На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Аудит фнансової звтност

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 30.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст 

Вступ …………………………………………………………………………. 3
1. Огляд  літератури ………………………………………………………… 4
1. Cутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї ……………...… 9
     1.1    Мета фінансової звітності та принципи її побудови ………... 9
     1.2    Характеристика форм фінансової звітності ………………… 12
2. Аудит  фінансової звітності …………………………………………..…. 15
      2.1     Концептуальні основи проведення аудиту фінансової
       звітності ………………………………………………………….….... 15
     2.2     Аудит “Балансу” (форма № 1) ……………………………….... 18
        2.3    Аудит “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) ……….. 22
          2. 4. Аудит Звіту про рух грошових коштів ……………………….  26
          2. 5. Аудит Звіту про власний капітал ……………………………... 28
     2.6.   Аудит фінансового стану підприємства звітності ………….. 30
3. Аудиторський висновок фінансової звітності філії «Нива» ……....… 32   
Висновки і пропозиції …………………………………………………….. 36
Список  використаної літератури ……………………………………....… 37
Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Фінансова звітність концентрує у собі усю суттєву інформацію, що стосується діяльності підприємства і, таким чином, надає зацікавленим користувачам можливість приймати оптимальні рішення. Достовірність і неупередженість наведеної у фінансових звітах інформації є обов’язковою умовою її оприлюднення. Інакше, численні зовнішні користувачі будуть введені в оману, що може спричинити суттєві збитки чи навіть банкрутство. Зрозуміло, що в цьому не зацікавлений ніхто, в тому числі держава.  
      Саме тут виконує свою функцію аудит. Здійснюючи аудит фінансової звітності, аудитор підтверджує достовірність та неупередженість наведеної в ній інформації аудиторським висновком. Позитивний аудиторський висновок є гарантією того, що представлені користувачам дані реальні та в повному обсязі відображають фінансово-майновий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно, посилюється довіра з боку інвесторів, контрагентів, кредиторів, що сприяє пожвавленню ділових стосунків, піднімає співпрацю економічних суб’єктів на якісно новий рівень. З цієї точки зору зрозумілою є важливість проведення аудиту фінансової звітності.  
      Метою даної роботи є розкриття сутності та особливостей аудиту фінансової звітності. В першому розділі розкривається сутність фінансової звітності, склад та основні вимоги до неї, наведено характеристику форм звітності, в другому розділі описується, власне, аудит фінансової звітності. Вказано на концептуальні основи проведення аудиту фінансової звітності та аудит конкретних звітів. Описується, також, аудит фінансового стану підприємства. В третьому розділі наведений аудиторський висновок.

      Предметом даної роботи є філія «Нива» ДП  Агрофірма «Шахтар», об’єктом –  аудит фінансової звітності на даному підприємстві.   
 

1. Огляд літератури
    Останнім  часом у спеціалізованій ліратурі та на практиці питанням організації  і підготовки до аудиту приділяється основна увага, проте методика аудиту фінансової звітності сьогодні залишається  найменш розробленою. Від повноти  і наукової обґрунтованості методики залежить практичнее застосування, обґрунтування  видів аудиту, терміни їх проведення і в цілому ефективність аудиторської роботи. Пріоритетне місце в наукових працях з аудиту відведено методиці аудиту об’єктів бухгалтерського обліку, однак питання загальної методики вивчення фінансової звітності висвітлено недостатньо [ 13 ].
    Методична стадія є найменш розробленою  в усій технології аудиту. Питання  методики аудиту фінансової звітності  в наукових працях розглядали вітчизняні дослідники: Т.М. Ковбич, Р.О. Костирко, Б.В. Кудрицький, К.О. Редько, Д.А. Янок та зарубіжні дослідники: С.А. Данілкова, Н.М. Кірієнко, С.А. Молодкіна, В.М. Голіков  та ін.
    Слюсарчук Л., [ 28 ] зазначає, що необхідність складання звітності на сучасному етапі розвитку господарських відносин в Україні визначається потребами в інформації про результати діяльності та фінансовий стан різних учасників господарського життя країни. Таку інформацію можна отримати за допомогою аналізу показників фінансової звітності, які надають загальну характеристику фінансово-майнового стану юридичної особи.
    БарбашС.В. [ 10 ] пише в своїх працях, що фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
    Лісовець  Л. [ 12] говорить, що в аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності. Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як “фальсифікована звітність”, “прикрашена звітність”,  “викривлена звітність”, “звітність, що містить перекручення, завуальовані дані, приписки”.
     Як  зазначає Хом’як Р.Л. та інші [ 32 ], такі дії відбуваються внаслідок того,  що користувачів фінансової звітності цікавить інформація щодо фінансово-майнового стану суб’єкта господарювання, перспектив його розвитку, прибутковості та можливості одержання прибутків у майбутньому з метою прийняття ними тактичних та стратегічних управлінських рішень. 
     Враховуючи  вище зазначене, нагальною потребою є вирішення таких основних завдань:
     –  контроль за неправомірним визнанням  та неправильним групуванням статей активів, власного капіталу та зобов’язань;
     – перевірка за правильністю нарахування амортизації на об’єкти основних засобів згідно з встановленими економічно обґрунтованими нормами амортизаційних відрахувань та термінами їх корисного використання;
     –  інспектування за згортанням статей активів та зобов’язань за розрахунками із контрагентами .
     Згідно  з вимогами П(С)БО 1  „Загальні  вимоги до фінансової звітності”  фінансова звітність повинна формуватися із дотриманням наступних її якісних характеристик [4] :
–  зрозумлість  означає,  що інформація,  надана    у фінансових звітах,  повинна бути дохідлива та розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання;
–  доречність означає,  що фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень, дає змогу оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому;
–  достовірність  означає,  що фінансова звітність повинна бути достовірною,  не містити помилок та перекручень,  які здатні вплинути на прийняття рішення користувачів звітності;
– зіставність, означає, що звітність повинна забезпечувати можли вість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств.
     У вітчизняній літературі процес аудиту фінансової звітностів в організаційному плані поділяється на такі етапи : планування; вивчення; оцінювання; встановлення достовірності; звітування, зазначає у своїх працях Калінська Т.А. [ 19 ].
     На  етапі планування необхідно розробити  загальну стратегію і тактику  аудиту фінансової звітності і обліку,  визначити строки і обсяги аудиторської перевірки.  І хоча зміст та форма загального плану аудиту фінансової звітності змінюватиметься залежно від мети перевірки,  виду підконтрольного об’єкта, сфери його діяльності, розміру, а також складності перевірки і процедур, що застосовуватиметься аудитором, під час його формування необхідно врахувати такі аспекти: по-перше, особливості фінансово-господарської діяльності клієнта; по-друге, вибір сфери діяльності
аудитора; по-третє, залучення персоналу до проведення аудиту.
     На  етапі вивчення аудитору необхідно  здійснити попередній огляд та дати оцінку стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності замовника аудиту. При тому на цьому етапі аудитор за допомогою опитування,  вивчення та аналізу фінансової звітності та даних бухгалтерського обліку здійснює збір необхідних даних. Аудитору доцільно в своїй діяльності використовувати такі методичні прийоми дослідження, як аналіз і синтез, індукція і дедукція,  аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз. 
     Етап  оцінювання, на якому аудитор зобов’язаний одержати якомога більше інформації про об’єкт дослідження з метою її аналізу та оцінки для наступного формування обґрунтованої думки,  на підставі якої і формуватиметься висновок про достовірність фінансової звітності клієнта.  Збір необхідних даних для їх оцінювання провадиться з використанням таких аудиторських процедур, як перевірка, спостереження, інспектування, запити і підтвердження, а також аналітичні процедури.
     У разі, якщо аудитор виявить можливі  факти фальсифікації фінансової звітності та помилки у ній, то він повинен дослідити потенційний  вплив на неї і здійснити додаткові  процедури контролю.
     Етап  встановлення достовірності фінансової звітності ґрунтується на підтвердженні попередньо здійсненої оцінки про достовірність відображення у системі рахунків бухгалтерського обліку та звітності інформації про активи,  зобов’язання,  власний капітал,  а також про доходи, витрати і фінансові результати господарюючого суб’єкта.  Під час висловлення думки про достовірність фінансової звітності аудитор повинен бути достатньо впевненим, що вона не містить істотних викривлень і помилок.  Разом з тим аудитору не варто забувати про те,  що у зв’язку із застосуванням аудиторської вибірки з’являється вагомий ризик того, що навіть істотні помилки він може не виявити.
     Завершальним  етапом процесу аудиту фінансової звітності  є етап звітування, на якому аудитор формує думку з таких питань:
     –  чи відповідає система бухгалтерського  обліку підприємства вимогам чинного законнодавства;
     –  чи відповідають показники бухгалтерського  обліку та фінансової звітності принципам облікової політики суб’єкта господарювання;
     – чи ефективна система внутрішнього контролю клієнта;
     – чи достовірно відображається в обліку та у фінансовій звітності інформація про активи, зобов’язання, власний капітал доходи, витрати і фінансові результати клієнтах .
     Усач  Б.Ф. [ 31 ] говорить, що сутність звітності як елементу та методу бухгалтерського обліку полягає досягненні завершального етапу фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку. Вона призначена для використання як зовнішніми (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і внутрішніми користувачами і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях.
     Вся звітність складається з використанням  підрахунку, групування та спеціальної  обробки даних бухгалтерського  обліку, що і є завершальною його стадією.
     Головні вимоги, які ставляться до бухгалтерської звітності такі:
       • реальність;
       • ясність;  
       • своєчасність;
       • єдність методики звітних  показників;
       • порівнянність звітних показників з минулими [ 29 ].
            Результати аудиту фінансової звітності можуть бути оформлені  у вигляді загального аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності  (у межах загального аудиту). Замовникам аудиту варто враховувати,  що аудиторський висновок дозволяє встановити достовірність стану бухгалтерського обліку і звітності,  разом з тим він не може бути гарантією майбутньої життєдіяльності суб’єкта господарювання. Незважаючи на те,  що аудитор відповідає за складання фінансової звітності та висловлює свою думку про неї, відповідальність за підготовку і надання фінансової звітності несе керівництво підприємства-клієнта.  Аудит фінансової звітності не звільняє керівництво підприємства відвідповідальності за недостовірне відображення даних у ній.                    Перевіряючи фінансову звітність клієнта, аудитор повинен підтверджувати показники відображені у фінансовій звітності фактичною наявністю, оскільки для складання аудиторського висновку потрібно подати достовірну, точну інформацію [ 25, 30 ]. 
 
 

1. Cутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї
1.1    Мета фінансової звітності та принципи її побудови
     Відповідно  до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність - бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [ 4 ].     
      Метою складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності  користувачам визначено чинним законодавством.      
Складові  річної бухгалтерської звітності:
     Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал ( дод. 1).
     Звіт  про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства ( дод. 2).
     Звіт  про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді ( дод. 3).
     Звіт  про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду (дод. 4).
     Примітки  до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) ( дод. 5) [ 10 ].     
      Якісні  характеристики фінансової звітності:      
      Зрозумілість  – доступність для розуміння  користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського  обліку. Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових активів.      
      Доречність  – прогнозування результатів  діяльності, виправлення помилок  у господарській діяльності. Фінансова  звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу  впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.
     Надійність  – у інформації, представленій  у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.      
      Нейтральність, тобто відображення інформації без  мети здійснення впливу на рішення  для досягнення бажаного результату.      
      Обачливість (обережність під час розрахунків) – повнота (без пропусків).     
      Термін  подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.     
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
- придбання,  продажу та володіння цінними  паперами;
- участі в  капіталі підприємства;  
- оцінки якості управління;  
- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;  
- забезпеченості зобов'язань підприємства;  
- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;  
- регулювання діяльності підприємства [ 17 ].     

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:
    автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
    безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
    періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
    історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; 
    нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів;
    повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 
    послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
    обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
    превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
    єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці [ 2 ].
        Таким чином, мета фінансової звітності визначає цілий  ряд вимог та принципів її формування, з тим щоб довести до користувачів дійсно правдиву і неупереджену інформацію щодо фінансового стану та результатів  діяльності підприємства. 
1.2    Характеристика форм фінансової звітності     
      Кожна з форм фінансової звітності з  різних точок зору висвітлює діяльність підприємства. Це надає можливість користувачам фінансової звітності  достатньо глибоко аналізувати  фінансовий стан та результати діяльності підприємства з метою прийняття  рішень.     
      Найважливішою з обов’язкових форм звітності є  бухгалтерський баланс, який містить  інформацію про структуру активів, зобов’язань та власного капіталу. Дані в балансі (як і в решті  звітах) наводяться на початок і  кінець періоду, що дає можливість виявити  зміни за певний період у складі статей та проаналізувати фінансовий стан підприємства. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Основна формула балансу: Активи = Власний капітал + Зобов’язання. У статтях активу “Балансу” відображаються сальдо рахунків класу 1 “Необоротні активи”, 2 “Запаси”, 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”. У пасиві – 4  “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”, 5 “Довгострокові зобов’язання”, 6 “Поточні зобов’язання”.      
      Актив “Балансу” складається з трьох  розділів: І. Необоротні активи, ІІ. Оборотні активи, ІІІ. Витрати майбутніх періодів. Пасив “Балансу” містить п’ять  розділів: І. Власний капітал, ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів, ІІІ. Довгострокові зобов’язання, ІV. Поточні зобов’язання, V. Доходи майбутніх періодів. Усі зазначені розділи дозволяють згрупувати однорідні статті “Балансу” для узагальнення інформації та зручності її представлення користувачам. В свою чергу, кожна стаття надає інформацію щодо окремих елементів активів чи пасивів підприємства.     
      Основним  показником ефективності господарювання підприємства вважається прибуток. Методологія  формування прибутку, його зміст, форма  звіту про фінансові результати  і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються стандартом обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Метою складання “Звіту про фінансові результати” є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Інформація для заповнення “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) – це обороти рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, 8 “Витрати за елементами” та 9 “Витрати діяльності”. Звіт складається з трьох розділів: І. Фінансові результати, ІІ. Елементи операційних витрат, ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій. Послідовно віднімаючи від доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) витрати на виробництво продукції та інші витрати, визначається чистий прибуток.     
      Будь-яке  підприємство у ході діяльності використовує грошові ресурси, за допомогою яких здійснюються комунікаційні зв’язки  підприємства з юридичними і фізичними  особами. Грошовий потік визначає ефективність роботи підприємства, яку необхідно  так організувати, щоб приплив  грошей за певний період перевищував  їх відтік з підприємства. Метою  складання “Звіту про рух грошових коштів” є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої  та неупередженої інформації про  зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний  період. Звіт складається з трьох  розділів: I. Рух коштів у результаті операційної діяльності, II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності, III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності.     
      Найважливішою складовою фінансових ресурсів підприємства виступає власний капітал, що бере участь у формуванні робочого капіталу (власного оборотного капіталу). Величина капіталу свідчить про потенціал та фінансовий стан підприємства, тому зміни в  його структурі та загальній величині є об’єктом контролю та аналізу. Метою  складання звіту є відображення змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для заповнення “Звіту про власний капітал” (форма  № 4) необхідні дані рахунків класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”.     
      Крім  фінансових звітів, передбачених стандартами  обліку 2, 3, 4, 5, наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. за №302 затверджено примітки до річної фінансової звітності. Вони передбачають деталізацію  деяких статей “Балансу”, “Звіту про  фінансові результати” та забалансових рахунків, які дозволяють провести глибший аналіз фінансового стану, отримати додаткову інформацію про  активи і зобов’язання підприємства та їх ефективність. У складі форми  № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” наводиться 10 розділів: І. Нематеріальні активи, ІІ. Основні  засоби, ІІІ. Капітальні інвестиції, IV. Фінансові інвестиції, V. Доходи і витрати, VI. Грошові кошти, VII. Забезпечення, VIII. Запаси, IX. Дебіторська заборгованість, X. Нестачі і втрати від псування цінностей.     
      Отже, фінансова звітність це система  взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих  показників, що в сукупності характеризують фінансовий стан та результати діяльності підприємства. На основі отриманої  інформації, в першу чергу, зовнішні користувачі, отримують можливість провести детальне дослідження динаміки та структури активів і пасивів  підприємства, розрахувати співвідношення між окремими статтями балансу (елементи фінансового аналізу), виявити тенденції  зростання (розширення) чи згортання (звуження) діяльності, виокремити фактори, що зумовили зазначені зміни. Крім того, отримана інформація дозволяє, використовуючи метод екстраполяції, передбачати  майбутній стан підприємства. Саме в цьому контексті фінансова  звітність виконує основну функцію  фінансового обліку – забезпечення управлінського апарату і зовнішніх  користувачів необхідною інформацією  для прийняття рішень в процесі  діяльності [ 11, 12, 13, 14, 15 ]. 
 

2. Аудит фінансової  звітності

2.1.  Концептуальні основи проведення аудиту фінансової звітності     
      Аудиторська перевірка фінансової звітності  – це, певним чином, процес зворотній  процесу накопичення облікових  даних, їх систематизації, відображення у регістрах аналітичного та синтетичного обліку та зрештою у звітних формах. Успішне проведення аудиту потребує чіткого уявлення про систему  обробки та накопичення інформації у сфері фінансового обліку.       
      Інформаційною базою та джерелом отримання аудиторських доказів крім власне форм звітності  є первинна документація, регістри бухгалтерського обліку (журнали-ордери),  Головна книга, відомості аналітичного обліку, статистична звітність, податкова звітність, бізнес-плани, кошториси, калькуляції, матеріали перевірок проведених державними податковими інспекціями та іншими органами управління, матеріали внутрішньогосподарського контролю, письмові та усні заяви робітників  підприємства і третіх осіб стосовно досліджуваних об’єктів та ін.      
      Проведення  аудиту фінансової звітності проходить  у кілька етапів, серед яких можна  виділити наступні:
    планування аудиторської перевірки;
    ознайомлення з системою бухгалтерського обліку на підприємстві; дослідження системи внутрішнього контролю; збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;
    оцінка аудиторського ризику;
    визначення джерел та шляхів пошуку аудиторських доказів;
    власне перевірка фінансової звітності, оцінка окремих статей, застосування додаткових аудиторських процедур, аудит фінансового стану підприємства;
    доведення до відома керівництва необхідності коригування фінансових звітів (якщо виникає така потреба);
    остаточний висновок (офіційний аудиторський висновок).
     Починається аудиторська  перевірка фінансової звітності  з загального огляду. Звертається  увага на заповнення адресної частини  форми. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його Статуту, а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства забезпечує правильне  розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.
     Необхідно перевірити правильність заповнення звітності  за формою: наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток  та виправлень. Провадиться логічний аналіз показників з метою визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш ретельно. Це дасть можливість встановити масштаб та глибину, а  також сукупність необхідних методів  та процедур перевірки.     
      Важливий  етап – рахункова перевірка, тобто  зіставлення  і взаємозв’язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності. При цьому необхідно користуватися методичними рекомендаціями Міністерства фінансів. У додатку 1 наводиться взаємозв’язок показників звітів.     
      У ході подальшої перевірки окремих  статей фінансових звітів використовуються такі аудиторські методи як обстеження, опитування, зустрічна перевірка, підтвердження, документальна перевірка, фактична перевірка та інші. Особливо ретельно здійснюється аудит потенційно ризикованих  ділянок діяльності підприємства (наприклад, операції з матеріальними цінностями), а також статей які викликали  підозру під час попереднього огляду.      
      Проводячи перевірку аудитор керується  певними критеріями оцінюючи достовірність  відображення у фінансовій звітності  активів та пасивів, доходів та витрат [ 9].     
      Завершується  аудит фінансової звітності складанням аудиторського висновку. Відповідно до ННА № 26 “Аудиторський висновок”: аудиторський висновок складається  у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову  звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського  висновку. В змістовній частині подаються  основні відомості про аудитора (аудиторську фірму) та про клієнта, умови угоди про проведення аудиту, висновок про повноту та відповідність  фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, підтвердження правильності оцінки та класифікації активів, зобов’язань, підтвердження факту проведення інвентаризації активів та зобов’язань, підтвердження правильності та адекватності визначення величини та структури власного капіталу, результати аудиту фінансового  стану підприємства. Позитивний аудиторський висновок надається лише за умови  відповідності показників аналітичного та синтетичного обліку та взаємної узгодженості показників звітності, а також у  разі виявлення незначних (несуттєвих) помилок, які не мають впливу на показники  фінансової звітності, про що зазначається у пояснювальному параграфі. Якщо виявлено помилки в межах 4-5 % від загального результату фінансової звітності, надається  умовно позитивний висновок із зазначенням  причин не фундаментальної незгоди чи не фундаментальної невпевненості в окремому розділі, який передує формулюванню висновку. Відхилення більші встановлених меж спричиняють видачу негативного висновку.
     Отже, аудит фінансової звітності –  це складний та багатоетапний процес, що вимагає від аудитора високої  кваліфікації та наявності практичного досвіду [16 ]. 
 
 
 

    2.2. Аудит “Балансу” (форма №1)     
      Розпочинаючи  аудит Балансу необхідно пересвідчитися чи проводилася інвентаризація активів  і зобов’язань перед складанням фінансової звітності, шляхом огляду інвентаризаційних  описів і перевірки правильності коригувальних записів у бухгалтерському  обліку.     
Аудитор звертає увагу на наступні моменти:
    вступне сальдо балансу повинно дорівнювати кінцевому сальдо за попередній рік, тобто підприємство послідовно застосовує обрану облікову політику. При наявних розбіжностях повинні бути дані відповідні пояснення;
    суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків потребують взаємної звірки;
    сальдо балансу на кінець періоду повинне дорівнювати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги кінець звітного року;
    дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими.
    Далі  послідовно перевіряються конкретні статті активів та пасивів: необоротні активи, запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість, власний капітал, поточні зобов’язання і т. д.     
      Перевіряючи правильність відображення в балансі  нематеріальних активів і основних засобів, необхідно впевнитись у  тому, що відповідні активи підприємства дійсно є в наявності. Для цього  проводиться документальна перевірка  інвентаризаційних карток, інвентаризаційних  описів, а також підтверджується  фактична наявність. Далі провадиться  аналіз поділу основних засобів та нематеріальних активів на групи  за якими ведеться бухгалтерський облік. Необхідно перевірити правильність документування та відображення в обліку надходження і вибуття основних засобів та нематеріальних активів. Перевірка зносу необоротних  активів передбачає оцінку доцільності  вибору того чи іншого методу нарахування  амортизації та безпосередні вибіркові  розрахунки за кілька кварталів.     
      Важливий  етап – перевірка правильності відображення в обліку руху запасів. Надходження  запасів відбувається внаслідок  закупівлі, обміну на подібні та неподібні  активи, внесення частки у статутний  капітал, безоплатного отримання, виготовлення власними силами. В кожному випадку  аудитор відстежує (вибірково) правильність документального оформлення надходження  запасів. Необхідно перевірити правильність визначення первісної вартості запасів, керуючись при цьому П(С)БО 9 “Запаси”. Визначення справедливої вартості запасів  під час безоплатного отримання  або обміні може потребувати залучення  експертів.     
      Відповідно  до П(С)БО 9 “Запаси” при відпуску запасів  у виробництво, продажі та іншому вибутті  застосовується один з методів оцінки, а саме:
    ·        ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
    ·        середньозваженої собівартості;
    ·        собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
    ·        собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
    ·        нормативних затрат;
    ·        ціни продажу.     
      Аудитор вибірково перевіряє застосування методів оцінки під час відпуску запасів, а також доцільність  застосування обраного методу.     
      Оскільки  запаси відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок – первісною вартістю або  чистою вартістю реалізації – аудитор  повинен переконатися в своєчасності проведення інвентаризації та правильності складання актів переоцінки і  віднесення сум уцінок на відповідні рахунки (946 “Втрати від знецінення запасів”) та сторнування сум дооцінки.      
      Перевіряється дотримання порядку зберігання запасів  на складах, відповідність місць  зберігання умовам збереження, наявність  договорів з матеріально відповідальними  особами.     
      Доречно звернути увагу на реальність залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування  розподілу витрат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати.     
      Перевірка фінансових вкладень (“Довгострокові фінансові інвестиції”, “Поточні фінансові  інвестиції”) передбачає підтвердження  їх фактичної наявності, вартості та відповідності усіх реквізитів. Ретельніше досліджуються розрахунок вартості інвестицій методом участі в капіталі. Прибуток, отриманий інвестованим підприємством, а також виплачені дивіденди, змінюють вартість інвестицій пропорційно  частці в статутному капіталі.     
      Важливий  етап аудиту “Балансу” – правильність відображення грошових коштів, що передбачає порівняння їх залишків по Головній книзі  з балансовими даними, а також  вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій. Поточний рахунок перевіряється на основі виписок банку та відповідних  документів (платіжні доручення, об’яви на внесення готівки, накладні і т. д.).      
      У ході перевірки дебіторської заборгованості, аудитор перевіряє правильність створення резерву сумнівних  боргів, що здійснюється на основі двох методів: виходячи з платоспроможності  окремих дебіторів чи на основі класифікації дебіторської заборгованості. В першому  випадку, необхідна фінансова звітність  підприємства-дебітора, що дозволяє вирахувати три стандартних коефіцієнта  ліквідності та платоспроможності. Другий метод передбачає класифікацію дебіторської заборгованості термінами  погашення та встановлення коефіцієнта  сумнівних боргів для кожної групи, що потребує наявності фактичних  даних за попередні періоди.     
      Перевірка пасиву “Балансу” починається, як правило, з першого розділу, який повністю повторює “Звіт про власний  капітал” (форма №3), а тому, “якщо  аудитор перевірить цей розділ у  балансі, не буде необхідності його перевіряти у Звіті про власний капітал.”  Це дозволяє скоротити обсяги робіт. Власний капітал складається  з статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого капіталу та вилученого капіталу. Насамперед, перевіряється величина статутного капіталу даним статутних документів. Збільшення або зменшення розміру статутного капіталу можливе лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів. Збільшення статутного допускається виключно після погашення акціонерами попередньої емісії.      
      У розділі Забезпечення майбутніх  витрат і платежів аудитор повинен  перевірити правильність розрахунків  при формуванні забезпечень для  виплати відпусток та забезпечень  під гарантійні зобов’язання. Сума забезпечень для виплати відпусток  визначається щомісячно як добуток  фактично нарахованої заробітної плати  і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток  до загального планового фонду оплати праці. Забезпечення під гарантійні зобов’язання згідно з Методичними  рекомендаціями формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості  встановлюються в розмірі 10 % від  суми реалізації.     
      Під час перевірки довгострокових зобов’язань  необхідно враховувати, що вони відображаються у “Балансі” за справедливою вартістю, що, в даному випадку передбачає дисконтовану суму майбутніх платежів.      
      Перевірка поточних зобов’язань передбачає вивчення аудитором актів звірки кредиторської  заборгованості та, в разі необхідності, отримання від кредиторів підтвердження  сум, які відображені в балансі. Установлюються причини та строки утворення  заборгованості, наявність простроченої заборгованості, вивчення заборгованості по якій минув строк позовної давності.       
      Значна  увага під час аудиту приділяється перевірці правильності та повноти  розрахунків з оплати праці, для  чого використовуються такі джерела  інформації: розрахунково-платіжна відомість, розрахункова відомість, платіжна відомість, особисті рахунки, табелі, наряди і  т. д. Аудитор повинен підтвердити достовірність нарахувань та виплат заробітної плати (премій, допомог і т. д.), відображення даних процесів в обліку і, відповідно, у звітності; з’ясувати законність та повноту утримань із заробітної плати. Звертається увага на суми депонованої заробітної плати та причини її виникнення.      
      Таким чином, послідовно перевіряючи статті “Балансу”, аудитор досліджує наявність  активів і зобов’язань, правильність їх відображення у звітності, дотримання підприємством обраної облікової  політики і, в результаті, надає позитивний або негативний висновок щодо фінансово-майнового стану підприємства [ 5 ].  

    2.3. Аудит “Звіту про фінансові результати” (форма № 2)     
      Аудит “Звіту про фінансові результати”  розпочинається з перевірки відповідності  видів діяльності підприємства передбаченим у засновницьких документах. У  звіті відображаються результати діяльності від звичайної діяльності – операційної (основної та ін.), іншої діяльності, фінансової діяльності та надзвичайної діяльності.     
      Здійснюючи  перевірку необхідно пам’ятати  про принципи нарахування та відповідності. Згідно з першим відображення в обліку доходів і витрат відбувається у  момент їх виникнення, незалежно від  дати надходження або сплати грошей. Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами цього  ж періоду, здійсненими для отримання  цих доходів.     
      Отримання доходів від продажу продукції  починається із запитів покупців та закінчуються виникненням дебіторської заборгованості і, що найважливіше, розрахунками клієнтів. На всіх етапах цей процес супроводжується відповідним документуванням  господарських операцій та відображенням  їх в облікових регістрах, що і  становить предмет аудиту. Можна  перелічити такі етапи циклу продажу :
    ·        обробка запитів клієнтів;
    ·        відвантаження продукції;
    ·        відфактурення поставок клієнтам і облік продажу;
    ·        обробка та облік оплати;
    ·        обробка та облік повернених товарів і знижок реалізації;
    ·        визначення сумнівних боргів;
    ·        забезпечення погашення безнадійної заборгованості.      
      Аудитор перевіряє документи в яких містяться  дані про відвантажену продукцію. Це накладні, товаротранспортні накладні, вантажні митні декларації, специфікації до вантажних митних декларацій, рахунки-фактури. Необхідно переконатися у тому що дані по відвантажених товарах своєчасно  внесені у регістр зведеного  обліку тобто у відомість № 3.1 “Відомість аналітичного обліку розрахунків”. Потребує особливої уваги обсягів  звірка повернутої продукції, що оформляються додатковими угодам або актами. Це дає можливість переконатися у правильності розрахунків податку на додану вартість, на прибуток і резерв сумнівних боргів. Формула визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД):         
ЧД = Д  – (ПДВ + АЗ + ІЗ + ІВ),     
де Д  – дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);     
ПДВ –  податок на додану вартість;     
АЗ –  акцизний збір;     
ІЗ –  інші збори або податки з обороту;      
ІВ –  інші витрати;     
      Розрахунок  валового прибутку (збитку) (ВП(З)) (рядок 050 або 055 звіту):         
ВП(З) = ЧД – СР,     
де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,          послуг);         
СР –  собівартість реалізації продукції.     
      Собівартість  продукції відображається у рядку 040 “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)”. Аудитор з’ясовує, яку оцінку застосовує підприємство, списуючи запаси з балансу, чи не було зміни облікової політики, яку базу розподілу загально виробничих витрат взято за основу. Собівартість реалізованої продукції включає, також, вартість втрат у межах норм природних втрат, якщо їх виявлено під час інвентаризації. Визначення собівартості реалізованої продукції (СРП):         
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.