На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Невербальн канали передач нформацї

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Міністерство  освіти і науки України
    Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки
    Кафедра соціальних і гуманітарних наук 
 
 
 

            
 
 
 
 
 
 

    РЕФЕРАТ
    на тему: «Невербальні канали передачі інформації”
      

    виконала:
                                                                                                       студентка групи ОА-41з
    Пона  В.О.
    перевірив:
    Заінчковська  О.В. 
 

                                                        

    Кіровоград 2010р
    Вступ
    Етика ділових відносин, або ділова етика  – це система універсальных і специфічних вимог та норм поведінки, які реалізуються у професіональній діяльності.
       Спілкування - це зв'язок між  людьми, який призводить до виникнення  психічного контакту, що проявляється  в обміні інформації, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні. Усі засоби спілкування поділяються на дві групи: вербальні (мовні) і невербальні (немовні).                                                                                                                            
    Невербальна (несловесна) комунікація — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.
    Актуальність: багато людей (психологів, психіатрів, психоаналітиків та просто зацікавлених у поглибленні своїх знань, адже в усіх сферах будь-якої  праці кожен має бути психологом) вивчають секрети невербальних жестів. Деякі присвячують цій темі життя, деякі – книги (Алан Піз – один з найвідоміших авторів, який написав працю під назвою „Мова тіла” або „Body language”).Нам же треба якнайповніше пізнати невербальне спілкування, щоб ми могли користуватися ними в житті – воно дозволяє пізнати себе та поведінку інших, і дозволяє скористатися не лише мовними засобами , а й вдосконалити міміку, мову жестів…
    Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації [9]. Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% — через інтонацію та модуляцію голосу [7].
    Предмет дослідження: невербальні канали передачі інформації.
    Мета  роботи: розглянути невербальні канали передачі інформації, їх класифікацію, пізнати жестовий репертуар чоловіків та жінок.
    Завдання: якнайповніше пізнати невербальні  канали передачі інформації через жести  людей, навчитися впізнати в людях агресивну налаштованість та невербальні канали передачі інформації в мережі Інтернет.
Зміст:
    Вступ
    Розділ  1. Поняття невербального спілкування.......................................................4
Розділ  2. Класифікація невербальних засобів спілкування………………………………
          2.1.Кінесика…………………………………………………………………
     2.2.Проксеміка……………………………………………………………………..
     2.3. Зміст тестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання........7
Розділ 3. Агресивна невербальна поведінка. Жестовий репертуар чоловіків та жінок
Розділ 4. Невербальні канали передачі інформації в мережі інтернет................15
    Висновок........................................................................................................17
    Список  використаної літератури..................................................................  
1. Поняття невербального спілкування.
       Важлива складова моделі Я-особистості - це те, які наші рухи і жести, як ми стоїмо, як дивимося на співрозмовника, який у нас вираз обличчя.  Психологами встановлено, що в комунікації три фактори є найбільш важливими: зміст того, що говориться; тон, яким цей зміст промовляється і власне - невербальна комунікація (форми комунікативної поведінки людини, за допомогою яких немовленнєвим (невербальним) шляхом передається інформація від однієї людини до іншої. Це, наприклад, жести, міміка, пантоміміка – англ. non-verbal behaviour; нім. unverbales Verhalten; угор. nem verbalis viselkedes; рос. поведение невербальное.) Причому, встановлено, що від 60 до 80% комунікація здійснюється саме за допомогою невербальних засобів. Особливістю невербальної мови є те, що вона проявляється під дією імпульсів нашої підсвідомості, які неможливо “підробити”, тобто їй можна довіряти більше, ніж вербальному способу спілкування. А тому для кожної людини так важливо знати мову невербальної комунікації.
    Вербальна діяльність є більш контрольованою свідомістю і тому більше містить  у собі інформації щодо свідомих цілей, бажань, уявлень людини. Невербальні  дії більш вільні від контролю свідомості, і тому через них можуть "прориватися" несвідомі наміри та імпульси. Вербальна і невербальна поведінка пов’язані, але не тотожні за змістом. Вони далеко не завжди несуть одне і те саме семантичне наповнення. Тому порівняння вербальної і невербальної сфери допомагає психологу успішно виявити особливості свідомого і несвідомого рівнів психіки суб’єкта, визначати глибинні несвідомі механізми, що керують усіма діями людини, вийти на глибинне внутрішнє протиріччя – основу особистісної проблематики суб’єкта.Порівняння вербальної і невербальної діяльності людини, діалог-аналіз психомалюнків діагностують глибинні механізми психіки, першопричини особистісної проблематики суб’єкта. Невербальні спілкування це любі рухи тіла,що свідчать про внутрішній стан і відношення партнерів один до одного. За допомогою жестів спілкування більше доступне і запевняюче. Невербальні жести є ще регуляторами спілкування, так як  вони збільшують або скорочують дистанцію спілкування. Використовуються невербальні жести як емблема. У невербальному спілкуванні важливим засобом передачі інформації є символи і сигнали. Сигнальне значеня має одяг. Ним люди демонструють не лише свій смак і достаток, але і ставлення до інших людей, належність до певних соціальних груп. Одягом люди також виявляють своє ставлення до різних подій: один одяг вдягають на свято, інший —— на роботу, на офіційні і неофіційні зустрічі тощо. В одному одязі йдуть до шлюбу, іншим показують жалобу. Інколи одяг стає засобом привернути до себе увагу, або навпаки, дає змогу "злитися" з групою, замаскуватися.
    Серед механізмів спілкування важливо                                                      виділити такі:
    ідентифікація —— ототожнення себе з іншими і визначення своїх соціальних ролей, поглядів, норм, цінностей;
    рефлексія —— це усвідомлення того, яким сприймають мене інші люди;
    стереотипізація —— сприймання і оцінка людей (і себе) на базі певних сталих уявлень, норм, установок;
    каузальна атрибуція —— інтерпретація суб'єктом причин і мотивів поведінки як власної, так і інших людей;
    атракція (тяжіння) —— виникнення привабливості, симпатії, любові, дружби між людьми;
    емпатія —— це співпереживання, проникнення в почуття іншої людини.
    У комунікації між людьми важливе  місце займає вміння знайти правильну  позицію, належно підлаштуватися до партнера. Відомий психолог Е.Берн вважав, що в кожній особистості є три его-стани: Дитина (керується принципом насолоди, наше "Я хочу"), Дорослий (керується принципом реальності, раціональне прийняття рішення —— "Я можу") і Батько (керується принципом необхідності —— "Я повинен"). Спілкуючись, партнери обирають якусь позицію і з неї звертаються до певного его-стану партнера.
    Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали. Одні чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу комунікації або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами. З усіх засобів спілкування вони з’являються першими стають важливою основою розвитку дитини [6, с. 58]. Проте більшість невербальних засобів набуті людиною за її життя і зумовлені соціокультурним середовищем.
      Ці зв'язки Е.Берн називає  трансакціями.
    Наприклад: доброволець звертається до штатного працівника: "Якщо Вам не важко, будь-ласка, не дозволили би Ви мені скористатися телефоном?" Працівник: "Це службовий  телефон і я не дозволю його займати без необхідності".
    Див. малюнок нижче:
    
 
 
 

    Подібна взаємодія дорослих людей, як правило, завершується конфліктом. Залежно від  того, як і між ким відбувається акт спілкування, виділяють такі рівні.
    Примітивний-коли партнер розглядається як перешкода, що потребує усунення;
    Маніпулятивний-коли партнер використовується як засіб для досягнення певної мети;
    Стандартизований-справжнє ставлення ховається під "масками", які демонструють партнеру певні стандартні норми поведінки;
    Конвенційний-нормальна партнерська взаємодія випадкових (чужих) людей, коли враховуються потреби, інтереси, цінності обох сторін;
    Діловий-партнерська взаємодія, що не виходить за межі ділових стосунків, спрямована на взаємодопомогу, взаєморозуміння;
    Ігровий-взаємодія між досить близько знайомими людьми, які чуйно і щиро намагаються "грати партнера" (Станіславський), створювати оптимальну атмосферу спілкування;
    Духовний-обмін духовними цінностями, доступ до найпотаємніших переживань, мрій, "розкриття" душі перед партнером.
    У реальній взаємодії партнери переходять з рівня на рівень.Важливо, щоб вони не опускалися нижче конвенційного рівня.
2. Класифікація невербальних засобів спілкування 

Серед невербальних засобів спілкування  першою слід назвати оптико-кінетичну  систему, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють паралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантично значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін “паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація” вкладають різний зміст.
    Серед невербальних засобів особливою  є система організації простору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культурах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема монологу та діалогу.
    Нарешті, специфічною знаковою системою в  невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування. Невербальна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичного значення слів. (Можна сказати: “Я прошу тебе йти у своїх справах” так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комунікації на зразок людського мовлення. Вважається, що його основи заклав відомий лінгвіст Е. Бенвеніст. Він пише: “...всі інші системи комунікації — графічні, жестові, візуальні і т. ін. — є похідними від мови і передбачають її існування” [11, с. 58–68].
    Невербальна комунікація виокремилась у самостійний науковий напрямок нещодавно — у 50-ті роки ХХ ст. Водночас слід зазначити, що позитивний практичний досвід, наукові спостереження та узагальнення з цієї проблеми описано в багатьох працях минулого (у риториці, хірології, антропології). Усім знайома фізіогноміка як учення про розпізнавання характеру людини за її зовнішністю.
    2.1.Кінесика 

    Найвиразнішим і найуживанішим засобом невербаліки є жест. Саме класифікації і характеристиці жестів присвячено чи не найбільше праць з проблеми цього виду комунікації [3, с. 138–147].
    Встановлено, що жестикуляція збільшується при емоційному піднесенні. Вона підсилюється тоді, коли суб’єкти мають поганий зворотний зв’язок і певні труднощі при передаванні інформації один одному.
    Виокремлюються  жести, якими користуються разом  із мовою, й такі, що називаються самостимулюючими. Їхнє чергування робить спілкування цікавішим та емоційнішим.
    Щоб визначити, чи відвертий і чесний у розмові співбесідник, варто подивитися на його долоні. Коли людині нічого приховувати, долоні найчастіше відкриті (повністю чи частково). Для досягнення успіху при спілкуванні важливо, щоб долоні були відкритими. Це стимулюватиме інших довіряти вам і бути щирим.
    Треба звертати увагу, зокрема чоловікам, на положення долоні під час вітання. Якщо той, хто простягає руку, тримає її відкритою догори, він демонструє свою доброзичливість і довіру. Якщо долоня повернута донизу, у людини, якій її простягнуто, виникає відчуття залежності, можливо, навіть і ворожого ставлення. Через невербальні засоби вона отримала повідомлення, що нею хочуть керувати, хочуть, щоб вона підкорилася. Таке розшифрування сигналів здебільшого відповідає дійсності. Проте є винятки: хвороба, соціокультурні та індивідуальні відмінності. Тому завжди за допомогою якихось інших засобів потрібно перевіряти, чи адекватним є розшифрування отриманих сигналів.
    Відомо  також, що не лише долоні, а й взагалі  руки в певному положенні підтверджують наше ставлення до співрозмовника. Так, якщо руки схрещено на грудях — це знак захисту, бар’єру, спроба сховатися від інших, відгородитися від них.
    Дослідження показали, що той, хто слухає лекцію або промову зі схрещеними на грудях і міцно стисненими руками, засвоює на 35% менше інформації, ніж той, хто сидить розслаблено, вільно, склавши руки, не закинувши ногу за ногу.
    Якщо ми хочемо позитивно вплинути на співбесідника, треба подавати такі сигнали, які свідчили б про нашу відкритість. Для прикладу розглянемо жести, що свідчать про чесність, відкритість, доброзичливість. Вони дають змогу зафіксувати гуманістичну комунікативну установку суб’єкта, який спілкується [8].
    Довірливому, емпатійному співпереживаючому  спілкуванню, звичайно, сприяють експресія людського обличчя, міміка та пантоміміка. Під останньою розуміють виразні рухи всього тіла. Поза людини є сигналом упевненості або невпевненості в собі, свідченням настороженості чи спокою. Якщо людина всім тілом повернута до інших, нахилена до співрозмовника, голову тримає прямо, погляд відкритий, посадка активна (не на краєчку стільця), то вона уважно, зацікавлено сприймає того, з ким спілкується. Експресивно-мімічні засоби спілкування також несуть багато інформації. Передусім вони свідчать про емоційний стан людини і дають змогу поєднати передачу індивідуального переживання з прийнятою в даному суспільстві системою еталонів. Тому такі сигнали зрозумілі для більшості людей. І, нарешті, експресивно-мімічні засоби є певним індикатором ставлення однієї людини до іншої.
    Велику  увагу серед усіх експресивних засобів  приділяють посмішці. Посмішки бувають живі та мляві, сором’язливі та грайливі, хитрі та доброзичливі. Проте посмішка не завжди сигналізує про доброзичливе ставлення людини. Спектр посмішок, наприклад, у конкретної дитини залежить від її оточення. Позитивні експресії дітей, які виросли в дружніх, повних сім’ях, за інтенсивністю й багатством відтінків значно перевищують відповідні характеристики у тих дітей, які виховувалися без батьків, у притулках і дитячих будинках.
2.2.Проксеміка 

    Щоб встановити або підтримати контакт  з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматись на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. На початку 60-х років він увів навіть спеціальний термін для цього напрямку досліджень — “проксеміка”.
    Виявилося, що кожна людина прагне мати як свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій живе та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають близько один від одного. Якщо вони проживають на відносно малозаселеній території, то, навпаки, розміщуються на певній відстані.
    Розрізняють чотири територіальні зони при спілкуванні [9].
    Перша зона — інтимна (15–46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть розміщуватись окрім суб’єкта лише найближчі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт.
      Друга зона — особиста (46–120 см). Це відстань, на якій люди звичайно розміщуються на прийомах, вечорах, під час дружніх зустрічей.
    Третя зона — соціальна (120–360 см). Таку відстань людина намагається зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема на роботі.
    Нарешті, четверта зона — громадська (понад 360 см). Це відстань, на якій бажано триматися керівникові, промовцю. У переповненому громадському транспорті люди почуваються незручно і намагаються стати так, щоб інші не порушували їхню інтимну зону. Здебільшого люди в таких умовах майже не спілкуються, не розглядають одне одного, намагаються не виявляти своїх емоцій.
2.3. Зміст тестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання.
      Жести сміху: рівний сміх видає уважну людину, дуже голосний при якому диформується лице свідчить про те, що людина не управляє собою.Так звана закрита посмішка при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших. Людина, яка сміється з закритими очима- любитель насолод. Коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до цілі. Тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.
         Жести ходи: люди,які ходять швидко розмахуючи руками мають чітку ціль і готові негайно діяти. Люди, які тримають руки в кишенях  переважно критичні і потайні. Їм подобається пригнічувати інших людей. Люди, які  знаходяться в пригніченому стані також ходять тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться в гору або в тому напрямку куди йдуть. Люди, які зайняті вирішенням проблем часто ходять у медитативній позі: голова опущена,руки щіплені за спиною,захват ліктів – контролює себе. Самозадоволені дещо помпезні люди символізують свій стан тихою походкою – підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев’яні.
          Жести з окулярами:  погляд поверх окулярів негативний, повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець – засіб витрачати час, кінчик дужки в роті  чекає надходження нової інформації. Поглажування шиї долонею захист.Відвернення обличчя вбік незадоволення і відхилення всіх пропозицій, очі  вбік – нещирість, каже не правду. Захват носа – велика застережливість над всім, яке приймається, поглажування підборіддя – приймає рішення, постукування по столу чи ногою по підлозі – жест стурбованості, голова в руках,очі напіввідкриті – нудьга, зниження інтересу до теми. Розкачування на стільці, звичайний тест задоволення, володіння ситуацією, відкривання і закривання ящика стола, роздумування над складною проблемою.Якщо людина встала з-за столу, очинає ходити не спиняйте, може загубити думку. Якщо щіплені руки – це жест підозри і недовіри, подзенькування монетами в кишені, людина стурбована недостатністю грошей, посмикування себе за вухо, позбавлення від пригнічуючих подій. Готовність вислухати співбесідника: руки складені біля рота,легкий уклін вперед і прояв інтересу до співрозмовника.
      Володіння темою розмови: витягнута рука долонями вниз перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему рукою.
    Точність  суджень – якщо націлені привернути увагу до думки чи факту в необхідний момент  з’єднайте великий і вказівний палець.
    Бажання щось скрити – прикриття обличчя руками,потирання висків,підбородку і відведення очей в сторону.
    Прояв агресивності: занадто живі жести, націлені в сторону співбесідника, голова втянута в плечі, нахмурені брови і схрещені ноги.
    Поступлення: стиснуті коліна, тіло відкинуто назад ніби злякався, руки складені на животі.
        Руки схрещені на грудях –  це насмішка, неувага.
        Потирання носа - це прикриття від обману.
        Відтягування комірця – неправда, яка може розкрита.
        Пальці або ручка в роті  потребується підтримка. Потирання щоки – скука. Палець біля виска – зацікавленість. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Потирання потилиці не хоче визнати забуття. Руки схрещені - агресивність і закритість до спілкування. Пальці схрещені вертикально – демонстрація почуття переваги.Доторкування рук ( привітання з самим собою ) це емоційна безпека, винагорода. Доторкування браслета годинника – бажання скрити хвилювання.
       Схрещення ніг права нога на лівій – захисна позиція.
        Голова вертикально – нейтральне  відношення до проблеми і до вас.Голова всторону – зацікавленість вами чи проблемою.Голова вперед не одобрює пропозицію.Руки на поясі готовий до дій.Руки на колінах готовий завершити зустріч.
        Косий погляд з піднятими бровами  і посмішкою – зацікавленість  вами. Косий погляд і опущені брови,вороже і кретичне відношення до вас.
        Палення – послаблення напруги  при стресах. Дим вверх – впевненість,самозадоволена людина.Дим вниз – підозрілість,ворожа настороженість.Попіл постійно струшується в попельничку – важкий внутрішній стан людини. Погашення сигарети спаленої на половину бажання завершити розмову. 

3. Агресивна невербальна поведінка.Жестовий репертуар чоловіків та жінок
    У процесі невербальної комунікації відбувається розгортання ітрансформація тілесної схеми (єдиної психічної форми внутрішньої уяви тіла, що виступає зовнішньою щодо нас єдністю тіла як фізикалістського, біохімічного, анатомічного субстрату) у тілесний образ, трансгресивний стосовно тілесної схеми. Тілесний образ є моделлю, обмеженою часом і простором існування, каноном, якому властиве серійне відтворення.           
    За  звичайних умов існують значущі  відмінності у проявах агресивної поведінки людини; вони знаходять  вираження через частотність  презентації невербальних компонентів  агресивності (у позі, жестах, особливо у міміці) і специфічну розстановку пріоритетів репрезентованого каналу комунікації, що характерні для чоловічих та жіночих поведінкових моделей
    В каналах комунікації значну перевагу має, як уже згадувалося, мімічний канал; у контексті агресивних реакцій його співвідношення з жестом та позою виглядає як відповідно 52,5%, 28,0% та 19,5%. Загалом специфіка агресивної невербальної поведінки у людей репрезентована такими маркерами агресії: ділянки рота та очей в мімічному каналі; рухи голови, корпусу, таза та ніг у каналі пози; жестовий репертуар охоплює різкі та широкі розмахування руками.
    Слід  зауважити різницю мімічного супроводу агресивних реакцій у чоловіків та жінок. Зокрема, у чоловіків у мімічному контексті відзначено переважання елементів зони очей (уважний погляд, загроза бровами); натомість у жінок домінантними є елементи зони роту (оскал, напівоскал, погроза губами). В каналі пози чоловіки часто використовують зону таза, широко розставлені ноги, різкі випади вперед, піднімання плечей для погрожування; агресивний репертуар жінки у контексті агресії переважно сконцентрований у зоні голови. Жестикулювання руками простежуємо у чоловіків удвічі частіше, ніж у жінок, а паттерни є однаковими (різкі та широкі рухи руками). Представники обох статей демонстрували переадресовану агресію (рідко), причому чоловіки частіше надавали перевагу автоагресії, а жінки -- переадресуванню її на навколишні предмети. Отже, мімічний канал комунікації, а також поза та жестовий репертуар чоловіків та жінок істотно відрізняються; зокрема, жінки набагато ширше використовують мімічний канал, чоловіки -- жестовий, а роль пози у чоловічому та жіночому варіантах поведінки у контексті агресії майже не відрізняється . Також у дослідженнях поведінкового статевого диморфізму виявлено, що за стандартний час спостереження (п'ять хвилин) чоловіки демонструють дещо більше елементів агресії, ніж жінки (34+4,2 у чоловіків проти 25+3,6 у жінок); тобто в агресивному стані людям властиво транслювати агресивні сигнали кожні 10 секунд.
        4. Невербальні канали передачі інформації в мережі інтернет.
          Транснаціоналізація та глобалізація телекомунікацій, а  також поява нового ЗМК (Інтернет вважається першим новим засобом  масової комунікації, що виник після  телебачення) ставить перед теорією  і практикою перекладу нові задачі. Оскільки процес глобалізації телекомунікаційних мереж, а особливо, Інтернету, поширюється на дедалі більше країн, обсяг інформації, що її доводиться перекладати, відповідно, дедалі більше зростає. Тому переклад матеріалів, що передаються через Інтернет, стає складовою масової комунікації в глобальному масштабі.
    Інформація, що зберігається й презентується  у Всесвітній комп’ютерній мережі (World Wide Web), розміщується на веб-сайтах, які на своїх сторінках містять як текст, так і графіку, анімацію, відео, аудіо і т.д., тобто є мультимедійними. Крім того, веб-сайти характеризуються такою рисою, як інтерактивність, яку можна визначити як технологічно опосередковане двостороннє спілкування, і яку дедалі частіше розглядають як головну відмінну рису технологій, впроваджуваних на разі в засоби масової комунікації.Іншими словами, користувач має можливість взаємодіяти в реальному часі з інформацією, що її містить веб-сайт, вибирати, що саме дивитися, проводити пошук потрібної інформації, а також самому передавати свою інформацію на сайт.
    Оскільки  отримання доступу до веб-сайтів не залежить від територіальних кордонів, їх потенційна аудиторія розширюється до величезних масштабів, будучи при  цьому різноманітною з мовної, етнічної, культурної і т.д. точок зору.
    Таким чином, основні риси веб-сайтів –  можливість доступу до них через  Інтернет (тобто, засіб масової комунікації) незалежно від часових поясів та територіальних кордонів, мультимедійне  середовище й інтерактивність, визначають основні напрямки вивчення їх як матеріалів, що перекладаються.
    

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.