На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Основн характеристики звуку шуму

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 17.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ПЛАН 

 

ВСТУП

                   Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій.
     Представлена  робота присвячена темі «Основні характеристики звуку і шуму».
      Проблема  даного дослідження носить актуальний характер у сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення питань впливу на людину звуків та шуму, як в корисному відношенні, так і в негативному – такому, що шкодить здоров’ю. Працювали з даною темою Корсак К.В., Плахотнік О.В., Грінченко В.Т., Вовк І.В., Маципура В.Т. Не залишається поза увагою вчених проблема боротьби з дуже великим рівнем промислових шумів. На багатьох підприємствах він досягає 90-100 децибелів і більше. Таким чином, вчені у багатьох країнах, на Україні проводять різноманітні випробування з метою вивчення впливу шуму на здоров’я людей.
     Боротьба з усіма видами шумів  - виробничими, вуличними,  побутовими  - представляє одну з найважливіших обов'язків органів санітарної  інспекції  й служби  охорони  праці  на  підприємствах.  Виробництва,  рівень  шуму  яких перевищує припустимі норми, віднесені до категорії шкідливих.
      Для вимірювання шумових характеристик  науково-студентським колективом МАУП триває розробка портативного універсального  пристрою  для вимірювання параметрів акустичного шуму, що має невисоку  вартість  відносно аналогів, що найчастіше  являють  собою складні дорогі  програмно-апаратні комплекси та відрізнялись би високою точністю й надійністю.
      Таким чином, в розробці знаходиться універсальний  прилад  для контролю акустичного оточення,  що  може  працювати так і в автономному переносному режимі, так і у складі апаратно-програмного  комплексу,  він буде дешевший за аналоги і матиме  простий інтерфейс користувача.
     Виділення невирішених проблем  та цілі доповіді. Не зважаючи на таку популярність теми «Основні характеристики звуку та шуму»  слід сказати що  питання впливу шуму на людський організм на сьогодні вивчається недостатньо. Особисто я у своїй роботі хотіла б звернутися не лише до загальних характеристик важливих джерел інформації – звук та шум, а і звернути увагу на необхідність проведення на підприємствах цілої низки  профілактичних дій, які б допомогли знизити вплив шуму, починаючи від забезпечення  засобами індивідуального захисту від шуму — протишумами, звукопоглинаючими бар'єрами і об'ємними поглиначами до насадження навколо підприємств зелених зон.
     Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:
    коротко охарактеризувати звук та шум;
    визначити відмінність між звуком та шумом;
    проаналізувати негативні наслідки впливу шуму на людину;
    висловити свої пропозиції щодо даного питання та зробити висновок роботи.
     Інформаційну  базу дослідження склали підручники, статті з журналів, наукові публікації з обраної тематики, власні спостереження.
     Методи  дослідження. Робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу.
     Структура роботи. Вступ, 2 розділи,2 підрозділа(відносяться до 1 розділу), висновки, література. 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Суть  явища «звук»
     Ми  живемо у світі звуків. Звуки - це те, що чує наше вухо. Навколо можна чути голоси людей, спів птахів, звуки музичних інструментів, шум лісу, грім під час грози, гуркіт машин. Мабуть, одна з найбільш тендітних і складних систем в організмі людини - слухова. Близько 20 відсотків людей сприймають інформацію на слух набагато краще, ніж при візуальному її надходженні.
     Здавна, звук служить засобом зв’язку та сигналізації. Вивчення всіх його характеристик дозволяє розробляти більш досконалі системи передачі інформації, підвищити дальність систем сигналізаціїї, створювати більш досконалі музичні інструменти. Звукові хвилі є практично єдиним видом сигналів, що поширюються у водному просторі, де вони служать для цілей підводного зв’язку, навігації, локації. Низькочастотний звук є інструментом для дослідження земної кори.
     Радіо, аудіоплеєр, телефон, лекція, бесіда, будильник - ці поняття без слова "звук" стали б порожнім звуком або змінилися б до невпізнання. Адже люди, позбавлені здатності сприймати звук, визнаються суспільством інвалідами.
     У чому ж суть явища, що служить об'єктом  сприйняття одним з почуттів людини - слухом?
     Спочатку  « ... жорстко визначимо: звук - це коливання середовища. З цього, як мінімум, слід: ні середовища - ні звуку. Космонавти у відкритому космосі, позбавлені радіозв'язку, перебуваючи в кількох сантиметрах одне від одного, можуть скільки завгодно кричати щось один одному, бачачи лише рух губ в непроглядній тиші. І лише стикаючись оглядовими склом скафандрів, теоретично вони зможуть почути один одного.
     Говорячи  про звук просто, можна представити  його у вигляді ущільнення середовища, що переміщається прямолінійно в  напрямку геть від джерела коливань. Друге порівняння - морська хвиля. Подібно до звуку, хвилю можна розглянути як деяке "ущільнення" середовища, що переміщається в просторі з певною швидкістю. Так само, як і звук, морська хвиля втрачає свою "ущільненість" з відстанню, поступово згасаючи. Згасання звуку набагато інтенсивніше, ніж у морської хвилі. Воно обернено пропорційно квадрату відстані від джерела звуку» [1. с 460].
     Основними характеристиками звуку є:
      частота,
      довжина хвилі,
      амплітуда і швидкість,
      а також тембр.
                            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.1.  Частота і довжина  звукової хвилі.
     Тож  розглянемо більш детальніше поняття  частоти звуку.
     «Частота — це кількість коливань певної точки звукової хвилі в секунду. Одному циклу коливання в секунду відповідає величина 1 Гц (1/с). Більшість звуків, які зустрічаються в природі складні, тобто є накладанням хвиль різної частоти. Людське вухо сприймає розрізняє частоту звукових коливань як висоту звуку або тон. Чим більша частота, тим вищий тон звуку, і, навпаки, чим менша частота, тим нижчий тон звуку.
     Наше  вухо здатне реагувати на порівняно  велику смугу (ділянку) частот звукових коливань — приблизно від 20 Гц до 20 кгц. Ця смуга вміщає всю величезну гамму звуків,  що створюються голосом людини і симфонічним оркестром: від дуже низьких тонів схожих на звук дзижчання жука, до ледве уловимого  високого  писку комара. Коливання частотою до 20 Гц, звані   інфразвуковими, і понад 20 кгц звані ультразвуковими, ми не чуємо.» [2. с 231]. А якщо б наше вухо виявилося здатним реагувати і на ультразвукові коливання, ми, можливо, могли б чути  коливання товкачів  кольорів,  крилець метеликів. 
    Слід звернути увагу, що висота, тобто тон звуку є зовсім інше поняття, ніж сила звуку. Висота звуку залежить не від амплітуди, а від частоти коливань. Товста і довга струна, наприклад, створює  низький тон звуку, тобто коливається повільніше, ніж тонка і коротка струна, що створює високий тон звуку.

     Цікавою особливістю звуку є зміна  його частоти у випадку, коли джерело  рухається з постійною швидкістю. Звук сирени наближається пожежної машини, що рухається у напрямку до нас, вище, ніж у що стоїть на місці, а від віддалюваною - відповідно нижче. Прочитавши міркування нижче, можна уявити собі причину такого явища.
      «Довжина звукової хвилі - характеристика плоскої періодичної хвилі, що позначає найменшу відстань між точками простору, в яких хвиля має одинакову фазу. Довжина хвилі зазвичай позначається грецькою літерою ?.» [2. с 234].
  Ми добре знаємо, що промені світла утворюють чіткі тіні непрозорих предметів, якщо ці предмети знаходяться на шляху променів. В той же час звуки не утворюють таких тіней, у всякому разі тоді, коли розміри перешкод не дуже великі. Звукові хвилі ніби «обтікають» перешкоди. Так, наприклад, ми досить добре чуємо співрозмовника в лісі, незавжаючи на те, що він у цей час може бути закритий деревами. Чим же пояснити, що звук і світло, маючи хвильову природу, демонструють такі, прямо протилежні властивості? Щоб розібратися в цьому, повернемось до поняття довжини хвилі.
      Із  співвідношення  випливає, що чим більша частота звуку, тим менша довжина звукової хвилі. А характер поширення хвиль біля перешкод істотно залежить від співвідношення між розмірами перешкоди і довжиною хвилі. Якщо розміри перешкоди малі порівняно з довжиною хвилі або співвідстані з нею, то хвилі обтікають перешкоду, не даючи тіні. Так, хвилі на поверхні води вільно обтікають стеблини очерету. За товсті ж стовпи чи великі камені хвилі не заходять. «Хвилі чутних звуків звичайно мають довжину близько кількох десятків сантиметрів, але можуть досягати довжини 15 - 20 м. Тому предмети, розміри яких не перевищують 15 - 20 м, не є перешкодами для поширення звукових хвиль, вони їх обтікають, не даючи звукової тіні. Довжини ж світлових хвиль вимірюються десятитисячними частками міліметра, тому всі предмети, що нас оточують, в порівнянні з довжиною світлових хвиль надзвичайно великі і дають чіткі тіні.» [3. с 83].
        Енергетичною характеристикою звукових коливань є інтенсивність звуку – енергія, яка переноситься звуковою хвилею через одиницю поверхні, перпендикулярно напрямку поширенню хвиль, за одиницю часу. Інтенсивність звуку залежить від амплітуди звукового тиску, а також від властивостей самого середовища і від форми хвилі.  

                                       

                                          1.2. Швидкість і тембр звуку.
     Швидкість звуку залежить від середовища, через  яке проходять звукові хвилі  і визначається його параметрами - модулями пружності. Швидкість звуку в газах залежить від температури, від маси молекули газу. Загалом вона дорівнює кореню квадратному похідної від модуля пружності середовища відносно густини. При великих інтенсивностях звуку вона залежить також від амплітуди.
     Швидкість звуку в повітрі за нормальних умов становить 340 м/с. Вона дещо зростає з підвищенням температури і зменшується при її пониженні. Швидкість звуку в повітрі практично не залежить від частоти, тому звук розповсюжується на великі вістані без спотворень. В твердих тілах та рідинах звук загалом розповсюджується швидше. Розглянемо «…швидкість розповсюдження звуку в різних середовищах. В газах та рідинах звук розповсюджується як повздовжня хвиля, тобто як послідовність стиснень та розширень. В твердих тілах крім повздовжніх звукових хвиль можуть поширюватись також поперечні звукові хвилі, в яких коливання відбуваються у напрямку перпендикулярному до напрямку розповсюдження. Повздовжні та поперечні хвилі розповсюджуються із різними швидкостями. В неізотропних середовищах, кристалах спостерігається анізотропія швидкості, коли швидкість звуку змінюється в залежності від напрямку розповсюдження». [4. с 35].
     Швидкість поширення звуку в газах залежить від природи газу, щільності середовища, температури та статичного атмосферного тиску. Для рідких і газоподібних середовищ - в основному від природи  середовища. Так, «у повітрі ця величина складає від 330 до 345 м/с при зміні температури від 0 до 20 градусів за Цельсієм, у воді - близько 1 500 м/с, у сталі - 6 000 м/с. Рекордсменом за швидкістю поширення звуку є металевий берилій - 12 500 м/с.» [2. с 145].
     Якщо  порівняти всі ці швидкості зі швидкістю світла то можна зробити висновок, що вони дуже малі. У вакуумі швидкість світла становить близько 300 000 000 м/с. Стає зрозумілим, чому вибух, що стався далеко від нас, чути не відразу. Приблизно кожні 330 метрів від нас до джерела звуку додають 1 секунду до різниці між картинкою візуальної та звукової. Те ж відноситься і до спалаху блискавки. Засікаючи час від моменту спалаху до перших звуків гуркоту, можна з легкістю визначити, на якій відстані від вас вона відбулася. Просто розділіть кількість секунд на три - і отримаєте відстань до найближчої до вас точки спалаху в кілометрах.
     Звукові коливання на слух мають ще одну якість, крім гучності та висоти, а саме: специфічний відтінок, який називають  тембром. За різним тембром ми легко  розпізнаємо звук голосу різних людей, свист, звучання різних музичних ін струментів тощо, хоч би ці звуки і мали однакову висоту і гучність. Наприклад, « …якщо на фортепіано, а потім на гітарі беруть ноту однакової гучності й однієї висоти (припустимо, «до» першої октави), то дістають звуки, які істотно відрізнятимуться. Ми ніколи не сплутаємо звук фортепіано і гітари. Відрізнити звук одного інструмента від іншого нам допомагає тембр звуку. З чим пов'язаний тембр звуку, з якою особливістю коливань?» [5. с 32].
       Якщо за допомогою техніки  порівняти звукові коливання,  створювані роялем і гітарою,  причому для тієї самої ноти, тобто для звуку однієї висоти, видно, що вони дуже відрізняються  за своїм гармонічним складом.  Обидві звуки складаються з однакових гармонічних коливань (тонів), але в кожному з них ці тони мають різні амплітуди і фази. Найнижчий тон у складному музикальному звукові називають основним, він має таку само частоту, як і складний звук.
     Решта простих тонів що мають удвічі, втричі, вчетверо і т. д. більші частоти називають вищими гармонічними тонами, або обертонами.  
Якість звуку визначається наявністю обертонів – їх кількістю і відносними амплітудами. В різних музичних інструментах відносні амплітуди різних обертонів виявляються неоднаковими. Саме це надає звукові кожного інструмента характерної для нього якості, або тембру. Чим більше в звуковому коливанні обертонів тим багатший тембр звуку. 

                             
                                          
                                             2. Шум – «небажаний» звук.
             Механічні коливання з частотою від 20 Гц до 20  кГц,  що  виникають  у
пружному  середовищі, називають звуком. Чіткої різниці між  поняттями  «звук»
та  «шум»  немає.  Звуками,  як  правило,  називають  регулярні   періодичні коливання, а шумом — неперіодичні коливальні процеси. При  проведенні  робіт щодо забезпечення нормальних умов  життя  людини  шумом  вважають  будь-який небажаний звук незалежно від його характеру та  природи  виникнення.        Найбільш важливими параметрами шуму  є  звуковий  тиск,  інтенсивність звука та звукова потужність. У інженерній практиці ці величини  виражають  у
логарифмічних одиницях, що пояснюється двома причинами:
                    .  реакція  вуха   людини   на   різну   гучність   має
                      логарифмічний характер;
                    . діапазон зміни цих  параметрів  надзвичайно  широкий.
                      Розглянемо зазначені параметри  докладне
      Звуковий тиск — це різниця  між  миттєвим  значенням  повного тиску і
статичним тиском у даній точці. Він характеризує зміну густини середовища  в
напрямі поширення коливань.  «Звукови?й тиск — змінний тиск у середовищі, зумовлений поширенням у ньому звукових хвиль. Величина звукового тиску оцінюється силою дії звукової хвилі на одиницю площі й виражається у ньютонах на квадратний метр (1 Н/м2), або Паскалях (Па). Оскільки вухо людини має логарифмічну характеристику реакції на звук, в акустиці часто застосовують вимірювання звукового тиску логарифмічною шкалою у децибелах.
Ця шкала  називається рівнем звукового тиску, за точку відліку цієї шкали приймається найтихіший звук, який може сприйняти вухо людини.» [2 с.154].
  В.І. Коробко в книзі "Золота пропорція й проблеми гармонії систем" (1998 р.) наводить дані, які свідчать про значення золотого перетину для шкали гучності стосовно людського голосу.
Максимальна гучність звуку, що викликає болючі відчуття, дорівнює 130 дб. Якщо розділити цей  інтервал "золотим перетином", що дорівнює 1,618, то одержимо 80 дб, які  характерні для гучності людського  лементу. Якщо тепер 80 дб розділити "золотим  перетином", то одержимо 50 дб, що відповідає гучності людської мови. Нарешті, якщо розділити 50 дб квадратом "золотого перетину" 2,618, то одержимо 20 децибел, що відповідає шепоту людини.
                          
                                               
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Характеристики шуму.
      Звуковою  потужністю називають потужність  звука,  який  випромінюється джерелом в усіх напрямах простору, що оточує джерело. У цьому  розумінні  це інтегральна характеристика шуму, який створюється  джерелом.  Зазначимо,  що джерело звука випромінює звукову потужність, а  звуковий  тиск  є  наслідком цього випромінювання. Слух людини сприймає звуковий тиск, а  причиною  цього сприймання є звукова потужність джерела.      
      Звуковий тиск та  інтенсивність  звука  є  точковими  характеристиками звукового поля. Вони залежать від розташування  точки  вимірювання  та  умов поширення звукових хвиль. Звукова  потужність  не  залежить  від  зазначених факторів, тому є унікальною мірою шумності даного джерела шуму.
     «Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст довело, що шум турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10—15 разів. Неспрятливий вплив шуму на людину залежить не тільки від рівня звукового тиску, а й від частотного діапазону шуму, а також від рівномірності його впливу впродовж часу. Кожне джерело шуму може бути представлене своїми утворюючими тонами у вигляді залежностей рівня звукового тиску від частоти (частотним спектром шуму або просто спектром). Спектри шумів можуть бути лінійчастими (дискретними), суцільними та змішаними. Більшість джерел шуму на підприємствах мають змішаний або суцільний спектр. При оцінці та аналізі шумів, а також при проведенні акустичних розрахунків, весь діапазон частот поділяють на смуги певної ширини. « Смуга частот, у якій відношення верхньої граничної частоти/2 до нижньої/, дорівнює 2, називається октавою. Якщо /2 / ff = v2 = 1,26, то ширина смуги дорівнює 1/3 октави.
        Широкосмугові шуми мають неперервний спектр, ширина якого перевищує 1 октаву, а в спектрі тональних шумів чути окремі тони. 
За часовими характеристиками шуми поділяються на постійні й непостійні. Постійними вважаються такі шуми, рівень звуку яких за восьмигодинний робочий день змінюється в часі не більш, ніж на 5 дБА. Непостійні шуми, рівень звуку яких змінюється за восьмигодинний робочий день більше, ніж на 5 дБА,» [2. с 189] у свою чергу, поділяються на коливальні в часі, переривчасті та імпульсні, які складаються із сигналів тривалістю менше 1 с. 
Людське вухо неоднаково відчуває звуки різних частот. Звуки малої частоти людина сприймає як менш гучні, порівняно зі звуками більшої частоти тієї ж інтенсивності. Тому для оцінки суб'єктивного відчуття гучності шуму введено поняття рівня гучності, який відлічується від умовного нульового порогу. Одиницею рівня гучності є фон. Він відповідає різниці рівнів інтенсивності в 1 дБ еталонного звуку за частоти 1000 Гц. Таким чином, при частоті 1000 Гц рівні гучності (у фонах) збігаються з рівнями звукового тиску (в дБ). Рівень гучності є фізіологічною характеристикою звукових коливань. За допомогою спеціальних фізіологічних досліджень були побудовані криві однакової гучності, за якими можна визначати рівень гучності будь-якого звуку із заданим рівнем звукового тиску. 
                  При дуже високому звуковому тиску може статися розрив барабанної перетинки. Найбільш несприятливими для органів слуху є високочастотні шуми (1000-10000Гц). 

                              
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Негативний вплив  шуму на людину.
           Шум також впливає безпосередньо на різні відділення головного мозку, змінюючи нормальні процеси вищої нервової діяльності. Цей вилив може негативно позначитися навіть раніше, ніж виникнуть проблеми із сприйняттям звуків органами слуху. Характерним впливом шуму є скарги на підвищення втомлюваності, загальну слабкість, роздратування, апатію, послаблення пам'яті, пітливість та інші нездужання. Практикою встановлено «також вплив шуму на органи зору людини - зниження гостроти зору та зниження чутливості розрізнення кольорів. Страждає від шуму також вестибулярний апарат, порушуються функції шлунково-кишкового тракту, підвищується внутрішньочерепний тиск, порушуються процеси обміну в організмі та ін. 
Шум, особливо непостійний (коливальний, переривчастий, імпульсний погіршує здатність до виконання точних робочих операцій, утруднює сприйняття інформації.» [7. с 35].

      Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) відзначає, що найбільш чутливими до впливу шуму є такі операції, як збір інформації, складання і мислення. 
             Несприятливий вплив шуму на працюючу людину призводить до зниження продуктивності праці, створюються передумови для виникнення нещасних випадків та аварій. Все це визначає велике економічне і оздоровче значення заходів по боротьбі з шумом. Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. «Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогео-метричними частотами 31,5,63,125, 500,1000,2000, 4000,8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із серед-ньогеометричною частотою 1000 Гц.» [7. с 42].

    Шум — один з видів звуку, який називають  «небажаним» звуком. Як відомо з  фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі — звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:
* ударний (штампування,  кування);
* механічний (тертя,  биття);
* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах  при великих швидкостях руху повітря).
    Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття  людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури людини і її доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.   
Людина  живе в середовищі, фактор шуму якої грає не останню роль у його житті.  Дослідженнями  доведено,  що  під  впливом  шуму,  навіть   помірної інтенсивності, погіршується працездатність, особливо  при  розумовій  праці.
      Негативний  вплив шуму тим сильніше, чим вище  його  тональність,  тривалість впливу  й  неоднорідність  спектрального  складу  в  результаті   імпульсних складових й окремих включень чистого тону.
      Тривалий вплив сильного шуму з рівнем від 90 дБ і вище може  викликати
в людини порушення слуху, розлад нервової системи  й  сприяти  захворюванням серцево-судинної системи. В останні роки з'явився навіть спеціальний  термін «шумова  хвороба».
      Лукрецій  Кар (І століття н.е.) : «Шкідливого багато нам в вуха іде». Ф.Інгерслев  (президент VI Міжнародного конгресу з акустики, ХХ                                                               століття н.е.) : «Шум - це яд». «Шум - це відходи цивілізації. Так зведемо ж ці відходи до мінімуму !» «Тишины хочу, тишины. Нервы, что ли, обожжены ?» Вознесенський.
        Усі ці висловлювання вірні. Шум - це дуже шкідливе явище. Він дуже негативно впливає на людину. З цього приводу проведено численні досліди. Один дуже цікавий дослід було проведено в Германії. Людей помістили в звуконепроникну кімнату. У них після дня праці в цих умовах спостерігалось погіршення настрою і самопочуття. Отже, відсутність шуму теж є шкідливим чинником. Тому рівень шуму не повинен виходити за певні рамки.
      «Рівень шуму у звичайній дискотеці не менший, ніж поблизу величезного авіалайнера, який готується злетіти, повідомляє британський науковий журнал «Нью Саєнтитс». Перевіривши слух 1800 молодих німців із Дюссельдорфа віком  
від 18 до 24 років, дослідники одержали вражаючі результати : кожний десятий з них страждає втратою слуху, який не можна відновити.» [8. с 145].

      Крім  того, у кожного четвертого спостерігається розлад функцій слуху.  
            Дивують й інші результати : десята частина молодих людей 16 - 18 років  
через серйозні пошкодження внутрішнього вуха розуміють людську мову середньої гучності з труднощами. Їм доводиться напружувати увагу, стежити  
за рухом губ, а то й здогадуватися про зміст сказаного за обривками слів.  
Особливо глушить тінейджерів «техно» - дикий шум, що мало асоціюється з  
музикою, децибели якого значно перевищують навіть гуркіт ковальського цеху
Ткачихи, ковалі, водії поїздів у метро і обслуговуючий персонал  
аеродромів - постійні клієнти лікарів, що займаються відновленням слуху. Що  
поробиш такі професії. Зараз до цих пацієнтів стали активно приєднуватись  
школярі та студенти. Що поробиш - така мода : «…хлопці й дівчата з навушниками від плеєра - діло звичайне. І все ж таки щось  
треба робити, якщо ми не хочемо, щоб у нового покоління був «відбитий»  
слух. Адже у ткацькому цеху рівень шуму - 90 - 100 децибел, на  
дискотеці - 80 - 100 дБ. Сила звуку плеєра може досягати 114 дБ - зовсім  
небагато до 120 дБ (шуму злітаючого літака), коли починається больовий  
поріг.» [8. с 134].

        На перший погляд це здасться нереальним, і все ж таки: постійно слухаючи плеєр, можна захворіти.  
  Американські нейрохірурги вже четвертий рік вивчають так званий рітмічний  
токсікоз - хвороба, якою страдають білі підлітки, активно слухаючі поп-  
музику. Чорне населення практично не відчуває при цьому ніякого  
дискомфорту, оскільки сучасна естрадна музика побудована на афро-  
американських ритмах, які у них у крові. Що ж до білих, то, як показують  
дослідження, органічною для них є класична музика, що має біологічні ритми  
природи.

        «Більшість творів Моцарта, Вівальді, Баха мають ідеальний ритм - 60  
ударів на хвилину, що відповідає серцебиттю. Ця музика не відбиває слух, не  
руйнує імунітет. Навпаки, її прослуховування, особливо «живе», з виконанням  
на класичних музичних інструментах, зберігає еластичність барабанної  
перетинки, розвиває розрішаючу здатність слуху.  
Звукорежисери при записі використовують високі частоти, які призвані  
імітувати прозорість звучання. Низька якість більшості фонограм змушує  
додатково піднімати верхні частоти. В результаті рівень звукового тиску на  
них значно перевищує початковий. Від усього цього ваш слуховий нерв буде  
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.