На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Шпаргалка Шпаргалка по "Хозяйственному праву"

Информация:

Тип работы: Шпаргалка. Добавлен: 01.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 19. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


1.Поняття господарських рішень та їх ознаки.
Рішення – це той пункт, у якому вибір відбувається між альтернативними та, як правило конкуруючими можливостями.
Господарські  рішення- це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної та певної цілі підприємства.
Господарські  рішення мають направленість на:
стратегічне планування;
управління  управлінською діяльністю;
управління  людськими ресурсами;
управління  виробничою та обслуговуючою системою;
формування  системи управління компанії( методологія, структура, процес, механізм);
консультації  з питань управління;
комунікації зі зовнішнім середовищем. 

2.Сутність господарських рішень та їх види.
Економічна  сутність має прояв у тому, що на розробку та реалізацію будь-якого УР потрібні фінансові, матеріальні та інші витрати. Тому кожне УР має реальну вартість і його реалізація повинна приносити компанії прямий або побічний прибуток. Організаційна сутність полягає в тому, що для виконання роботи залучається персонал компанії. Для ефективної роботи необхідно сформувати робото здатний колектив. Розробити інструкції та положення, надати робітникам повноваження, права, обов’язки та відповідальність. Налагодити систему контролю, виділити необхідні ресурси, в тому числі інформаційні, забезпечити робітників необхідними технікою та технологією, постійно координувати їх роботу.
  Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом, який включає важелі впливу на людину для узгодження їх діяльності всередині колективу.
Правова сутність УР полягає у точній відповідності законодавчим актам України та її міжнародним зобов’язанням, статутних та інших документів власне компанії.
Технологічна  сутність УР проявляється у можливості забезпечення персоналу необхідними технічними, інформаційними засобами та ресурсами. 

3.Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.
Вимоги  до господарського рішення
Відповідність діючому законодавству та статутним  документам підприємства.
Досягнення  сучасності (не можна спішити або запізнюватися.
Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності (виконавцям повинно бути зрозуміло, на що спрямовано рішення та які  засоби будуть використані.
Відсутність в тексті протиріч рішення самому собі або  тим, що раніше реалізовані.
Можливість  організаційної виконуваності.
Наявність параметрів для зовнішнього або  внутрішнього контролю його виконання.
Врахування  можливих негативних наслідків при  реалізації рішення в економічній, соціальній, екологічній та інших  областях.
Наявність у керівників відповідних повноважень (прав та обов’язків) для  реалізації господарських рішень.
Наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів.
Умови досягнення:
Контроль  з боку юриста, референта.
Знання  та інтуїція керівника.
Формування  та доведення цілей, строків виконання  до кожного  працівника.
Контроль  з боку юриста, референта.
Висновок  експертів або спеціалістів.
Складання робочих документів.
Висновок  зовнішніх експертів.
Впровадження  посадових інструкцій та положень про відділи та служби.
Набір розрахунків та припущень. 

4.Способи формалізації та реалізації господарських рішень. Визначення оптимальних форм  представлення та реалізації господарських рішень.
Форми розробки та реалізації господарських  рішень.
Акт-рішення широкого кола державних та суспільних організацій.
Бюлетень-рішення керівника щодо короткої об’яви підлеглих про стан подій, які мають суспільне значення.
Декларація-урочиста програмна заява керівника.
Договір-рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності.
Закон-рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер.
Заява-офіційна заява керівника найвищого рангу.
Інструкція-рішення , яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії.
Кодекс-зібрання законів.
Контракт-рішення, зазвичай комерційного характеру, щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань .
План-рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльності, засоби, методи та час їх, реалізації.
Постанова-колективне або індивідуальне рішення видного органа влади для будь-якої організації.
Наказ - (письмовий або усний)-це рішення керівника організації або її великого підрозділу.
Угода – рішення, яке формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності.
Указ-рішення глави держави, затверджене парламентом. Наказ має силу закону.
Статут  – набір правил . які регулюють діяльність організацій.
Основні форми реалізації господарських рішень:
Ділова  бесіда, Ділова гра(тренінг), Засідання, Інформаційний лист, Особистий приклад, Методика,. Настанова, Навчання, Звіт, Примушування, Роз’яснення, Нарада.  
 
 
 

5.Основні параметри якісного рішення.
Якість  господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження .
Основними параметрами якісного рішення виступають:
повнота вирішення поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення у запланованому обсязі);
своєчасність  рішення (правильний вибір моменту його прийняття і виконання);
оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо). 

6.Основні умови забезпечення якості господарського рішення.
Основні умови забезпечення якості господарського рішення: застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обґрунтування кожного рішення тощо; вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення; забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією; структуризація проблеми та побудова дерева рішень;  забезпечення багатоваріантності рішень; правова обґрунтованість рішення;  розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації; наявність механізму реалізації рішення. 

7.Види ефективності господарських рішень.
Під ефективністю господарського рішення розуміють  ресурсну результативність, отриману при розробці, прийнятті та реалізації рішення на підприємстві. Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, серед яких виділяють такі: людський фактор; інформаційний фактор; організаційний фактор; своєчасність виявлення проблеми і наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість по відношенню різного роду перешкод; матеріальний фактор.
Види  ефективності господарського рішення:
Організаційна ефективність.( це факт досягнення орг-х цілей, повязаних із реалізацією потреб людини в орг-ї життя, безпеці, управлінню, стабільності, завдяки якомога меншій к-сті прац-в за мін час); Технологічна еф-ть( факт досягнення певних результатів, запланованих у бізнес-плані за більш короткий час або з меншими фін витратами); Економічна еф-ть (співвіднош вартості дод-го продукту, отриманого в рез-ті реалізації рішення та витрат на його розробку і реалізацію). Соціальна еф-ть (....потреба людини в інф-ї, знання самовираженні за більш короткий час і з мін витратами). Психологічна еф-ть (... реалізує потреби людини в коханні, сімї, вільному часі для більшої к-сті прац і з меншими фін витратами). Правова еф-ть( реалізує потреби людини в безпеці та порядку за...). Екологічна еф-ть( потреба людини в безпеці,здоровї за...). Етична еф-ть( потреба в дотриманні норм поведінки...). Політична еф-ть( потреба в вірі, патріотизмі...)..  

8.Умови та перешкоди прийняття ефективного рішення.
Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод.
Перешкоди прийняття ефективного  рішення: недооцінка важливості, складності, можливих наслідків проблем, невміння вчасно розпізнати проблему; затягування прийняття рішення; надмір поточних проблем; внутрішня політика; брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресурсів); загальна короткозорість; слабка система звітності; неадекватні факти чи їх надлишок фактів; нездатність уповноважити (брак довіри); некомпетентність; згладжування гострих кутів (нерішучість), страх обпектися; надлишок людей, включених у процес прийняття рішень(управління комітетом); низька пріоритетність рішень; суб’єктивізм
Умови прийняття ефективного  рішення: вірне визначення суті проблеми та усунення неякісних рішень; округлення інформаційних даних не більше, як до десятих; врахування приватних упереджень; гуманність як передумова рішення; вжиття профілактичних заходів; здатність прийняти будь-які наслідки рішення; динамічність та дисциплінованість персоналу; наявність запасного варіанту дій; імовірність змін (вони розглядаються як можливий варіант розвитку подій, а не як загрозу); послідовне й наполегливе виконання рішень(сильне лідерство). 

9.Принципи оцінки ефективності господарських рішень.
Для вибору найкращого ГР необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати  процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рішення, де вищий  результат (чи нижчі витрати ресурсів). Основні принципи оцінки ефективності ГР: пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені і збігатися з основною метою організації); врахування невизначеності і надійність (врахування у прийнятті та реалізації рішень факторів невизначеності і випадковості); прогнозованість (при прийняті рішення повинні носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень - економічних, соціальних, екологічних тощо); єдність (всі елементи системи прийняття і реалізації рішень знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному); взаємопов’язаність (всі елементи системи зв'язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем); ієрархії (всі елементи системи розробки, прийняття і виконання ГР знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування і відповідальності); функціональності (спільний розгляд структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою). 

10.Елементи процесу прийняття рішень.
Процес  прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом "інтегральних" процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково-обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб’єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії. Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце.
Мета-Необхідність прийняття рішень обумовлюється наявністю однієї чи декількох цілей, які необхідно досягнути.
Суб’єкт, що приймає рішення - Господарське рішення може бути прийняте уповноваженою особою в межах її компетенції, групою осіб, колективно.
Альтернативні варіанти рішень- При прийнятті рішень розробка та порівняння якомога більшої кількості альтернативних варіантів – особливо важлива задача.
Критерії  вибору - Показники (кількісні і якісні), за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати", здійснюється вибір кращого варіанту рішення.
Умови - Залежно від забезпеченості інформацією, особа, що приймає рішення, може опинитися в різних  умовах: в умовах невизначеності, часткової визначеності, часткової невизначеності, повної невизначеності.
Результати - Особа, що приймає рішення, враховує, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб вибрати з них найкращий варіант 

11.Етапи та процедури процесу прийняття рішень.
Етапи: I. Постановка задачі розв’язання проблеми. II. Розробка варіантів рішення. III. Вибір рішення. IV. Організація виконання рішення та його оцінка
Процедури: .1.Виникнення нової ситуації, Виявлення проблеми, Збір необхідної інформації, Опис проблемної ситуації. 2.Формулювання вимог, обмежень, Збір необхідної інформації, Розробка можливих варіантів рішення. 3.Визначення критеріїв вибору, Вибір рішень, що відповідають критеріям, Оцінка можливих наслідків, Вибір кращого рішення. 4.План реалізації обраного рішення, Контроль ходу реалізації рішення, Оцінка рішення проблеми та виникнення нової ситуації. 

12.Стилі прийняття рішень.
4 стилі  у прийнятті рішень: директивний  – х-ться незначною терпимістю  до двозначності та ріональним  способом мислення ; аналітичний – висока терпимість до двозначності, доповнена раціональним способом мислення; концептуальний – особа,що прияймає  рішення із дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи; біхевіористичний – індивід, який мислить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю.
Є 3 шляхи  прийнаття рішень: керівник може приймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керівником після консультації; рішення приймається группою.
Стиль прийняття рішень керівника, який дуже покладається на логіку та, меншою мірою , на свій власний досвід і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію, буде проілюстровано трикутником, зображеним на рис.
Досвід               логіка 

                Інтуїція 

13.Корисні структурні схеми  та засоби прийняття рішень.
Модель  сміттєвого контейнера - Означає процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань. Генеровані невпинним потоком завдання, пропозиції щодо їх вирішення потрапляють до “сміттєвого кошика”.
Раціонально-дедуктивна модель - Найвідоміша модель прийняття рішень. Хоч опосередковано, але передбачає, що у керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень.
Науковий  менеджмент: тейлоризм - Передбачає необхідність щохвилинного розподілу індивідуальних завдань працівників. За допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалась її ефективність. Дискретно-інкрементальна модель - Рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, й кожне наступне рішення не залежить від попереднього. Модель звільняє менеджерів від тягаря попередніх помилок.
Універсальне  передбачення - 60-80-ті роки. Маючи в розпорядженні достатній обсяг комп’ютерних ресурсів та необхідні дані, можливо передбачити все. Приймаючи рішення, можна скласти з себе відповідальність за вибір варіантів, - людина мусить поступитись місцем машині.
Інші  моделі: редукціонізм, тотальне управління якістю (TQM),  теорія ігор (Дж.фон Нейман),  теорія ігор, теорія хаосу. 

14.Характер прийняття рішень
Процес  прийняття рішення на стратегічному та оперативному рівні може носити інтуїтивний ( люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний), заснований на судженнях (в основі цих рішень лежать знання й осмислений досвід минулого), чи раціональний характер (в основі лежить не минулий емпіричний досвід, а обєктивний аналіз умов, у яких орг-я діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому).
Характер  рішень може бути:
-урівноваженим-оптимальні  та обґрунтовані;
-імпульсивні-недостатньо перевірені, уточнені , надійні, в більшості   випадків приймаються необґрунтовано.
-інертні-результат  обережного пошуку. Це такі рішення,  в яких контрольні й уточнюючі   дії домінують над генеральною  ідеєю.
-ризиковані-ті, які зовсім не бояться ніяких загроз.
-обережні-характеризуються  занадто критичним підходом та  відсутністю новизни та оригінальності. 

15.Класична, поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.
Класична  модель базується па певних припущеннях, що поведінка людини при певних обставинах буде логічною і її можна буде передбачити. Перш за все вважається, що працівники діятимуть раціонально: іншими словами, одержуючи точну інформацію, вони приходитимуть до логічного висновку щодо рішення, яке спричинить бажаний результат.
Поведінкова модель на відміну від класичної має такі характеристики:
-особа,  яка приймає рішення . не має  повної інформації щодо ситуації  прийняття рішень;
-особа,яка  приймає рішення , не має повної  інформації щодо всіх можливих  альтернатив;
-особа,яка  приймає рішення , не здатна або не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.
Враховуючи  ці характеристики Г.Саймон сформулював  два ключових поняття поведінкової моделі:
1)поняття  «обмеженої раціональності» ( завжди  існує рішення кращє за прийняте)
2)поняття  «досягненої задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення ).
Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:
а)для вирішення принципово нових, незвичайних рішень;
б)для  вирішення проблем в умовах дефіциту часу;
в)коли менеджер або група менеджерів мають  достатньо влади, аби нав’язати  своє рішення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

16.Умови прийняття господарських рішень, залежно від ступеню визначеності інформації.
З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, що знаходиться в розпорядженні  особи, яка приймає рішення, можна  виділити такі умови прийняття господарських рішень: визначеності (достовірності); невизначеності (ненадійності); ризику (імовірнісної визначеності).
Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник достатньо точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі.
Рішення, які приймаються в умовах ризику - рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналізу ринку). Імовірність визначається як ступінь появи певної події та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов'язані з використанням математичного апарата. При прийнятті обґрунтованих рішень необхідно оцінити рівень ризику як об'єктивну (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб'єктивну (можливість втрат, встановлювану експертним шляхом). 

17.Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень.
 Основні  закони, що повинні враховувати  ОПР — це загальні закони, що  визначають поведінку людини, закони  зв'язку з зовнішнім середовищем,  соціально-психологічні і біопсихічні  закони.
1. Загальні  закони управління людиною:
- закон  єдності біологічного та соціального
- закон  єдності соціального й несвідомого
- закон  послідовності розвитку
- зростання  ентропії
- відносності  поводження
- кумулятивного  впливу зовн чинників
2. Закон  інерційності людстких систем:
- загальний  закон інерції
- настановлення
- домінанти
3. Закони  звязку із зовн серед:
- відповідності  вимогам середовища
- адаптації
- впливу  норм і регламентації
4. Соц-психологічні  та біопсихічні закони:
- обмеженності  нормативно-правового поводження
- рефлекторного  х-ру д-сті
- традицій  і звичаїв
- економії  сил
- випереджувальної  дії реальності
- очікуваного  корисного ефекту
- впливу  емоцій та вольової детермінації  поведінки.у 

18.Загальні закони управління людиною. Закон інерційності людських систем.
1. Загальні закони  управління людиною
Закон єдності біологічного і соціального: Індивідуум у своєму поводженні, звичках  запрограмований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії  людини визначаються не тільки поточними  стимулами, але і всім досвідом його попереднього життя.
Закон єдності соціального несвідомого: Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але і неусвідомленими мотиваційними причинами.
Закон послідовності розвитку: У природі  і єдності зміна розвитку відбувається після виникнення відповідних передумов. За первісними успіхами, як правило, можуть випливати зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Необхідна поетапна реалізація прийнятих рішень.
Закон зростання ентропії: Ізольовані організаційні  системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний при відсутності протидіючих сил.
Закон відносності поводження: У механізмах роботи мозку усе відносно. У різних умовах ці самі подразники сприймаються по-різному і викликають різні реакції. Поводження людини не підпадає під лінійні закони, воно недетерміновано. Можна лише прогнозувати його дії імовірнісними методами.
Закон кумулятивного впливу зовнішніх  впливів: Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а їх ряд. Тому, доцільно враховувати різноманіття та стохастичність соціальних і психологічних явищ у різних ситуаціях, а також та обставина, що кожна людина переслідує свою мету.
2. Закон інерційності  людських систем
Загальний закон інерції: Почавши працювати  в одному напрямку, людський мозок має схильність працювати в тому ж напрямку і при інших зовнішніх подразниках. У кожної людини виробляються визначені звички, навички, що дозволяють, якщо не визначати конкретні його дії, то, принаймні, прогнозувати.
Закон установки: Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами цінностей, що визначають стан готовності, схильності особистості до видів діяльності і ступінь її активності.
Закон домінанти: Кожна людина схильна до визначеного сприйняття, способу мислення, способів дії і форм поведінки на основі наявних у кожної людини в нервовій системі вогнищ збудливості. Порушення зв'язується не з поточними факторами, а з минулим досвідом, обставинами. При цьому виявляється схильність до визначеного сприйняття дійсності, способу мислення, способів дії і форм поводження. Сформовані домінанти не переборюються словами і логікою переконання доти, поки не з'явиться новий досвід, що руйнує старі домінанти. 

19.Закони зв'язку з зовнішнім середовищем. Соціально-психологічні і біопсихічні закони.
1. Закони зв'язку  з зовнішнім середовищем
Закон відповідності вимогам середовища - Ступінь прояву особистих якостей  і реалізація можливостей людини визначається вимогами навколишнього  середовища. Гарні умови життя, праці, побуту знижують незадоволеність, але не стимулюють здатність до розвитку. Чим кращі умови життя, тим вищі вимоги до людини.
Закон адаптації - Усі реакції людини, її вчинки і дії спрямовані на усунення шкідливих зовнішніх впливів  і досягнення сприятливих умов з  метою забезпечення своєї життєдіяльності. Усе, що не пристосується до навколишнього середовища, вимирає.
Закон впливу норм і регламентації - Діюча  норма виражає типові соціальні  зв'язки і відносини для більшості. Дотримання норм - обов'язок людини. Однак  зайва регламентація придушує активність особистості, творчу самостійність.
2. Соціально-психологічні і біопсихічні закони
Закон обмеженості нормативно-правового  поводження - Встановлені формальні вимоги мають обмежену силу. Органи керування повинні мати повноваження й обов'язки відповідно до функцій. При цьому повинна дотримуватися домірність відповідальності об'єкту і характеру повноважень.
Закон рефлекторного характеру діяльності - В основу діяльних актів людини покладені безумовні й умовні рефлекси, що забезпечують біологічне і соціальне виживання, саморозвиток людини. Людина, у першу чергу, підкоряється безумовним рефлексам. Ієрархічний (суспільний) рефлекс генетично визначає необхідність боротьби за місце соціальної ієрархії. Рефлекс мети - основний фактор породження життєвої енергії, завдяки чому створюються (формуються) умови для досягнення мети.
Закон традицій і звичаїв - Звичаї - історично сформовані і передані в процесі еволюції порядки, правила поведінки, а традиції - гальмо. Знищення традицій і звичаїв руйнує організацію, а насаджувана нова культура може бути засвоєна тільки в молодому віці. Традиції можуть мінятися лише зі зміною поколінь.
Закон економії сил - Витрати праці люди прагнуть зменшити, а її результати використовувати максимально. Людина споконвічно запрограмована удосконалювати, полегшувати працю. Закон породжує лінь.
Закон випереджувальної дії дійсності - Людський мозок може приймати рішення з  визначеним тимчасово - просторовим  попередженням майбутніх подій. Усі реакції людини, її дії не вільні від минулого і не відбуваються поза зв'язком з перспективою.
Закон очікуваного корисного ефекту -Людина не може прийняти і виконати рішення, що не обіцяє одержання корисного ефекту.
Закон впливу емоцій і вольової детермінації поведінки - Живі системи стимулюються до дій позитивними емоціями. Позитивні емоції викликають приплив енергії, підвищення тонусу організму. При виникненні конфлікту між розумом і почуттям частіше перемагає почуття. Однак людина здатна свідомо регулювати свої дії і вчинки відповідно до поставленої мети, хоча воля - не завжди вирішальний фактор його активності. Необхідно враховувати і сферу можливої несвідомої поведінки. 

20.Методи розробки господарських рішень.
Методи  розробки господарських  рішень - набір заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямований на формування ГР. Найбільш поширеними методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, методи математичного програмування, евристичні, активізуючі, експертні методи, метод сценаріїв, метод дерева рішень. 

21.Аналітичні, статистичні та математичні методи.
Аналітичні  методи. Аналітичний метод - цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дозволяє розкласти складний об'єкт на складові частини, дослідити їх, а отримані результати об'єднати за допомогою іншого логічного прийому – синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.
Засновані на роботі керівника чи фахівця з  набором аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами  виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків чи логічних виразів. Основу цих методів складають: теорія ймовірностей, теорія масового обслуговування.
Статистичні методи . Засновані на використанні інформації про минулий позитивний досвід організації (ряду інших організацій) у певній сфері діяльності.
Реалізуються  через збір, обробку й аналіз статистичних матеріалів, як отриманих у результаті реальних дій, так і створених  штучно, шляхом статистичного моделювання  на ЕОМ.
Різновиди методів: послідовний аналіз і метод статистичних іспитів.
Статистичні методи можна застосовувати як на стадії розробки, так і на стадії вибору рішень. На стадії розробки після  вироблення попереднього рішення воно обговорюється з колегами свого  чи родинного підприємства для врахування їх позитивного досвіду (фільтр). Потім приймається остаточне рішення. На стадії вибору остаточного рішення у працівників підприємства вже є в наявності (в ЕОМ чи у виді різних картотек) постійно поповнюваний набір рішень. На самій початковій стадії розробки рішень працівники використовують позитивний досвід інших організацій та з його врахуванням приймають остаточне рішення. Потім це нове рішення з результатами виконання також ввійде до набору рішень.
Математичні методи. Охоплюють безліч методів, серед яких найбільш поширені оптимізаційні методи.
Метод математичного програмування дозволяє розраховувати кращий варіант рішення  за критеріями оптимальності (мінімум  часу, максимум якості тощо) програми дій  рішення. На основі вихідної інформації будується цільова функція (головна мета прийняття рішення) та її обмеження (як економічного, так і неекономічного характеру), на основі чого знаходиться оптимальний план за допомогою методів нелінійного і динамічного програмування, графічного, симплексного методів. Метод ефективний тільки за наявності чітко сформульованої мети. 

22.Експертні методи та умови  їх застосування.
Сутність  методу експертних оцінок полягає в  раціональній організації проведення експертами аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень й обробкою їх результатів. Узагальнена думка групи експертів приймається як рішення проблеми. Виділяють індивідуальні та колективні методи експертної оцінки. Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок експертів-фахівців відповідного профілю незалежно один від одного (інтерв'ю та аналітичні експертні оцінки). Основними перевагами індивідуальних методів є: можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта й обмеженість психологічного тиску на окремого працівника. Однак ці методи мало придатні для прогнозування найбільш загальних стратегій через обмеженість знань окремого фахівця-експерта про розвиток суміжних галузей. Методи колективних експертних оцінок ґрунтуються на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об'єкту аналізу.
Основні умови застосування експертних методів: до складу експертної комісії повинні входити загальновизнані фахівці у відповідній області розробки господарського рішення; рішення, прийняті членами експертної комісії, повинні бути безумовними для учасників, що представляють на оцінку свої варіанти рішень; області застосування експертних методів повинні давати учасникам переваги перед іншими. Для одержання якісного прогнозу до учасників експертизи пред'являється ряд вимог, основними з яких є: високий рівень загальної ерудиції; глибокі спеціальні знання в оцінюваній галузі; здатність до адекватного відображення тенденції розвитку досліджуваного об'єкта; наявність психологічної установки на майбутнє; наявність виробничого і (чи) дослідницького досвіду в розглянутій галузі. 

23.Характеристика евристичного програмування.
Евристичне  програмування - методи розв'язання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень. Евристика - сукупність прийомів дослідження, методика постановки питань та їх рішення; метод навчання за допомогою навідних запитань, а також теорія такої методики. Етапи методу: визначається головна мета дій та встановлюється її тип; інтуїтивно вибирається деякий варіант дій для досягнення мети; якщо вибір варіанту невдалий, то так само перевіряється другий спосіб дій, потім, якщо треба, третій і т.д., доки не буде знайдено спосіб, що дозволяє досягти головної мети; якщо всі можливі варіанти перевірено, а досягнення головної мети не гарантується, то з неї виділяються окремі цілі, які класифікуються за типами (для їх досягнення вибираються відповідні способи дій так, як при пошуку способу досягнення головної мети); якщо будь-які часткові цілі не можуть бути досягнуті ні одним із проаналізованих варіантів, то кожну з них ділять на окремі цілі більш низького класу, для яких також відшукуються способи досягнення. Цей процес треба продовжувати доти, поки не буде знайдено спосіб досягнення головної мети, чи не буде встановлено, що всі окремі цілі або значна частина головної мети дій можуть бути досягнуті.
Методи  евристичного програмування використовують в об’ємних завданнях, в ситуаціях  з малим резервом часу, а також  при розв'язанні слабо структурованих завдань, не виражених кількісно  в явній формі. 

24.Види евристичних методів.
Методи групової роботи поділяють наступним чином: метод "мозкової атаки ("мозкового штурму”) (пряма "мозкова атака" ; зворотна "мозкова атака", метод «подвійної мозкової атаки»); метод дискусії ; метод ключових питань; метод вільних асоціацій; метод інверсії; метод аналогії; метод номінальної групи; метод синектики; метод 635; метод Дельфі.
Різновиди методів індивідуальної роботи: очікування натхнення; метод  Меттчета.  

25.Ділові та організаційно-діяльнісні ігри.
Ділові  ігри - імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учасник отримує певну роль. За допомогою ЕОМ імітуються всі ті параметри, що: а/ можуть бути формалізовані у вигляді моделі, в якій значення вихідних параметрів не залежать від суб’єктивних факторів, б/ залежать від багатьох факторів, і тому їх загальний вплив спричинює якийсь певний розподіл ймовірностей. Учасники гри поводять себе таким чином, ніби вони справді виконують доручену їм роль, причому реальна ситуація замінюється певною моделлю.
Ділові  ігри (аналіз ситуацій, рольові, імітаційні) дозволяють вирішувати задачі в умовах невизначеності, ризику, конфліктних ситуаціях. Методика їх використання на практиці добре розроблена та не викликає особливих труднощів.
Організаційно - діяльнісні ігри (ОДІ) - спеціальний засіб та метод вирішення унікальних задач, обґрунтування прийняття найскладніших ГР, що виступає як досить універсальна й ефективна форма організації, розвитку та дослідження колективної розумової діяльності, методологічного мислення. На відміну від ділових ігор, ОДІ - принципово новий клас ігор, застосування яких вимагає спеціальної підготовки. Види ОДІ: організаційно-комунікативні, організаційно-розумові, проблемно-ділові, проблемно-орієнтовані, ділові, апробаційно-пошукові, інноваційні ігри]. Виділяються три етапи, що можуть повторюватися при рішенні окремих аспектів проблеми та формуванні загальної концепції: робота в групах щодо обговорення прийнятих рішень (дискусії); аналіз ходу гри й отриманих керівництвом і гравцями результатів (рефлексії).  

26.Метод сценаріїв.
Метод сценаріїв - набір прогнозів по кожному розглянутому рішенню щодо його реалізації, а також можливого позитивного і негативного наслідків. Одним з основних завдань при розробці сценарію є визначення факторів, що характеризують ситуацію і тенденції її розвитку, формування альтернативних варіантів динаміки їх зміни. Головна вимога, що пред'являється до розробленого сценарію, це відповідність отриманого результату поставленій меті. При розробці, чи виборі реалізації ГР, метод сценаріїв виконується в такий спосіб:  керівник підрозділу складає докладний опис завдання: мету, ситуацію і проблему;  одному з досвідчених працівників доручається розробити варіанти рішення проблеми; фахівцю, що володіє ще і літературними здібностями, дається завдання скласти сценарій можливого проходження рішення і передбачуваних результатів, а також реакцій на ці результати зацікавлених фахівців;  текст сценарію розсилається всім працівникам, що на різних стадіях повинні взяти участь у розробці та реалізації рішення; скликається нарада по обговоренню сценарію.
Можливі три варіанти результатів обговорення: повне схвалення сценарію і ствердження  технологій розробки і реалізації рішення, внесення в нього корективів, ствердження  технології розробки і реалізації рішення, очевидна незгода і переробка сценарію; складання остаточного сценарію для введення в базу дані компанії. Структура сценарію складається зі змістовної частини і кількісних параметрів.  

27.Сутність та види методу «дерево цілей».
Для кількісної оцінки пріоритету різних напрямків розвитку широко використовується граф — "дерево цілей". "Дерево" - використання ієрархічної структури, одержаної шляхом поділу загальної мети на окремі цілі, а їх, у свою чергу, на детальніші складові - нові підцілі, функції тощо. Побудова "дерева цілей" - досить складна і трудомістка робота. Доцільно починати її із складання консультантами або експертами так званого сценарію. При використанні "дерева цілей" з кількісними показниками як засобу прийняття рішень, його можна назвати "деревом" рішень. За більшої деталізації мети щодо рівня функцій говорять про "дерево" цілей і функцій. У разі аналізу мети наукових досліджень доцільніше говорити про "дерево" проблем, при розробці прогнозів - "дерево" напрямів прогнозування.
Метод дерева рішень заснований на аналізі графічних зображень зв'язків основних і наступних варіантів ГР за основними результатами кожного рішення й очікуваної ефективності. Основні етапи  розробки чи вибору ГР за методом дерева рішень: складання нової мети розвитку чи удосконалення компанії; збір матеріалів про реальний стан справ у компанії за новою метою; формулювання проблеми як різниці між новою метою й узагальненою ситуацією в компанії; вибір чи розробка критеріїв оцінки проблеми; декомпозиція проблеми на самостійні складові частини; пошук ресурсів і виконавців дозволу проблем; розробка варіантів основних рішень і їх передбачувана ефективність; для кожного варіанта основних рішень - розробка варіантів рішень, що деталізують; для кожного варіанта рішення, що деталізує, - розробка варіантів чергового набору рішень, що деталізують, і т.д.; оцінка впливу кожної області взаємодіючих рішень на ефективність дій і можливості досягнення мети; вибір найбільш прийнятних сполучень варіантів рішень; практична реалізація обраного варіанта сполучення рішень. 

28.Прогнозування та аналіз господарських рішень.
Основні задачі прогнозування:
розробка  прогнозу ринкової потреби у кожному  конкретному виді споживчої вартості у відповідності з результатами маркетингового дослідження;
визначення  основних економічних, соціальних та науково-технічних тенденцій, які мають вплив на потреби в різних видах корисного ефекту;
вибір показників, які мають суттєвий вплив  величину корисного ефекту продукції, яка прогнозується;
вибір методу прогнозування та періоду  упередження прогнозу;
прогнозування показників якості нової продукції  з урахуванням часу  та інших  чинників;
прогноз організаційно-технічного рівня виробництва  по стадіях життєвого циклу продукції;
оптимізація прогнозних показників якості по критеріях  максимального корисного ефекту при мінімальних сукупних витратах за життєвий цикл продукції;
обґрунтування економічної доцільності розробки нової або підвищення якості та ефективності продукції, яка випускається, виходячи з наявності ресурсів. 

29.Основні задачі та ключові принципи прогнозування господарських рішень.
Основні задачі прогнозування: визначення проходження процесу зміни об’єкта прогнозування протягом майбутнього періоду; обґрунтування економічної доцільності розробки ГР, виходячи з наявних ресурсів та пріоритетів.
Ключові принципи прогнозування  господарських рішень: системність (взаємопов’язаність і підпорядкованість прогнозів розвитку об’єктів прогнозування та прогностичного фону); комплектність (необхідність врахування технічних, технологічних, соціальних та інших аспектів діяльності підприємства); неперервність (коригування прогнозу при появі нових даних про об’єкт); варіантність (забезпечення співставленності варіантів аналізу за різними характеристиками); адекватність (врахування імовірнісного характеру реальних процесів основних тенденцій та оцінка імовірності реалізації  визначеної тенденції); оптимальність (можливість вибору найкращого варіанту); своєчасність (отримання прогнозів з визначеним ступенем точності); надійність (отримання надійних прогнозів); простота методики прогнозування для розуміння та використання. 

30.Сутність та принципи аналізу господарських рішень.
Сутність  та принципи аналізу господарських  рішень підпорядковані законам діалектики та пов’язані зі специфічними принципами аналізу: принцип єдності аналізу та синтезу - розподіл певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх в цілому у взаємозв’язку та взаємозалежності; принцип відокремлення ведучої ланки (принцип ранжування проблем) та другорядних проблем передбачає постановку цілей та визначення способів її досягнення; принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за різними характеристиками (обсяг, якість, строки виконання); принцип кількісного визначення; принцип оперативності та своєчасності.
Головна задача ОПР полягає в проведенні аналізу з забезпеченням максимального співставлення різних за своєю сутністю варіантів дій з урахуванням факторів – часу, якості об’єкту, інфляції, ризику, невизначеності тощо. Основні правила забезпечення порівняння альтернативних варіантів: кількість альтернативних варіантів повинна бути не менша двох; формування альтернативних варіантів повинно здійснюватися на основі умов забезпечення високої якості та ефективності господарських рішень. 

31.Методи аналізу господарських рішень та їх інструментарій.
Метод порівняння
Порівняння - розгляд одного явища в зв'язку з іншим для встановлення подібностей  чи відмінностей, переваг чи недоліків  між ними. Метод дає можливість оцінити роботу фірми, визначити відхилення від показників, з якими здійснюється порівняння, встановити причин та виявити резерви. Основні види порівнянь: порівняння звітних і планових показників; планових показників і показників попереднього періоду; щоденних показників роботи підприємства; порівняння з даними провідних підприємств, середньогалузевими даними тощо.
Індексний метод
Метод заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня  в минулому чи до рівня аналогічного явища, прийнятого за базовий.
Балансовий метод
Співставлення взаємопов'язаних показників господарської  діяльності з метою оцінки їх взаємного  впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих в процесі різних співставлень.
Метод ланцюгових підстановок 
Метод використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний  загальний показник чи функцію.
Графічний метод
Графік - геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв'язки і відносини. На графіках зручно знаходити значення функцій за відповідним значенням аргументу.
Факторний аналіз
Передбачає  встановлення сили впливу факторів на функцію або результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат) з метою ранжування факторів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції.
Функціонально-вартісний  аналіз
Аналіз  спрямований на підвищення корисного  ефекту на одиницю сукупних витрат. Задачі ФСА: досягнення найкращого співвідношення між ефективністю роботи апарата управління та витратами на його утримання; зниження собівартості продукції, що випускається, і підвищення її якості; підвищення продуктивності праці управлінських працівників і робітників виробничих підрозділів; оптимізація використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; скорочення чи усунення браку.
Матричні  методи
Матричний метод відноситься до об'єктивних методів розробки рішень. Метод реалізує вибір кращого рішення з набору альтернатив на основі компромісу ознак (критеріїв), досягнутих зацікавленими сторонами.
Інструментарій  методів аналізу: зведення та групування ;абсолютні та відносні величини ; середні величини; динамічні ряди; суцільні та вибіркові дослідження; деталізація та узагальнення . 

32.Обґрунтування господарських рішень.
Обґрунтування ГР - підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реально існуючим обмеженням. Наукова обґрунтованість рішень, їх оптимальність залежать, з одного боку, від ступеня досконалості методів, що використовуються у процесі розробки та реалізації рішень, з іншого - від рівня знань і володіння персоналом комплексом методів. У зв'язку з цим, викликає цікавість: загальна характеристика всієї сукупності наукових методів, що використовуються при прийнятті ГР; визначення кращої області використання певної групи методів (окремого методу), залежно від типу рішення; умови, у яких приймаються рішення. 

33.Методичні основи обґрунтування господарських рішень.
Вибір методів для обґрунтування конкретних ГР повинен включати: аналіз господарської задачі щодо її змісту, можливості формалізації; вибір методів для пошуку оптимального варіанта рішення; визначення правил і умов застосування методів, які обрано. Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно. Однак у кожному конкретному випадку пріоритетною є одна група методів, на вибір якої впливають: масштаб задачі, що розв’язується (глобальні і локальні); довгостроковість рішень (оперативні, тактичні, стратегічні); умови ПР (визначеності, ризику, невизначеності).
При розробці ГР найбільш точний результат можна  одержати, застосовуючи математичні  методи на основі формалізації завдання, хоча цей шлях і є досить складним. Викладені вище судження, а також  ряд інших особливостей діяльності керівника, вказують на необхідність акцентування уваги ОПР саме на неформальні аспекти цього процесу. З цією метою доцільним є використання переліку питань, що у певній мірі можуть сприяти правильній і свідомій спрямованості думок на даному етапі роботи ( наприклад, такі питання: Що виграє фірма (менеджер) при прийнятті цього рішенні? Чи існує взагалі потреба в якому-небудь рішенні? Чи буде певне рішення краще іншого? Чи принесе користь (чи шкоду) іншим дане рішення? Чи будуть потрібні нові рішення після обраного рішення?). По можливості відповіді варто сформулювати кількісно. 

34.Підходи до обґрунтування та вибору господарських рішень.
Можливо виокремити три підходи до обґрунтування  та вибору рішень: концепція математичного  вибору рішень (нормативний підхід); якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід); комплексна (змішана) концепція рішень.
У рамках математичної теорії прийняття рішень за допомогою нормативних моделей вибір найкращих альтернатив здійснюють, виходячи з заданого критерію та ситуації, у якій приймаються рішення. Нормативні моделі наголошують на тому, як ОПР повинна підходити до прийняття рішень. Теорія заснована на припущенні, що всі ОПР є "економічно мислячими" людьми та намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток). Однак у житті ОПР не завжди прагнє максимізувати економічний результат, а приймає задовільне, "досить гарне" рішення. У цьому випадку, при прийнятті рішень можуть використовуватися такі критерії, як: "прийнятна величина прибутку", "надійне виконання плану" тощо. Математична теорія прийняття рішень не дає рецептів для демонстрації того, як фактично повинні прийматися рішення.
Спроби  осмислити справжні причини прийняття  рішень привели до виникнення дескриптивних моделей. В основі методу лежить поведінкова теорія прийняття рішень, яка носить яскраво виражений пояснюючий характер (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає характер (якими повинні бути рішення). У ній використовуються психологічні моделі, в яких враховуються процеси та сили, що пояснюють реальну поведінку ОПР. Особисті якості ОПР є визначальними при виборі рішення. Далеко не всі керівники прагнуть до максимізації певного критерію, тому що люди по-різному відносяться до ризику і до оцінки очікуваних наслідків прийнятих ними рішень, а також до їх впливу на досягнення цілей інших людей чи груп. Опис того, чим керується ОПР, використання нею аргументів, технологічних аспектів цього процесу - важливе й складне завдання. Ця складність збільшується тим, що багато кількісних оцінок рішення(наприклад, "ваги" цілей і критеріїв) носять суб'єктивний характер.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

35.Комплексний підхід до обґрунтування господарських рішень.
Багато  рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей. Такий комплексний підхід має наступні особливості.
Побудова  комплексних методик обґрунтування  рішень, що сполучають у собі застосування взаємодоповнюючих методів:
структуризація (структурування) - визначає місце і  роль об'єкта дослідження у вирішенні  завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об'єднання), виділяє основні елементи, встановлює стосунки між ними. Процедури структуризації дозволяють представити структуру завдання у вигляді, зручному для послідуючого аналізу з метою досягнення бажаного результату;
характеризація, як метод, повинна описувати визначену  систему характеристик, що кількісно  розкривають структуру проблеми;
оптимізація - припускає вибір найкращого варіанта рішення за конкретних умов.
Застосування  цих методів дає можливість знижувати  невизначеність у процесі обґрунтування  рішення та підвищує ефективність діяльності ОПР.
Сполучення  формальних і неформальних методів  обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес прийняття рішення на всіх його етапах обов'язкове.
Комплексний підхід дає можливість сконцентрувати неформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, за якої приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах рішення проблеми, що виникла. При цьому виявляються й стають більш ясними сховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються до моделі всього процесу. 

36.Контроль за ходом виконання господарських рішень та його види. 

37.Особливості функціонування підприємств за умов невизначеності.
В умовах конкурентної боротьби, що пов'язана  з постійними змінами на ринку, питання, пов'язані з управлінням підприємством , потерпають деяких змін. З’являється потреба:
наявності великої кількості аналітичного матеріалу, необхідного для аналізу  та прийняття управлінських та інших  видів рішень;
моніторингових  дослідженнях ринку та зіставлення  наявної маркетингової стратегії і стратегії менеджменту з вимогами ринку ;
більш широкого використання сценарних підходів при плануванні діяльності підприємства (песимістичних, оптимістичних і  інших видів прогнозів із проведенням  аналізу можливості випадання подій) і максимально можливого врахування усіх видів невизначеності.
     Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також присутні і безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком :
невизначеності  у визначенні планового періоду  і, зокрема, періоду, на який розробляється  стратегія розвитку підприємства;
невизначеності  при формуванні цілей підприємства та при виборі пріоритетів у визначених цілях, що може бути обумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;
помилок в оцінках дійсного стану справ  всередині самого підприємства і  його місця на ринку, що у свою чергу  може бути спричинено цілим рядом  причин об'єктивного і суб'єктивного  характеру;
недостатньо повної або помилкової інформації перспектив розвитку даного підприємства і ринку  в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;
можливих  збоїв при розробці  чи реалізації стратегії розвитку підприємства;
невизначеності  при контролі й оцінці результатів діяльності підприємства. 

38.Сутність та основні причини невизначеності.
Невизначеність  – це об’єктивна неможливість отримання абсолютного знання про об’єктивні й суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність параметрів системи.
В залежності від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності:
1.Статистична – якщо невизначені параметри можуть спостерігатись достатню кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання експерименту, в цьому випадку можна визначити частоту, яка розглядається як ймовірність настання події, ця ймовірність називається об’єктивна. Визначається на основі реальних даних.
2.Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) – коли подія повторюється не часто, або зовсім не спостерігалась і можлива її реалізація тільки в майбутньому. Ймовірність в цьому випадку розглядається як ступінь впевненості, що ця подія відбудеться, тобто - це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі допитів, опитувань, ймовірностей.
Причини виникнення невизначеності:
1)Неможливість  точного прогнозу багатьох процесів, пов’язаних з економікою( НТП,  природні явища, розвиток смаків  споживачів, тощо);
2)Можливо  говорити про економічно оптимальну  неповноту інформації, часто більш  доцільно працювати з неповною  інформацією, ніж збирати дорогу)
3)Нерідко  частина інформації приховується  з певних економічних, соціальних  та політичних причин 

39.Видова класифікація невизначеності.
Економіка ринкового типу передбачає існування  найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб'єктів господарювання. Найбільш поширеною в практиці обґрунтування господарських рішень є класифікація невизначеності за ступенем настання події, яка дає можливість відокремити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Залежно від засобів визначення ймовірності, розрізняють два типи невизначеності – статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді говорять, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична – то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид ймовірності зустрічається рідко – найчастіше можна зустріти змішаний вид.
40.Врахування фактору невизначеності в управлінні підприємством та засоби її зниження.
Розвиток  фірми в умовах ринкової економіки на кожному з етапів повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також присутні і безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком: невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства; невизначеності при формуванні цілей підприємства та при виборі пріоритетів у визначених цілях, що може бути обумовлено наявністю ряду альтернативних цілей; помилок в оцінках дійсного стану справ всередині самого підприємства і його місця на ринку, що у свою чергу може бути спричинено цілим рядом причин об'єктивного та суб'єктивного характеру; недостатньо повної або помилкової інформації перспектив розвитку даного підприємства і ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі; можливих збоїв при розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності при контролі й оцінці результатів діяльності підприємства.
На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне  для прийняття рішень, забезпечується: збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань; обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та визначення причин, форм і наслідків невизначеності; розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і одержанням у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об'єкту управління та навколишнього середовища. 

41.Характеристика критеріїв обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності.
Правило максимін (критерій Вальда).
Вважається  фундаментальним критерієм. Називають  критерієм песиміста, оскільки він  орієнтується на кращий з гірших результатів. Особа, яка приймає рішення, в цьому випадку мінімально готова до ризику. Припускаючи максимум негативного розвитку стану зовнішнього середовища, вона не стільки бажає виграти, скільки не програти.
За цим  критерієм обирається стратегія, що гарантує максимальне значення найгіршого виграшу (стратегія фаталізму). З цією метою, у кожному рядку матриці фіксують альтернативи з мінімальним значенням вартості капіталу і з відзначених мінімальних вибирають максимальне. Альтернативі з максимальним значенням із усіх мінімальних надається пріоритет.
Використовується  в тих ситуаціях, коли обирається стратегія управління, виходячи з  вимоги отримання максимально можливого  прибутку (виграшу) в найгірших умовах. Можна застосовувати у випадках, коли: помилки при виборі стратегії поведінки можуть привести до катастрофічних наслідків; коли рішення можна застосовувати тільки один раз і в майбутньому його вже не вдасться змінити.
Правило максімакс.
Критерій  оптимізму відповідає оптимістичній  наступальній стратегії. При цьому  не приймається до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого.
Відповідно  до цього правила, вибирається альтернатива з найвищим досяжним значенням вартості капіталу. При цьому особа, яка  приймає рішення, не враховує ступінь  ризику від несприятливої зміни навколишнього середовища. Використовуючи це правило, визначають максимальні значення для кожного рядка і вибирають найбільше з них.  Загальний недолік правил максімакса і максіміна - використання тільки одного варіанта розвитку ситуації для кожної альтернативи при обґрунтуванні рішень.
Правило мінімакс (критерій Севіджа).
Мінімакс  орієнтований на мінімізацію жалю з  приводу втраченого прибутку і допускає розумний ризик заради отримання  додаткового прибутку.
Розрахунок  критерію складається з чотирьох етапів:
Знаходимо кращий результат кожної графи (максимум ).
Визначаємо  відхилення від кращого результату кожної окремої графи, тобто  . Отримані результати створять матрицю ризику (жалю), тому що її елементи — це недоотриманий прибуток від невдало прийнятих рішень, допущених через помилкову оцінку можливості реакції ринку.
Для кожного  рядка матриці жалю знаходимо  максимальне значення.
Обираємо  рішення, при якому максимальний жаль буде менше інших.
Критерій  використовується тоді, коли необхідно обрати стратегію захисту об'єкту від занадто великих втрат. Використання критерію Севіджа є доцільним тільки за умови достатньої фінансової стабільності підприємства, коли є впевненість, що випадковий збиток не приведе до повного краху.
Правило Гурвіца.
Відповідно  до цього правила максімакс і  максімін сполучаються зв'язуванням  максімуму мінімальних значень  альтернатив. Це правило називають  ще правилом оптимізму — песимізму. Оптимальну альтернативу можна розрахувати  за формулою:
, де  — коефіцієнт оптимізму, =1..0 (при =1 альтернатива вибирається за правилом максімакс, при =0 - за правилом максімін).
В основу правила покладено використання критерію Гурвіца. Застосовуючи правило Гурвіца, враховують більш істотну інформацію, чим при використанні правил максімін і максімакс. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

42.Матриця прибутків і матриця витрат, особливості їх побудови.
Для прийняття  рішень в умовах невизначеності і ризику за допомогою статичної ігрової моделі вхідна інформація задається у вигляді матриці, рядки якої – це можливі альтернативні рішення, а стовпчики – стани системи (середовища).
Кожній  альтернативі рішень і кожному стану  системи (середовища) відповідає результат ( наслідок рішення), який визначає витрати або виграш при виборі даної альтернативи рішення та реалізації даного стану системи.
- альтернатива -того рішення; ( ); - можливий - стан зовнішнього середовища; ( ); - результат (наслідок рішення). в загальному вигляді - неперервна функція аргументів та , що позначає значення вартості капіталу, яке приймається альтернативою за стану навколишнього середовища .
Матриця придатна для ситуації, коли: існує  кінцева кількість розглянутих альтернатив дій і станів навколишнього середовища; має місце функція результатів, що зараховує кожній альтернативі однозначний ефект у формі, наприклад, вартості капіталу, доходів, прибутків тощо; вартість капіталу або отриманий прибуток (збиток), буде єдино важливою цільовою величиною.
Матриця прибутків 

 
 
 
43.Теорія корисності в системі процесів прийняття рішень.
Для задач  прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності принцип оптимальності  вибору часто описується за допомогою  функції корисності. Корисність виражає ступінь задоволення особи від споживання товару або виконання будь-якої дії. В економічному аналізі корисність часто застосовується для того, щоб описати пріоритет при ранжуванні наборів споживчих товарів та послуг. Корисність вимірюють в довільних одиницях, що називаються одиницями корисності, які можна пов’язати з іншими одиницями, наприклад, грошовими. Людина завжди обирає той варіант, корисність якого з її точки зору максимальна. Аксіоми раціональної поведінки наведено в роботі Дж. Фон Неймана та О. Моргенштерна - аксіоми повноти, транзитивності; неперервності, незалежності, нерівних ймовірностей, складеної лотереї За умови виконання цих аксіом, автори довели теорему про існування деякої функції, яка регулює раціональний вибір, - функції корисності.
Функцією  корисності називається деяка функція , визначена на множині переваг, якщо вона монотонна, тобто з того, що , випливає . Для визначення корисності використовують поняття лотереї. Для цього експерту пропонують порівняти дві альтернативи: значення показника ; лотерею: отримати з ймовірністю або з ймовірністю - . 

44.Детермінований еквівалент лотереї, премія за ризик та страхова сума.
Детермінований  еквівалент лотереї  L — це гарантована сума х , отримання якої еквівалентне участі в лотереї, тобто x ~ L. Отже х визначається з рівняння: 
U(x) = М(U(X)), або х = U-1(M(U(X))),
де U-1 (•) — функція, обернена до функції U(x)).
Сподіваний  виграш та детермінований еквівалент, що їх визначено вище, стосуються лотереї із скінченим числом "можливих” виграшів. Якщо можливі виграші описуються щільністю розподілу f(x), то сподіваний виграш у цій лотереї дорівнює:
х = М(Х) = -??+?xf(x)dx,
а детермінований еквівалент х можна знайти із співвідношень:
U(x) =U=  М(U(X))= -??+?xf(x)dx,
Страховою сумою (СС) називають величину детермінованого еквівалента, взяту з протилежним знаком:
За своїм фізичним змістом премія за ризик (надбавка за ризик) ?(Х)
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.