Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Технологя органзацї студентських подорожей

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Навчально-науковий інститут економіки і права
Кафедра туризму і готельно-ресторанної  справи 

ТЕХНОЛОГІЯ  СТВОРЕННЯ СТУДЕНТСЬКИХ ПОДОРОЖЕЙ 

КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни «Технологія туристської діяльності» 
 
 

Виконала:
Студентка 2курсу групи 2-Т
Денної  форми навчання
Жицька  Юлія Миколаївна 

Науковий  консультант:
Кандидат  історичних наук,
доцент  кафедри туризму та
готельно-ресторанної справи
О.М.Костюкова 

Черкаси 2009
 

Тема: «  Технологія організації студентських подорожей»
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….3
Розділ1.Теоретичні основи технології організації подорожей…………..4
1.1.Розвиток подорожей……………………………………………………4
1.2.Рзвиток студентських  подорожей та характеристика їх як виду туризму……………………………………………………………………....7
Розділ2.Технологічний процес організації студентських подорожей…..9
2.1.Проектування  турів для студентів…………………………………….9
2.2.Створення  програм студентських подорожей……………………....10
2.3.Договірні відносини…………………………………………………..13
2.4.Просування  продукту………………………………………………...18
Розділ 3. Перспективи розвитку студентських подорожей…………....23
3.1. Проблеми  туризму в Україні……………………………………......23
3.2. Перспективи  у створенні студентських подорожей……………....29
ВИСНОВКИ………………………………………………………………31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...32
 

ВСТУП
      Основою для проектування туристичної послуги  являється її короткий опис   - набір вимог, виявлених в результаті дослідження ринку, узгоджених із замовником послуг, і врахованих можливостей реалізації послуг. А організація подорожей напряму залежить від швидкості та правильності збору і оформлення різного виду документів.
      В контексті сервісного забезпечення турпродукту подорож покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування.
      Подорожі  сприяють поширенню наукових знань і є важливим засобом патріотичного виховання, вивчення історії країни або місцевості,   героїчного минулого її народу, традицій, розвитку культури та мистецтва. Подорожі як ефективна форма навчання використовуються в педагогічному процесі. Їх педагогічними завданнями є побудова екскурсії на основі максимальної активності і самостійної розумової діяльності екскурсантів, формування у них навичок самостійного спостереження і аналізу візуальної інформації та зорових вражень. Таким чином, подорожі виконують освітню і виховну функції.
      У цьому контексті важливим і актуальним є дослідження технології організації подорожі. Об’єктом дослідження курсової роботи є туристична діяльність. Предметом дослідження являється технологічний процес організації подорожей. Метою курсової роботи є дослідження технології підготовки подорожі.
      Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:
    дослідити еволюцію подорожей;
    охарактеризувати технологічний процес організації подорожей;
    проаналізувати проблеми і перспективи розвитку подорожей.
 
 
 

       Розділ 1.Теооретичні основи організації подорожей
      1.1.Розвиток  подорожей
 Як  свідчать дослідження археологів і  істориків, вже у глибокій старовині  первісній людині була властива регулярна  кочівля. Постійні пошуки їжі примушували  людину здійснювати тривалі переходи, добре орієнтуватися на місцевості. При цьому людина слідувала певними шляхами, нерідко використовуючи стежки, пророблені дикими стадними тваринами. Це обумовлено полюванням на них. Майже у всіх первісних племен і народностей був широко поширений звичай взаємних відвідин різних груп, що належать до одного або різним племенам. Такі візити - звичайне явище у тих же австралійців. Ескімоси при всіх труднощах повідомлення в арктичних умовах постійно здійснювали дуже далекі подорожі, щоб відвідати своїх друзів. Ці взаємні подорожі і пригощання зіграли величезну роль в розвитку культури в первісні часи, будучи шляхами і засобами культурного обміну. Візити нерідко приурочувалися на той час, коли у даної групи була удосталь пищить: до сезону дозрівання плодів, до часу улову риби, збору урожаю і т.д. Якщо людина в первісному суспільстві мала лише деякі землевласницькі уявлення про навколишню місцевість, то стародавні народи, що вступили в зовсім економічному розвитку в епоху рабовласницького суспільства, вже робили спроби систематизації географічних знань про відому їм части Землі і пояснення тих, що відбуваються в природі. Про це можна судити за відомостями, що дійшли до нас, про мандри, подорожі, походи. Єгипетський папірус свідчить про те, що стародавніми єгиптянами здійснювалися далекі подорожі. Наприклад, в царювання фараона Асса, в епоху, віддалену від нас більш ніж на 60 сторіч, єгипетський воєначальник Урдуду зробив плавання в далеку країну Пунт. Інший єгипетський мандрівник Киркуф, відправившись в південні країни, досяг «Країни щасливих», яка знаходилася далі Пунта, звідки вивіз карлика, вид якого «вселив радість і любов в серці фараона».
 Китайці з доісторичних часів почали складати карти. Ще до нашої ери в Китаї  існувало особливе бюро po виробництву картографічних зйомок. Більш того, у стародавніх китайців була географічна література, зокрема книга річок, книга про моря і гори, книга по географію Китая -  «Юкінг».
 Розквіт економіки і культури періоду  Римської імперії знайшов віддзеркалення в розвитку і зовнішніх політичних, економічних і культурних зв'язків. До цього часу можна віднести почало туризму з метою лікування різних хвороб. Лікарі рекомендували пацієнтам змінити клімат, виїхати в село або в гори, в соснові ліси або на води. Подорожі в Римській  імперії були безпечні і якоюсь мірою зручні. Подорожній покидав Гадріанськую стіну на півночі Італії і подорожував 8 тис. км. по Ефіопії по хорошим дорогам. За допомогою перекладних коней можна було подолати великі відстані за короткі проміжки часу.Ще в I в. до н.е. В Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися на відстані одного дня їзди на коні. Заїжджі двори розташовувалися в містах і на головних дорогах, po яким проїздили кур'єри і державні службовці з Риму аж до Малої Азії і Галіциі. Вже у стародавніх римлян була певна класифікація готельного господарства. Існували два типу «притулків» в провінції і в самому Римі: один з них призначався тільки для патриціїв (mansyonas), інший -  для плебеїв(stabulyaryy). Під час поїздок римляни користувалися спеціальними картами - путівниками. Римський готель був житловими приміщеннями для мандрівників, стайні, колодязя, лавки з провізією. Готель був побудований з каменя і мела. Деякі готелі обслуговували тільки офіційних осіб по спеціальним дипломам, які ті брали з собою під час подорожі. Ця традиція збереглася дотепер: існують спеціальні приміщення для особливо важливих персон в деяких аеропортах, портах, на вокзалу. Знаменитим мандрівником середньовіччя був венеціанський купець Мазко Порожнисто, який не тільки зробив подорож з Європи в Золоту Орду, але і прослужив при дворі великого хана майже 25 років. Велике враження на Мазко Порожнисто провела система шляхів сполучення, встановлена po всій монгольській імперії, і особливо в Китаї, де Хубилай-ханом вона була доведена практично до досконалості.
 Від Ханбалика у всі головні провінції Китаю йшли великі дороги, обсаджені деревами. На відстані від 175 до 210 км. одне від іншого в населених і до 28 км. в пустинних місцевостях були побудований великі будівлі-станції, добре обладнані і забезпечені запасами всякого роду провізії, так звані ями. Мазко Порожнисто, на службі хана що об'їздив весь Китай вздовж і поперек, повідомляє, що ці «ями» були так добре обставлені, що «навіть король, якби йому довелося тут зупинитися, залишився б задоволений». У кожній кімнаті були шовкові ліжка, чиста шовкова білизна і все необхідне приладдя, яке могло знадобитися мандрівнику. При кожній ямі були стайні на 200-400 коней. Іноді  в пустелях замість них містилися верблюди. У кожному такому станційному  будинку-ямі був доглядач, що стежив за тим, щоб коні і ямщики були завжди напоготові. Між великими поштовими станціями на відстані трьох миль одна від одної були розташовані підстанції для гінців-пішоходів, які не могли швидко бігти більше 21 км. Для найшвидшої пошти на цих підстанціях тримали і перекладних коней. В цьому випадку були не тільки коні, але і гінці. Наближаючись, перший гонець дзвонив в дзвоник, підвішеній до поясу, даючи знати про своє прибуття другому гінцю, який брав пошту, схоплювався на приготованого для нього коня і мчався далі.Поло повернувся в 1295г. до Венеції, взяв участь у війні з Генуєю, був полонений і, сидячи в темниці, продиктував розповіді про свої подорожі товаришу по висновку Рустічиано, яку назвав: «Книга Марко Поло про різноманітність миру»Х. Колумб народився в жовтні 1451 р. в Італії, недалеко від Генуї. Невідомо, чи вчився Х. Колумб і де або був геніальним самоучкою, але поза сумнівом, що читав він принаймні на чотирьох мовах - італійському, іспанському, португальському і латинському, читав багато і дуже уважно. Про це свідчить позначки Колумба на полях книги Пьера de Альі «Імаго Мунді», під впливом якої в значній мірі склалися географічні представлення Колумба. Відомо також, що він брав участь в декількох плаваннях до берегів Гвінеї, але не ці плавання вабили його. Він виношував проект найкоротшого шляху з Європи до Азії через Атлантичний океан.
 Рано  вранці 3 серпня 1492 р. каравели «Санта-Марія», водотоннажністю близько 100 тонн, «Пінти» (розфарбований) і «Нінья» (дітки) водотоннажністю 40 тонн знялися з якоря і, залишивши позаду мілину Сальтес в Андалузії, пустилися в невідому далечінь po хвилям Атлантичного океану.12 жовтня 1492г. Колумб вперше побачив берег Нового Світла. Це був острів, якому адмірал привласнив християнську назву Сан-Сальвадор, а цей день вважається вдень відкриття Америки.Колумб зробив чотири плавання, в результаті яких поклав початок відкриттю материка - Південна Америка і перешийків Центральної Америки . Їм відкриті все Більші Антильські oострови - Куба, Гаїті, Ямайка і Пуерто-Рико, центральна частина Багамського архіпелагу, більшість Малих Антильських островів від Доміникі до Віргінських включно, а також Тринідад і ряд дрібних островів в Карибському морі. Іншими словами, Колумб відкрив всі найважливіші острови американського Середземномор'я і поклав початок відкриттю подвійного західного континенту, який пізніше одержав назву Америки.
 1.2. Розвиток студентських подорожей та характеристика їх як виду туризму
 Зародженням студентських подорожей можна вважати  дев’ятнадцяте століття. Національно-культурне відродження в Україні, зокрема на Західноукраїнських землях, супроводжувалося зростанням інтересу освіченої частини населення до мови свого народу, його історії, культурної спадщини тощо, сприяло появі туризму як форми та способу пізнання свого краю. На той час значного поширення набули мандрівки та подорожі. Активно їх здійснювали студенти Галичини. Насамперед це були молоді люди, які відчули потребу в поглибленому вивченні джерел національної самобутності, фольклору, культурної спадщини. Як свідчать численні матеріали, в мандрівках брали участь такі відомі особи, як Яків Головацький, Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький. Немає сумніву в тому, що ці мандрівки відіграли важливу роль у національному вихованні тогочасної молоді.
 Якщо  брати наступний період в історії, то важливий внесок у розвиток студентського туризму вніс БММТ «Супутник».Радянська політична система широко використовувала засоби туризму для виховання підростаючого покоління. Молодіжним туризмом в СРСР займалось Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник». «Супутник»мав свої підрозділи при республіканських, крайових, обласних, міських комітетах комсомолу. Організаційне становлення молодіжного туризму в країні, основним стрижнем якого стала туристська експедиція радянської молоді  «Моя Батьківщина – СРСР». З кожним роком експедиція набирала нових обертів. Тільки в 1974-1977 роках по союзних маршрутах «Супутника» вже подорожували понад 9млн молодих людей. Важливим внеском до міжнародних студентських подорожей у 70-90 став розвиток такої популярної і ефективної форми молодіжних обмінів, як поїзди, рейси, круїзи дружби. Великою популярністю в студентів Івано-Франківської, Київської, Запорізької, Львівської, Одеської, Рівненської областей користувалися тематичні спец рейси туристських поїздів. Програма спецрейсів по Закарпаттю, організованих Івано-Франківським бюро «Супутник», проходила під гаслом «Пам'ять». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.Технологічний процес організації  студентських подорожей
2.1.Проектування  турів для студентів
 Відповідно до нормативно-законодавчої бази процес проектування туристичних послуг повинен відповідати вимогам:
1.Закону України «Про туризм»;
2.Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства і Держкомітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 17.01.2001 р. № 7/62 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності»;
3.ГОСТу 28681. 1-95 «Межгосударственный стандарт «Туристическо-экскурсионное обслуживание. Проэктирование туристких услуг».
 Згідно  з вимогами, зазначених в цих документах, проектування туру передбачає узгодження вимог підприємства, що здійснює це проектування, із запитами туристів, в  нашому випадку, зі студентами. Основою для проектування послуг є вербальна модель – набір вимог, виявлених у результаті дослідження ринку послуг, узгоджених із замовником. Методика розробки туру має ґрунтуватися на логічності побудови траси маршруту з урахуванням всіх факторів та синхронності роботи як постачальників, так і посередників, задіяних в обслуговуванні туристів.
 Для кожного туру розробляється власний  пакет технологічної документації, склад та зміст якої залежать від  видів турів. Різновиди турів  класифікуються згідно з певними  ознаками.
 За  формою побудови тури бувають: інклюзив-тур, пекідж-тур. Інклюзив-тур – це тур, що складається з різних  видів  послуг, кожна з яких може бути реалізована  окремо та має власну роздрібну ціну. Вартість туру тотожна вартості послуг, що входять до нього і можуть додаватися до пакету туру при його комплектуванні. Пекідж-тур – це подорож за визначеним маршрутом з певним комплексом послуг, який включає не менше двох компонентів з таких як: перевезення, розміщення, харчування чи інші послуги. Залежно від змісту програм обслуговування: тематичні тури, курортно-оздоровчі, спортивні тури, комбіновані тури, шоп-тури.За формою організації подорожі: VIP-тури - це тури за класом обслуговування «VIP», в яких усі елементи туру підбираються відповідно до індивідуального замовлення туриста, в основному одиничного виконання, та вирізняються найвищою якістю обслуговування. Тури A la cart – це тури з визначенням маршруту за вибором самих туристів.CET –тури – це стандартні економічні тури для групового туризму. Тури «Каскад» - це групові тури, в яких склад групи формується безпосередньо в країні відвідання, а подорож відбувається заздалегідь спланованим маршрутом, за визначеною програмою перебування та з певним комплексом послуг. Також є Велес-тури, Джип-сафарі, Круїзні програми, рекламний або інформаційний тур, тур»Система фортуна».За відношенням до життєвого циклу туристичного продукту: цілорічні тури, сезонні тури.За тривалістю: багатоденні тури та тури вихідного дня. За віком подорожуючих: дитячі тури, студентські тури, тури для людей середнього віку, тури для людей третього віку. За складом: індивідуальні, сімейні, групові тури.
 Оскільки  студенти – це туристи, які віддають перевагу активному відпочинку, то й проектувати тур для них  потрібно не лише на базі основних послуг, а з додаванням розважальних заходів. Зробити студентський тур цікавішим можна за допомогою анімаційних та музичних програм, пізнавальних та ознайомлюючи програм.
 2.2 Створення  програм студентських подорожей
      Перш ніж створити програму  для студентів, слід брати до уваги, що студент хоче отримати від даної подорожі. Програми складаються відповідно до запитів споживачів, вибраного маршруту та туристично-рекреаційних ресурсів певного маршруту. Види туризму суттєво впливають на складання програм. Так, наприклад, за критерієм сезонності літні туристичні програми відрізняються від зимових як маршрутом, так і насиченням екскурсійно-інформаційними, культурно-видовищними, розважальними та спортивно-оздоровчими заходами. Літні програми орієнтовані на відпочинок на березі океану, моря. річки, озера, отож пік реалізації таких програм випадає на липень – початок вересня. Зимові програми включають відвідування гірськолижних курортів, або, навпаки, відвідування країн з жарким кліматом. Сезон реалізації цих турів – із середини грудня по кінець січня, для студентських зимових програм – ще й канікули, які починаються після зимової сесії. Більшість студентів подорожують з метою розваг та з метою навчання. Програми студентів, які подорожують з метою розваг, ознайомлення з визначними місцями вимагають включення до них великої кількості відвідувань об’єктів показу, закладів індустрії розваг. При цьому враховується їх різнобічність та неперевантаженість програм, залишаючи вільними один чи два дні для того, щоб туристи мали змогу погуляти містом, придбати сувеніри. Програма перебування студентів, що подорожують з метою навчання, мають включати екскурсійні заходи, які є продовженням навчального процесу, а також оглядові екскурсії, соціальні заходи, що дозволить краще ознайомитися з національними традиціями та етнічними особливостями держави відвідування. Також для студентів є дуже цікавими та захоплюючими екскурсійні тури. Вони популярні як в основний сезон, так і в міжсезонний період, але в певних напрямах. Наприклад: для подорожей, метою якої є ознайомлення з визначними місцями Франції чи Італії, пік сезону – в травні місяці, а Єгипту – в жовтні-листопаді.
 Для наглядності  порядку складання  програми перебування розглянемо приклад  програмного забезпечення тематичного  туру каскаду до Ізраїлю терміном 8 днів/7 ночей.
 Програма  розрахована для студентів будь-якого  факультету, з пізнавальною метою.
 Маршрут: Київ – Єрусалим - Тель-Авів – Яффо – Лазарет – Кінерет – Мертве море – Ейлат – Тель-Авів –Київ.
 Туристичне  підприємство-партнер:Metropolitan Tourism & Conventions Ltd.
 Період  надання послуг: 10.06 – 17.06; 17.06 – 24.06,..(кожен 7 день тижня).
 Перелік послуг, які надаються в турі:
 1) Проживання:
 - 1 ночівля  в Єрусалимі;
 - 3 ночівлі  в Натанії;
 - 2 ночівлі  в Ейлаті;
 - 1 ночівля  в Тель-Авіві.
 2) Екскурсії:
 - екскурсії  в Єрусалим;
 - екскурсія  в Тель-Авів;
 Яффо(подарунок IDC);
    екскурсії в Галілео;
    екскурсія на Мертве море.
 3) Екскурсії  проводяться дипломованими гідами  носійкою мовою, в комфортабельних  автобусах.
 4) Трансфер  із готелю в аеропорт Бен-Гуріон
 5) Зустріч  в аеропорту Бен – Гурон
 6) Харчування  – сніданки(за типом «шведський  стіл»).
 Вид та кількість транспортних засобів, задіяних в обслуговуванні туристів:
 Рейси за маршрутом «Київ – Тель-Авів – Київ» здійснюються авіакомпаніями «Ел-Аль» та «Аеросвіт», відповідно до діючого розкладу.
 Транспортування туристів на маршруті та трансферне обслуговування здійснюється автотранспортом, який обладнаний кондиціонером.
 Програма  туру до Ізраїлю
 День 1.Виліт рейсом №…..авіакомпанії «Аеросвіт» за маршрутом «Київ – Тель-Авів» о 16.00.Прибуття в аеропорт «Бен-Гуріон». Трансфер в Єрусалим. Поселення в готель. Інформаційний коктейль в холі готелю. Ночівля.
 День 2.Ексурсія в Єрусалим: єврейський, арабський, християнський квартали Старого міста; Панорама Єрусалима; Храм Гроба Господнього; Стіна Плачу; римська вулиця Кардо. Переїзд в Натанію. Поселення в готелі. Ночівля.
 День 3. Сніданок. Екскурсія в Тель-Авів – Яффо. Оглядова екскурсія по Тель-Авіву. Яффо – прогулянка по Старому місту. Найдревніший порт, камінь Андромеди, місце побудови Ноєва Ковчега, церква Святого Петра. Ночівля в Натанії.
 День 4. Сніданок. Подорож на північ Ізраїлю – в Біблейську Галілею. Екскурсії: Назарет – Собор Благовіщення; ріка Йордан – місце хрещення Ісуса. Ночівля в Натанії.
 День 5. Сніданок. Екскурсія на мертве море. Відпочинок та купання в найнижчій точці Земної кулі – Мертвому морі. В другій частині дня – переїзд в м. Ейлат. По дорозі передбачена екскурсія до Сірійсько-Африканського розлому; Содом і Гомора; пустеля Арава. Прибуття в Ейлат. Розміщення в готелі. Ночівля.
 День 6. Сніданок. Вільний день в Ейлаті – світовому морському курорті  на Червоному морі. Відпочинок, купання. Для бажаючих пропонується відвідання підводної обсерваторії – акваріуму Червоного моря. Ночівля в Ейлаті.
 День 7. Сніданок. День відпочинку на Червоному  морі. В другій половині дня для трансферу у Тель-Авів. Ночівля в Тель-Авіві.
 День8. Сніданок. Вільний день в Тель-Авіві. Трансфер в Аеропорт Бен-Гуріон. Виліт  рейсом №___ за маршрутом «Тель-Авів – Київ». Прибуття в м. Київ о 23.35.
 2.3. Договірні  відносини
 Після того як затверджені місця призначення, кількість студентів в групі  і дати їх прибуття, в процесі  переговорів з готелями, авіалініями  і іншими постачальниками послуг наступає стадія підписання договорів.
 Договір – юридичний документ, який затверджує правові відносини, вступає в  силу відразу після його підписання обома сторонами.
 Договір необхідний для регулювання зобов’язань  і відповідальності сторін, в ситуаціях, коли залишаються непродані місця  в готелях, посадкові місця в літаку, або у випадках, коли відміняються чартерні рейси, щоб передбачити систему санкцій, штрафів для кожного конкретного випадку.
 Правильно організована договірна робота туристичного оператора допомагає йому не потрапляти в залежність від діяльності постачальників різних туристичних послуг. Основними положеннями договору є :предмет угоди;основні умови;права й обов’язки (постачальника, партнера й клієнта);права й обов’язки тур.оператора;відповідальність сторін;форс-мажорні обставини;юридичні адреси і реквізити. Розглянемо особливості заключення договорів з різними постачальниками послуг.
 Договір між тур.оператором і готельним  підприємством визначає різні напрями взаємної діяльності. Це може бути договір про квоту місць з гарантією завантаження на 30-80%. За таким договором туристична фірма отримує від готелю певну кількість місць, які вона повинна на протязі певного періоду, домовленого в контракті, заповнити туристами. При цьому вона гарантує оплату 30-80% виділеної квоти місць, якщо вони не будуть використані.
 Тур оператор також може заключати договір про квоту місць без гарантії заповнення. За цим договором фірма не бере на себе ніякої гарантії заповнення виділеної їй квоти місць.
Може  співпрацювати з готелями на основі договору про тверду закупку міст з повною оплатою. За цим договором туристична фірма гарантує готелю повну оплату виділеної квоти місць, незалежно від їх заповнення. За таких умов фірма виторговує більш низькі ціни на розміщення в готелі, ніж звичайно.
Укладаються договори про поточне бронювання. Це найбільш характерний договір для туристичних фірм, особливо тих, які займаються організацією індивідуального туризму. За договором фірма не отримує від готелю ніякої квоти місць. По зверненню клієнта вона направляє готелю заявку на бронювання і тільки  при отриманні від нього підтвердження проводить продаж готельних послуг.
 В будь-якому  варіанті договору потрібно дотримуватися  таких умов : вартість номерів і бронювання;тип номерів і їх кількість;тривалість;вільні періоди;термін разового обслуговування;графік заїзду туристів;набір послуг, які входять у вартість оплати за номери в готелі;кількість та форми організації харчування;мова, якою необхідно володіти персоналу;термін підтвердження заїзду туристів і терміни бронювання;штрафні санкції;знижки на великий заїзд та постійне навантаження;матеріальна відповідальність за не заїзд туристів і рив заїзду;спеціальні зручності(для дітей, людей похилого віку та інвалідів).
 Договір  з підприємствами харчування вкладається  з окремими підприємствами харчування, якщо харчування організовується  без засобу розміщення туристів і не входить в контракт з готельним підприємством. Це може мати місце на маршрутних, тематичних турах. В такому договорі повинні бути відображені: кількість одночасно обслуговуючих туристів;регулярність та величина замовлення;вид харчування;приблизні варіанти меню;приблизні ціни на різні раціони харчування;знижки на велику кількість туристів;терміни подачі замовлень на харчування;граничні терміни відмови від харчування без пред’явлення штрафних санкцій;матеріальна відповідальність за зрив харчування з однієї або з іншої сторони;обслуговування дієтичним харчуванням;особливості обслуговування харчування іноземних туристів;використання продуктів для харчування.
 Міжнародні взаємозв’язки з організації автотранспортних перевезень туристів регулюються Європейською згодою про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами, прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 року.
 Умови договору з автотранспортним підприємством  включають: визначення марки автотранспорту;визначення ціни і тарифи;графіки і терміни роботи автотранспорту;маршрут, на якому буде використовуватися автотранспорт;термін подачі заявок на виділення автобуса;термін відмови від заявок без пред’явлення штрафних санкцій;матеріальна відповідальність автотранспортного підприємства за зрив подачі транспорту на обслуговування;матеріальна відповідальність туристичного оператора за зрив використання автотранспорту;максимальні терміни очікування транспорту туристами;основні права і обов’язки туристів, керівників туристських груп, екскурсоводів при обслуговуванні автотранспортного підприємства групи;знижки і пільги на транспортне обслуговування;кількість посадкових місць в автобусі.
 За  рішенням європейської транспортної комісії введено вимогу, щоб в автобусі, який має не менше 9 посадкових місць був встановлений тахограф.
 Договори  з авіакомпаніями можуть бути трьох  видів: договір на квоту місць  на регулярних авіарейсах, агентська  угода, чартерні рейси(оренда літака).Договір  на квоту місць на регулярних авіарейсах. Квота може бути жорсткою і м’якою. Це впливає як на умови договору, так і на льготи та знижки. Договір на квоту місць на регулярних авіарейсах включає: графік функціонування турів;кількість туристів в кожній групі;терміни подачі заявок;терміни викупу квитків;терміни попередження про зняття замовлення на квитки;види тарифів на квитки;пільгові тарифи та умови їх надання;знижки і пільги на квоту місць;порядок і терміни повернення квитків;
 Агентська угода – це робота туристської фірми по реалізації авіа білетів, коли тур фірма отримує можливість виступати самостійно як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків. В такому разі туристична фірма виступає як каса з продажу авіа білетів авіакомпанії: сама їх виписує та має право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії. В особі тур фірми авіакомпанія отримує додатковий пункт продажу. Це значно спрощує та прискорює процедуру бронювання та оформлення проїзних документів.
 Агентська угода включає такі положення : розподіл обов’язків забезпечення обладнання для оформлення авіа білетів, їх бланків та умови їх виконання, підготовка кадрів для обслуговування даного обладнання, обсяг продажу та граничні межі можливої реалізації, ціна продажу авіабілетів, ціни та тарифи продажу авіабілетів, умови оплати, розмір комісійних винагород, строки та регулярність подачі звітів до авіакомпанії, членство в ІАТА.
 Чартер  є авіаперевезенням туристів, яке  здійснюється поза системи лінійних маршрутів на підставі угоди між  замовником та авіаперевізником. Ринок авіапослуг достатньо розвинутий і для туроператора, особливо коли він вперше організовує чартер, є певною проблемою вибір авіакомпанії-партнера. Основною вимогою тут, як а в будь-яких інших випадках, є надійність партнера – його репутація, ім’я на світовому ринку перевезень. Чартерна угода передбачає визначення : типу та марки літака, терміну дії угоди, регулярності авіарейсів, маршруту, квоти місць, призначених для продажу, вартості аренди літака. Організація розрахунків по чартерах передбачає обов’язкове підведення балансу після кожного польоту.
 Угода з залізницею аналогічна угоді з  авіакомпаніями. Це може бути угода  про надання місць в графітових потягах чи угода на поточне бронювання місць на певні графікові потяги. Угоди по внутрішніх переміщеннях спираються на чинне національне законодавство, а організація міжнародних залізничних перевезень спирається на положення «Міжнародної політичної конвенції по контракту на подорож»(1970) та «Конвенції та статуса про свободу транзиту»(1921).Особливою формою угоди з залізницею є угода на аренду спеціалізованого туристичного потягу. Така аренда є основою розробки спеціалізованого залізничного туру. За терміном розрізняють одноденні тури, короткострокові та довгострокові тури. Угода аренди передбачає визначення: маршруту слідування з зазначенням всіх пунктів зупинок;термін подорожі з визначенням дат та тривалості зупинок в кожному пункті;вартість аренди вагонів та вагонів-ресторанів;кількість вагонів та місць в них;періодичність зміни постільної білизни;протяжність маршруту;вартість проїзду;умови відмови від поїздки та штрафні санкції за несвоєчасне виконання контрактних умов.
 Для студентів є єдина відмінність  заключення угоди з залізницею. Квитки їм віддають не зразу, а перед від’їздом. Відмінність полягає в тому, що видають лише один квиток на всю групу.
 Тур оператор, співпрацюючи з екскурсійним бюро, укладає з ним угоду в разі відсутності власної структури, яка забезпечує екскурсійне обслуговування за умовами туру. Угода може мати форму контракту, що укладається на надання екскурсійних послуг протягом певного терміну. Контракт повинен містити: перелік екскурсій з назвами; тривалість та спосіб пересування; кількість екскурсантів в групі по кожній екскурсії; ціни на екскурсії; строки подання замовлення та строки їх відміни; матеріальну відповідальність сторін за зрив екскурсійної програми.
 Угода з музеєм укладається, зазвичай, в  формі контракту тривалої дії  і включає: варіанти екскурсій та їх тематику; кількість екскурсантів в групі; розцінки на екскурсії; розмір знижок на групове відвідання музею; строки подачі замовлень на групове обслуговування та строки відміни заявок без штрафних санкцій; матеріальну відповідальність сторін за зрив екскурсійної програми в музеї; додаткові умови співпраці.
 2.4 Просування  продукту
 Під товаром прийнято розуміти річ, призначену для споживання, або кінцевого, або  споживання для виробництва іншого товару. Маркетингова суть товару дещо відрізняється від загальноприйнятої, оскільки те, що прийнято називати товаром  в загальному значенні, в маркетингу називається продуктом. Продукт – це складова частина товару, яка несе в собі основні якості, заради яких був куплений товар. Продукт перетворюється на товар при використанні інструментів маркетингу, до яких відносяться дизайн, реклама, правильно налагоджений збут, міцний зв'язок з громадськістю. Таким чином товар для маркетолога складається з продукту, його підтримки і інструментів маркетингу. Туристичним послугам властиві чотири характеристики, які відрізняють послугу від товару: невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, мінливість і нездатність до зберігання.
 Маркетингова  комунікація (просування) – це механізм передачі покупцю своєї інформації, це елемент маркетингової структури, який забезпечує зв'язок основних маркетингових послань з цільовими аудиторіями.
 Успішна робота маркетингу залежить не тільки від потрібного продукту хорошої  якості, орієнтованої на ринок, цінової  політики, надійної і ефективної мережі дистриб'юторів. Необхідний також систематичний  і ефективний зв'язок з потенційним клієнтом і торговими посередниками, що скорочує розрив між виробником турпродукту і його споживачем.
 Існує п'ять способів просування товару, у  тому числі і туристичного:реклама (advertising);персональний продаж (реrsonal sell);стимулювання збуту (sales promotion);зв'язки з громадськістю (public relations).
 Неможливо досягти бажаного результату, якщо використовувати тільки один комунікаційний канал. В програмі просування повинні  бути скомбіновані різні методи. По суті важливий потенціал кожного з методів просування і їх потенціал по взаємопідтримці.
 Реклама є неособистою формою комунікації, яка здійснюється за допомогою платних  засобів розповсюдження інформації, з чітко вказаним джерелом фінансування. Існує безліч способів застосування реклами в туристичній сфері діяльності.
 Мета  реклами – привернути увагу, зацікавити, передати інформацію, корисну для  клієнта, і примусити діяти його певним чином, наприклад, зв'язатися  з турагентом, запитати подальшу інформацію і т.д. Реклама – це форма масового зв'язку, призначена для великого числа людей одночасно.
 У туристичній  сфері застосовуються практично  всі рекламні засоби:реклама в засобах масової інформації: телебачення, радіо, газети, журнали;каталоги подорожей, брошури, журнали власного видання, проспекти. В каталогах подорожей міститься корисна інформація для потенційних туристів. Вони можуть використовуватися як довідники і надають описи туристичних товарів і послуг, ілюстрації, програми турів, готелів, видів діяльності і екскурсій, транспортних послуг в) Вулична реклама: стаціонарна і транзитна (плакати, щити, реклама на транспорті). Для стаціонарної реклами важливим чинником ефективності є її місцерозташування. Цей вид реклами використовують як доповнення до реклами в ЗМІ;листи-продажі (direct mail) відкривають великі можливості для продажу послуг. Як правило, турфірма має список постійних клієнтів, яким і відправляються подібні листи, що інформують про нові тури, послуги, знижки. Можна також використовувати список потенційних клієнтів (цільових груп), інтереси і бажання яких відомі наперед;реклама в торговій точці: реклама на вітрині павільйону і/або на стінах, сувеніри і плакати в офісі турфірми.
 Стимулювання  збуту включає ряд засобів  комунікації для створення умов негайного зростання збуту за обмежений період часу. Туристичні підприємства і туроператори визнають, що їх продажі і прибуток в значній мірі залежать від того, яким способом вони мотивують турагентів і споживачів. Серед методів просування широко використовуються різні знижки, пільги, конкурси, лотереї, ігри, участь в туристичних виставках, ярмарках, безкоштовна роздача сувенірів і т.д. Туристична індустрія тільки починає вдаватися до цих методів з метою підтримки продажів. Наприклад, сьогодні популярні такі методи, як понижена ціна на квитки для однорідних груп, знижки для дітей, літніх людей, студентів, спеціальна ціна на номери в готелях в “мертвий” сезон. Активно використовується практика спільної діяльності з виробниками або продавцями товарів повсякденного попиту, за покупку яких, як приз може пропонуватися турпутівка, спонсорство різних заходів.
 Зв’язки з громадськістю (public relations) – це використовування інформації для впливу на громадську думку. Це частина комунікаційної роботи фірми. Його мета – створення  хорошої репутації фірми або місця відпочинку туристів, підкріпленої фактами, так, щоб фірма могла досягти свої цілі в атмосфері сприятливої думки про себе. Зв'язки з громадськістю призначені для створення і збереження позитивного іміджу країни, маршруту, компанії і послуг, пропонованих нею, у людей, здатних вплинути на громадську думку (журналістів, видавців і т.д.) або у торгових посередників (турагентів, туроператорів і т.д.).
 Одними  з найпопулярніших методів PR є: зв’язки із засобами масової інформації: прес-реліз – первинний засіб, що використовується для передачі PR повідомлень засобам масової інформації, прес-конференція, скликання представників ЗМІ з метою публічного оголошення, заяви або думки компанії; відеофільми. Частіше за все це документальні фільми про подорожі. У фільмі розказується про яку-небудь країну (регіоні, місцевості), про її жителів, звичаї, красу природи;ознайомчі візити – рекламні тури.
 Зв'язки з громадськістю направлені на підвищення престижу і впізнанності образу учасника ринку. Від реклами PR відрізняється тим, як використовуються засоби масової інформації, рівнем контролю, якими вони володіють над передачею повідомлення, і сприйманою достовірністю.
 Канал збуту – це сукупність фірм або  окремих осіб (посередників), які  приймають на себе або допомагають передати іншій особі право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача, допомагаючи таким чином виробнику забезпечити нормальний процес його комерційної діяльності. Процес просування туристичних послуг від виробника до кінцевого споживача не прямий, і часто не передбачає їх безпосереднього контакту. У туризмі посередники реалізують послуги декількох виробників. В процесі просування туристичні послуги комплектуються в так званий туристичний продукт туроператора і через канали збуту (турагентства) доводяться до споживача. Реалізація туристичного продукту і послуг на туристичному ринку може здійснюватися безпосередньо прямо споживачеві або через канали збуту, що включають одного або декілька посередників.
 Реклама туристичних послуг є цілеспрямованим розповсюдженням інформації про його послуги з метою інформативного впливу на споживача для просування і продажу, що сприяє появі у покупця зацікавленості та бажання придбання даних послуг.
 Види  реклами: рекламні ролики на телебаченні;рекламні щити;реклама на транспорті;реклама в газетах і журналах; участь в добродійних акціях;участь у виставках;пряма поштова розсилка постійним партнерам проспекту про послуги готельного комплексу. Крім того, реклама туристичних послуг поділяється на неналежну контр-рекламу та соціальним. Неналежною є реклама туристичних послуг, в якій допущені порушення вимог до її змісту, часу, і місця, способу розповсюдження встановлених законодавством. Під контр-рекламою розуміється спростування неналежної реклами, поширюваної з метою ліквідації викликаних нею наслідків. Соціальна реклама представляє суспільні та державні інтереси і направлена на досягнення добродійної мети.Неналежна реклама ділиться на недобросовісну, недостовірну, неетичну, і свідомо помилкову .
 Недобросовісною є реклама готельних послуг, яка: дискредитує юридичних осіб, фізичних осіб що не користується рекламованими послугами; містить неконкретні порівняння інших рекламованих готельних послуг; містить вислови, образи що порочать честь, гідність і ділову репутацію конкурента.
 Неетичною є реклама що містить інформацію що порушує загальноприйняті норми  гуманності та моралі шляхом вживання образливих слів, порівнянь, образ відносно раси, національності, професії, соцкатегорії, вікової групи, статі, мови, релігійних, філософських, політичних та інших переконань. Свідомо помилковою є реклама, що умисно вводить в оману споживача.
 Прихованою  є реклама, неусвідомлюваний споживачем вплив на його сприйняття шляхом використання в радіо -, теле -, відео -, аудіо – та кінопродукції, а також в іншій продукції спеціальних засобів розповсюдження реклами.
 Якби  я мала змогу просувати студентський тур, то звернулася б до найпоширеніших методів PR.Я б розробила відеоролики  про даний тур, розповсюдила буклети по навчальних закладах, а, щоб студенти отримали найбільше інформації, з допомогою студентського активу в  їхніх навчальних закладах  я б провела конференцію, яка присвячена даній подорожі. 
                         Розділ 3. Перспективи розвитку студентських подорожей

3.1. Проблеми  розвитку подорожей та туризму  в Україні
 Туристичний бізнес в Україні зазнає жорсткої конкуренції з боку інших держав, та ми й самі нерідко віддаємо перевагу закордонним вояжам. Останніми роками в Україні прийнято низку державних рішень на зміцнення та розширення законодавчої бази з туризму. Туризм визнано одни з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. І це повністю погоджується з світовими тенденціями, які свідчать, що туристична сфера буде індустрією ХХІ століття.Саме на структури Держкомтуризму України покладено організаторські та координуючі функції з виконання державних рішень у цій галузі, опрацювання концепцій її розвитку.Нині в країні ліцензовано понад 2100 туристичних фірм і більшість з них лише починає робити перші кроки. Допомогти їм працювати відповідально, цивілізовано, аби примножувалися туристичні маршрути України, - постійна турбота структур Держкомтуризму, про що й засвідчила робота колегії.
 У ринкових умовах нам доводиться йти на закриття нерентабельних підприємств, тих же шахт, натомість нарощує оберти туристична галузь. Нове життя диктує свої закони.В період становлення ринкових відносин в Україні туризм як одна з найбільш перспективних та динамічних галузей світового господарства отримав усі умови для інтенсивного розвитку. Об’єктивним підгрунтям стало, з одного боку, відкриття тривалий час закритих державних кордонів, а з іншого - її величезний туристичний потенціал, що містить у собі неповторний комплекс історико-культурних та архітектурних пам’яток, об’єктів, рекреаційного призначення, природнокліматичних ресурсів. Загальна площа цінних з туристично-рекреаційної точки зору природних ландшафтів України становить 9,4 млн. га. або 15,5 % її території. Їх одночасна ємність з урахуванням необхідності забезпечення вимог охорони навколишнього середовища та припустимих навантажень перевищує 48 млн. чол.
     Історично склалося так, що  організацією туризму в Україні  одночасно займається цілий ряд  державних установ. За радянських  часів ними були Українська рада професійних союзів, в складі якої діяла Республіканська рада з туризму, пізніше перейменована в Українську республіканську раду з туризму та екскурсій, Державний комітет СРСР з іноземного туризму, Бюро міжнародного молодіжного туризму “Супутник”, міністерство освіти, культури, оборони та ін., що мали підвідомчі туристичні заклади.
   Після проголошення незалежності  країни подібна структура управління  туристичною індустрією в цілому  збереглася. Однак все наочнішими  ставали її недоліки, пов”язані  насамперед з відсутністю системного підходу до здійснення управлінської діяльності. Необхідність створення єдиного державного органу регулювання туристичної галузі підтверджувалася і закородонним досвідом.Першим кроком на шляху виправлення ситуації стало створення у серпні 1993 р. Державного комітету України по туризму, на який покладалася реалязація державної політики у цій сфері та відповідальність за її подальший розвиток напрямку підвищення конкурентноспроможності вітчизняного туристичного продуту на світовому ринку, забезпечення соціально-економічних інтересів країни та її екологічної безпеки.Як засвідчує аналіз, сьогодні має місце справедливі нарікання відносно неналежного виконання чи невиконання взагалі завдань, які були поставлені перед  Держкомтуризмом, що зрештою дало привід для його нещодавної ліквідації. 
     Натомість принциповою проблемою  сучасного управління індустрією  туризму залишається відсутність  його чіткого механізму, тобто  взаємопов”язаної та виваженої  сукупності прийомів, методів та  важелів впливу на суб’єктів господарювання в туристичній галузі. Взагалі, на макрорівні поняття механізму управління в умовах перехідної економіки у вітчизняній науковій літературі вивчене явно недостатньо. Лише частково його торкаються праці Е.Л. Лортикяна, Г.П. Лузіна, К.В. Павлова, А.Ф. Мельник, І.Г. Кириленко, Б.Н. Андрушківа, А.О. Сигайова, М.Б. Недашківського та ін.
     Цілком природно, що і у туризмі  невизначеність щодо державного  управлінського механізму як  категорії менеджменту існує  не лише у лексичних нюансах, стосовно яких так люблять сперечатися сучасні науковці, але й і у його внутрішній структурі. Майже немає грунтовних наукових розробок з приводу ефективної реалізації механізму управління туристичною індустрією у створенні правового поля функціонування її суб’єктів, організаційному регулюванні, фінансово-інвестиційній політиці, діяльності в сфері міжнародних контактів.Ще й досі розвиток туризму в нашій країні регулюється лише декількома спеціальними постановами, програмами та Законом “Про туризм”. Тож не викликає сумніву, що у законотворчій справі зроблено ще далеко не все, адже прийнятими документами визначені лише головні умови розвитку туристичної галузі. В подальшому потребує всебічної розробки механізм виконання стратегічних рішень державних органів влади. Йдеться перш за все про видання на їх підставі відповідних підзаконних актів та інструкцій, які б реально сприяли зростанню соціально-економічної ефективності туризму в Україні та поповненню державного і місцевих бюджетів.Не заперечуючи важливості запровадження таких засобів організаційного регулювання туристичної сфери, як ліцензування та сертифікація, значну увагу яким надано безпосередньо в Законі України “Про туризм”, варто підкреслити, що їх перелік не повинен обмежуватися лише цим.Серед великої кількості фірм, що діють на національному туристичному ринку, лише одиниці займаються туроператорською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Інші ж виступають в основному як посередники закордонних операторів, додаючи до їх туристичного продукту частину власних послуг. Подолати несприятливу ситуацію можна тільки завдяки появі у вітчизняному туристичному бізнесі потужних компаній зі значними оборотними коштами. І оперативне вирішення проблеми полягає насамперед у державній підтримці формування об’єднань підприємств туризму: консорціумів, холдингів, картелів тощо.На жаль, на інституціальному рівні частіше здійснються заходи, що призводять до погіршення і без того не найкращих конкурентних позицій українських туристичних фірм. Важливим чинником впливу держави на туристичну індустрію, особливо в період ринкової трансформації економіки, постає фінансова політика. Нагальна необхідність її реформування обумовлена невплинним зростанням зношеності матеріально-технічної бази туризму. За офіційними даними сьогодні реконструкції підлягає 22377 місць з 60 тис. наявних у готельному господарстві, і це закономірно, адже близько 70% туристичних об’єктів країни були введені в експлуатацію до 1980 р.Самостійно вирішити проблему накопичення достатніх інвестиційних ресурсів окремі підприємства не спроможні, тому провідна роль у цьому процесі, безперечно, має належати державі. Втім очікуваних кроків з її боку практично не спостерігається: пільгових умов оподаткування та залучення іноземних інвестицій не створено, через дефіцит бюджетних коштів пряме фінансування та державне кредитування галузі майже відсутні.
   В той же час, приміром, в  Австрії пільгові позики складають  половину усіх “туристичних”  інвестицій і надають під 5% комісійних на 20 років; уряди Франції,  Великобританії та Італії більш схильні до субсидування, міністерство національної економіки Греції пропонує отримання кредитів за вигідною відсотковою ставкою та щорічно оголошує суму допомоги інвесторам в туризм, що у 1995 р. становила 58 млн. дол. США. Прицьому туристичні об”єкти, що знаходяться на реконструкції, мають право вибору форми державної підтримки, субсидії чи податкові пільги.
     Реальні перспективи залучення  інвестицій у фінасування проектів  розвитку підприємств української  туристичної індустрії відкриває участь у спільних міжнародних програмах, що обіймають широкий комплекс проблем від навчання нетрадиційних видів туризму. Зараз подібні програми здійснюються такими організаціями, як ВТО, ТАСІS, Світовий банк, спеціалізовані структури ООН, Американська асоціація турагенства (АSТА) та багатьма іншими. Але в Україні необхідної державної підтримки в цьому питанні поки що немає.
     Недостатня увага приділяється  такими факторами підвищення  туристичної привабливості держави,  як спрощення прикордонних і  митних формальностей, паспортно-візового режиму тощо. У цьому контексті не може бути залишений осторонь факт початку функціонування Міждержавної Ради по туризму країн СНД, поява якої створила усі умови для відновлення єдиного туристичного простору, тісної інтеграції та співробітництва в напрямку уніфікації державних галузевих стандартів і нормативно-правової бази, розробки спільних туристичних маршрутів, проведення узгоджених дій щодо гарантій захисту туристів та забезпечення виконання угод і домовленостей.Разом з тим, на відміну від радянських часів, коли органи центрального управління економікою регулювали міжнародний туристичний обмін та підтримували його необхідний баланс, сьогодні Україна попри економічну кризу все ще залишається “виїзною” країною. Співвідношення іноземних та закордонних туристів у 1998 р. становило приблизно 3:4 замість бажаних 3:1.
 Існують різні шляхи впливу на досягнення оптимальних розмірів туристичного балансу. Наприклад, у Єгипті введено  правила, згідно з якими турфірми отримують право відправляти туристів за кордон тільки за умови прийняття у себе в країні втричі більшої кількості іноземних гостей. З цією метою адміністративно-економічні заходи були свого часу вжиті й в Російській Федерації. І хоча їх дія знайшла своє відображення у скороченні туристичного потоку переважно до близького зарубіжжя, кількість осіб, що виїжджала з країни у 196 р., зменшилася з 21,3 млн. до 12,3 млн. чол.4
 Незважаючи  на досягнуту результативність, загалом, очевидно, що методи примусового характеру  спрямовані скоріш на симптоми хвороби, ніж на її причини. Відтак в Україні назріла потреба в розробці принципово нових підходів до управління туристичною сферою, кардинальної перебудови його організаційної структури.Тривалий час спеціалісти наголошують на доцільність створення в нашій країні неурядової Національної туристичної асоціації (НТА), яка постала б колегіальним опонентом з боку туристичного ринку в його по суті односторонньому “спілкуванні” з державними органами влади.Значно активнішого застосування в галузі туризму нагально вимагає і регіональна політика, покликана децентралізувати державні управлінські функції шляхом делегування широкого обсягу адміністративних, соціально-економічних та фінансових прав місцевим владним структурам. В більшості країн світу поточне управління туристичною індустрією здійснюються саме там, де виробляється рекреаційний продукт і зосереджені відповідні ресурси.
     Окрім підвищення ефективності  управління, така політика, особливим  чином акцентована на певних  регіонах і територіях, може стати неабияким чинником їх перспективного загальноекономічного зростання. Приміром, створення об’єктів інфраструктури туризму або пільгових умов їх діяльності у віддалених та слабкорозвинених регіонах сприяє відновленню їх демографічного потенціалу, надає поштовх розвиткові сільського господарства, збільшує зайнятість населення, наповнює місцеві бюджети.
     Ефективному вирішенню розглянутих  вище проблем вітчизняного туризму  перешкоджає насамперед відсутність  узгодженості зусиль окремих  міністерств, відомств, фінансових і комерційних структур, фірм та організацій, що працюють як в туристичній сфері, так і суміжних з нею галузях - громадському харчуванні, торгівлі, зв’язку, транспорті, виробництві сувенірної продукції та ін. Актуальним залишається питання, чи не є сенс замість проголошеної Законом “Про туризм” позавідомчої Національної ради по туризму сформувати відповідний орган у складі Верховної Ради. Цікаво, що тенденція до створення спеціалізованих парламентських груп, комісій і комітетів отримала схвальну оцінку на Міжнародному форумі ВТО в Кадісі і останнім часом набула помітного поширення у світі.
     Саме під егідою подібної структури  знов створений Державний комітет  молодіжної політики, спорту і  туризму України мав би розробляти  єдині довгострокові програми розвитку туристичної індустрії на державному та регіональному рівнях і визначити механізм управління нею, спираючись як на логічне, так і математичне обґрунтування його елементів, використання економічних моделей та закордонного досвіду.
    Отож, значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язане із підвищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення економічного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень. За рахунок проведення послідовної економічної та культурної політики між різними народами світу туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення відносин між державами, дійовим фактором посилення престижу країни в світовому співтоваристві, ділових колах.Туризм позитивно впливає на процес диверсикації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки, природний потенціал залишаються на місці.Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.
     Таким чином, соціальне значення  туризму полягає в забезпеченні  відновлення життєвих сил людини, раціонального використання вільного  часу, підвищення освітнього рівня  дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.
         Туристи виявляють інтерес до  української культури, своєрідності  побуту та місцевих традицій, бажають ознайомитись із видатними  пам’ятками стародавньої історії,  археології, архітектури міжнародного  та національного значення, скористатись цілющим кліматом, відомими лікувальними мінеральними джерелами.
 3.2. Перспективи  у розвитку студентських подорожей
 Прискорити  розвиток туризму в Україні дозволять:розробка сітки цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення  на території нашої країни з урахуванням потреб та інтересів приїжджаючих гостей, потенціалу туристичних ресурсів з подальшим представленням комерційних пропозицій іноземним туристичним фірмам для їх використання;забезпечення випуску високоякісної рекламно – інформаційної продукції на іноземних мовах, яка  висвітлить туристичні можливості, історію, культуру України для розповсюдження серед іноземних туристів та закордонної спільноти;проведення маркетингового дослідження відносно можливості відкриття туристичними та спортивними організаціями центрів спортивного туризму для іноземців на базі наявної інфраструктури водного, пішого, гірничого, мисливського та інших видів туризму.
 Якщо  говорити про студентський туризм, то я вважаю, що у кожному місті  має діяти таке туристичне агентство, яке займатиметься студентськими подорожами.
 Ще, мені здається, що доцільним би було створити у кожному вищому навчальному  закладі, якусь студентську організацію, яка б організовувала студентські  подорожі. Не завадило б знизити ціни на подорожування для студентів або зробити якісь пільги та знижки для їх подорожування. Ці заходи зроблять подорожування реальнішим та доступнішим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ
 Таким чином, у контексті суспільного розвитку подорожі виконують рекреаційну, комунікативну, освітню і виховну функції. Кожна конкретна подорож виконує одночасно декілька функцій. Якщо вона проводиться для дітей та молоді — пріоритетну роль відіграє функція розширення світогляду, освіти і виховання; для підлітків, які орієнтовані на обрання професії — функція формування інтересів; для іноземних туристів — функція інформації тощо.             Подорожі сприяють поширенню політичних, філософських, наукових, художніх та інших поглядів, ідей і теорій. Саме це визначає змістовне наповнення пропаганди, яка в радянські часи, нажаль, трактувалася досить вузько. Виконуючи функцію пропаганди, кожна подорож повинна мати чітку спрямованість і дотримуватися сукупності принципів пропаганди: науковості, ідейності, зв'язку з практикою (життям), дохідливості і переконливості, які розглядаються і реалізуються у взаємному зв'язку один з одним.
 Підвівши підсумки, можна дійти до висновку, що студентські подорожі, як і туризм загалом, розвивається, але не на повну силу. На мою думку, щоб студентський туризм досяг справжніх висот потрібно робити його більш доступнішим. Адже, студенти не дуже забезпечені люди, які можуть дозволити собі будь-яку забаганку. Студенти - це активні, кмітливі, зацікавлені в усьому новому, а саме головне, економні люди. Відпочинок для даної молоді повинен відповідати їхнім бажанням та уподобанням. Тому що кожна людина прагне добре відпочити, а, якщо зважати на те, що молодь – наше майбутнє, то й відпочивати вона має краще. 

 

     Список використаної літератури
    1. Азар В. И. Экономика и организация туризма. - М.: Профиздат, 1993
    2. Атаев А. А. Управленческая  деятельность. Практика и резервы  организаций. - М.: Экономика, 1988
    3. Бабарицька В. К., Любіцева О.  О. Організація туризму. Навч. посібник. Част. I. - К.: КУ, 1998
    4. Бабарицька В. К., Любіцева О.  О., Федорченко В. К. Організація туризму. Учбово-метод. посібник. - К.: ІТЕІП, 1994
    5. Балабанов И. Т., Балабанов А.  И. Экономика туризма: Учебное  пособие. - М.: Финансы и статистика, 1999. -176 с.
    6. Бейдик О. О. Словник-довідник  з географі туризму, рекреалогії  та рекреаційної географії. - К.: Ін-т туризму, 1998
    7. Браймер Роберт А. Основы управления  в индустри гостеприимства. - М.: Аспект  Пресе, 1995
    8. Бюллетень туристичної інформації. 1994-1998 pp.
    9. Гезгала Ян. Туризм в народном  хозяйстве. - М.: Прогресе, 1974
    10. Герасименко В. Г. Основы туристского бизнеса. Учебн. пособие. - Одесса, "Черноморье", 1997
    11. Гуляев В. Г. Организация туристской  деятельности. -М.: Номедж, 1996
    12. Даниэльс Д. Д., Радеба Ли X. Международный  бизнес. - М.: Дело МД, 1994
    13. Дурович А. П., Копанев А. С. Маркетинг в туризме. Учебное пособие. - Минск, Экономпресс, 1998
    14. Збірник нормативних документів. Випуск 1. - К.: Держ-комтуризм України, 1997
    15. Ильина Е. Н. Туроперейтинг:  организация деятельности. Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 256 с.
    16. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.
    17. Крачило Н. Г. География туризма. - К.: Вища школа, 1987
    18. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер.  с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 736 с.  
 
 
 
 
 

    ДОДАТКИ
 

    Додаток А
ДОГОВІР
на  екскурсійне обслуговування
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.