На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Цна на промислову продукцю

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     ВСТУП
  Важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить цінам і ціноутворенню, у яких відбиваються всі сторони  його економічної діяльності. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін  і споживання.
  В умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.
  Кожний  підприємець самостійно встановлює ціну на свій товар. Впровадження єдиних цін для всіх споживачів пов'язане  з особливостями ринку конкретного  товару або з технічною складністю й великими витратами при диференціації  цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець  пропонує ринку стандартизований продукт  серійного виробництва. У цій  обстановці важливо, щоб масовий  споживач знав ціну, порівнював неї  із ціною конкуруючих товарів  і без проблем ухвалював рішення  щодо покупці.
  Ціна  в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту та пропозиції, на який повинна орієнтуватися  фірма. Але на зміну цінової конкуренції  приходить конкуренція якості й  додаткових послуг для споживача. Історично  ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця.
  Метою курсової є дослідження динаміки цін, та політика їх встановлення, відповідно до ринкових та неринкових механізмів.
  Предмет дослідження являється цінова політика підприємства та методи ціноутворення. Об’єктом ж є сама ціна як економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
  Мета  і завдання роботи - вивчення і аналіз цін та ціноутворення.
  У роботі використані нормативно-законодавчі  акти: основним законодавчим актом  є Конституція України, на якій базується  все законодавство, також «Про підприємництво»: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ, «Про господарські товариства»: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ, «Про ціни і ціноутворення»: Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-ХІІ,  «Про єдиний митний тариф»: Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХП, Постанови Кабінету Міністрів. Та теоретичні джерела: підручники та посібники з економіки підприємства, періодичні видання «Економіка. Фінанси. Право», «Вісник Національного Банку України», «Актуальні проблеми економіки» тощо.
 

  
  РОЗДІЛ 1.
  ЦІНА  ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОНОМІКИ 

  
      Економічна  сутність ціни.
 
   Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару, а це означає, що ціна товару за умов розвиненого ринку складається під дією попиту і пропозиції[12]. За ринкових умов попит на товари і його коливання залежить від смаків і запитів споживачів, їхніх доходів, цін на товари-замінники. Суттєво впливають на нього кількість покупців, а також інфляційні очікування та процеси. Взаємодія попиту і пропонування регулюється такими обставинами:[6]
   1) збільшення попиту веде до зростання рівноважної ціни і рівноважної кількості товару;
   2) зменшення попиту веде до падіння рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару;
   3) збільшення пропонування веде до збільшення рівноважної кількості товару;
   4) скорочення пропонування веде до збільшення рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару.
  Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.
  В умовах ринкової економіки ціна є  одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін  залежать розмір прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова  стійкість підприємства.
  Ціни  регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси загалом, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг[13].
  За  ЗУ «Про ціни та ціноутворення» Кабінет  Міністрів забезпечує здійснення державної  політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення[4].
  Це  здійснюється для:
    збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
    протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;
    об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
    розширення сфери застосування вільних цін;
    підвищення якості продукції;
    соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
    створення необхідних економічних гарантій для виробників;
    орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку
  Всі різновиди цін зводяться до одного розуміння, проте вбачають в собі різницю і входять до різних категорій: оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Вони різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю "ціна" складно. Саме тому це поняття і звелось до єдиного розуміння, а саме того, що ціна — це грошовий вираз вартості товару[12].
  Ціна товару має забезпечити сталий запланований прибуток і стійку конкурентоспроможність продукції. Водночас ціна є досить складною економічною категорією. Її розмір може змінюватися в певних межах під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається витратами на виробництво та реалізацію продукції. Ці витрати розділяють на постійні, змінні та валові. До постійних належить та частина загальних витрат, яка залишається незмінною незалежно від коливань обсягів виробництва (наприклад, плата за оренду та охорону приміщень). Витрати, що змінюються залежно від масштабів виробництва, називають змінними. Сумою постійних та змінних витрат визначається їхній валовий розмір. У ринковій економіці ціна товару має відшкодовувати валові витрати виробництва та обігу і давати певний прибуток. Максимальний розмір ціни визначається попитом[6].
  Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані  й утворюють єдину систему, яка  перебуває в постійному русі під  впливом ринкових факторів. Система  цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в  економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально  здійснювати свою діяльність і реалізувати  кінцеву продукцію та послуги  з найбільшою вигодою для себе.
   Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків  та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.
  Система цін для окремої підприємницької  структури складається з трьох  блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:[13]
    ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;
    ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;
  3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.
  Крім  цього, система цін тісно пов'язана  з економічним середовищем, в  якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні  форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від  економічного середовища знаходить  свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:
    централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тариф на послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;
    слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;
    формування цін у сфері виробництва;
    диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;
    диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;
    обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.
  У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова  система цін, яка має зовсім інакші природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:
    децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;
    врахування дії об'єктивних економічних законів;
    формування цін у сфері товарного обміну;
    елементи державного регулювання ринкових цін;
    конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;
    динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;
    розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.
  Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу  та існування різних видів цін, які  використовуються економічними суб'єктами. їхня кількість, особливості та алгоритми  використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які  сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу. Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни та структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе витрати і прибуток підприємства-виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки.
  В Україні за ЗУ «Про ціни та ціноутворення» контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції[4]. 

  1.2. Функції ціни. 

  Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Саме тому виділяються певні функції ціни.
  Облікова  функція ціни відбиває суспільно  необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції. А в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства. На обліковій  функції ціни базуються засоби обчислення вартісних показників — як кількісних так і якісних. Отже, ціна використовується для визначення ефективності виробництва, є важливим знаряддям планування діяльності підприємства і орієнтиром для обґрунтування його господарських рішень.
  Між тим в умовах ринку облікова функція  ціни не може бути зведена тільки до визначення витрат та цін, за якими  виробник бажав би продавати свою продукцію. Під впливом таких  чинників, як попит, пропозиція, конкуренція, державне втручання в процес ціноутворення  та інші, ринкова ціна може істотно  відхилятися не тільки від величини витрат виробника, а також від  рівня пропонованих ним цін. Тому тільки на ринку, в процесі купівлі-продажу  може бути підтверджена доцільність  здійснених витрат. Саме тут ціна показує, що коштує суспільству задоволення  конкретної потреби в тій чи іншій  продукції.
  Таким чином, на цінах базується весь вартісний  облік різноманітних економічних  процесів та вимір їхніх результатів. Завдяки цьому на основі цін визначаються всі вартісні макро- та мікропоказники, зокрема, валовий внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції, обсяг  виробництва, товарообіг, рентабельність, продуктивність праці та ін.
  Крім  того, ціна є особливим носієм інформації, який застосовується як інструмент аналізу, прогнозування та управління розвитком  підприємств, галузей, регіонів та економіки  країни в цілому. У кінцевому підсумку ціна виступає як засіб обліку результатів  економічної діяльності суспільства  і є одним із критеріїв вибору певних господарських рішень.
  Розподільча функція ціни виражається в тому, що держава через ціноутворення  перерозподіляє національний дохід  між галузями економіки, державним  і недержавним секторами, окремими регіонами, соціальними групами  населення. Ця функція реалізується через включення в собівартість багатьох податків, які потім стають джерелами накопичення фондів (дорожнього, зайнятості населення та ін.), а також  через включення в ціну непрямих податків (ПДВ, акцизів).
  Реалізація  розподільчої функції досягається  за рахунок включення до цін окремих  товарів акцизного збору, податку  на додану вартість та інших податкових платежів, які спрямовуються до загальнодержавного та місцевих бюджетів. Завдяки податковим надходженням до загальнодержавного бюджету  забезпечується перерозподіл доходів і в регіональному аспекті.
  Перерозподіл  доходів здійснюється також встановленням  різних видів цін на ту ж саму продукцію для різних споживачів. Наприклад, тарифи на електроенергію для  населення нижчі, ніж у промисловості.
  Найактивніше  розподільча функція виявляється  через ціни, які встановлює або  регулює держава. Так, звільнення кам’яного  вугілля від податку на додану вартість забезпечує певний перерозподіл доходів між паливно-енергетичними  та обробними галузями промисловості. Регулюючи доходи окремих галузей  за допомогою цін, держава впливає  на темпи їхнього розвитку, певною мірою усуває суперечності між виробниками  та споживачами продукції, підпорядковує  діяльність підприємств національним інтересам. Але розподіл між галузями через систему цін в умовах державного регулювання не завжди економічно виправданий, тому що в багатьох випадках він веде до низької конкурентоспроможності виробників або до необхідності їхнього  бюджетного дотування.
  Стимулююча  функція ціни виявляється в тому, що ціна за певних умов може стимулювати  певні бажані процеси на підприємстві: прискорення НТП, поліпшення якості продукції, збільшення обсягів випуску  продукції і попиту на неї тощо.
  Ціна  справляє стимулюючий вплив на виробництво, головним чином, через величину прибутку, що входить до її складу. Так, для  заохочення виробника до виготовлення нової продукції, в ціні на неї  треба встановити вищий рівень прибутку, ніж його існуюча величина в ціні старого виробу. Не зовсім правильно  вважати, що сама величина ціни є стимулом для впровадження у виробництво  нової продукції, тому що підвищення ціни може супроводжуватись більшим зростанням витрат на виробництво товару, що призведе навіть до зменшення частки прибутку в її складі.
  Для споживачів стимулююча функція виявляється  не стільки в зменшенні самої  ціни, скільки у встановленні нижчої ціни в розрахунку на одиницю споживчої  властивості нової продукції  в порівнянні з аналогічним виробом. Тобто стимулюючий вплив ціни на споживання відбуватиметься навіть тоді, коли абсолютно ціна зросте, але, завдяки значному підвищенню якості продукції, ціна одиниці її корисного  ефекту буде меншою.
  Регулююча функція передбачає врегулювання пропорцій  окремих виробництв, забезпечує збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією. У цьому разі ціна відіграє роль індикатора диспропорцій у сферах виробництва і обігу, дає змогу досягти відповідності попиту й пропозиції.
  Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва найбільшою мірою виявляється  в умовах ринкових відносин. За допомогою  механізму цін капітали переміщуються  в сектори економіки і виробництва  з найвищою нормою прибутку[6, 7, 12]. 

  1.3. Методи ціноутворення. 

  Ціни  і цінова політика - найважливіші елементи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова політика справляє вплив на ефективність роботи суб'єктів  на світовому ринку.
  За  ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється державне регулювання цін і тарифів[4].
  Державне  регулювання цін і тарифів  здійснюється шляхом встановлення:
    державних фіксованих цін (тарифів);
    граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
  В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.
  Цінова  політика - це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством у короткотерміновому та в довгостроковому періодах[7].
  Основна мета цінової політики підприємства полягає у тому, щоб установити на свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так, щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку, тобто вирішити завдання, пов'язане з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, відреагувати на діяльність конкурентів тощо. Визначення рівня ціни відбувається на основі двох видів цін: тих, що публікуються, і розрахункових.
  Ціни, що публікуються, - це ціни, що повідомляються в спеціальних джерелах, які віддзеркалюють рівень світових цін, тобто експортні ціни основних постачальників товару та імпортні ціни найважливіших імпортерів даного товару. Як правило, світову ціну на сировинні товари визначають основні країни-постачальники, а на готові вироби та устаткування - провідні фірми, що їх випускають та експортують. До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій.
  Світові ціни - це ціни великих експортно-імпортних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі. При цьому операції мають відбуватися на умовах готівкового платежу у вільно конвертованій валюті, а обрані ринки - регулюватись загальним (а не спеціальним) торговельно-політичним режимом.
  Існують різні методи ціноутворення:[12]
    "середні витрати плюс прибуток";
    на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;
    на основі "відчуває цінність, що," товару;
    на основі рівня поточних цін;
    на основі закритих торгів (конкурсів) і інших.
  Найпоширенішим  є метод ціноутворення "середні  витрати плюс прибуток", по якому  до витрат виробництва й реалізації на певний продукт додають надбавку, що відповідає для даної галузі нормі  прибутку або бажаному доходу від  обороту. При цьому варто враховувати  витрати й прибуток, як виробника  продукції, так і всіх учасників  розподілу (оптових фірм, роздрібних магазинів, збутових агентів і т.п.).
  При використанні методу аналізу беззбитковості й одержання цільового прибутку підприємство призначає ціну, що повинна  забезпечити запланований обсяг прибутку (рис. 1.1) 

Постійні витрати (Ипост)
Р.
Кбу                         Кпл      Q (К)
Повні витрати
Виручка
Точка
беззбитковості 

Цільовий  прибуток (Ппл)

     Рис. 1.1. Аналіз беззбитковості
     Точка беззбитковості (кількість виробів Кбу), при якій загальні витрати й доходи збігаються, визначається по формулі (1.1) 

      ,                                                 (1.1) 

     де  Ц - ціна виробу;
     Кбу – кількість виробів;
     Ипер – змінні витрати на виріб.
     Для одержання цільового прибутку (Ппл) необхідно забезпечити обсяг продажів у кількості Кпл. При збуті ДО < Кбу підприємство буде зазнавати збитків.
     При встановленні ціни на основі чутливості одержувачем цінності товару (метод  споживчої оцінки) підприємство переконує  покупця в перевагах свого  товару, використовуючи нецінові методи впливу (сервіс, гарантії, право використання товарної марки й т.п.).
     Часто використається метод проходження  за лідером, коли підприємство встановлює ціни на продукцію на рівні сформованих  на ринку поточних цін або трохи  нижче.
     При визначенні цін на проекти при  участі в конкурсах необхідно  відповідно до теорії рішень установити таку ціну, що веде до найбільшого очікування прибутку в довгостроковому плані.
     При визначенні базової ціни виробу можна  використати параметричні методи ціноутворення, метод питомих ваг, баловий метод, метод регресійного аналізу й  ін.
     В основі методу питомих показників лежить визначення питомої величини ціни (Цо) по формулі (1.2): 

     Цо=Цп/Хо                                                          (1.2) 

     де  Цп - прейскурантна ціна;
     Хо - величина основного параметра якості.
     При баловому методі ціна нового виробу (Цн) визначається по формулі (1.3): 

     Цн=Цб((Бнi/(Боi)                                                    (1.3) 

     де  Цб - ціна базисного виробу;
     i - параметри якості;
     Бнi - балова оцінка i-го параметра нового виробу;
     Боi - балова оцінка i-го параметра базисного  виробу.
     Метод регресійного аналізу ґрунтується  на обліку впливу на ціну основних параметрів якості виробу: 

     Ц=f (Х12n,)                                                  (1.4) 

     де: Х1, Х2, Х3, … Хп – основні параметри якості виробу.
     Для стимулювання збуту широко використаються:
    ціни-принади, установлювані на відомі торговельні марки на низькому рівні;
    премії або компенсації за придбання товару в строго певний період часу;
    психологічне ціноутворення, при якому встановлюються психологічно привабливі ціни нижче круглих сум;
    вигідні процентні ставки при продажі в кредит; гарантійні умови й договори про технічне обслуговування й ін.
  Управління  по здійсненню політики цін з боку держави є проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.
 

  
  РОЗДІЛ 2.
  АНАЛІЗ  ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ЗАТ «Галичина» 

  2.1. Виробнича діяльність підприємства ЗАТ «Галичина» 

  Виробнича діяльність підприємства ЗАТ «Галичина» характеризується наступним комплексом основних показників:
  1. Станом  ринку молочної продукції  України, його основними тенденціями та місцем ЗАТ «Галичина» на ринку;
  2. Станом внутрішнього середовища підприємства ЗАТ «Галичина»;
  3. Товарним асортиментом молочної продукції ЗАТ «Галичина»;
  4. Порівняльний рівнем споживчої  якості (конкурентоспроможності) молочної продукції ЗАТ «Галичина»;
  5. Організаційною моделлю підтримки  трьох рівнів товару (молочної продукції) ЗАТ «Галичина»;
  6. Організацією збутової мережі молочної продукції ЗАТ «Галичина».
  В цілому українські виробники не задовольняють попит українського населення на продукцію молочної галузі. На сьогоднішній день молокозаводи для того, щоб забезпечити себе сировиною, почали інвестувати у будівництво ферм. За оцінками експертів ринку потреби в молоці у 1,5-2 рази перевищують обсяги його виробництва в Україні. Крім того, за попередніми оцінками міністерства агропромислової політики України виробництво молока в Україні у 2007 році склало 12,3 мільйона тонн, що на один мільйон тонн менше ніж у попередньому році. Загальне ручне споживання молока в Україні становить 230 л на душу населення[8, 9].
  Світовий  ринок молока та молочної продукції  не одне десятиліття характеризується стійкою тенденцією до зростання  обсягів виробництва. Не винятком був  і 2008 рік. За попередніми підсумками, світове виробництво молока становить 692,7 млн. т, що на 15 млн. т, або на 2,2%, більше, ніж 2007 року.
  Частка  України в структурі світового  виробництва становить менше  двох відсотків. За підсумками 2008 року, в Україні було вироблено 11,8 млн  т молока, що на 4,1% менше, порівняно  з 2007 роком: суттєвий вплив мало скорочення поголів’я основного стада. Так, на початок 2009 року в усіх категоріях господарств було 2,9 млн корів, що на 5,7% менше за показники попереднього року.
  Незважаючи  на від’ємну динаміку розвитку галузі, Україна перебуває на десятій  сходинці в світовому рейтингу молочних виробників. Особливістю світового  ринку молока та молочної продукції  є те, що для зовнішнього продажу  надходить лише невелика частка виробленої продукції (близько 7%), що різнить його з іншими аграрними ринками[10].
      Молочна сировина в Україні має низькі показники якості і не відповідає вимогам міжнародних стандартів, що, насамперед, пов’язано з невикористанням  генетичного потенціалу молочної худоби, її захворюваннями, низьким забезпеченням  повноцінними кормами, застарілою технікою і технологіями, що використовують сільськогосподарські та молокопереробні  підприємства. У 2008 році сільськогосподарські підприємства продали на переробку  лише 17% молока, яке відповідало стандарту  ДСТУ 3662-97, при цьому лише 14 % було вищого ґатунку, а 78 % зараховано першим ґатунком. У 2008 році вміст білка в  молоці рідко відповідав базисному  нормативу і в переважній більшості  був на рівні 2,6-2,8%. Лише 10-15% молока, виробленого в Україні, в зв’язку  з невисокою якістю можна використовувати  для виробництва сирів. Тому для  збільшення обсягів виробництва  та покращання якості сировини потрібно інвестувати кошти у селекційно-племінну справу, запроваджувати науково обґрунтовану систему годівлі та енергоощадливі технології, сприяти підвищенню загальної  культури виробництва. Сучасний ціновий  механізм стимулює підвищення якості молока, оскільки передбачає співвідношення вартості жиру та білка у структурі  ціни у пропорції 40:60 відсотків. (додатки А та Б.)
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.