На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Управлння фнансами України

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІнІстерство оСВІТИ УкраЇни
ЗапорІЗЬСКий  ДЕРЖАВНИй унІверситет 

                  Кафедра финансів та кредиту 

  КУРСОВА рОбота

 по дисципліні  «Фінанси» на тему:

  Управління фінансами України

 
 
 
 
 
Виконала: 
ст. ІІІ курсу заочного відділення
економ. факультету
спец. фінанси та кредиту
гр. 5147-7       Бессонова А.С. 

Керівник:       Дробишева О.О. 
 

                                      Регістраційний номер__________
                                    Дата  ___________________
                                    Підпис    ___________________
 

      Реферат

 
      Курсова робота: 30 с., 5 джерел.
      Об'єкт  дослідження – фінанси України
      Мета  роботи – дослідження особливостей управління фінансами України, дослідження  функцій органів управління фінансами  України різних рівней.
      Метод дослідження – описовий.
      Загальне  управління фінансами України здійснюють Міністерство економіки, Міністерство фінансів, державне казначейство. Оперативне управління здійснює аппарат. За його допомогою держава керує фінансовою діяльністю в усіх структурах підрозділів народного господарства.
      фінаНСИ УКРАЇНИ, КОНТРОЛЬ, ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ, СтРАТЕГІЧНЕ  УПРАВЛІННЯ. 

 

      ЗМІСТ 

 

    Вступ

 
    Управління  як діяльність існувало протягом усієї нашої історії. Можна сказати, що управління існувало певною мірою відтоді, як у людей виникла потреба у спільній праці. Коли треба було збирати податки, створювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчів, тоді постала певна форма управлінської діяльності.
    Управління  в економіці - це свідоме спрямування  економічних і соціальних процессів  для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому  визначальними  є фактори: дія об'єктивних економічних  законів, вплив приватних, колективних і державних інтересів, потреби суспільства.
    Світовий  досвід переконує, що в основі успіхів  прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації  та управління процесами капіталотворення, формування фондів негромадження і споживання.
    Сучасний  бізнес - це високоорганізована й ефективно  функціонуюча система дій підприємців  незалежно від форм власності  й господарювання в ринковій економіці  демократичного суспільства. Ця система  нічого спільного не має з хаотичною базарною економікою, що переважає нині в пострадянських країнах.
    У високорозвинутих країнах регулюючий механізм об'єднує як ринкову кон'юнктуру, так і регулюючі функції держави  через банківсько-фінансову, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, антимонопольну, податкову політику.
    До  розуміння потреби у державному регулюванні економічних перетворень  прийшли в останні роки керівники  і нашої держави. Проте цього  не скажеш про значну частину підприємців, які ратують за повне усунення держави від регулювання ринкових відносин і за ліквідацію інституцій державного контролю.
    Отже,  необхідно визначитися, яке державне управління потрібне економіці України  та яке місце в цьому процесі  повинен займати державний фінансовий контроль.
 

    

    1 Фінанси та фінансова  система

 
    Фінанси - це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької діяльності, так і держави. Необхідність фінансів зумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система загалом,  набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей.
    Фінанси є основою формування і дії  економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.
    За  допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили, коштів труда і предметів труда в єдиний виробничий механізм, в якому реалізовуються економічні стимули і інтереси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.
    Рушення фінансів «приводить» в дію робочу силу і її труд, матеріальні і сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечує зростання інтелектуального потенціалу і добробут суспільства загалом і кожної людини зокрема.  Фінансові механізми «здійснюють» кругообіг придбаного капіталу і його нарощування. Рушення фінансів в економіці подібно рушенню крові в живому організмі і функції їх зводяться до живлення своїх систем.
    Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.
    Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.
    За  формами організації фінанси  мають три рівні:
    • фінанси загальнодержавні;
    • фінанси підприємств і їх галузей;
    • фінанси населення.
    Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і  підприємством або керівництвом галузі.
    Загальнодержавні фінанси:
    державний бюджет;
    бюджет державного соціального страхування;
    фонд коштів державного майнового, приватного майнового і особистого страхування;
    фонд  коштів державного кредиту.
    Фінанси підприємств і галузей національної економіки:
    фінанси державних підприємств і галузей національної економіки;
    фінанси кооперативних підприємств;
    фінанси приватних підприємств;
    фінанси громадських організацій.
    Кожна ланка національної фінансової системи  має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне виробництво.
    Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в грошових сумах розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно. Соціально-економічну природу бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру прибутків і витрат визначає характер державного суспільного устрій.
    Система фінансів в Україні тільки з 90-х  г.г. почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики.
    Характер фінансової системи в той час відображав характер самої системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання,  відсутність стимулів до високоефективного труда приводили до збитковості підприємств в промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидувалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який інтерес до добросовісного відношення і продуктивного труда. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах, певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво.
    Незалежній  Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала високоефективний труд, ліквідувала будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого суспільства, підйому життєвого рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу
    Перехід економіки України до ринкового  типу і перші кроки до створення  національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.
    Бюджетна  система складається з двох частин:
    • прибуткової;
    • витратної
    Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків, інша -    розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.
    Інструментом  формування прибуткової частини бюджету є система податків. Податки   це обов'язкові платежі, що нормуються до державного або місцевого бюджету, які вносять окремих осіб, підприємства, організації і установу. Податки розділяють на прямі і непрямі. До прямих податків належать податки з прибутку (прибутковий податок), спадщини, землі, будівель і тому подібне. До непрямих - мито, податок на додану вартість, акцизи і інші.
    Податкова система є основою формування державного бюджету і податкової політики. Саме ради формування державного бюджету держава здійснює політику оподаткування і використання накопичених коштів на різноманітні суспільні потреби.
    Податкова політика має велике значення для  фінансової системи загалом,  оскільки від її гнучкості залежить вплив  фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Для сбалансування економічної системи найкращої є така система оподаткування, в якій відносно зростає частка прямих податків і меншає частка непрямих.
    У 1994 році прибуткова частина бюджету України сформована такою системою податків (прямі податки):
    • платежі підприємств і організацій  з прибутку (прибутку),
    • прибутки від зовнішньої торгівлі, податки з населення, прибутковий податок, на прибутки
    від підприємницької діяльності і інші види прибуткового податку;
    Непрямі податки:
    • податок на додану вартість (НДС);
    • акцизний збір;
    • державне мито, місцеві податки і прибутки;
    • відрахування на геологорозвідувальні роботи;
    • надходження в Фонд  ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи,
    • надходження від реалізації державних позик
    Основні надходження до бюджету України забезпечили непрямі податки - 61,3 %, а прямі становили 38,7 %. Сама велика маса податкових надходжень доводиться на ПДВ - 43,8 % всіх суми прямих і непрямих податків, менша   на платежі підприємств   25,1 % і на податки з населення 12,8 %. Оскільки платниками ПДВ і акцизів через ціни на споживчому ринку є населення, то по сумі прямих і непрямих податків населення оплачує майже 60 % прибутки до бюджету держави.
    Цей податковий тягар на населення викликаний хронічним спадом виробництва і малоефективною податковою політикою держави відносно зупинки спаду і нарощування темпів виробництва.
    Витратну  частину бюджету визначають, як вже було відмічено, суспільні і державні потреби можуть формувати в різних співвідношеннях таку структуру витрат:
    • на народне господарство;
    • на соціально-культурні заходи і науку,
      на управління;
    • на оборону,

    • інші.

 

     2 Загальне  поняття про управління  фінансами

 
    Управління - це сукупність прийомів та методів цільоспрямованої дії на об'єкт для досягнення певного результату.
    Важливою  галуззю управлінської діяльності є управління фінансами. Його виконує спеціальний аппарат за допомогою особливих прийомів та методів, в тому числі різноманітних стимулів та санкцій.
    В управлінні фінансами розрізняють  об'єкти  та  суб'єкти управління. Об'єктами є різноманітні види фінансових відносин; суб'єктами виступають ті організаційні структури, які здійснюють управління.
    Існує три групи об'єктів:
    фінансових підприємств ( організацій, закладів );
    страхові відносини;
    державні фінанси;
    Їм  відповідають такі суб'єкти управління:
    фінансові служби ( відділи ) підприємств;
    страхові органи;
    фінансові органи та налогові інспекції;
    Сукупність  всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, називається фінансовим апаратом.
    В управлінні фінансами виділяють  декілька функціональних елементів: планування, оперативне управління, контроль.
    Планування  займає важливе місце в системі управління фінансами. Саме під час планування будь-який суб'єкт господарювання різнобічно оцінює стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення приймаються на основі аналізу фінансової інформації, яка повинна бути достатньо повною та достовірною. Вона базується на бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності.
    Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб'єктів господарювання та держави, а підсумковим результатом - составлення фінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до вільного фінансового балансу держави. В кожному плані визначаються прибутки та витрати на визначений період, зв'язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соціальне страхування,  платежі в бюджет, платня за банківський кредит та ін.).
    Фінансови плани мають усі ланки фінансової системи, до того ж форма фінансового плану, склад його показників відображають специфіку відповідної ланки фінансової системи. Так підприємтсва та організації, які функціонують на комерційній основі складають баланси  прибутків та витрат; установи, які здійснюють некомерційну діяльність, - кошториси; кооперативні организації, громадські об‘єднення та страхові компанії - фінансові плани; органи державної влади - бюджети різних рівней. 
    Оперативне  управління - це комплекс дій, які розробляються на основі аналізу фінансової ситуації, що склалася, та переслідуючих ціль отримання максимального ефекту при мінімальних витратах за допомогою перерозподілення фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з ціллю ліквідації "вузьких місць", вирішення знову виникаючих задач.
    Контроль  здійснюється й в процесі планування, й на стадії оперативного управління. Він дозволяє порівняти фактичні результати від використання фінансових ресурсів із плановими, виявити резерви росту фінансових ресурсів, намітити шляхи найбільш ефективного господарювання.
    Розрізняють стратегічне ( загальне ) управління фінансами  та оперативне.
    Стратегічне управління виражається у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні об'єму фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм і т. д. Воно здійснюється Міністерством економіки, Міністерством фінансів, державним казначейством.
    Оперативне  управління - головна функція апарату фінансової системи: фінансових управлінь місцевих Рад, дирекцій позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансових служб підприємств та організацій.
    При розробці управлінських рішень фінансового  характеру, які оформлюються в юридичних  законах, фінансових прогнозах та планах, постановленнях і т. д., враховуються: вимоги економічних та юридичних законів; результати економічного аналізу не лише підсумків попереднього господарчого періоду, але й перспективи; економічно-математичні методи та автоматизовані системи управління фінансами; раціональне поєднання економічних та адміністративних методів управління.
 

    3 Органи  управління фінансами  та їх функції

 
      Загальне управління фінансами  України здійснюють Міністерство  економіки, Міністерство фінансів, державне казначейство. Оперативне  управління здійснює аппарат. За його допомогою держава керує фінансовою діяльністю в усіх структурах підрозділів народного господарства.
    Управління  фінансами на підприємствах та в  галузях народного господарства здійснюють фінансові відділки та служби підприємств; фінансові відділки та управління міністерств та відомств, які ще залишились. Всю роботу по управлінню державними фінансами здійснює Міністерство фінансів та його  фінансові органи, Державна податкова служба.
    Міністерство  фінансів виконує такі функції:
    Підготовка бюджету та організація його виконання;
    Розробка проектів нового фінансового законодавства та нормативних актів стосовно фінансових питань, обгрунтування основних положень фінансової політики держави;
    Розглядання та реалізація управлінських рішень по використанню фінансових ресурсів;
    Контроль за дотриманням фінансового законодавства усіма органами управління.
    Міністерство  фінансів включає в себе Бюджетне управління та Управління виконання  бюджету (казначейство). В Міністерстві існують структурні підрозділи, які притаманні ринковій економіці: Управління податкових реформ, Управління державних цінних паперів та фінансового ринку, Управління фінансування програм розвитку сільського господарства, Управління фінансових програм розвитку виробничої інфраструктури та споживчого ринку, Управління фінансування прграм розвитку сфери матеріального виробництва та конверсії.
    Важливе місце в структурі апарату  Міністерства займають: Управління фінансування оборони, проавопорядку та безпеки; Управління фінансування соціальної сфери та науки; Контрольно-ревізійне управління; Управління валютно-фінансового регулювання; Управління методології бухгалтерського обліку та звітності. В Україні створена та функціонує державна податкова служба. Її функціями є: контроль за дотриманням податкового законодавства; контроль за правильністю обчислювання, полнотою та своєчасністю внесків у бюджет всіх державних податків та інших платежів; підготовка пропозицій по вдосконаленню податкового законодавства. Державна податкова служба має вертикальну структуру: їй підлягають податкові інспекції в районах, а їм - податкові інспекції виконкомів Ради народних депутатів, які функціонують окремо, тому що не входять у склад місцевих фінансових органів, а підлягають вищим ланкам системи.
    Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, що діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподатковування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи з задач соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава пред'являє однакові вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
    По-перше, обов'язковість виконання законодавства  про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає рівнонапруженість  для підприємств усіх форм власності  у формуванні загальнодержавного і місцевих бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнацію єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.
    По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування  в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання  прибутків (прибули), і в тому числі - про надання визначених пільг.
    По-третє, сполучення інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечення надходження засобів у бюджети  відповідних рівнів і державні цільові  фонди.
    Обов'язки і відповідальність у системі  оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи - стабільності і гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів у бюджет, фінансових санкцій і ін. Дотримання цього принципу є одним із головних умов створення в країні в цілому й у кожному регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності і т.д. У Законі України "ПРО систему оподатковування" передбачається, що ставки податків і розмір інших обов'язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачене законодавством України. У умовах ринку така стабільність потрібно на більш тривалий час.
    З метою стабілізації податкових відношень  установлено, що закон, що передбачає зміна  розмірів податків і інших обов'язкових  платежів, оберненої сили не має (за винятком випадків, коли він покращує положення особи або наймає з  нього відповідальність). Ніхто не може відповідати за дії, що під час їхні вчинення не признавалися правопорушенням.
    Під гнучкістю податкового законодавства  розуміється спроможність податкової системи швидко перебудовуватися для  ефективного рішення різноманітних  питань, що виникають у податковій політика держави, без порушення стабільності системи оподатковування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві держава відмовилася від виправданих не себе вкрай жорстких ставок податків на підприємства, установило фінансову відповідальність банків і інших кредитних заснувань за порушення законів про податки, усунуло зрівнялівку в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадянам, більш чітко регламентувало права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з урахуванням чинного законодавства України.
    Принцип гнучкості забезпечується наявністю  комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних  або фізичних від обов'язків по сплаті податків і інших обов'язкових платежів, що, у чергу, створює попередні умови для розвитку найбільше необхідних пріоритетних для товариства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів із метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва й ін.
      Сучасна податкова система регламентує  основні обов'язки платників: звістки бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її цілість; у терміни, установлені законодавством, подавати в державні податкові інспекції й інші державні органи бухгалтерську звітність і інші документи і зведення, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів; своєчасно й у повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші обов'язкові платежі, припускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження помешкань, що використовуються з метою одержання прибутків або пов'язані з утриманням об'єктів оподатковування, а також для перевірок із питань числення податків і інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів.
    Для створення оптимальних податків найбільше важливими є такі вимоги:
      а) податкова структура повинна  сприяти використанню податкової  політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки  країни; б) податкова система повинна бути справедливої, не припускати довільного тлумачення, бути зрозумілої платникам податків;
    в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різноманітними особами економічних рішень або  такий вплив повинний бути мінімальним;
    г) скорочення витрат податками на утримання  адміністрації і дотримання податкового  законодавства;
    д) використання податкової політики для  досягнення соціально-економічної  цілі необхідно зводити до мінімуму;
    е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;
    ж) система податків повинна мати мінімум  необгрунтованих пільг, бути ув'язаної з загальною політикою ціноутворення  і ростом заробітної плати;
    з) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.
    Податкова система може переслідувати різноманітні цілі, що не обов'язково можуть погоджуватися  між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасової поступки. Наприклад, принцип рівності оподатковування потребує ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.
    Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший - грунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою рахується та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо говорячи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.
    Другий  підхід заснований на принципі спроможності сплачувати, відповідно до яких податкова  проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних  витрат, тобто при даній потребі  в податкових надходженнях кожний платник  податків повинний внести свою частку в залежності від спроможності сплачувати. Обидва підходи мають мак свої переваги, так і хиби. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.