На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Контрольна робота з дисциплни: «Основи маркетингу»

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 12.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 
Академія муніципального управління 
АМУ
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

з   дисципліни: «Основи маркетингу» 

Варіант 7 (17,27,37,47)
                     Виконав:
                  Студент 3 курсу
                  гр.. ДІД – 31 
                     Ликов М.В.
                     Перевірив:
                     __________________ 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 
                 

м. Київ – 2011 р.  
 

ЗМІСТ 
 

Питання 17,27,37,47 
 

    Обробка й  аналіз результатів в маркетингових дослідженнях.
    Товарні асортименти й номенклатура.
    Види цін залежно від впливу держави.
    Які бувають витратні  методи ціноутворення?
 
 
 
Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Обробка й аналіз результатів в маркетингових дослідження.
 
   На  першому етапі процесу маркетингового дослідження відбувається виявлення проблеми і визначення цілей дослідження. Дослідження може бути пошуковим, описовим або причинним. Другий етап пов'язаний з розробкою плану дослідження для збирання інформації з первинних і вторинних джерел. На третьому етапі дослідники і маркетологи реалізують його план, збираючи, обробляючи і аналізуючи інформацію. Четвертий етап полягає в обробці і наданні одержаних результатів менеджерам. Щоб привести одержану інформацію в зручнішу для менеджерів з маркетингу форму, виконується додатковий статистичний аналіз. У ході цього аналізу використовуються спеціальні статистичні методи і моделі, що дає змогу одержати точніші та об'єктивніші дані.
   Складання плану збирання інформації. На цьому етапі маркетолог туристичної компанії повинен представити план письмово. Це особливо важливо, якщо проект дослідження дуже великий і складний або якщо дослідження виконується сторонніми компаніями. У плані потрібно чітко сформулювати проблеми, для усунення яких виконується дослідження, вказати цілі дослідження, інформацію, яку потрібно одержати, джерела вторинної та методи збирання первинної інформації, а також можливості застосування отриманих результатів в ухваленні важливих для туристичної компанії рішень. Тут також повинна бути вказана і вартість досліджень. Письмовий план або пропозиції показують, що менеджер з маркетингу і дослідник урахували всі аспекти дослідження і дійшли згоди з приводу того, з якою метою і яким способом проводитиметься дослідження.
   Реалізація  плану дослідження. Потім дослідник приступає до реалізації плану маркетингових досліджень. На цьому етапі відбуваються збір, обробка й аналіз інформації. Збирання даних може проводитися як дослідниками туристичної компанії, так і незалежними туристичними компаніями. В першому випадку туристична фірма краще контролює процес збирання інформації і одержує дані вищої якості. Проте незалежні туристичні компанії, які спеціалізуються на збиранні інформації, виконують ту саму роботу швидше і дешевше.
     Стадія  збирання даних - це найдорожча частина маркетингового дослідження. Саме на цій стадії здійснюється найбільше помилок. Дослідник повинен уважно спостерігати за ходом робіт, стежити, щоб усе відбувалося відповідно до плану дослідження, і своєчасно корегувати процес.
     Щоб виявити важливу інформацію, дослідник  має обробити і проаналізувати зібрані дані, крім того, перевірити достовірність відповідей на питання анкет і коректність їх заповнення, а потім закодувати їх для подальшої комп'ютерної обробки. Дослідники подають результати у вигляді таблиць і обчислюють середні значення та інші статистичні показники.
     Інтерпретація і представлення  результатів. На цьому етапі дослідник повинен тлумачити отримані результати, зробити висновки і повідомити їх керівництву. Звіт, що надається керівництву, не повинен бути переобтяжений цифрами і складними статистичними викладеннями. Слід подати отримані результати в тому вигляді, в якому вони будуть найбільш корисними під час ухвалення важливих рішень.
     Дослідники  є експертами в області планування і виконання досліджень, тому обробкою даних вони повинні займатися  разом з менеджерами з маркетингу, котрі краще розуміють сутність досліджуваної проблеми і мету рішень, які повинні бути прийняті. В більшості випадків результати досліджень можна інтерпретувати по-різному, і їхнє спільне обговорення дає змогу менеджерам і дослідникам досягти максимальної об'єктивності. Менеджер неодмінно захоче переконатися в належному виконанні проекту і в тому, що були виконані всі необхідні розрахунки. Можливо, що після ознайомлення з результатами у менеджера виникнуть питання, відповісти на які можна буде тільки після додаткової обробки даних. Врешті-решт, менеджер — це єдина людина, яка ухвалює остаточне рішення про те, які дії слід учинити на підставі отриманих результатів. Дослідник може навіть дозволити менеджеру з маркетингу проглянути всі дані, щоб той міг по-новому проаналізувати їх і самостійно перевірити зроблені висновки.
     Інтерпретація — це дуже важлива стадія маркетингового процесу. Найблискучіше дослідження абсолютно даремне, якщо менеджер бездумно приймає помилкову інтерпретацію дослідника. Крім того, слід ураховувати, що менеджер здатний неправильно тлумачити запропоновану йому інтерпретацію: будь-яка людина схильна вважати найбільш правдоподібними ті результати, які співпадають з її припущеннями, і закривати очі на несподівані або невідповідні висновки. Тому в процесі інтерпретації отриманих результатів менеджер з маркетингу і дослідник повинні працювати в тісному контакті і обидва мають брати на себе відповідальність за процес дослідження і за ухвалені після нього рішення.
     Аналіз  даних і підготовка завершального звіту. Аналіз даних починається з переведення одержаних "сирих" відомостей в осмислену інформацію і включає їхнє введення в комп'ютер, перевірку на виявлення помилок, кодування, уявлення в матричній формі (табулювання). Зазвичай закодовані початкові дані подаються у вигляді матриці, стовпці якої містять відповіді на різні питання анкети, а ряди — респондентів або ситуації, що вивчаються. Все це називається перетворенням початкових даних.
     Далі  проводиться статистичний аналіз, тобто визначаються середні величини, частоти, кореляційні та регресійні співвідношення, здійснюється аналіз трендів.
     Виділяють п'ять основних видів статистичного  аналізу, що використовуються під час  проведення маркетингових досліджень: дескриптивний, вивідний, відмінностей, зв'язків і превентивний аналізи. Іноді вони використовуються окремо, іноді — одночасно.
     В основі дескриптивного аналізу лежить використання двох груп статистичних заходів. Перша включає заходи "центральної тенденції", або заходи, які описують типового респондента або типову відповідь (середня величина, мода, медіана). Друга включає заходи варіації, або заходи, що описують ступінь схожості чи несхожості респондентів або відповідей щодо "типових" респондентів або відповідей (розподіл частот, розмах варіації і середнє квадратичне відхилення).
     Існують й інші описові заходи, наприклад, заходи асиметрії (наскільки знайдені криві розподілу відрізняються  від нормальних кривих розподілу).
     Аналіз, в основі якого лежить використання статистичних процедур (наприклад, перевірка гіпотез) з метою узагальнення отриманих результатів на всю сукупність, називається вивідним аналізом. Висновок є видом логічного аналізу, спрямованого на отримання загальних висновків про всю сукупність на основі спостережень за малою групою одиниць даної сукупності.
     Висновки  робляться на основі аналізу малого числа фактів. А статистичний висновок заснований на статистичному аналізі результатів вибіркових досліджень і спрямований на оцінку параметрів сукупності в цілому. В даному випадку результати вибіркових досліджень є тільки початком для отримання загальних висновків.
     Аналіз  відмінностей використовується для порівняння результатів дослідження двох груп (двох ринкових сегментів) з метою визначення ступеня реальної відмінності в їхній поведінці, в реакції на одну й ту саму рекламу тощо.
Перевірка істотності відмінностей полягає в  зіставленні відповідей на одне й  те саме питання, одержаних для двох або більше незалежних груп респондентів. Крім того, у деяких випадках цікаве порівняння відповідей на два або  більше незалежних питань для однієї вибірки.
   Аналіз  зв'язків спрямований на визначення систематичних зв'язків (їхньої спрямованості та сили) змінних. Наприклад, його предметом може бути визначення, як збільшення витрат на рекламу впливає на зростання просування і продажу туристичного продукту.
   Превентивний  аналіз використовується з метою прогнозування розвитку подій у майбутньому, наприклад, шляхом аналізу тимчасових рядів.
   Маркетолог  добре знає, наскільки важлива  хороша для кожного продукту форма подання. Інформація також є продуктом і тому повинна бути добре "подана".
   Передусім, структура завершального звіту  повинна відповідати особливим  вимогам замовника. Якщо їх немає, то можна рекомендувати під час  підготовки завершального звіту  розділити його на три частини: вступну, основну і завершальну.
   Вступна частина включає початковий лист, титульний лист, договір на проведення дослідження, меморандум, зміст, перелік  ілюстрацій та анотацію.
   Основна мета меморандуму полягає в орієнтації читача на вивчену проблему і в  створенні позитивного іміджу. Меморандум має персональний і злегка неформальний стиль. У ньому стисло мовиться про характер дослідження і про виконавців, коментуються результати дослідження, робляться пропозиції про подальші дослідження. Обсяг меморандуму — одна сторінка.
   Анотація орієнтована на керівників, яких не цікавлять детальні результати проведеного дослідження. Іноді її називають "генеральським звітом". Крім того, анотація повинна повідомляти читачеві основний зміст звіту. В ній мають бути охарактеризовані предмет дослідження, розглянуті питання, методологія дослідження, основні висновки і рекомендації. Обсяг анотації — не більше однієї сторінки.
   Основна частина звіту складається зі вступу, характеристики методології  дослідження, обговорення отриманих  результатів, констатації обмежень, а також висновків і рекомендацій.
   Вступ орієнтує користувача на ознайомлення з результатами звіту. Він містить опис загальної мети звіту і цілей дослідження, актуальності його проведення.
   У методологічному розділі з необхідним ступенем деталізації описується, хто або що стало об'єктом дослідження, та методи, що використовуються. Додаткова інформація розміщена в додатку. Подаються посилання на авторів і джерела використаних методів. Користувач повинен зрозуміти, яким чином були зібрані й оброблені дані, чому був використаний вибраний метод, а не інші.
   Головним  розділом звіту є розділ, в якому  висловлюються отримані результати. Рекомендується будувати його зміст, беручи за основу цілі дослідження. Часто логіка даного розділу визначається структурою запитальника, оскільки питання в ньому розташовані в певній логічній послідовності.
   Оскільки  не слід маскувати проблеми, які  виникли під час проведення дослідження, то в завершальний звіт звичайно включається  розділ "Обмеження дослідження". В ньому описується ступінь впливу обмежень (брак часу, грошових і технічних коштів, недостатня кваліфікація персоналу та ін.) на отримані результати. Наприклад, ці обмеження могли зробити вплив на формування вибірки тільки для обмеженої кількості регіонів. Отже, відносити отримані результати до всієї країни в цілому слід з великою обережністю або взагалі цього не робити.
   Висновки  і рекомендації можуть бути викладені  як в одному, так і в окремих  розділах.
   Висновки  грунтуються на результатах проведеного  дослідження. Рекомендації є припущеннями щодо того, які необхідно виконати дії, виходячи із зроблених висновків. Здійснення рекомендацій може припускати використання знань, що виходять за рамки отриманих результатів.
   У завершальній частині розташовуються додатки, що містять додаткову інформацію, необхідну для глибшого осмислення отриманих результатів.
   Крім  написання звіту, дослідники часто  також влаштовують для клієнтів усну презентацію про методи дослідження  і отримані результати. В даному випадку є можливість відповісти на їхні питання і обговорити отримані результати. 

    Товарні асортименти й номенклатура.
 
     Товарна номенклатура — це групи (серії) товарів, тісно пов’язаних між собою або через подібність виконуваних функцій, або тому, що їх продають тим самим групам покупців, або через ті самі торговельні заклади, або в рамках того самого діапазону цін.
     Товарний  асортимент — це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретний продавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількість асортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарних одиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рамках кожної асортиментної групи) та гармонічність (збіжність товарів різних асортиментних груп з погляду їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілу тощо).
     Формування  товарного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов’язково  потребує узгодження різнонапрямлених інтересів. Так, з погляду виробника, ідеальною буде якомога менша  кількість товарних позицій, стабільність їх виробництва протягом тривалого періоду, випуск товарів великими серіями, малі виробничі витрати тощо. З погляду споживача, — цілком навпаки. Отже, формування товарного асортименту і номенклатури потребує встановлення оптимального їх значення з урахуванням інтересів як товаровиробника, так і споживача, але з пріоритетом останнього.
     Вибрати оптимальний асортимент товарів  підприємство може способом, описаним нижче.
     Традиційно  прибуток підприємства розраховується за такою формулою:
     

     Ураховуючи  поділ витрат на постійні і змінні, формула може набрати такого вигляду:
     

     У тому разі, коли прибуток покриття дорівнює постійним витратам, кажуть, що підприємство досягло рівня беззбитковості. Це означає, що доходу підприємству вистачить, щоб покрити всі витрати, але прибутку при цьому не буде. Такий стан називається точкою беззбитковості, або точкою критичного обсягу виробництва, або порогом рентабельності. Процентне відношення прибутку покриття до загального обсягу доходу від реалізації називаються коефіцієнтом прибутку покриття. Цей коефіцієнт є винятково важливим, оскільки вказує на те, як зміниться величина прибутку покриття за збільшення чи зменшення доходу від реалізації. Так, якщо коефіцієнт прибутку покриття становить, скажімо, 30 %, то це означає, що за збільшення доходу від реалізації на 1 грн прибуток покриття збільшиться на 30 коп. Чистий прибуток також збільшиться на 30 коп. за умови, що не станеться змін у структурі і величині постійних витрат. Таким чином, знаючи коефіцієнт прибутку покриття, досить легко і швидко можна підрахувати, як збільшиться чистий прибуток підприємства за збільшення обсягів продажу (зрозуміло, коли постійні витрати залишатимуться незмінними).
     З використанням цього коефіцієнта можна визначити також і рівень беззбитковості:
     

     Підприємства, як правило, випускають широкий асортимент товарів, а рівень прибутку від реалізації різних товарів є також різним. Для досягнення максимального рівня  загального прибутку необхідно зосередити всі засоби і зусилля підприємства на виробництві найприбутковіших видів продукції. 

    Види  цін залежно від впливу держави.
 
Вплив держави на ціну, різновиди цін
     Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін, розробляє для цього, як уже зазначалось, антимонопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монополія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які приватизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна промисловість.
     Деякі ціни через ряд причин регулюються  державою, тому їх називають регульованими.
     Дехто вважає, що з переходом до ринку  держава усувається від ціноутворення. Насправді ж вона має вплив  на ціни, в певних межах у ряді випадків бере участь у ціноутворенні.
     Світовий  досвід показує, що вплив держави  на ціноутворення здійснюється за такими напрямами:
     • встановлення основних правил ціноутворення;
     • державний контроль за цінами;
     • державна підтримка цін в аграрному  секторі;
     • використання цін для захисту  інтересів країни у зовнішньоекономічних відносинах.
     Держава розробляє і приймає закони, в яких встановлює правила ціноутворення. У різних країнах ринкової економіки вони мають свої особливості. Однак, абстрагуючись від них, можна визначити деякі спільні вимоги до ціноутворення:
      між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо встановлення фіксованих цін. Має зберігатися внутрішньогалузева конкурентна боротьба;
      виробник не має права вимагати від дилерів (посередників, які реалізують товар) продажу свого товару за певною роздрібною ціною. Він може тільки рекомендувати роздрібну ціну;
      продавець зобов'язаний пропонувати свій товар торговельним підприємствам на однакових умовах щодо рівня цін. Відхилення можуть бути тільки у тих випадках, коли продавець має вищі витрати обігу (віддаленість місць реалізації потребує більших транспортних витрат), коли є якісні відмінності в товарі (випущено нову марку велосипеда з вищими якісними властивостями);
      продавець не повинен пропонувати товар за ціною нижчою, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів;
      фірми мають право підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком періодів дії державного контролю за рівнем цін.
Контроль  держави за цінами в ринкових умовах
     Контроль  держави за цінами в ринкових умовах господарювання зумовлений такими причинами.
     По-перше, в монопольних галузях господарства немає вільного ціноутворення через відсутність конкуренції. Підприємства таких галузей можуть зловживати встановленням високих, по суті монопольних цін. До таких галузей належать комунальне господарство держави, державний зв'язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах суспільства і споживачів.
     По-друге, в деяких галузях в окремі періоди  може різко скоротитись пропозиція товарів і послуг або значно зростає попит. Для того щоб обмежити різке підвищення цін, держава може встановити певний рівень цін, який образно називають «стелею ціни». Це законодавче встановлена максимальна ціна, яку продавцю дозволяється пропонувати на свій товар або послугу.
     Державний контроль за цінами стосується в основному  товарів першої необхідності. Треба мати на увазі, що в умовах ринкових відносин встановлення «стелі цін» на певні товари і послуги призводить у ряді випадків до їхнього дефіциту. Це пояснюється тим, що послаблюються стимули до розширення виробництва.
     Через особливості сільськогосподарського виробництва держава контролює ціни у цьому секторі. Основна мета державного втручання у ціни на сільськогосподарську продукцію полягає в збереженні паритету цін.
     Міжнародна  торгівля зазнає політичного і економічного втручання з боку держави. Це стосується і ціноутворення.
     На  рівень цін впливають мита, які  включаються до ціни. Вони мають  різне призначення. Передусім мита є на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів  до державного бюджету або для  захисту національної економіки. Фіскальні мита, як правило, застосовуються до товарів, які не виробляються всередині країни (наприклад, в Україні це кава, банани).
     Протекціоністські мита встановлюються для захисту  місцевих виробників від іноземної  конкуренції.
     До країни, яка експортує товар, можна застосувати мито (при цьому ціна зростає) або .щортну квоту. Для того щоб уникнути невигідних торгових бар'єрів, країна обирає той чи інший спосіб встановлення експортної ціни. Наприклад, японські автомобільні компанії під загрозою введення Сполученими Штатами Америки більш високих мит погодилися на запровадження добровільних експортних обмежень на експорт своїх товарів у США.
Пільгові  ціни, які регулюються  державою
     Для стимулювання продажу окремих товарів  встановлюють так звані пільгові ціни. Їх використовують для залучення покупців до магазину і збільшення обсягу продажу товарів, що пропонуються в магазині за звичайними цінами. Розрахунок тут такий: покупець прийшов купити певний товар за зниженою ціною, про який він дізнався з реклами, але знайомство з іншими товарами (а це найефективніше відбувається в самому магазині) спонукає його купувати їх уже за звичайними цінами.
     У пільгових цінах використовуються різноманітні знижки, які слід розглядати як винагороду споживачам за певні дії, наприклад, за оперативну своєчасну оплату рахунків за куплені товари, за кількість купленого товару, коли після певного обсягу (допустімо, 100 одиниць) ціна за один виріб зменшується, тощо.
     Якщо  ціна встановлена для товарів  без знижки, заздалегідь зазначена продавцем, її називають вихідною, базисною або ціною пропозиції.
     Як  правило, ціни на промислову, сільськогосподарську продукцію і послуги фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах, тому їх називають Такі ціни калькулюються виробниками виходячи з виробничих витрат, очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку. Вони встановлюються на певний період. Ціна змінюється, якщо змінюються виробничі витрати або умови реалізації на ринку.
     У багатьох випадках у встановлених прейскурантних цінах надаються знижки. Без оголошення величини ціни покупець, по суті, знижку на ціну не відчуває, тобто він сприймає ціну як звичайну.
     Держава враховує при встановленні мита ще одну обставину. Деякі країни намагаються  реалізувати надлишкову продукцію за демпінговими цінами, які нижчі за її собівартість. Для боротьби з демпінгом запроваджуються спеціальні мита, які покликані захистити національну промисловість.
     Ринкова ціна встановлюється безпосередньо  на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.
     Відхилення  ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок  співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит товарів і багатьох послуг.
     Ціна  є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.
     Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні  умови:
      демонополізація економіки на основі проведення приватизації;
      наявність конкурентного середовища;
      створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.
 
    Які бувають витратні  методи ціноутворення?
 
   У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом  та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть ніякої участі у встановленні ціни. Вони, ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації.
   Вихідна ціна має бути в межах між надмірно низькою ціною, яка не дає прибутку, і надмірно високою, яка стримує попит. Тому мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, а максимальна — наявністю унікальних властивостей товару. Ціни товарів конкурентів і товарів аналогів обумовлюють середній рівень, на який треба спиратися при встановленні ціни (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Чинники, що обумовлюють рівень ціни
     На  такі міркування потрібно спиратися  підприємцям при вирішенні проблеми вибору методу розрахунку ціни. Існує досить багато методів ціноутворення, які змінюються від простих до досить складних, але жоден з них не є універсальним. Незважаючи на це, у ринкових умовах найширше застосовуються методи, які у своїй основі спираються на:
— витрати;
— попит;
— конкуренцію.
     Методи ціноутворення, що ґрунтуються на врахуванні витрат називаються витратними. До них відносять метод повних витрат, метод надбавок, метод цільового прибутку та агрегатний метод.
     Визначення  ціни методом повних витрат спирається на калькуляцію продукції, до якої додається певна величина прибутку (табл.).
Таблиця
УМОВНИЙ ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ЦІНИМЕТОДОМ  ПОВНИХ ВИТРАТ
Показник Сума, грн
Повна собівартість виробу 39,00
Прибуток 11,00
Ціна 50,00
     Головна перевага даного методу — це легкість розрахунків. Але він має два істотних недоліки. По-перше, при встановленні ціни не береться до уваги чинник попиту на товар та конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар за такою ціною не користуватиметься попитом, оскільки конкуренти виробляють дешевшу продукцію, або кращу за якістю. По-друге, визначення витрат не пов’язане зі зміною обсягів виробництва. Але відомо, що збільшення або зменшення випуску товарів викликає певні зміни частини витрат, а отже, собівартості одиниці продукції.
     Метод обліку повних витрат
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.