Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Проблеми впливу харизми кервника на прийняття колегальних ршень

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3Розділ 1. Методологічні аспекти дослідження харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень
     1.1.Основні  поняття дослідження харизми  керівника як фактора прийняття  колегіальних рішень………………………………………………….7
     1.2. Історія дослідження харизми  керівника як фактора прийняття  колегіальних рішень………………………………………………………………9
     1.3. Принципи і методи дослідження……………………………………12
Розділ 2. Теоретичні аспекти  дослідження харизми  керівника як фактора  прийняття колегіальних рішень
     2.1. Особливості прийняття колегіальних  рішень в управлінні організацією……………………………………………………………...………16
     2.2. Особистісні характеристики осіб, які приймають рішення……….18
     2.3. Вплив харизми керівника на  прийняття колегіальних рішень……20
рОЗДІЛ 3. пРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень
     3.1. Проблеми впливу харизми керівника на прийняття колегіальних рішень…………………………………………………………………………….23
     3.2. Рекомендації щодо вирішення  проблем дослідження……………..26
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...……29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Процес  прийняття рішень є невід'ємною  частиною управлінського циклу у  функціонуванні будь-якої організації. Адже сам процес управління складається  із сукупності рішень, які доводиться приймати керівнику. Оскільки, основним і головним об'єктом управління є людина, то, так чи інакше, в процесі прийняття рішень мають вияв її психологічні характеристики, на які керівник здійснює вплив через винагороду, страх, традиції, харизму, участь в управлінні. Тому від правильно обраних методів впливу та влади керівництва при прийнятті колегіальних рішень залежить функціонування та ефективність діяльності всієї організації.
     Для сучасного керівника знання основ  ділових взаємовідносин та впровадження їх у практику, відкриває нові можливості, а саме можливість налагодити повне взаєморозуміння поміж керівництвом та співробітниками, та між співробітниками. Адже керівник повинен вміти ставити задачі, визначати засоби досягнення мети і методи контролю, управляти думкою колективу. Керівник повинен бути лідером і вміти мотивувати працівників на повноцінну роботу та досягнення високих результатів.
     Актуальність  дослідження обумовлена зростанням ролі влади, побудованій не на логіці, чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера при прийнятті колегіальних рішень. Особи, що приймають рішення при виборі альтернативного варіанту вирішення проблеми дуже часто керуються інтересами, досвідом, певними ідеалами лідера колективу. Тому постала необхідність дослідження впливу харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень.
     Проблемна ситуація дослідження полягає у недостатньому науковому підґрунті вивчення впливу харизми керівника як вагомого фактора при прийнятті колегіальних рішень. Це може спричинити загострення суперечностей, непорозумінь, конфліктів у коллективі організації при виборі оптимальної альтернативи вирішення проблеми. Дане дослідження стикається із певною неузгодженістю між неоднозначним лідерським впливом харизми та ефективним прийняттям  колегіальних рішень, що ускладнено міжособистісними стосунками в колективі. суспільною потребою в прийнятті якісних управлінських колегіальних рішень. Це, в свою чергу, ускладнено впливом багатьох суперечливих психологічних факторів та необхідності аналізу великих обсягів інформації, що швидко змінюється та втрачає свою актуальність.
     Дослідженням  проблеми займались багато вчених і  науковців в галузі управління. Поняття «харизма» запозичене М. Вебером з ранньохристиянської літератури. Харизматичний лідер повинен розглядати свою місію як «визнання». Для цього типу лідерства характерна фанатична відданість послідовників лідерові, усякий сумнів у його харизматичних якостях розглядається як святотатство.
     Первісне  харизматичне лідерство взагалі чуже до якої-небудь організації: найближчі соратники керівника діють від його імені й опираються на його авторитет. Але щоб воно не залишилося чисто минущим явищем, а прийняло характер постійного відношення, харизматичний керівник повинен пристосуватися до повсякденного життя і завдань, тобто «рутинізуватися». Причини цієї трансформації харизматичного управління Вебер вбачає в зацікавленості послідовників харизматичного керівництва й особливо його найближчого оточення в збереженні й зміцненні своїх позицій.
     Е. Шилз підкреслює, що всяка влада при прийнятті колегіальних рішень претендує на «трансцендентне» обґрунтування свого існування й у цьому змісті є харизматичною. Він оголошує всяке керівництво харизматичним.
     Ж. Лакутюр скептично ставився до перспектив модернізації прийняття рішень, очолюваних харизматиками. Він вважає, що обожнювання лідерів перешкоджає успішному рішенню управлінських завдань.
       Проблемам, пов'язаним з особливостями лідерських якостей при прийнятті колективних рішень присвятили свої роботи такі вчені, як  Василенко В.О., Литвак Б.Г., Федулова Л.І., Шумпетер І., Доусон Р., Юкаєва В.С., Рємєнніков В.В., Смірнов Е.А., Фатхутдінов Р.А. та інші. Проблеми пошуку раціонального колегіального рішення в нестандартних ситуаціях мали місце завжди, але останнім часом роль їх значно зросла, адже зріс динамізм процесів управлінської діяльності та підвищилась роль особистісних якостей керівника, його харизми, а також скоротилася тривалість, коли раніше прийняті рішення залишаються ефективними.
     Мета  дослідження: узагальнити та оцінити інформацію щодо харизми керівника як вагомого фактора при прийнятті колегіальних рішень та надати рекомендації щодо вирішення проблем її впливу на управлінський процес.
     Об’єктом  дослідження виступає теоретичні засади макроекономіки.
     Предметом дослідження є харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень.
     Завдання  дослідження:
     - розглянути основні поняття дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень;
     - проаналізувати історію дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень;
     - висвітлити принципи та методи  дослідження;
     - визначити особливості прийняття колегіальних рішень в управлінні організацією;
     - охарактеризувати особистісні характеристики осіб, які приймають рішення;
     - вивчити вплив харизми керівника  на прийняття колегіальних рішень;
     - описати проблеми впливу харизми  керівника на прийняття колегіальних  рішень;
     - надати рекомендації щодо вирішення  проблем.
     Гіпотеза  дослідження: раціональне застосування керівником особистих харизматичних лідерських якостей в процесі прийняття колегіальних рішень дозволяє врегулювати міжособистісні відносини трудового колективу та спрямувати їх у напрямку підвищення ефективності процесу управління та прийняття оптимальних колегіальних рішень.
     Курсова робота містить таку послідовність  структурних елементів: титульний  аркуш, зміст, вступ, три розділи  основної частини, висновки, список використаних джерел, додаток. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1.
     Методологічні аспекти дослідження  харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень 

     1.1.Основні  поняття дослідження  харизми керівника  як фактора прийняття  колегіальних рішень
     Управлінське  рішення – результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану [20].
     Прийняття управлінських рішень – це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки він формує напрямки діяльності організації  та її окремих працівників [15]. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну і злагоджену роботу всього організаційного механізму
     Колегіальні рішення – це такі рішення, котрі розробляються та приймаються спільно групою фахівців та відповідних керівників. Ці рішення, безперечно, потребують серйозної підготовки та мають багатоаспектний зміст [5]. Колегіальні рішення не повинні вступати в протиріччя з системою особистої відповідальності керівників різних рангів за їх реалізацію.
     Колегіальні рішення - це такі рішення, що розробляються групою спеціалістів, а процес їхнього прийняття підлягає узгодженню з визначеними компетентними особами [12].
     Харизма – це особливий тип лідерства, заснований на виняткових якостях індивіда, що дозволяють йому здійснювати визначальний вплив на поведінку оточуючих [6]. Німецький соціолог М.Вебер, який ввів у науковий обіг термін «харизма», визначав її як спосіб керівництва, заснований на вірі підлеглих у надзвичайні здібності лідера, його мудрість, героїзм і, навіть, святість. На думку більшості психологів, харизма – це вроджені якості людини, інакше кажучи, це божий дар, який або є, або немає. Проте це аж ніяк не означає, що окремі харизматичні риси не можна в собі розвинути. Маються на увазі, зокрема, такі якості, як упевненість у собі, активність діяльності, ініціативність, інноваційність, людяність, емпатичність тощо.
     Харизматична концепція при прийнятті колегіальних рішень –– це наділення керівника властивостями, що викликають поклоніння перед ним і беззаперечну віру трудового колективу організації в його можливості в процесі прийняття колегіальних рішень. Характеристики харизматичних лідерів: показна зовнішність, добрі риторичні здібності, незалежність характеру, гідна і впевнена манера триматися. У реальному житті харизматичність керівника викликає добровільне визнання його винятковості, що зумовлює безперечне підкорення, наслідування його дій і поведінки в цілому в колективі.
     Соціологію цікавить принцип, суть механізму взаємозв'язку керівника й колективу. Харизма в чистому виді - це здатність захоплювати керівником владу за допомогою інструментів психологічних якостей [17]. 
     За М. Вебером, з ранньохристиянської літератури, харизматичний лідер повинен розглядати свою місію як «визнання». Для цього типу лідерства характерна фанатична відданість послідовників лідерові, усякий сумнів у його харизматичних якостях розглядається як протиправний. Харизматичне лідерство носить сугубо особистісний характер [6].
     Психологічна теорія колегіальних рішень поряд зі структурою задач ураховує риси керівника, котрі відіграють важливу роль у процесі прийняття рішення [15]. Важливо також ураховувати, що дії осіб, які приймають колегіальні рішення, завжди спрямовані на досягнення певних цілей. У процесі підготовки і прийняття колегіальних рішення суттєву роль відіграють і пізнавальні якості, такі як короткотермінова й довготермінова пам’ять, швидкість обробки інформації тощо.
     Рішення, що приймаються колегіально, обтяжені вищим ступенем ризику, ніж індивідуальні.
     Отже, харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень –– це ті особистісні властивості керівника, що викликають поклоніння перед ним і беззаперечну віру трудового колективу організації в його можливості в процесі прийняття колегіальних рішень. 
 

     1.2. Історія дослідження  харизми керівника  як фактора прийняття  колегіальних рішень
     Дослідження процесу прийняття колегіальних рішень і впливу на цей процес харизми керівника розпочалось ще у 20-х роках ХХ століття, хоча впродовж майже півсторіччя розроблялися тільки окремі її аспекти. Так, А.Файоль, який запропонував одну з перших психологічних теорій управління, вказував, що прийняття рішення є центральною ланкою управлінської діяльності, та вважав, що саме вона зумовлює її ефективність [3].
     Прийняття колегіального рішення розглядається в контексті вивчення процесів мислення і волі представниками Вюрцбурзької школи на чолі з О.Кюльпе. У школі К.Левіна проблема прийняття колегіального рішення розглядалась як складова процесу цілеутворення та рівня домагань [10].
     Харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень стала об‘єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано основні теоретичні підходи до вивчення цього питання.
     Основним та важливим є підхід з точки зору динаміки поведінки. Цей підхід ще називають поведінковий. Поведінковий підхід створив основу для класифікації стилів керівництва та стилів поведінки при прийнятті колегіальних рішень. Це стало серйозним вкладом і корисним інструментом розуміння складностей керівництва і вплив на процес управління. Згідно з поведінковим підходом до лідерства, ефективність прийняття колегіальних рішень визначається не особистісними якостями керівника, а скоріше манерою його поведінки по відношенню до підлеглих [16].Динаміка поведінки відображає те, як розглядається керівник: в статиці (аналіз лідерських рис, харизма) чи в динаміці (аналіз лідерської поведінки). В першому випадку лідерство трактується головним чином в термінах відносно постійних та стійких рис характеру індивіда, його харизми тобто вважається, що лідер має певні природжені риси, які необхідні йому, щоб бути ефективним. В протилежність цьому поведінковий підхід заснований на висновках, зроблених на базі спостережень образів лідерської поведінки при прийнятті колегіальних рішень.
     Не зважаючи на те, що поведінковий підхід просунув вивчення харизми керівника в процесі прийняття колегіальних рішень, зосередивши увагу на його фактичній поведінці, бажаючого спонукати колектив на досягнення цілей організації, його основний недолік містився в тенденції витікати з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва при прийнятті колегіальних рішень. Однак, узагальнюючи результати досліджень, які використовували даний підхід, з‘ясувалось, що не існує одного «оптимального» стилю керівництва. Цілком вірогідно, що ефективність стилю залежить від характеру конкретної ситуації, і коли ситуація змінюється, змінюється і відповідний стиль. Тому можна відмітити, що необхідний ситуаційний підхід до впливу харизми керівника на прийняття колегіальних рішень.
     Ситуаційний підхід визначає, що керівники стають харизматичними лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв‘язку між лідером і ситуацією [14].
     На думку американського вченого Фідлера [10], існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне керівництво при прийнятті колегіальних рішень: 1) вплив посади – керівник, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями; 2) структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між керівником і членами групи, в тому числі – наскільки колектив довіряє керівнику і готовий іти вслід за ним. Тобто ця ситуаційна теорія визначає харизму керівника як продукт ситуації: людина, ставши лідером в одному випадку, набуває авторитету, харизми, що починає на  «працювати» внаслідок дії стереотипів.
     Ні підхід з позицій особистих якостей, ні поведінковий підхід не змогли виявити логічного співвідношення між особистими якостями і поведінкою керівника, з однієї сторони, і ефективності прийняття колегіальних рішень, з другої. Це не означає, що вони не мають значення для керівництва. Навпаки, вони являються суттєвими компонентами успіху. Однак, в ефективності керівництва процесом прийняття управлінських рішень вирішальну роль грають також допоміжні фактори. Ці ситуаційні фактори охоплюють потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги та вплив середовища [14]. Тому сучасна теорія лідерства звернулась до ситуаційного підходу. Харизматичним лідером може бути людина, яка володіє певним набором якостей особистості. Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повинні володіти ефективні керівники, все ж встановлено, що деякі якості є обов‘язковими для лідера: харизма, високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість. 
Існує також ряд нових підходів, які знов вивчають лідерські якості, але вже у зв‘язку з конкретною ситуацією (причинно-наслідковий підхід чи «атрибутивна» теорія та «харизматична» теорія).

     Отже, історія вивчення харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень ґрунтується на теоретичних засадах поведінкового та ситуаційного підходів у процесі прийняття колегіальних рішень. Дослідженням цього аспекту займались такі вчені, як: Файоль, Вебер, Левін та інші. 

     1.3. Принципи і методи  дослідження 

     Вивчення методів дослідження харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень потребує використання наукових принципів та методів, які забезпечують отримання вірогідних даних про досліджуваний феномен для наступного їх використання у практиці вибору оптимальних варіантів вирішення управлінських проблем з використанням психологічних методів управління.
    При розв’язанні поставлених завдань  дослідження будемо дотримуватись  таких принципів наукового пізнання:
    - принципи розвитку та історизму - забезпечують вивчення явища з погляду того, як воно колись виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, чим стало в цей час і чим буде в майбутньому. По відношенню до нашої роботи особливості впливу харизми керівника при прийнятті колегіальних рішень має проводитися лише з урахуванням конкретних умов: місця, часу, мети, організаційної структури, інституційних форм, певних обставин, що склалися у тому чи іншому колективі тощо; 
    - принцип об'єктивності — дослідження повинно бути абсолютно безпристрасним, на його виконання не повинні впливати загальні враження про природу досліджуваного; симпатії або навпаки, антипатії, власний настрій чи стан. При дослідженні харизми керівника як фактора при прийнятті колегіальних рішень цей принцип допоможе мінімізувати вплив особистісних і групових інтересів, настанов, упереджень та інших проявів суб'єктивізму щодо вивчення специфіки прийняття рішень у колективах і висновків щодо ролі впливу харизми керівника в системі управління;
    - принцип сходження від абстрактного до конкретного забезпечує сходження від неповного, часткового, фрагментарного до більш повного, цілісного і всебічного знання. Термін сходження фіксує ту обставину, що всі попередні поняття в русі не втрачаються, а зберігаються, входять у знятому вигляді в наступні. Роль абстракції в дослідженні особливостей харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень пов'язана з необхідністю пізнання об'єктивних законів явищ і процесів у «чистому вигляді», відсторонюючись від впливу зовнішніх чинників.
    Серед усієї сукупності методів наукового  пізнання при дослідженні проблеми будемо користуватися такими:
     - метод дедукції – умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Висновки до нашого дослідження будуть робитися за допомогою даного методу на основі переходу від огляду проблематики прийняття рішень загалом до їх аналізу і прийняття колективами та впливу харизми керівника на процес управління;
    - узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального. В нашому дослідженні отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення управлінської дійсності , проникнення в її сутність. Узагальнення дасть змогу зробити оптимальний вибір із усіх можливих альтернатив під впливом харизми керівника на прийняття колегіальних рішень.
    - метод аналізу - це науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку певних явищ і процесів. Цей метод дасть нам змогу оперувати сукупністю прийомів й способів дослідження проблеми впливу харизми керівника при прийнятті колегіальних рішень шляхом виявлення та визначення взаємозв'язку і змін параметрів цього процесу, кількісного та якісного вимірювання впливу окремих психологічних характеристик і їх сукупності на ці зміни.
    Отже, науковий аналіз особливостей харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень можна визначити як систему логічних і послідовних методологічних, теоретичних, методичних і організаційно-технічних процедур, що пов'язані між собою єдиною метою — одержати вірогідні дані про досліджуваний феномен для наступного їх використання у практиці врегулювання процесу прийняття колегіальних рішень. В ході дослідження будемо застосовувати такі наукові принципи: розвитку та історизму, об'єктивності, сходження від абстрактного до конкретного підходів та методами: дедукції, аналізу, узагальнення.
    Таким чином, перший розділ дав нам змогу підвести методологічну базу для розгляду теоретичної та практичної частин дослідження харизми керівника як фактора прийняття колегіальних рішень. Уточнивши основні поняття визначили, що харизма керівника як фактор прийняття колегіальних рішень являє собою сукупність особистісних лідерських якостей та способів впливу на об'єкт управління, які базуються на використанні психологічних факторів і спрямовані на управління психологічними відносинами, що складаються в колективі, використовуючи досвід та творчий потенціал колективу для досягнення поставлених перед організацією цілей та прийняття колегіальних рішень.
    Історія розвитку розкриває дослідження сутнісних характеристик психології управління та широке впровадження особливостей впливу харизми керівника на процес прийняття колегіальних рішень.
    Науковий аналіз особливостей впливу харизми керівника при прийнятті колегіальних рішень визначили як систему логічних і послідовних методологічних, теоретичних, методичних і організаційно-технічних процедур за допомогою конкретних наукових принципів та методів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.
Теоретичні  аспекти дослідження  харизми керівника  як фактора прийняття  колегіальних рішень 
 

     2.1. Особливості прийняття  колегіальних рішень  в управлінні організацією
     Управлінські  колегіальні рішення завжди пов'язані зі змінами в організації. їхнім ініціатором звичайно є посадова особа чи відповідний орган, що несе повну відповідальність за наслідки контрольованих чи реалізованих рішень. Межі компетенції їх чітко визначені у вимогах формальної структури [1]. Однак кількість осіб, задіяних у процесі підготовки колегіального рішення, значно більша за кількість осіб при владі. Підготовка управлінських рішень у сучасних організаціях нерідко відокремлена від функції їх прийняття і передбачає роботу цілого колективу фахівців. У «класичній» теорії управління вона здебільшого є функцією кадрових служб.
     Процес  прийняття колегіальних рішення пов'язаний з реалізацією спеціального плану, що охоплює сукупність заходів, спрямованих на досягнення цілей і термінів їх реалізації [4].Розробка такого плану — прерогатива відповідних служб в апараті управління. Однак нині до його розробки залучаються ті, хто його реалізовуватиме, тобто безпосередні виконавці. Під час прийняття інтуїтивного управлінського колегіального рішення люди покладаються на власне відчуття того, що їх вибір правильний. Тут наявне "шосте відчуття", своєрідне осяяння, притаманне здебільшого представникам вищого рангу влади.
     Колегіальні рішення, засновані на судженні, багато в чому подібні до інтуїтивних. Однак у їхній основі лежать знання й осмислений досвід минулого. Використовуючи їх і спираючись на здоровий глузд, вибирають той варіант, що приніс найбільший успіх в аналогічній ситуації за старих часів. Проте здоровий глузд у людей трапляється рідко, тому цей спосіб прийняття колегіальних рішень теж не дуже надійний, хоча «підкуповує» своєю швидкістю і дешевизною [9].
     Інший недолік у тому, що судження неможливо  співвіднести із ситуацією, якої колись не було, і тому досвіду її вирішення  просто немає. З основних класів тверджень психологічної теорії колегіальних рішень можна виділити такі [18]:
     1) твердження стосовно того, як у людей виникає уявлення щодо ситуації прийняття колегіальних рішень. Таке уявлення є суб’єктивною, вербальною моделлю цієї ситуації. Психологи стверджують, що часто особа, яка приймає рішення, спрощує ситуацію, забуваючи або ігноруючи деякі альтернативи чи наслідки їх;
     2) твердження, що описують процес оцінювання суб’єктивності цінності того чи іншого варіанта дій, котру називають корисністю. Це важливий клас тверджень, оскільки корисність наслідків альтернатив великою мірою визначає характер колегіального рішення, що приймається;
     3) твердження стосовно суб’єктивної оцінки ймовірності обставин, що визначають наслідки прийнятого колегіального рішення. Наприклад, психологи виявили, що харизма керівництва часто провокує переоцінку та імовірність настання малоймовірних подій та одночасно недооцінюють імовірність настання дуже правдоподібних подій;
     4) твердження стосовно стратегій обрання колегіальної поведінки. Вони описують те, як особи, котрі приймають колегіальні рішення, інтерпретують інформацію щодо корисності наслідків та їх імовірностей та які правила вибору альтернатив при цьому використовують. Психологи виявили, що у простих задачах, обтяжених ризиком, люди, як правило, обирають стратегії, які максимізують суб’єктивну сподівану корисність, котру вони оцінюють як лінійну комбінацію суб’єктивних наслідків та їх корисності;
     5) твердження, що описують чинники, які управляють процесом прийняття колегіальних рішень. До цих чинників належать: вплив оточуючого середовища; особистісні характеристики керівників, які приймають рішення; вплив соціальної групи тощо. Наприклад, чим сильнішими є агресивність суб’єкта і потреба у домінуванні, тим вищий ступінь ризику він допускає.
     Отже, керівник у випадку такого підходу прагне приймати колегіальне рішення здебільшого втих напрямах, які йому добре знайомі, тож ризикує «упустити» гарний результат в іншому напрямі, несвідомо відмовляючись від нього. Оскільки колегіальні рішення приймають люди, то їхній характер значною мірою відображає особистість керівника. 
 

     2.2. Особистісні характеристики осіб, які приймають рішення
     Психологічна теорія рішень — це система мотиваційних тверджень, що розкривають внутрішню сутність діяльності керівників у процесі підготовки і прийняття колегіальних рішень [7]. Досвід показує, що структура задачі великою мірою визначає поведінку керівника, котрий її розв’язує.
    Для прийняття ефективних та своєчасних рішень менеджер повинен володіти певними  якостями (вимогами): обов'язковість, цілеспрямованість, знання науки про управління, уміння цінувати свій час і час своїх  підлеглих, вимогливість, уміння заохочувати, уміння карати, дружелюбність, уміння говорити, уміння слухати, уміння мовчати [8].
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.