На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Основн чинники дихальних розладв та ефективнсть лкування постраждалих з закритою торакальною травмою шляхом удосконалення методв регонального знеболювання та фзотерапевтичних заходв. Доцльнсть використання пролонгованої субплевральної блокади.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 04.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
ПАВЛЕНКО АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ
УДК 617.541 - 001.36 - 089.5 - 031.83.615.884.6
ОПТИМІЗАЦІЯ РЕСПІРАТОРНИХ ФУНКЦІЙ У ПОСТРАЖДАЛИХ З ТОРАКАЛЬНОЮ ТРАВМОЮ МЕТОДОМ ПОДОВЖЕНОЇ ПОТЕНЦІЙОВАНОЇ СУБПЛЕВРАЛЬНОЇ БЛОКАДИ

14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Дніпропетровськ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківський медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.
Науковий керівник - д. мед. н., професор Хижняк Анатолій Антонович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології.
Офіційні опоненти: д. мед. н., професор Клигуненко Олена Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО;
д. мед. н., професор Глумчер Фелікс Семенович, Національний медичний університет ім.. О.О.Богомольця (м. Київ), завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії, головний спеціаліст МОЗ України.
Захист відбудеться 14.03.2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній медичній академії за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).
Автореферат розісланий 14.02.2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
професор Ю.Ю. Кобеляцький
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Внаслідок досягнутого суспільством науково-технічного прогресу соціальне та медичне значення проблеми травматизму має тенденцію до стійкого зростання. Для сучасного етапу характерні значні зміни в структурі поєднаних пошкоджень, серед яких одне з провідних місць належить торакальній травмі (Флорикян А.К., 1998; Жестков К., 2002).
Закрита травма грудної клітки становить потенціально зростаючу групу пошкоджень, що супроводжуються значною загрозою життю та здоров'ю постраждалих. Суттєвою особливістю закритої травми огруддя з порушенням груднино-реберного каркасу є висока частота ушкоджень внутрішньогрудних органів, зокрема легень (Вагнер Є.А., 1990; Got C., 2000; Замятін П.М. та співавт., 2005). Основним і найбільш тяжким ускладненням торакальної травми, що призводить до летальних наслідків, вважається дихальна недостатність. Однак фактори, які призводять до її розвитку, і впливають на динаміку патологічного процесу, вивчені недостатньо (Diraison Y., Le Gulluche Y., 1997; Зарнадзе Н.Р., 2001; Григорян Г.О., Панченко Є.В., 2003). Досить часто виникають ситуації, коли ігноруються ті початкові, клінічно не виражені прояви порушення газообміну і втрачається дорогоцінний час щодо впровадження заходів профілактики дихальної недостатності. Особливо безрадісним є той факт, що навіть хірургічна корекція торакальних уражень та протезування функцій зовнішнього дихання за допомогою різноманітних режимів штучної вентиляції легень не попереджають фатальних наслідків торакальної травми (Бісенков Л.Н., Кочергаєв О.В., 1998; Miller P.R. et al., 2001; Шевченко Ю.Л., 2004).
Сучасні медикаментозні засоби, інструментально-діагностична та дихальна апаратура дозволяють активно втручатися в патологічний процес і вчасно усувати порушення газообміну, зумовлені закритою травмою грудної клітки. Останнім часом стратегія інтенсивної терапії дихальної недостатності спрямована на стимуляцію власних резервних можливостей респіраторної системи з метою попередження подальших розладів зовнішнього дихання (Vedrinne J.M., Duperret S., 2000; Глумчер Ф.С., Вольхіна И.А., Сергієнко А.В., 2001; Власенко А.В., Закс І.О., Мороз В.В., 2001; Усенко Л.В. та співавт., 2007). При цьому особливого значення набули різні методи усунення больового синдрому, спричиненого торакальною травмою, як одного з основних чинників дихальних розладів (Трещинский А.І., 1992; Lenfan F., 2002; Клигуненко О.М., Станін Д.М., Муризіна О.Ю., 2003; Хижняк А.А. та співавт. 2003; Bulger E., Edwards Т., Klotz P., 2004; Денисенко В.Н. та співавт., 2006). Проте різноманітність існуючих методів антиноцицептивного захисту, що застосовуються при торакальній травмі, зумовлена їх недостатньою ефективністю і потребує подальшого вдосконалення та ретельного відбору найбільш результативних, науково обґрунтованих методів знеболення, що і явилося предметом даного дослідження.
Мета дослідження - поліпшити ефективність лікування постраждалих із закритою торакальною травмою шляхом удосконалення методів регіонального знеболювання та фізіотерапевтичних заходів.
Задачі дослідження. Перед дослідженням були поставлені наступні основні задачі:
1. Визначити основні чинники дихальних розладів у постраждалих із закритою травмою грудної клітки.
2. Дослідити особливості респіраторних функцій та газообміну у постраждалих зі сполученою та множинною закритою торакальною травмою в гострому періоді.
3. Порівняти вплив загальних та регіональних методів знеболювання на інтенсивність больового синдрому, функції зовнішнього дихання та патоморфологічні зміни в легенях у хворих з пошкодженнями грудної клітки.
4. Розробити методику пролонгованої субплевральної блокади, потенційовану комбінованим застосуванням фізіотерапевтичних факторів (електрофорез) у постраждалих із закритою торакальною травмою, визначити показання та протипоказання до її застосування.
5. Порівняти ефективність та безпосередні результати запропо-нованого методу лікування з традиційними методами у постраждалих із закритою травмою огруддя, ускладненою забоєм легень.
Об'єкт дослідження: показники центральної гемодинаміки, рентгенографія, електрокардіографія, волюмометрія, показники кислотно-лужного стану та газового складу крові.
Предмет дослідження - постраждалі з ізольованою та поєднаною закритою торакальною травмою.
Методи дослідження: клініко-інструментальні, лабораторні та розрахункові.
Наукова новизна отриманих результатів. В результаті дослідження були визначені основні чинники дихальних розладів, зумовлені закритою травмою грудної клітки, виявлені особливості порушень респі-раторних функцій та газообміну у постраждалих з торакальною травмою, ускладненою забоєм легень та без нього, а також вивчена динаміка рентгенопатоморфологічних змін у легенях в гострому періоді закритої травми огруддя.
Вперше встановлено, що вторинні альтеративні процеси в легенях, зумовлені травмою, мають каскадний характер, чим пояснюється неспроможність традиційних методів знеболення щодо усунення дихальних розладів в гострому періоді.
Вперше були досліджені особливості перебігу травматичної хвороби у постраждалих з закритою травмою грудної клітки в залежності від застосованих методів знеболення. Були виявлені основні відмінності впливу загальної та регіональної аналгезії на оксигенаційну функцію легень при ізольованій та поєднаній закритій торакальній травмі.
Доведена ефективність комбінованого використання фізіотерапевтичних факторів та регіонального знеболення для профілактики та лікування гострої дихальної недостатності, зумовленої пульмональною контузією.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлена важлива роль та доцільність застосування регіональних методів знеболювання при травмі грудної клітки, ускладненій забоєм легень. Запропонований метод потенційованої регіональної аналгезії у складі комплексної лікувальної програми дозволив знизити частоту кардіо-респіраторних ускладнень у хворих з тяжкою торакальною травмою, що дало змогу зменшити строки госпіталізації та летальність у даного контингенту постраждалих. Результати наукового дослідження втілені в план надання невідкладної медичної допомоги постраждалим з торакальною травмою і широко застосовуються на практиці.
Особистий внесок здобувача. Під керівництвом д. мед. н., професора А.А. Хижняка здобувач проводив обстеження, підбір і курацію тематичних хворих з використанням клініко-інструментальних та лабораторних методів діагностики, призначав інтенсивну терапію з подальшим спостереженням за ефективністю лікування в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії, та відділення політравми Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мєщанінова. Автор особисто визначив мету та планування завдань дослідження, проводив аналіз та статистичну обробку отриманих результатів з використанням електронно-обчислювальної техніки. Оформляв наукову документацію за визначеними методиками.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Політравма” (Донецьк, 2003 р.), засіданнях Асоціації анестезіологів м. Харкова та Харківської області в період з 2004 по 2007 роки, а також входять в курс лекцій кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги, медицини катастроф та військової медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти. Вони були представлені на розгляд Проблемної комісії “Ортопедія та травматологія” від 7 березня 2006 року Інституту травматології і ортопедії АМН України та рекомендовані до включення в реєстр нововведень. Апробація дисертації відбувалася на спільному засіданні кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного університету, кафедри медицини невідкладних станів, медицини катастроф та військової медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри травматології, вертебрології та анестезіології Харківської медичної академії післядипломної освіти та кафедри госпітальної хірургії Харківського державного медичного університету від 18 травня 2007 року.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 друкарських робіт, з яких три - без співавторів, 5 - в наукових журналах, затверджених президією ВАК України, 1 - в тезах конференції. За матеріалами дисертаційної роботи отримано деклараційний патент на корисну модель “Спосіб проведення пролонгованої потенційованої ретроплевральної блокади” № 20040705388.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 122 сторінках машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, розділів описання матеріалів, методів та результатів проведених досліджень, а також їх аналізу, узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована фотоматеріалами (5 фотографій) та рисунками (4 схеми, 5 діаграм), містить 14 таблиць. Список використаної літератури включає 130 джерел, з них 74 кириличним шрифтом і 56 латинським шрифтом, з яких за останні 10 років - 55 та 24 відповідно.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилося 97 постраждалих з ізольованою та поєднаною закритою торакальною травмою у віці від 20 до 60 років, які поступили до відділення політравми ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова за період з 2003 по 2006 роки.
Усі постраждалі в залежності від виду знеболення були розподілені на чотири статистичні групи. При цьому у I, II, та III групах, в залежності від задач дослідження, окремо виділялись дві підгрупи, які склали хворі з множинними переломами ребер (тобто, не менше трьох) та/або груднини без ураження легень, та з пошкодженням легеневої паренхіми (забій). У всіх постраждалих IV групи множинні переломи ребер були ускладнені пульмональною контузією. Верифікацію діагнозу торакальної травми та її динаміку встановлювали на основі даних клінічного обстеження та результатів лабораторно-інструментальних методів дослідження (рентгенографія, електрокардіографія, волюмометрія, визначення газового складу крові та кислотно-лужного стану), які проводились в першу добу після стабілізації гемодинаміки, а потім на 3-ю та 5-у добу з моменту травми. Тяжкість ушкоджень анатомічних областей визначали за допомогою шкали ISS (Injury Severity Score). Ступінь пульмональних ушкоджень в динаміці оцінювали за шкалою LIS (Lung Injury Score). Визначення стадії гострої дихальної недостатності (ГДН) проводили згідно класифікації Кассіля В.Л. (1987). У пацієнтів з інтраплевральними травматичними об'ємами дослідження проводили після евакуації останніх. Для об'єктивізації і вивчення інтенсивності больових відчуттів та ефективності методів аналгезії у всіх постраждалих проводилось тестування за допомогою 10-ти бальної візуальної аналогової шкали.
Серед обстежених І-ї групи було 37 (88,1%) осіб чоловічої статі та 5 (11,9%) жіночої, яким у складі стандартної інтенсивної терапії для знеболення парентерально (внутрішньовено, внутрішньом'язово) застосовувались наркотичні анальгетики та/або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У цій групі ізольована закрита торакальна травма (ЗТТ) була діагностована в 11 (26,2%) випадках, поєднана - в 31 (73,8%). У 20 (47,6%) постраждалих ЗТТ супроводжувалась пошкодженням кісткового каркасу грудної клітки без уражень легень, та у 22 (52,4%) хворих мали місце пульмональні ушкодження.
У ІІ-й групі (чоловіків 13 (72,2%), жінок 5 (27,8%)) знеболення досягалось інтраплевральним введенням локального анестетика через дренаж по Бюлау-Петрову, або через інтраплевральний катетер (подовжена інтраплевральна блокада (ПІБ)). Ізольована ЗТТ у цій групі склала 7 (38,9%), поєднана 11 (61,1%). Множинні переломи ребер без легеневих пошкоджень виявлені у 7 (38,9%) постраждалих і в 11 (61,1%) було діагностовано ураження легень у вигляді забою або забою-розриву.
ІІІ-ю групу склали постраждалі з ЗТТ, яким знеболення здійснювалось за допомогою введення місцевого анестетика в субплевральний простір через катетер (подовжена субплевральна блокада (ПСБ)). Серед них осіб чоловічої статі було 13 (76,5%), жіночої - 4 (23,5%), у яких ізольована та поєднана закрита травма грудної клітки була виявлена у 4 (23,5%) та 13 (76,5%) пацієнтів відповідно. Пошкодження кісткового каркасу грудної клітки, яке супроводжувалось ураженням легеневої паренхіми внаслідок контузії, було діагностовано у 8 (47,1%) випадках, та 9 (52,9%) постраждалих не мали травми легень.
У IV статистичну групу ввійшли пацієнти з ЗТТ, ускладненою забоєм легень, яким застосовувалась подовжена потенційована субплевральна блокада (ППСБ). З них чоловіків було 16 (80%), жінок - 4 (20%). Ізольована ЗТТ у цій групі склала 7 (38,9%), поєднана - 11 (61,1%).
Математичний аналіз результатів дослідження проводили на ЕОМ методами варіаційної статистики з використанням пакету стандартних програм Microsoft Office Excel.
Результати особистих досліджень. Аналіз результатів проведених досліджень свідчить, що в клінічному перебігу торакальної травми у пацієнтів з множинними переломами ребер без ураження легень та в поєднанні з пульмональною контузією є певні розбіжності. У постраждалих з ЗТТ, ускладненою легеневою контузією, в порівнянні з хворими без забою легень спостерігаються більш виражені розлади газообміну, які надалі можуть сприяти посиленню ГДН. Згідно отриманих даних, у постраждалих без забою легень (LIS1 = 0 балів) на першу та третю добу після травми спостерігалась ІІ стадія ГДН (зростаюче напруження компенсації), яка на п'яту добу мала тенденцію до переходу в ІІІ-ю стадію (максимальне напруження компенсації). Проте надалі, перебіг торакальної травми у цих хворих мав, здебільшого, доброякісний характер, що проявлялося нормалізацією вентиляційних параметрів та газового складу крові. У пацієнтів з контузійним синдромом (LIS1 > 0,25 балів) на протязі всього періоду спостереження відзначалась ІІІ-я стадія ГДН, яка у двох постраждалих з поєднаною ЗТТ мала злоякісний перебіг, що в подальшому призвело до смертельних наслідків та зумовило летальність у даній підгрупі - 9,1%.
У пацієнтів з множинними переломами ребер без забою легень помірна артеріальна гіпоксемія здебільшого була зумовлена порушенням вентиляційно-перфузійних співвідношень, які потенційно можуть поступово наростати продовж всього гострого періоду травми.
У постраждалих з контузійним синдромом артеріальна гіпоксемія виникала внаслідок зниження вентиляційно-перфузійних співвідношень та зростання внутрішньолегеневого шунтування крові, зумовлених нейрогуморальними та патоморфологічними змінами в зоні пульмональної контузії. Останні мають тенденцію до різкого прогресування на п'яту добу з моменту травми. У даного контингенту хворих, починаючи з першої доби виникає зростання альвеоло-артеріального градієнту за киснем (А-аDO2) в 1,5 рази та інтегрального легеневого шунту (ІЛШ) - в 2,3 рази вище від норми на тлі значного зниження життєвої ємності легень (ЖЕЛ).
В нашому дослідженні лише у пацієнтів з контузійним синдромом спостерігався помірний позитивний зв'язок A-aDO2 з ІЛШ (r=+0,33) на відміну від пацієнтів без забою легень (r=+0,01). Окрім того, у цих хворих спостерігалась чітка негативна кореляція показників РаО2 та SаO2 з величиною внутрішньолегеневого шунтування крові (r=-0,40 та r=-0,62 відповідно), яка була відсутня у хворих без контузійного синдрому (r=+0,12 та r=-0,03 відповідно). Очевидно, при легеневій контузії виникають відповідні патологічні зміни, які усувають вплив механізму гіпоксичної вазоконстрикції в зоні забою, що викликає стійку артеріальну гіпоксію внаслідок шунту.
В ході аналізу не було виявлено суттєвого кореляційного зв'язку між величиною ЖЄЛ та показниками оксигенаційної функції легень і шунту. Це вказувало на те, що об'ємні параметри зовнішнього дихання у постраждалих обох підгруп хоча й були поза межами належної норми, але все таки знаходились на тому рівні компенсації, який не міг призвести до артеріальної гіпоксемії.
З метою визначення впливу різних методів знеболення на перебіг закритої торакальної травми, проведено аналіз дослідження інтенсивності болю, динаміки оксигенаційної функції та рентгенологічних змін у постраждалих із закритою травмою грудної клітки, що супроводжувалась множинними переломами ребер та забоєм легень. Суб'єктивне відчуття болю за візуальною аналоговою шкалою у постраждалих з ЗТТ на тлі парентерального знеболення НПЗП та/або опіоідами було в 1,3 рази інтенсивнішим в порівнянні з суб- чи інтраплевральною аналгезією (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка інтенсивності болю за ВАШ у постраждалих із ЗТТ (M±?) в балах
Групи постраждалих в залежності від виду знеболення
Інтенсивність болю (ВАШ) в балах
Термін спостереження
1 - ша доба
3 - тя доба
5 - та доба
І група (n=42)
9,07±1,17
7,52±1,43
6,66±1,41
ІІ група (n=18)
7,05±0,91
5,94±1,10
5,38±1,37
ІІІ група (n=17)
6,82±0,88
5,41±0,71
4,41±1,42
Достовірність відмінності показників (р) між групами
рІ-ІІ<0,01
рІ-ІІІ<0,01
рІІ-ІІІ>0,05
рІ-ІІ<0,01
рІ-ІІІ<0,01
рІІ-ІІІ>0,05
рІ-ІІ<0,01
рІ-ІІІ<0,01
рІІ-ІІІ<0,05
Ефективність регіонального знеболення у постраждалих з ЗТТ насамперед зумовлена периферичною блокадою ноцицептивної аферентації в зоні ураження та стабілізацією вегетативного статусу, що сприяє покращенню оксигенаційної функції легень. Так, на тлі регіонального знеболення у постраждалих без забою легень на п'яту добу посттравматичного періоду спостерігалося зростання РаО2 в середньому на 15,1% завдяки зниженню А-аDO2 в 1,7 рази та ІЛШ - в 1,4 рази порівняно з пацієнтами, яким застосовували загальне знеболення. На відміну від цього, у постраждалих з пульмональною контузією, що призводила до значних порушень оксигенаційної функції легень, регіональна антиноцицептивна блокада виявилась більш ефективною і достовірно призводила до зростання РаО2 на 18,1% за рахунок зниження А-аDO2 та ІЛШ в 1,8 рази. Неоднаковий вплив загальної та регіональної аналгезії на динаміку респіраторних функцій у постраждалих з ЗТТ в першу чергу пояснюється різним антиноцицептивним потенціалом цих методів знеболення. В даному випадку перевага залишалась на боці субплевральної аналгезії, на другому місці знаходилась інтраплевральна блокада і на останньому - загальне знеболення. Таким чином, виражений модулюючий вплив регіональної аналгезії на процеси внутрішньолегеневого шунтування крові з усуненням невідповідності вентиляції та перфузії створює найбільш оптимальні умови для нормалізації газообміну у постраждалих із закритою травмою грудної клітки, ускладненою забоєм легень.
Іншою метою нашого дослідження було встановлення залежності ступеня патоморфологічних змін в легенях від виду знеболення. Бальну оцінку інтенсивності больових відчуттів у кожній групі (за ВАШ) протиставляли тяжкості ураження легень (за LIS). Результати кореляційного аналізу інтенсивності болю та тяжкості ураження легень у постраждалих з ЗТТ представлені в таблиці 2.
Таблиця 2
Результати кореляційного аналізу інтенсивності болю та тяжкості ураження легень у постраждалих з ЗТТ
Групи постраждалих в залежності від виду знеболення
Термін спостереження
Досліджені
показники
1 - ша доба
3 - тя доба
5 - та доба
LIS
LIS
LIS
І група
(n=42)
ВАШ
0,295
0,503*
0,485*
ІІ група
(n=18)
ВАШ
0,213
0,280
0,416*
ІІІ група
(n=17)
ВАШ
0,088
0,188
0,142
*- достовірність зв'язку
Кореляційний аналіз дозволив виявити позитивний взаємозв'язок між ефективністю аналгезії та інтрапульмональними патоморфологічними змінами у постраждалих усіх трьох груп. В першу добу після травми інтенсивність болю слабо впливає на структурні порушення в легенях, особливо у пацієнтів на тлі субплеврального знеболення. Ймовірно, первинні легеневі ураження на даному етапі залежали безпосередньо від механічного фактору травми. На третю добу в групі де застосовувалось загальне знеболення, спостерігався значний вплив больового фактору на патоморфологічні зміни в легенях (r=+0,503), який зберігався й на 5-ту добу після травми (r=+0,485). У постраждалих з інтра- та субплевральною блокадами на 3-тю добу посттравматичного періоду інтенсивність ноцицептивної аферентації слабо впливала на ступінь ушкодження легень (r=+0,280 та r=+0,188, відповідно). Враховуючи динаміку інтенсивності болю за ВАШ в кожній групі постраждалих з ЗТТ (табл. 1), можна говорити про достатній рівень ефективності регіональної аналгезії в усуненні больового синдрому та пов'язаних з ним морфо-функціональних порушеннях в легенях, на відміну від загального знеболення. Проте вже на п'яту добу у постраждалих з інтраплевральною блокадою відмічалося помірне посилення кореляційного зв'язку між силою больових відчуттів та ушкодженням легеневої тканини (r=+0,416), на відміну від пацієнтів із субплевральною блокадою (r=+0,142). Очевидно, недостатність аналгетичного потенціалу інтраплевральної блокади, яка виникає на 5-ту добу після травми, створює передумови для подальших структурних порушень в легенях. В противагу цьому, субплевральне знеболення лишається ефективним протягом усього гострого періоду торакальної травми. Проте, розглянуті методи антиноцицептивного захисту, усуваючи патологічні прояви больового синдрому, не запобігають розвитку та поширенню деструктивних змін в легеневій паренхімі, особливо зумовлених контузією. Зниження прозорості легеневої тканини внаслідок інфільтративних тіней, посилення легеневого судинного и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.