На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Контрольна робота з "Грош кредит"

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 06.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки України Національний  університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота з дисципліни
„ Гроші і кредит ІІ ” 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                        
                                                                         
                                                                           
 
 

                                                                            Виконав: студент факультету„Економіка
                                                                     і підприємництво”, спеціальності                                                               
                                                                                   „Економіка підприємства”,заочної форми    
                                                                                    навчання 4 курсу 4 групи (інтегровані)                                                                                        
                                                                                   Пилипчук Микола Володимирович
                                                                                    Залікова книжка  № 300230
                                                                                   
                            Викладач:  
 
 
 
 
 

Рівне - 2011
Зміст 
 

    Теоретична  частина
      (30) Суть та значення системи міжбанківських розрахунків…
      (65) Аналіз ефективності діяльності банків на макрорівні…….
    Практична частина
      Задача 1
      Задача 2
      Задача 3
    Список використаної літератури 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

Суть  та значення системи  міжбанківських розрахунків
     У ринковій економіці щодня укладається  безліч угод. Безготівкові платежі між суб'єктами підприємницької діяльності здебільшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків між установами, що їх виконують. Отже, всі розрахунки за угодами суб'єктів підприємницької діяльності, рахунки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками. Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.
     Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв'язків між кредитними та фінансовими установами, зокрема для:
      розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів;
     переобліку  векселів;
      отримання кредитів центрального банку в порядку рефінансування;
      купівлі та продажу цінних паперів, включаючи державні.
     Міжбанківські розрахунки обслуговують також різноманітні зовнішньоекономічні зв'язки, що виникають у процесі експорту імпорту товарів та послуг, капіталів і міграції робочої сили. Саме тому їхня чітка і збалансована організація — запорука ефективного функціонування економічних процесів.
     У сучасній банківській системі платіжно-розрахункова функція нарівні з прийняттям депозитів і видаванням позик належить до найважливіших банківських операцій. На здійснення розрахунків витрачається не менше двох третин операційного часу банківського персоналу.
     В умовах ринкової економіки придбання  товарів та послуг оплачується грошима, що перебувають або в обігу, або у формі депозитів на банківських рахунках, іноді використовується кредит. При цьому численні учасники економічного процесу — приватні особи, фірми, що діють на фінансових ринках та в інших секторах економіки, — мусять враховувати проблему невизначеності терміну надходження та виконання їхніх платежів. Ця невизначеність зумовлена низкою чинників:
      швидкістю, з якою боржник вживає заходів з метою здійснення
      платежу;
      вибором засобу платежу та результативністю цього засобу з 
      погляду своєчасності та ефективності його оброблення;

      кількістю посередників, що беруть участь у платіжній операції;
      наявністю і вартістю кредиту, який використовується для компенсації тимчасового дефіциту готівкових коштів у платника.
     Будь-якому  учасникові економічного процесу недоцільно тримати великі суми готівкою або у вигляді банківського депозиту до запитання для виконання своїх зобов'язань за платежами на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів. Господарюючим суб'єктам вигідніше користуватися платіжними послугами банків, які можуть надати позики у разі нестачі коштів, що виникає внаслідок їх несвоєчасного надходження. Зі свого боку, банки завжди мають бути спроможними виконати платіжні доручення своїх клієнтів.
     Однак і в банках може виникнути тимчасова  нестача коштів, спричинена несвоєчасним їх надходженням, і через це банки змушені звертатися до міжбанківського ринку або до центрального банку за короткостроковими позиками для погашення своїх зобов'язань за міжбанківськими розрахунками. Найкращим способом здійснення остаточних міжбанківських розрахунків вважається переказування залишків коштів, що перебувають на рахунках у центральному банку, комерційним банкам — отримувачам коштів.
     Системи міжбанківських розрахунків різних країн помітно різняться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які автоматично переносяться на платіжні механізми.
     Перша проблема стосується розмежування функцій між центральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських стосунках. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:
      яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різ 
      них компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?

      наскільки активно центральний банк має надавати послуги 
      щодо здійснення міжбанківських платежів?

Платіжні  послуги центрального банку можуть бути пов'язані з обробленням безлічі окремих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківській основі.
     Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі витрати, включаючи постійні, змінні та тимчасові витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспільного блага.
     Друга проблема полягає у виборі самої  моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих розрахунків (тобто розрахунків з елементом взаємозаліку) і засобів контролю в цих системах для забезпечення Їхньої цілісності та надійного функціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками і ризиками ліквідності, що виникають за багатостороннього взаємозаліку, заінтересовані всі учасники платіжного процесу.
     Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю. Третя проблема повязана з вибором оптимального складу технічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автоматизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп'ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дублювання інформації вирішується кожною країною окремо.
     Системи міжбанківських розрахунків і платіжні системи в розвинутих країнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей,
що базуються  на трьох основних видах міжбанківських розрахунків:
1) розрахунки  через організацію кореспондентських  відносин між комерційними банками. їх називають лоро-ностро;
2) розрахунки  через кореспондентські рахунки,  що відкриваються в установах Центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. їх можна характеризувати, як платежі брутто;
3) Розрахунки  через клірингові установи. Це  розрахунки, або платежі нетто.
     Міжбанківські кореспондентські відносини. Ці відносини включають різноманітні форми співробітництва банків на засадах коректності, чесності та узгодженості щодо виконуваних операцій. Хоча банки конкурують за сфери впливу з метою залучення клієнтів та ділових партнерів на ринку, вони можуть бути і кореспондентами, тобто клієнтами один одного.
     Необхідність  у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам, або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти.
     Організація кореспондентських відносин між  банками передбачає відкриття рахунків один у одного.
Кореспондентський рахунок являє собою рахунок, на якому відображаються розрахунки однієї кредитної установи за дорученням та за рахунок іншої кредитної установи. Він є різновидом депозитного рахунку до запитання і виконує ту саму роль, що й поточний рахунок підприємства, але з урахуванням специфіки діяльності банку. Отже, кореспондентський рахунок банку в іншому банку — це пасивний рахунок у балансі банку-кореспондента. Якщо при цьому кореспондентський рахунок відкривається в установі центробанку, то на ньому зберігаються власні кошти комерційного банку, статутний, резервний, страховий та інші фонди банку.
     Розрахунки  через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Потреба в централізованій установі, що надає розрахункові послуги практично всім учасникам банківської системи, може бути задоволена через установлення ще однієї функції центрального банку країни, тобто останній може бути централізованою установою, що відкриває кореспондентські рахунки для комерційних банків.
Перелік операцій, здійснюваних за кореспондентськими рахунками, відкритими в установах центробанку, у вітчизняній практиці досить широкий. Це операції:
    з кредитно-розрахункового, касового та іншого обслуговування клієнтів самого комерційного банку, що передбачає переказування та стягнення коштів, пов'язаних з реалізацією продукції та наданням послуг об'єктами господарювання, розрахунками з бюджетом, позабюджетними фондами, а також із прийманням та видаванням клієнтам готівки для виплати заробітної плати і премій та для деяких адміністративно-господарських витрат;
    на міжбанківському ринку цінних паперів, міжбанківських кредитів і депозитів та касові операції з емісійним банком;
    за господарськими угодами самого банку, наприклад за платежами в бюджет та в позабюджетні фонди.
     Розрахунки  через клірингові установи. З метою полегшення управління міжбанківськими розрахунками, зниження їхніх ризиків та зменшення потреби тримати великі резерви в центральному банку вдаються до клірингу, тобто заліку взаємних вимог.
     Кліринг це система безготівкових розрахунків, що базується на заліку взаємних вимог і зобов 'язань фізичних та юридичних осіб.
     Система клірингових заліків може використовуватися  як для розрахунків між банками всередині країни, так і для міжнародних розрахунків. Організація міжбанківського заліку залежить від того, чи є банки-учасники самостійними юридичними особами, чи вони входять до системи того самого банку. У першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та іншими борговими зобов'язаннями клієнтів, доплачуючи лише різницю за заліком. Це — міжбанківський кліринг. У другому — йдеться про внутрішньобанківський кліринг. Для цього всередині системи банку, в його головній установі, створюється кліринговий відділ, який і виконує залікові операції для клієнтів цього банку. 

Аналіз  ефективності діяльності банків на макрорівні
     Аналіз  прибутків і рентабельності діяльності українських банків на макроекономічному  рівні передбачає виконання таких  завдань:
    оцінити поточний стан ефективності банківської справи;
    проаналізувати динаміку ефективності банківської системи;
    порівняти рентабельність банківської системи й інших сфер економіки, зарубіжних банківських систем;
    провести факторний аналіз ефективності банківської системи;
    здійснити структурний аналіз прибутків комерційних банків.
     Проведення  макроекономічного аналізу ефективності діяльності банків дає можливість більш  обґрунтовано формувати стратегію  подальшого розвитку банківської системи  й окремих груп банків.
     Динаміка  доходів, витрат, прибутків  і рентабельності комерційних банків України за період 1994—2001 рр. наведена в табл. 1.
     Таблиця 1.
     ДИНАМІКА  ПРИБУТКІВ КОМЕРЦІЙНИХ  БАНКІВ ЗА 1994—2001 рр., млн грн
Показники 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Доходи 1825 3409 3774 4558 5706 6923 7491 8920
Витрати 1193 2275 2698 3444 5258 6410 7520 7990
Прибуток 632 1134 1076 1114 449 513 –30 530
Рентабельність  банків, % 51,9 47,6 38,3 31,4 8,5 8,0 –0,4 7
Рентабельність  промисловості, % 24,7 16,6 8,9 5,7 6,3 9,1 4,8* 3,7*
     * рентабельність операційної діяльності.
     Складено  за джерелом: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 3; Статистичний бюлетень за 2001 рік.
     З таблиці видно, що, незважаючи на постійне зростання доходів банків, у 1998—2000 рр. відбулося зниження їх прибутків, що пояснюється випереджаючим зростанням витрат. Таке зростання було спричинене не тільки об’єктивним фактором девальвації  гривні, який дещо компенсувався зниженням  процентних ставок за депозитами банків, особливо в 1999 р., а й суб’єктивним моментом: з 1 січня 1998 р. банки перейшли на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, і до складу витрат банків стали включатись статті, які раніше належали до прибутків банків. Найбільшими за обсягом з таких статей є відрахування до резервів та сплата податку на прибуток, які також обумовили зростання витрат банків.
     Від’ємна  рентабельність банківської системи  в 2000 р. була викликана насамперед значними збитками банку «Україна», ліквідація якого і підвищення прибутковості діяльності інших банків, передусім Ощадбанку, дали можливість досягти прибуткової діяльності банківської системи в 2001 р. Ця тенденція збереглася і в 2002 р. За перше півріччя банками було отримано 274 млн грн прибутків і забезпечена рентабельність на рівні 6,2 %.
     Порівнюючи  рентабельність банківської системи  і промисловості, слід відзначити однотипність їх тенденцій і зближення даних  показників. Очевидно, що значне перевищення  рентабельності однієї сфери діяльності над іншою, з одного боку, означає  завищення або заниження процентних ставок за кредитами банків, а з  іншого — може спричиняти перелив капіталів між даними сферами.
     За  даними додатку до тижневика «Галицькі  контракти», за результатами діяльності за 2001 р. найбільші прибутки отримала група 10 великих банків — 184 млн грн, або 34,7 % прибутків усіх банків. 21 банк з капіталом понад 10 млн євро «заробив» 170 млн грн прибутків (32,1 % прибутків усіх банків). 54 банки з капіталом 3—10 млн євро отримали 137 млн грн прибутку (25,8 % усіх прибутків). 67 банків з капіталом менше 3 млн євро мали 40 млн грн прибутків (7,4 %).
     Важливим  елементом аналізу прибутків  банків є визначення впливу макрофінансових  показників на фінансові результати діяльності комерційних банків. Серед  таких факторів важливе місце  посідає грошова маса. З одного боку, чим більша грошова маса в  обороті, тим більші активи банків, тим більші масштаби їх операцій і  тим більша, за інших умов, маса прибутків  банку. З іншого боку, чим більша грошова маса, тим дешевшими мають  бути гроші і менша норма дохідності активних операцій, проте і менша  вартість пасивних операцій. Зміна  валютного курсу гривні щодо основних іноземних валют особливо впливає  на прибутки банків, які мають відкриту валютну позицію. Девальвація гривні позитивно впливає на прибутки банків, що мають довгу валютну позицію, а ревальвація - збільшує прибуток банків з короткою відкритою валютною позицією. Чим нижча ставка рефінансування комерційних банків з боку Національного банку, тим може бути меншою як ставка за кредитами банків, так і їх процентна маржа, що впливає на прибуток банків у бік їх зменшення.
     Динаміка  показників грошової маси, валютного  курсу, ставки рефінансування та прибутків  комерційних банків 2001 та 2002 рр. наведена в табл. 2.
     Таблиця 2.
     МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА ПРИБУТКИ БАНКІВ
Показники І кв. 2001 ІІ кв. 2001 ІІІ кв. 2001 ІV кв. 2001 І кв. 2002 ІІ кв. 2002
Грошова маса, млн грн 33 029 36 956 39 643 45 555 47 345 51 195
Курс  гривні відносно долара США, середній за період 5,4280 5,4110 5,3523 5,2973 5,3186 5,3284
Фактична  ставка рефінансування, % 26,5 23,8 19,0 16,7 13,9 10,1
Прибуток (збиток), млн грн 100 68 242 120 113 161
     Складено  за джерелом: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 6.
     Як  видно з наведеної таблиці, жодний з макроекономічних факторів принципово не визначав динаміки прибутків комерційних  банків. Негативний вплив на прибутки фактора зменшення ставки рефінансування був компенсований зростанням грошової маси. При цьому в І півріччі 2002 р. банки отримали прибутку в 1,6 раза більше, ніж за І півріччя 2001 р. Причому вже протягом кількох років банки отримують більше прибутків у другому півріччі, ніж у першому.
     Це  свідчить, що прибутки банків більшою  мірою залежать від суб’єктивних факторів — ефективності здійснення конкретних операцій та управління своїми витратами, ніж від змін макроекономічних факторів.
     Українські  банки заробляють найбільше доходів  на кредитних операціях — 68,7 % всіх доходів у 2001 р. Це дає основу для пошуку залежностей прибутку банків від результатів їх кредитних операцій.
     Чистий  процентний дохід банку залежить від процентної маржі та масштабу кредитних операцій банку.
     Умовно  показник, що характеризує прибутковість  кредитних операцій банків, можна  розрахувати так:
      ,
     де  Емк — умовний показник ефекту кредитних операцій, %;
     М — процентна маржа, %;
     К — обсяг кредитів, наданих банком, грн.
     Чим більший рівень Емк, тим більші обсяги чистого процентного доходу та прибутку можуть мати банки.
     Поквартальний Емк за період, що аналізується, має  такі значення.
     Таблиця 3.
     ПОКВАРТАЛЬНИЙ Емк
Показники І кв. 2001 ІІ кв. 2001 ІІІ кв. 2001 ІV кв. 2001 І кв. 2002 ІІ кв. 2002
Процентна маржа, % 21,9 17,1 14,1 14,0 14,4 14,3
Обсяг кредитів суб’єктам господарювання, млрд грн 21,5 24,5 25,9 27,8 29,7 32,7
Емк = ряд. 1 • ряд. 2 / 100 % 4,7 4,2 3,7 3,9 4,3 4,7
Прибуток, млн грн 100 68 242 120 113 161
     Складено  за джерелом: Бюлетень НБУ. — 2002. № 6.
     Як  видно з даних табл. 3., ефективність кредитних операцій (Емк) у ІІ кв. 2002 р. лише вийшла на рівень І кв. 2001 р., що обумовлено стабілізацією маржі при зростанні обсягів кредитів. При цьому тенденції прибутку і Емк збігалися з лагом у два місяці. Це свідчить про те, що на прибутки вплинули інші фактори, не пов’язані з кредитними операціями, — ліквідація АКБ «Україна» в ІІ кв. 2001 р., комісійні доходи банків, зростання термінів кредитів, резервна політика банків тощо.
     Установити  ступінь і характер залежності прибутків  банків від їх активів, у тому числі  ліквідних, від процентної політики та ефективності використання кредитних  ресурсів можна за допомогою кореляційно-регресивного аналізу зв’язку даних показників та прибутків банків. Для проведення такого аналізу були використані  дані 40 банків України з активами понад 100 млн грн станом на 01.01.2002 р., наведені в табл. 4
     Таблиця 4.
     ПОКАЗНИКИ 40 БАНКІВ УКРАЇНИ  ЗА 2001 р., млн грн
№ з/п 
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.