності, проявляється перш за все у конституційних завданнях адвокатури щодо забезпечення права на захист від обвинувачення та подання правової допомоги. Існування адвокатури як інституту правової системи, який покликаний професійно захищати права і свободи людини, представляти інтереси громадян у різних організаціях та перед фізичними особами свідчить про особливу гуманну роль цієї інституції. У Правилах адвокатської етики особливо підкреслюється саме цей аспект адвокатської діяльності, побудований на принципі гуманізму: функціональне навантаження адвокатури, специфіка цього інституту обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта із служінням інтересам суспільства в цілому. 

Гуманізмом  пронизані норми Правил адвокатської етики, зокрема, про домінантність інтересів клієнта, компетентність та добросовісність, чесність і порядність адвоката, подання правової допомоги
малозабезпеченим  громадянам тощо. 

3.Принцип  верховенства закону ( законності). Адвокат у своїй діяльності  не
повинен порушувати закон, сприяти утвердженню  і практичній реалізації принципів  верховенства права та закону.
 Адвокат  не може давати клієнту поради  свідомо спрямовані на полегшення  вчинення правопорушень, або іншим  чином умисно сприяти їх вчиненню.
 Адвокат зобов’язаний діяти відповідно до Закону , використовуючи лише передбачені законом способи захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
4.Принцип  конфіденційності. Це найважливіша  передумова довірчих відносин  адвоката і клієнта а також  чи не найважливіша гарантія  адвокатської діяльності ( тобто  адвокатська таємниця). Конфіденційність  певної інформації, що охороняється  положеннями ст. 4 Закону “ Про  адвокатуру” може бути скасована тільки особою, заінтересованою у її додержанні , в письмовій формі чи іншій зафіксованій формі.
 У  таємниці адвокат повинен також  зберігати зміст консультацій, порад,  роз’яснень, та інших відомостей, отриманих ним при здійсненні  професійних обов’язків.
 Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи і незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею
 Дані  ж досудового слідства, що стали  відомі адвокату у зв’язку  з його діяльністю у кримінальному  судочинстві можуть бути розголошені  ним тільки з дозволу слідчого  чи прокурора . Адвокати винні  у розголошенні відомостей досудового  слідства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством
 Адвокат  зобов’язаний забезпечити такі  умови зберігання документів, поданих  йому клієнтом, адвокатських досьє  та інших матеріалів, що є в  його розпорядженні і містять  конфіденційну інформацію, які розумно  виключають доступ до них сторонніх  осіб.
 Адвокату, помічникові адвоката, посадовим  особам адвокатських об’єднань,  забороняється розголошувати відомості,  що становлять предмет адвокатської  таємниці і використовувати їх  у своїх інтересах або в  інтересах третіх осіб.
 Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську  таємницю, предметом і змістом  якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов'язків.
 Дані  попереднього слідства, які стали  відомі адвокату, можуть бути розголошені  тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
 Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
 Важливою  гарантією збереження адвокатської таємниці є заборона вимагати від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомості, що становлять таку таємницю. По цих питаннях вони не можуть бути допитані як свідки (ч. 1 ст. 10 Закону про адвокатуру). Документи, пов'язані з виконанням адвокатом обов'язків захисника у кримінальній справі, не підлягаюгь огляду, розголошенню чи вилученню особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею і судом без згоди захисника (ч. 10 ст 48 КПК).
 Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у  стосунках адвоката з клієнтом. «Між захисником і тим, хто в тривозі і тузі від обвинувачення, яке грізно насунулося, звертається до нього з надією на допомогу, встановлюється тісний зв'язок довіри і щирості, — зазначав А. Ф. Коні. — Захисникові відкриваються тайники душі, йому намагаються роз'яснити свою винність чи пояснити своє падіння і свою ганьбу, яка приховується від інших. такими подробицями особистого життя і сімейного побуту, щодо яких сліпа феміда повинна бути і глуха».
 Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську  таємницю, предметом і змістом  якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов'язків.
 Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у  стосунках адвоката з клієнтом. «Між захисником і тим, хто в тривозі і тузі від обвинувачення, яке грізно насунулося, звертається до нього з надією на допомогу, встановлюється тісний зв'язок довіри і щирості, — зазначав А. Ф. Коні. — Захисникові відкриваються тайники душі, йому намагаються роз'яснити свою винність чи пояснити своє падіння і свою ганьбу, яка приховується від інших. такими подробицями особистого життя і сімейного побуту, щодо яких сліпа феміда повинна бути і глуха».
 Адвокати, винні у розголошенні даних, які  складають адвокатську таємницю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, тобто матеріальну, кримінальну або цивільно-правову. 

5.  Організаційні форми діяльності адвокатури

Відповідно  до положень статті 4 Закону України  «Про адвокатуру» особа, яка одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, має право  займатися такою діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися  з іншими адвокатами в колегії, адвокатські  фірми, контори та інші адвокатські  об’єднання. Отже, організаційно адвокатська  діяльність у нашій країні може здійснюватися  у трьох формах. Адвокат вправі:
1) займатися  адвокатською діяльністю індивідуально;
2) відкрити  своє адвокатське бюро;
3) об’єднуватися  з іншими адвокатами в колегії,  адвокатські фірми, контори й  інші адвокатські об’єднання.
Зайняття  адвокатської діяльністю індивідуально  — організаційна форма, за якою адвокат  здійснює свою діяльність без створення  юридичної особи. Цю норму було відновлено Законом України «Про адвокатуру»  у 1992 р. Адвокат повинен повідомити місцевий орган влади про одержання  свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Він реєструється у податкових органах, стає на облік у Пенсійному фонді, сплачує відповідні податки, обов’язкові платежі, відкриває рахунок у встановленому законом порядку, має свою печатку. Адвокат має право від свого ім’я укладати угоди з громадянами та юридичними особами щодо надання правової допомоги.
Адвокат може мати помічника або кількох  помічників з числа осіб, які мають  вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства  про працю.
Адвокати, як і адвокатські об’єднання, повинні  відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території  України, а у встановленому чинним законодавством порядку — і в  іноземних банках, мати печатку і  штамп із своїм найменуванням (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»).
Адвокатські бюро, колегії, фірми та інші адвокатські  об’єднання є юридичними особами.
Адвокатське бюро. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про адвокатуру», адвокатське  бюро визнано одним з видів  адвокатських об’єднань (ч. 5 ст. 4), хоча у його складі може працювати лише один адвокат. Адвокатське бюро є  юридичною особою і діє на підставі статуту, оскільки відповідно до закону діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом «Про адвокатуру», іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань (ст. 3).
До внесення змін до Закону України »Про адвокатуру»  від 10 січня 2002 р. порядок реєстрації адвокатських бюро ні Законом «Про адвокатуру», ні іншими актами не було визначено, але практика склалася таким  чином, що адвокатські бюро реєструвалися місцевими органами виконавчої влади за місцем їх знаходження. Зараз реєстрація бюро здійснюється відповідно до порядку реєстрації адвокатських об’єднань, встановленому Положенням про порядок реєстрації адвокатських об’єднань, а саме — в Міністерстві юстиції України .
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.