Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Державний борг

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


   Вступ 

   Державна  заборгованість – одна з характеристик  сучасних національних економік. У  теперішній час майже неможливо  знайти державу, яка була б спроможна обходитися без запозичень. Використання державою позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов’язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів. За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте в іншому випадку збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність.
   Борг  є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці  зростають доходи, зростають, зростають  і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.
   Головними факторами, що впливають на відносні й абсолютні показники державного боргу, є дефіцит державного бюджету, зовнішньо-торгівельний дефіцит, рівень відсоткових ставок за позиками, накопичений обсяг боргових зобов’язань держави, рівень розвитку фінансових ринків, можливості залучення позичкових коштів із внутрішніх і зовнішніх джерел, динаміка інфляційних процесів, темпи зростання реального ВВП.
   Одним із перших вчених, який запропонував у  сфері державного регулювання економіки  позику для забезпечення повної зайнятості в економіці і стабільних темпів економічного зростання, був Дж. М. Кейнс. У творі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» він зазначав, що надмірне кредитування може зумовити швидше прискорення інфляційних процесів, ніж розширення інвестиційної активності, і висловив ідею, що державні інвестиції повинні компенсувати недостатні обсяги інвестицій приватного сектора [10].
   Дослідженню оптимальних джерел погашення державного боргу присвячені праці М. Максгрейвера, А. Лернера, Г. Роузена, Дж. Сакса та інших  зарубіжних економістів.
   До  дослідження соціально-економічних передумов і наслідків формування боргових зобов’язань державного та приватного сектора економіки, розробки концептуальних основ управління національним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи та розширення інвестиційного потенціалу реального сектора економіки в Україні доклали зусиль багато вітчизняних вчених, зокрема: Вахненко Т.П., Василик О.Д., Гавриленко Є., Гальчинський А.С., Савлук М.І., Федосова В.М., Юрій С.І.
   Метою курсової роботи є дослідження суті державного боргу та способів управління ним; проведення аналізу стану та управління державним боргом України за 2007-2009 роки.
   Завданням роботи є поглиблення та узагальнення теоретичних знань щодо сутності державного боргу та його управлінням. Також проведення налізу структури державного боргу за 2007 – 2009 роки, пошук шляхів вдосконалення управління ним.
   Актуальність  даної проблеми в тому, що з’ясування суті та економічної природи державного боргу має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в період фінансової кризи. Адже ще зовсім нещодавно державний борг у вітчизняній науці розглядався як явище, що негативно впливає на економіку країни.
   Але досвід багатьох країн свідчить про  те, що бюджетний дефіцит чи державний  борг у певних розмірах не має негативних наслідків для господарства країни. Але надмірний державний борг може призвести до серйозних негативних наслідків для економіки, які уповільнять її розвиток і спричинять зменшення доходів населення[6].
   Об’єктом  дослідження роботи є державний  борг України за 2007-2009 роки, його структура та динаміка.
   В першому розділі роботи розглянуті теоретичні основи державного боргу, його економічну сутність та механізми управління ним.
   В другому розділі проведено аналіз державного боргу за останні роки, а саме за період 2007-2009 років.
   В третьому розділі роботи розглянуто зарубіжний досвід управління державним  боргом та напрямки вдосконалення процесу  управління державним боргом в Україні.
 

    Розділ 1. Теоретичні основи державного боргу 

   
      Економічна  сутність державного боргу
 
   Державний борг – загальна сума боргових зобов’язань  з повернення отриманих та непогашених  кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].
   Державний борг – сума прямих договірних зобов’язань  органів державного управління перед економічними суб’єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами[5,228].
   Економічна  суть державного боргу виявляється  через такі дві його функції:
   1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
   2) регулюючу — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни [13].
   Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави  як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
   Внутрішній  державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).
   Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими  зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.
   Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли  в результаті запозичення держави  на зовнішньому ринку.
   Граничний обсяг внутрішнього і зовнішнього державних боргів визначається за ст.. 18 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що величина суми боргу не має перевищувати 60% фактичного річного ВВП України [4]. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити термінових заходів з метою зменшення суми державного боргу до встановленої величини і нижче.
   Граничні  величини державного боргу України, його структуру, джерела і терміни  погашення щорічно встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
   Джерелами погашення внутрішнього боргу є:
   - бюджетні кошти;
   - кошти, отримані від приватизації  державного майна;
   - нові запозичення.
   Джерелами погашення зовнішнього боргу  також можуть бути золотовалютні резерви країни [5, 216].
   Розмір  державного боргу розраховується у  грошовій формі, як непогашена основна  сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду  та включає операції за цей день[14].
   Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.
   Розрізняють поточний і капітальний державний  борг. Поточний борг – сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками. Капітальний борг – загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.
   Окрім цього, в Україні борг класифікується у фінансовій та статистичній звітності на державний прямий і державний гарантований. Гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями [2].
   Згідно  з прийнятою в світі методологією гарантії оплати боргів підприємств  такі борги, а також інші умовні зобов’язання не враховуються до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення боргу[6].
   Отже, як ми бачимо, державний борг це складний економічний механізм,який має свої особливості. Він поділяється на:
    зовнішній і внутрішній;
    прямий і гарантований;
    поточний і капітальний.
   Правильне розуміння сутності державного боргу має велике значення, адже він впливає на економіку країни і на рівень життя населення. Тому знання і розуміння цього механізму є дуже важливим для розвитку господарства. В наступному підрозділі детальніше розглядаються механізми управління державним боргом. 

   
      Механізм  управління державним боргом України
 
   Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел погашення державного боргу.  Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, настала криза в економіці[13].
   У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:
   1) пошук ефективних умов запозичення  коштів з точки зору мінімізації  вартості боргу;
   2) недопущення неефективного та  нецільового використання запозичених  коштів;
   3) забезпечення своєчасної та повної  сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;
   4) визначення оптимального співвідношення  між внутрішніми та зовнішніми  запозиченнями за умови збереження  фінансової рівноваги в країні;
   5) забезпечення стабільності валютного  курсу та фондового ринку країни.
   Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:
   - безумовності — забезпечення  режиму безумовного виконання  державою всіх зобов'язань перед  інвесторами і кредиторами, які  держава, як позичальник, прийняла  на себе при укладанні договору позики;
   - зниження ризиків — розміщення  і погашення позик таким чином,  щоби максимально знизити вплив  коливань кон'юнктури світового  ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;
   - оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;
   - зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури  боргових зобов'язань держави  між інвесторами-резидентами і  інвесторами-нерезидентами;
   - прозорості - дотримання відкритості  при випуску позик, забезпечення  доступу міжнародних рейтингових  агентств до достовірної інформації  про економічний стан у державі  для підтримки високої кредитної  репутації і рейтингу держави-позичальника.
   У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в країні; рівень інфляції; ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності; ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.
   Державний борг оцінюють за такими показниками:
    борг на душу населення – свідчить яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина країни;
    співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частка загального несплаченого боргу, що припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу. Цей показник дає змогу визначити на скільки обтяжливий борг для населення країни;
    відносна величина боргу (держаний борг/ВВП) залежить від:
    темпів зростання ВВП;
    рівня реальної процентної ставки, що впливає на величину виплат із боргу;
    обсягів бюджетного дефіциту [11].
   До  основних методів управління державним  боргом відносять: 
   - пролонгація боргу — форма добровільної згоди кредиторів на відстрочення виплат за зобов'язаннями боржника. Як правило, проводиться тоді, коли випуск нових позик на обслуговування раніше випущених є фінансово недоцільним;
   - списання/анулювання частини боргу  — відмова уряду від погашення  боргу. Анулювання боргів може  бути зумовлене фінансовою неспроможністю  держави, її банкрутством або  політичними мотивами. Найчастіше подібний механізм застосовується до найменш розвинутих країн, нездатних погасити свої зобов'язання навіть у віддаленій перспективі. За певних умов часткове списання боргу економічно вигідне і кредиторам;
   - викуп боргу з дисконтом на  вторинному ринку — скорочення обсягу державного боргу через викуп власних боргів із дисконтом (знижкою) на вторинному ринку. Такий метод реструктуризації боргу можуть собі дозволити лише деякі країни-боржники, які мають у своєму активі значні обсяги золотовалютних резервів; 
   - обмін боргу на акції, національних  підприємств чи національну валюту  — одна із найпоширеніших ринкових  схем реструктуризації державного  боргу. Передбачає надання кредиторам  права продажу боргів з дисконтом  за національну валюту, на яку в результаті можна придбати акції національних компаній. Частіше використовується безпосередній обмін (своп) боргів на акції компаній, що перебувають у державній власності; 
   - тимчасовий мораторій на виплату  відсотків або частини основного  боргу — відстрочення сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов'язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення певних надзвичайних подій; - конверсія боргу — зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше — зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик); - консолідація боргу — зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення недержавний кредит короткострокових державних позик у довгострокові, об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конвертація можуть проводитись одночасно; 
   - реструктуризація зовнішнього боргу  проводиться у рамках Паризького клубу офіційних кредиторів (реструктуризація міжурядових позик і позик, гарантованих урядом) та Лондонського клубу приватних кредиторів (реструктуризація комерційного боргу). Борг перед МВФ і Світовим банком реструктуризації не підлягає [6]. Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно і стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.
   Отже, механізми управління державним  боргом є важливим інструментом в економіці країни, і правильне їх застосування може мати значний вплив на її розвиток.
 

    Розділ 2. Аналіз державного боргу України за 2007 – 2009 роки 

   2.1 Аналіз структури  і динаміки державного  боргу України 

   Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу. Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП [14].
   Якщо  ж брати до уваги проаналізований  в роботі період (2007-2009 роки), то ми бачимо що розмір державного та гарантованого державного боргу значно зріс. Так, розмір державного та гарантованого державного боргу станом на 31 грудня 2007 року становив 88,7 млрд. грн. Станом вже на 31 грудня 2009 року цей показник дорівнював близько 316,9 млрд. грн. Тобто розмір державного та гарантованого державного боргу за цей період зріс на 228,2 млрд. грн, тобто збільшився більше ніж у 3,5 рази. Детальніше структуру та динаміку державного боргу показано в таблиці 2.1.
 

    Таблиця 2.1 Аналіз динаміки державного та гарантованого державного боргу за 2007 – 2009 роки млрд. грн.
   Показник    2007 рік    2008 рік    2009 рік    Відхилення 2009 року до
   2007 року    2008 року
   +/-    %    +\-    %
   Загальна  сума боргу    88,7    189,4    316,9    228,1    257,1    127,5    67,3
   Прямий  державний борг:    - внутрішній
   - зовнішній
   71,3 
   17,8
   53,5
   130,7 
   44,7
   86
   227 
   91,1
   135,9
   155,7 
   73,3
   82,4
   218,4 
   411,5
   154,1
   96,3 
   46,4
   49,9
   73,7 
   103,9
   58
   Гарантований  борг:    - внутрішній
   - зовнішній
   17,5    1
   16
   58,7    2
   56,7
   89,9    14,1
   75,8
   72,4    13,1
   59,4
   415,1    1305,1
   361,0
   31,2    12,1
   19,1
   53,1    602,9
   33,7
 
   Як  ми бачимо, загальна сума державного боргу  значно зростала з року в рік. Аналізуючи структуру боргу, видно, що найбільшого зростання досягає сааме зовнішній борг, як прямий так і гарантований. Так, прямий зовнішній борг зріс з 53,5 млрд. грн у 2007 році до до 135,9 у 2009 році, тобто збільшився на 82,4 млрд. грн, або на 154,1%. Аналогічний показник по гарантованому боргу зріс із 16 млрд. грн. до 75,8 млрд. грн. за відповідний період, тобто зростання абсолютного показника становить 59,4 млрд. грн., а у відносному розрахунку він дорівнює 361%. Одним з факторів, який мав вагомий вплив на даний процес, стало падіння курсу гривні через світову фінансову кризу. Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становить 18,2 млрд. грн. і спричинене стрімким зростанням курсів іноземних валют: так на початок 2008 року офіційний курс становив 5,05 гривні за дол. США, а на 31 грудня 2008 року – 7,7 гривні за дол. США. Таке падіння національної валюти, спричинене негативним впливом світової фінансової кризи, не було передбачено державним бюджетом, показники якого розраховані виходячи із прогнозного курсу 5,1 гривні за дол. США. 
   В 2009 році державний борг також суттєво  збільшився (на 67,3% порівняно з 2008 році). Державний борг України становив 227 млрд. грн. (71,63%) або 28 млрд. дол. США. Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлений граничний розмір державного боргу України в сумі 193,1 млрд. грн. Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становить майже 34 млрд. грн. і спричинене як здійсненням державних запозичень відповідно до статті 85 в сумі більшій ніж передбачено додатком №2 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», так і зростанням фактичних курсів іноземних валют порівняно із прогнозними, що застосовувались при плануванні державного бюджету (збільшення державного боргу за рахунок курсових різниць становить близько 3,0 млрд. грн. або 3% зростання державного боргу), а також віднесенням на державний борг України коштів МВФ, отриманих Україною в результаті спеціального розподілу СПЗ в сумі 1,228 млрд. СПЗ (або 15,7 млрд.грн.). Детальніші дані про державний борг України за 2007 – 2009 роки відображено в додатках А-В.
   Важливим  є той факт, що з 2007 року по 2009 значно зріс державний борг за ставкою МВФ (від 2,178 млрд. грн. до 102,998 млрд. грн.). Ця ситуація ситуація пояснюється тим, що з настанням фінансової кризи уряд почав залучати кредити МВФ для збереження стабільності банківського сектору країни та стабілізації національної валюти. Також частина цих коштів використовувалась і для покриття державного боргу. Цю динаміку проілюстровано на рис.2.1.  

   
   Рис. 2.1. Динаміка зростання державного боргу перед МВФ
 

    Загальну структуру державного боргу станом на 31 грудня 2009 року за видами ставок зображено на рис.2.2. 

   
   Рис.2.2. Структура державного боргу за видами ставок 

   Отже, як ми бачимо державний борг України  має значну тенденцію до зростання, і на даний момент немає втішних  прогнозів щодо зменшення даної тенденції. 

   2.2 Обслуговування державного  боргу і управління  ним 

   Зростання державного боргу – складне явище, обумовлене цілою низкою факторів, яке кожній країні може мати свою особливість. Зростання державного боргу може бути викликане неефективним використанням залучених коштів. Тому механізм управління та обслуговування державного боргу впливають на економіку країни. Розвинуті країни світу є найбільшими боржниками. Під час кризи їх зобов’язання досягали, або і перевищували обсяги ВВП.
   Стрімке зростання державного боргу в Україні відбулося у 2007-2009 роках. Зростав внутрішній борг, значно збільшився зовнішній борг, зокрема, за рахунок збільшення заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку.
   За  відсутності в Україні базового закону "Про державний борг" організація управління державним боргом фрагментарно регламентується у різних законодавчо-нормативних актах. Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України. Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій. У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.
   Сьогодні  Україна є на межі значного зростання  боргового тягаря, здатного підвищити  ризик втрати боргової безпеки. Боргова  безпека – це дотримання такого рівня державної заборгованості, який задовольняє потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни і, при цьому, не ставить під загрозу можливість виконання державою своїх функцій та зобов’язань щодо погашення та обслуговування боргів зокрема.
   Згідно  із Законом України про державний  бюджет в 2009 році для фінансування бюджету  та рефінансування боргових виплат Уряд залучив 18,8 млрд. грн.(2,5 млрд. дол. США) зовнішніх позик і 70 млрд. грн. внутрішніх позик. Запозичення до спеціального фонду бюджету із внутрішніх джерел (4,8 млрд. грн.) надійшли до стабілізаційного фонду. А внутрішні запозичення до загального фонду бюджету у сумі 65,3 млрд. грн. згідно з планами Уряду, частково були спрямовані на рекапіталізацію банківської системи.
   Граничний розмір дефіциту бюджету, визнаний ст.1 закону про бюджет становить 31,1 млрд. грн., або 3% від ВВП. Згідно із ст. 11 граничний розмір державного боргу України станом на 31 грудня 2009 року мав становити 192,9 млрд. грн. Проте ст. 79 встановлено, що за рішенням КМУ можуть придбаватися акції банків в обмін на державні облігації України, випущені чи отримані понад обсяги встановлених законодавчо норм. А згідно із ст. 80 позики МВФ на реалізацію проектів економічного і соціального розвитку України можуть залучатися понад обсяги встановлені додатками до закону про бюджет [9,60].
   Здійснення  внутрішніх запозичень завжди зустрічало певні труднощі через низький  рівень розвитку внутрішнього ринку  державних цінних паперів. Тому Кабінет  Міністрів України схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення наступних заходів:
    запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;
    розширення спектру інструментів внутрішньої державної позики;
    створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;
    підвищення прозорості здійснення державних запозичень;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.