Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Система пдвищення ефективної дяльност комерцйного банку

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 21. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


КИЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА
З УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ
     на  тему: «система підвищення ефективної діяльності комерційного банку»
(за матеріалами  ат «індекс-банк» м. Київ) 

студентки IV курсу
групи МН-2-07
спеціальність 6.030601
«УОНС»
Коваль  О. Ю. 

Науковий  керівник
старший викладач  Устименко Ю. І. 

КИЇВ  – 2011
 

Вступ…………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичні основи ефективної банківської  діяльності в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу…………………………………………...6
     1.1 Принципи побудови та умови  ефективної діяльності банківської  системи України………………………………………………………………………………….6
     1.2 Банківська система України в  умовах глобалізації світового  фінансового простору………………………………………………………………………………..12 

Розділ 2. Діагностичний аналіз ефективності діяльності банків в фінансовому  секторі України………………………………………………………………………..22
         2.1 Макроекономічний аналіз ефективності  діяльності банків України…….22
         2.2 Оцінка діяльності АТ «ІНДЕКС – БАНК» на фінансовому ринку………32
         2.3 Оцінка фінансової діяльності  АТ «ІНДЕКС-БАНК»……………………..39
         2.4 Аналіз ефективності комерційних  операцій банку……………………….42
         2.4.1 Операції з корпоративними  клієнтами…………………………………..42
         2.4.2 Операції з фізичними особами…………………………………………...48
         2.4.3 Операції банку на ринку  цінних паперів………………………………...54
         2.5 Структура системи ризик-менеджменту  банку…………………………...56 

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності АТ «Індек-банку»………..64
         3.1. Побудова системи трансфертного  ціноутворення у банку………………64
         3.2. Дослідження впливу економічних  факторів на розвиток споживчого  кредитування в України………………………………………………………………74
Висновки  та пропозиції……………………………………………………………….82
Список  використаної літератури……………………………………………………..85
Додатки 
 
 

Вступ
     Розбудова сучасної банківської системи, яка  відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, є однією з найактуальніших  проблем теорії і практики подальшого реформування національної економіки. Рівень міжнародної довіри до країни залежить від прогнозованої банківської діяльності в цій країні, і Україна не виняток із цього правила.
     Функціонування  будь якої системи, зокрема банківської  спрямоване на підвищення ефективності її діяльності та забезпечення сталого розвитку. Зниження ефективності на макрорівні є однією з основних причин депресивних явищ в економіці та виникнення криз. Низький рівень ефективності діяльності банків свідчить про обмежені можливості їх розвитку, невисоку конкурентну спроможність, підвищену чутливість до ринкових ризиків, неефективне управління активами й пасивами, і в разі наявності тенденцій до погіршення може призвести до серйозних проблем у діяльності банків, а несвоєчасне вжиття необхідних заходів — до банкрутства. Діяльність банків завжди повинна характеризуватися достатнім рівнем ефективності, який складно забезпечувати в умовах високої конкуренції, особливо — коли дохідність банківських oneрацій падає, а впровадження нових банківських технологій і продуктів потребує дедалі більших витрат.
     Актуальність  дослідження. Банківська система помітно впливає на економічні процеси, тому і питання підвищення ефективності її функціонування впродовж останніх років значно активізувалося.
     Процес формування ефективної банківської системи в Україні — непросте завдання, яке має низку своїх особливостей. Банки об'єктивно перебувають у центрі багатьох суперечливих, кризових та складно прогнозованих явищ, притаманних передусім економіці перехідного періоду. Саме стрімкий розвиток українських банків став основою формування повноцінних ринкових відносин та сукупності базових елементів, пов'язаних із рухом фінансових ресурсів, без яких функціонування ринкового господарства неможливе.
     Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування головних проблем розвитку банківської системи України.
     Відповідно до мети дослідження було поставлено наступні завдання:
    дослідити структуру банківського сектору, визначити його передумови (механізми запуску), структуру, фактори;
    проаналізувати мотиви і тенденції присутності іноземного капіталу в банківському секторі України з позицій можливих ризиків для фінансової стабілізації й необхідності розроблення адекватного інструментарію регулювання його присутності;
    оцінити ефективність банківських операцій на прикладі АТ «ІНДЕКС- БАНК»;
    визначити основні напрямки та конкретні заходи щодо підвищення ефективності функціонування банківського сектору в цілому та АТ «ІНДЕКС- БАНК» зокрема.
     Предметом дослідження виступають принципи і механізми ефективної діяльності банків, які апробовані іноземною практикою банківського бізнесу.
     Об’єкт дослідження – банківська діяльність АТ «ІНДЕКС- БАНК» та інструменти управління її ефективністю.
     Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід до вивчення умов і можливостей розвитку банківського сектору. Для дослідження стану діяльності комерційних банків використані різноманітні методи, серед яких метод аналізу і синтезу, статистичні, економіко-математичні, техніко-економічні методи.
     Дослідження фактичної структури і стану діяльності АТ «ІНДЕКС- БАНК» ґрунтується, в першу чергу, на даних їх форм звітності № 302.08 та № 316.10, які надаються в державне управління Національного банку України та зведені дані по Україні. Важливе значення в процесі дослідження надавалось окремим положенням Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних документів НБУ. В дослідженні також використані теоретичні і практичні досягнення в банківській сфері України та економічно розвинутих країн світу.
 

Розділ 1. Теоретичні основи ефективної банківської діяльності в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу. 

     1.1 Принципи побудови та умови ефективної діяльності банківської системи України. 

     Забезпечення високої ефективності вітчизняних банків важливе завдання сучасного етапу розвитку банківської системи України та необхідна умова її подальшого зміцнення як стратегічної складової національної економіки.
     Забезпечення високої ефективності вітчизняних банків важливе завдання сучасного етапу розвитку банківської системи України та необхідна умова її подальшого зміцнення як стратегічної складової національної економіки. Вивчення цієї проблеми особливо важливе, адже держава вирішує завдання Інтеграції у світовий фінансовий ринок, для входження в який необхідно створити конкурентоспроможну Інфраструктуру фінансових послуг.
     Україна послідовно реалізує стратегію вступу до Євросоюзу і Світової організації торгівлі (COT) та вирішує складні проблеми інтеграції до світового фінансового ринку. 3 огляду як на зовнішні, так і на внутрішні фактори особливої актуальності набуває проблема створення умов стійкого зростання національної економіки га розвитку фінансового і банківського секторів. Інтеграція України в міжнародний фінансовий ринок спонукає до прискореного розвитку вітчизняного фінансового ринку за необхідності підтримки пріоритетності національних інтересів на світовому фінансовому ринку та збереження політичного й економічного суверенітету держави. Успішне функціонування фінансового ринку значного мірою залежатиме від його здатності оперативно та ефективно адаптуватися до європейської бізнес-моделі.
     Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:
     • однорівнева банківська система;
     • дворівнева банківська система.
     Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.
     Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів:
     Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.
     Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.  

       

Рис. 1.1 Структура банківської системи України 

     Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі.
     По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками.
     По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.
     Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді .внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
     - фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;
    випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
    купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
    видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
    касове виконання державного бюджету;
    придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг,
    прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
    купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
    купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
    довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
    надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.
     Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
     Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.
     У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові - страхових інститутів; кооперативні - кооперативів тощо. На вітчизняному банківському ринку помітними представниками банків з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бізнес) є Правексбанк, Олбанк, банк "Альянс" та ін. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системи комерційних банків України.
     Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури , що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Характерними представниками банків з галузевою спеціалізацією є, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, банк "Надра", Автозазбанк, Укрнафтогазбанк та деякі інші. 
 

     Таблиця 1.1
     Класифікація комерційних банків за різними критеріями:
Класифікаційні ознаки Види комерційних банків
Порядок створення Перепрофільовані, заново створені.
Характер спеціалізації Універсальні, спеціалізовані.
Розмір Регіональні, республіканські, міжнародні.
Форма власності Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті і закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, із 100%-м іноземним капіталом, змішані.
Функції і характер виконуваних операцій Інвестиційні заощадження, депозити, іпотечні. земельні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові; біржові; експортно-імпортні; лізингові; торгівельні.
Характер відносин Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені.
Стадія впливу Монополісти, аутсайдери.
Структура Багатофілійна, безфілійна.
Стадія контролю Контролюючі, контрольовані.
Конкурентоспроможність Конкурентоспроможні, неконкурентні.
Фінансове становище Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути.
 
     Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків. Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'язань (сертифікатів, векселів). Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієнтів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичальниками та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів. Законодавство багатьох країн відносить такі банки до небанківських фінансово-кредитних установ.
     Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості - землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.
     В Україні класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі, а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти .
     Відомими представниками банків з функціональною спеціалізацією є Ощадбанк, Ексімбанк. У пасиві Ощадбанку близько 90% - це кошти фізичних осіб, а активні операції в основному спрямовані на споживче кредитування. Але з різних причин, головною з яких є низька платоспроможність населення, активні операції Ощадбанку ще недостатньо спрямовуються на кредитування людей. Споживчі кредити розвинуті слабо, перелік об'єктів споживчого кредитування, порівняно з банками інших країн, обмежений.
     Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам [20, с.872-873].
     Банки відіграють важливу роль у суспільстві. Вони забезпечують передачу грошового капіталу зі сфер накопичення у сфери використання. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами і галузями виробництва. Банки забезпечують економію суспільних витрат обігу і раціоналізацію всіх процесів обігу товарів і капіталів, сприяють подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу. Через банки мобілізуються великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва. Роль банків суттєво змінюється в умовах дальшого розвитку ринкової економіки. Вони стають надзвичайно важливими суспільними інституціями, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави, країни в цілому і кожної людини зокрема. Функції банків все більше виходять за межі простого фінансово-кредитного посередництва. Вони стають важливим механізмом проведення державної грошово-кредитної політики, а через неї - впливу на всі основні економічні процеси в суспільстві. Поряд з традиційними банківськими операціями (кредитуванням, розрахунками) розвиваються нетрадиційні. Це насамперед банківські послуги, серед яких чільне місце посідають трастові, гарантійні, консультативні та ін.
     Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", інших законодавчих актів України. вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів та інших виконавчих органів влади, політичних та профспілкових організацій, спілок, партій, громадських фондів.  

     
      Банківська система України в умовах глобалізації світового фінансового простору.
 
     Глобалізація у найближчому майбутньому визначатиме стан світової фінансової системи. Тому аналіз сучасних тенденцій міжнародного руху капіталу, передусім банківського, дає можливість сформувати уявлення про перспективи інтеграції України у міжнародний фінансовий простір. Окрім того, потребує розробки й реалізації стратегія, яка дала б можливість вітчизняній банківській системі залучити іноземні капітали для розв'язання проблем забезпечення стійкого економічного зростання національної економіки.
     Світовий фінансовий ринок виконує своєрідну функцію каталізатора процесів концентрації капіталу.
     Певні ознаки інтернаціоналізації банківського капіталу спостерігалися ще у XIX столітті. У цьому процесі можна умовно вирізнити кілька етапів. Перший етап тривав з кінця XIX століття до 60-х років XX століття і характеризувався зрощуванням банківського капіталу з промисловим переважно на національних ринках. Там же відбувався процес концентрації і централізації банківського капіталу. Розвивалися також специфічні форми міжнародних банків і міжнародних банківських об'єднань. Міжнародна діяльність комерційних банків переважно зосереджувалася на обслуговуванні зовнішньої торгівлі та виробничих інвестицій за кордоном. Вивезення безпосередньо банківського капіталу мало відносно невеликі масштаби.
     Другий етап розпочався із середини 60-х і тривав до кінця 80-х років XX століття. У цей час відбувалися якісні зміни у банківських системах розвинених країн, зросла роль банків у міжнародних відносинах. Сягнули величезного масштабу міжнародний рух капіталів, відкриття закордонних представництв і філій банків. Міжнародні ринки капіталів набувають певної самостійності, перетворюються на глобальний механізм перерозподілу фінансових ресурсів між країнами.
     Важливою ознакою цього етапу є те, що транснаціональні банки (ТНБ) почали створювати мережу відділень і представництв у країнах, що розвиваються, які не мають власної фінансово-кредитної системи, спроможної ефективно розподіляти фінансові ресурси. Посилилися монополістичні тенденції у розвитку банківської сфери — кредитні відносини почали контролювати найбільші банківські транснаціональні групи. Ознакою цього етапу є також те, що транснаціональні банки розпочали створення мережі відділень і представництв у країнах, які не мають власної розвиненої фінансово-кредитної системи.
     Третій етап бере початок з 90-х років XX століття. У цей час у країнах Заходу розпочалося бурхливе економічне зростання. У національних економіках відбувалося зростання фінансової заборгованості та концентрація активів у кількох найбільших банках. Уряди низки західних країн почали конкурувати з банками та іншими фінансовими установами щодо залучення заощаджень населення шляхом створення спеціальних програм.
     Під впливом інтеграції та технічних нововведень сформувалися достатні передумови для підвищення мобільності капіталів (поява транснаціональних банків, глобальних інтегрованих ринків тощо). Інтернаціоналізація фінансово-кредитної інфраструктури привела до створення транснаціональних банків, які стали одним із головних суб'єктів сучасної глобальної фінансової системи. Початковим мотивом міжнародної діяльності ТНБ було прагнення обслуговувати потреби у фінансуванні експортно-імпортних операцій своїх основних клієнтів — зарубіжних філій ТНК. Однак вони використовують свою присутність на зовнішніх ринках для пошуків нових інструментів та методів діяльності, значного розширення сфер операцій (це, зокрема, участь у процесах приватизації у країнах із перехідною економікою). Під впливом глобалізаційних процесів стратегії банків видозмінюються у напрямі розширення мереж відділень і дочірніх структур у регіональних або світових масштабах, залучення аутсорсингових компаній і реалізації спільних проектів із небанківськими установами.
     Процеси глобалізації світової економіки не можуть обминути й фінансово-банківську систему України, особливо з огляду на відкритість національної економіки. Банківська система України однією з перших переживає процес прискорення інтеграції через розширення присутності у ній іноземного капіталу. Із вступом України до COT відбуватиметься поступове збільшення присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі. Прихід іноземного капіталу з належною репутацією є важливим чинником розвитку банківського сектору держави. Іноземний капітал принесе в Україну сучасні банківські технології, нові фінансові продукти, культуру банківського корпоративного управління, сприятиме підвищенню рівня конкуренції. Поступово мають бути створені умови для доступу в український банківський сектор іноземного капіталу, що є аналогічними для резидентів.
     Перестороги щодо іноземного капіталу пояснюються неготовністю українських банків до конкуренції, розпорошеністю активів, відсутністю умов для інвестиційного кредитування, наслідком чого може стати посилення залежності від зовнішніх ринків. Засоби захисту від негативного впливу іноземних банків можуть полягати також у створенні умов для припливу інвестицій у вітчизняні банки, належному захисті депозитів, досягненні європейського рівня монетизації економіки, підвищенні ступеня законодавчого захисту банків тощо. Однак слід зауважити, що майже із 150 країн — членів COT лише 31 не має обмежень у фінансовому секторі. Тим часом побоювань щодо неконтрольованості діяльності філій іноземних банків можна уникнути шляхом запровадження для них національного режиму банківського нагляду, їх участі у національній системі страхування депозитів населення.
     Навіть ураховуючи вагомість зв'язку прямих іноземних інвестицій, обслуговування ТНК не завжди є визначальним чинником для залучення іноземних банків. Тут насамперед слід говорити про низький рівень оподаткування, значний обсяг ВВП на душу населення, неефективну роботу місцевих банків тощо. Недостатній розвиток фінансової інфраструктури в Україні є аргументом на користь зацікавленості іноземних банків у присутності на вітчизняному ринку.
     У зв'язку з цим слід очікувати розширення спектра банківських послуг та зниження їх вартості.
     Потребує детального аналізу досвід неоліберальних ринкових перетворень, що активно розгорнулися у Латинській Америці з другої половини 80-х років XX століття, під час яких і сталися глибокі зміни у банківській системі. Так, зокрема, скасування поширених раніше обмежень на діяльність нерезидентів, приватизація державних кредитних інститутів, реформування банківського законодавства відповідно до принципів моделі відкритої економіки — все це зробило ринок цих країн привабливим для транснаціональних фінансових груп. Саме сюди було спрямовано потік іноземних інвестицій, що сприяло, з одного боку, модернізації національних банківських установ, підвищенню їхньої ролі у мобілізації заощаджень, а з другого — витісненню з цієї сфери національного капіталу.
     Вже у 90-ті роки минулого століття ринок банківських послуг латиноамериканського регіону стає об'єктом гострої конкурентної боротьби між транснаціональними банками Північної Америки і Західної Європи. Окрім того, значно зросли у цей період інвестиційні потоки у реальний сектор економіки з боку ТНК Великобританії, Німеччини, Нідерландів, США, Канади, Іспанії, Франції.
     Політика, що була зорієнтована на створення конкурентного середовища, сприяла прискореному освоєнню найновіших банківських технологій та диверсифікації спектра послуг. За низкою параметрів багато латиноамериканських банків наблизилися до рівня банківських інституцій країн Західної Європи, США та Японії, а тому можуть брати активну участь у розвитку національних економік в умовах глобалізації світового господарства із застосуванням сучасного інструментарію мобілізації фінансових ресурсів.
     Це виявилося у створенні інституційно-правових і фінансово-господарських важелів, а також сприяло розширенню відкритості національних економік. У банківській сфері нові виклики з боку світового ринку та імперативи внутрішньогосподарського розвитку проявилися у знятті або істотному зниженні обмежень щодо діяльності нерезидентів.
     Значною мірою трансформувалися підходи і до питання про допущення іноземного капіталу у фінансово-кредитну сферу. На відміну від яскраво вираженої політики протекціонізму, котра практикувалася до цього, у 90-ті роки XX століття фінансову лібералізацію почали розглядати як важливу частину економічної політики. Однією з найважливіших складових нового курсу стала цілеспрямована модифікація законодавчої бази з регулювання припливу та умов функціонування іноземного капіталу у напрямі надання йому ширших гарантій і стимулів. У більшості латиноамериканських країн — Аргентині, Бразилії, Венесуелі, Колумбії, Мексиці, Перу розширення допуску іноземного капіталу на внутрішній ринок стало розглядатися як дуже ефективний і оптимальний метод участі у міжнародних Інвестиційних потоках.
     У межах нової економічної парадигми істотної модифікації зазнала законодавча база і насамперед ті й розділи, що регламентують масштаби чи межі допуску іноземних компаній на внутрішній ринок. Можна відзначити два найпринциповіших напрями, які піддавалися істотній трансформації.
    Скасування або зниження межі обмежень, прийнятих раніше щодо відкриття зарубіжними банками своїх відділень і філій та їх доступу на внутрішній ринок, і надання можливості здійснювати увесь спектр операцій. Норми і правила, які регламентують та регулюють функціонування вітчизняних банків, було перенесено без будь-яких обмежень і на зарубіжні банки.
    Лібералізація вивезення інвестованих коштів, переведення прибутку й дивідендів при одночасному знятті обмежень на здійснення валютних операцій. Запроваджені норми і правила загалом відповідають установленому й для інших секторів режиму, включаючи оподаткування.
     Розширення позицій ТНК у реальному секторі зумовило й зростання масштабів банківського супроводження їхніх операцій, у тому числі й шляхом безпосереднього входження у фінансово-кредитну сферу. Протягом останніх років це простежується у політиці іспанського капіталу. За останні кілька років Іспанія стала найбільшим європейським інвестором у латиноамериканському регіоні. Поряд з демонтажем адміністративної системи регулювання транснаціоналізація стала однією з найсуттєвіших рис розвитку банківського сектору країн Латинської Америки".
     Загальновідомо, що банківська система України ще не може конкурувати з банківськими системами багатьох постсоціалістичних європейських країн, не кажучи вже про розвинені країни Західної Європи, за більшістю показників, що характеризують її потужність. Так, зокрема, відношення активів банківської системи до ВВП в Україні становить близько 50 %, тоді як у Великобританії, а також Франції та країнах єврозони цей показник коливається у межах від 240 до 340 %9. Слід зазначити, що, за даними Національного банку, у 2008 році балансовий капітал українських банків збільшився на 39,5 % і на 1 січня 2009 року становив 25 млрд. 689,7 млн грн. Водночас капітал американського банку Citigroup на початок 2004 року становив 66,8 млрд дол, французького Credit Agricole — 55,4 млрд дол, а британського HSBC — 54,8 млрд. дол (табл. 1.2). 

Таблиця 1.2.
     Найбільші десять банків світу за величиною капіталу, млрд дол.
    Назва банку Країна Величина капіталу
    1 Citigroup США 66,8
    2 Credit Agncole Group Франція 55,4
    3 HSBC Holdings Великобританія 54.9
    4 Bank o1 America США 44,1
    5 JP Morgan Chase США 43,2
    6 Mizuho Financial Group Японія 37,8
    7 Mitsubishi Tokyo Financiat Group Японія 37,0
    8 Royal Bank of Scotland Великобританія 34,6
    9 Sumitomo Mttsui Financial Group Японія 34,2
    10 BNP Paribas Франція 32,5
      Разом за групою банків   440,3
 
     Для іноземного капіталу потенціал банківського сектору країн СНД залишається значною мірою неосвоєним, особливо порівняно з масштабами їхньої присутності у країнах Східної Європи. Слід також зазначити, що свідченням слабкості банківських систем країн СНД є також і те, що більшість рейтингів такої агенції, як Standard&Poor's, які присвоюють банкам цих країн, перебуває у "спекулятивній" категорії рейтингової шкали, причому в її нижній та середній частинах. Зберігаються певні законодавчі обмеження на присутність іноземного капіталу у національних банківських системах. Так, зокрема, у Казахстані загальна частка капіталу банків з іноземною участю не повинна перевищувати 50% сукупного капіталу національної банківської системи.
     Однак такі законодавчі обмеження стримують приплив іноземного капіталу меншою мірою, ніж ризики, пов'язані зі здійсненням банківської діяльності у цих країнах. Крім того, окремі міжнародні банки, що були присутніми у банківській системі, згортають свої інвестиції. Так, зокрема, бельгійський КВС нещодавно продав свою частку непрямої участі в Кредит-Банку (Україна) найбільшому державному банку Польщі Powszechna Kasa Oszczednosci Bank Polski, a 2003 року пішов з Азербайджану. Серед іноземних банків, що діють у державах СНД, найсильніші ринкові позиції в окремій країні має дочірній банк HSBC у Вірменії, частка якого в активах національної банківської системи перевищує 25% і який є найбільшим банком країни".
     Коли на ринок країн Центральної та Східної Європи у 90-х роках XX століття вийшли потужні Іноземні банки, вони майже витіснили національний капітал з банківської системи. Внаслідок цього у цих країнах різко скоротилася кількість банків. Так, зокрема, у Польщі їх — 60, Хорватії 43, Чехії — 35, Латвії — 23, Естонії — 7. Якщо аналізувати регіональні особливості іноземної присутності у банківських активах цих країн, то найвища вона в Естонії (97 %), Чехії, Словаччині та Литві (по 96 % у кожній) та Угорщині (83 %). Основними способами входження іноземного капіталу у банківський сектор цих держав були:
     а) створення філії або дочірньої структури;
     б) придбання діючого місцевого банку;
     в) здійснення портфельних інвестицій у діючий місцевий банк із поступовим підвищенням частки акцій аж до повного контролю;
     г) поглинання іншого іноземного банку (злиття з ним), який володіє філією чи дочірньою структурою у певній країні.
     На цьому тлі доволі закритий банківський сектор України виглядає незвично. Наприклад, в Україні питома вага банків зі стовідсотковим іноземним капіталом у загальних активах не перевищує 15%. З огляду на стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу банківська система України незабаром стане об'єктом експансії потужних іноземних банківських груп.
     Водночас слід зазначити, що процес надмірної концентрації вже починає викликати серйозне занепокоєння в урядів країн — членів ЄС, що увійшли до нього 2004 року. Так, зокрема, між урядом Польщі та Єврокомісією виник конфлікт з приводу об'єднання банків Pekao і ВРН, які є другим і третім банками країни. Прем'єр-міністр Польщі заявив, що уряд країни перешкоджатиме злиттю цих банків, оскільки це призведе до надмірної концентрації банківського сектору та скорочення робочих місць. Питома вага іноземного капіталу у банківській системі країни становить 68%, що, на думку польських експертів, загрожує фінансовій безпеці країни.
     Після вступу України до COT транснаціональні банки отримають змогу відкривати власні філії та практично необмежене вливати кредитні ресурси у національну економіку Штучне стримування приходу іноземних банків лише затягне об'єктивний процес консолідації української банківської системи. Україна має дозволити відкриття філій іноземних банків, оскільки не враховувати об'єктивні закони глобалізації просто неможливо. Безперечно, одним з основних чинників, який сприятиме приходу потужних іноземних банків, буде зростання прямих іноземних інвестицій. Досвід країн Східної Європи саме засвідчує, що частіше спочатку з'являються інвестори у реальному секторі національної економіки, а потім для їх обслуговування приходять іноземні банківські установи.
     У вітчизняній банківській системі цілком об'єктивно назрів процес консолідації капіталів. Очевидно, що потенційними кандидатами на поглинання чи приєднання є банки, основна діяльність яких зосереджена на обслуговуванні певної групи підприємств, особливо однієї галузі чи споріднених із нею. Також доцільним є об'єднання невеликих місцевих банків. Фахівці висловлюють думку про те, що насамперед іноземні інвестори прагнутимуть придбати або найбільші вітчизняні банки з розгалуженою мережею філій, або середні банки. Це обумовлено передусім тією стратегією, яку обере той чи той іноземний банк.
     Наприкінці 2009 року литовський банк Vilnians Bank, який входить до складу шведської групи Skandinaviska Enskilda Banken, придбав контрольний пакет банку "Ажіо". Крім того, у вересні 2005 року здійснено продаж 93,5% акцій банку "Аваль" Raiffeisen International Bank Holding за 1,028 млрд дол. Укрсоцбанк було продано італійському Banca Intesa за рекордну для України суму в 1,16 млрд дол. Італійці оцінили увесь банк в 1,31 млрд дол, що в 5,2 разу перевищує його власний капітал. Таку високу ціну банку зумовлено насамперед високим попитом на українські системні банки з боку іноземних інвесторів. Серед претендентів на придбання Укрсоцбанку були такі відомі європейські банки, як французький Societe Generale, австрійський Erste Bank, німецький Commerzbank, російський Альфа-банк, угорський ОТР Bank.
     Власники УкрСиббанку продали 51% акцій французькому банку BNP Раribas. Він є найбільшим у Франції і входить до десятки найпотужніших банків світу, має структурні підрозділи у 87 країнах світу. Його загальні активи на початок 2008 року сягали 905,9 млрд. євро. Крім того, у січні 2009 року підписано угоду про продаж банку "Мрія" російському «Внешторгбанку». До кінця року відбудеться об'єднання дочірнього банку, що функціонує в Україні, й банку "Мрія" під одним брендом "Внешторгбанка". Протягом трьох років він має намір інвестувати в такий банк 300 млн євро. Перед об'єднаною структурою буде поставлено завдання до кінця цього терміну увійти до п'ятірки найбільших українських банків.
     Угорський ОТР Bank, найбільша за капіталізацією кредитна установа Східної Європи, придбав 100 % акцій "Райффайзенбанк-Україна" (без права на використання попередньої назви) за 0,82 млрд дол". Частка банку на угорському ринку банківських послуг становить близько 20 %. На початку 2005 року його активи становили 15,05 млрд дол, капітал — 2,14 млрд дол". Австрійський Erste Bank заявив про придбання 50,5 % акцій банку "Престиж" за 35,3 млн дол. Банк "Престиж" було зареєстровано у січні 2006 року, й він не відкрив жодного представництва. Банк "Російський Стандарт" придбав 100 % акцій нещодавно зареєстрованого АІС-банку, що також є фактично придбанням банківської ліцензії.
     Польський Bank Pekao, що входить до складу італійської UniCredit Group, оголосив про намір купити в Україні третій, середній за величиною банк. UniCredit Group уже належать два банки в Україні — банк "ХФБ Україна" й УніКредит Банк, який раніше мав назву "Пекао" (Україна). Ці два банки будуть об'єднані в одну фінансову установу. 

 

Розділ 2. Діагностичний аналіз ефективності діяльності банків в фінансовому секторі україни. 

     2.1 Макроекономічний аналіз ефективності діяльності банків України. 

     Функціонування будь-якої системи, зокрема банківської, спрямоване на підвищення ефективності її діяльності та забезпечення сталого розвитку. Зниження ефективності на макрорівні є однією з основних причин депресивних явищ в економіці та виникнення криз. Низький рівень ефективності діяльності банків свідчить про обмежені можливості їх розвитку, невисоку конкурентну спроможність, підвищену чутливість до ринкових ризиків, неефективне управління активами й пасивами, і в разі наявності тенденцій до погіршення може призвести до серйозних проблем у діяльності банків, а несвоєчасне вжиття необхідних заходів - до банкрутства. Отже, діяльність банків завжди повинна характеризуватися достатнім рівнем ефективності, який складно забезпечу пати в умовах високої конкуренції, особливо — коли дохідність банківських операцій падає, а впровадження нових банківських технологій і продуктів потребує дедалі більших витрат.
     Проблема підвищення ефективності діяльності актуальна для багатьох українських банків. Зауважимо, що до 2007 року вітчизняна банківська система мала дещо нижчий рівень рентабельності активів (ROA), ніж банківські системи інших країн із перехідними економіками (за підсумками 2004 року цей показник у нас становив 1.07%, в інших зазначених країнах — здебільшого 1.5—2.0%). У 2008—2009 роках українські банки досягли суттєвого прогресу в плані підвищення ефективності, діяльності.
     За підсумками 2009 року ROA уже становив 1.31%, 2010 року — 1.62%, що є найвищим показником за останні десять років. Причому впродовж 2009—2010 років простежувалася тенденція до підвищення ефективності діяльності банків України і за іншими критеріями цього показника:
    поліпшилося співвідношення витрат і доходів (за результатами 2008 року воно становило 94.1%; 2009 року —93.7%; 2010 року — 93.3%);
    зростає відношення прибутку до витрат (за результатами 2008 року 63%; 2009 року - 6.7%; 2010 року -7.1%);
     — посилилася здатність банків трансформувати доходи в прибуток (відношення прибутку до доходу за результатами 2008 року становило 5.9%; 2009 року - 6.2%; 2010 року —6.6%).
     Використання традиційних підходів для оцінки ефективності діяльності банків (ресурсно-витратний, продуктивності праці, граничної корисності й інші) є досить обмеженим [4, с.678]. Вважається, що функціонування будь-якої системи, включаючи банківську, можна оцінити за двома основними критеріями [6, с.52]:
     — перший пов'язаний із тим, як швидко вона досягає поставленої цілі;
     — другий — із ефективністю, з якою система перетворює витрати на доходи.
     Незважаючи на важливість і тісний зв’язок обох цих критеріїв, у практиків більшу зацікавленість викликає другий із них. Керівництво завжди зацікавлене в отриманні інтегрованої оцінки результатів перетворення витрат на доходи, яка виражається у вигляді комплексних показників, зручних для порівняння, і характеризує ефективність діяльності з точки зору її відповідності стратегічним цілям бізнесу.
     Зважаючи на специфіку діяльності банків та з огляду на те, що банківська сфера є складною динамічною системою, функціонування і розвиток якої супроводжується підвищеними ризиками, і науковці, і практики визнають, що найприйнятнішим для оцінки ефективності банківської системи є цілісний системний підхід, яким передбачається розгляд поняття "ефективність" як складного системного явища у потрійному вимірі "прибутковість — ризиковість — надійність" з урахуванням результативності взаємодії банківської системи із системами вищого порядку, до яких вона входить (макроекономічної, соціально-економічної), та перспектив її сталого розвитку.
     Отже, ефективність банківської системи має розглядатися з позиції цілісного сприйняття системи, яка сформувалася і може активно змінюватися у процесі свого розвитку.
     Виходячи з такої позиції, пропонуємо розрізняти внутрішню і зовнішню ефективність банківської системи. Внутрішня базується на ефективності всіх бізнесів банків, досягнути яких без упровадження трансфертного ціноутворення практично неможливо. В цьому випадку доцільно говорити про ефективність за Парето, тобто за умов, коли неможливо змінити розподіл фінансових ресурсів так, щоб ефективність одного з бізнесів підвищувалася, а іншого водночас — не погіршувалася.
     Традиційно для оцінки внутрішньої ефективності функціонування банківської системи використовують рентабельність активів та капіталу.
     Проведений за принципами системного підходу аналіз рентабельності активів (ROA) за 2008 рік свідчить, що позитивного результату підвищення рентабельності діяльності вітчизняних банків було досягнуто не за рахунок основного доходу (чиста процентна маржа (ЧПМ) + чистий комісійний дохід + результат від торговельних операцій - адміністративні витрати), який порівняно з 2004 роком знизився з 2.8 до 2.7% до активів. Тобто основний дохід як такий не мав впливу на зростання рентабельності діяльності банків (табл. 2.1 ).

     Таблиця 2.1.

     Аналіз факторів рентабельності активів банків України, %

Показники 2008 2009 2010 Темпи росту,%
09/08 10/09
1. Чиста процента маржа 4,9 4,9 5,0 100,0 102,4
2. Чистий комісійний дохід 3,5 3,2 2,85 91,4 89,0
3. Результат від торговельних операцій 0,9 0,7 0,86 77,8 122,8
4. Адміністративні витрати 6,5 6,1 5,35 93,8 87,7
5. Основний дохід 2,8 2,7 3,35 96,4 124,1
6. Відрахування в резерви за активними операціями 2,0 1,7 1,66 85,0 97,6
7. Інші доходи 0,6 0,7 0,34 116,7 48,6
8. Прибуток до оподаткування 1,42 1,73 2,04 121,8 117,9
9. Податок на прибуток 0,35 0,42 0,42 120,0 100,0
10 Рентабельність активів 1,07 1,31 1,62 122,4 123,7
 
     Чиста процентна маржа в 2008 році залишилася на рівні попереднього року і становила 4.9%. Це пояснюється зокрема практично незмінним рівнем дохідності процентних активів (13.2%) та вартості процентних зобов'язань (6.7%). Чистий комісійний дохід протягом минулого року зменшився з 3.5 до 3.2%; результат від торговельних операцій також знизився — з 0.9 до 0.7%.
     На рівень основного доходу і рентабельності діяльності в 2008 році позитивно вплинуло зниження з 6.5 до 6.1% рівня адміністративних витрат, що є свідченням переорієнтації банків із екстенсивного на інтенсивний шлях розвитку.
     Водночас зі зменшенням адміністративних витрат зростанню рентабельності діяльності банків сприяло і зниження з 2.0 до 1.7% рівня відрахувань у резерви за активними операціями. Однак насторожує підвищення рентабельності активів за рахунок цього чинника (зниження рівня відрахувань у резерви за активними операціями) в умовах ризику високих темпів зростання активних операцій та активного нарощування кредитування — так званого "кредитного буму" (активи за 2008 рік збільшилися на 57.6%; кредитний портфель — на 60.9%).
     Третім ключовим чинником зростання рентабельності діяльності банків України в 2008 році було збільшення порівняно з 2009 роком обсягів інших доходів/витрат — із 0.6 до 0.7%. Однак цей фактор немає підстав вважати стабільним.
     Слід звернути увагу на суттєве підвищення в 2010 році порівняно з 2008 роком рентабельності капіталу — з 8.4 до 11,64% (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

     Показники рентабельності діяльності банків України, %

Показники 2008 2009 2010 Темпи росту, %
09/08 10/09
1. Чиста спред 5,72 5,78 5,53 101,0 95,7
2. Дохідність процентних активів 13,24 13,2 13,09 99,7 99,2
3. Вартість процентних зобов’язань 7,6 7,6 7,56 100,0 99,5
4. Рентабельність капіталу 8,4 10,4 11,64 123,8 111,9
 
     Цього було досягнуто переважно за рахунок зростання капіталу, неадекватного обсягам та результатам діяльності. Так, балансовий капітал за 2008 рік збільшився на 38.2%, тоді як активи зросли на 57.6, а прибуток — на 71.9%.
     Тенденції та закономірності щодо ефективності діяльності банків України, які спостерігалися в 2008 році, продовжують зберігатися і нині.
     Отже, проведений факторний аналіз рентабельності діяльності банків України свідчить, що в останні роки відбулися певні позитивні зміни в ефективності діяльності банків, зокрема — підвищення рентабельності активів завдяки зниженню адміністративних витрат. Однак хоча і спостерігається тенденція до поліпшення якості активів банків, насторожує поліпшення результативних показників їх діяльності за рахунок зниження рівня відрахувань у резерви за активними операціями в умовах високих темпів зростання обсягів діяльності й обсягів кредитного портфеля.
     Системним підходом передбачається оцінка ефективності роботи банків з урахуванням ризиковості. Виходячи з принципів системного підходу, необхідною умовою ефективного функціонування банків є забезпечення ефективної їх діяльності за умови високої фінансової стабільності, тобто допустимих (оптимальних) ризиків. Виконання цієї вимоги передбачає, що банк отримує відносно стабільний щомісячний прибуток. Оцінимо виконання даної вимоги за допомогою визначення рівня волатильності щомісячного прибутку (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

     Волантильність прибутку банківської системи

Роки

Середній прибуток за місяць, млн. грн.
Волатильність
млн. грн. %
2008 68,9 40,7 59,0
2009 117,5 46,3 44,3
2010 180,2 61,6 34,2
 
     Проведений аналіз стабільності отриманого щомісячного прибутку по банківській системі свідчить про доволі сталу тенденцію зниження рівня волатильності щомісячного прибутку. Так, протягом 2009 року порівняно з 2008 роком вона значно знизилася — з 44,3 до 34,2%, що засвідчило більш стабільну діяльність банків у зазначеному році. І це незважаючи на кризові явища наприкінці 2008 року. За підсумками 2009 року волатильність щомісячного прибутку дорівнювала 24,5%, що свідчить про підвищення фінансової стабільності банків і є позитивним явищем з точки зору оцінки ефективності роботи банківських установ України.
     Свідченням орієнтації банків на отримання максимального прибутку є суттєве зростання (в 1.5 раза) середньомісячного прибутку в 2010 року (304.7 млн. грн.) порівняно з 2009 роком (180.2 млн. грн.). Позитивним є те, що такого результату досягнуто за умови істотного зниження волатильності щомісячного прибутку — з 34.2% в 2008 році до 24.5% у 2009 році. Це може свідчити про підвищення фінансової стабільності банківської системи.
     Таким чином, проведений аналіз свідчить, що чистий процентний дохід залишається основним чинником, який визначає рентабельність діяльності банків України. Вони функціонують в умовах тенденції до зниження процентних ставок за активними операціями. Водночас процентні ставки за залученими коштами не мають стійкої тенденції до зниження, а навпаки — в окремі періоди тяжіють до зростання. При цьому за деякими складовими активів і пасивів процентні ставки мають різний (невизначений) характер зміни. У 2009—2010 роках для банківської системи України, як і для інших банківських систем країн із перехідними економіками, характерною була тенденція до зниження процентних ставок, що призводило до недоотримання чистого процентного доходу та зниження чистої процентної маржі.
     Найбільшою була сума недоотриманих банками України процентних доходів через зниження процентних ставок за активними операціями у 2009 році — 1 130млн. грн. Водночас завдяки зниженню процентних ставок за залученими коштами їм вдалося зекономити (зменшити) витрати на 532 млн. грн. Загалом унаслідок зміни процентних ставок за активними та пасивними операціями банки недоотримали чистого процентного доходу на суму 598 млн. грн. (табл. 2.4). 

     Таблиця 2.4.
     Кількісна оцінка впливу зміни процентних ставок за кредитами і депозитами
Роки Приріст %-х доходів внаслідок зміни % ставок за активними операціями Приріст %-х доходів внаслідок зміни % ставок за пасивними операціями Приріст %-х доходів внаслідок зміни % ставок за активними та пасивними операціями Приріст чистої процентної маржі внаслідок зміни % ставок за активними та пасивними операціями
2008 -1130 -532 -598 -
2009 -653 167 -820 -0,7
2010 54 -34 88 0,1
 
     У 2008 році банки суттєво "зекономили" на процентних витратах у зв'язку зі зниженням процентних ставок за залученими коштами (мінус 532 млн. грн.). Частково таку ситуацію можна пояснити тим, що в умовах значного відпливу коштів фізичних осіб у період фінансової нестабільності наприкінці 2009 року банки встановлювали підвищені (стимулюючі) процентні ставки за строковими депозитами для залучення коштів, що призвело до додаткового зростання процентних витрат. Хоча в умовах зростання вартості зобов'язань банкам і вдалося майже вдвічі порівняно з 2008 роком зменшити обсяг недоотриманих процентних доходів унаслідок зміни процентних ставок, вони залишаються досить значними — 653 мли. грн.
     Найефективнішою процентна політика банків була у 2010 році. Завдяки цьому вдалося вперше за останні три роки отримати хоч і незначний, але додатковий процентний дохід на суму 54 млн. гри. внаслідок зміни процентних ставок за активними операціями. Водночас банки "зекономили" 34 млн. трн. на процентних витратах у зв'язку зі зниженням процентних ставок за пасивними операціями. Загалом у 2010 році внаслідок зміни процентних ставок за активними і пасивними операціями вітчизняними банками одержано додаткового чистого процентного доходу на суму 88 млн. грн. Відповідно на 0.1% збільшилася й чиста процентна маржа, що свідчить про ефективніше управління активами й пасивами та процентним ризиком у діяльності банків України.
     Величина чистого процентного доходу залежить як від розміру процентних ставок, так і від обсягів процентних активів та процентних зобов'язань.
     Зауважимо, що протягом останніх років в умовах активного нарощування банками обсягів діяльності спостерігався приріст чистого процентного доходу в результаті зростання обсягів процентних активів і пасивів. Найкращих Результатів було досягнуто у 2010 році. У зв'язку зі збільшенням порівняно з попереднім роком обсягів процентних активів процентні доходи банків зросли на 5 294 млн. грн., а внаслідок зростання обсягів процентних зобов'язань процентні витрати збільшилися на 3 076 млн. грн. Це значно менше, ніж було в 2009 році (3 672 млн. грн.), що можна пояснити поліпшенням структури пасивів, збільшенням частки безплатних та дешевих ресурсів. У цілому за рахунок зростання обсягів процентних активів і пасивів у 2008 році приріст чистого процентного доходу становив 2218 млн. грн., чистої процентної маржі - 1.3%.
     В 2009 році банки найефективніше управляли своїми активами й пасивами. Це дало їм змогу отримати найбільший за останні роки приріст чистого процентного доходу (2 306 млн. грн.; за підсумками 2009 року зазначений показник становив 90 млн. грн.), що позитивно вплинуло на ефективність діяльності банків і дало змогу забезпечити найвищу рентабельність активів (ROA) за останніх десять років.
     Як уже зазначалося, за системного підходу до визначення ефективності діяльності банків обов'язковим є визначення внутрішньої і зовнішньої ефективності діяльності банків. Внутрішня оцінка базується на класичному визначенні цієї ефективності і передбачає оцінку результативності виконання банками покладених на них функцій, зокрема посередницької, та отримання максимального прибутку за оптимального ризику. Інакше кажучи забезпечення фінансової стабільності є необхідною умовою ефективного функціонування та розвитку банку.
     Крім того, оцінка ефективності функціонування банківської системи передбачає визначення зовнішньої ефективності, яка має здійснюватися з урахуванням взаємодії банківської системи із системами вищого порядку, до яких вона входить — фінансової, макроекономічної, соціально-економічної. Лише з урахуванням цих двох оцінок (внутрішньої і зовнішньої ефективності) можна отримати узагальнюючу (інтегральну) оцінку ефективності функціонування та розвитку банківської системи.
     Необхідність забезпечення зовнішньої ефективності банківської системи пояснюється тією особливого роллю, яку виконують банки в забезпеченні розширеного відтворення суспільного виробництва, здійсненні розрахунків, трансформуванні заощаджень в інвестиції, забезпеченні фінансової стабільності, перерозподілі фінансових потоків між суб'єктами господарювання та окремими галузями економіки тощо. Тому, очевидно, від ефективної роботи банківської системи значною мірою залежить забезпечення стійкого економічного зростання як основи сталого соціально-економічного розвитку України.
     Для оцінки зовнішньої ефективності функціонування банківської системи України, а саме для оцінки результативності її взаємодії із соціально-економічною системою використовуються, як правило, обсяги кредитування економіки та населення в цілому, зокрема — довгострокові кредити, у тому числі кредити, надані суб'єктам господарювання та спрямовані в інвестиційну діяльність. Ці показники за останні роки зростали випереджаючими темпами.
     Так, обсяги кредитів, наданих суб'єктам господарювання, в 2008 році збільшилися на 51.8% (при збільшенні реального ВВП на 9.6%); у 2009 році - на 25.7 (на 12.1); у 2010 році - на 49.6 (на 2.6); (табл. 2.5).
     Так, за результатами 2009 року порівняно з 2008 роком відношення активів банків України до ВВП збільшилося з 41.0 до 52.1%, тобто за цим показником банківська система України наблизилася до країн, що розвиваються. За іншими показниками також спостерігається тенденція до зростання.  
 

     Таблиця 2.5
     Основні показники розвитку банківської системи України відносно ВВП
Показники 01.01.2008, тис.грн
01.01.2009, тис.грн
Відносно ВВП, %
01.01.2008 01.01.2009
1. Номінальний ВВП 345113 427741    
2. Активи 141496 223023 41 52,1
3. Кредитний портфель 97197 156384 28,2 36,6
4. Регулятивний капітал 18188 26373 5,3 6,2
5. Кошти суб’єктів господарювання 40128 61214 11,6 14,3
6. Кошти фізичних осіб 41207 72542 11,9 17
 
     Відношення кредитного портфеля до ВВП порівняно з 2008 роком збільшилося з 28.2 до 36.6%; залучені кошти від суб'єктів господарювання — з 11.6 до 14.3%; кошти населення — з 11.9 до 17.0%. Найменших змін зазнав показник відношення регулятивного капіталу до ВВП, який збільшився з 5.3 лише до 6.2%. Вважається, що для забезпечення позитивного впливу банківської системи на соціально-економічний розвиток країни відношення капіталу до ВВП має становити не менше 8%.
     Незважаючи на те, що кількісні показники високі, якісні (результативні) залишають бажати кращого. Так, у 2009 році за високих темпів зростання активів банків України (вони збільшилися на 57.6%) та кредитного портфеля (на 60.9%) реальний ВВП зріс лише на 2.6%, обсяг промислової продукції — на 3.1 %. Обсяг продукції сільського господарства скоротився на 0.1%. Наведені дані можуть свідчити про зниження зовнішньої ефективності діяльності банків України у 2009 році та результативності її взаємодії з економікою.
     Отже, оцінюючи в цілому позитивно підвищення внутрішньої ефективності діяльності банків у 2009 році з точки зору пропорційності отриманою результату обсягам діяльності, якого досягнуто в основному за рахунок зниження витратності і поліпшення управління активами й пасивами, слід звернути увагу на тривожну тенденцію до зниження рівня відрахувань у резерви, що може свідчити про зниження рівня хеджування ризиків в умовах прискорення зростання обсягів активних операцій банків. 

     2.2 Оцінка діяльності АТ «ІНДЕКС – БАНК» на фінансовому ринку України. 

     Акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» є відкритим акціонерним товариством.
     АТ "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК" зареєстровано Національним банком України 10 лютого 2007 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "ЗОЛОТИЙ ЛЕВ". Згідно рішення зборів учасників Банку, було здійснено реорганізацію Банку в Акціонерне товариство "Комерційний банк "ЗОЛОТИЙ ЛЕВ" та зареєстровано Національним банком України 10 травня 2008 року, а 28.10.2009 року Національним банком України зареєстровано зміни та доповнення до статуту Банку у зв'язку зі зміною назви на Акціонерне товариство "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК".
     Свою стратегічну мету АТ “ІНДЕКС-БАНК” бачить в активному сприянні розвитку економіки України. Банк ставить перед собою мету в повній мірі задовольняти потреби клієнтів в якісному банківському обслуговуванні, кредитуванні і управлінні фінансовими ресурсами. Діяльність банку ґрунтується на принципах досягнення максимальної надійності, збалансованості фінансових показників, дотриманні норм банківської діяльності, що є запорукою захищеності інтересів клієнтів та акціонерів Банку.
     Максимальна відповідність потребам та інтересам клієнтів і контрагентів, надійність та відкритість Банку є основою його продуктивного співробітництва з партнерами.
     АТ “ІНДЕКС-БАНК” має членство в: асоціації українських банків, асоціації банків Львівщини, українській міжбанківській валютній біржі, Кримській міжбанківський валютній біржі, Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, міжнародної міжбанківської організації з валютних та фінансових розрахунків по телексу (SWIFT).
     Банк є асоційованим членом «Visa International», афілійованим членом «MasterCard International», членом російської платіжної системи «Золота Корона” та приймає участь в форумі з безпеки розрахунків і операцій з платіжними картками.
     АТ “ІНДЕКС-БАНК” є партнером компанії Western Union, агентом American Express, CITICORP, Thomas Cook.. Банк є участником ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС), членом асоціації «Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система».
     У серпні 2006 року провідне міжнародне рейтингове агентство Moody's по обслуговуванню інвесторів підтвердило АТ «ІНДЕКС-БАНК» рейтинг B2/NP для депозитів в іноземній валюті та рейтинг E + з фінансової міцності (FSR). Прогноз за усіма рейтингами стабільний.
     В 2006 році банк пройшов конкурсний відбір та став учасником проекту ТАСІС "Реформування банківського сектору в Україні". Протягом 2006 року банк продовжував співробітництво з консультантами ING-group згідно проекту ТАСІС. Завершено чотири модулі, зокрема щодо управління каналами збуту, організаційної структури, стандартів розгортання філій і їх прибутковості. У наступному році заплановано відпрацювати ще 6 модулів стосовно управління кредитним і ринковим ризиками, стосунками з клієнтами, роботи з персоналом, трансферного ціноутворення.
     АТ «ІНДЕКС-БАНК» – універсальний банк з розгалуженою мережею, яка охоплює всі обласні та більшість адміністративних центрів України, з високоефективною системою управління, що забезпечує збалансоване зростання Банку, стабільну капіталізацію, максимальну ефективність використання активів, збільшення частки ринку, зміцнення стабільних переваг Банку.
     Пріоритети Банку:
    капіталізація Банку;
    високоефективна система управління;
    досягнення максимальної ефективності діяльності;
    збільшення частки ринку;
    відкритість для клієнтів;
    відповідальність перед акціонерами;
    соціальний захист працівників.
 
     
     Рис. 1.2 Організаційна структура управління АТ „Індекс Банк” 

     Вищим органом управління Банку є Загальні збори акціонерів. Виконавчим органом Банку є Правління. У період між Загальними зборами акціонерів контроль за діяльністю Правління Банку здійснює Спостережна рада Банку.
     Голова Правління Банку є посадовою особою Банку, керує всією діяльністю Банку відповідно до повноважень, наданих йому Статутом, Загальними зборами акціонерів, і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, розподіляє обов’язки між членами Правління.
     У Банку діють колегіальні органи управління:
     - кредитний комітет розробляє кредитну політику Банку та здійснює нагляд за її дотриманням і виконанням порядку кредитування на рівні всіх структурних підрозділів Банку відповідно до прийнятої стратегії;
     - комітет по управлінню активами і пасивами координує роботу структурних підрозділів Банку з питань управління активами і пасивами, оперативного прийняття рішень щодо ліквідності та фінансової стійкості Банку, здійснення контролю за їх виконанням;
     - тарифний комітет координує діяльність структурних підрозділів Банку з питань тарифної політики, встановлення тарифів, аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів;
     - технологічний комітет приймає рішення щодо доцільності придбання, розробки та модифікації банківських і програмних продуктів, удосконалення технологічних процесів Банку;
     - бюджетний комітет контролює процес розробки, затвердження та виконання фінансових планів та бюджетів Банку і філій;
     - тендерний комітет організовує та проводить конкурси (тендери) на виконання робіт, надання послуг, постачання продукції серед потенційних виконавців замовлень з метою мінімізації витрат Банку, пов’язаних з операційною та господарською діяльністю Банку;
     - комітет по управлінню змінами організовує роботу з ефективного впровадження запланованих стратегією розвитку Банку і його річними планами змін та інновацій, тобто вирішення масштабних завдань;
     - комітет по управлінню людськими ресурсами та по роботі з кадровим резервом здійснює формування політики з кадрових питань, планування кар’єри співробітників, структури заробітної плати, системи атестації, навчання персоналу тощо.
     У Банку функціонують також постійно діючі робочі групи, зокрема робоча група з розвитку мережі відділень, робоча група з розвитку банківських продуктів. Банк постійно вдосконалює свою структуру управління.
     Таблиця 2.6.

     Основні показники діяльності АТ “ІНДЕКС-БАНК”

 
 

Показники

2010 2009 2008 09/08 10/09
1. Кредити клієнтам, у т. ч.:
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.