На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Прибуток пдприємства туризму: джерела утворення, основн напрямки використання й резерви пдвищення

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                                                            ВСТУП
    Поняття прибутку в економічній системі  існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.
    Це  добре розуміли ще засновники класичної  школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали  до уваги історичний і юридичний  факт володіння тим чи іншим капітальним  майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.
    Спочатку  у політичній економіці, а потім  і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й не фундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.
    Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.
    А. Сміт і Д. Рікардо відокремили  поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.
    У різні часи Сміт трактував прибуток як:
    1) закономірний результат продуктивності  капіталу;
    2) винагороду капіталістові за  його діяльність і ризик;
    3) вирахування з частини неоплаченої  праці найманого робітника.
    Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.
    У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом [1, c.5].
    Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
    Об’єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні засади фінансів як науки.
    Предмет дослідження – прибуток підприємства, напрямки використання, його сутність, джерела утворення.
    Мета  курсової роботи – визначення резервів підвищення прибутку підприємства.
    Завдання  курсової роботи:
    з’ясувати основні аспекти організації та інструментарію управління прибутком;
    з’ясувати аспекти управління використанням прибутку;
    охарактеризувати капіталізацію прибутку та резервів його підвищення;
    надати певні висновки.
    Курсова робота складається зі 49 с., 3 рис., 3 табл., 13 використаних джерел, 3 додатки. 
 
 

    1.Зміст,  сутність та значення  прибутку підприємства
    1.1 Сутність прибутку, види за джерелами  утворення 

    Важливою  категорією економіки в цілому та головною метою здійснення підприємницької діяльності виступає прибуток. Він відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні взаємозв’язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний розвиток підприємства. Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.
    На  відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів [1, c. 157].
    Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.
    Згідно  з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку [3, c.344].
    Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.
    Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:
    нарощувати  обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
      розширювати, орієнтуючись на  ринок, асортимент і якість  продукції;
    впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
      зменшувати витрати на виробництво  (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
      з максимальною віддачею використовувати  потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
    зі  знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
      грамотно будувати договірні  відносини з постачальниками і покупцями;
    вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки  зору досягнення оптимального ефекту.
    Не  важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат [1, c.159].
    У директивно-плановій економіці всі  ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені  у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.
    Прибуток  підприємств формується за рахунок  таких джерел:
    продаж (реалізація) продукції
    продаж  іншого майна
    позареалізаційні  операції.
    1) Прибуток від продажу продукції  є основним складником загального  прибутку. Це прибуток від операційної  діяльності, яка відображає місію  і профіль підприємства. Він обчислюється  як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)
       (1.1)
    ВД  – виручка;
     – витрати  виробництва на виготовлення і заробітну  плату працівника;
    ПДВ – податок на додану вартість;
     – акцизний збір.
    У разі калькування за неповними витратами  ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять  на певний період і прибуток обчислюється:
                                                          (1.2)
    ВР  – виручка;
     – собівартість реалізованої продукції на неповними  витратами;
     – витрати, що не включені в собівартість, а  віднесено на певний період.
    Це  так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод  обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.
    2) прибуток від продажу майна  включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб: 

                                                            (1.3)
     – ціна продажу;
     – ціна придбання.
    3) прибуток від позареалізаційних  операцій – це прибуток від  пайової участі у спільних  підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання:
                                                                (1.4)
    Д – дохід;
     – витрати  на виконання.
    Отже, загальний прибуток підприємства
                                                        (1.5)
     - прибуток  від реалізації продукції;
     – прибуток від позареалізаційних операцій;
     – прибуток від іншої реалізації.
    Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого  часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток [1, c.163]. Схема формування прибутку відображена на рис. 1.1. 

      
    - 
 
 

           + + 
 
 
 

    Рис. 1.1  Формування прибутку 

    Балансовий  прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".
    Обчислення  величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.
    Згідно  із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі: 

                                                          (1.6)
     – валовий  дохід;
     – валові витрати;
    АВ– сума амортизаційних відрахувань.
    4. У фінансовій політиці підприємства  важливе місце займає розподіл  і використання одержуваного  прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників [1, c.164]
    Із  загального прибутку сплачується податок згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:
    1) прибуток, що спрямовується за  межі підприємства у вигляді  виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний  засіб, на соціальну підтримку,  благодійність;
    2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.
    Для акціонерних товариств характерним  є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.
    Спрямування достатньої суми прибутку на виплату  дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується  джерело власного інвестування, а  низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.
    Варіанти  дивідендної політики:
    виплата дивідендів зі щорічним зростанням;
    виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;
    спрямування на дивіденди встановленої частки чистого прибутку;
    виплата дивідендів із прибутку після фінансування інвестиційних потреб;
    виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.
    Кожний  із варіантів має свої переваги і  недоліки і використовується з врахуванням специфіки фінансового стану підприємства.
    Величина  дивіденду у відсотках визначається за формулою:
                                                              (1.7)
     – частина  прибутку, що спрямовують на виплату  дивідендів
     – статутний  капітал.
    Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію становить:
                                                                         (1.8)
     – кількість  акцій, що формує величину статутного капіталу.
    Досвід  свідчить, що оптимальним вважають частину Пд. у чистому прибутку в межах 30-70%. Якщо Пд.<30%, то виплати  вважаються заниженими, а коли Пд.>70%, то виплати завищені [3, c.350].
    1.2 Показники прибутку та рентабельність 

    Прибуток  будь-якого підприємства виміряється абсолютною величиною, тобто сумою, що виступає узагальнюючим підсумковим показником господарсько-фінансової діяльності. Однак абсолютна величина прибутку не характеризує рівень ефективності діяльності підприємства в цілому та ефективності використання його ресурсів і дотримання режиму економії. Тому для оцінювання ефективності економічної діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається рентабельністю.
    Прибуток  як абсолютний синтетичний показник визначається на основі розподілу доходу з урахуванням діючої системи  оподаткування доходу і прибутку.
    Сума  прибутку - це перевищення доходів  над витратами, податковими й  обов'язковими платежами, а рентабельність визначається як відсоткове відношення суми отриманого прибутку до якого-небудь іншого показника [2, c.189]
    Система рентабельності охоплює дві групи показників:
      рентабельність діяльності підприємства;
      рентабельність використовуваних ресурсів;
    Рентабельність діяльності характеризує, скільки прибутку припадає на одиницю виручки (доходу) від реалізації тур послуг або на одиницю витрат підприємства. Рентабельність виручки являє собою частку прибутку в середній ціні тур продукту (послуги).
    Розрахунок  показників рентабельності туристичних підприємств залежить від виду їх діяльності.
    Для туроператора розраховується рентабельність у відсотках до виручки (доходу) від  реалізації тур продукту та окремих послуг за формулою: 

                                                                              (1.9)
    де  Пч - чистий прибуток туроператора;
    Дч - чистий доход (виручка) від реалізації туроператора. 

    Для тур агентської діяльності розраховується рентабельність комісійної винагороди за формулою
                                                                          (1.10)
    Пч - чистий прибуток тур агента;
    KB - комісійна винагорода тур агента.
    Рентабельність  витрат визначається як відношення суми прибутку підприємства до суми його витрат за певний період і виражається у відсотках. Цей показник характеризує ефективність поточних витрат підприємства, їхню окупність і величину прибутку, що припадає на одиницю витрат.
    Особливе  місце в оцінюванні ефективності витрат займає рентабельність, обчислена до фонду оплати праці, яка означає, скільки чистого прибутку підприємства припадає на 100 грн. заробітної плати трудового колективу. Формула для розрахунків цього показника не залежить від виду підприємства і має такий вигляд:
                                                                (1.11)
    де  - рентабельність фонду оплати праці, %;
    ФОП - фонд оплати праці підприємства.
    Однак показники рентабельності діяльності підприємств не характеризують економічну ефективність використання їхніх ресурсів. Рентабельність діяльності може бути високою навіть при низькій ефективності використання ресурсів. Тому використовується друга група показників рентабельності, які визначаються як відношення прибутку до середньої вартості певних видів ресурсів, виражене у відсотках.
    Виняток складає лише рентабельність використання трудових ресурсів (Ртр), яка розраховується як відношення прибутку до середньооблікової  чисельності працівників підприємства:
                                                                             (1.12)
    де  - середньооблікова чисельність працівників.
    Цей показник характеризує величину прибутку, яку забезпечує підприємству один середньообліковий  працівник. Він виражається в  гривнях на одного працівника.
    Рентабельність  основних фондів (Роф) підприємства визначається за формулою
                                                   (1.13)
    де , - відповідно основні фонди на початок і кінець періоду.
    Рентабельність  оборотних активів розраховується аналогічно рентабельності основних фондів з тією лише різницею, що в знаменнику використовується середня сума оборотних активів.
    Рентабельність  капіталу підприємства може розраховуватися  стосовно сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства, або окремих його складових:
    рентабельність  сукупного капіталу (Рск):
                                                       (1.14)
    де  - відповідно сума валюти балансу на початок і на кінець періоду;
    рентабельність власного капіталу [2, c.191]
                                                        (1.15)
    де  - відповідно власний капітал на початок і кінець періоду
    рентабельність чистого оборотного капіталу
                                                   (1.16)
    де  - відповідно чистий оборотний капітал на початок і кінець періоду;
    рентабельність перманентного капіталу:
                                                       (1.17)
    де  - відповідно перманентний капітал на початок і кінець періоду.
    Чистий  оборотний капітал - це сума власного оборотного капіталу, а до перманентного  капіталу відноситься той капітал, що знаходиться в довгостроковому  розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу дорівнює сумі всіх джерел власного капіталу і довгострокових кредитів на певну дату:
                                                                   (1.18)
    де  - сума довгострокових кредитів.
    Усі показники рентабельності можна розраховувати як на основі чистого прибутку, так і оподаткованого прибутку.
    Розрахунки  рентабельності за даними чистого прибутку дозволяють оцінити вплив податкових та інших обов'язкових платежів на рентабельність [2, c. 192]
    Прибуток  як основний фінансовий результат діяльності підприємства це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробничою і комерційною діяльністю підприємства. Він є джерелом росту виробництва, його оновлення і виступає основним фактором економічного зростання, матеріального стимулювання і соціального забезпечення працівників підприємства. Прибуток є доходом від підприємницької діяльності. Це – підприємницький дохід.
    Кожне підприємство (фірма), незалежно під  форми власності і господарювання, перш ніж розпочати виробництво чи продаж продукції,послуг, визначає, який прибуток воно може отримати в результаті своєї виробничо-господарської діяльності. Головним чинником, що спонукає підприємства і підприємців вступати у ринкову конкуренцію, є прибуток [3, c. 340].
 

     2. Управління прибутком підприємства на прикладі ТОВ «Паспорт Плюс»
    2.1 Організаційно-економічна  структура підприємства  «Паспорт Плюс» 

    Підприємство «Паспорт плюс» є туристичним оператором. З моменту освіти в 1997 році і по сьогоднішній день, фірма «Паспорт Плюс» є одній з провідних компаній в світі туризму.  Експерти ретельно відбирають кращі тури і маршрути, а також створюють нові, аби задовольнити будь-які побажання клієнта.
    Фірма «Паспорт Плюс» має ліцензію туроператора АВ №081646 від 5.05.2006 року, акредитована в Болгарському, Чеському і Польському консульствах. Має грамоти за активну участь і перемоги в різних туристичних конкурсах. Нагороджена дипломами за хорошу роботу і успішну реалізацію туристичного продукту. Є володарем подячних листів від добродійних організацій за тісну співпрацю. А також компанія «Паспорт Плюс» - лауреат рейтингу «КРАЩІ ПІДПРІЄМСТВА УКРАЇНІ» в номінації «ТУРІСТІЧНІ ПОСЛУГИ»2004г.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.