На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


отчет по практике Звт по практиц на ВАТ «Жидачвський сирзавод»

Информация:

Тип работы: отчет по практике. Добавлен: 17.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 

 Вступ
1. Загальна характеристика підприємства та організація обліку його діяльності
2. Облік основних засобів.
3. Облік нематеріальних активів.
4.1. Облік  виробничих запасів і  малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).
4.2. Облік  готової продукції та її реалізації.
5.1. Облік  касових операцій та облік  руху грошових коштів на рахунках  в банку.
5.2. Облік  заборгованості покупців та замовників.
5.3. Облік  іншої поточної дебіторської  заборгованості.
6.1. Облік  поточної заборгованості.
6.2. Облік  розрахунків з оплати праці та за страхуванням.
7. Облік  фінансових інвестицій.
8. Облік  власного капіталу.
9. Облік  витрат діяльності.
10. Облік  доходів та фінансових результатів.
11. Узагальнення  даних поточного бухгалтерського  обліку.
12. Фінансова  звітність.
13. Статистична  звітність.
14. Податкова  звітність.
15. Звітність  у фонди соціального страхування.
Висновки
Список  використаних джерел
Додатки 
 
 
 

    Вступ
      Мета  виробничої практики - систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань, одержаних під час навчання, розвиток і набуття практичних навичок, самостійної роботи за обраною спеціальністю.
     Основні завдання практики:
    ознайомлення з організаційною структурою підприємства, технологією виробництва, організацією управління підприємством, а також з організацією бухгалтерського обліку на підприємстві;
    вивчення порядку оформлення первинних та зведених документів за господарськими операціями, що здійснюються в різних підрозділах підприємства;
    порядок складання фінансової, податкової та статистичної звітності;
    вивчення порядку приймання, перевірки та обробки первинних та зведених документів, відображення їхніх даних у відповідних облікових регістрах;
    прийняття безпосередньої участі у всіх етапах обробки носіїв облікової інформації;
    ознайомлення та вивчення роботи зі створення, обробки та використання первинних і зведених документів;
    вивчення порядку заповнення фінансової, статистичної та податкової звітності;
    зібрати, опрацювати та систематизувати необхідний матеріал для написання звітів з практики відповідно до чинних вимог.
 


1. Загальна характеристика підприємства та організація обліку його діяльності
Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління. Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам. Особливості колективної власності зумовлена на основні одного із принципів організації управління товариством.
      Централізація керівництва поточною (звичайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон, за загальним правилом, визначив правління товариства, голову і членів правління. Статутом товариства є рада директорів. Це виконавська управлінська влада в товаристві, яка складається з посадових осіб. Посадовими особами органів управління акціонерного товариства визнаються голова та члени ради товариства (спостережної ради), голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії.
Згідно зі ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Тобто, ці посадові особи можуть мати у товаристві правовий статус не тільки акціонерів (співвласників підприємства), а й найманих працівників. 
Як функції, так і повноваження (компетенцію) названих органів у товаристві нормативне розмежовані компетенційними (законодавчими та статутними) нормами. 
Функції, компетенцію та порядок діяльності загальних зборів врегульовано безпосередньо Законом України "Про господарські товариства" (статті 41-46). Залежно від змісту їхні функції можна поділити на організаційні та фінансово-господарські. 
Організаційні функції - це:

а) засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу);
б) нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури та інших внутрішніх документів товариства);
в) "посадові" (обрання та відкликання членів спостережної ради товариства, членів виконавчого органу, членів ревізійної комісії; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб органів управління товариства).
        У централізованій  формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику — головному бухгалтеру (головному економісту). В апараті облікової служби створюються здебільшого самостійні підрозділи у вигляді груп, секторів, підвідділів, бюро тощо. У цих підрозділах організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці:
  · оперативно-виробничим;
  · функціональним.
  Оперативно-виробничий принцип організації розподілу  облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.
  Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи — приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК. Лінійна організація передбачає безпосереднє підпорядкування всіх виконавців керівникові — головному бухгалтеру (головному економісту). Така організаційна побудова характерна для невеликих господарств, де чисельність працівників обліку, контролю та аналізу не перевищує 10—12 осіб див. додаток.[ Лінійна організаційна структура апарату]”.
  При лінійно-штабній організації структури апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу створюються проміжні лан- 
ки — сектори (підрозділи), які об’єднують групи.

  За  такого варіанта організаційної побудови розпорядження головного бухгалтера передається старшому бухгалтеру сектора, який, у свою чергу, передає його керівникові групи.
Така  організаційна побудова структури  характерна для більшості господарств, де бухгалтерський апарат налічує 10—12 осіб див. додаток.[ Лінійно-штабна організаційна структура апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу]”.
  Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.
 

  
2. Облік основних засобів.
  До  основних засобів відносять: будівля головного корпусу, будівля інженерно-лабораторного корпусу, будівля побутових годовного комплексу, складське приміщення, комп’ютери, машино- будівельні станки, т.п.    
  За  приміщеннями закріплені чергові охоронці, а за обладнанням  в рбочий час відповідають самі працівники.
  Кожен з основних засобів має свій інвентарний  номер за яким і обліковується  на підприємстві також він має  свою інвентарну картку обліку.
Амортизація  нараховується виробничим методом, зміст якого полягає в тому, що місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний  обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Таблиця 1.1
Господарська  операція  Кореспонденція  рахунків Перелік документів
Дебет кредет
1 2 3 4 5
1 Виявлені та оприбутковані надлишки основних засобів 106/0019 746 Акт інвентаризації
2 На суму виявленої  недостачі основних засобів, списаних по залишковій вартост 976 106/0045 Акт інвентаризації
3 Одночасно на суму зносу списаних основних засобів      
4        
5        
         
         
         
3. Облік нематеріальних активів.
Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам. 
До нематеріальних активів належать: 
- Об'єкти права інтелектуальної власності: 1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджу право власності. Патент. 
2. Право власності на промисловий зразок. Патент. 
3. Право власності на корисну модель. Патент. 
4. Право власності на сорт рослин. Патент. 
5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво. 
6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів. 
7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження: 
8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов'язки суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.  
9. Право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо.
 

Основні бухгалтерські проводки по обліку операцій, пов’язаних з вибуттям нематеріальних активів
Зміст господарської операції Дебет рахунка Кредит  рахунка
Ліквідація  нематеріальних активів 
Списання суми нарахованого зносу 
пб^ктів
133 «Знос  нематеріальних 
активів»
12 «Нематеріальні 
активи»
Списання  залишкової вартості 
об'єктів
976 «Списання  необоротних 
активів»
Те саме
Відображення  витрат, пов'язаних з 
ліквідацією нематеріальних активів
Те саме 661 «Розрахунки  за 
заробітною платою», 685 
«Розрахунки з іншими 
кредиторами» та ін.
Реалізація  нематеріальних активів 
Списання залишкової вартості 
ррялтваних об'єктів
972 «Собівартість  реалізова- 
них необоротних активів»
12 «Нематеріальні  активи»
Списання  суми нарахованого зносу 133 «Знос  нематеріальних 
активів»
Те саме
Відображення  продажної вартості 
об'єкта, що підлягає оплаті покупцем
377 «Розрахунки  з іншими 
дебіторами»
742 «Доход  від реалізації 
необоротних активів»
Відображення  витрат, пов'язаних з 
реалізацією нематеріальних активів
972 «Собівартість  реа- 
лізованих необоротних 
активів»
661 «Розрахунки  за заробіт- 
ною платою», 685 «Розрахунки 
з іншими кредиторами» та ін.
 
Зарахування коштів, отриманих від 
реалізації нематеріальних активів
31 «Рахунки  в банках» 377 «Розрахунки  з іншими 
дебіторами»
 
На  суму податкового зобов'язання 
по ПДВ, визначеного за встановле- 
ною ставкою до суми доходу від 
реалізації
742 «Доход  від реалізації 
необоротних активів»
641 «Розрахунки  за податка- 
ми»
 
Безоплатна  передача немате- 
ріальних активів 
Списання залишкової вартості пере- 
даних об'єктів
976 «Списання  необоротних 
активів»
12 «Нематеріальні  активи»  
Списання  суми нарахованого зносу 133 «Знос  нематеріальних 
активів»
Те саме  
Відображення  суми податкового 
зобов'язання по ПДВ
976 «Списання  необоротних 
активів»
641 «Розрахунки  за податка- 
ми»
 
Передача  нематеріальних активів 
як внесок до статутного капіталу 
іншого підприємства 
Списання залишкової вартості пере- 
даних об'єктів
14 «Довгострокові  фінансові 
інвестиції»
12 «Нематеріальні  активи»"  
Списання  суми нарахованого зносу 
по переданих об'єктах
133 «Знос  нематеріальних 
активів»
Те саме  
Відображення  різниці між залишко- 
вою вартістю переданих нема- 
теріальних активів і справедливою 
вартістю інвестицій (одержаних в 
обмін акцій)
14 «Довгострокові  фінансові 
інвестиції»
746 «Інші  доходи від 
звичайної діяльності»
 
             
 
 
 
 
 
 

 

4.1. Облік  виробничих запасів і  малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).
До оборотних  малоцінних та швидкозношуваних предметів  належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або  нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.
Всі МШП  згідно з вимогами стандартів бухгалтерського  обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:
O якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;
O якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони обліковуються  у складі запасів;
O якщо МШП передані в експлуатацію в  поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.
Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:
O визначення первісної вартості придбаних МШП;
O контроль за їх зберіганням як в період перебування  на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;
O контроль за правильністю використання МШП під  час їх експлуатації.
Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.
Форми первинних документів, які застосовуються для обліку руху МШП наведені в  таблиці
Таблиця
Первинні  документи з обліку МШП
№ форми Назва форми Призначення документу 3
1 2 3
МШ-1 Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) Використовується  для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду
МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів Використовується  для обліку МШП, які були видані під  розписку працівнику для тривалого  користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП
МШ-3 Замовлення  на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) Застосовується  для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування  або ремонт
МШ-4 Акт на вибуття  малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується  для обліку зіпсованих і втрачених  МШП
МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін  на придатні Застосовується  для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття
МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Використовується  для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування
МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Застосовується  для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання
МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується  для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю
Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б  відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі  та об’єктивним умовам функціонування.
Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.
В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання, включаючи затрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство).
На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (ф. № М-17).
Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними  номерами в порядку, аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає групувальні  відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.
Передача  МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.
З метою  збереження МШП, які знаходяться  в експлуатації, керівник повинен  належним чином організувати контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні. Основні шляхи вибуття МШП наведені на рис. 7.22.
 
 
Шляхи вибуття МШП
Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить  до групувальних відомостей з метою синтетичного обліку.
Вартість  малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів  за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Списання  МШП, що прийшли в непридатність, оформлюється Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. №  МШ-8).
Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи з потреб підприємства.
З метою  забезпечення збереження даних предметів  в експлуатації на підприємствах  повинен бути організований належний контроль за рухом МШП, зокрема, оперативний  і кількісний облік.
Відповідним чином повинен бути організований  аналітичний облік МШП, які повернуті  на склад з експлуатації.
Облік МШП здійснюється на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (див. табл. 7.10).
По дебету рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” кореспондує з рахунками 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” – оприбуткування МШП, що надійшли від постачальника; 372 “Розрахунки з підзвітними особами” – оприбуткування МШП, придбаних підзвітною особою за грошові кошти; 23 “Виробництво” – оприбуткування МШП власного виробництва; 30 “Каса” – придбання МШП за готівку; 46 “Неоплачений капітал” – оприбуткування МШП, внесених до статутного капіталу тощо.
ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ І ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ
№ з/п Зміст операції Кореспонденція  рахунків
Дебет Кредит
1 Оприбутковано придбані установою на кошти загального фонду малоцінні та швидкозношувані  предмети; 221 361, 362, 364
  водночас робиться запис:    
  — на суму ПДВ 801, 802 361, 362, 364, 675
  — на фактичну вартість МШП 801, 802 411
2 Оприбутковано придбані установою кошти спеціального фонду малоцінні та швидкозношувані  предмети; 221 361, 362, 364
  водночас робиться запис:    
  — на суму ПДВ 641, 811—813 361, 362, 364, 675
  — на фактичну вартість МШП 811—813 411
3 Оприбутковано малоцінні та швидкозношувані предмети, що надійшли до бюджетної установи в вигляді гуманітарної допомоги; 221 712
  водночас виконується  інший запис 812 411
4 Видано зі складу в експлуатацію малоцінні та швидкозношувані предмети вартістю понад 10 грн 221/2 221/1
 
Закінчення табл. 6.18
№ з/п Зміст операції Кореспонденція  рахунків
Дебет Кредит
5 Видано зі складу в експлуатацію МШП вартістю до 10 грн за одиницю 411 221/1
6 Списано малоцінні  та швидкозношувані матеріали, що стали непридатними 411 221/2
5 Оприбутковано малоцінні та швидкозношувані предмети, виготовлене господарським способом; 221 825
  водночас робиться інший запис 801—802, 811—813 411
6 Реалізовано установою  зайві малоцінні та швидкозношувані предмети, придбані за рахунок коштів загального фонду; 411 221
  водночас на суму коштів від реалізації 313, 323, 364, 675 711
7 Реалізовано установою  малоцінні та швидкозношувані предмети, придбані за рахунок коштів спеціального фонду; 411 221
  на суму коштів від реалізації; 364, 675 711
  водночас на суму ПДВ 364, 675 641
8 Уцінено малоцінні  та швидкозношувані предмети під  час реалізації 411 221
9 Безоплатно  передано установою малоцінні та швидкозношувані предмети 411 221
 
 

 

5.1. Облік касових операцій та облік руху грошових коштів на рахунках в банку.
Банк, у  якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність", називають обслуговуючим.При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і зазначають їх під час укладання договорів.Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.Для розрахунків чеками, які представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків, певна сума коштів вноситься, депонується на особливий рахунок - рахунок лімітованої чекової книжки. Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
1) заяву  на відкриття рахунку встановленого  зразку. Заяву підписують керівник  та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади  головного бухгалтера чи іншої  службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;
2) нотаріально  завірену копію свідоцтва про  державну реєстрацію в органі  державної виконавчої влади, іншому  органі, уповноваженому здійснювати  державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
3) копію  належним чином зареєстрованого  статуту (положення), засвідчену  нотаріально або органом, який  реєструє;
4) копію  документа, що підтверджує взяття  підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
5) картку  із зразками підписів осіб, яким  відповідно до чинного законодавства  чи установчих документів підприємства  надане право розпорядження рахунком  та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;
6) довідку  про реєстрацію в органах Пенсійного  фонду України
Характеристика  рахунку 31 "Рахунки в банках"
Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначений  для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані  для поточних операцій. Він активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів - грошових коштів, має такі субрахунки:
311 "Поточні  рахунки в національній валюті";
312 "Поточні  рахунки в іноземній валюті";
313 "Інші  рахунки в банку в національній  валюті";
314 "Інші  рахунки в банку в іноземній  валюті".
Аналітичний облік по рахунку може вестись за видами рахунків, відкритих в банківських установах.
Субрахунок 311 "Поточні рахунки в національній валюті" призначений для обліку коштів в національній валюті, що знаходяться  на поточному рахунку в банку.
Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.
На субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться  в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.
На кожний виставлений акредитив відкривають  окремий аналітичний рахунок  із зазначенням конкретного постачальника.
Типові  проводки господарських операцій та кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів на рахунках в банках
№ on. Зміст господарської  операції Кореспондуючі рахунки
    Дебет Кредит
1 2 3 4
1 Погашено дебітором  довгострокову заборгованість 3 1 16
2 Передано готівку  із каси в банк 31 30
3 Оплачено покупцями  раніше одержані товари, роботи, послуги 31 36
5 Перепродані акції  власної емісії 31 " 45
6 Одержано кошти  цільового фінансування на будівництво  із зовнішніх джерел (бюджет, різні  позабюджетні та міжгалузеві фонди) 31 48
7 Одержано довгострокову  позику банку на поточний рахунок 31 50
8 Одержано фінансову  допомогу на зворотній основі 31 55
  Одержано короткострокову  позику банку 31 60
11 Повернуто з  бюджету на рахунок підприємства грошові кошти 31 64
12 Повернуто з  фондів соціального страхування  на рахунок підприємства 31 65
13 Одержано доходи майбутніх періодів 31 69
14 Зараховано  на рахунок в банку: - виручку від  реалізації продукції 31 70
  - дохід від  реалізації виробничих запасів,  МШП 31 71
  - ДОХІД ВІД  СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 31 72
  - суми отриманих дивідендів 31 73
  - дохід від  реалізації основних засобів 31 74 "
15 Отримано суми страхового відшкодування від страхової  організації 31 75
16 Придбано довгострокові  інвестиції (акції, облігації інших  підприємств) 14 31
17 Передано гроші  з банку в касу ЗО  31 "
18 Депоновано  гроші на лімітовану чекову книжку, виставлений акредитив 31 31
19 Перераховано  гроші для придбання іншої  валюти 33 31
20 Повернуто передоплату  покупцям 36 31
21 Проведено передоплату  постачальникам 371 31 "
22 Викуплено власні акції у акціонерів 45 31
23 Використано кошти  цільового фінансування 48 31
24 Повернуто банку  довгострокову позику 50 31
25 Погашено за рахунок коштів банку: - заборгованість за раніше виданим векселем 51 62
31
  -заборгованість по зобов'язаннях за облігаціями 52 31
  - довгострокову  заборгованість перед орендодавцем  з оренди 53 31
  - довгострокові  зобов'язання перед різними кредиторами 55 31
  - короткострокову  позику банку 60 31
26 Проведено розрахунки з постачальниками; іншими кредиторами за раніше надані послуги 63  68
31
27 Погашено заборгованість перед бюджетом 64 31
28 Сплачено збори  до фондів соціального страхування 65 31
29 Перераховано  суми заробітної плати на особисті рахунки працівників 66 31
ЗО Перераховано  дивіденди учасникалі 67 31
31 Оплачено витрати 91 92
93
94
95
97
99
31
 
 

1.5.2. Облік заборгованості покупців та замовників 

    Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою  заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
    Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і  господарських операцій підприємств  і організацій, затвердженим наказом  Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, призначено рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”. Його використовують для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ).
    За  дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання  бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом – суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.
    До  рахунку 36 передбачено такі субрахунки:
    — 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;
    — 362 “Розрахунки з іноземними покупцями”;
    — 363 “Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ)”.
    Наприклад, розрахунки з вітчизняними покупцями відображають такими кореспонденціями:
    1) Дт 361 “Розрахунки з вітчизняними  покупцями”  Кт 701 “Дохід від  реалізації готової продукції”  – на суму реалізованої продукції  з ПДВ;
    2) Дт 701 “Дохід від реалізації готової продукції”  Кт 641 “Розрахунки за податками” – на суму податкових зобов’язань з ПДВ;
    3) Дт 311 “Поточні рахунки в національній  валюті”  Кт 361 “Розрахунки з  вітчизняними покупцями” – на  суму отриманої від покупця  оплати в рахунок погашення  заборгованості. 
 

 


1.5.3. Облік іншої поточної дебіторської заборгованості.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).  
Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.  
За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.  
Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.  
Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.  
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.  
Дебіторська заборгованість поділяється на:

    безнадійну;
    сумнівну;
    дійсну.
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
    дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
    векселі отримані;
    дебіторську заборгованість за розрахунками;
    іншу поточну дебіторську заборгованість.
    Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.  
    Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", який має два субрахунки:  
    361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";  
    362 "Розрахунки з іноземними покупцями".  
    За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.  
    Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.  
    Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом: 

Дебет 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"  
Кредит 70 "Доходи від реалізації"  
На суму ПДВ:  
Дебет 70 "Доходи від реалізації"  
Кредит 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податками на додану вартість")  
Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг:  
Дебет 90 "Собівартість реалізації"  
Кредит 26 "Готова продукція"  
Кредит 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"  
Кредит 28 "Товари"  
За кредитом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається погашення дебіторської заборгованості.  
Якщо дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, складається запис:  
Дебет 30 "Каса"  
Дебет 31 "Рахунки в банках"  
Кредит 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо.  
При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.  
Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.  
Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.  
Величину цих витрат можливо визначити на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.  
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку Балансу.  
Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнівних боргів.  
Для нарахування резерву сумнівних боргів використовується рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів". Цей рахунок є контррахунком до рахунка 36 "Розрахунки з покупцями".  
За кредитом рахунка 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається створення резерву, а за дебетом - списання сумнівної заборгованості та безнадійних боргів. Аналітичний облік на рахунку 38 "Резерв сумнівних богів" ведеться в розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.  
При визнанні дебіторської заборгованості безнадійною, тобто дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву.  
Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв`зку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.  
Фактична сума списаних безнадійних боргів рідко збігається з розрахунковим резервом сумнівних боргів. Якщо суми безнадійних боргів, які списуються, менше від суми нарахованого резерву, рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів" буде мати кредитове сальдо на кінець звітного періоду. Якщо суми безнадійних боргів у поточному періоді більш, ніж нарахований резерв, то частина безнадійного боргу, яка перевищує нарахований резерв безнадійних боргів, списується за рахунок витрат поточного періоду (дебет рахунка 944 "Сумнівні та безнадійні борги").  
Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості облічується на забалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостиреження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника. Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунка 071 "Списана дебіторська заборгованість" після надходження суми в порядку відшкодування або у зв`язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Векселі отримані - це заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами по відвантаженій продукції (товарах), виконаних роботах і наданих послугах, які забезпечені одержаними векселями.  
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити певну суму, коли настане встановлений термін на користь власника векселя (векселеутримувача).  
Застосовують два види векселів: прості та переказні.  
Простий вексель виписується позичальником (векселедавцев) і містить нічим не обумовлене зобов`язання сплатити певну суму грошей кредитору (векселеутримувачу).  
Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (векселедавцем) і містить нічим не обумовлену пропозицію позичальникові сплатити певну суму грошей третій особі.  
Для обліку векселів одержаних використовуються:  
субрахунок 162 "Довгострокові векселі одержані"  
рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані"  
На субрахунку 162 "Довгострокові векселі одержані" ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.  
На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.  
За дебетом рахунка 34 "Короткострокові векселі одержані" відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.  
Аналітичний облік на субрахунку 162 та рахунку 34 ведеться за кожним одержаним векселем
 

 

   1.6.1 .Облік поточної заборгованості.
Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". 
За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо. 
Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки: 
631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; 
632"Розрахунки з іноземними постачальниками". 
На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками. 
На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. 
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату. 
Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками наведено у табл. 11.3. 
Податки - це обов'язкові платежі підприємств та окремих осіб до державного або місцевого бюджетів. 
Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, які виробляються в Україні або імпортуються. 
Обов'язкові платежі - це система встановлених законодавством внесків і відрахувань юридичних і фізичних осіб, що формують доходи державних фондів. 
Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідним податковим законодавством України, а місцевих податків і зборів - рішенням органів місцевого самоврядування. 
Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, які є доходом бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами". 
Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, з розрахунків з ПДВ - податкові накладні (зразок 22.1), а для нарахування митних платежів - вантажна митна декларація. 
Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку. 
Відповідно до чинного податкового законодавства у складі розрахунків за податками відображаються розрахунки як за загальнодержавними податками (ПДВ, акцизним збором, податком на прибуток, прибутковим податком з громадян, платою за землю, податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, митом, єдиним податком, фіксованим сільськогосподарським податком тощо), так і місцевими (комунальним податком і податком з реклами). 
Особливим видом розрахунків є податкові зобов'язання та податковий кредит. Ці розрахунки призначені для забезпечення обліку податкових зобов'язань з ПДВ, що виникають при отриманні передплати, та податкового кредиту, право на який з'являється при оплаті без отримання товарів.
 

 

 1.6.2. Облік розрахунків з оплати праці та за страхуванням  

    Закон України «Про оплату праці» визначив, що заробітна і плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому  виразі, яку власник чи уповноважений  ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У бюджетній  сфері процес праці має певні особливості:
    — результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги (діяльність);
    — праця носить переважно розумовий характер;
    — у складі сукупних витрат бюджетних  установ на оплату праці припадає від 60 до 85% усіх витрат;
    — у бюджетній сфері досить високий  рівень кваліфікації працюючих, а в  деяких галузях (освіта, охорона здоров'я, мистецтво) частка спеціалістів вищої  кваліфікації сягає близько 50% загальної  чисельності працівників.
    Держава здійснює регулювання оплати праці працівників бюджетних установ шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткування доходів працівників.
    Згідно  зі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. умови та розміри  оплати праці працівників установ  та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються КМУ. З 1 березня 2001 р. набрала чинності постанова КМУ від 07.02.2001 р. № 134 «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Цей документ затвердив схеми посадових окладів (ставок) керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, інших працівників установ окремих галузей бюджетної сфери та інші умови оплати праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо). Крім того, було дещо змінено сам порядок оплати пращ бюджетників: встановлено надбавки за високі досягнення у праці, за складність, напруженість у роботі, за виконання особливо важливої роботи. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу (таке обмеження не поширюється на працівників національних установ).
    На  виконання Постанови КМУ № 134 центральні органи виконавчої влади  та галузеві академії наук розробили і затвердили за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів України конкретні умови оплати пращ з урахуванням характеру та специфіки роботи підвідомчих бюджетних установ, розміри посадових окладів (ставок) працівників цих установ у межах схем, затверджених Постановою КМУ № 134. Так, Міністерство освіти і науки України видало наказ від 29 03.2001 р. № 161 «Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», Міністерство культури і мистецтв України — наказ від 19.04.2001 р. № 204 «Про впорядкування умов оплати пращ працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури», Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України — наказ від 19.04.2001 р. № 1052 «Про впорядкування умов оплати пращ працівників бюджетних установ, закладів та організацій фізичної культури і спорту» і т. ш
    Основними формами оплати пращ в бюджетних  установах є почасова й відрядна, але переважає, як правило, почасова оплата. Основою організації оплати пращ є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики
    Почасова  оплата пращ в бюджетних установах  має два різновиди: штатно-окладна і погодинна. При штатно-окладній формі оплати пращ кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно п штатним розкладом, посадою, освітою, науковим ступенем, вченим званням, категорією тощо. Ця форма оплати має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров'я, вищих закладів освіти та ін.) у централізованому порядку встановлюється суворо фіксований посадовий оклад, при якому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітку. В інших установах (загальноосвітніх школах і т. ін.) оплата праці здійснюється за місячними ставками з встановленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин), при перевищенні якої розмір зарплати збільшується пропорційно виконаному обсягу роботи.
    Погодинна оплата праці передбачає наявність  погодинних ставок. Наприклад, доктору  наук або професору на проведення навчальних занять (при роботі за сумісництвом) зі студентами вищих навчальних закладів (ВНЗ) І та II рівнів акредитації ставка погодинної оплати встановлена 7,05 грн, а зі студентами ВНЗ III та IV рівнів акредитації— 13,09 грн за годину, з аспірантами і прирівняними до них — 15,10 грн. Сума оплати праці залежить від кількості відпрацьованих годин і визначається множенням відпрацьованих годин на погодинну ставку.
    Почасова  оплата праці може застосовуватися  у вигляді простої почасової  або почасово-преміальної. При простій  почасовій оплаті сума заробітку  визначається лише кількістю відпрацьованого  часу та погодинною ставкою або окладом. При почасово-преміальній оплаті, крім заробітку за ставкою чи окладом, виплачується премія за досягнення відповідних якісних та кількісних показників діяльності. Преміювання здійснюється в межах витрат на оплату праці, передбачених кошторисом установи.
    Розмір  ставок зарплати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях (освіта, охорона здоров'я, культура) визначається на підставі щорічної тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією. Результати роботи комісії відображаються у тарифікаційних списках, які є єдиним документом, що визначає розмір посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок працівникам окремих установ.
    Нарахування заробітної плати в бюджетних  установах різних галузей має  свої особливості і суттєві відмінності. Так, у середніх закладах освіти зарплата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи за ставкою з урахуванням категорії, освіти, доплат за перевірку зошитів, додаткової оплати за класне керівництво, завідування кабінетом, керівництво гуртком, групою подовженого дня і т. ін., з підвищенням ставки за звання «учитель-методист», «заслужений учитель», за науковий ступінь тощо.
    У медичних закладах посадові оклади лікарів диференціюють залежно від посади, категорії (вища, перша, друга, без категорії), типу медичної установи (стаціонар, поліклініка), з підвищенням посадових окладів за керівництво відділенням, кабінетом, лабораторією, відділом тощо. Посадові оклади середнього медперсоналу диференціюють залежно від посади та категорії.
    У вищій школі для професорсько-викладацького  складу ставки встановлюють залежно  від посади, рівня акредитації, вченого  звання, наукового ступеня, стажу  роботи.
    Заробітна плата державних службовців складається  з посадового окладу, плати за ранг, премій, надбавок за вислугу років тощо.
    Аналогічно  визначаються місячні ставки та суми зарплати працівників установ інших  галузей бюджетної сфери.
    Крім  того, у бюджетних установах має  місце суміщення професій (посад), тобто виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи з іншої професії (посади). Доплати за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються і визначаються керівником установи, виходячи з одержаної економії за ставками і окладами суміщуваних працівників. Доплата за суміщення включається у середній заробіток у всіх випадках його обчислення. Прикладом суміщення посад у вищих навчальних закладах є виконання професором (доцентом) обов'язків декана факультету або його заступника.
    Поряд із суміщенням професій (посад) може застосовуватися  сумісництво, тобто виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового  договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації. Оплата праці при роботі за сумісництвом провадиться згідно з обсягом фактично виконаної роботи і не враховується при підрахунку середнього заробітку (за деякими винятками згідно з чинним законодавством).
    У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати, інтернати і т. ін.). Оплата праці  за ці дні проводиться:
    а) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
    б) працівникам на погодинних або денних ставках — у розмірі подвійної  годинної або денної ставки;
    в) працівникам на місячних окладах  — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий  день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в обсягах, що перевищують місячну норму.
    Відповідно  до ст. 108 КЗпП робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) здійснюється у підвищеному розмірі — до 40% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
    В окремих випадках працівникам бюджетних  установ, як і працівникам інших  галузей народного господарства, нараховують деякі виплати, виходячи із середньої заробітної плати, порядок обчислення якої затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (з подальшими змінами). Такі виплати застосовують у випадках:
    — надання працівнику щорічної та додаткових відпусток з оплатою;
    — виконання працівником державних і громадських обов'язків;
    — залучення працівників до виконання  військових обов'язків;
    — службових відряджень тощо.
    Оплата  днів відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних  місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (або за фактичний час роботи, якщо він менше року). При цьому для визначення середньоденного заробітку загальну суму виплат за вказаний період (крім виплат, що не враховуються при визначенні середнього заробітку згідно із законодавством — пенсії, премії, компенсаційні виплати тощо) треба поділити на відповідну кількість календарних днів року або фактично відпрацьованого періоду за винятком святкових і неробочих днів. Одержану суму середньоденного заробітку множать на кількість календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
    За  період виконання державних і  громадських обов'язків, якщо вони здійснюються у робочий час, середній заробіток  визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи (або фактично відпрацьованого часу, якщо він менше двох місяців) передмісяцем, за який нараховується середній заробіток. При цьому у розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати, які мають постійний характер. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у середній заробіток не включається.
    У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здійснюють за окремою  статтею (код 1110), яка є захищеною. Це означає, що виплати заробітної плати  здійснюються в першу чергу.
    Облік праці та розрахунків щодо зарплати є однією з найважливіших ділянок облікової роботи в бюджетних установах Його завдання такі
    — контроль за дотриманням штатної  дисципліни і використанням фонду  заробітної плати,
    — правильне обчислення витрат робочого часу та контроль за його раціональним використанням,
    — своєчасне і достовірне нарахування  заробітної плати і допомоги за тимчасовою непрацездатністю,
    — здійснення своєчасних і достовірних  розрахунків щодо заробітної плати,
    — контроль за використанням виділених на зарплату коштів загального і спеціального фондів,
    — своєчасне складання необхідної звітності і забезпечення користувачів інформацією про працю і заробітну  плату
    Виконання цих завдань можливе лише при  раціональній організації всього облікового процесу і постійному контролі за ним з боку керівника, головного бухгалтера установи та органів державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на зарплату в межах кошторису 

2. Облік  чисельності та складу працівників  і використання робочого часу
    Чисельність працівників бюджетних установ  визначається штатним розкладом  Штати — це перелік і кількість  посад, затверджених вищою організацією Для масових установ (шкіл, дитячих  дошкільних закладів, лікарень, ВНЗ  тощо) встановлені типові штати залежно від типу установи і обсяг) роботи (кількості класів, ліжок, відвідувань поліклініки, обслуговуваного населення і т ш )
    Облік персоналу бюджетних установ  ведуть за професіями і спеціальностями  Оскільки бюджетні установи — це різні  за своїм призначенням організації, то дуже різноманітним є і склад їх працівників (лікарі, учителі, медсестри, інженери та щ) Взагалі v бюджетних установах налічується близько 100 основних професій, кожна з яких в свою чергу поділяється на кілька десятків спеціальностей
    Залежно від виконуваних функцій персонал бюджетних установ поділяється так
    — основні працівники (персонал основної діяльності), на яких покладено виконання  і оловних функцій у відповідній  бюджетній установі (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, лікарі та ін.);
    — адміністративно-управлінський персонал, який забезпечує керівництво та раціональне  функціонування установи (керівник установи, керівники відділів, заступники керівників тощо);
    — допоміжний обслуговуючий персонал, який виконує функції обслуговування працівників перших двох категорій і сприяє кращому виконанню функцій установи в цілому (середній медперсонал, навчально-допоміжний персонал тощо);
    — молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці, санітарки і т. ін.).
    Працівники, що обіймають посади в державних органах влади та їх апараті, є державними службовцями. При прийнятті на роботу вони складають присягу державного службовця і їм присвоюється відповідний ранг (з 1 по 15) у межах встановленої категорії (з 1 по 7).
    У бюджетних установах загальна чисельність та склад працюючих визначається штатним розкладом. Загальна чисельність фактично працюючих відповідно до штатного розкладу становить їх спискову чисельність. У той же час для виконання окремих робіт тимчасово можуть залучатися працівники, що не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою. Таких працівників зараховують до нештатного (неспискового) складу.
    Оперативний облік наявності та складу персоналу  установи веде відділ кадрів на підставі таких первинних документів типових форм, затверджених наказом Мінстату України від 09.10.1995 р. № 253:
    П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»;
    П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення  на іншу роботу»;
    П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору»;
    П-6 «Наказ (розпорядження) про надання  відпустки».
    При прийманні на роботу працівник подає до відділу кадрів оформлену відповідним чином трудову книжку, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, заяву, документ про освіту (за потребою) тощо. Після укладання трудового договору чи контракту у відділі кадрів на кожного працівника заводять особову картку, а на спеціалістів та керівних працівників — ще й особовий листок з обліку кадрів, до яких заносять анкетні та інші дані про трудову діяльність прийнятого на роботу. Кожному працюючому присвоюють табельний номер, який зберігається за ним на весь час роботи в установі.
    У зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності явок на роботу, облік відпрацьованого  часу та часу залишення роботи. Облік  виходу на роботу та залишення роботи здійснюється за допомогою системи реєстрації, яка може бути:
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.