Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Шпаргалка Шпаргалка по "Международному менеджменту"

Информация:

Тип работы: Шпаргалка. Добавлен: 07.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
   1. Сутність міжнародного  бізнесу.
     Міжнародний бізнес це ділова взаємодія приватних фірм або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах і направлений для досягнення їх цілей та завдань.
   Міжнародний бізнес базується на можливості отримання  зиску, а саме від переваг міжнаціональних  ділових операцій. Тобто з тих  позицій, що було б отримано набагато більше переваг ведучи бізнес на міжнародних  просторах, ніж ті, які б вони мали ведучи бізнес тільки в межах своїх  країн.
   Це  – ключовий момент не тільки в розумінні  природи і специфіки міжнародного бізнесу, але й у поясненні  виникнення і розвитку міжнародного менеджменту як такого.
   Рішення про початок міжнародної операції і є той перший крок, що у підсумку призводить до перетворення національного  фірмового менеджменту в міжнародний.
 
   2. Основні етапи  розвитку міжнародного  бізнесу
   Розвиток  міжнародного бізнесу за тлумаченням  Р.Робінсона можна розділити на такі головні етапи:
    Комерційна ера (1500-1850pp.)
   Ера великих географічних відкриттів. Пошук  величезних особистих зисків, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, який став рушійною силою, що більш трьохсот років визначав розвиток базової форми міжнародної  торгівлі. У цей період могутній поштовх, одержала промисловість європейських країн: від суднобудування і металообробки - до переробки заморської сировини.
    Ера експансії (1850-1914 pp.)
   У зазначений період йде остаточне  оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого індустріального  розвитку європейських країн, а пізніше  США, викликаного промисловою революцією початку ХІХ ст. та наступними досягненнями технологічного розвитку.
   Міжнародний бізнес уже в другій половині цієї ери розвитку дуже точно виявив усі  головні мотиви свого існування  та розвитку, що збереглися і до наших  днів:
   -більш ефективне використання світових ресурсів (сировинних, природних, енергетичних);
   -розширення ринків збуту; 
   -в  нові неосвоєні ринки вкладаються  вільні фінансові ресурси;
   -використання вигідних можливостей місцевого законодавства (податкового, митного і т.д.).
    Ера концесій (1914-1945 pp.)
   Особливість історичної епохи, яка охоплювала період між двома світовими війнами, відбулося якісна зміна ролі найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Розпочалось формування на концесійних підприємствах значного прошарку національних менеджерів середньої  ланки, яких спеціально навчали, як на підприємствах так і в навчальних закладах самої метрополії. Характерні риси міжнародного бізнесу цієї ери  були:
    Поразка Німеччини в Першій світовій війні та новий переділ світових ринків.
    Велика депресія 1929-1932 р яка порушила питання про ефективність міжнародного бізнесу в співвідношенні з національними інтересами та використанням людських ресурсів.
    Виникнення двох могутніх тоталітарних режимів (у СРСР та Німеччині) показувало досить значні можливості державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, але одночасно і всі слабкі сторони держави як «міжнародного суб’єкта».
   4.Ера національних держав (1945-1970 р.)
   Характеризується, по перше - становленням та бурхливим  розвитком нових національних держав, які одержали в спадщину від концесійної  ери розвинутий економічний базис  та кадрово-технологічну структуру; по друге нові держави отримали і  всі пороки колоніального господарського розвитку включаючи і найтяжчі - фінансові проблеми.
   5.Ера  глобалізації (починаючи  з 70-х pp. XXв.)
   Міжнародні  компанії перетворюються в глобальні (всесвітні) виробничо-фінансові структури, які виступають в якості головних суб’єктів світових господарських  зв’язків. Величезні економічні ресурси  найбільших компаній дозволяють їм здійснювати  всесвітню виробничо фінансово - комерційну та науково-технічну діяльність.
   Глобалізація - це швидке посилення процесу взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, формування інтегрованої та взаємозалежної світової економіки, стрімкі зміни способу  життя і спонукають фірми до пошуку нових умов діяльності.
 
   3.Характерні  риси сучасною  міжнародного бізнесу.
   Міжнародний бізнес у сучасних умовах визначається основними характерними рисами:
   1. Присутність і  загальність. Він усе більше і більше перетворюється у свого роду невід'ємну можливість практично для будь-якої фірми майже кожної країни принципово змінювати стратегічні і тактичні перспективи фірм і відкриває перед ним нові потенційні поля ділової активності, звичайно існують також і певні обмеження.
   2. Ступінчатість розвитку. Входження фірми в міжнародний бізнес, як правило, починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і по мірі розвитку досягає вищої форми - БИК.
   3. Розвиток на новій  технологічній основі. Можливості комп'ютеризації, інформатизації і телекомунікації принципово змінили характер міжнародного бізнесу, що у сучасних умовах придбав три принципово нові риси:
      він може ефективно здійснюватися «не виходячи з офісу»;
      він може здійснюватися в режимі реального часу;
      він може за допомогою телекомунікацій охоплювати всі бізнес ринки товарів,капіталів, робочої сили, інформації та інше які в даний час цікавлять.
   4."Фінансиаризація". (риса “глобалізованого" міжнародного бізнесу) Пошук і використання міжнародних конкурентних переваг стали жорстко спиратися на досягнення фінансового менеджменту, новітні та численні фінансові інструменти, що виростають з гігантських можливостей світового фінансового ринку.
   5. Взаємодія національного  й інтернаціонального. Процеси глобалізації привели до конвергентних процесів від товарів широкого вжитку до формування специфічної ділової мультикультури, яку розділяють більшість світових бізнесменів. З другого боку в національних культурах наростає диференціація у виді найтяжчих форм націоналізму або релігійного фанатизму, що проявляються в конфліктних формах.
   Розгляд найважливішої риси міжнародного бізнесу  знань і компетентності в його ефективності залежить від того, наскільки персонал фірми реально знає і уміє практично використовувати всю суму знань, умінь і навичок, без якої входження в будь-яку сферу міжнародного бізнесу не ефективно, але найчастіше просто неможливо.
 
   4.Основні  риси відмінності  національного бізнесу  від міжнародного  бізнесу. 
   Міжнародний бізнес:
   1. Ціль – витяг прибутку за  допомогою використання можливостей  різних країн і регіонів та  роботи на ринках різних країн  і регіонів.
   2. Засіб: розширення ринків, використання  більш вигідних ресурсів, використання  законодавчих, політичних і соціальних  можливостей у ряді країн, а  також використанням міждержавної  взаємодії.
    3. Обсяг, зростання і складність  міжнародного бізнесу варіюються  в залежності від 1) числа країн  перебування; 2) глибини залучення  кожної із країн в системи  « НД- виробництво продаж-сервіс»  фірми. 
   4. Міжнародний бізнес працює в  різних культурних середовищах,  і його ефективність залежить  від національної культурної  складовий. 
   5. Міжнародний бізнес має можливість  використовувати світову глобалізацію: не обмежений національними кордонами. 
   6. Бізнес як система, орієнтована  на витяг прибутку з використання  знань. 
   Національний  бізнес:
   1.Ціль  – отримання прибутку за допомогою  використання конкурентних переваг  у системі « НД – виробництво  – продаж – сервіс» в умовах  даної країни і її ринків.
   2. Засіб: розширення ринків, використання  більш вигідних ресурсів, використання  законодавчих, політичних і соціальних  можливостей всередині країни.
   3. Обсяг, зростання і складність  бізнесу варіюється в залежності  від охоплення їм різних етапів  системи « НД – виробництво  – продаж-сервіс» і від диверсифікованості  бізнесу всередині країни.
   4. Бізнес працює у внутрішньому  культурному середовищі, і національна  культурна складова не грає  ролі в бізнесі. 
   5. Бізнес має можливість використовувати  все краще всередині країни: він  обмежений можливостями самої  країни.
   6. Бізнес як система, орієнтована  на витяг прибутку з використання  знань.
 
   5.Визначення  міжнародного менеджменту.  Сфери керування  фірмового бізнесу.
   За  визначення фахівців міжнародного бізнесу  міжнародний менеджмент є особливим  видом менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг  фірми за рахунок можливостей  ведення бізнесу в різних країнах  і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн  на світовому ринку.
   Міжнародний менеджмент повинен бути схожий до національного менеджменту, і містити  ті проблеми, що охоплюють основні  сфери керування фірмовим бізнесом:
      дослідження, аналіз і оцінка зовнішнього середовища бізнесу і внутрішнього середовища організації;
      процеси комунікації і прийняття рішень (включаючи моделі і методи);
      базові функції керування (стратегічне планування і реалізація стратегій; побудова організації; мотивація, контроль і координація);
      питання трупової динаміки і керівництва;
      питання ефективності діяльності фірми
 
   6.Задачі  міжнародного менеджменту.
   В рамках головної цільової орієнтації міжнародного менеджменту слід виділити такі задачі:
    Комплексне вивчення, аналіз та оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.
    Поглиблений аналіз та оцінка культурного фону в кожній країні перебування і використання цих можливостей при виробленні стратегічних, тактичних і оперативних рішень по функціонуванню та розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.
    Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються закордонні операції фірми, для того щоб максимально ефективно використовувати економічний потенціал та правові можливості країн місцезнаходження.
    Формування і розвиток багатонаціонального колективу фірми та її підрозділів у країні базування та у країнах місцезнаходження в інтересах максимального використання особистого потенціалу працівників, можливостей окремих колективів, що взаємодіють всередині фірми.
    Пошук, розвиток та ефективне використання різноманітних можливостей міжнародного бізнес-сервісу, в першу чергу у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних операцій.
 
   7.Основні  форми організації  міжнародного бізнесу. 
   У практиці сучасного міжнародного бізнесу  вироблені різноманітні, у тому числі  досить гнучкі форми міжнародної  кооперації, до числа яких відносяться:
    ліцензійний договір  - використання авторського права, товарного знаку, патенту;
    спільне виробництво — виготовлення комплексного виробу чи його компоненту одним із закордонних партнерів:
    контракт-менеджмент — передача одним з партнерів іншому ноу- хау в галузі менеджменту;
    франчайзинг — видача ліцензії на визначену діяльність з наданням додаткової управлінської, маркетингової та технологічної підтримки,
    стратегічний альянс — формальний чи неформальний союз, створений з метою об'єднання ресурсів для вирішення завдань реорганізації, підвищення ринкової ефективності і т.д., чи досягнення «ефекту масштабу», або з іншими глобальними цілями;
    спільне підприємство — одна з розповсюджених форм стратегічного альянсу, сполучена зі створенням нової компанії юридично й економічно самостійним підприємством;
    багатонаціональна компанія — найбільш стабільна ("тверда") форма міжнародного співробітництва, заснована на механізмі акціонерної участі і/чи інших способах корпоративного контролю.
 
 
   8.Цілі  міжнародної інтеграції.
   Особливою метою організації є розвиток міжнародного бізнесу, який формує головні  цілі міжнародної інтеграції, що приводять  до глобалізації виробництва та маркетингу:
    Досягнення в галузі комп'ютерних технологій і телекомунікації.
    Уряди багатьох країн послідовно знижують бар'єри для інвестицій і торгівлі, що відкриває нові ринки для міжнародних компаній.
    Тенденція до уніфікації та об'єднання в рамках світового співтовариства.
   За  рахунок міжнародної інтеграції міжнародні фірми досягають такі різноманітні цілі:
   а) доступ до нових ринків, подолання державних торгових і інвестиційних бар'єрів;
   б) доступ до нових джерел ресурсів — матеріальних, фінансових, трудових, технологічних, інформаційних, організаційних;
   в) досягнення конкурентних переваг, усунення чи пом'якшення конкуренції в інтересах партнерів;
   г) підвищення ефективності, економія на розширенні масштабів виробництва, раціоналізація виробництва, використання переваг вертикальної інтеграції, зниження ризику.
 
   9.Міжнародний  стратегічний альянси,  механізм створення.
   Міжнародний стратегічний альянс (MCA) це є відносно тривала за часом міжорганізаційна угода по співробітництву, що передбачає спільне використання ресурсів і/чи структур керування двох або більше самостійних організацій, розташованих у двох чи більше країнах, для спільного виконання завдань, пов'язаних з корпоративною місією кожної і них. MCA є функціональними структурами, заснованими на формальному чи неформальному договорі.
   Міжнародний стратегічний альянс відрізняється між  собою за:
      походженням партнерів — принаймні, із двох різних країн;
      стратегічною значимістю для кожного партнера.
   Стратегічна значимість альянсу для учасників  досягається за рахунок міжорганізаційних угод, які:
   • компенсують слабкі сторони або  ж створюють конкурентні переваги учасників;
   • відповідають довгостроковим стратегічним планам партнерів;
   • мають цілеспрямовані «раціональні цілі для зв'язків однієї фірми  з іншою».
 
   
    Багатонаціональна компанія.
   Багатонаціональна компанія (БНК) є однією з найбільш складних форм організації міжнародного бізнесу, яка використовує міжнародний підхід у пошуку закордонних ринків при розміщенні виробництва, а також комплексну глобальну філософію бізнесу, що передбачає господарську діяльність як всередині країни походження, так і за її межами.
   Основні принципи, що лежать в основі БНК  і відрізняють цю форму організації  міжнародного бізнесу від інших  форм міжнародного бізнесу, зокрема  від МСА:
    корпоративна власність, заснована на принципі акціонерної участі;
    орієнтація на досягнення єдиних для компаній БНК стратегічних цілей та вирішення загальних стратегічних завдань;
    наявність єдиної управлінської вертикалі (з різним ступенем жорсткості) і єдиного центра контролю у виді холдингової компанії, банку або групи взаємозалежних компаній;
    безстроковий характер існування БНК. Передбачається, що менеджмент БНК застосовує:
    глобальний, інтегрований підхід до бізнесу з метою пошуку нових ринкових можливостей, оцінки можливих загроз для бізнесу з боку конкурентів, пошуку нових ресурсів для розширення діяльності (включаючи людські і фінансові ресурси);
    прагне закріпити присутність компанії на ключових національних (регіональних) ринках;
    орієнтований на пошук загальних рис. які класі пні різним географічним ринкам.
 
   
    Форми багатонаціональних компаній.
   Багатонаціональна компанія це різновид холдингової компанії, що здійснює господарську діяльність на різних національних ринках і прагне через менеджерів дочірніх підрозділів адаптувати свою продукцію та маркетингову стратегію до місцевих особливостей. Головною формою БНК є фінансово-промислові групи (ФПГ). Структура і характер діяльності інтегрованих об'єднань в різних країнах виявляють як схожі риси, так і помітні відмінності:
   До  прикладу, в США та Німеччині джерелом капіталу є незалежні приватні інвестори, тоді як в Японії  та країнах СНД  – держава, в Південній Кореї  – сімейний капітал. Банківська система  є основним механізмом трансформації  капіталу в Німеччині та Японії, в США – фондовий ринок, в Південній  Кореї – прямі інвестиції, в  країнах СНД – ваучерна приватизація, інвестиційні конкурси, викуп, заставні аукціони.
   Ці відмінності обумовлені конкретними історичними обставинами формування ФПГ у тій чи іншій країні, особливостями законодавчого регулювання корпоративних відносин (особливо — антимонопольним законодавством), ступенем розвитку фондового ринку, значенням фінансових організацій та держави в питаннях корпоративної власності і управління. Так наприклад в Японії торговий дім охоплює інвестиційні, страхові, промислові компанії, банки, та дочірні промислові підприємства.
 
   
    Холдингова  форма організації  БНК.
   Холдингова  компанія є особливим типом фінансової або фінансово-промислової компанії, яка створена для володіння контрольними пакетами акцій (контрольними паями) інших фірм із мстою ділового контролю над ними і управління їхньою діяльністю.
   Холдингові  компанії стоять на чолі сучасних БНК, більшість з яких являють собою  диверсифікованими концернами, тобто  об'єднання підприємств різних галузей  і секторів економіки. Головна компанія групи холдингу здійснює такі функції:
    вироблення довгострокової політики й економічної стратегії всієї групи;
    координацію оперативної господарської діяльності дочірніх підприємств; 
    координацію НДДКР, виконання великих проектів;
    фінансовий і адміністративний контроль діяльності дочірніх компаній, внутрішній аудит.
   Як  правило представники холдингової  компанії є членами рад директорів дочірніх фірм і проводять вироблену  на рівні керівництва БНК політику при прийнятті рішень зі стратегічних та оперативних питань.
 
   
    Інтегровані банківські структури.
   До  числа найбільш помітних інтегрованих структур у міжнародному бізнесі  відносяться групи, утворені міжнародними банками. Таким терміном визначають великі банки, що мають банківські офіси (підрозділи) у багатьох країнах , що займаються міжнародною діловою  активністю.
   Основні характерні напрямки діяльності міжнародних  банків:
    фінансування міжнародних імпортно-експортних операцій;
    торгівля іноземною валютою;
    операції з іноземними цінними паперами;
    залучення позик і надання кредитів на ринку євровалют;
    організація й участь у міжнародних синдикованих кредитах;
    проектне фінансування;
    кредитно-депозити і операції в місцевих валютах;
    консультування своїх клієнтів, особливо з числа БНК.
   Міжнародний банк засновує представництво в закордонній  країні в
   першу чергу з метою сприяння своїм  клієнтам при веденні бізнесу  в цій країні або сусідніх державах. Основною функцією представництва є  надання інформації, консультацій, організація ділових контактів  на місці для клієнтів головного  банку, а також надання інформації для місцевих бізнесменів про  послуги головного банку. Основною перевагою представництва є те, що його штат краще представляє потреби  клієнтів банку і може надати необхідну  інформацію чи консультацію. Недоліком  представництва є його нездатність  надавати банківські послуги для  проведення операцій, клієнти повинні  переадресовуватися банкам-кореспондентам.
   Банківська  філія є частиною головного банку, спираючись на всю його ресурсну базу, філія (відділення) не є самостійною  юридичною особою, тому він не має  своїх установчих документів (статуту), своєї ради директорів, не може емітувати  акції. Відкриття філії найчастіше виявляється простіше і дешевше, ніж установа дочірнього банку
   Недоліком філії як організаційної форми, з  погляду головного банку (але  не клієнтів), є те, що саме головний банк несе повну відповідальність по зобов'язаннях своєї філії.
   Дочірнім  банком називається самостійна банківська організація, у формі відкритого чи закритого акціонерного товариства, або товариства з обмеженою відповідальністю, де всі 100% чи велика частина акцій (паїв) належать головному міжнародному банку.
   Асоційований (залежний) банк це самостійна банківська організація, частицу акцій (паїв) якої (але не контрольний пакет) належить іноземному банку. Частка капіталу, що залишилася, може бути розподілена як серед місцевих, так і іноземних співвласників.
   Основною  перевагою цієї організаційної форми  — як і в будь-якого СП — є можливість об'єднання досвіду, потенціалу, корпоративних культур двох (чи більш) груп співвласників.
   Основним  недоліком (як і в будь-якого спільного  підприємства) —у критичний для банку момент різні групи власників можуть виявитися нездатними виробити і погодити єдину політику.
   Особливим типом асоційованого банку є  банківський консорціум — банківське СП, що належить групі з двох чи більш банків, що представляють різні країни.
     Банківська холдингова компанія — це акціонерне товариство, що володіє пакетами акцій юридично самостійних банків і небанківських організацій з метою здійснення управлінських, фінансово-кредитних і контрольних функцій стосовно них. Банківські холдингові компанії одержали широке поширення в Сполучених Штатах.
 
   
    Головні ознаки стратегічних рішень  по міжнародній  діяльності.
   Стратегія - це взаємозв'язаний комплекс дій, які здійснює міжнародна фірма для досягнення своїх цілей з урахуванням власного ресурсного потенціалу, а також факторів і обмежень зовнішньо середовища. Стратегія - це виражена у плані модель діяльності, що зв'язує всі складові елементи фірми і різні ресурси для досягнення поставленої мети. При цьому всі складові стратегії повинні бути інтегровані і сумісні між собою.
   В основі міжн д-сті фірми знаходиться сукупність стратегічних рішень, які приймаються в данній області відповідними менеджерами. Ефективне управління фірмою пропонує, що ця сукупність рішень раціонально сформована, тобто:
   1) охоплює всі ключові моменти, пов’язані з внутрішніми взаємозв’язками фірми, незалежно від організаційної структури управління фірми;
   2) забезпечує можливість послідовної реалізації генеральної цілі фірми на рівні поточних планів діяльності і оперативних рішень;
   3) внутрішня незаперечність
   4) незаперечність ззовні
   5) орієнтована на оцінку тенденцій розвитку ситуації.
   Виконання перших чотирьох умов  дозволяє оцінити дану сукупність як цілісну систему, яка є важливим елементом управління організацією (невиконання умов ставить під сумнів наявність стратегічного планування у фірми взагалі). Разом з тим виконання п’ятої умови робить цю систему дійсно ефективною, яка відповідає сучасним потребам управління.
   Прийняття рішень по зовнішніх взаємозв’язках фірми може бути зосереджене в одній спеціалізм-ваній службі (цілій відділ або юридична особа) або в рамках будь-якої іншої організаційної структури (лінійної чи функціон).
 
   
    Практичний  підхід до процедури  стратегічного планування в міжнародній  фірмі та інформаційне забезпечення.
   Процедури, що включаються в поняття стратегічного  планування, можуть виконуватися двома  альтернативними шляхами:
          у міру необхідності;
          системно.
   Вихідним  кроком стратегічного планування прийнято вважати визначення місії фірми. Наступний крок — вибір цілей і завдань. Формування завдань міжнародної фірми як правило здійснюється в два етапи. На першому з них завдання міжнародної діяльності і завдання, що стaвлятьcя в країні базування, описуються окремо. На другому етапі необхідно усі висунуті завдання розглянути разом, аналізуючи їх з позицій несуперечності.
   Реалізація  стратегії містить у собі розробку програм і планів, їхнє виконання, контроль, облік, аналіз та оцінку ефективності діяльності. Програми і проекти, розроблені в розвитку прийнятої стратегії, утворять основу для формування поточних планів діяльності структурних підрозділів фірми, деталізовані далі в оперативних планах.
 
   
    Загальні  алгоритми стратегічного  планування в міжнародній  фірмі.
   Розробка міжнародних стратегій - це не одновимірний процес. Як правило, міжнародний стратегічний менеджмент поділяється на два етапи: формулювання стратегії та реалізація стратегії. У спрощеному вигляді ці два етапи можна охарактеризувати наступним чином: формування стратегії зводиться до прийняття рішень про те, чим компанія повинна займатися, а реалізація стратегії означає практичне виконання намічених дій. На етапі формування стратегії в компанії відбувається ідентифікація цілей та розробка стратегічних планів досягнення цих цілей. У процесі вироблення міжнародної стратегії менеджери компанії приймають зважене рішення про те, на які ринки компанії слід проникнути (або які ринки їй слід покинути), а також яким чином забезпечити конкурентоспроможність компанії на кожному з цих ринків. На етапі реалізації стратегії в компанії розробляється тактика досягнення цілей, поставлених перед компанією в процесі формування стратегії. Наприклад, прийняття рішення про будівництво тематичного парку Паризький Діснейленд стало частиною процесу формування стратегії компанії Disney. Прийняття рішень про склад атракціонів, дату відкриття парку і призначення плати за вхід відноситься до етапу реалізації стратегії. Як правило, реалізація стратегії компанії залежить від її організаційної структури, роботи персоналу та контролюючих систем і процесів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.