На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


отчет по практике Звт з практики на туристичнй фрм

Информация:

Тип работы: отчет по практике. Добавлен: 07.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….....................3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика туристичних послуг у Львові ……..............5
       1.1Сучасні види та форми організації туризму…………………………………5
       1.2. Туристичні ресурси Львівщини……………………………………………11
       1.3. Туристичні оператори і агенти……………………………………………..16
       1.4. Заклади розміщення………………………………………………………...17
       1.5. Заклади харчування…………………………………………………………21
РОЗДІЛ 2. Характеристика підприємства проходження практики……………..22
       2.1. Утворення підприємства, форма діяльності, ліцензія…………………….22
       2.2. Основний вид діяльності підприємства…..……………………………….24
       2.3. Допоміжні види діяльності ………………………………………………...25
       2.4. Організаційна структура підприємства …………………………………...25
       2.5. Партнери філії на внутрішньому та зарубіжному ринку…………………26
РОЗДІЛ 3. Аналіз тенденцій розвитку туристичного підприємства…………….27
       3.1. Маркетингова цінова політика ПП «Вир Мандрів»………………………27
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..29
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….30
 

ВСТУП 

      Туризм  в Україні як галузь, як сектор економіки, який формує позитивний імідж країни, почав розвиватися на початку 90-х.
      Успішна діяльність і динамічний розвиток кожної організації незалежно від її форми власності та галузевої  приналежності залежить від ефективної системи менеджменту.
      Метою розвитку туризму в Україні є  створення сприятливого організаційно-правового  й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.
       Метою практики є здійснення загального аналізу стану туристичної фірми.
       Мета  діяльності підприємства це отримання  прибутку.
       Предметом діяльності ПП «ВИР МАНДРІВ» є:
    надання туристичних послух по внутрішньому і міжнародному туризму: екскурсії по Україні, тури в країни Європи.
    послуги по відпочинку на морі та екзотичному відпочинку в країнах Південно-Східної Азії.
    надання візової підтримки в країнах шенгенської угоди, дитячі тури, допомога у підготовці документів для візового оформлення
    організація навчання за кордоном
       Даний звіт складається з вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел з найменувань.
       У першому розділі розглянуто загальну характеристику туристичних послуг у Львові.
         У другому розділі ми проаналізували діяльність туристичної фірми «Вир мандрів»: її спеціалізацію, посади, основні напрямки діяльності, екскурсійні послуги які пропонує фірма, допоміжні види діяльност, партнери на внутрішньому і зовнішньому ринку.
       У третьому розділі ми проаналізували маркетингову цінову політику підприємства.
 

Розділ 1
Загальна  характеристика туристичних  послуг у Львові 

       1.1.Сучасні  види та форми  організації туризму
       Туризм - найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинкові стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, загальним підвищенням життєвого  рівня тощо.
       З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь господарства.
       У деяких країнах туризм став вагомою  статтею доходів держави і  належить до найперспективніших галузей  національної економіки. В Україні  туризм визнано однією з галузей, що потребують пріоритетного розвитку.
       У законі України «Про туризм» зазначено, що туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.
       Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе  значення мають класифікації туризму, сутність яких полягає у виокремленні класів, форм і видів туризму за найрізноманітнішими напрямами.
       Досі  немає чіткої загальноприйнятої  класифікації туризму. Це пояснюється  насамперед тим, що практично неможливо  виокремити чисті форми і види сучасного туризму.
       Туризм  можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.
       Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників:
    наявності й тривалості вільного часу;
    віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності;
    наявності певних засобів пересування.
       З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.
       Залежно від виду, туризм поділяють на:
    внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;
    іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни.
       Розгляньмо  їх докладніше.
       Внутрішній  туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів з-за кордону. Для кожної країни здійснення туристських подорожей її громадян за кордон буде пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.
       Іноземний туризм перебуває під впливом  політичних обставин, наприклад, загострення  відносин між державами може призвести  до скорочення або навіть згортання туристських зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є «амортизатором» для туристського господарства загалом.
       У Законі України «Про туризм» подається інший поділ. Вказано, що туризм є іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другої - особи, котрі подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з погляду держави, адже пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.
       За  характером організації туризм поділяють  на:
    плановий (організований);
    самодіяльний (неорганізований).
       Плановий  туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням туристам певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцями проживання, харчування тощо).
       Подорожі  груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природи, вивчення пам’яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристських спортивних походів.
       За  кількістю учасників виокремлюють:
    індивідуальний туризм;
    груповий туризм.
       Подорож окремої сім’ї і або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей - груповий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім’ї як сімейний туризм.
       За  термінами і тривалістю подорожей  туризм поділяють на:
    короткочасний (туризм «вихідного дня»);
    тривалий.
       Короткочасний туризм передбачає перебування людей  у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуті широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед  молоді. У цих умовах короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня в туристичних подорожах буде конкурувати з тривалим, але одноразовим відпочинком.
       За  територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:
    місцевий;
    дальній.
       Місцевий  туризм передбачає організацію туристичних подорожей у межах рідного краю, а дальній - за його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:
    постійний;
    сезонний:
    односезонний;
    двосезонний.
       Під постійним туризмом розуміють рівномірне відвідування туристських районів  і населених пунктів упродовж року, а під сезонним - у певний час року. Сезонний туризм поділяють на односезонний і двосезонний. Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.
       Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:
    •пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;
      оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;
    •курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров’я;
      спортивний - участь у спортивних заходах;
      вихідного дня - перебування кілька днів за межами міст, також у спеціалізованих зонах відпочинку;
      діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;
      релігійний;
      зелений;
      аматорський - мисливство, рибальство тощо.
       Курортно-лікувальний  туризм вважають одним із найстаріших  видів туризму, який розвинутий у країнах з найвигіднішим географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, що мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих туристичних комплексів.
       Відомими  міжнародними курортами і місцями  масового відпочинку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), „Золоті піски" (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.
       Перебування на курортах, окрім оздоровлення, передбачає ознайомлення з визначними пам'ятками цього району, пам’ятками історії й архітектури, національними традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.
       Спортивний  туризм - це пересування людей у  вільний час, щоб займатися спортом.
       Він має такі різновиди:
      пішохідний;
      гірський;
      водний (на плотах, байдарках);
      лещетарський;
      гірськолижний;
      велосипедний;
      автомобільний та ін.
       В Україні цей вид туризму достатньо поширений. Спортсмени-туристи для підвищення своєї спортивної кваліфікації виконують встановлені нормативи.
       Активно розвиваються цільові туристичні поїздки  на різноманітні фестивалі мистецтв, виставки, свята, спортивні змагання, а також спільна робота та відпочинок молоді багатьох країн у спортивних та оздоровчих таборах тощо. Такі заходи теж сприяють розвиткові туризму.
       Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організованими туристичними подорожами пізнавально-ділового характеру в закордонні країни були поїздки на міжнародні ярмарки і виставки. Кількість поїздок ділових людей збільшилася з розширенням комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також завдяки збільшенню швидкості руху транспорту та зниженню транспортних витрат.
       Діловий туризм відіграє значущу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі  України, перспективи його розвитку - якнайсприятливіші.
       Релігійний  туризм - подорожі, які мають на меті які-небудь релігійні процедури, місії. Історично - це найстаріший вид туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до якнайтіснішого співробітництва. У туризмі з релігійною метою можна виокремити такі види поїздок:
      паломництво, тобто відвідування святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;
      пізнавальні поїздки, щоб ознайомитись з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;
      наукові поїздки - поїздки науковців, які вивчають різні релігії.
       Основними центрами релігійного туризму є Ватикан, Єрусалим, Мекка.
       Останніми роками в Україні активно розвивається сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розвиткові малого бізнесу в аграрних регіонах, дає змогу міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях. У селі туристи мають змогу ознайомитись з українською народною культурою - піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами.
       Туризм  також поділяють на активний і  пасивний. Суть такого поділу - визначення видів пересування й інтенсивної  діяльності людини у процесі туризму.
       Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (скелелазіння, спортивні ігри, плавання на плотах по бурхливих ріках, підводний туризм тощо), що потребують значного фізичного навантаження і доступні не всім категоріям туристів.
       Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену, щодо фізичних навантажень, програму туру або туристської подорожі. Вони розраховані на осіб, схильних до розміреного відпочинку, пізнавальних турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фізичних навантажень. Це відпочинок на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлювальні тури. Це стосується і турів для сімей з дітьми, туристів похилого віку і пенсіонерів.
       Отже, класифікаційні системи щодо туризму достатньо чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, виникають труднощі у порівнянні українських та закордонних класифікаційних систем. Це зумовлено здебільшого диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн. Тому брали до уваги специфіку виокремлення видів туризму щодо України. Окрім того, більшість українських класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення. 
 

       1.2. Туристичні ресурси  Львівщини
       Львівська область - регіон екологічно-чистого та привабливого середовища, культури, туризму та рекреації. Львівщина традиційно була областю, де перспективи туристичної індустрії були і залишаються одними з найкращих в Україні. Природно-ресурсний та історико-культурний потенціал у поєднанні з вигідним географічним положенням в центрі Європи та існуючий багаторічний досвід і напрацювання у сфері рекреації є достатньо вагомою передумовою пріоритетного розвитку системи санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку, орієнтованої як на внутрішнього споживача, так і на обслуговування іноземних туристів.
       За  наявністю рекреаційних ресурсів Львівська  область займає одне з провідній  місць в державі. Природні рекреаційні  ресурси Львівщини представлені лікувальними мінеральними водами, лікувальними грязями, озокеритом, кліматичними, водними, лісовими.
       Провідне  місце в структурі рекреаційного  потенціалу області займають лікувальні мінеральні води. З восьми типів  мінеральних вод, що застосовуються з бальнеології, на Львівщині відомо сім, які виділяються у чотири зони їх поширення.
       В зоні поширення мінеральних неспецифічних вод типу «Нафтуся» розташовані курорти Трускавець, Східниця, Верхньосинєвидненське родовище та близько 40 інших проявів джерел «Нафтусі».
       В зоні поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів розташований курорт Моршин.
       На  базі мінеральних сульфатних вод  функціонують курорти Великий Любінь, Немирів, Шкло.
       Найбільш  відомі родовища мінеральних вод  без специфічних компонентів  і властивостей розташовані в  смт. Одеську, с. Балучині, смт. Новому Милятині, с. Солуки.
       В області виявлено також вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка).
       Лікувальні  торф’яні грязі Львівщини, представлені Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським родовищами та родовищем Шкло.
       На  Львівщині розташоване найбільше в Україні родовище озокериту - Бориславське. Прояви озокериту є також в смт. Стара Сіль.
       Крім  бальнеологічних ресурсів Львівщина має інші природні рекреаційні ресурси (ландшафтні, лісові, водні та ін.). Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка та деякі інші.
       Природно-заповідний фонд області станом на 1.01.2009 р. складався з 335 об'єктів загальною площею 112,9 тис. га (5,2% території області) і представлений всіма категоріями заповідності. Найціннішими з них є заповідник «Розточчя», національні природні парки «Яворівський» та «Сколівські Бескиди».
       Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є  ріки: Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.
       Таким чином, природний рекреаційний потенціал області є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Особливо це стосується бальнеологічних ресурсів, які навіть в Трускавці використовуються на 50 %, в інших курортах - на 2-10%. Лікувальні мінеральні води інших родовищ в кращому випадку використовуються для розливу (Солуки, Олеська, Надбужанська та інші).
       Львівська область відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів що дає змогу для розвитку майже всіх видів активного туризму, а саме: пішохідний(можливий як гірський так і рівнинний), лижний, водний, велосипедний, автомобільний, кінний та повітряний. Виняток становить лише вітрильний вид активного туризму, так як область не має виходу до моря, а ріки, які течуть через область не достатньо повноводні.
       Найбільшим  гірськолижним курортом Львівщини  є Славське. На його території площею 64 кв. км мешкає 3,7 тис. населення, розташовано 25 туристичних баз та баз відпочинку. Славсько - один із самих популярних гірськолижних курортів українських Карпат. У Славському прокладено кілька гірськолижних трас європейського значення, функціонують крісельні і бугельні підйомники.
       Для гірськолижного відпочинку використовуються гори Тростян, Погар, Менчул і Політехнік. Гора Тростян, висотою близько 1236 м, по складності гірськолижних трас цілком може суперничати з відомими Альпійськими горами. Гора Тростян знаходиться на відстані 2 км від центра села Славсько. До нижньої станції крісельної дороги, довжиною 2750 м., туристи можуть доїхати на таксі.
       Гора Політехнік розташована при в’їзді в Славсько. Ухил гори, довжиною від 600 до 1000 м., шириною - 100-150 м., з перепадом висот - 150-200 м., досить положистий, без різких перепадів. До послуг аматорів-гірськолижників - два бугельних підйомники довжиною 600 і 1000 м. чеського виробництва.
       Область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно-містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічного періоду —  від Княжої доби до середини XX століття.
       Пам’ятки архітектури - найбільш цінні туристичні об'єкти. Всього в області взято під охорону 3965 споруд ХІІ-ХХ століть (25 % від усієї кількості в Україні), у тому числі 512 - загальнодержавного значення. Основна частина об'єктів -2313 - зосереджена у Львові, який за їх кількістю та різноманітністю займає перше місце в державі.
       На  базі комплексів історико-культурної та містобудівної спадщини в області  створено 5 заповідників: державні історико-архітектурні заповідники у містах Львові та Жовкві, «Нагуєвичі» в Дрогобицькому районі, «Тустань» у Сколівському районі, державний музей-заповідник «Олеський замок» в Буському районі. На основі збережених архітектурних пам’яток в Старому Селі, Свіржі, Уневі, Золочеві, Підгірцях, Олеську, Жовкві, Крехові створений туристичний маршрут !Золота підкова».
       Все більшого розвитку набувають альтернативні  форми туризму: екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них у Львівській області  отримав зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах - Карпати, Передкарпаття, Розточчя. В області діє Львівський осередок спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Згідно його даних, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель.
       У Львівській області знаходяться  велика кількість музеїв, декілька театрів, картинні галереї та органний зал. Найвідомішими музеями є Національний музей, Музей-заповідник «Личаківський цвинтар» (один з найстаріших в Європі. Личаківський цвинтар виник у 1786 році. Кладовище призначалось для Середмістя і IV дільниці Львова. Оскільки в Середмісті мешкали найбільш заможні львівські міщани, а віддаленість цвинтаря від регулярної забудови забезпечувала можливість постійного розширення, то нове кладовище отримало статус репрезентаційного головного некрополя Львова, який зберігся до наших днів), Львівський історичний музей, Львівська державна картинна галерея, Музей народної архітектури та побуту України, музей етнографії та художнього промислу, літературно-меморіальний музей І. Франка. З близько десяти професійних та самодіяльних театрів найбільш знаними є Львівський державний академічний театр опери та балету ім. Івана Франка, Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької, духовний театр «Воскресіння».
       До  найважливіших об’єктів туризму  належать Львівський державний історико-архітектурний заповідник, Державний музей-заповідник «Олеський замок», Державний історико-культурний заповідник «Тустань»(залишки наскельної фортеці ІХ–ХІV ст., Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, монастирський комплекс у Крехові, давньоруські городища Х–ХІІІ ст. у Звенигороді та Стільському; Олеський замок ХІІІ–ХVІІ ст.; найдавніші архітектурні пам’ятки Львова – Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам’ятки в стилі готики, бароко – костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін. В області є: 5 театрів, створено 14 державних музеїв, більшість яких – у місті Львові.
       Місто Львів Львівської області займає перше місце в Україні за кількістю  історико-архітектурних пам'яток. Центральна частина міста внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Місто Лева завжди славилося своїми парками. Окрасою міста є Стрийський парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення та 10 парків - пам'яток місцевого значення: парк Високий Замок, парк. ім Б. Хмельницького, парк Залізна Вода та ін.
       Львівщина є релігійним центром всеукраїнського  значення. У ньому перебуває управлінський  центр Римо-Католицької Церкви в  Україні.
       Львівщина посідає перше місце за кількістю релігійних організацій в Україні. На Львівщині 2913 релігійних організацій з юридичним статусом, 18 духовних закладів, 1113 недільних шкіл, 23 церковних засобів масової інформації. На території області 999 церков і дзвіниць, з них 398 - національного значення, 601 - місцевого значення.
       Найбільш  значимими та туристично привабливими є наступні храми: Лаврівський Святоонуфріївський монастир (заснований у середині XIII ст. у селі Лаврові), Архикатедральний собор Святого Юра у Львові, Успенська (Волоська) церква у Львові, Храм Святого великомученика Пантелеймона (Св. Параскевії) у Сколе (це старовинна бойківська дерев’яна церква), церква Архістратига Михаїла у селі Підберізці Пустомитівського району, церква Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі, церква Святого Миколая у Львові.
       Також відомим фактом є те, що чотири дерев’яні  храми у Львівській області підготовлено до внесення у список всесвітньої  культурної та природної спадщини ЮНЕСКО: церква Святої Трійці у Жовкві (1720 р.), церква Святого Юра в Дрогобичі (кінець XV-XVI ст.), церква Святого Духа в селі Потелич Жовківського району (1502 р.) та церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у селі Матків Турківського району (кінець XVIII ст.).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.