На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Методи зовншньоторговельної полтики України

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 17.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені І.І. МЕЧНИКОВА
ІНСТИТУТ  МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ  І МЕХАНІКИ
Кафедра економічної теорії та історії економічної  думки 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     на  тему: МЕТОДИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
 
 

     Студентки  ___________  Василіогло Марії Миколаївни
     Спеціальність:  МЕВ, курс 2 
 

     Робота  допущена до захисту:
     Науковий  керiвник___________ к.е.н., доцент Ломачинська I. А.
       «____» _________ 2010 р. 
 
 
 
 

     Одеса - 2010
     ЗМІСТ 
 

ВСТУП………………………………………………………..……………………...3 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………...……………..5
1.1. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі………………...………....5
1.2. Основні інструменти нетарифного регулювання……………………...…..….8 

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ……………………………………………………………………….….15
2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ………………………………………………………..…....15
2.2. Вільні економічні зони як ефективний механізм залучення іноземних інвестицій…………………………………………………………………………...22
2.3. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків……………………………………………………………………………….27
2.4.   Транскордонне співробітництво…………………………………………….32 

РОЗДІЛ 3  ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА ДИНАМІКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ……………………………………………………….…...….37 

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………………....43
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………46 
 
 

      

     ВСТУП 

     У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стимулювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля – це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг. Метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни.
     За  п`ять років незалежного розвитку в Україні виконано велику роботу щодо створення механізму регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, що є я необхідною умовою ефективної зовнішньоекономічної політики країни. Основним її змістом в умовах переходу до ринкових відносин стала відмова від адміністративних методів і перехід до використання економічних методів регулювання. Проте це завдання вирішувалось не достатньо  послідовно і зважено. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф».
     Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності дослідження особливостей методів зовнішньоторговельної політики України, їх зміни під впливом фінансової кризи. Актуальність теми особливо зросла у світлі приєднання України до Світової організації торгівлі, оскільки участь в цій багатосторонній торгівельній організації призводить до значного скорочення свободи, якою можуть користуватися ії члени щодо вибору інструментів торговельної політики. Саме тому повноправне членство в СОТ вимагає не тільки знання правил, а й практичного застосування основних дозволених СОТ інструментів торговельної політики для захисту національного виробництва і просування на зовнішні ринки. 
     Метою курсової роботи є аналіз сучасних методів зовнішньоторговельної політики України та їх вплив на економіку України. Для цього в роботі вирішуються наступні задачі:
     - визначення особливостей застосування основних інструментів тарифного та нетарифного регулювання;
     -   дослідження впливу вступу до СОТ на регуляторну політику України і зовнішню торгівлю;
     - аналіз стану антидемпінгової політики, СЕЗ і транскордонного співробітництва;  
     - дослідження впливу кризи на структуру зовнішньої торгівлі.
     Объектом дослідження в курсовій роботі є ЗЕД України в сучасних умовах, предмет – методи політики регулювання зовнішньої торгівлі.
     Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури. У першому розділі розглянуті теоретичні основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, інструменти тарифного та нетарифного регулювання. У другому розділі вивчені механізми регулювання ЗЕД України, зроблений аналіз регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ, стану розвитку ВЕЗ та антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків. У третьому розділі аналізується вплив світової кризи на динаміку зовнішньої торгівлі.
     Методологічною та інформаційною основою для написання курсової роботи є навчальні посібники, монографії, статті вітчизняних і закордонних економістів - фахівців з різних питань міжнародних економічних відносин, а також статистичний і фактичний матеріал офіційних державних інститутів.
     В основу дослідження покладено аналітичний підхід до вивчення методів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності України. При вирішенні поставлених задач використовувалися методи аналізу і синтезу, порівняльних характеристик результатів дослідження. 
 

 


РОЗДІЛ 1
     МЕТОДИ  РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

      
      Основні характеристики тарифних методів регулювання  зовнішньої торгівлі
        Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД. Тарифне регулювання в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф» [1].
      Митний  тариф – це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991р [2, с.213].
     Митно-тарифні  заходи – сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності [3, с.96].У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. У галузі експорту – це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.
     Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовнішньо економічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів) [2, с.213-214].
     Ставки  митного тарифу – це податки, які збирають у випадку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни [3, c.92]. Ставки єдиного митного тарифу є єдиними для всіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбаченими законами України та її міжнародними договорами [4, с.224].
     Головні функції митного тарифу такі:
     - захист національних виробників від іноземної конкуренції;
     - забезпечення надходження коштів у державний бюджет;
     - поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки;
     - поліпшення стану платіжного балансу.
     Мито  – це податок, який сплачується у  зв’язку з ввезенням іноземного товару в країну під час випуску  товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає  в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, який ввозиться в країну, і складає різницю в ціні одного і того самого товару на світовому ринку та в даній країні [5, с.130].
     Мито  збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, що прямо захищає внутрішні ціни і прибутки національних підприємств [5, с.132].
     В Україні застосовують такі види мит: ввізні (є найпоширенішим методом обмеження імпорту) та транзитні. Вивізні мита в Україні сьогодні не застосовуються.
     Ставки  митного тарифу поділяють на такі:
     - преференційні – застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зони вільної торгівлі, митний союз та ін.;
     - пільгові – застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;
     - повні – застосовують до товарів із решти країн.
     За  способом нарахування мита бувають:
       - адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та інше до перетину митного кордону);
     - специфічні, які нараховують у  визначеному розмірі до одиниці  вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);
     - комбіновані, які об'єднують специфічні  й адвалерні мита.
     За  характером походження мита поділяють на [6, с.206]:
     - автономні, які вводяться на підставі односторонніх рішень  
органів державної влади країни.

     - конвенційні (договірні) – мита, які встановлюються на базі  
двосторонньої або многосторонньої угоди, такої як Генеральна угода  
про тарифи і торгівлю , або угод про митний союз. 

     Є також і специфічні види мит, зокрема  такі [5]:
     - спеціальні. Застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав;
     - антидемпінгові. Відповідно до правил  ГАТТ/ВТО вводять з метою захисту  від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фактів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є суттєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних товарів;
     - компенсацйні. Застосовують у випадку  ввезення на територію України товарів, для виробництва й експорту яких використано субсидії, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір субсидії [3, c.215-216].
     Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні  мита вводять лише після спеціального розслідування Міністерства економіки України. Практикують також сезонні мита, які запроваджують на період не більше чотирьох місяців.
     Від обкладання ввізними митами в Україні  звільнені товари, які ввозять: за договорами про вільну торгівлю; у межах виробничої кооперації країн СНД; за угодами щодо надання Україні міжнародної технічної і гуманітарної допомоги; за угодами між Україною і США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво; за угодою між Україною і ЄС щодо реалізації проектів технічної допомоги за програмою TACIS; за програмою технічної допомоги уряду Канади.
     Згідно  із Законом України «Про єдиний митний тариф» від обкладання імпортним  митом також звільнено транспортні засоби, які виконують міжнародні валютні перевезення; валюту України, іноземну валюту, цінні папери; товари, які імпортують всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін. Перелік решти товарів, які у разі імпорту в Україну не обкладають митами, наведено у Класифікаторі звільнень від обкладання ввізним митом. 

      Основні заходи нетарифного  регулювання
     Сутність  нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає в забезпеченні належного захисту не лише інтересів держави, а й інтересів окремих суб'єктів такої діяльності.
      Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяються на три групи:
     - Зовнішньоторгові міри, спрямовані  на пряме обмеження імпорту  чи експорту: ліцензування, квотування, імпортні депозити і податки, введення мінімальних імпортних цін і т.д.
     - Міри, які безпосередньо не спрямовані  на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності, технічні стандарти  і норми, специфічні стандарти  якості, норми безпеки, санітарні і ветеринарні норми і т.д.
     - Міри, спрямовані на обмеження  імпорту або стимулювання експорту, але дія яких впливає на  зовнішньоекономічну діяльність. Нетарифні  бар’єри дають більше можливостей  діяти державі [2, c.217].
       Найважливішими заходами нетарифного регулювання є ліцензування, квотування, реєстрація контрактів, дозволи міністерств і відомств, що мають необхідні повноваження щодо видачі таких дозволів на відповідні товари. Квотування – це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування – це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів1. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки.
     Транспорт, товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України можуть, крім митного, підпадати під радіологічний, екологічний, санітарний, фітосанітарний, ветеринарний контроль, який проводиться фахівцями відповідних служб. При цьому слід зауважити, що митний контроль не може бути закінченим доти, доки не завершені згадані види контролю [6, с.95].
     До  інструментів кількісного регулювання (обмеження) експорту та імпорту належать квотування та ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Квотування та ліцензування експорту та імпорту запроваджується державою самостійно через уповноважені нею державні органи:
    у випадку різкого погіршення розрахункового балансу України, коли на певну дату його негативне сальдо на 25 % перевищує загальну суму валютних вимог України;
    у разі досягнення рівня зовнішньої заборгованості, визначеного ВР України,
    тоді, коли значно порушено рівновагу щодо певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо продуктів харчування, сільськогосподарської продукції та промислових товарів народного споживання першочергової потреби;
    у разі потреби забезпечити необхідні пропорції між вітчизняною та імпортною сировиною у виробництві;
    за наявності необхідності проведення заходів у відповідь на дискримінаційні дії деяких інших держав;
    у відповідності з міжнародними угодами, що їх укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування);
    у випадку добровільного обмеження експорту товарів у визначену країну може запроваджуватись режим квотування [4, c.112].
     Експортна (імпортна) квота – це гранична кількість визначеної категорії товарів, який дозволено експортувати (або імпортувати) протягом певного часу, що визначається в натуральних вартісних одиницях. Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти [7, с.96-97]. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
     - глобальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються без зазначення конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
     - групові – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням ряду конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
     - індивідуальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням конкретної країни, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується [2, c.262].
     З кожного виду товару встановлюється тільки один вид квоти. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом опублікування в офіційних засобах масової інформації України доводяться відомості про товари та  країни, які підпадають під режим ліцензування та квотування. При цьому зазначається вид квоти або ліцензії по кожному товару (або групі товарів). Така інформація негайно доводиться також до відома органів Держмитслужби України. Ліцензії видаються на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Видана суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності ліцензія повинна мати такі реквізити: номер, дату видачі, підпис службової особи, яка видала ліцензію, печатку відповідної установи. В разі неповного заповнення реквізитів ліцензії чи їх неналежного заповнення до митного оформлення товари не приймаються. Ліцензія, яку отримав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, є підставою для пропуску через митницю товарів, які підпадають під режим ліцензування чи квотування. Номер і дата видачі ліцензії зазначаються в товаросупровідних документах та вантажній митній декларації. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється виключно через ті митниці, що зазначені в ліцензіях. Після вичерпання встановленої квоти або закінчення терміну дії ліцензії припиняється пропуск товарів за цією ліцензією.
     Експортна (імпортна) ліцензія – це оформлене належним чином право на експорт (імпорт) протягом певного встановленого терміну визначених товарів або валюти з метою інвестицій та кредитування [7, c.98].
     В Україні існують такі види експортних (імпортних) ліцензій:
      - генеральна – це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та (або) з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів). Наприклад, від 1994 р. запроваджено ліцензування експорту етилового спирту;
      - разова (індивідуальна) – це одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший від необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції;
      - відкрита індивідуальна – це дозвіл на експорт (імпорт) товарів протягом визначеного терміну (але не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу товарів [7, с.99].
     Рішення про введення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України із зазначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і термінів дії цього режиму.
     Ліцензії  на експорт (імпорт) товарів видаються  Міністерством економіки України (раніше видавалися Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України). На окремі групи товарів такі ліцензії видаються за погодженням із відповідними міністерствами або відомствами. Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій та (або) надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України. Реєстрація окремих видів зовнішньоекономічних контрактів була запроваджена в Україні 1994 р. Реєстрації підлягають контракти, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, які стосуються:
     - товарів походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічної торгівлі;
     - товарів походженням з України, щодо яких міжнародними угодами України передбачено добровільні обмеження експорту задля запобігання демпінгу;
     - товарів походженням з України, по відношенню до яких проводяться антидемпінгові процедури (наприклад, живі тварини, уран, аміак, труби і трубки із чорних металів);
     - товарів походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується чи ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів митних союзів чи міждержавних економічних угруповань;
     - товарів, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України [5, c.201].
     Міністерство  економіки України визначає переліки товарів, які зазначені вище. Реєстрацію та облік зовнішньоекономічних контрактів здійснюють Міністерство економіки України та уповноважені ним органи. Митне оформлення зазначених вище товарів здійснюється лише за наявності картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту, яка видається у визначеному порядку. У разі потреби органи реєстрації можуть вимагати інші необхідні документи. Відповідальність за достовірність інформації, поданої в документах, які надані для реєстрації, несе керівник суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України чи фізична особа - суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Розгляд поданих для реєстрації документів повинен бути закінчений у термін до 20 днів від дати звернення за реєстрацією. За результатами розгляду орган реєстрації приймає рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту або про відмову в такій реєстрації. У разі відмови в реєстрації зовнішньоекономічного контракту суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності видається вмотивоване рішення про відмову. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту є документом, який підтверджує таку реєстрацію. Надана в документах інформація не підлягає розголошенню. Порушення тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у двох примірниках. Перший примірник суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності залишає у митних органах після митного оформлення відповідних товарів, а другий залишає в себе. Картка дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного контракту, до кінця поточного календарного року і втрачає чинність після здійснення митного оформлення товарів у повному обсязі, передбаченому контрактом. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється тільки через митниці, котрі зазначені в картці реєстрації-обліку [7, с.101].
     Важливе значення серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньоекономічною діяльністю займають валютні обмеження, які виступають або фактором отримання  розвитку зовнішньої торгівлі, або  фактором, що стимулює розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни. Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями і являються часткою валютного контролю держави. Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнішня торгівля товарами і послугами, рух капіталів і кредитів, податкових і інших платежів. В межах зовнішньої торгівлі дія валютних обмежень прирівнюється до кількісних обмежень імпорту, оскільки імпортер в такому випадку повинен отримати дозвіл на використання валюти для імпорту товарів і послуг, що негативно відбивається в цілому на зовнішній торгівлі країни.
     Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання  зовнішньоекономічної діяльності являється  регулювання ввозу і вивозу капіталу. Це спрямовано на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З одного боку, здійснюються заходи щодо створення в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред’явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої боку, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.  
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2
     МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД  УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 

       2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ
     Оцінюючи  перший рік членства України в СОТ, слід відзначити, що країна завершила тривалий процес приєднання до цієї міжнародної організації у несприятливий період розвитку світового господарства і, відповідно, міжнародної торгівлі. Йдеться про вплив світової фінансово-економічної кризи на економіку України.
     Хоч офіційно Україна зробилась 152-м  членом СОТ 16 травня 2008 року, проте вже  з кінця 2007 року стало очевидно, що країна завершує процес вступу і стає повноправним учасником багатосторонньої торговельної системи. З цього погляду  для оцінювання економічного ефекту від членства в СОТ правомірно використовувати данні про зовнішньоекономічну діяльність за весь 2008 р. [8]. Міністерство економіки України оприлюднило законопроект «Про внесення змін до Митного тарифу України» щодо виконання тарифних зобов'язань по товарах, які ввозяться на митну територію України, досягнутих в переговорному процесі щодо вступу України до СОТ .
     Членство  у СОТ має чотири основні переваги: посилення національних політик, інституцій та їх можливостей у міжнародній  торгівлі товарами і послугами, що є необхідною умовою для вступу до СОТ; полегшення ринкового доступу до головних експортних ринків та посилення його безпеки; доступ до механізмів розв’язання суперечок у торговельних питаннях; місце за столом: члени СОТ встановлюють правила, за якими здійснюється більша частина світової торгівлі [8].
     За даними Міністерства економіки України, згідно з зобов'язаннями, ставки ввізного мита на продукцію і товари приводяться у відповідність з рівнем, визначеним графіком тарифних зобов'язань України по товарах на 2008 рік. Так, середня арифметична ставка ввізного мита на 2008р. становила 4,94% (в порівнянні з 6,51% до цього), в тому числі по товарах продовольчої групи - 9,13% (в порівнянні з 13,84%), промислової групи - 3,71% (в порівнянні з 4,40%) [10]. 
     Україна також взяла зобов'язання не застосовувати дискримінаційних обмежень до іноземних компаній в переважній більшості секторів сфери послуг. Вона не брала зобов'язань лише за такими сферами послуг, як послуги з безпеки та розслідувань, аудіовізуальні послуги, послуги космічного транспорту, послуги з буксирування та розвантаження на морському й залізничному транспорті. У сфері фінансових послуг в Україні протягом 5 років після вступу не працюватимуть прямі філіали страхових компаній, а після перехідного періоду збережуться певні обмеження на їхню діяльність [10]. 
     Україна встановила плату за ліцензію на імпорт та експорт алкогольних напоїв і тютюну в розмірі 780 гривень (104 євро) у сфері ліцензування алкогольної продукції, який відповідає вартості наданих послуг з оформлення ліцензії [11]. 
     Україна скасувала дискримінаційні акцизи на імпортну алкогольну продукцію у сфері застосування внутрішніх податків на імпорт, а також скасувала пільги зі сплати ПДВ на імпорт автомобілів, продукції суднобудування та літакобудування для окремих українських підприємств[12].
     У сфері прав торгівлі Україна зобов'язалася, що плата за реєстрацію медикаментів, пестицидів, сільськогосподарських хімікатів, а також плата за одержання ліцензій на експорт і імпорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде встановлюватися з вимогами СОТ і буде відповідати рівню вартості наданих послуг. Від фізичних осіб і компаній, що бажають провадити експорт або імпорт, не буде вимагатися фізична присутність або наявність інвестицій в Україні, їм необхідно буде тільки зареєструватися у відповідних органах [13, c.19]. 
     Оплату і збори за надані послуги Україна зобов'язалася встановлювати відповідно до норм СОТ і надавати дану інформацію членам СОТ на вимогу, а внутрішні податки на товари, імпортовані країнами-членами СОТ, встановлювати на недискримінаційній основі. Після вступу Україна також зобов'язалася скасувати і не встановлювати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, які не передбачені угодою СОТ [14, c.50]. 
     За  перші сім місяців після вступу України до СОТ експортерам вдалось
збільшити постачання на зовнішні ринки на 36% порівняно з аналогічним періодом 2007 року, а саме: продукція металургії - на 29%, сільського господарства - на 98%, хімічної промисловості - на 15%, машин та обладнання - на 19% та транспортних засобів - на 21%. Збільшення вартості експортних постачань на зовнішні ринки спостерігалося лише в перші п’ять місяців після приєднання до Організації, але вже у листопаді експорт товарів з України зменшився на 38% у порівнянні з жовтнем 2008 року [10]. Таке різке скорочення вартості експорту пов’язано, з падінням попиту та погіршенням цінової кон’юнктури на традиційну українську продукцію: металургійну, хімічну та сільськогосподарську (рис. 2.1).

     Рис. 2.1 Динаміка експорту продукції головних експортних галузей [18]
     Приєднання  України до Організації, попри все, позитивно вплинуло на
динаміку  експортних постачань. Якщо порівняти  обсяги експорту товарів з України за червень-жовтень 2008 року, тобто за період коли Україна вже стала членом СОТ, але при цьому наслідки «фінансової кризи» ще не набули масштабного характеру, з січнем-травнем 2008 року, то констатуємо, що збільшення вартості експорту товарів склало 38%.
       Станом на вересень 2007 року  проти  товарів походження з України  було запроваджено 37 обмежувальних заходів (антидемпінгові та спеціальні), а на кінець лютого 2009 року діяло вже 32 заходи.  Це зменшення є прогресом у напрямку захисту від дискримінаційних дій країн-імпортерів, беручи до уваги тривалий та складний характер процедур по перегляду умов або скасуванню таких заходів, а також ту обставину, що в умовах фінансової кризи можна очікувати ще більшого посилення обмежувальних заходів проти української продукції [12].
     Перший  рік членства України у СОТ  не привів до радикальних змін у географічній структурі, але змінив деякі тенденції останніх років. Так, за червень-грудень 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року питома вага країн СНД зменшилась на 3 %, в той же час зросли частки країн Азії та Африки - по 1% відповідно. Частка країн ЄС залишилась незмінною.
     Україна є країною з високим ступенем відкритості економіки. У 2007 році експортні операції з товарами та послугами формували 41 %, а імпортні - 44% валового внутрішнього продукту. Такі дані свідчать про надзвичайно
важливе значення міжнародної торгівлі для  економіки України. Приєднання до СОТ ще більше поглибило її інтегрованість у світову економіку[8].
     Загальний аналіз експортних операцій з товарами після приєднання України до СОТ вказує на позитивний вплив на просування української продукції на зовнішні ринки:
     - є прогрес у роботі над гармонізацією національного торговельно спрямованого законодавства з правовими вимогами СОТ. Наприклад, відміна
кількісних  обмежень експорту зернових, соняшникової олії та насіння соняшнику дозволила експортерам суттєво наростити обсяги експорту даної продукції;
     - членство України у СОТ дозволило припинити квотування української металопродукції. 26 травня 2008 року Рада Міністрів із загальних справ і зовнішніх відносин Європейського Союзу скасувала квоти на імпорт металопродукції з України. У загальному експорті частка даної продукції складає близько 40%, тобто такі заходи є потужним стимулятором до нарощування постачань на зовнішні ринки;
     - після приєднання до СОТ проти українських компаній стало складніше запроваджувати антидемпінгові розслідування, на початок 2009 року їх кількість навіть зменшилась порівняно з кінцем 2007 року;
     - помітним є збільшення експортних поставок у січні-грудні 2008 року порівняно з аналогічним періодом 2007 року майже за всіма товарними групами;
     - приєднання України до Організації сприяло активізації торговельних відносин з її країнами-членами, що, в свою чергу, дозволило українським експортерам розширити географію збуту своєї продукції, так, наприклад, у 2008 році експорт українських товарів до країн Африки був найбільшим за часи незалежності України;
     - відбулося посилення концентрації експорту, яке співпало з періодом після приєднання країни до СОТ, що пояснюється збільшенням обсягів експорту традиційних для України видів продукції.
     Вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму призвели до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту. З червня по грудень 2008 р. зростання склало 35% до аналогічного періоду 2007 р. При цьому даний приріст (35%=100) на 30% був сформований за рахунок подорожчання енергоресурсів, зокрема, ціна імпорту природного газу (на 38%). Тобто зростання у вартісному виразі в основному відбулось через причину, що не має прямого відношення до факту вступу країни до СОТ. З інших товарних груп, що сформували даний приріст, виділимо – транспортні засоби та сільськогосподарська продукція - по 11% кожна [12].
     Але разом з відкриттям внутрішнього ринку для імпортної продукції Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку. Так, з 17 березня 2009 року Україна порушила антидемпінгове розслідування імпорту половинок та четвертинок курей свійських, ніжок та їх частин зі США та Бразилії. Загалом, після вступу до СОТ, Україна для захисту національного виробника порушила вже шість антидемпінгових та спеціальних розслідувань.
     Одним з очікуваних наслідків приєднання України до СОТ була надія на збільшення іноземних інвестицій в Україну. Тому сприяла позитивна динаміка попередніх років: у 2005 році чистий приріст склав 7,8 млрд. дол. США, у 2006 році - 4,7 млрд. дол. США, у 2007 році - 7,9 млрд. дол. США[9].
     За 2008 рік в Україну було залучено іноземних інвестицій на суму 6,2 млрд. дол. США. Зазначимо, що такий приріст був сформований за перше півріччя 2008 року, а свого максимуму досяг у другому кварталі, тобто коли Україна офіційно стала членом Світової організації торгівлі. У другому півріччі 2008 року негативні процеси, що відбувались у світовій економіці, почали відчуватись в Україні, де вони набули стрімкого та жорсткого характеру. Уповільнилось зростання валового внутрішнього продукту - з 6,1% (до відповідного періоду минулого року) за першу половину 2008 року до 2,1% в цілому за рік. Індекс промислової продукції впав з 7,7% за січень-червень до -3,1% за рік. З червня по грудень 2008 року гривня відносно долара США девальвувалась майже на 60% [11]. Зрозуміло, що за таких умов відбулося суттєве погіршення інвестиційного клімату в Україні, що знайшло своє відображення в уповільненні темпів зростання у третьому кварталі та навіть відтоку інвестицій у четвертому (рис. 2.2).
       Важливим стимулятором до залучення іноземного капіталу в Україну
повинні стати зобов’язання України щодо дотримання прав інвесторів та захисту інтелектуальної власності, які є одними із складових частин договірно-правової системи СОТ. На інвестиційний клімат впливають також інші важливі фактори: макроекономічна ситуація, політична стабільність та інше [14, c.55]. 


     Рис. 2. 2 Прямі іноземні інвестиції в Україну, млн. дол. США [18]
     Вступивши до СОТ, Україна автоматично здобула право брати участь у роботі органів СОТ, зокрема Ради з торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами, Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, в
рамках  яких діє ще близько 18 допоміжних комітетів. Відповідно, робота рад та комітетів СОТ полягає у здійсненні нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод.
     З травня 2008 року Україна розгорнула роботу в комітетах та підкомітетах СОТ. Взято участь у засіданнях Комітету з технічних бар’єрів (TBT), Комітету з інтелектуальної власності (TРІПС) та засіданні Ради ТРІПС, де пройшов огляд стану імплементації Україною законодавства у сфері забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, Комітету з імпортного ліцензування, Комітету з регіональних торговельних угод, Комітету з митної оцінки. Україна також набула статусу спостерігача у Комітеті з питань державних закупівель та ін [12].
     Вступ України до СОТ став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами–сусідами. та країнами дальнього зарубіжжя, тоді як до вступу, коло країн, з якими Україна мала угоди про вільну торгівлю, обмежувалося переважно країнами СНД. Після вступу України до Організації розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
     2.2. Вільні економічні зони як ефективний механізм залучення іноземних інвестицій
     В умовах відсутності коштів, необхідних для проведення структурної перебудови економіки та її інтеграції у світовий економічний простір, важливого  значення набуває питання створення  і функціонування СЕЗ (ВЕЗ).
     З метою залучення іноземних інвестицій, активізації підприємницької діяльності за участю зарубіжних інвесторів, нарощування експорту товарів і послуг, а також поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції створено спеціальні (вільні) економічні зони та запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Донецької, Київської, Луганської, Львівської, Закарпатської, Волинської, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської областей, Автономної Республіки Крим, у м. Шостка Сумської області та Харкові.  У табл. 2.1 вказано які СЕЗ та ТПР існують в Україні та в яких областях вони розташовані.
     За  даними Міністерства економіки в Україні зареєстровано: 11 СЕЗ і 9 ТПР. Загальна територія, на яку поширюється режим СЕЗ та ТПР - 6360 тис.га, або 10,5 % території України. Кількість областей України, на які поширюються режим СЕЗ та ТПР - 12. Кількість районів України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР - 41. Кількість міст України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР – 58 [15]. У СЕЗ для інвестицій створені певні пільгові умови і правова стабільність на визначений термін. На таких засадах об'єкти СЕЗ стають привабливими і для внутрішнього, і для зовнішнього інвестора [17, c.7].
      Формування  пропозицій щодо створення вільних  економічних зон чи об'єктів потребує, насамперед, проведення інвентаризації наявних науково-технічного, промислового і гуманітарного потенціалів регіону. Україна має виключно вигідне географічне положення, пов`язане з її близькістю до світових, зокрема, європейських ринків (у тому числі, центрально - та західноєвропейського), до значних постачальників сировини (зокрема, Росії). Наявна розвинута система транспортних комунікацій та суттєві власні природні багатства: Україна краще забезпечена найважливішими сировинними ресурсами, ніж такі великі європейські держави, як, наприклад, Німеччина, Франція, Італія. В країні  немає ані війн, ані збройних конфліктів. Україна має солідний трудовий, науковий та науково-технічний потенціал. Тобто присутні багато факторів, сприятливих для іноземних інвесторів та для розвитку міжнародного співробітництва.
     Таблиця 2.1
     Перелік СЕЗ та ТПР в  Україні [16]
СЕЗ ТПР
"Азов" (м. Маріуполь) В Автономній Республіці Крим
"Донецьк" У Волинській області
"Закарпаття" В Донецькій  області
"Інтерпорт  Ковель" (Волинська обл.) В Закарпатській  області
"Курортополіс  Трускавець" (Львівська обл.) В Житомирській області
"Миколаїв" (Миколаївська область) В Луганській області
"Порто-франко" (м. Одеса) В Чернігівській  області
"Порт  Крим" (АРК) В м. Харків
"Рені" (Одеська обл.) В м. Шостка Сумської області
"Сиваш" (АРК)       
"Славутич" (Київська обл..)       
"Яворів" (Львівська обл.)       
 
     В Україні  створена певна правова база. Як вже відзначалось, Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” прийнято у жовтні 1992 р. У 1994 р. урядом затверджено Концепцію створення цих зон в Україні. Це були тільки перші кроки , зроблені до світового рівня [17, c.10].
     З погляду формальних критеріїв, в  якості регіонів створення СЕЗ, можуть розглядатися: Одеса, Ізмаїл, Херсон, Миколаїв (порти), Волинська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська, Івано-Франківська  області, Крим, міста Київ і Харків. Проте, у зв’язку з формуванням концепції зонування з погляду оптимального співвідношення регіональних умов з можливостями держави інвестувати кошти у підготовчий процес створення СЕЗ – список базових територій звузився. Найбільш реальні можливості для зонування властиві:
    Закарпатській, Одеській, Чернівецькій і Львівській областям, в яких поєднуються фактори сприятливого транспортно-географічного положення, розвинутого господарства, сформованого комплексу загальноекономічних зв’язків, унікальними угодами для туризму і рекреації;
    Містам Київ і Харків з кваліфікованими трудовими ресурсами і високим науково-технічним потенціалом;
    Львову, Закарпаттю, Криму, Києву з комплексом історико-культурних і архетиктурних пам’яток;
    Криму з його можливостями розвитку туризму. В додаток до них, слід відзначити перспективні проекти будівництва “сорок п’ятої паралелі” і створення Чорноморської зони економічної співпраці.
     Цей попередній відбір дає основу констатувати про можливості створення таких зон:
    комплексних багатонаціональних зон, які зорієнтовані на обслуговування потоку зовнішньоторгівельних вантажів – Закарпатська, Львівська, Одеська і Чернівецька області з додатковою їх орієнтацією на туризм і рекреацію, а також розвиток виробничої (електроніка, машинобудування) і агропромислової співпраці;
    туристичної зони Криму з ефективним режимом стимулювання вкладень у сферу рекреації і розміщення нових виробництв обмежених за екологічними критеріями;
    науково-технічних зон Києва і Харкова, створенних на базі провідних дослідних центрів, інститутів і КБ;
    магазинів типу “duty-free shop” у структурі міжнародних аеропортів, митниць та прикордонних переходів.
      Станом  на 1 січня 2004 р., за даними статистичного  обстеження, у дев’ятьох СЕЗ та на 57 ТПР фактично реалізуються 554 проекти, якими передбачено загальне надходження інвестицій в обсязі 2 671,4 млн. дол. США, із них 1 826,4 від вітчизняних інвесторів та 845,0 млн. дол. США від іноземних. З початку реалізації проектів залучено 1 394,4 млн. дол. США інвестицій, що становить 52,2% передбачених обсягів надходження, з них 171,0 млн. дол. США – у СЕЗ, 1 223,4 млн. дол. США – у ТПР. Резидентами України вкладено 935,1 млн. дол. США інвестицій (67,1% загального обсягу), іноземними інвесторами – 459,3 млн. дол. США (32,9%), із них у 2003 р. – відповідно 378,5 млн. дол. США та 118,6 млн. дол. США. Переважно інвестиції залучались у вигляді грошових внесків – 780,4 млн. дол. США (56,0% загального обсягу надходження) та у формі рухомого і нерухомого майна – 430,4 млн. дол. США (30,9%). Джерелами українських інвестицій в основному виступають власні кошти підприємств (72,4% їх загального обсягу) та кредити комерційних банків [16].
     Найбільш  привабливими в інвестиційному плані  є регіональні системи СЕЗ  і ТПР Донецької (256,7 млн. дол. США), Харківської (55,6 млн. дол. США), Закарпатської (48,4 млн. дол. США) областей та АР Крим (56,1 млн. дол. США). У 2003 році до них приєдналася СЕЗ Миколаїв (31,4 млн. дол. США), що вийшла на 5-е місце за сукупним обсягом залучених інвестицій. Поступово втрачає свої позиції СЕЗ Львівської області (19,3 млн. дол. США).
     З п'яти рєгіонів-лідерів два мають тенденцію до зростання впродовж 2000-2003 рр.: СЕЗ і ТПР АР Крим (8,5 млн. дол. США; 27,4 млн. дол. США; 30,5 млн. дол. США; 56,1 млн. дол. США) та ТПР Харкова (6,1 млн. дол. США,; 16,7 млн. дол. США; 40,5 млн. дол. США; 55,6 млн. дол. США) [18, c.54].
     Натомість сплеск притоку інвестицій, що спостерігався  у 2002р. у регіональних системах СЕЗ  і ТПР Житомирської, Київської, Львівської та Одеської областей, викривив поступове зростання обсягів залучених інвестицій, що формує хибне уявлення про падіння інвестиційної активності, яке в даному контексті не можна розцінювати негативно. Враховуючи це, уповільнення інвестиційних процесів відбувалося лише у ТПР Чернігівської області. В той же час у областях та адміністративно-територіальних одиницях, де безпосередньо розташовані СЕЗ і ТПР, протягом всього зазначеного періоду відбувалося зростання [17, c.12]. Виключення становить м. Славутич, м. Харків та адміністративно-територіальні одиниці Луганської області.
       
 
 
 
 
 

     Рис. 2.3 Галузева структура інвестицій [19]
     З метою поліпшення організації СЕЗ  та залучення до них іноземного капіталу створюється державна структура  – Агенство з питань СЕЗ.
     У режимі “porto franko”, з перспективою наступного ускладнення функцій, можуть працювати порти Одеси, Іллічевська, Ізмаїла, Ялти, об’єдниних проектом Чорноморської зони економічної співпраці з портами інших держав цього регіону – Болгарії, Румунії, Турції, Грузії, Росії: Туапсе, Поті, Батумі, Констанца, Бургас, Варна, Трабзон, Самсун [17, c.34].
     В даний час в Україні простежується  орієнтація на залучення в створення  СЕЗ іноземних інвестицій транснаціональних  корпорацій. ТНК, які володіють потужною виробничо-збутовою структурою, практично необмеженими фінансовими ресурсами, можливістю гнучкої географічної переоріентації і достатньо стійким до змін становищем на ринку, не будуть потребувати специфічного економічного і організаційного режиму СЕЗ. Тому, акцентуючи увагу на ТНК, необхідно, щоб СЕЗ володіла вагомими перевагами (транспорт, система комунікацій; географічне розміщення стосовно ринків постачяння і збуту, тощо), які вписуються у вже сформовану стратегію корпорацій та не створювала труднощів організаційно-правового характеру. Необхідність виконання цих умов при повній (або майже повній) індиферентності до інших – характерна риса мотиваційного механізму інвестування капіталу транснаціональними корпораціями в СЕЗ [18, c.38].
     СЕЗ і ТПР займають 10% території України. Проте обсяг виробництва продукції підприємств, розташованих у СЕЗ, 2002 року становив лише 4% від загального обсягу продукції, виробленої на підприємствах України. На територіях, де діють спеціальні режими інвестиційної діяльності, - 7,7%.
     За  даними Мінекономіки, сума наданих «зонам» пільг за підсумками 2002 року вперше перевищила надходження від них у бюджет: за 6 місяців 2002 року «мінус» 156,4 млн грн. Водночас хронічно збільшується частка імпортного мита в загальній сумі недоотриманих коштів [16].
     СЕЗ перетворюється на своєрідний коридор безмитного ввезення імпортних товарів. Особливо гостро це питання стоїть щодо продовольчих товарів. Для створення ефективних вільних економічних зон уряду необхідно розробити комплексну стратегію їхнього розвитку та передбачити якісний регуляторний режим. В іншому випадку, ВЕЗ перетворюються на механізм для оптимізації податків і завдають економіці країни значний збиток, оскільки знижуються митні та податкові надходження в бюджет.  

     2.3. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків
     Антидемпінгові  процедури стали важливим питанням у торговельних та політичних відносинах України з її основними партнерами, включаючи ЄС. У зв’язку з початком економічних реформ та ліквідацією  монополії на зовнішню торгівлю в Україні, що привело до виходу на зовнішні ринки великої кількості незалежних економічних операторів, питання щодо застосування загальноприйнятих правил та інструментів міжнародної торгівлі стало особливо актуальним [20].
     Україна може застосовувати антидемпінгові заходи, лише коли в ході проведеного нею розслідування було встановлено, що демпінговий імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Окрім того, повинен бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між демпінговим імпортом та шкодою галузі вітчизняної промисловості.
     За  Законом України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту" антидемпінгові розслідування  здійснюють Міністерство економіки, Дермитслужба та Міжвідомча комісія з міжнародної  торгівлі. Розслідування розпочинає Мінекономіки на підставі скарги, поданої національним товаровиробником або від його імені іншою особою.
     У більшості випадків антидемпінгові розслідування, що були проведені   проти наших експортерів у  США, Канаді, Мексиці, Індонезії та в  деяких країнах ЄС, були викликані не порушеннями правил міжнародної торгівлі з боку українських підприємств-виробників продукції металургї і текстилю, а в основному політичними причинами і недостатньою правовою захищеністю вітчизняних експортерів на зарубіжних ринках [21, с.189].
     Процес  приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 17 грудня 1993 р. Наступним кроком відповідно до процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Воно набуло ще більшого значення з набуттям чинності 1 березня 1998 року Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС [8].
     Євросоюз  нині є найбільшим торговим блоком світу, на який припадає п’ята частина світової торгівлі, а для України – другим за значенням торговельним партнером, на долю якого припадає близько 20% українського зовнішньоторговельного обороту (частка Росії – 35%, СНД – близько 40%). Середньозважена імпортна митна ставка ЄС, яка застосовується до промислових товарів, становить близько 4%. Та, беручи до уваги структуру українського експорту і застосування Генеральної системи преференції ЄС, реальна ставка мита на український експорт може бути меншою. ЄС не застосовує жодних кількісних обмежень до українських товарів, за виключенням обмежень у торгівлі деякими видами сталеливарної продукції. Крім існуючих взаємних вимог щодо сертифікації товарів в Україні та ЄС (так звані технічні бар’єри), можливі проблеми в торгівлі можуть спричинятись недостатнім розумінням того, як працює інструмент антидемпінгової політики. Відповідно до правил СОТ він спрямований проти недобросовісної демпінгової торговельної практики. За період з 1 січня 2000 року по 30 червня 2008-го на ЄС припадали 8 із 48 (17%) ініційованих проти України антидемпінгових розслідувань і 9 із 43 (21%) запроваджених проти неї антидемпінгових заходів. Загалом на Україну припадає 3% ініційованих ЄС проти інших країн антидемпінгових розслідувань та 5% запроваджених ЄС антидемпінгових заходів, що за нашої частки в торгівлі ЄС у 0,4% є надзвичайно високим показником. На сучасному етапі лише шість видів українських товарів підлягають дії антидемпінгових заходів при імпорті в ЄС.
     У звіті про кількість антидемпінгових розслідувань у першому півріччі 2008 року Україна згадується, як один з лідерів у порушенні нових розслідувань та застосуванні нових остаточних антидемпінгових заходів [21].
     В Україні створена та вдосконалюється нормативно-правова база застосування інструментів торговельного захисту. Антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні захисні заходи спрямовані на захист національного товаровиробника від недобросовісної конкуренції з боку експортерів та масованого імпорту, антидемпінгового імпорту, субсидованого імпорту та застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну. Застосування цих заходів є достатньо ефективним та позитивно впливає на економічне становище вітчизняних виробників. Визначено, що за досліджуваний період зроблено чимало реформ в даних сферах, проте недосконалими залишається ще безліч питань соціально-економічного та правового характеру [20].
     Першочерговими  заходами України на шляху інтеграції до Європейського Союзу і вдосконалення  антидемпінгових заходів визначено: завершення технічного оформлення отримання Україною від ЄС статусу країни з ринковою економікою; проведення переговорів щодо надання Україні преференцій у торгівлі з ЄС на основі Генеральної системи преференцій ЄС та укладення преференційних угод про торгівлю.товарами і послугами; забезпечення виконання центральними органами виконавчої влади планів адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, європейських стандартів технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного регулювання, захисту прав споживачів; у рамках щорічних планів дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС та Плану дій Україна-ЄС розробити спеціальний розділ стосовно створення належних інституційних та інфраструктурних передумов діяльності наших компаній на ринку ЄС; внесення у план дій України та Євросоюзу положень про скасування з боку ЄС дискримінаційних інструментів торговельного режиму щодо України, а також про її участь в економічних і науково-технологічних програмах ЄС; надання міністерствами і відомствами, які є розпорядниками бюджет них коштів, переваг національним компаніям при розміщенні держзамовлення на програмні продукти та інформаційно-телекомунікаційні послуги; вивчення передумов створення зони вільної торгівлі з ЄС та необхідних передумов для початку переговорів із цього питання відразу після набуття, Україною членства в СОТ; впровадження заходів із регулювання експорту капіталу з метою полегшення для українських компаній їхньої постійної комерційної присутності за кордоном; вжиття заходів, спрямованих на істотне збільшеная легальних інвестицій українських компаній у країни-члени ЄС з метою переважного спрямування їх на розвиток відповідних маркетингових і сервісних мереж та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників; вивчення питання про можливість включення України
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.