На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат нвестування в акцї

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 16.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Міністерство  фінансів України
    Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі 
 

    Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 

    РЕФЕРАТ
    на  тему:
Інвестування  в акції 
 
 
 

    Виконала:
    студентка 5 курсу
    спеціальності
    Міжнародна  економіка – 51
    Каракоця  Євгенія
    Перевірив:
    Бузинар Б.А. 
 

    Київ
    2011 
 
 

Зміст 

    Вступ
    Сутність  інвестицій
    Сутність портфельних  інвестицій та їх класифікація.
    Інвестування в акції
    Державне регулювання ринку цінних паперів
Висновок
Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

  Сьогодні  у складній та заплутаній системі  економічних зв’язків усе частіше  необхідно приймати зважені рішення  щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження  заощаджень потрібно відмовитись від  старих засобів накопичення та перейти  до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.
  В часи гострої економічної кризи  кожен «стоїть на роздоріжжі»: що робити з накопиченими коштами, куди їх вкласти і чи можна їх вкладати зараз взагалі, чи можна довіритися державі в наш час, як отримати і примножити свої грошові заощадження.
  Україна – є державою з нестабільною економікою, щоденно змінюваною політикою. Це, з  одного боку, відштовхує інвесторів, а  з іншого, приваблює, адже там де ризики високі, можна отримати високі прибутки.
  Згідно  статистичних даних обсяги інвестицій в Україну з країн ЄС зросли з 22912,4 млн. дол. США (станом на 01.01.2008р.) до 28175,5 млн. дол..США (станом на 01.01.2009р.) Зокрема, порівнюючи обсяги іноземних  інвестицій в Україну за 1995-2008 р.р., то вони також зросли з 483,5млн. дол..США до 29542,7 млн. дол.. США.
  На  мою думку, для України це є  позитивним явищем. Але не потрібно забувати про населення України, яке ще не до кінця зрозуміло важливість інвестування.
  Кожна людина намагається вкладати в щось свої гроші, заощадження, накопичення. Кожен п’ятий вважає, що він інвестує свої гроші. Але, насправді,  коли людина тільки вкладає свої гроші до банку – це не є інвестуванням.  Адже вкладаючи гроші до банку, ми майже нічим не ризикуємо, ми не зможемо збільшувати вартість наших грошей, адже наші гроші на депозитному рахунку – це «мертві гроші».
  Інша  річ, коли ми вкладаємо гроші в  різноманітні акції, які дають нам  прибуток у вигляді процентів. 
  У кожної людини « на слуху» перебуває  більше пів сотні економічних термінів, які вона не може розтлумачити правильно, тому і виникають іноді різного роду розбіжності.
  Щоб цього уникнути потрібно більш детально вивчати деякі поняття, поглиблювати знання в цій області науки. Для  кращого розуміння поняття «портфельних інвестицій» я вирішила дослідити цей бік інвестування. 

  
    Сутність  інвестицій
 
  Згідно  Закону України «Про інвестиційну діяльність»  від 18.09.1991р.: інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
    В широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.
  Інвестиції  – це економічна категорія розширеного  відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.
    Під інвестиціями розуміють економічні  ресурси, які спрямовуються на  збільшення реального капіталу  товариства, тобто на розширення  або модернізацію виробничого  апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати на обладнання, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав. 

  
      Сутність портфельних   інвестицій та  їх структура
 
  Портфельні  інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які  приносять інвесторові відповідний  доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов’язання; інструменти грошового ринку та інші).
  Відмінності між прямими іноземними інвестиціями та портфельними полягає у наступному:
    Портфельні інвестиції охоплюють трансферти тільки фінансових активів, а прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – трансферти як фінансових, так і нефінансових активів.
    ПІІ передбачають існування тривалого контролю, а портфельні цього не передбачають.
    ПІІ більш рівномірні, стабільні та прозорі в порівнянні з портфельними.
    Портфельні інвестиції передбачають одержання стабільного поточного доходу у вигляді відсотків або дивідендів i додаткового доходу у вигляді різниці мiж ціною придбання i реалізації активу (курсової різниці).
    Портфельні інвестиції є більш ліквідними, ніж прямі. Через цю особливість вони дають можливість заробити «гарячі гроші» (звичайно за умов розвиненого ринку цінних паперів).
  Портфельні  інвестиції в Україні в 2007 р. склали 4 млрд дол. Про це повідомив заступник голови Державного агентства інвестицій і інновацій (Держінвестицій) Сергій Москвін, виступаючи на міжнародному форумі "Європа - Україна".
  Він уточнив, що в 2006 р. вказаний показник склав 3,6 млрд дол. Таким чином, фондовий ринок  продемонстрував позитивну динаміку, Найбільший попит у інвесторів мали компанії ГМК, ПЕК і машинобудівного комплексу. За даними експертів, 80% цих (портфельних) інвестицій мають іноземне походження.
  Структура портфельних інвестицій полягає  в наступній класифікації:
  А.   інвестування в акції
  Б.    інвестування в облігації
  В.    вторинні цінні папери 

  3. Інвестування в акції 

  Купуючи звичайні акції, інвестор стає співвласником  компанії і тим самим дістає права  на частку прибутку компанії, що звичайно виплачується у вигляді дивідендів. Крім того, у випадку якщо бізнес компанії буде розвиватися успішно, акції компанії будуть зростати у ціні і відповідно буде зростати і вартість портфеля інвестора, до складу якого входять ці акції. Але, з іншого боку, стаючи співвласником компанії, інвестор, який купив звичайні акції, приймає на себе й усі фінансові ризики, що супроводжують бізнес компанії. І у випадку якщо компанію спіткає невдача і її акції на ринку подешевшають, інвестор, що має ці акції у своєму портфелі, відповідно несе «паперові» збитки. З «паперових» у реальні ці збитки перетворяться в тому випадку, якщо інвестор вирішить продати акції за поточною роздрібною ціною, що нижче за ту, по акції були придбані. Якщо ж інвестор переконаний у надійності та перспективності обраної ним компанії й упевнений, що труднощі в бізнесі тимчасові, він швидше за все не буде продавати ці акції і у випадку, якщо його розрахунки виявляться вірними, раніше або пізніше акції компанії знову піднімуться в ціні і, можливо, у декілька разів перевищать ту ціну, яку заплатив за них інвестор. Якщо ж розрахунки інвестора не виправдаються, він може втратити значну частину своїх коштів, аж до повної їхньої утрати (у випадку банкрутства компанії).
  Таким чином, звичайні акції являють собою  спекулятивний інвестиційний інструмент, з одного боку, неприйнятий для тих, чия інвестиційна ціль полягає у збереженні капіталу, а з іншого -ідеальний для тих, чиєю ціллю є зростання капіталу або накопичення багатства.
  Звичайні  акції прийнято розподіляти на декілька великих груп, що розрізняються між собою за ступенем схильності до різноманітних фінансових ризиків, несприятливих економічних умов,за рівнем прибутковості, характеру і стабільності прибутку компанії та ін. Причому кожна з таких груп може об'єднувати в собі компанії, що представляють різноманітні сектори економіки, хоча, з іншого боку, дві компанії, що працюють в одній і тій же індустрії можуть належати до різних груп акцій. Усі звичайні акції підрозділяються на такі основні групи:
  -  першокласні акції (blue chips);
  - дохідні акції;
  - акції зростання;
  - спекулятивні акції;
  - оборонні акції.
  Класифікація  акцій існує для того, щоб інвестор міг орієнтуватися, на який прибуток і відповідно фінансовий ризик він може розраховувати, працюючи з тієї або іншою групою акцій.
    Зазвичай першокласні акції називають «вершками» фондового ринку. Ці акції емітують найбільші, давно відомі корпорації з бездоганною фінансовою репутацією, яку має їх бізнес. Найбільше яскраві представники цієї групи акцій: Philip Morris Companies (MO); Procter & Gamble Co. (PG); Mс Donald's Corporation (MCD): General Electric Company GE); Caterpillar Inc (CAT); AT & T Corporation (T); Boeing Company (BA) та ін. Ця група акцій становить інтерес для інвесторів, що мають на меті найбільш безпечне розміщення своїх коштів. У першу чергу для інституціональних інвесторів, таких як державні або недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і т.п. Ці акції мають незначний потенціал зростання, але при цьому порівняно високий для акцій рівень девідентної прибутковості (2-3%). Через низьку ступінь ризику ці акції використовуються з метою довгострокового інвестування (часовий обрій — 5-10 років і більше) як засіб помірного зростання капіталу і одночасно одержання невисокого але постійного прибутку на інвестовані кошти.
  Дохідні акції характеризуються високим рівнем дивідендів прибутковості - у середньому 3- 8%. При цьому можливості зростання акцій практично немає. Тому ця група акцій підходить для інвесторів, націлених на безпечний і водночас відносно високий рівень поточного прибутку на інвестований капітал.
  Класичним прикладом дохідних акцій є компанії комунального обслуговування населення, акції компаній електропостачання. Крім того, у цю групу вибірково  відносяться акції промислових  і фінансових компаній, наприклад  «General Motors Corp» (GM) (за станом на 18.07.2003 p. мала річну дивідендну прибутковість 5,58%;), «J. P. Morgan Chase & Co.» (JPM) (прибутковість на 18.07.2003 p. 3,85%,). та ін.
  Акції зростання - найбільш приваблива група  акцій для інвесторів, що прагнуть значного приросту капіталу при обмеженому ризику. У загальному вигляді можна дати таке визначення акціям цієї групи: по-перше, компанія повинна демонструвати регулярне і безупинне зростання чистого прибутку в розрахунку на одну звичайну акцію, що перевищує зростання економіки в цілому, і по-друге, це зростання повинне бути передбаченим. На думку багатьох авторитетних аналітиків, щоб належати до групи акцій зростання», компанія повинна демонструвати щорічний стабільний темп зростання прибутку на рівні 11-15% і більше. За акціями зростання, як правило, дивіденди не виплачуються або їх розмір має символічний характер (тільки для того, щоб підтримувати престижність акцій). Тому, на відміну від двох попередніх розглянутих груп акцій, купуючи акції зростання, інвестор розраховує одержати приріст капіталу тільки за рахунок зростання курсу акцій у часі. Проте «нагорода» за інвестування в акції зростання може виявитися дуже вражаючою. Так, кожна 1 тисяча доларів США, інвестована у акції компанії «Microsoft», у1990 році перетворилася на 94 000 доларів до 2000 року, кожна 1 тисяча, інвестована в тому ж 1990 році в компанію «General Electric», у 15 000 доларів до 2000 року (без урахування виплачених за цей час девидендів). З найбільш відомих компаній у групу акцій зростання можна віднести такі: «Home Depot» (HD), «Int'l Business Machines» (IBM), «Pepsico» (PEP), «Pfizer Inc.» (PFE), «Texas Instruments» (TXN), «Johnson & Johnson» (JNJ) та багато інших.
  Спекулятивні  акції схожі на акції зростання тому, що також мають значний потенціал зростання, але на відміну від попередньої групи визначення можливого зростання і часу, коли буде відбуватися зростання акцій, важко або неможливо передбачити на даний момент. У деяких підручниках цю групу акцій називають також акціями вартості, що по суті теж саме. Інвестор визначає акції, ринкова вартість яких, на його думку, значно нижче їхньої дійсної вартості, в надії на те, що незабаром ринок оцінить ці акції, інвестує в них свої гроші. На нашу думку, назва «спекулятивні акції» більш точно відображає сутність цієї групи, тому що інвестиції в ці компанії відрізняються підвищеним ризиком. Адже, усупереч очікуванням інвестора, ринок може так ніколи і не оцінити «належним чином» обрані ним акції або навіть «опустити» їх ще нижче. З уведенням у практику торгівлі на фондовому ринку засобів інтернету, сюди звернулись сотні тисяч дрібних інвесторів, багато хто з яких мали дуже поверхневе уявлення про аналіз акцій та інвестування взагалі. І ці люди внесли великі «поправки» у ринок, що завжди до цього був місцем роботи професіоналів. Мільярди «непрофесійних» доларів так «розганяли» деякі технологічні акції, що ті за декілька місяців злетіли з 2-5 до 100-200 доларів, а потім за такий же короткий термін глибоко й обвалилися. От лише декілька прикладів запаморочливих зльотів і падінь.
      Акції компанії «Ventro Corp» (VNTR), що торгувалися в серпні 1999 року по ціні $15-17 за акцію, за 6 місяців злетіли до рівня $230-240 за акцію (тобто на 1400% за півроку!), після чого менше ніж за 3 місяця впали на старий рівень, а ще через 7 місяців, до грудня 2000 року, опустилися до рівня $1-2 за акцію. Надалі часом ціна цих акцій опускалися до 12 центів за 1 акцію.
    Робота зі спекулятивними акціями ризикована, але у випадку правильного розрахунку або просто при сприятливих обставинах прибуток може бути фантастично високим.
      Оборонні  акції.Це дуже популярна група у важкі для економіки часи, їхня відмінна риса полягає в меншій сприйнятливості до наслідків спаду в економічному циклі в порівнянні з акціями інших груп. Емітенти оборонних акцій, як правило, є представниками секторів комунального обслуговування, фармацевтичної промисловості, продуктів харчування, споживчих товарів масового вжитку. Іншими словами, емітентами оборонних акцій є компанії, бізнес яких безпосередньо пов'язаний із життєзабезпеченням людей, із усім тим, що необхідно людині щодня.
    Типовими представниками оборонних  акцій є: «Merck & Co, Inc» (MRK), «Philip Morris Companies» (MO), « Waste Management» (WMI), «Kraft Foods» (KFT), «Eli Lilly & Co» (LLY), «Nestle» (NSRGY), «Groupe Danone ADS» (DA) і багато інших.
      Циклічні  акції. Емітентами цих акцій є компанії, прибутки яких тісно пов'язані з загальним станом економіки. Так, коли економіка на підйомі, зростають витрати споживачів на продукцію тривалого користування, наприклад житлові будинки й автомобілі. Відповідно, будівельна індустрія й автомобілебудування представники емітентів циклічних акцій. З очевидних причин акції цієї групи більше підходять для інвесторів, що спроможні відслідковувати економічні цикли й оперативно приймати інвестиційні рішення в залежності від загальноекономічних умов, що змінюються. 

    4.Державне регулювання ринку цінних паперів 

  Державне  регулювання має забезпечувати  захист суспільних інтересів, справедливість і рівноправність ринку та доступність і відкритість інформації. Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів держава здійснює шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлена організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників ринку цінних паперів; специфікою способів регулювання, пов’язаних з контролем за наданням великих масивів інформації; необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм фондового ринку, який швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широкого загалу інвесторів створення органу, здатного захистити їхні інтереси.
  Нині  в Україні функції державного регулювання ринку цінних паперів  розподілені між різними міністерствами та відомствами. Всі ці органи можна поєднати в чотири групи:
  1. Верховна Рада України, Президент  України та Кабінет Міністрів  України, які шляхом ухвалення  законодавчих актів та нормативних  актів з питань ринку цінних  паперів, визначення напрямів  державної політики щодо ринку цінних паперів, призначення складу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку забезпечують загальні засади державного регулювання. До цієї групи належить також Міністерство юстиції, що виконує загальну нормотвірну функцію у державі.
  2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка безпосередньо формує й забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку й функціонування в Україні ринку цінних паперів та їхніх похідних. ДКЦПФР підпорядкована Президентові України й підзвітна Верховній Раді України. До системи цього органу входять ДКЦПФР, її центральний апарат і територіальні органи.
  3. Державні органи, які в межах  своєї компетенції здійснюють  контроль або функції управління  на ринку цінних паперів України.  Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація.
  Фонд  державного майна, покликаний упродовж перехідного періоду впливати на розширення інвестиційної діяльності, виконує такі завдання: здійснює захист майнових прав України на її території та за кордоном; розпоряджається майном державних підприємств у процесі їх приватизації або створення спільних підприємств; здійснює повноваження щодо проведення приватизації майна підприємств загальнодержавної власності.
  Відповідно  до цих завдань Фонд виконує функції  щодо розроблення й контролю за проектами  державних програм приватизації, заміни в процесі приватизації форм власності шляхом перетворення державних  підприємств на відкриті акціонерні товариства.
  Важливим  є податкове регулювання, адже для  забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості  національної економіки, окремих галузей  та регіонів держава завдяки податковим пільгам чи канікулам, пільговим кредитам і державним субсидіям намагається заохотити вітчизняних та іноземних інвесторів.
  Національний  банк України виконує своєрідну  роль на ринку цінних паперів, бо виступає водночас його професійним учасником, що активно здійснює операції з цінними паперами, та державним органом регулювання ринку цінних паперів, тобто:
  НБУ є агентом з розміщення державних  цінних паперів. У цьому разі він  виконує функції інвестиційної  компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. При цьому, вкладаючи в державні цінні папери власні ресурси, НБУ виступає як дилер; створює вторинний ринок цінних паперів; виконує функції депозитарію, клірингового та розрахункового центру, тобто виступає спеціалізованою організацією з обліку, зберігання та розрахунків за операціями з державними цінними паперами; використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики; є органом державного регулювання для комерційних банків — професійних учасників ринку цінних паперів; виступає в ролі консультанта уряду та інших державних органів, співавтором розроблення законодавчих актів стосовно ринку цінних паперів.
  Антимонопольний комітет України здійснює контроль за придбанням великих пакетів акцій  підприємств, що мають монопольне становище  на ринку; він контролює дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку.
  4. Державні органи, що виконують  спеціальні функції контролю  та нагляду за дотриманням  законодавства в державі. До цієї групи належать Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України, Вищий арбітражний суд.
  Центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної  політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні й координації діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісію було створено Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95.
  Організація діяльності ДКЦПФР, її склад, завдання, повноваження й відносини з іншими державними органами визначено в  Законі України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів» від 30 жовтня 1996 р. Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:
  1) формування й забезпечення реалізації  єдиної державної політики щодо  розвитку та функціонування ринку  цінних паперів та їхніх похідних  в Україні, сприяння адаптації  національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
  2) координація діяльності державних  органів з питань функціонування  в Україні ринку цінних паперів  та їхніх похідних;
  3) здійснення державного регулювання й контролю за випуском і обігом цінних паперів та їхніх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері;
  4) захист прав інвесторів шляхом  вжиття заходів щодо запобігання  й припинення порушень законодавства  на ринку цінних паперів, застосування  санкцій за порушення законодавства  у межах своїх повноважень;
  5) сприяння розвитку ринку цінних  паперів;
  6) узагальнення практики застосування  законодавства України з питань  випуску та обігу цінних паперів  у державі, розроблення пропозицій  щодо його вдосконалення.
  Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку відповідно до покладених на неї завдань виконує такі основні функції:
  1) визначає вимоги щодо випуску  (емісії) й обігу цінних паперів  та їхніх похідних, інформації  про випуск і розміщення цінних  паперів, встановлює порядок реєстрації  випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;
  2) видає дозволи на обіг цінних  паперів українських емітентів  за межами України;
  3) здійснює реєстрацію випуску  цінних паперів та інформації  стосовно випуску цінних паперів,  зокрема цінних паперів іноземних  емітентів, які перебувають в обігу на території України;
  4) визначає вимоги стосовно допуску  цінних паперів іноземних емітентів  та обігу їх на території  України;
  5) встановлює порядок і видає  дозволи на здійснення окремих  видів професійної діяльності  на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;
  6) встановлює вимоги й стандарти  щодо обов’язкового надання інформації  емітентами та особами, які  здійснюють професійну діяльність  на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;
  7) бере участь у розробленні  та вносить на розгляд у  встановленому порядку проекти  актів законодавства, що регулюють  питання розвитку ринку цінних паперів України;
  8) координує роботу з підготовки  фахівців з питань ринку цінних  паперів, установлює кваліфікаційні  вимоги щодо осіб, які здійснюють  професійну діяльність із цінними  паперами, проводить сертифікацію  фахівців;
  9) розробляє й організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України про цінні папери;
  10) встановлює порядок здійснення  професійної діяльності на ринку  цінних паперів іноземними юридичними  особами та підприємствами з  іноземними інвестиціями;
  11) роз’яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери, має деякі інші функції.
  Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з  іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади й відповідними органами самоврядування. 

  Висновок 

  Отже, портфельні інвестиції – це вкладення  в іноземні підприємства або цінні  папери, які приносять інвесторові  відповідний доход, але не дають  право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов’язання; інструменти грошового ринку та інші).
  Відмінності між прямими іноземними інвестиціями та портфельними полягає у наступному:
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.