На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Радянсько-нмецький договр про ненапад

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 03.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Реферат  
з курсу 
«Історія» 
на тему: 
«Радянсько-німецький договір про ненапад»

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Вступ………………………………………………………………………………3 
2. Наслідки договору……………………………………………………………......4 
3.Військово-політичні мотиви……………………………………………………..4

4. Альтернативи підписання радянсько-німецькогодоговору……………………7 
5. Відмінності "Мюнхенської змови" від "пакту Молотова-Ріббентропа….........9 
6. Що зумовило агресію Німеччини...…………………………………..…...........11
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

23 серпня 1939 року нарком закордонних справ Радянського Союзу В'ячеслав Молотов і його германський колега Йоахим фон Ріббентроп поставили підписи під радянсько-німецьким договором про ненапад. Сьогодні цей договір, більше відомий як "пакт Молотова-Ріббентропа". Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова — Ріббентропа  — розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в перші години 24 серпня 1939 року (зазначена в документі дата 23 серпня 1939 року)в Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахимом фон Ріббентропом та народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим у присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна. Угода спиралась на Берлінський договір 1926 року, а з нею, й на Рапалльський договір. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією в Першій світовій війні територій.
Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:
У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.
У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку.
Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.
Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.
Договір разом з іншими Радянсько-Німецькими угодами втратив силу 22 червня 1941 після нападу Німеччини на Радянський Союз. 1989 року, З'їзд народних депутатів СРСР засудив додатковий секретний протокол договору, й визнав його нечинним з моменту підписання. 

Радянсько-німецький договір мав величезні наслідки: 

1. Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеччину й Радянський Союз, проте об'єктивно сприяв Німеччині в розв'язанні нової агресії в Європі. 

2. Договір відвернув напад Японії на СРСР і війну Радянського Союзу на два фронти. Японський уряд К. Хіра-нуми, який готувався до спільної японо-німецької війни проти СРСР, після укладення договору Молотова—Ріббентропа запитав перемир'я на Халхін-Голі, а сам на знак протесту проти рішення Гітлера пішов у відставку. 

3. Не тільки Японія, а й інші союзники Німеччини були незадоволені її договором з СРСР. Італія висловила «глибоке почуття образи», Іспанія заявила про нейтралі-тет. «Антикомінтернівський пакт» не спрацював, єдність блоку агресорів у той час була підірвана.  

4. Договір Молотова—Ріббентропа (пізніше дехто на Заході називав його «пактом Сталіна—Гітлера») був вимушеним кроком, який дав можливість Радянському Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність.
  Саме від радянсько-німецького договору нам пропонують відлічувати початок Другої світової війни, саме цей документ нібито започаткував "радянський геноцид" народів Східної Європи. І, зрозуміло, "пакт Молотова-Ріббентропа" був абсолютно незаконний. Але я переконана, що трагічні події 30-х - 40-х років ХХ століття треба досліджувати як можна ретельніше. 

Дуже часто доводиться чути, що укладаючи договір про ненапад з нацистською Германій і секретний протокол до нього, Сталін прагнув "розширити свою імперію". Проте це не відповідає дійсності. Щоб зрозуміти мотиви, якими керувався Кремль, слідує розглянути радянську зовнішню політику 30-х років. Ця політика часом була суперечлива, проте основні міркування, що лежать в її основі, виділити неважко. І у 20-і, і в 30-і роки ХХ століття радянське керівництво дуже сильно хвилювали дві проблеми: прибалтійська і українська.
Прибалтійська проблема зводилася до наступного: в випадку війни супротивник ,що влаштувався в Прибалтиці, мав можливість, по-перше, блокувати Червонопрапорний Балтійський флот і, по-друге, з вигідних позицій почати наступ на Ленінград. А Ленінград був украй важливим промисловим і транспортним центром, втрата якого могла обернутися для Радянського Союзу справжньою катастрофою. Саме тому радянське керівництво наполегливо домагалася нейтралітету Прибалтики, причому нейтралітету, надійно гарантованого сусідніми країнами. Нейтралітет Прибалтики означав безпеку Ленінграда. "Створені Антантою балтійські держави, які виконували функцію кордону або плацдарму проти нас,
сьогодні є для нас найважливішою стіною захисту із заходу", - констатував на початку 1934 року завідувач Бюро міжнародної інформації ЦК ВКП(б) Карл Радек. Радек говорив про ситуацію, на той час вже добре усвідомлену радянським керівництвом : ще в грудні 1933 року СРСР запропонував Польщі підписати спільну декларацію про зацікавленість в недоторканості Прибалтики, проте Варшава відмовилась від цієї пропозиції. Отримавши відмову польського керівництва, Кремль спробував добитися гарантій незалежності прибалтійських країн від Німеччини. Берліну було запропоновано підписати протокол, в якому уряди Німеччини і СРСР обіцяли би "незмінно враховувати у своїй зовнішній політиці обов'язковість збереження незалежності і недоторканості" прибалтійських держав. Проте Німеччина
також відмовилась.Наступною спробою надійно забезпечити безпеку країн Прибалтики став радянсько-французький проект "Східного пакту", проте і йому не судилося утілитися в життя: уряд Франції в червні 1934 року відмовився надати гарантії прибалтійським республікам.
Крах проектів колективної безпеки і послідовне посилення германського впливу в країнах Прибалтики викликав в Кремлі неабияке занепокоєння. В 1936 році Сталін публічно виразив стурбованість у зв'язку з можливістю здачі прибалтійськими країнами "межі в кредит" для агресії проти СРСР. До 1938 року теза про можливість використання Німеччиною країн Прибалтики в якості плацдарму проти
СРСР стала настільки загальновживаною, що про неї детально говорилося в навіть передмові до академічного видання "Хроніки" Генріха Латвійського - унікального джерела по історії середньовічної Прибалтики. "Для германського фашизму Прибалтика представляє
великий інтерес як антирадянський плацдарм, - говорилося в статті. - Це питання живо обговорюється у балтійському друці і особливо в латвійському. У основу активної антирадянської політики германський імперіалізм кладе можливість удару, у разі нападу Японії на Далекий Схід, по Радянському Союзу з боку заходу і в першу чергу з боку Прибалтики. Балтійська преса відкрито обговорює таку можливість германської експансії на балтійську територію з метою використання цієї останньої в якості бази для операцій проти СРСР.
  Мюнхенська змова і події , що послідували за ним,затвердили Кремль в правильності подібних побоювань. 20 березня 1939 року Німеччина зажадала від Литви передати їй область Клайпеди. Шантаж увінчався успіхом; 22 березня був підписаний германо-литовский договір про передачі Клайпеди III Рейху, згідно з яким сторони брали на себе зобов'язання про незастосування сили один проти одного. Одночасно з'явилися чутки про укладення германо-эстонского договору, згідно з яким німецькі війська отримували право проходу через територію Естонії. Наскільки ці чутки відповідали дійсності, було невідомо, проте подальші події посилили підозри Кремля.
  Радянський Союз спробував забезпечити нейтралітет Прибалтики за допомогою угоди з Англією і Францією. Москва двічі, в квітні і травні 1939 року, пропонувала західним великим державам надати спільні гарантії прибалтійським республікам, проте безуспішно. Переговори СРСР з Англією і Францією все ще йшли, коли 7 червня Латвія і Естонія уклали з Німеччиною договори про ненапад. Услід за цим Естонію відвідали керівник Генштабу сухопутних військ Німеччини генерал-лейтенант Франц Гальдер і керівник Абверу адмірал Вільгельм Канарис. Зміцнення позицій Німеччини в Прибалтиці відбувалося прямо на очах. Давні побоювання радянського керівництва про перетворення Прибалтики на плацдарм для агресії проти СРСР утілювалися на практиці. Воювати проти Німеччини наодинці Радянський Союз не бажав; укласти союз з Англією і Францією не вдалося. Залишалося тільки домовлятися з Німеччиною.
  В результаті маловдалої для Москви радянсько-польської війни 1919 - 1921 років українська нація виявилася розділеною. Для СРСР це створювало серйозну небезпеку - можливість створення української квазідержавної освіти і використання його супротивником для відторгнення України від Радянського Союзу.
  Спочатку в якості супротивника, здатного використати "українську карту", в Кремлі розглядали Варшаву. Проте незабаром після приходу нацистів до влади в Німеччині, стало зрозуміло, що разигрывать цю карту збирається і Берлін. Влітку 1933 року Альфред Розенберг
згадав про можливість передачі українських земель Польщі в обмін на "Данцингский коридор". Цей план фігурував і в мові магната Альфреда Гугенберга, що спонсорував нацистів, на Лондонській економічній конференції в червні 1933 року.28 У відповідь Кремль повідомив Варшаву, що будь-яка польська активність на українській території розглядатиметься "як свідоме або несвідоме виконання німецьких планів на
сході".
  Подальші події підтвердили побоювання Кремля. У якості обгрунтування розділу Чехословаччини нацисти використали проблему національних меншин. Що ж заважало їм використати цей же сценарій проти СРСР? Тим паче, що нацистські спецслужби мали більш ніж тісні зв'язки з нелегальною Організацією українських націоналістів (ОУН).
  У кінці 1938 - 1939 року про таку можливість відкрито говорили і в Лондоні, і в Парижі, і у Берліні. "Англії в найближчому майбутньому не погрожує війна, - говорив спеціальний помічник прем'єр-міністра Великобританії Хорас Вильсон. - Наступний великий удар Гітлера буде проти України. Техніка буде приблизно та ж, що і у випадку з Чехословаччиною. Спочатку ріст націоналізму, спалаху, повстання українського населення, потім "звільнення" України Гітлером".
  "Прагнення третього рейху до експансії на Сході мені здається таким же очевидним, як і його відмова, принаймні нині, від всяких завоювань на заході, одне витікає з іншого, - писав в грудні 1938 року посол Франції у Берліні Роберт Кулондр. - Стати хазяїном в Центральній Європі, підпорядкувавши собі Чехословаччину і Угорщину, потім створити Велику Україну під німецькою гегемонією - такий в основному здається концепція, прийнята нацистськими керівниками".
  Міжнародна актуалізація "українського питання" осені 1938 року була пов'язана з тією, що отримала автономію в результаті Мюнхенської змови Закарпатською Україною. Саме ця територія розглядалася як зародок маріонеткової української держави.
  Проте подібна можливість стривожила не лише СРСР, але і Польщу, що побоювалася втратити Західну Україну. Це занепокоєння Варшава донесла до Берліна; у відповідь полякам був запропонований план, небезпека реалізації якого радянське керівництво усвідомило ще в середині 30-х років. План був простий: Польща віддає Німеччині Данциг (Гданьськ) і "коридор", а натомість отримує територіальну "компенсацію" на Україні.
  Пропозиція була зроблена в січні 1939 року міністрові закордонних справ Польщі Беку самим Гітлером; трохи пізніше про це ж з главою польського МЗС говорив його колега Ріббентроп. Через деякий час запис цих бесід, здобутий радянською розвідкою, ліг на стіл Сталіна.
  Варшава визнавала, що не відмовилася від завойовних планів на Україні, проте погоджуватися на передачу Данцига і "коридору" не
поспішала. Для того, щоб розвіяти підозри польського керівництва, у Берліні відмовилися від проекту Закарпатської України; у березні 1939 року вона була передана Угорщині.
  Проте угоди з Варшавою Берліну досягти так і не вдалося: не бажаючи ставати молодшим партнером Німеччини, у кінці березня1939 року польське керівництво відкинуло германські пропозиції. У свою чергу, Гітлер віддав наказ про підготовку війни проти Польщі. 

  Конфлікт, що розростається, між Германій і Польщею, проте, не знімав з порядку денного "українського питання". Німеччина могла використати його для розчленовування Польщі за чехословацьким зразком, і тоді наступної на черги знову-таки виявлявся СРСР. А якщо станеться війна і германські війська отримають перемогу? Хто міг дати гарантію, що в цьому випадку не буде створена маріонеткова Україна?
  У Кремлі уміли прочитувати варіанти. І коли стало ясно, що укладення спрямованого на протидію нацистської агресії договору з Англією і Францією маловірогідно, а Польща приймати радянську допомогу не хоче, було вирішено забезпечити свої національні інтереси шляхом угоди з Німеччиною.
  Укладення договору про ненапад з Німеччиною і секретного протоколу до нього дозволило Радянському Союзу на деякий час забезпечити безпеку на прибалтійському і українському напрямах і до певної міри блокувати реалізацію негативних для СРСР сценаріїв нацистської агресії на схід. На жаль, добитися схожих результатів іншими шляхами Радянському Союзу не вдалося. 

На відміну від учасників світової кризи 1938-1939 рр., ми маємо можливість дивитися на події ретроспективно. Ми знаємо, що 1 вересня 1939 м. Німеччина напала на Польщу, що через декілька днів, 3 вересня, Великобританія і Франція оголосили війну Німеччини. Ми знаємо,
які були дії Радянського Союзу, прибалтійських і східноєвропейських країн, ми знаємо, чим закінчилася германо-польская війна. І це знання заважає нам сприймати події так, як сприймали їх безпосередні учасники подій в Кремлі, Берліні, Лондоні, Парижі, Варшаві.
  Ми знаємо, що Німеччина напала на Польщу - проте аж до 1 вересня ніхто не міг поручитися, що це станеться. Варшава могла погодитися на нацистський диктат, Німеччина могла удатися не до війни, а до жорсткого дипломатичного натиску, як у разі Чехословаччини. І навіть
після того, як війна почалася - хто міг поручитися, що в її вступлять Великобританія і Франція, що вони не віддадуть перевагу над війною домовленості з Гітлером, друге, польське, видання Мюнхена?
  Без розуміння цієї невирішеності наперед подальших подій, без розбору альтернатив, неможливо зрозуміти ні дії учасників подій, ні сенс радянсько-німецького договору про ненапад. Якими бачилися альтернативи пакту Молотова-Ріббентропа радянському керівництву в серпні 1939 року? Варіантів було декілька.
Варіант перший : Радянський Союз не підписує угоди з Німеччиною, продовжує безуспішні переговори з Великобританією і Францією. Лондон тим часом домовляється про розмежування сфер впливу з Берліном. Відбувається нове видання Мюнхенської змови; Польща позбавлена Данцига і "коридору", остаточно перетворена на нацистського сателіта. Німеччина зміцнюється в Прибалтиці, на Західній Україні під германським контролем створюється маріонеткова "українська держава", в Західній Білорусії - маріонеткова "білоруська держава". Гітлер дістає
можливість проводити політику по відриву від СРСР західних територій при нейтралітеті Великобританії і Франції. Безрадісна перспектива, і як не сумно, дуже реальна: 22 серпня в Лондон для переговорів повинен був летіти найближчий соратник фюрера Герман Геринг.
  Варіант другий : Великобританія, Франція і СРСР укладають угоду і блокують нацистську агресію. Варіант прекрасний, але, на жаль, що не реалізовується: Великобританія не хоче зв'язувати собі руки угодою з СРСР, і переговори провалені.
  Варіант третій : Радянський Союз не підписує угоди з Німеччиною, Гітлер нападає на Польщу. Великобританія і Франція обмежуються дипломатичними демаршами, але справою в події не втручаються. Радянський Союз залишається нейтральним і в германо-польскую війну
не втручаються. Польські війська розбиті, Німеччина або повністю окуповує Польщу, або (що вірогідніше) ділить її на частини як Чехословаччину. Наслідки усі ті ж : зміцнення Німеччини в Прибалтиці, можливість появи маріонеткових українського і білоруського "держав". Шлях до продовження агресії в східному напрямі відкривається Гітлеру і в цьому варіанті, причому з можливим підключенням
ресурсів маріонеткового польського режиму на кшталт словацького.
  Варіант четвертий : Гітлер нападає на Польщу, Радянський Союз залишається нейтральним, Великобританія і Франція вступають у війну
не на словах, а на ділі. Германська агресія відвернена. Це хороший варіант, але одночасно - самий маловірогідний. Як ми пам'ятаємо, насправді Великобританія і Франція хоч і оголосили війну Німеччини, на практиці бойових дій не вели, обмежившись лише їх імітацією
для заспокоєння громадської думки.
  Варіант п'ятий : Гітлер нападає на Польщу, Великобританія і Франція обмежуються дипломатичними протестами, Польща просить про допомогу Радянський Союз, Москва починає війну з Німеччиною в союзі з Польщею. Для Кремля варіант знову-таки не найрадісніший, оскільки ніхто не може дати гарантії, що після вступу в війну Радянського Союзу Лондон і Париж не домовляться з Берліном. І тоді Варшава і Москва виявляться перед перспективою вести війну з Німеччиною і її союзниками в одинака. Між тим, досвід Іспанської війни в Кремлі добре пам'ятають. Та і під час Мюнхена подібний сценарій вже був випробуваний: ті, що підписали вирок Чехословаччини держави повідомили Прагу, що якщо вона прийме радянську допомога і чинитиме опір, то війна, що почалася, "відразу перетвориться на війну з усією Європою". Ситуація посилюється тим, що на Далекому Сході Радянському Союзу доведеться воювати з Японією.
  Варіант шостий : Гітлер нападає на Польщу, Великобританія і Франція у війну практично не втручаються, Польща радянської допомоги не просить і терпить поразку у війні. Радянський Союз вводить війська на територію Західної України і Західної Білорусії, щоб не допустити створення там німцями маріонеткових держав. З Німеччиною в цьому випадку знову-таки доводиться воювати в одинака, ризикуючи зазнати поразки; крім того, питання про зміцнення позицій Берліна в Прибалтиці залишається невирішеним, а на Далекому Сході знову-таки доводиться воювати з Японією.
  Як бачимо, розумна альтернатива пакту Молотова-Ріббентропа існувала лише одна: укладення радянського для англо-франко договору. Проте Лондон укладати цю угоду не побажав. Після цього усі альтернативи підписанню угоди з Німеччиною виявлялися для СРСР занадто небезпечними. Жоден відповідальний уряд на подібний ризик піти не могло. 

Дуже часто доводиться чути, що Мюнхенська угода Великобританії, Франції, Німеччини і Італії, спрямована на розчленовування Чехословаччини не можна порівнювати з "пактом Молотова-Ріббентропа". Не можна, тому що радянсько-німецький пакти був змовою двох тоталітарних режимів, що прагнули до світового панування, а Мюнхенську угоду підписали демократична Великобританія і Франція, не бажаючі війни. Подібний теза, безумовно, політично ангажована. Ми вже говорили, що від форм суспільного устрою дії странучастников світової кризи 1938 - 1939 року не залежали, а СРСР, союз якого з нацистської Німеччини був нібито неминучий, на ділі був найбільш послідовним
супротивником нацистської експансії на схід. І замислювалися в Кремлі в цей час не про світове панування, а усього лише про забезпечення національної безпеки.
  Так що Мюнхенська угода 1938 року і "пакт Молотова-Ріббентропа" 1939 року порівнювати не лише можна, але і обов'язково треба. Результати подібного порівняння виявляються дуже цікавими.
  У чому був зміст Мюнхенської угоди? Великобританія і Франція прийняли вимоги Гітлера і змусили уряд Чехословаччини погодиться
з нацистським диктатом, у буквальному розумінні вивернувши чехам руки. Більше того: коли президент Бенеш нагадав про існування франко-чехословацкого договорі, йому відповідали, що якщо Чехословаччина упиратиметься, цей договір не буде мати значення. Західних держав прийняли безпосередня участь в насильстві над Чехословаччиною.
  Радянсько-німецька угода 1939 року жодним словом не передбачала яка-небудь участь СРСР в германо-польском конфлікт. Йшлося усього лише про дотримання нейтралітету. І якщо Чехословаччина просила допомоги у Великобританії і Франції, і не отримала її, то Польща, навпаки, впродовж весни і літа 1939 року послідовно відмовлялася від радянської військової допомоги. І бажання Варшави збулися: радянські війська вступили на польську територію, тільки коли війну було програно, а польська армія - розгромлена. "Пакт не був ні союзом, ні угодою по розчленовуванню Польщі, - писав в цьому зв'язку американський історик А. Тейлор. - Мюнхен був дійсно союзом для розчленовування: британці і французи продиктували розділ чехам. Радянське уряд не здійснив такої акції проти поляків. Воно пообіцяло залишитися нейтральним, про що завжди просили поляки і на чому настоювала політика західних держав"
  Чехословаччина була незмінно лояльною і Великобританії, і Франції. Проте, вона була ними віддана. Польща упродовж довгих року
проводила відверто недружню СРСР політику. І Радянський Союз, цілком логічно не став рятувати свого недруга.
  Чи могли Франція і Англія в 1938 році врятувати Чехословаччину? Так, могли. Для цього Францію повинна була, по-перше, згадати про свій союзницький борг перед Чехословаччиною і, по-друге, прийняти радянську допомогу - адже і Франція, і Чехословаччина мали договори про
взаємодопомогу з Радянським Союзом. Німецька армія в той час була слабка, багато генералів розглядали дії Гітлера як авантюру і навіть готували проти нього змову. Запобігти нацистській агресії у той час було дуже легко. Ризику практично не було. Проте Великобританія і Франція цього не зробили.
  Чи міг Радянський Союз в 1939 році врятувати Польщу? Ні, оскільки для цього СРСР довелося б воювати проти Німеччини самостійно. У кращому разі - при нейтралітеті Великобританії і Франції. У гіршому - в умовах їх нової угоди з Гітлером, під командуванням якого
знаходилися добре підготовлені війська і генералітет, що вже не думає про змови. Ризик для Радянського Союзу був в цій ситуації не просто великий - він був величезний.
  Як бачимо, порівняння "пакту Молотова-Ріббентропа" і Мюнхенської угоди виявляється не на користь західних країн. Дії Великобританії і Франції в час чехословацької кризи 1938 року виглядають набагатобільше сумнівними, ніж дії Радянського Союзу в час польської кризи 1939 року. 

  Підготовка до нападу на Польщу була розпочата в квітні 1939 року. 3 квітня верховне головнокомандування вермахту підготувало проект "Директиви про єдину підготовку збройних сил до війни на 1939 - 1940 р", який був затверджений Гітлером 11 квітня. "Директива" передбачала можливість війни проти Польщі:
"Відношення Німеччини з Польщею і надалі
повинні будується з урахуванням небажаності всяких тертя. Але якщо Польща змінить свою політику стосовно Німеччини. і займе позицію, що створює загрозу імперії, то, незважаючи на існуючий договір,
може виявитися необхідним розв'язати проблему Польщі остаточно.
  Метою в цьому випадку буде: розбити польські збройні сили і створити на сході таку обстановку, яка відповідала б потребам оборони
країни. Політичне керівництво вважає своїм завданням добитися по можливості ізольованого вирішення польського питання, тобто обмежити війну виключно польською територією".
  Як неважко помітити, польська війна планувалася як локальна кампанія, в яку не будуть залучені інші держави. До моменту підписання "Директиви" нацистське керівництво припускало, що Англія і Франція вступати за Польщу не стануть, а від Радянського Союзу Польща допомогу ніколи не прийме.
Незважаючи на початок підготовки до війни у Берліні не виключали також і можливості підпорядкування Польщі германському диктату.
До кінця травня нацистське керівництво розглядало можливість угоди з Польщею з набагато більшим скепсисом. 23 травня на нараді з командуванням вермахту Гітлер заявив, що "Польща завжди буде на стороні наших супротивників"; крім того, по його думці, Польща не
могла претендувати навіть на роль бар'єру проти "більшовизму"."Таким чином, питання про те, щоб пощадити Польщу, відпадає, - резюмував Гітлер. - Залишається рішення: при першому ж відповідному випадку напасти на Польщу".
  Саме 23 травня можна вважати остаточною датою прийняття нацистським керівництвом принципового рішення про війну проти Польщі. Проте дата початку війни призначена не була; для цього Берліну, що як і раніше планував бойові дії проти Польщі як локальний конфлікт, слід було добитися політичною ізоляції Варшави. "Успішна ізоляція матиме вирішальне значення, - заявив в зв'язку з цим Гітлер. - Одночасного зіткнення із Заходом (Францією і Англією) ні в якому разі допустити не можна".
  Позиція Радянського Союзу в майбутньому конфлікті представлялася нацистському керівництву набагато менше важливою, чим позиція Франції і Великобританії. Польща не збиралася приймати радянську допомогу (про що по дипломатичних каналах інформувала Берлін). Серйозною загрозою для нацистських планів було лише створення радянського для англо-франко союзу. Радянські для Англо-франко переговори виявилися, як відомо, безрезультатними, сам факт ведення таких переговорів був формою тиску на Берлін.
  У цій ситуації Германію робила зусилля для запобігання можливості створення нової "Антанти". Саме цій меті служили зондажные бесіди
німецьких дипломатів з радянським представниками в травні - червні 1939 року. У червні Берлін пропонував Москві прийняти для ведення економічних переговорів прийняти спеціального уповноваженого германського уряду Шнурре. Задум був простий: за словами самого Шнурре, "сам факт безпосередніх германо-советских нарад в Москві сприяв би тому, щоб вбити зайвий клин в англо-радянські переговори". Проте Кремль, що ще не втратив надії на укладення договору з Великобританією і Францією, прийняти Шнурре відмовився. Після цього Гітлер 29 червня наклав мораторій на які-небудь ініціативи по радянсько-німецькому напряму.
  Ситуація змінилася після обнародування 24 липня японсько-британської угоди, "пакту Арита - Крейгі". Для Берліна цей пакт став неприємною дипломатичною поразкою: використати Японію для відвернення Великобританії від європейських подій ставало неможливим. А це, у свою чергу, зменшувало шанси Німеччини добитися міжнародною ізоляції Польщі. Для Радянського Союзу укладення британської угоди з членом Антикомінтернівського пакту, війська якого якраз в цей час билися з частиною Червоної Армії, стало свідоцтвом небажання Великобританії укладати угоду з СРСР і її готовності до нового "Мюнхена".
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.