Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Специфка структури середовища МЕВ

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 20. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки України
Тернопільський  національний економічний університет
Івано –  Франківський інститут менеджменту 
 
 

кафедра економіки та підприємництва 

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародна економіка » на тему:
Специфіка структури середовища МЕВ 
 
 
 

                          Виконала :      Студентка групи МЕМТіс - 31 Василів Іванна     Науковий керівник    к.е.н. ,ст.викладач Пробоїв О.А  Робота допущена до захисту                  «             »      200  р.
                        Івано-Франківськ             2011
Зміст
      Вступ
I .Теоретичні  основи функціонування середовища  МЕВ
     1.1 Суть і структура середовища МЕВ.
      1.2 Внутрішнє та зовнішнє середовище  МЕВ.
      1.3 Складові сучасної структури  МЕВ.
I I. Аналіз процесів формування середовища МЕВ у світі та в Україні.
      2.1 Характеристика природно – географічного  та  політико - правового середовища  МЕВ у світі та в Україні.
      2.2 Аналіз економіко- технологічного  середовища МЕВ в контексті  інтеграції України в світове  господарство.
      2.3 Особливості культурно- ментального  середовища країн.
      2.4 Економіка України в системі  міжнародного поділу праці.
III. Напрями розширення міжнародних економічних відносин України шляхом подолання негативного впливу чинників середовища МЕВ.
      3.1 Інформаційно-комунікаційна система,  як якісно новий поштовх для  всесвітньо- економічного співробітництва  країн.
      3.2 Практичні напрями розширення  міжнародного співробітництва України.
Висновки 
Список  використаної літератури
Додатки  
 
 
 
 
 

                                                                                             

                      Вступ 
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       
                       

1.1. Суть і структура середовища міжнародних економічних відносин. 
 Існування, функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні. Теорія систем твердить, що закритих систем не буває і не може бути, тобто створити життєздатну систему закритою неможливо. Усяка закрита система підвладна закону ентропії, яка і є загибеллю. На цьому законі , який випливає із закону збереження енергії, побудовані всі заперечення щодо можливості створення «вічного двигуна». Щоб система існувала ,їй потрібні ресурси , які б надходили ззовні (з надсистеми), а щоб система сама себе не знищила, результати її діяльності й відходи повинні виходити на зовні.    
 Тому,якщо й визнавати закритість системи ,то тільки відносно. Система може набувати ознак ,закритості тільки на деякий час і при певних абстракціях. Водночас ,зв'язок між системою і над системою має двосторонній характер . З одного боку , над система сприяє існуванню системи , а з іншого – отримує від системи необхідні результати її існування. Підтвердженням цього є аксіоматичне твердження про те, що у світі все взаємно пов’язане.           Отже, можна вивчати систему як таку, її будову , окремі її елементи, але пізнати її місце в природі ,в суспільстві, її функціонування, її призначення без вивчення впливу на неї зовнішніх факторів ,як і впливу  системина зовнішній світ, неможливо. Це стосується як суто природних явищ і процесів (фізичних, хімічних.біологічних), так і суспільних.            Теорія ноосфери стверджу,що людина не тільки залежить від природи ,а й докорінно змінює її, чим у свою чергу,змінює природний вплив на себе. Тому взаємопов’язаність природи і людини повинна враховуватись і природничою наукою,і гуманітарною. Через це виникає потреба в користуванні категорією «середовище» не тільки стосовно людини ,а й будь-якого природного чи суспільного явища, процесу.   

     Тлумачний словник дає таке визначення : середовище- це  сукупність природних і соціальних умов, в яких протікає життєздатність якого-небудь організму. У літературі часто використовується категорія соціального середовища як сукупності матеріальних і духовних умов ,які є основою існування ,формуванн і діяльності  людини.       Останнім часом ,під впливом іноземної літератури, штроко використовується  поняття « сереловище» в збутовому чи управлінському  контексті. Відомий маркетолог Філіп Котлер розуміє під маркетинговим середовищем сукупність активних суб’єктів і сил, щодіють за межами фірми і впливають на моливості  керівництва службою маркетингу встановлювати і підтримувати з цільовими клієнтами відносини успішного співробітництва.  Якщо узагальнити всі визначення цієї категорії то можна сказати, що середовище якогось явища чи процесу – це сукупність умов (факторів),які впливають на дане (природне чи суспільне) явище або на певний (природни чи суспільний) процес. При цьому вважається, що в поняття середовища входять не тільки фактори , які впливають ззовні, а й внутрішні фактори ,які змінюють систему зсередини. Саме тому робиться загальний поділ усього середовища.(рис.1.1)
     Важливо, щоб під внутрішнім середовищем  розумілося розглянуте явище як система, а не щось ширше, підсистемою чого є дане явище. Відповідно, під зовнішнім  середовищем слід розуміти все, що знаходиться  за межами даної системи, а не за межами системи , підсистемою якої виступає дане явище. Наприклад, якщо об’єктом  дослідження біолога – конкретне  дерево , то до зовнішнього середовища належать не тільки фактори, які впливають  на «ліс» , але знаходяться за межами самого досліджуваного дерева. Отже, якщо економіст вивчає економічну систему  регіону в якійсь країні ,то під  зовнішнім середовищем слід розуміти не тільки  іноземні фактори , які  діють на всю країну , а й ті фактори ,що впливають на регіон ззовні , але в межах країни.          Подібна семантична визначеність особливо важлива при вивченні зовнішньоекономічної діяльності країни, регіону чи фірми, оскільки  під зовнішніми економічними відносинами розуміють економічні стосунки національних суб’єктів з іноземними партнерами ,а не з позамежними щодо даного регіону чи фірми. Отже, зовнішнє середовище системи зовнішньоекономічної діяльності- це не лише закордоння, а й усе , що знаходиться за межами того, що охоплюється поняттям «зовнішньоекономічна діяльність» .        У межах загального вияснення категорії «середовище» фактори, які впливають ззовні, поділяються на фактори безпосереднього впливу і фактори посереднього впливу. Інколи фактори непрямого впливу ще називають макросередовищем, а фактори безпосереднього впливу- мікросередовищем. Такі назви мають слушність , але якщо стосовно  макросередовища немає серйозних зауважень, то мікросередовище може викликати певні суперечки.  Справа в тому ,що під  мікросередовищем можна розуміти тільки всі зовнішні  фактори безпосередньої дії, а до них можна додавати і фактори внутрішньої дії, особливо при вивченні суспільних явищ і процесів. Тож виникає потреба в чіткішому визначенні поняття «мікросередовище». Справа в тому, що одна справа виділяти мікросередовище для людини чи фірми і зовсім інша – говорити про мікросередовище економічної діяльності держави, яка у відомому розумінні діє на макрорівні.      Саме заради того , щоб не заплутатись при аналізі середовища якогось суспільного явища чи процесу , слід уникати використання термінів «макросередовище» і «мікросередовище», а використовувати такі категорії, як «умови і фактори безпосереднього впливу» та «умови і фактори посереднього чи не прямого  впливу». Щоправда, оскільки категорія «середовище» використовується  в ширшому, ніж в первісному своєму значенні, то ,напевно,допустимим може бути також використання і терміна «довкілля » замість довгого набору слів «умови і фактори безпосереднього впливу». Йдеться про довкілля саме даного явища, процесу. 

     
     Рис.1.1  Загальна структура  МЕВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                           Середовище міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє . 
Внутрішнє середовище міжнародної економіки – це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин, що разом з її законами функціонування і розвитку може бути представлене як набір таких елементів: 
– зовнішньоекономічна діяльність країн та їх суб’єктів; 
– управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародної економічної взаємодії; 
– форми і рівні міжнародних економічних відносин; 
– внутрішні закони розвитку міжнародної економіки, тобто ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер. 
Зовнішнє середовище міжнародної економіки – це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії та визначають ефективність їх участі у МПП. 
Зовнішнє середовище має певну структуру. За характером воно поділяється на: 
– умови й фактори прямої (безпосередньої) дії; 
– умови й фактори непрямої (опосередкованої) дії. 
Фактори безпосередньої дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини без них не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва, міжнародні правові норми). Навколишнє середовище міжнародних економічних відносин як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток світової економіки називається інфраструктурою міжнародних економічних відносин. Завданням інфраструктури є забезпечення безперешкодного функціонування об’єктів і суб’єктів міжнародної економіки та спрямованість на оптимізацію їх взаємодії. 
Фактори непрямої дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають на розвиток міжнародних економічних відносин (розробка нових родовищ корисних копалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшення народжуваності тощо) . 
За сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на: 
– природно-географічне; 
– політико-правове; 
– економічне; 
– соціально-культурне. 
Далі детальніше розглянемо кожне з них.

Природно-географічне  середовище міжнародних економічних  відносин 
До групи природно-географічних факторів і умов належать: 
1) різниця у величині території країн, що співпрацюють; 
2) різниця у чисельності населення; 
3) географічне розташування; 
4) нерівномірність кліматичних умов; 
5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів; 
6) наявність виходу до моря; 
7) наявність судноплавних річок. 
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з їх наявністю чи відсутністю у різних країнах. 
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни і кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті й на природні ресурси і мають широкий спектр кліматичних умов, що нівелює проблему ресурсів. 
Не менш важливу роль відіграє розташування країни щодо інших країн та світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на їх перетині, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного й транспортного типу. Звідси й термін – «геополітичне розташування», що означає це розташування країни щодо інших країн, регіонів, транспортних шляхів (водних, сухопутних, повітряних), а також щодо зіткнення різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

Політико-правове  середовище міжнародних економічних  відносин 
Сукупність політико-правових факторів, які впливають на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб’єктів підприємницької діяльності в МПП, можна класифікувати за такими напрямами: 
1) політико - правове середовище своєї країни; 
2) політико-правове середовище країни-партнера; 
3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві. 
Політико-правове середовище своєї країни аналізується за наступною схемою: 
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країни, але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій: 
– регулювання мінімального розміру заробітної плати; 
– законодавство з охорони навколишнього середовища; 
– рівень оподаткування; 
б) зовнішня політика країни. 
Політико-правове середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків на зарубіжних ринках. Виділяють такі групи ризиків: 
а) майнові, пов’язані з втратою власності; 
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми; 
в) ризики переміщення, які виникають у зв’язку з переказом доходів через національні кордони. 
Для оцінки рівня привабливості політико-правового середовища країни-партнера аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни, доповнюється додатковими напрямами дослідження: 
а) співвідношення політичних сил у країні; 
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси; 
в) ступінь розвитку державного суверенітету; 
г) міжнародні позиції країни в ООН та на світовій арені в цілому. 
Третій напрям аналізу – міжнародне політико-правове середовище. Воно складається з таких елементів: 
а) міжнародна політика – сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб’єктів міжнародних відносин. Відзначимо, що міжнародна політика має більший вплив на розвиток міжнародних економічних відносин, ніж внутрішня політика – на розвиток національної економіки, оскільки національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу і набула ознак самодостатності. Тому раптова зміна внутрішньої економічної політики не може відразу помітно змінити напрям її розвитку. Світове господарство склалося пізніше і ще знаходиться на стадії формування, тому помітно реагує на зміни міжнародної політики. Крім того, міжнародні економічні відносини функціонують на більш відповідальному рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші і відчутніші наслідки; 
б) міжнародні правові інституції – сукупність міжнародних правових органів: конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій: 
– міжнародні конференції, конгреси, наради в основному виробляють норми в певних напрямах розвитку міжнародних відносин, скликаються рідко, інколи – періодично; 
– міжнародні комітети та комісії – це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також підрозділи організацій; 
– міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, рід діяльності, рівні представництва). 
Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин. Міжнаціональні виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. Наднаціональні – це інституції (як правило, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції і постанови яких мають виконуватись беззаперечно. 
Сукупність міжнародних інституцій складає управлінську систему, яка регулює міжнародні відносини; 
в) міжнародні правові норми, які виробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання міжнародних відносин на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права). 
Сукупність міжнародних правових інституцій та вироблених ними правових норм має назву інституційного забезпечення міжнародних відносин; 
г) членство країн у міжнародних (регіональних) об’єднаннях. У групові об’єднання країни вступають на основі спільності інтересів. Спільність інтересів випливає з: 
– подібності природно-географічних умов: 
географічного розташування (країни Південно-Східної Азії, країн Балтії, країни Чорноморського економічного співтовариства); 
природних ресурсів (організація країн-експортерів нафти (ОПЕК): Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Об’єднані Арабські Емірати, Еквадор, Габон; Організація арабських країн-експортерів нафти (ОАПЕК): Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт, Алжир, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Іран, Сирія, Єгипет, Туніс); 
– подібності історико-національного розвитку (країни Британської співдружності, СНД); 
– спільності конкурентів (Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), з 1993 року – Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Фінляндія та Швеція; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), створена в 1960 року: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. У 1995 року Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєднались до ЄС); 
– подібності соціально-економічного розвитку (організація економічної кооперації та розвитку (ОЄКР) – угруповання країн з високим доходом, за винятком Греції, Португалії та Туреччини, які належать до країн з середніми доходами; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР): Австралія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та США; Бенілюкс – економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембурга); 
– спільності військового будівництва: країни-члени НАТО. 
Розподіл світового господарства на інтеграційні угруповання здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого – створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань. 
 
Економічне середовище міжнародних економічних відносин 
До нього належать такі фактори: 
1) переважаючі відносини власності в країні; 
2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу; 
3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни; 
4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів; 
5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; 
6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології, який характеризується: 
– прискоренням темпів морального зносу обладнання та устаткування; 
– технологічною диверсифікацією; 
– сумісністю технологій; 
7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн; 
8) рівень розвитку інфраструктури; 
9) спорідненість економічних структур країн; 
10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн; 
11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

Соціально-культурне  середовище міжнародних економічних  відносин 
Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані. 
Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток міжнародних економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі. 
Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками: 
– мова; 
– релігія; 
– ідеологія; 
– особливості історичного розвитку; 
– національні традиції, інші культурні цінності; 
– норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті; 
– соціальні інститути. 
Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.): китайська (1200), англійська (450), хінді і близька до неї урду (350), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська і арабська (по 180), португальська (150), японська (123), німецька і французька (по 100). Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства. 
Економічна необхідність підштовхнула суб’єктів міжнародних економічних відносин до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу – англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ринок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стратегії (етикетки, упаковки, технічна документація, прайс-листівки, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців. 
З цього приводу наведемо декілька курйозів, пов’язаних з неточним перекладом рекламних девізів всесвітньовідомих фірм. На Тайвані переклад девізу «Пепсі» – «Стань знову молодим разом з поколінням «Пепсі» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили» . 
Американський рекламний девіз цигарок «Салем – відчуй себе вільним» переклали на японську так: « Коли палиш «Салем», відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою». 
Коли «Дженерал Моторз» стала продавати автомобіль «Шеві Нова» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув увагу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідавшись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву моделі для іспаномовного ринку на «Карібе». 
Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Форд» при продажі машини «Пінто». Фірма не зразу з’ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь». 
Коли компанія з виробництва авторучок «Паркер» стала продавати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зробить вас вагітною». 
Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейрлайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуальність». 
Ще більші складності при міжнародних контактах представляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення. 
Якщо в Голландії ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу. 
Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець – до носа. 
У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о’кей», тобто «все гаразд», в Японії – «гроші», а в Португалії цей жест сприймається як непристойність. 
Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму. 
Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим жестом показує, що він задоволений собою. 
Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім вітального потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що сповідують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм дадуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою. 
Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність. 
Ідеологічні відмінності перестали відігравати важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, як це було за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет – КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту до СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча. 
Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях – недопустимою. 
Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого. У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» . 
Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів – також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів. 
Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка. 
Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання – не потиск рук, а довгий, низький уклін. 
Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії. 
В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії – одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера. 
Французьких бізнесменів характеризують такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів. 
Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість. 
Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов’язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш. 
Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародного права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.

polkaknig.narod.ru/econom/lazebn/12.htm 

4. Середовище  міжнародної економічної діяльності
4.1. Сутність  і структура середовища міжнародної  економічної діяльності
Існування, функціонування і розвиток будь-якого  природного (фізичного, біологічного, хімічного чи суспільного) явища  залежить як від внутрішньої будови, внутрішньої статури, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають  на це явище іззовні. Середовище МЕВ  може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних  економічних зв'язків. Таке середовище схематично  можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище. 
 
Внутрішнє середовище МЕВ — це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку 
 
Зовнішнє середовище МЕВ — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ. Це саме визначення може мати ще й такий вигляд: зовнішнє середовище МЕВ — це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних економічних відносин. Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто її внутрішня будова, може бути представлена як набір таких елементів: 
 
зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів; 
 
управління міжнародними економічними процесами; 
 
регулювання міжнародних економічних відносин; 
 
форми і види МЕВ; 
 
внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер. 
 
Зовнішнє середовище МЕВ поділяється за двома критеріями – за сферами впливу і за безпосередністю впливу дії. 
 
За сферами впливу середовище МЕВ, що діє іззовні, ділиться на чотири квадранти: 
 
природно-географічне середовище; 
 
політико-правове середовище;  
 
економічне середовище; 
 
соціально-культурне середовище. 
 
За безпосередністю впливу дії – на: 
 
умови й фактори прямої (безпосередньої) дії; 
 
умови й фактори непрямої (посередньої) дії. 
 
Якщо поділ зовнішнього середовища не потребує додаткового пояснення щодо чотирьох сфер впливу, то поділ на дві частини за критерієм безпосередності впливу дії варто прокоментувати. Загалом усі фактори й умови впливають на функціонування та розвиток міжнародних економічних відносин або безпосередньо, або через інші фактори. Фактори безпосереднього впливу є своєрідним навколишнім середовищем МЕВ, без якого останні не можуть існувати. Наприклад, сучасні міжнародні економічні відносини важко собі уявити без міжнародних організацій, міжнародних правових норм, торговельних представництв, банківських установ, транспортних мереж і засобів, комунікаційних мереж і засобів і т. д. Але усе це входить до інфраструктури, а отже, навколишнє середовище МЕВ як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток міжнародних економічних відносин є інфраструктурою цих відносин [34].  
 
Слід зазначити, що всі елементи інфраструктури МЕВ настільки переплетені між собою, що їх важко чітко поділити на сфери впливу. Нелегко й визначити межу, де закінчується система міжнародних економічних відносин, тобто внутрішнє середовище, і де починається така інфраструктура МЕВ як навколишнє середовище. Ще важче помітити межу між факторами безпосереднього та посереднього впливу.

4.2. Природно-географічне  середовище МЕВ
Незважаючи  на те, що поняття “природа” є  не зовсім економічним терміном, все, що воно містить у собі, відіграє помітну роль у розвитку суспільних, а в нашому випадку міжнародних  економічних явиш і процесів. У  той же час термін “природа” використовують при розкритті суті названих явищ і процесів, оскільки жива і нежива частина природи взаємопов’язані та взаємозалежні. Тому треба розібратись у значеннях таких термінів: “біосфера”, “ноосфера”, “антропосфера”, “техносфера”, які мають безпосереднє відношення до середовища МЕВ. 
 
Досить часто у публікаціях біосфера подається як оболонка Землі, у якій існувало або існує життя. Таке визначення надто абстрактне й мало про що інформує. Кращим виглядає наступне визначення: біосфера –  це частина земної кори, гідросфери й атмосфери, складна структура й енергетика яких пов'язані з минулим і сучасним існуванням живих організмів. 
 
Відомо, що академік Вернадський, досліджуючи зв’язки між живою та неживою природою, користувався терміном «ноосфера» і підкреслював значний взаємний вплив людини і природи. Ноосфера — це вища стадія розвитку біосфери, пов'язана з виникненням і розвитком людства, яке, пізнаючи закони природи і вдосконалюючи техніку, перетворює природу відповідно до своїх потреб. Ноосфера є діалектичним цілим довкілля та людини. 
 
Зрозуміло, що людство складає тільки частину ноосфери, що носить назву “антропосфера”. Отже, антропосфера – це частина ноосфери, яку складає сукупність усіх людей земної кулі, які живуть і діють тепер, а також які жили і діяли в минулому. Частиною ноосфери, похідною від антропосфери, є техносфера.  Це та частина ноосфери, яку складає сукупність усіх технічних засобів, зроблених людиною за всі часи її існування, а також уже розроблена документація та здобуті нові знання про технічні засоби, котрі можуть бути зроблені людиною, але ще не виготовлені у даний час 
 
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов'язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Багаті на одні ресурси країни вступають у відносини з країнами, де немає даних ресурсів, зате вони багаті на інші. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, відіграє значну роль у розвитку МЕВ. 
 
Наприклад, у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї. Країни, що мають вихід до моря, спроможні встановлювати між собою економічні зв'язки за допомогою морського транспорту. Специфіка торговельних відносин країн, що знаходяться на одному материку, полягає в можливостях використання автомобільного й залізничного сполучення. Наявність водних басейнів сприяє розвитку рибного виробництва, а наявність лісів чи степів надає інші можливості спеціалізації та розвитку МЕВ. 
 
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни й кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як  правило, багаті на природні ресурси й, до того ж, мають широкий спектр кліматичних умов, що згладжує проблему ресурсів. 
 
Не менш важливу роль відіграє розташування країни відносно світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу. Звідси й термін «геополітичне розташування». Пропонуємо два визначення цієї категорії. 
 
Геополітичне розташування країни (регіону) – це:  
 
розташування відносно інших країн, регіонів, відносно транснаціональних шляхів (водних, сухопутних, повітряних); 
 
розташування на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб'єктів світового, господарства. 
 
Природно-географічні умови існування та розвитку міжнародних економічних відносин є первісними відносно інших умов, що входять у середовище МЕВ.

4.3. Політико-правове  середовище МЕВ
Політико-правове  середовище впливає на міжнародні економічні відносини не стільки у плані  умов і факторів їхнього існування, скільки у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення  або узгодження інтересів суб'єктів  міжнародних відносин. До деякої міри важливо розрізняти поняття «міжнародна  політика» і «зовнішня політика». 
 
Міжнародна політика — це сукупність методів і засобів, направлених на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб'єктів міжнародних відносин. 
 
Зовнішня політика — це діяльність держави у сфері зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб'єктів. 
 
Як бачимо, «міжнародна політика» є більш агрегованим і ширшим поняттям, а «зовнішня політика» — більш вузьким і прикладним. 
 
Варто зазначити, що внутрішня політика держави має менший вплив на національну економіку, ніж міжнародна політика на міжнародні економічні відносини. Таке відбувається з двох причин: 
 
1. Національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу, а тому набула достатньої досконалості та самоврядності, і раптова зміна внутрішньої політики не може відразу помітно змінити напрямок розвитку національної економіки. Міжнародна економічна система за  часом складалася пізніше і ще тепер знаходиться на стадії формування та політичного удосконалення, а тому ще не є добре усталеною й помітно реагує на зміни міжнародної політики. 
 
2. Міжнародні економічні відносини функціонують на відповідальнішому рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші й відчутніші наслідки. 
 
Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодження інтересів, слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів. Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвитку власної економіки. Як відомо, це залежить від різних внутрішніх і зовнішніх факторів. На основі попереднього виникає ще один інтерес – це вигідна зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Якщо ЗЕД буде успішною, то краще розвиватиметься національна економіка, багатшатиме країна, підвищуватиметься життєвий рівень населення. 
 
Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпадає з напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, щоб держава розвивала свою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно, можливо тільки за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також є одним з основних політичних інтересів. 
 
З попередніх інтересів випливає ще один не менш важливий політичній інтерес — міцна й надійна оборона.  Але тільки країна з добре розвиненою економікою спроможна утримувати сучасну боєздатну армію. 
 
До важливих політичних, а відповідно, й економічних інтересів відносяться: 
 
володіння найновішою інформацією; 
 
розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність; 
 
розвиток соціальної й культурної сфер; 
 
підняття загального престижу та інше. 
 
На основі подібних і спільних інтересів країни об'єднуються у регіональні чи інші групові об'єднання. Спільність інтересів різних країн витікає з: 
 
вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого роду співробітництва; 
 
подібності природно-географічних умов: клімату (наприклад, країни Африки, Південно-Східної Азії чи інші), природних ресурсів (ОПЕК), географічного розташування (країни Причорномор'я), геополітичного розташування (країни Балтії); 
 
істрично-національного розвитку (країни Британської співдружності, країни Магрибу, країни СНД); 
 
спільності конкурентів (Західноєвропейський Союз); 
 
подібності соціально-економічного розвитку (ті ж країни ЄС, посткомуністичні країни); 
 
спільності військового будівництва (НАТО, країни інших військових блоків); 
 
надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу). 
 
Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країн, груп країн, регіонів. Розглядають також і глобальну стабільність. 
 
Політична стабільність країни – це невелика імовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникнення соціальних конфліктів (наприклад, страйків) і політичних актів типу тероризму, путчів, партизанської боротьби. Діалектичну протилежність до політичної стабільності складає політичний ризик, що передбачає можливість: 
 
політичної змови й політичного перевороту: 
 
конфіскації майна; 
 
націоналізації і навіть експропріації об'єктів приватної власності; 
 
національного неприйняття; 
 
класового неприйняття; 
 
неприйняття на ґрунті релігії; 
 
оперативних прорахунків та інше. 
 
Як і всяка система, міжнародні економічні відносини потребують існування інституціонального забезпечення, яке б здійснювало регулювання їхнього функціонування й розвитку. 
 
Інституціональне забезпечення МЕВ – це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях. 
 
Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регулювання міжнародних економічних відносин. 
 
Міжнаціональні органи регулювання МЕВ – це такі інституції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. 
 
Наднаціональні органи регулювання МЕВ – це інституції (як правило, блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції, і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.    Правові інституції мають різні назви, й тому виникає необхідність у з’ясуванні  основних відмінностей між ними. 
 
Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках  розвитку міжнародних відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції. Бувають випадки, коли конференції переростають в організації, які до своїх назв додають слово «конференція». Наприклад, Конференція з питань тихоокеанського співробітництва. 
 
Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це – постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах; також комітетами і комісіями називають підрозділи організацій. Працюють вони, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання якогось одного завдання. При одному з головних органів ООН, Економічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР), працює п'ять комітетів і п'ять регіональних комісій. 
 
Міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. Класифікувати міжнародні організації можна за декількома критеріями, і вони бувають залежно  від:  
 
рівнів створення й функціонування – міждержавними, регіональними, груповими; 
 
роду діяльності – політичними, науковими, промисловими, аграрними, торговельними, валютними,  з питань реконструкції та розвитку  і  т. д.; 
 
рівня представництва — урядовими, міжурядовими, міжпарламентськими, неурядовими. 
 
Кожна з розглянутих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, але всі разом вони складають управлінську систему, котра регулює їх. Напевно, варто відзначити, що інколи управлінські інститути, особливо на національному рівні, не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корумповані уряди деяких країн сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважають розвитку міжнародних економічних відносин і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні перепони [34].

4.4. Економічне  середовище МЕВ
Оскільки  міжнародні економічні відносини є  підсистемою економічної системи, резонно всі інші елементи цієї системи, що не відносяться до сфери МЕВ, звести до економічного середовища МЕВ. 
 
Одним з показників економічного потенціалу країни є наявність природних ресурсів, котрі можна розглядати з позицій природно-географічного і економічного середовищ МЕВ одночасно. В економічному плані більш цікавим є не факт наявності того чи іншого ресурсу, а факт ефективності та факт можливостей його використання. Наприклад, Україна має порівняно великі поклади нафти, але спроможна видобути тільки до 15 відсотків, а на решту не має ні потужностей, ні технологій. У той же час нафта, яку вже здобуто, використовується також не найкращим чином. Тому наша країна, будучи достатньо багатою на енергетичні ресурси, є одним з найбільших боржників за імпорт цих самих ресурсів. 
 
Стан наукових досліджень, розвиток засобів виробництва, техніки і технологій залишають помітний відбиток на розвитку міжнародних економічних відносин, на структурі експортно-імпортних угод. Розвинені країни, як правило, експортують продукцію переробної промисловості, а країни, де технології та засоби виробництва знаходяться на низькому рівні розвитку, експортують частіше сировину, а в кращому випадку – напівфабрикати. 
 
Неабиякий вплив на МЕВ справляє демографічна ситуація в різних країнах. У країнах з великою густотою населення, як правило, є багато зайвої дешевої робочої сили, а в країнах, де густота населення незначна, завжди не вистачає дешевих робочих рук, але там є достатньо кваліфікованих кадрів. Це й призводить до виникнення й розгортання такого процесу, як міжнародна трудова міграція. Розглядаючи даний процес, слід брати до уваги й рівень еквівалентної оплати кваліфікованої праці. Якщо у якійсь з країн висококваліфіковані спеціалісти не отримують відповідно високих доходів за свою складну працю, то відбувається так званий процес «відтоку мізків». З іншого боку, заохочення інтелектуальної праці призводить до зростання інтелектуального потенціалу країни, що дає їй певні переваги на світовому ринку, оскільки країна з найновішими ідеями, знаннями, технологіями спроможна виготовляти більше нового, якіснішого продукту з найменшими витратами. Там же, де є високий інтелектуальний потенціал, завжди краще складаються справи з розвитком комунікацій, з системами збереження і швидкої передачі інформації, там краще розвинені транспортні мережі та засоби, що прискорює розвиток як національного виробництва, так і зовнішньоекономічної діяльності. 
 
Сприяє розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а відповідно й усіх міжнародних економічних відносин, розбудована на сучасному рівні фінансово-кредитна система країни. Особливо важливо, щоб така система була досить багатою на кошти і змогла обслуговувати найбагатші фірми світу. 
 
Не менш важливими елементами економічного середовища МЕВ є рівень доходів і рівень споживання у тій чи іншій країні. Чим вищий у країні рівень доходів, тим більше продукції й за вищими цінами буде придбано населенням. Така обставина завжди є привабливою для іноземних фірм. 
 
Загалом до економічного середовища МЕВ можна віднести стан розвитку економічного потенціалу країн і стан інтегрованості держав у світове господарство. Великий вплив на МЕВ здійснює оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортного потенціалу. Крім наведених, до основних факторів посилення економічної взаємозалежності країн слід віднести: 
 
міжнародну спеціалізацію економічної діяльності країн; 
 
спільність економічних інтересів країн (рівень життя, оптимальність виробництва, збереження ресурсів тощо); 
 
глобальні проблеми людства.

4.5. Соціально-культурне  середовище МЕВ
Узагальнено соціально-культурне середовище можна  звести до факторів, що випливають з  поведінки людини, яка являє собою  діалектичну єдність фізіологічної  та соціальної поведінок, бо людська  поведінка формується саме під впливом  фізіологічних і соціальних засад. 
 
Фізіологічна поведінка людини – це її внутрішньоприродна поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особливостями чуттєвих органів, тобто причинно зумовлюється особливістю її відчуттів. 
 
Відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектра кольорів, дотику, холоду чи тепла складають основу фізіологічної людської поведінки. Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей (населення регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому підсумку відбивається на їхніх зовнішньоекономічних відносинах.  
 
Соціальна поведінка людини – це поведінка індивідуума, яка причинно зумовлена його характером, що склався під впливом суспільних відносин та його соціальним статусом протягом певного проміжку часу. 
 
Соціальна поведінка людини залежить від таких основних соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність, професія, релігія, ідеологія та ін. Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей та їхніх запитів. Переважання одноманітних запитів окремих великих соціальних груп і розбіжність у запитах таких груп також має великий вплив на розвиток міжнародних відносин. Наприклад, комуністичний ідеологічний фанатизм не сприяв у минулому вільному виходу на світовий ринок фірм із країн соціалістичного табору, а от японський націоналізм, прагнення японського народу знайти своє гідне місце серед народів світу відіграли важливу роль у тому, що Японія стала провідною країною світу. 
 
Поєднання фізіологічних і соціальних засад породжує такі похідні характеристики людської поведінки, як політична орієнтація, витримування дієти, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ. 
 
Складовою частиною соціально-культурного середовища є розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там трудове законодавство. У таких країнах практикують встановлення вищої платні за кваліфікованішу працю. Великим стимулом до праці є почесне чи престижне місце роботи, тому намагаються надати кожному виду роботи почесних якостей. Людині притаманне бажання мати цікаву роботу, а тому здійснюється урізноманітнення виконуваних операцій, робиться все, щоб робітник відчув, що працює на себе. До того ж практикують різні побутові заохочення, пільгові позики і подібне, що помітно впливає на продуктивність праці. Усе це набирає великої значущості в зовнішньоекономічній діяльності з одного боку, і приваблює висококваліфіковані трудові ресурси із-за кордону з іншого боку. 
 
Далеко не останнє місце серед факторів впливу на міжнародні економічні відносини займають мовні та немовні комунікації. Слід вказати на важливість поширення міжнародних електронних мереж зв'язку: телефонних, комп'ютерних, факсових. Тут варто зробити застереження, що хоча наведені форми комунікацій відносяться до немовних, бо являють собою тільки засоби перенесення інформації, та сама інформація має мовний вираз і тому не дивно, що їх інколи відносять до мовних комунікацій. 
 
Суто мовна комунікація – це спілкування за допомогою мови. Певна річ, що одним з найважливіших факторів у розвитку міжнародних відносин є порозуміння, іншими словами — здатність знайти спільну мову (у прямому й переносному значенні). Визначальною при цьому є перекладацька справа, розвиток якої характеризується складними багатогранними процесами: 
 
виділення англійської мови як основного мовного засобу міжнародного спілкування; 
 
вивчення в багатьох країнах одночасно декількох іноземних мов; 
 
створення електронно-технічних засобів перекладу; 
 
надзвичайно широкий розвиток виробництва книжкової перекладеної продукції; 
 
розвиток засобів масової інформації; 
 
розповсюдження аудіо-, кіно- та відеопродукції по всьому світу. 
 
Окремо слід виділити ще такий елемент соціально-культурного середовища, як морально-етичні норми поведінки людини. Тепер бізнесмен чи велика транснаціональна фірма повинні бути максимально чесними й пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світовому ринку. І таких правил надійності необхідно дотримуватись навіть у найменших дрібницях. 
 
Помітний вплив на міжнародні економічні відносини здійснюють культура, менталітет і особливості уподобань суб'єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм [34]

exsolver.narod.ru/Books/Econom/Mev_ukr/c4.html 

Тенденції інтеграції української економіки  до світових господарських відносин
І.Є.Подопріхіна   

      В статті розглянуто основні  напрямки та найбільш перспективні шляхи  повноцінної інтеграції України до світових господарських відносин.
      В статье рассмотрены  основные направления  и наиболее перспективные  пути полноценной  интеграции Украины в мировые хозяйственные отношения.
       Постановка  проблеми. Суспільства, нації, держава - це відкриті системи, що існують у взаємодії з навколишнім середовищем. Основні тенденції сучасного економічного світу пов’язані з ще більшою взаємодією з навколишнім середовищем, з подальшим розвитком міжнародних економічних відносин.
       На  рис. 1.1 схематично показані основні  компоненти міжнародної діяльності. У міжнародних економічних відносинах кожен суб’єкт економічної діяльності обов’язково контактує з компонентами оточуючого середовища на зовнішніх  економічних просторах: політичними, соціально-культурними, комерційно-технологічними, законодавчими, конкурентними, економічними, фізично-демографічними тощо.
       Основною  тенденцією нашого часу є зростання  взаємозалежності, інтеграції  та взаємодії національних господарств. Темпи росту міжнародної торгівлі значно перевищують темпи зростання виробництва, все більше вироблених товарів надходить на зовнішні ринки. Міжнародна виробнича кооперація успішно доповнює торговельні відносини, а частково й витісняє їх. Зростає активність транснаціональних корпорацій (ТНК) та транснаціональних банків (ТНБ) з глобальними розмірами та напрямками фінансових й товарних потоків. Так у 2000 р., який відзначився як рік максимальної інтеграцій світових господарських відносин, ТНК контролювали 2/3 світової торгівлі й 80% іноземних інвестицій.[1, c.4] Значно збільшився експорт капіталу в формі прямих іноземних інвестицій. Світове господарство перетворюється в сукупність потужних інтеграційних
систем, що взаємодіють між собою. З’явились  поняття регіоналізації  та транснаціональної світової економіки зі значно більшою прозорістю міждержавних кордонів, а подекуди - і в їхньому фактичному стиранні. Все більше зростає роль регіональних і міжнародних фінансових інститутів в економічному розвитку як окремих країн, так і регіонів. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародний валютний фонд (МВФ) вже досить активно  застосовують на практиці реальні важелі в спрямуванні розвитку окремих країн і цілих регіонів у потрібному руслі. Так, за статистичними даними ООН [2], обсяг міжнародних прямих інвестицій досяг рівня $1.3 трлн. (для порівняння: в 1990 р. цей показник складав лише $209 млрд., в 1995 - $331 млрд., в 1999 - $865 млрд., тобто за один рік   обсяг міжнародних прямих інвестицій виріс у 1.5 рази), обсяг світового експорту досяг $6.3 трлн., обсяг міжнародної торгівлі в 22 рази перевищив рівень 1950 р. Сукупний час всіх міжнародних телефонних переговорів досяг рекордного рівня в 10 більйонів хвилин. На 44% виросло число інтернет-серверів, у світі з’явилось  80 млн. нових користувачів Всесвітньої Мережі. Між 1995 і 2000 рр. у світі з'явилося 344 нових посольства. В 2000 р. у світі діяло 63 тис. транснаціональних компаній.
       Нова  ера глобалізації, пов’язана з  більшою прозорістю кордонів, спрощенням інформаційного обміну, безпрецедентним  ростом обсягів міжнародної торгівлі й інвестицій, істотним зниженням  у витратах на транспортування, зв'язок, виробництво, істотно змінила принципи й можливості конкурентноздатності, зламав торговельні й культурні  бар'єри між країнами. Міжурядові органи (ООН, Всесвітній Банк, Міжнародний  Валютний Фонд та інші), а також недержавні структури (корпорації, засобу масової  інформації, неурядові організації) нині одержали  нові повноваження й можливості, які в недавнім минулому були  прерогативами виключно держави.
       Мета  дослідження. Метою даної статті є розгляд потенційних можливостей повноцінної конкурентоспроможної участі українських суб’єктів у сучасних світових господарських відносинах.
       Аналіз  досліджень і публікацій. Якщо на початку 90-х рр. обговорювались переваги чи недоліки регіональної інтеграції [3, р.213], то сьогодні актуальні проблеми глобальної інтеграції з усіма її особливостями.
       Все частіше світ намагаються розглядати в єдиному контексті розвитку, нехтуючи правом вибору окремих держав, націй (Білорус О. визначає, що „глобальна економіка проявляє себе не тільки як нові продуктивні сили, виробничі  відносини та спосіб господарювання, а і як домінуюча система управління суспільством, політика і навіть ідеологія розвитку” [4, c.8]).  Звичайно, це не могло не викликати спротиву від значної частини людей, що об’єдналися в антиглобалістичний рух й намагаються довести, що глобалізація, це погано й слід обмежити її поширення та вплив на людське суспільство. Так, дійсно, з економічної точки зору вигоди від глобалізації досить сумнівні – розрив між багатими й бідними державами та відповідно їх населенням стає тільки глибшим, скорочується чисельність середнього класу, який поступово стає тільки бідніше, навіть у такій країні, як США. У 2003 р. на частку 15% населення світу доводиться 56% світового споживання товарів і послуг, найбідніші 40% населення споживають тільки 11% (за статистичними даними ООН [3]). Глобалізація виявилася не в змозі запобігти війнам, чи економічним
       Глобалізація  веде до певної уніфікації культур  – наприклад, до популярності у світі  одних і тих же фільмів, музикантів, тощо, „формує так звану прогресуючу  стандартизацію попиту” [5, c.18].
       Викладення  головного матеріалу. Участь тієї або іншої країни в процесі глобалізації не веде до обов’язкової втрати національної самобутності й, більше того, не здатна змінити внутрішню структуру держави. Немає свідчень, що в країні більше демократії тільки тому, що вона більше залучена в процес глобалізації. Але процес поширення інформації, спілкування між людьми збільшує можливості вибору як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.
       Можливості  поширення спілкування пов’язують перш за все з поширенням Всесвітньої  мережі Інтернет, офіційним роком  народження якої в сучасному вигляді  називають 1982 р., а в 2002 р. вона вже  позв'язує 689 млн. чоловік і нараховує 172 млн. хостів, у 2003 р. налічує більше 3 млрд. інтернет-сайтів.
       Водночас  із розвитком об'єктивних процесів інтеграції в економіці росте  персоніфікація виробництва й споживання - створюються зовсім нові відносини  між споживачами й постачальниками  товарів і послуг. Сучасні засоби комунікації й насамперед Всесвітня Мережа уможливили й зробили доступним персональний, індивідуалізований контакт виробників зі своїми споживачами.
       Розвиток  Інтернету дає реальну можливість також невеликим підприємствам  конкурувати на ринку з великими гігантами, а споживачам - вигравати  від збільшення інформаційної пропозиції, щодо товарів і послуг. На веб-сервері  підприємства завжди можна знайти найостанню інформацію про поповнення асортименту  товарів і послуг, цін, характеристик, задати уточнюючі питання з мінімальними витратами. Інформація, що надається  споживачеві за допомогою Інтернету, може формуватися не тільки з урахуванням  специфіки регіонального ринку, але й з урахуванням можливостей  кожного окремо взятого клієнта. Сучасні технології надають можливість миттєвої ідентифікації й індивідуального  підбору інформації для кожного  клієнта по всьому світу шляхом ідентифікації IP-адреси користувача, що автоматично  закладений у командах, які йдуть  від нього на веб-сервер.
       Можливість  ідентифікації користувача за його адресою в Інтернеті, дозволяє також  заздалегідь визначати цільовий споживчий сегмент для нових  товарів, послуг, а також одержувати відомості про оцінку споживачами  тих або інших властивостей товару, інформацію про привабливість цін.
       Тому  на сучасному етапі розвитку світовогог суспільства можливостей повноцінної  участі українських суб’єктів у  міжнародних економічних відносинах, яке пов’язано насамперед з:
             •а)           інтернаціоналізацією господарського життя;
             •б)          подальшою транснаціоналізацією діяльності великих господарюючих суб'єктів;
             •в)           лібералізацією державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
             •г)           посиленням впливу науково-технічного прогресу на економічні процеси, результатом якого є реструктуризація вітчизняної економіки;
             •д)          інтернаціоналізацією науково-дослідних та конструкторських робіт, активне переміщення ноу-хау, ліцензій, наукових розробок;
             •е)           загострення конкуренції на багатьох сегментах внутрішнього ринку, у першу чергу з імпортними товарами;
             •ж)         посиленням тенденції до вирівнювання умов попиту й стилю споживання в Україні порівняно з іншими країнами;
             •з)           скороченням життєвого циклу багатьох товарів при одночасному зростанні вимог споживачів до їх якості.
       Основними організаційними формами міжнародних  економічних відносин, що є найбільш прийнятними для українських  учасників, слід вважати сьогодні:
          •а)         експортні та імпортні товарні операції;
          •б)         ліцензійні контракти (в тому числі франчайзинг);
          •в)         управлінські контракти;
          •г)          контракти на виробництво;
          •д)         лізинг;
          •е)          інжиніринг;
          •ж)       міжнародний обмін технологіями, при одночасному навчанні персоналу за кордоном чи кращими іноземними фахівцями;
          •з)          торгівлю будівельними послугами та транспортними послугами за межами національних кордонів;
          •и)         створення сучасних торговельних підприємств за кордоном (експортних будинків);
          •к)         створення спільних підприємств;
          •л)         участь у стратегічних альянсах;
          •м)        прямі інвестиції;
          •н)         створення чи придбання підприємств за кордоном.
       Вибір організаційної форми міжнародного співробітництва залежить від виду діяльності українського суб’єкту, мети,  його можливостей (фінансових, технологічних, людських та ін.). Слід враховувати також, що різні організаційної форми пов’язані з дуже різними рівнями контролю та ризику. На рис. 1.2 показано співвідношення рівня входження на ринок, контролю за діяльністю для різних форм виходу на зовнішні ринки та пов’язаного з цим ризику.
       З рис. 1.2 видно, що чим більший рівень входження на зовнішні ринки, чим  більший рівень контролю потрібен для  їх оптимального обслуговування, то з  тим більшим ризиком це пов’язано. Ризики зовнішньоекономічної діяльності обумовлені, як факторами країни діяльності, так і країни походження: політичними, законодавчими, економічними, конкурентними, комерційно-технологічними та ін.
       Значний потенціал для посилення міжнародної  інтеграції українських економічних  суб’єктів має також розвиток і впровадження в практику міжнародної  діяльності такої організаційно-господарчої  форми, як віртуальні підприємства, що мають можливість завдяки комп’ютерно-інтегрованій організаційній структурі поєднувати ресурси, розташовані в різних місцях, розподіляти ризики та значно підвищувати  готовність до виконання замовлення, проекту, тощо.
       Україна географічно знаходиться в центральній  частині Європи, на перехресті доріг  між Заходом і Сходом, між Європою  та Азією. В недалекому минулому одна з найбільш технологічно розвинених республік колишнього СРСР, нині Україна  має статус країни з перехідною економікою та відноситься до країн, що розвивається. Її найближчі сусіди (на суходолі - Білорусія, Молдавія, Польща, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Угорщина; через  води Чорного моря - Болгарія, Грузія, Туреччина) -  це також країни з соціалістичного табору (за винятком Туреччини), що зараз мають статус країн з перехідною економікою, але вже знаходяться на досить різних ступенях економічного розвитку й інтеграції до міжнародних економічних відносин. У табл. 1.3 наведено макроекономічні показники України та країн що її оточують, деяких розвинених країн (за даними ООН [2]).   

       Як  свідчать, цифри $49.5 млрд. ВВП України  та $1747.9 млрд. ВВП Франції чи $209,6 млрд. ВВП Польщі – ці значення вже  майже не можливо зіставити.
       Таблиця 1.3
       Макроекономічні показники України, країн, що її оточують, розвинених країн  
Країна ВВП 2003, млн. долл. США
ВНД на  одну  людину 2003, долл. США Рейтинг за рівнем   доходу на одну людину (1-найвищий рівень, 208- найменший) Середньорічний  приріст ВВП у 1990-2002, відсотки
Бєларусь    17 493  1 590  122 -0.1
Болгарія   19 859  2 130  106 -0.7
Грузія   3 937  830  145 -4.3
Велика  Британія 1 794 858  28 350  12 2.6
Канада 834 390  23 930  24 3.2
Молдавія   1 964  590  157 -7.1
Німеччина 2 400 655  25 250  22 1.6
Польща   209 563  5 270  71 4.3
Російська      Федерація  433 491  2 610  97 -2.7
Румунія   60 358  2 310  100 -0.2
Словаччина   31 868  4 920  73 2.3
США 10 881 609  37 610  5 3.3
Туреччина   237,972  2 790  92 3.1
Угорщина   82 805  6 330  67 2.2
Україна   49 537  970  137 -6.6
Франція 1 747 973  24 770   23 1.9
Японія 4 326 444  34 510  7 1.3
   
       Відповідно  до класифікації Світовий банк (СБ) за рівнем валового національного доходу на одну людину розподіляє 184 країни-члени  на три групи[106]: Україна належить до групи країн з доходом нижче  середнього, також як Білорусія, Болгарія Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина. Польща, Словаччина, Угорщина входять до групи країн з рівнем доходів важчим за середній. Молдова  – до групи з низьким рівнем. Та як видно з табл.1.3 рівень доходів  на одну людину в Україні дуже близький до нижчого кордону її групи – $970. Серед сусідніх країн нижче рівень тільки у Грузії ($830) і Молдови ($590). Рівень доходів населення інших країн значно вищий.
       Серед 208 країн для яких СБ за результатами 2003 р. розрахував рейтинги у відповідності  з рівнем національного доходу на одну людину [106] Україна розділяє 137 місце з Гондурасом, що має також $970 доходу на одну людину. В той час  як сусідні країни мають значно вищі рейтинги. Наприклад, Угорщина – 67, Польща – 71, Росія – 97.
       Прагнучу  до інтеграції з ЄС слід пам’ятати, що суттєве зростання рівня доходів  населення, наближення їх до середнього в ЄС - це одна з передумов вступу в ЄС. В 2003р. середній рівень доходів  на одну людину в країнах-членах ЄС складав $22 850, що в 23,6 рази більше за цей показник в Україні. Такий розрив пов’язан перш за все з значним скороченням ВВП України у порівнянні з 1991 р. З табл. 1.3 видно, що середньорічний приріст ВВП для України має не тільки негативне значення (-6.6), але й значно перевищує показники її сусідів з країн бувшого СРСР, за виключенням Молдови. Позитивні темпи зростання ВВП з 2000 р. недостатні навіть, щоб компенсувати економічні втрати протягом десяти років.
       Польща, Словаччина й Угорщина з 1 травня 2004 р. вже ввійшли до складу ЄС та готуються  до подальшої фінансової інтеграції в новому економічному просторі  шляхом переходу на єдину валюту. Для цих країн підготовка до вступу в ЄС була сильним стимулом для ринкової трансформації економіки, лібералізації торгівлі та інвестиційної діяльності. Темпи економічного зростання цих країн порівнянні з темпами розвитку економічно розвинутих країн. 
       До  вступу в ЄС в 2007 р. готуються також  Болгарія та Румунія (відповідно 106 та 100 місце за рівнем доходів на одну людину). Ведуться переговори про вступ  в ЄС Туреччини (92 місце).
       Для цих країн вступ в ЄС означає  подальшу міжнародну інтеграцію їх економік, суттєве скорочення торговельних бар’єрів (навіть більш суттєве ніж при  вступі до СОТ), участь у єдиній торговельній політиці ЄС. В той же час для  України подальше поширення ЄС до її кордонів без відповідної лібералізації  відносин з цим союзом веде до ускладнення  традиційних економічних відносин з найбільш близькими сусідами і  може стати суттєвої перепоною в  її подальших інтеграційних процесах.
       Незважаючи  на всі прагнення України, ЄС й  досі не розглядає можливості щодо її членства в цій організації. На відміну від країн Південного Середземномор’я, Україна (наряду з  Росією, Молдовою й Білорусією) відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво не має преференційного режиму торгівлі з ЄС. Передумовою лібералізацією відносин з ЄС може стати щонайменше реальний перехід України на принципи ринкової економіки (і як наслідок, отримання від ЄС статусу країни з ринковими відносинами), покращення макроекономічних показників розвитку, суттєве підвищення життєвого рівня населення (зменшення бідності). Подальша інтеграція з ЄС вимагає цілого ряду політичних, економічних та інституційних реформ.
       Висновки. Світова інтеграція – об’єктивний процес в усіх сферах діяльності людства: в політиці, в економіці, в науці. Інтеграційні процеси поширюються одночасно з розвитком комунікаційних технологій. Одночасно з поширенням економічної інтеграції загострюються проблеми міжнародної конкуренції: яка значно обмежую конкурентні можливості національних суб’єктів, що не мають сильних позицій на світових риках; більш жорсткими стають правила роботи, в тому числі й на традиційно національних ринках в залежності від їх ступеня відкритості.
       В таких умовах значно зростає роль держави, як дійового учасники міжнародних  економічних відносин. В нас час, саме на державному рівні вирішується  подальша економічна доля як країн  в цілому, так і окремих її складових. Міждержавні угоди, державне регулювання  економічних відносин (ринкові економіка  потребує не меншого регулювання  ніж планова), державне стимулювання розвитку потенційно конкурентноздатних напрямків – це  функції, які обумовлюють майбутнє. Економічна конкурентоспроможність держави розпочинається з політики стимулювання інновацій в найбільш потенційно перспективних галузях. Для України однією з головних таких галузей має стати наука й освіта. На сьогодні саме людський ресурс є майже єдиним з рідких ресурсів, яким володіє країна і міжнародна конкурентоспроможність якого знаходиться ще на досить високому рівні.
       Для України саме міжнародне інтеграція освіти й науки з метою підвищення їх якості та створення умов для  поширення мобільності інтелектуального потенціалу може стати реальним рушійним фактором суспільного розвитку, який допоможе зайняти достойне місце  у світовій спільноті.
ie-podoprihina.narod.ru/articles/tendency/index.html 

1. СУТНІСТЬ  І СТРУКТУРА СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 4  
2. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 6  
3. ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 7  
4. ЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 11  
5. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 12  
ВИСНОВКИ 18  
ЛІТЕРАТУРА 20
 

4. Середовище  міжнародної економічної діяльності   

4.1. Сутність  і структура середовища міжнародної  економічної діяльності  

     Існування, функціонування і розвиток будь-якого  природного (фізичного, біологічного, хімічного чи суспільного) явища  залежить як від внутрішньої будови, внутрішньої статури, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають  на це явище іззовні. Середовище МЕВ  може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних  економічних зв'язків. Таке середовище схематично  можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище.
     Внутрішнє середовище МЕВ — це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку
     Зовнішнє  середовище МЕВ — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ. Це саме визначення може мати ще й такий вигляд: зовнішнє середовище МЕВ — це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних економічних відносин. Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто її внутрішня будова, може бути представлена як набір таких елементів:
     зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів;
     управління  міжнародними економічними процесами;
     регулювання міжнародних економічних відносин;
     форми і види МЕВ;
     внутрішні закони функціонування системи міжнародних  економічних відносин, тобто це явища  і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений  причинно-наслідковий характер.
     Зовнішнє  середовище МЕВ поділяється за двома  критеріями – за сферами впливу і за безпосередністю впливу дії.
     За  сферами впливу середовище МЕВ, що діє  іззовні, ділиться на чотири квадранти:
    природно-географічне  середовище;
    політико-правове  середовище;
    економічне  середовище;
    соціально-культурне  середовище.
     За  безпосередністю впливу дії –  на:
    умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;
    умови й фактори непрямої (посередньої) дії.
     Якщо  поділ зовнішнього середовища не потребує додаткового пояснення  щодо чотирьох сфер впливу, то поділ  на дві частини за критерієм безпосередності  впливу дії варто прокоментувати. Загалом усі фактори й умови  впливають на функціонування та розвиток міжнародних економічних відносин або безпосередньо, або через  інші фактори. Фактори безпосереднього  впливу є своєрідним навколишнім  середовищем МЕВ, без якого останні  не можуть існувати. Наприклад, сучасні  міжнародні економічні відносини важко  собі уявити без міжнародних організацій, міжнародних правових норм, торговельних представництв, банківських установ, транспортних мереж і засобів, комунікаційних мереж і засобів і т. д. Але  усе це входить до інфраструктури, а отже, навколишнє середовище МЕВ  як система факторів безпосереднього  впливу на існування та розвиток міжнародних  економічних відносин є інфраструктурою  цих відносин.
     Слід  зазначити, що всі елементи інфраструктури МЕВ настільки переплетені між  собою, що їх важко чітко поділити на сфери впливу. Нелегко й визначити  межу, де закінчується система міжнародних  економічних відносин, тобто внутрішнє  середовище, і де починається така інфраструктура МЕВ як навколишнє середовище. Ще важче помітити межу між факторами  безпосереднього та посереднього впливу.   

     4.2. Природно-географічне середовище  МЕВ  

     Незважаючи  на те, що поняття “природа” є  не зовсім економічним терміном, все, що воно містить у собі, відіграє помітну роль у розвитку суспільних, а в нашому випадку міжнародних  економічних явиш і процесів. У  той же час термін “природа”  використовують при розкритті суті названих явищ і процесів, оскільки жива і нежива частина природи  взаємопов’язані та взаємозалежні. Тому треба розібратись у значеннях  таких термінів: “біосфера”, “ноосфера”, “антропосфера”, “техносфера”, які  мають безпосереднє відношення до середовища МЕВ.
     Досить  часто у публікаціях біосфера подається як оболонка Землі, у якій існувало або існує життя. Таке визначення надто абстрактне й мало про що інформує. Кращим виглядає наступне визначення: біосфера –  це частина земної кори, гідросфери й атмосфери, складна структура й енергетика яких пов'язані з минулим і сучасним існуванням живих організмів.
     Відомо, що академік Вернадський, досліджуючи  зв’язки між живою та неживою  природою, користувався терміном «ноосфера» і підкреслював значний взаємний вплив людини і природи. Ноосфера — це вища стадія розвитку біосфери, пов'язана з виникненням і розвитком  людства, яке, пізнаючи закони природи  і вдосконалюючи техніку, перетворює природу відповідно до своїх потреб. Ноосфера є діалектичним цілим довкілля та людини.
     Зрозуміло, що людство складає тільки частину  ноосфери, що носить назву “антропосфера”. Отже, антропосфера – це частина  ноосфери, яку складає сукупність усіх людей земної кулі, які живуть і діють тепер, а також які ж і діяли в минулому. Частиною ноосфери, похідною від антропосфери, є техносфера.  Це та частина ноосфери, яку складає сукупність усіх технічних засобів, зроблених людиною за всі часи її існування, а також уже розроблена документація та здобуті нові знання про технічні засоби, котрі можуть бути зроблені людиною, але ще не виготовлені у даний час
     Найголовніші  умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних  відносин, пов'язані з нерівномірністю  розташування природних ресурсів, з  наявністю чи відсутністю тих  чи інших ресурсів у різних країнах. Багаті на одні ресурси країни вступають  у відносини з країнами, де немає  даних ресурсів, зате вони багаті на інші. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних  умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, відіграє значну роль у розвитку МЕВ.
     Наприклад, у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї. Країни, що мають вихід  до моря, спроможні встановлювати  між собою економічні зв'язки за допомогою морського транспорту. Специфіка торговельних відносин країн, що знаходяться на одному материку, полягає в можливостях використання автомобільного й залізничного сполучення. Наявність водних басейнів сприяє розвитку рибного виробництва, а наявність  лісів чи степів надає інші можливості спеціалізації та розвитку МЕВ.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.