На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Договори про передачу майна в користування

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 16.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


      ЗМІСТ 

      1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ)…………3
         1.2 Права та обов’язки сторін……………………………….………4
      2. СУБОРЕНДА…………………………………………………………10
      3. ВИДИ ДОГОВОРІВ НАЙМУ ТА ОСОБЛИВОСТІ 
      ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………………………………12
      4. ОСОБЛИВОСТІ ОРЕНДИ ДЕРЖАВНОГО  ТА 
      КОМУНАЛЬНОГО  МАЙНА…………………………….…………….15
      5. КОНЦЕСІЙНИЙ ДОГОВІР………………………….………………16
      ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….………………18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ) 

      Договір майнового найму (оренди) — це цивільно-правовий договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 778 ЦК України).
      З точки зору загальної характеристики цивільно-правових договорів договір  найму (оренди) є двостороннім, консенсуальним або реальним, оплатним. Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору (наймодавець та наймач) несе обов'язки на користь іншої сторони. Відповідно до ст. 778 ЦК України договір найму (оренди) може бути як консенсуальним, так і реальним. Історично договір оренди завжди був консенсуальним, оскільки вважався укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами. Передача майна наймачеві розглядалася як виконання договору, навіть у тому випадку, коли момент вступу договору в силу збігався з фактичною передачею майна. Таке правило містилося у ЦК УРСР, таким же чином регулюється договір найму (оренди) цивільними кодексами країн СНД. Новий ЦК України пішов іншим шляхом, дозволивши учасникам цивільного обігу укладати як консенсуальні, так і реальні договори найму. Договір найму (оренди) є сплатним, оскільки наймодавець за виконання своїх обов'язків з передачі майна у користування наймачеві повинен отримати від останнього зустрічне надання у вигляді внесення орендної плати.
      Договір найму (оренди) належить до категорії  цивільно-правових договорів про  передачу майна у користування. Передача майна наймачеві не супроводжується  переходом до нього права власності  на це майно. Останній отримує лише право користування майном. Ця ознака відрізняє договір найму (оренди) від таких договорів, як купівля-продаж, міна, позика.
      Зміст договору найму являє собою сукупність усіх його умов, що, зокрема, конкретизують  права та обов'язки наймодавця та наймача, які вони приймають на себе за договором.
      1.2 Права та обов’язки сторін 

      Обов'язки наймодавця. До основних умов договору, що передбачають обов'язки наймодавця, звичайно, відносять умови про  майно (об'єкт оренди) та про порядок  і строки передачі його наймачеві. Коло обов'язків наймодавця залежить від того, чи є договір найму реальною чи консенсуальною угодою. Основним обов'язком наймодавця у консенсуальному договорі найму є обов'язок передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 784 ЦК України). У разі невиконання зазначеного обов'язку наймодавцем наймач має право вимагати від наймодавця передачі майна та відшкодування збитків, завданих затримкою. Якщо в результаті несвоєчасної передачі майна наймач втратив інтерес до подальшого виконання договору, він має право відмовитися від договору найму та вимагати відшкодування завданих йому збитків. Реалізацію того чи іншого права ЦК залишає на вибір наймача (ст. 785 ЦК України).
      Незалежно від того, чи є договір найму  реальним або консенсуальним, наймодавець зобов'язаний передати річ наймачеві у стані та у комплекті, що відповідають умовам договору найму та призначенню речі (ч. 1 ст. 786 ЦК України). Тому наймодавець не нестиме відповідальності за ті чи інші недоліки речі, якщо вони були застережені ним під час укладення договору. Наймодавець також не відповідатиме і за ті недоліки речі, які наймач повинен був віднайти під час огляду речі, що передається в найм. ЦК зобов'язує наймача перевірити справність речі у присутності наймодавця. В разі якщо наймач у момент передачі речі у його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані (ч. З ст. 786 ЦК України).
      До  того ж, відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України  наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Таке повідомлення звільняє наймодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну особливими властивостями або недоліками речі, що передана в найм.
      ЦК  України містить нове порівняно  із ЦК УРСР правило про можливість сторін домовлятися про надання  наймодавцем гарантій якості речі. Такі гарантії можуть надаватися наймодавцем лише на весь строк користування річчю (ч. 1 ст. 787). Існування гарантії наймодавця надає наймачеві додаткові права в разі виявлення недоліків, що перешкоджають використанню речі відповідно до договору. В цьому разі наймач має право за своїм вибором вимагати (ч. 2 ст. 787 ЦК України):
      1)  заміни речі, якщо це можливо;
      2)  відповідного зменшення розміру  плати за користування річчю;
      3)  безоплатного усунення недоліків  речі або відшкодування витрат  на їх усунення;
      4)  розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Новий ЦК України не виключає можливості передачі в оренду майна, яке обтяжене правами третіх осіб (право застави, сервітути тощо), які зберігають свою силу і в період дії договору найму (ч. 1 ст. 788 ЦК України). Однак, враховуючи, що реалізація третіми особами своїх прав на передане в оренду майно може негативно вплинути на інтереси наймача, ЦК зобов'язує наймодавця попередити наймача про всі права третіх осіб на майно, що передається в найм. В іншому випадку наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 788 ЦК України).
      Так, відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України наймодавець  зобов'язаний за свій рахунок проводити  капітальний ремонт речі, переданої у найм. Зазначене правило є диспозитивним; сторони в договорі можуть покласти обов'язок проведення капітального ремонту речі на наймача. Капітальний ремонт повинен проводитися наймодавцем у строк, зазначений у договорі, а якщо в договорі такий строк не зазначений або капітальний ремонт спричинений невідкладною потребою — у розумний строк. У разі невиконання наймодавцем даного обов'язку, в разі якщо непроведення капітального ремонту речі перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, капітальний ремонт може бути проведений наймачем, який має право зарахувати вартість ремонту в рахунок плати за користу­вання річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту. До того ж, якщо капітальний ремонт наймодавцем не проведено, наймач може вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
      Обов'язки наймача. Виходячи з положень нового ЦК України можна виділити три  основні обов'язки наймача, що випливають із договору оренди. По-перше, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору (ч. 1 ст. 792 ЦК України). В цьому разі законодавець робить акцент не на обов'язку користуватися річчю, оскільки не передбачає для наймодавця негативних наслідків на той випадок, якщо він не використовуватиме річ, а саме на обов'язку користуватися річчю відповідно до умов договору або її призначення. Як негативний наслідок невиконання цього обов'язку наймачем законодавець передбачив право наймодавця вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 792).
      У процесі користування річчю наймач зобов'язаний утримувати її у належному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт речі, якщо інше не встановлено в договорі (ч. 1 ст. 795 ЦК України).
      Обов'язком, пов'язаним з користуванням річчю, є необхідність додержуватися встановлених законом або договором обмежень. Так деякі повноваження, що випливають із права володіння та користування річчю, наймач може реалізувати лише за згодою наймодавця. До таких повноважень належать, зокрема, право здавати річ у піднайм (суборенду); право передавати річ у безоплатне користування тощо.
      Так, відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України передача наймачем речі у користування іншій  особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено  законом або договором. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. У зв'язку з цим у разі дострокового припинення (розірвання на вимогу однієї із сторін) договору найму договір піднайму також автоматично припиниться. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відносинах піднайму наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним за стан речі та внесення орендних платежів залишається наймач.
      Договором або законом на наймача може бути покладений обов'язок за свій рахунок  застрахувати річ, що передана у найм (ч. 2 ст. 790 ЦК України). Така умова найчастіше трапляється у договорах лізингу і оренди державного та комунального майна.
      Якщо  під час користування річчю, переданою  в найм, була заподіяна шкода третім особам, вона має бути відшкодована наймачем на загальних підставах (ч. 1 ст. 799 ЦК України). Відшкодування шкоди  покладатиметься на наймодавця лише в тому разі, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (ч. 2 ст. 799 ЦК України).
      Другий основний обов'язок наймача полягає у своєчасному внесенні плати за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 781 ЦК України). Слід зазначити, що незважаючи на те, що розмір плати за користування річчю належить до істотних умов договору найму як і будь-якого іншого оплатного договору, невстановлення його в договорі не тягнутиме за собою визнання такого договору неукладеним. Це стало можливим у зв'язку з тим, що законодавець встановив правило визначення розміру орендної плати, якщо сторони не зробили цього в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 781 в такому разі розмір плати за користування річчю визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення.
      ЦК  України передбачає можливість визначення плати за користування майном за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. При цьому в законодавстві немає обмежень щодо варіантів встановлення плати за користування майном. Так, сторони можуть визначити плату в якості платежів у твердій сумі; у вигляді частки від прибутку, який отримує наймач у результаті користування річчю; у формі передачі наймачем наймодавцю якихось матеріальних благ або у вигляді покладення на наймача обумовлених договором витрат на поліпшення речі (наприклад, проведення ремонту орендованого приміщення) тощо.
      Якщо  інше не передбачено договором, плата  за користування майном вноситься щомісячно (ч. 5 ст. 781 ЦК України). ЦК допускає встановлення законом або договором періодичного перегляду та зміни (індексації) розміру  плати за користування майном (ч. З ст. 781). Сторони можуть визначити обов'язковий періодичний перегляд розміру орендної плати або її індексації відповідно до якихось об'єктивних умов (курсу національної валюти, рівня інфляції).
      На  вимогу наймача розмір плати за користування майном може бути зменшений, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 781 ЦК України). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 781 ЦК України). При цьому слід зазначити, що такі обставини мають стосуватися самого майна, а не особи наймача. Так, наприклад, якщо можливість користуватися орендованою квартирою у наймача зменшилася у зв'язку з тим, що він був відправлений у відрядження в інше місто, це не слугуватиме підставою для зменшення плати за користування квартирою або звільнення наймача від плати.
      Ще  одним основним обов'язком наймача  є обов'язок повернути річ після  закінчення строку найму або припинення договору найму за інших, підстав. За ст. 804 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому її було одержано, з урахуванням нормального зношування або у стані, який було обумовлено в договорі. В разі, якщо такий обов'язок не буде виконаний наймачем, він повинен сплатити наймодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наймодавець, звичайно, має право вимагати повернення свого майна у примусовому порядку.
      Із  обов'язку наймача повернути річ  у стані, в якому її було одержано з урахуванням нормального зношування, випливає передбачений ст. 798 ЦК України  обов'язок наймача усунути всі  погіршення речі, що сталися з його вини. В разі неможливості відновлення речі наймач повинен відшкодувати наймодавцеві завдані збитки. Підставами звільнення наймача від відповідальності є погіршення стану речі, переданої у найм внаслідок її нормального зношування або упущень наймодавця (ч. З ст. 798 ЦК України).
      Крім  зазначених обов'язків ЦК України  наділяє наймача і певним комплексом прав. Так, наймодавець може робити поліпшення переданої йому у користування речі. Проте, виходячи із загального правила  про те, що зміна стану речі може відбуватися лише за згодою наймодавця, а також спеціальної норми ст. 797, поліпшення орендованої речі наймач може робити лише за згодою наймодавця. В цьому разі наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок плати за користування річчю (ч. З ст. 797). Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач, замість відшкодування вартості поліпшень, може їх вилучити. ЦК України містить нову норму, що стосується поліпшення речі наймачем, якщо в результаті цього створюється нова річ. В цьому випадку наймач стає співвласником речі. Річ належатиме наймодавцеві та наймачеві на праві спільної часткової власності, в якій частка наймача відповідає вартості його витрат на поліпшення речі. Проте вказана норма є диспозитивною, і законом або договором може бути передбачений інший розподіл часток.
      Стаття 796 надає наймачеві коло спеціальних  переважних прав. Так наймач, який належно  виконує свої обов'язки за договором  найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Про намір укласти договір найму на новий строк наймач зобов'язаний повідомити наймодавця заздалегідь, до закінчення строку договору. Час, за який наймач повинен повідомити наймодавця про бажання продовжити строк найму, може бути визначений у договорі. Якщо в договорі строк не встановлений, повідомлення має відбутися у розумний строк. При цьому продовження договору найму на новий строк вважається новим договором, який може містити умови, що відрізняються від умов попереднього договору. І якщо наймач не погоджується з новими умовами, він втрачає переважне право на укладення такого договору, і наймодавець може передати майно у користування іншим особам.
      У разі якщо наймодавець бажає продати  річ, що є об'єктом найму, наймач, який належно виконує свої обов'язки, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Тобто лише в разі повної відмови наймача купити річ або відмови придбати її на умовах, запропонованих наймодавцем, останній може запропонувати річ іншим особам. Але якщо немає бажаючих купити річ на умовах, запропонованих наймодавцем, і він погодитися продати її на умовах, які задовольняють наймача, останній знову має переважне право на її купівлю [1]. 

      2. СУБОРЕНДА 

      Суборенда - піднайм — цив.-прав. договір, за яким одна сторона зобов'язується передати індивідуально визначене майно, орендарем (наймачем) якого вона є, у користування або володіння на строк ін. особі (суборендарю). Укладення С. можливе за наявності згоди власника майна, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (майн. найму). Строк дії С. не може перевищувати строку дії договору оренди (найму). За наслідками укладення договору С. орендар (наймач) не вибуває з відносин оренди, продовжує виконувати всі права та обов'язки за договором оренди. Прав, основою С. є ст. 774 ЦивК України, ст. 288 ГК України, а також норми спец, нор-мат. актів. Так, ст. 22 Закону України «Про оренду державного майна» (1995, зі змінами і доп. 1997, 2000) встановлює, що передача цілісних майнових комплексів у С. забороняється. Орендар має право передати в С. нерухоме та ін. окреме індивідуально визначене майно (окр. верстати, обладнання, трансп. засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. КТМ України передбачає, що фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самост. договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником (ч. 1 ст. 206). Закон України «Про оренду землі» (1998) визначає, що орендована для несільськогосп. використання земельна ділянка або її частина можуть за згодою орендодавця передаватись у володіння і користування ін. особі в разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, розміщену на орендованій зем. ділянці, а також в ін. випадках і межах, передбачених законом (ч. 1 ст. 9 і ч. 4 ст. 93 ЗК України; ст. 792 ЦивК). У ЗК вміщено виключний перелік обставин, за наявності яких можлива С. зем. ділянок. ЦивК України (гл. 59) і ЖК України (ст. 91) встановлюють, що наймач жилого приміщення має право за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайм жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних ЖК [2]. 
 
 

      3. ВИДИ ДОГОВОРІВ НАЙМУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 

      Виділяюсь кілька окремих видів договорів найму (оренди), які мають свої особливості:
      1) договір прокату. Договір прокату є одним з різновидів договору оренди. Він має деякі особливості та відмінності від інших договорів. Отже договір прокату полягає в переданні рухомої речі в користування за плату на певний строк від наймодавця, який здійснює підприємницьку діяльність, до наймача. Ст. 787 ЦК. Першою особливістю даного договору є предмет договору, а це є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб, якщо інше не передбачене в договорі. Плата за прокат речі проводиться в особливій формі: згідно тарифів, які встановлює наймодавець. Важливо й те, що договір прокату відноситься до публічних договорів. Мається на увазі те, що наймодавець не має права відмовити в укладенні договору, якщо до нього звертаються бажаючі особи. Наймач в прокаті не має права на укладення договору піднайму. Процедура припинення і розірвання договору прокату є значно простішою від попередніх, наймач може повернути річ наймодавцеві в будь-який час.
      До  об’єктів договору прокату належать рухомі речі, такі, як побутова техніка, радіо- та телеапаратура, аудіо-, та відеокасети, компакт диски, інструменти, спортінвентар [3].
      2) договір найму земельної ділянки, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
      Земельна  ділянка може передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них;
      3) договір найму будівлі або  іншої капітальної споруди. Одночасно  з правом найму будівлі або  іншої капітальної споруди (їх  окремої частини) наймачеві надається  право користування земельною  ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму;
      4) договір найму (оренди) транспортного  засобу, предметом якого можуть  бути повітряні, морські, річкові  судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. У договорі найму (оренди) транспортного засобу можна встановити, що цей засіб передається у найм з екіпажем, який його обслуговує;
      5) договір лізингу, відповідно до  якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
      Предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом цього договору земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом [4].
      Чинне вітчизняне законодавство визначає, що «залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо».
      Фінансовий  лізинг — це договір лізингу, в  результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший за той за який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
      По  завершенні терміну договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно із договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
      Встановлення  мінімального строку фінансового лізингу  на межі 60 відсотків амортизації дає можливість скоротити реальні періоди здійснення інвестицій через лізинг з 8—10 до 4—6 років. Такий підхід вигідний як інвестору, так і лізингоодержувачу, оскільки останній може викупити об’єкт лізингу, не очікуючи завершення терміну його амортизації й отримати від цього певні економічні переваги. Важливим для суб’єктів фінансового лізингу є також надане їм право самостійно здійснювати індексацію вартості майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності, лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати лізингове майно без втрат його реальної вартості через інфляційні процеси.
      Оперативний лізинг — це договір лізингу, в  результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
      По  завершенні терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений  або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу [5].
      6) договір найму (оренди) житла,  за яким одна сторона - власник  житла (наймодавець) передає або  зобов'язується передати другій  стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
      Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або  її частина, житловий будинок або  його частина. При цьому помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.
      Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані [4].
      4. ОСОБЛИВОСТІ ОРЕНДИ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА 

      1. Орендою є строкове користування  майном.
      Строковість означає обов'язок орендаря після припинення договору оренди повернути майно. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 284 ГК України) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
      Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
      2. Оренда здійснюється на засадах  оплатності, що матеріалізується  в формі орендної плати.
      Згідно зі ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому ГК України акцентує увагу на переважному встановленні орендної плати у грошовій формі. Проте, залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря, відповідно до ч. 2 ст. 762 ЦК України (див. ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Якщо в договорі оренди передбачено натуральну або грошово-натуральну форму орендної плати, орендар замість грошей може вносити орендну плату шляхом передачі орендодавцеві частини своєї продукції, виконання певних робіт чи надання послуг.
      3. При оренді відбувається користування  майном, яке необхідне "для  здійснення підприємницької та  іншої діяльності". Цей "діяльнісний"  аспект підкреслює суспільно  корисну мету оренди державного  та комунального майна, можливість виходу за його допомогою на ринок, не обмежуючись використанням об'єкта оренди для власних (внутрішніх) потреб орендаря.
      4. Законодавство встановлює виключний  перелік державного та комунального  майна, яке може бути об'єктом  оренди, згідно  ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
      5. Статтею 5 Закону України "Про  оренду державного та комунального  майна" (див. також ст. 287 ГК України)  в імперативному порядку визначено  органи, яким надано право бути  орендодавцями державного та комунального майна.
      6. Законодавство не містить прямої  вказівки на те, в якій формі  повинен укладатися договір оренди  державного та комунального майна.  Проте згідно зі ст. 12 Закону  України "Про оренду державного  та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Термін "підписання" вказує на обов'язковість укладання договору оренди у письмовій формі, а також на те, що він є консенсуальний.
      7. Спеціальне законодавство щодо  оренди державного та комунального  майна передбачає процедуру укладання  договору оренди, а також визначає  істотні умови, за відсутності  яких договір оренди може бути  визнано неукладеним [6]. 

      5. КОНЦЕСІЙНИЙ ДОГОВІР 

      Концесія -  надання  з  метою  задоволення громадських потреб уповноваженим  органом  виконавчої  влади  чи  органом   місцевого самоврядування  на  підставі  концесійного  договору на платній та строковій  основі   юридичній   або   фізичній   особі   (суб'єкту підприємницької діяльності)  права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове  платне володіння),  за  умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву)  та (або)   управлінню   (експлуатації)  об'єктом концесії,  майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;
      Договір концесії (концесійний договір) - договір,  відповідно до  якого  уповноважений  орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець)  надає  на  платній  та  строковій основі  суб'єкту  підприємницької  діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або)  здійснювати  його  управління  (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб [7].
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.