На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Кременецьк гори

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 11.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Вступ 

     Гори  приваблюють своїми краєвидами, оригінальними  силуетами, скельними  відслоненнями, багатою  історією і пам’ятками архітектури… 

     Медобори — найбільш розширена і масивна частина горбисто-скелястого пасма Подільських Товтр, які простягаються дугоподібно від селища Підкамінь Львівської області, через територію Тернопільської (Збараж, Скалат) і Хмельницької (Сатанів, Кам’янець-Подільський) областей.
     У цьому місці Товтри перетинаються  річкою Збруч, яка котить свої води до мрійливого Дністра. Тут, у межах Гусятинського і Підволочиського районів Тернопільщини, знаходиться основна територія природного заповідника «Медобори», відомого в Україні красою своєї розкішної природи (тільки тут можна побачити неопалиму купину, або ясенець білий, і венерині «середньовічні» черевички). Іще — в Медоборах сумлінно працюють і живуть по заповідній окрузі незвичайні люди — щирі і добрі душею, з діда-прадіда господарі. А що вже гостинні — приїдьте і пересвідчитесь.
     У рельєфі Подільської височини чітко  виступає смуга Товтр — вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які височіють над прилеглою територією. Найбільш монолітна та найширша (500-600 м) і заліснена їх частина незвичайно багата на медоносні рослини, звідси й назва — «Медобори». З метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр та генофонду їх рослинного і тваринного світу в 1990 році утворено природний заповідник «Медобори» площею 9455 га, а найцінніші ділянки Кременецьких гір площею 1000 га на півночі Тернопільської області було виділено як філія заповідника. Указом Президента України від 29 вересня 2000р. площу заповідника було розширено на 61, 7 га.
     Кременецькі гори – це славна історія та захоплюючі легенди. Це місце, де народилася Українська повстанська армія, штаб визвольної армії, повстанська церква. Багата територія Кременецьких гір на історико культурні пам'ятки. Як побачити Кременець з висоти пташиного польоту? Звичайно, з замкової гори Бона. Фортецю, яку здолали тільки одного разу (козаки під проводом М. Кривоноса), тепер успішно “завойовують” туристи. А навкруги Кременецькі гори – гряда мальовничих, покритих лісом, пагорбів, які розкинулися на площі 1600 кв. км. 

       

     Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин... Ці гори овіяні легендами  і пам’ятають бурхливі історичні події минулого. У ХІІІ ст. Кременецькими горами проходив торгівельний шлях, для охорони якого тут було збудовано укріплені городища і поселення. Кременецькі гори – це місце, де народилася Українська повстанська армія, де штаб визвольної армії, повстанська церква. Тут в околицях м. Кременця та сіл Залісці, Тил явка, Підгірськ Шумського району зустрічаються скупчення кристалів піщанистого кальциту (фонтенблоуських пісковиків), які відомі лише у трьох місцях світу (Франції, США, штат Дакота і тут у Кременецьких горах).  
       Кременецькі гори – це численні  ботанічні, геологічні та палеологічні  пам’ятки природи. Це багаті мисливські та рибальські угіддя. Це неполохана дичина і правічні ліси. Серед усіх кременецьких гір найбільш відома як місце релігійного паломництва Божа гора. Вона наче відділилася від основного пасма гір й одиноко стоїть серед поля. На вершині гори б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Ботаніки нарахували 283 види.
       В кременецьких горах виявили унікальні скелі. В кам'яних велетнів цікава порода, а отже оригінальні форми. Новий кам'янистий район називають маленькою Швейцарією. Порода скель досить цікава - це пісковик з вапняком та кременем. Відповідно, й форми скель – дуже оригінальні. Якщо в Карпатах звикли бачити більше опуклі гладкі скелі, то в Кременці вони з вгинами та дірками, що є надзвичайно привабливим для тих, хто займається альпінізмом. 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Загально  – географічний огляд 

     Кременецькі гори – відрог Подільської височини, що круто обривається на північному заході, на території Кременецького і Шумського районів Тернопільської області. Середня висота становить 300–400 м. Максимальна висота – 409 м. Кременецькі гори сильно розчленовані долинами верхів'їв притоку річки Прип'яті. Схили більшості гір вкриті широколистяними лісами, вершини переважно голі, плоскі і кам'янисті.  
             Серед усіх кременецьких гір найбільш відома як місце релігійного паломництва Божа гора. Вона наче відділилася від основної частини гір й самотньо стоїть серед поля. На вершині гори б'є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Щорічно сюди приходять тисячі відвідувачів. 
             Ці гори овіяні легендами і пам'ятають бурхливі історичні події минулого. У ХІІІ ст. Кременецькими горами проходив торгівельний шлях, для охорони якого тут було збудовано укріплені городища і поселення.

     Кременецькі гори займають територію біля 20 тис. га і представляють собою північний  карниз Волино-Подільської височини. Найвища її вершина 407 м над рівнем моря, розташована у західній частині Кременця (урочище Гниле озеро, де розташована спортивна база товариства «Колос» та санна траса. Урочище є найбільш привабливою рекреаційною зоною Кременця для розвитку літнього та зимового туризму).
     На  території району є декілька гір, які мають неабияке значення як пам’ятки природи, історії. Серед них вирізняється Замкова, висотою 397 м над рівнем моря. Продовженням Замкової є гора Черча. Площа обох гір 34 га. Обидві вони взяті під охорону як пам’ятки геології, природи та історії.
     Дівочі  скелі площею 50 га — одна з найпривабливіших територій. Це — цінна ботанічна, геологічна та палеологічна пам’ятка природи. Дівочі скелі відомі своїми печерами, одна з них — Студентська, довжиною 242 м. Вапнякові пісковики з ущелинами, нішами, велетенськими обвалами створюють неповторну картину, якою не можна не захоплюватись.
     Божа  гора (площа 119 гектарів) одиноко розташувалась уже на рівнинній місцині неподалік села Великі Бережці. Її висота 365 метрів над рівнем моря. Гора — своєрідний останець, на вершині якої б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. На схилах гори ботаніки нараховують 283 види рослин. Неповторність Божої гори полонить туристів та екскурсантів своею красою.
     Страхова  гора (120 га), розташована на південно-західному напрямку від Кременця за селом Підлісці. Найбільшу площу займає гора Маслятин (638 га), яка розташована на південний захід від Кременця. Вона багата ендемічною та реліктовою рослинністю.
     Замикає пасмо Кременецьких гір гора Гостра (115 га) поблизу села Дунаїв.
     Багатий рослинний і тваринний світ Кременеччини. Ботаніки нараховують плнад тисячу видів рослин. Якщо брати до уваги  флору України, то вона налічує майже 4,5 тисячі видів. Основне ядро Кременецьких гір становить лісова рослинність — 450 видів. У Кременецьких горах росте чимало лікарських рослин. Серед них — горицвіт весняний, конвалія, глід, кривавник, бузина чорна, омела, полин гіркий, подорожник та багато інших. На Страховій можна натрапити на рідкісну березу Клокова (береза чорна). Північний бік гори Черчі прикрашають кілька буків, яким понад 150 років. На околицях міста є рідкісна сосна пірамідальна, а в самому Кременці — пурпурнолистий бук, реліктове дерево гінкго, катальпа, азалія понтійська. Місто розташоване у низовині між горами, вкритими мішаними лісами. Серед дерев переважають сосна, дуб, граб, бук, ясен, інші дерева.
     У 1963 році Кременецькі гори оголошенні пам’яткою природи державного значення. А з 1990 року гори увійшли до державного природного заповіднику «Медобори». Крім Державного заповідника на території Кременеччини створено ряд заказників. До пам’яток садово-паркового мистецтва віднесено Білокриницький парк, створений в середині ХІХ ст. та Кременецький Ботанічний сад, заснований 1806 року, який займає 200 га.
     Практично, на території кожного заказника  знаходиться водоймище, яке придатне для рибальства та відпочинку. Окрім  цього Кременеччина багата ставками.
     Різноманітний і тваринний світ краю. На Кременеччині нараховується понад 200 видів наземних хребетних. Тваринний світ тут формується під впливом трьох зоогеографічних районів: Полісся, Карпат, Лісостепу.
     Особливо  багатий світ птахів. Тут водяться дика качка, чирок-тріскун, бугай, мартин, гатія сіра і біла, лелека білий  та ін. Чисельними є ссавці. Зоокрема, кріт, їжак, тхір, горностай, ласка, лисиця, заєць-русак, ховрах, хом’як, борсук, куниця лісова, видра, вовк та інші. Зростає кількість копитних, насамперед свині дикої, косулі європейської. Кліматизується плямистий олень.
     У кременці діє товариство мисливців та рибалок.
       Кременеччина споконвічно славиться своїми багатими мисливськими угіддями. Полювання на пернату дичину відкривається у другу суботу червня і триває до кінця грудня. Об’єктами полювання є дикі качки та гуси, лисухи, чирки, дикі голуби, бекаси та інші кулики. Найкращими угіддями вважаються Рудка, Польова гребля, Піщані кар’єри. Ліцензійне полювання на копитних (кабанів, косуль) розпочинається у жовтні, а на хутрових звірів (лисиць, та зайців) у другу неділю листопада.
     У розпоряджені любителів рибної ловлі  є ставок, що належить товариству мисливців  і рибалок, і розташований у 3-х  км від Кременця. У водоймі водиться щука, окунь, карп, карась, лин, плотва та інші прісноводні риби. За помірну плату (3—5 грн.) можна успішно порибалити і на багатьох інших відомчих та орендованих угіддях, зокрема, Піщаних кар’єрах.
     Багаті  Кременецькі ліси грибами та ягодами. Суниці і малини, чорниці і ожини, підосиновики і маслята, боровики і  козарі, сироїжки і опеньки —  ось перелік далеко не всіх трофеїв любителів тихого полювання.
     На  території Кременецького лісництва  є дві дачі, де туристам у природних  умовах можна показати за загорожею  свиней диких, оленів та косуль.
     Кліматичні  умови охоплюють дві кліматичні зони — частину Волинсько-Подільського плато і Малого Полісся, що обумовлює порівняно м’яку зиму і не спекотне літо з великою кількістю опадів. Середньорічна температура сягає 7,2C. Порівняно тепле літо, морозна зима. Безморозний період становить 160 днів.
Звичайно, Кременецькі гори не такі високі як Карпати, але не менш мальовничі. Недаремно саме на найвищій гори в урочищі Гниле Озеро збудована найкраща санна траса України, де постійно організовуються міжнародні змагання. Тут активний відпочинок напрочуд легко поєднувати з культурним, адже поряд Кременець, Почаїв, Збараж. 
            Щоб дістатися Кременецьких гір, потрібно спочатку доїхати до Тернополя. А місто Кременець розташоване на півночі району саме серед цих гір. Старовинна частина Кременця знаходиться в глибокій вузькій долині, на дні якої проходить головна вулиця. Над містом нависає стрімка Замкова гора, яку за іменем польської королеви і великої княгині литовської, італійки за походженням Бони Сфори (вона в ХVI ст. два десятиліття володіла Кременцем) тепер називають Боною. Схили гори покриті сосновим лісом, а на вершині – залишки колись неприступного старовинного замку. З гори відкривається неповторний краєвид на місто, а в сонячну погоду на обрії добре видно золоті куполи Почаєва. 
            З Кременцем повязані життя та діяльність плеяди видатних постатей української, польської, єврейської та російської культури і науки. Серед уродженців міста – український композитор Михайло Вериківський, видатний єврейський просвітитель Ісаак Бер-Левінзон. Тут працював і знайшов вічний спочинок знаменитий ботанік Вілібальд Бессер, певний час жив славетний російський мандрівник Микола Прежевальський, починав свій шлях у літературу відомий український письменник Улас Самчук, польсьй вчений та організатор освіти Тадеуш Чацький, "батько польської демократії" Гуго Колонтай та інші.
 

     Культурно – історичний огляд

Кременецький  Замок

     Помандруємо ми на Кременеччину, а саме до руїн Кременецького замку, неприступної героїчної твердині Волинського краю, яку не зміг підкорити навіть хан Батий зі своїм незчисленним військом, коли у 1240 році він розпочав свій загарбницький тур містами та селами Київської Русі.  

 

     Під’їжджаємо  до Кременця, що гостинно розкинувся у довгій вузькій долині поміж пасм мальовничих Медоборів. Своєрідна краса цього краю вражає кожного відвідувача з перших хвилин перебування у місті. Вперше Кременець згадується в Іпатіївському літописі й датується 1226 роком, коли русичі вщент розбили війська угрів, які хотіли заволодіти містом. Ймовірно, етимологія назви міста походить від величезних запасів мінералу кременя, що міститься в його надрах. Дивовижне, досконале поєднання пологих гір, вкритих засніженими дрімучими лісами, та глибоких долин створюють неповторне враження від споглядання цих краєвидів. Гірські кряжі висотою 150-400 метрів над рівнем моря простягаються майже на 70 км. За своїм складом кременецькі гори складаються із потужного пласту (30-32 м) білої твердої крейди з вмістом чорного кременю. Вершини гір кам’янисті. Зрідка над пасмами здіймаються скелі, біля підніжжя яких — глухі ущелини. На схилах гір, у ярах ботаніки зафіксували 1200 видів рослин, з них 16 ендемічних, тобто поширених лише в даній місцевості. У 1963 році кременецькі гори отримали статус пам’ятки природи державного значення. З 1990 року стали філіалом державного заповідника «Медобори». У 2001 році виділено у самостійну структуру Кременецький ботанічний сад, який заснував Діонісій Мікклер ще у 1806 році. Першим директором саду був професор Вілібальд Бессер. Нині сад — наукова установа, яка займає 200 гектарів.
     
 

     Така  воістину благодатна земля не могла  не привабити людей. Про давнє  заселення Кременеччини свідчать археологічні дослідження. Так, на горі Куличівка, що у північно-західній околиці міста, археолог О. Цинкаловський у 1930-их роках виявив пам’ятку європейського значення поселення пізнього палеоліту. П’ять разів первісні люди влаштовували на цій горі своє житло. Дослідниками було зібрано більше 500 тисяч різноманітних відщепів, кремінних знарядь праці, пластин, кістяних і кам’яних виробів. У культурному шарі палеоліту досліджено кілька жител овальної форми із залишками вогнищ, місцем обробок кременю. Крім знарядь праці, подив викликає гігантоліт з кременю вагою понад 14 кілограм! Також знайдено багато кісток мамонта, дикого коня, печерного ведмедя, північного оленя (фрагмент орнаментованого рогу) і ще уламки керамічного посуду з розмаїтими орнаментами та господарські споруди. На території міста біля підніжжя Замкової гори існувало поселення черняхівської культури (II-IVст.), а на самій горі — городище давньоруського часу (XI-XIIст.).
     Кременецький  замок займає частину високої  гори, повторюючи конфігурацію рельєфу, і має в плані неправильну  форму. З трьох боків замок  захищено стрімкими схилами, а на перешийку він відділений від гірського пасма Медоборів глибоким ровом. Замок вирізняється чіткою планувальною і просторовою організацією об’ємів. Відсутність стрільниць у нижчих ярусах стін та наявність їх лише у верхній частині зримо збільшує неприступність замку, а чіткі пропорції квадратних у плані веж посилюють це враження. Зовнішня суворість і монументальність споруд роблять пам’ятку видатним твором оборонної архітектури. Завдяки залишкам оборонних мурів простежується наближена до овалу конфігурація всього укріплення, що склалося на кінець ХVI ст.
     Виявлені  археологічними розвідками рештки мурів  з баштою в західній частині замкового  подвір’я засвідчують існування  тут більш давнього, трикутного в  плані ядра укріплення, яке, вірогідно, було зведено замість дерев’яного наприкінці XIII - на поч.XIV ст. Дерев’яний частокіл замінений кам’яними масивними оборонними стінами. На початку ХVI ст. муровані укріплення були значно розширені. Крім оборонних мурів, тут було зведено надбрамні Черлену та Шляхетську башти, міст через рів. На території фортеці викопали колодязь. На горі були споруджені князівські палати, приміщення для гарнізону, гауптвахта, продовольчі та порохові склади, арсенал. До замку вели два заїзди, над якими височіли вежі. На мурах стояли численні гармати. 
 


Кременецьким  замком майже 20 років  правила королева Бона

     Низка перебудов і спорудження будинку  з баштою в західній частині замкового подвір’я припадає на середину ХVI ст., коли замком майже 20 років з 1536 р. правила дружина польського короля Сигізмунда І королева Бона. Вона укріпила замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Завдяки проведеним роботам у ХVI ст. Кременецький замок набуває завершеного вигляду і стає на той час одним з найбільш захищених укріплень Волині. Те, що замок був дійсно наповнений незчисленними скарбами, свідчить той факт, що, від’їжджаючи в Італію, після смерті чоловіка, Бона вивезла з Кременця 70 возів різного добра.
     Керувала  своїми володіннями загадкова Бона за допомогою старост, також запровадила  розгалужену систему грошових і натуральних податків, якими немилосердно оббирала селян. Можливо, саме через жорстокі побори королева Бона закарбувалася у людській свідомості як втілення Зла.
     Історична спільнота й досі сперечається, з  приводу того, чи дійсно жила Бона Сфорца у своєму волинському маєтку, чи ні? Але, як уже було сказано, ця королева-італійка навіки закарбувалася в людській пам’яті в страхітливих легендах та переказах. З висоти сьогодення важко пояснити, чому образ саме цієї іноземки в усній народній творчості асоціюється з витонченими тортурами та розмаїтими жахіттями. Проте, саме їй бурхлива людська уява приписує регулярні процедури «кривавого душу», для якого використовувалися незаймані дівчата, котрих скидали з високих мурів на гострозубу решітку-перекриття, де ярусом нижче Бона приймала ці специфічні омолоджувальні процедури. Таким чином було замордовано більше 300 дівчат. А чого лише вартують розповіді про міст із дівочого волосся, яким королева добиралася в Замок. Напевно, ми вже ніколи не довідаємось, що з цього вигадка, а що правда. Ясно одне, що постать цієї темпераментної, таємничої королеви навіки асоціюватиметься з цим мальовничим волинським містечком. На жаль, немає у нашої держави ані бажання, ані коштів, щоб досконало дослідити історичні дані, пов’язані з життям цієї могутньої володарки.
     Кременець наскрізь просякнутий терпким духом  легендарної минувшини. Тож чекатимемо з нетерпінням на своїх Довженків, Параджанових, котрі б зафільмували хоча б одну легенду цього історичного  краю.
     Прямуємо  до Дівочих скель, які є поетичною окрасою Кременця. Легенда переносить нас у міфічні часи нападів племен аварів. Їхній каган, вражений красою доньки володаря Кременецького замку, вирішив засватати її. Волелюбна дівчина відмовила, сказавши, що сама буде обирати собі чоловіка. Розлютила аварського ватажка рішуча відмова гордої волинянки, і пішов він війною на кременецьку землю. Перебивши усіх захисників замку, каган думав, що зможе легко заволодіти непокірною красунею. Але відважна дівчина, схопивши батькового меча, боролася до останніх сил, а тоді, щоб не датися живою ненависним ворогам, кинулася зі стрімкої скелі. На тому місці, де вона впала, з її очей забринів струмок чистої джерельної води, який назвали на честь дівчини — Ірва.
     Інша  легенда переносить нас у спустошливі часи татарських набігів. Татари, зібравши великий ясир, спеціально для ханського гарему відібрали найвродливіших дівчат міста. Дівчата, збагнувши, що їх нікому визволяти, вирішили загинути, але не допустити наруги над собою. Відчайдушні красуні зв’язалися між собою косами й кинулися вниз зі скель. Відтоді ті скелі носять назву Дівочі. На жаль, ми мусимо констатувати, що сьогодні багато дівчат свідомо обирають не честь і свободу, а безчестя та заможне життя у закутках світу, добровільно стаючи рабинями. Деградуємо, панове. Власноручно знищуємо свій генофонд!
     Протягом  кількох століть ніхто не міг  здобути неприступну твердиню. Однак  у 1648 році замок захопили і вщент  зруйнували козаки Максима Кривоноса. Більше півтора місяці тривали жахливі  бої, під мурами Кременецького замку полягла не одна сотня відчайдушних воїнів. Відтоді замок більше не відбудовувався. До нашого часу збереглися руїни трьох башт — західної «над новим» будинком, надбрамної або так званої Шляхетської, квадратної в плані, двоярусної, з арочним готичним проїздом, та старої надбрамної або Черленої башти, а також великі ділянки оборонних стін, що завершуються зубцями мерлонами і дірковидними стрільницями. Самотньо спочивають на території замку і рештки колодязя. 

       

     Дотепер біля підніжжя гори збереглися кам’яні хрести як пам’ятні символи козацького безсмертя. Біля підніжжя наступної гори Черчі біліють кам’яні плити та хрести П’ятницького козацького цвинтаря. В околицях старі люди переповідають легенди про виникнення цього кладовища. Так, полеглих у бою побратимів козаки на раменах переносили на пагорб, і,  прикривши їх тіла червоною китайкою, проводили поховальний обряд. Потім з каменю витесали плити та хрести і поставили їх на могилах, тим самим увічнюючи їхню лицарську звитягу та героїчну пам?ять. Окремі плити нагадують за своїми обрисами кобзу. Можливо, там поховані вірні супутники козаків, їхні ідейні проводирі й натхненники — кобзарі?! 

     Кременецький  ботанічний сад 

     

     Кременецький  ботанічний сад було засновано у 1806 році ірландським садівником Діонісієм Міклером як ботанічний сад Кременецької гімназії. Талановитий майстер, «художник, який малює природою», як його називали, Д.Міклер приїхав у Кременець на запрошення місцевого магната Тадеуша Чацького, фундатора гімназії. Надзвичайна енергійність, невичерпна кількість нових ідей, рішучість та стрімкість характеру не дозволяли Д.Міклеру довго затримуватися на одному місці. Лише на території сучасної України ним було створено 28 парків.  
             У 1809 році він залишив Кременець, а посаду директора ботанічного саду зайняв Віллібальд Бессер. Бессер досліджував багату флору Кременеччини, вперше описав вже відомі місцеві рослини, відкрив кілька десятків нових видів. У 1811 році під його керівництвом був видрукуваний каталог рослин ботанічного саду. З 1810 до 1823 рр. колекція саду зросла з 2 до 12 тис. видів відповідно. Було встановлено зв'язки з багатьма ботанічними садами Європи та Америки.  
             У 1832 р. Кременецький ботанічний сад було переведено до м.Києва, де на його природній базі було створено теперішній ботсад ім.проф.Фоміна. Це було спричинено участю викладачів та студентів Кременецького ліцею (так стала називатися гімназія) у повстанні проти царського уряду. Але й до цього часу у Кременець на адресу ботсаду надсилають каталоги рослин зі Швеції, Данії, Фінляндії, Англії.  
             Відновлення ботанічного саду в Кременці розпочалося лише у 1990 р., коли постановою Ради Міністрів України його було оголошено об'єктом природничо-заповідного фонду загальнодержавного значення.У 1998 р. в Кременецькому ботсаду вже проводили чергову сесію Ради ботанічних садів України. А у 2001 р. установу було переведено у підпорядкування Міністерства екології та природніх ресурсів.  
            До 20 га історичної території саду приєднали ще 180 га прилеглих природніх масивів, зайнятих переважно лісовими насадженнями. Ботсад розташовано на одній з Кременецьких гір, флора яких просто унікальна: на їх схилах в природніх умовах росте багато видів, занесених до Червоної книги, рослин, що зустрічаються лише в цій зоні. Отже, місце для ботанічного саду було вибрано дуже вдало, і зараз необхідно надати йому гідного вигляду, який він мав у першій половині ХІХ ст.  
             Розробляється багато проектів щодо оформлення деяких ділянок ботанічного саду. Так, наприклад, планується відновити систему ставків, що були штучно зроблені за часів господарювання на цій землі польської родини Якубовських. Тепер ці ставки, у яких раніше водилися великі карпи, дуже засмічені та поросли ряскою. Для їх відновлення необхідні кошти. Ще один проект розроблено для західного схилу гори, де знаходиться піщаний кар'єр. Це — чудове місце для створення ландшафту Кримських гір. На інших ділянках планують зробити насадження, які б відтворювали флору різних природних зон України. Багато зусиль ще треба докласти, щоб втілити всі задумки у дійсність.  
              Над цим зараз і працюють співробітники саду: проводять дослідження, виводять нові сорти рослин, крок за кроком упорядковують різні куточки ботсаду. Очолює колектив директор Стельмащук Василь Григорович, людина енергійна та діяльна, з якою, як пересвідчилися волонтери, приємно мати справу.
 

Легенди 

     В ГОСТІ ДО ТЕЩІ ГРАФА  ДРАКУЛИ
Тут, на висоті пташиного польоту – межа землі і неба, минулого і майбутнього. Ці гори – німі свідки першого дня світотворення. Вони піднеслися з безодні праокеану задовго до Адама й стоятимуть, коли навіть пам’ять про людство зникне. Замкова ж гора пам’ятає початок Історії – велич та падіння Дулібії і трагічну загибель красуні Ірви. Вона знає таємниці «кривавої» королеви й бачила, як зійшла з небес Божа Матір...  
             А ХТО, ХТО У БІЛОМУ ХОДИТЬ?

...Сонячної днини  з вершечка північного бастіону  Кременецького замку справді  видно Почаївську лавру. Звичайно, якщо наважитися видертися на  залишки мурів і зусиллям волі вгамувати тремтіння у колінах. Легенда розповідає, що Ірва, донька дулібського воєводи Тура, щоранку з найвищої фортечної вежі милувалася краєвидами, аж доки долина не почорніла від чужинського війська. Не відомо, чи мав аварський володар бінокля, що в нього він розгледів усі принади волинської цноти (бо без бінокля у нього мусили б очі на лоба вилізти), але переказують, що закохався варвар до безтями. Мовляв, віддай йому Ірву, і – край! А вона візьми й скрути йому щиру волинську дулю. Просто з тієї самої вежі. Врьош – нє возьмьош, собака! На біду, аварів присунуло надто багато, тож невдовзі південний форпост Великої Дулібії упав. Дівчина, щоб уникнути безчестя, стрибнула в безодню. Орда з переможним галасом подалася шукати тіла: щоби бодай із мертвою, а поквитатися за власне безсилля. Як не никали – нічого не здибали. На тому ж місці, де останню захисницю Кременця поглинула свята земля, забило цілюще джерело...  
...Дуліби влилися в Русь, авари – у небуття, шляхетна Ірва – у міф, замкова гора – в історію, що налічує більш як вісім століть. Цікаво, що саме під мурами Кременця непереможне військо монголів, яке поставило на коліна два континенти, 1241 року вперше пошилося в дурні. Подейкують, що й донині дощові потоки у зливу біжать тими самими рівчачками, що ними цебеніла, змішуючись, кров карооких азійців та синьооких русинів...  
– Кременецькі гори не раз були чорні од людського трупу, – зітхає літня жіночка, працівниця музею, яка, хоч і люб’язно зголосилася нам допомогти, але попросила її не називати. – Може, тому на Замковій усіляка містика трапляється. Інколи, лише в певні дні й години, можна побачити на ній мерехтливе світло. Про це не один уже розповідав. А зовсім недавно відпочивала у замку компанія: юні хлопці та дівчата... Ні-ні, п’яні не були. Засиділися до опівночі й раптом почули сумний спів та голосіння. Випробовувати долю не стали, бігом у машину – і гайда звідти! А поки з’їжджали з гори, двічі дорогу їм перейшла біла постать. 
              ПОЦІЛУЙ ЇЇ МІЦНО!  
...Чи була це покійна дулібка Ірва, чи хтось із оборонців замку й досі не може знайти спокою, достеменно твердити ніхто не візьметься. І взагалі, вважати Кременецький замок місцем масового з’явиська духів – щонайменш непристойно. Одна ж

примара тут  таки оселилася: вічна хоронителька скарбів, яка переслідує захланне людство ще з дикої кроманьйонської колиски.  
Височезну замкову гору в Кременці й досі називають Боною. За іменем італійки з міланського дому Сфорца, яка 1518-го стала дружиною польського короля Сигізмунда I і 20 років володіла містом. Вихована у дусі Ренесансу, молода королева почала активно впроваджувати у власних володіннях європейську політекономію. За її правління Кременець пережив золоту добу, а замок було реконструйовано і зміцнено. Ті науковці, які вважають, що Бона ніколи не відвідувала Кременця, ламають списи у герцях з нечисленними опонентами. Народ з цього приводу має власну думку: відвідувала, та ще й як! Кажуть, скрині із золотом вивозили сотні або й тисячі возів! Але усього багатства із Кременця ніби так і не забрали – залишили для нащадків у таємничих підземеллях. Тому й вірять: душа королеви тиняється замком, тримаючи в зубах ключі від скарбниці. Той, хто уздріє вінценосну примару і, даруйте, не напудить у штани з переляку, ба навіть смачно її поцілує (і, відповідно, видере з рота ключа), має шанс розбагатіти. Втім трапляється така оказія суто на Великдень, і з останнім ударом дзвона двері скарбниці за неборакою зачиняються. На радість нечистій силі.  
            «ЩОСЬ ТУТ Є!»  
Така вже традиційна викомиза історії – що прогресивніший володар, то більш демонізують його піддані. Так і з Боною: корупціонерів на палі пересаджала, податкову систему реформувала, шляхту виделками їсти навчила, а її у привиди записали. Ще й в упириці кровожерні.  
Нібито задля вічної молодості замордувала королева 300 незайманих дівиць, яких колесувала в одній з веж Кременецького замку і купалася в їхній крові. А коли під вагою королівської карети обірвався шкіряний міст, збудований за наказом Бони між горами (бачили б ви ті гори – який там у біса міст!), монархиню підхопили демони й опустили неушкодженою на землю. За іншою версією, врятував ясновельможну пані один з християнських святих, якому вона щиро молилася, поки летіла з ридваном в урвище.  
Втім з найвідомішим вампіром усіх часів Бона таки поріднилася. Її донька Анна вийшла заміж за князя Трансільванії Стефана Баторія, який мав доволі непрозорий родинний стосунок до Влада Тепеша, відомого як Дракула!..  
...Чоловік, який назвався Микитою Мирославовичем, довго й підозріло всміхався у сиві вуса і метрів триста, поки ми йшли поряд з ним на замкову гору й усе розпитували про привида королеви, хитро мурмотів: «Щось тут є, щось тут є... ». Коли ж увірвався терпець, відрубав: «Що, що! Бува, як гукне серед ночі, волосся на п’ятках дибки стане! ». Але хто гукне – чи бідолашна, отруєна власним лікарем Бона, чи переляканий пізнім туристом пугач – дядько так і не пояснив.  
З одного боку, якої біди вельможній пані, похованій на батьківщині в Італії, волочитися кременецькими горами. А з іншого... Тут і справді «щось є». Надто у зимово-весняному надвечір’ї, коли важко стогне протяг у руїнах В’їзної вежі, мріє хрестами Почаїв і хмари лягають спочити на чорне каміння замку.
 


Найшикарніша листівка з видом гори
Висновки 

     Звичайно, Кременецькі гори не такі високі як Карпати, але не менш мальовничі і  перспективні. У цих горах можливо  розвивати як літній, так і зимовий туризм. Недаремно саме на найвищій горі в урочищі Гниле Озеро збудована найкраща санна траса України, де постійно організовуються міжнародні змагання. У цих горах активний відпочинок напрочуд легко поєднувати з культурним, адже поряд Кременець, Почаїв, Збараж...
     На  разі в Тернопільській області приступили до створення національного природного парку "Кременецькі гори". На Тернопільщині спеціалісти розпочали збирати погодження землекористувачів задля виділення необхідних ділянок під природоохоронну зону. За словами начальника держуправління охорони навколишнього природного середовища Олега Миколенка загалом до складу запроектованого парку, вже виділено понад 7 тисяч гектарів землі. Передбачається, що загальна площа національного природного парку "Кременецькі гори" сягне не менше 12 тисяч гектарів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.