На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Основн школи та напрямки сучасної соцологї

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 19.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство праці та соціальної політики України
Чернігівський державний інститут права соціальних
технологій  та праці 
 
 

    Реферат
    з соціології на тему: 

«Основні школи та напрямки сучасної соціології» 

      Підготувала: студентка 109 групи                                                                                                                                   
                                                                                                  Меженко Н.С.
                                                                                      Перевірила: викладач 
                                                                                                      Гордієнко Ю. В.                                                             
 
 
 

Чернігів 2011
   План  

   Вступ
   1. Емпірична  соціологія
   2. Структурний  функціоналізм
   3. Конфліктологія 
   4. Символічний  інтеракціонізм
   5. Феноменологія 
   6. Етнометодологія
   7. Неофункціоналізм
   8. Структуралізм  і постструктуралізм
   9. Соціологічні концепції технократизму
   Висновок
   Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ  

   Якщо у  першій половині XX ст. домінуючим видом  діяльності соціологів у багатьох країнах були прикладні соціологічні дослідження, то у 60-80-х рр. в Західній Європі і почасти в США все більше соціологів стало цікавитися розробкою проблем самої соціологічної теорії, пов'язаних з процесом інтеграції різних напрямів у соціології, які різнились один від одного специфічним підходом до аналізу об'єкта і предмета соціології, до розуміння метода соціології як науки.
   У самому широкому значенні слова під школою в соціології розуміють групу соціологів, яка працює в межах виробленої нею самою дослідницьких традицій. В більш вужчому значенні школа в соціології - це дослідницька група із загальними традиціями і відповідною інституційною формою. Так, наприклад, у всьому світі відома Чіказька школа емпіричної соціології, яка сформувалась на базі першого у світі соціологічного факультету Чіказького університету і представляла собою Специфічний підрозділ з досить швидко сформованими традиціями дослідницької діяльності і великим впливом на діяльність соціологів всієї країни, а згодом й усього світу.
   Напрями об'єднують  соціологів, які займаються розробкою ідентичної проблематики, або мають спільну світоглядну направленість. До них можна віднести, наприклад, функціоналізм, позитивізм, символічний інтеракціонізм, структуралізм, етнометодологію та ін. Всі вони виступають як парадигмальні альтернативи, і одночасно, є продуктом оперативної взаємодії (як між собою, так і з різними пограничними суспільствознавчими і людинознавчими дисциплінами).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     
 
 
 
 
 

   1. Емпірична соціологія  

   Емпірична соціологія, яка виникла в межах західної соціології в XX ст., сформувала в своєму руслі дві основні течії - академічну І прикладну. Завдання першої вбачається у створенні систем наукового знання про окремі галузі і явища суспільного життя (наприклад, соціологія праці, соціологія міста, соціологія засобів масової комунікації і т. д.), які використовуються в якості методологічної основи конкретних соціологічних досліджень. Завдання другої — організація цих, націлених на розв'язання чітко визначених практичних завдань і безпосередньо пов'язаних з виконанням функцій соціальної інженерії, досліджень.
   Історичні корені емпіричної соціології знаходимо  у ранніх емпіричних дослідженнях XIX ст. соціального і морального здоров'я (Е. Чадуік, Л. Віллерне, Р.Вірхов, Дж.Кей-Шаттлуор, А. Геррі, А. Ватер та іи.). З 1920 по 1950 рік емпіричні дослідження стають пріоритетним напрямом в американській соціології.  

   Початок цьому  процесу поклали представники Чіказької  школи (Р. Парк, Е. Берджесс, У. Томас, А. Смолл та ін ). Займаючи домінуюче становище в американській соціологи протягом 20 — 40-х рр , Чіказька школа здійснила значний вплив на формування світової емпіричної соціології.  

   Основними чи відмінними рисами Чіказької школи  були:  

   • органічне  поєднання емпіричних досліджень із теоретичними узагальненнями;  

   • висування  гіпотез в межах єдиної організованої  і направленої на конкретні практичні цілі програми; 

   • широта теоретичної орієнтації;  

   • поєднання  різних підходів і методів, серед яких не було яскраво виражених;
   Першою  працею Чіказької школи в галузі емпіричної соціології була книга
   У. Томаса і Ф. Знанецького "Польський селянин  в Європі і Америці" (1918 -1920 рр ). В ній викладені і опробовані на практиці основні ідеї соціологічної теорії Томаса, ядро якої - поняття соціальної ситуації, яке включає в себе три взаємопов'язаних елемента:  

   • об'єктивні  умови (соціальні норми і цінності);  

   • установки  індивіда і групи;  

   • визначення ситуації діючою особою. 

   Виходячи  з цього, Томас і Знавецький розробили  таку типологію особистостей за характером їх пристосованості до соціального оточення:  

   • міщанський тип (для нього характерні традиційні установки і стереотипи);  

   • богемний (нестійкі і слабо зв'язані між собою установки); 

   • творчий (логічно взаємозв'язані між собою установки і творчі потенції, які обумовлюють оптимальне визначення ситуації). 

   Томас стверджував, що розвиток суспільного життя і  культури визначається творчими особистостями, здатними до економічних, політичних і  технологічних інновацій. В розвитку техніки соціологічного дослідження велику роль відіграло використання Томасом і Знанецьким особистих документів (біограм). Їх праця знаменувала перехід американської, а потім і європейської соціології до емпіричних досліджень.  

   Одним із засновників  Чіказької школи вважають автора "класичної" соціально-екологічної теорії Роберта Парка. Соціальна еволюція, за Парком, проходить чотири стадії, і будь-який соціальний організм переживає чотири відповідних уклади: екологічний (просторова, фізична взаємодія), економічний, політичний і культурний. В міру просування до культурного укладу посилюються соціальні зв'язки (просторові, економічні, політичні і, на кінець, моральні) і суспільство досягає оптимальної “змагальної кооперації” і “згоди", в дію вступає формула “суспільство як взаємодія”.  

   Використовуючи соціально-економічну теорію, при вивченні локальних співтовариств, Е. Берджес на початку 20-х рр. висунув гіпотезу про існування "концентричних зон". Для визначення таких "зон" в емпіричному дослідженні ним був використаний метод картографування. Оскільки кожна "зона" належала певній соціальній групі, то, досліджуючи життєдіяльність окремих соціальних груп в місті Чікаго і їх взаємозв'язок між собою, Е Берджес зумів виділити 75 таких "зон". При аналізі "концентричних зон" і локальних співтовариств здійснювалось інтерв'юрування респондентів, включенне спостереження, залучались різні документи, була складена "Карта соціальних досліджень в м. Чікаго"  

   За результатами емпіричних досліджень, Е Берджес дійшов висновку, що із зміною співвідношення сил між соціальними групами відбувається перерозподіл міської території. Утворення нових соціально-економічних спільностей викликало необхідність утвердження нових норм взаємовідносин між людьми.  

   Соціально-екологічна теорія Парка-Берджеса відіграла значну роль в дослідженнях Чіказької школи і вплинула на подальший розвиток як екологічного теоретизування, так І пов'язаної з ним емпіричної практики Вплив Чіказької школи на розвиток емпіричної соціологи відчувався протягом 30-40-х рр., після чого Ініціатива перейшла до Гарвардського і Колумбійського університетів.  

   Суттєвою  була і та обставина, що в цьому  університеті в 40-х рр активно займався прикладними соціологічними дослідженнями Р. Мертон Його діяльність на посаді співдиректора університетського Бюро прикладних досліджень багато в чому сприяла підвищенню авторитета емпіричної соціологи, уособлюючи собою “єдність теорії і метода” в межах американської соціологи.  

   Методологію емпіричних соціологічних досліджень активно розробляв соратник Мертона Поль Лазарсфельд. Останній вважав, що методологія є перш за все діяльність, пов'язана з критичним аналізом і оцінкою методів і процедур соціологічного дослідження, виявом суті і значень понять, що використовуються, визначенням наукового змісту соціологічних теорій. Основним принципом Істинності наукового знання виступає принцип верифікації. Велику увагу надавав Лазарсфельд розробці і основам застосування кількісних методів в соціологічних дослідженнях. Лазарсфельд вперше ввів у методику соціологічних досліджень ряд нових методів — панельний метод, який він вперше використав при обробці результатів виборчої кампанії 1940 р в США, а також розробив логічні і математичні засади латентно-структурного аналізу.  

   Значний вклад  у розвиток емпіричної соціології внесли соціологи Гарвардського університету. Тут зусиллями професора Е. Мейо і його колег розроблялась індустріальна соціологія і доктрина людських відносин, а також соціологія управління. Працями Мейо і його колег був закладений теоретичний фундамент сучасного менеджменту - нової галузі техніко-організаційних і соціальних аспектів управління виробництвом, яка одержала інтенсивний розвиток як в американській, так і в європейській емпіричній соціології.  

   Під впливом американської соціології (на прикладі структурно-функціональних підходів до соціальної реальності) в 60-70-і рр. активно формувалась німецька соціологічна школа з багатьма галузевими соціологіями. Одним із її засновників став Р. Кенії, видавець "Кельнського журнала з соціології і соціальної психології" (з 1949 р.), словників з соціології і керівництв з емпіричних соціологічних досліджень. Його колега X. Шельський в 1966 р. організував, у Білефельде університет з кафедрою соціології, який став нині найбільшим, соціологічним центром у Німеччині. В 80 - 90-і рр. сферою особливого і постійного інтересу в німецькій емпіричній соціології стає розвиток соціології праці, а в її межах - індустріальної соціології (Ф. Адлер, Г. Бернард, Ф. Мюллер, Р.Штольберг та ін.). 

   2. Структурний функціоналізм  

   Структурний функціоналізм (або структурно-функціональний аналіз) - один з найбільш важливих і  складних напрямів сучасної теоретичної  соціології, виникнення якого певною мірою об'єктивно пов'язане з широким розвитком емпіричної соціології. До середини 30-х рр. XX ст. соціологи США накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість різноманітних за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які, проте, не виходили за межі окремих регіонів країни і торкались лише деяких проблем суспільного життя.  

   За вирішення  цього завдання взялися провідні соціологи США Толкот Парсонс і Роберт Мертон, які в різні роки посідали пост президента Американської соціологічної асоціації (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Парсонс в працях ''Структура соціальної дії" (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.), "Соціальна система і еволюція теорії дії" (1977 р.) та Р. Мертон в дослідженнях "Соціальна теорія і соціальна структура" (1975 р.), "Соціальна структура і автономія" (1966 р.), "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні принципи структурно-функціонального аналізу.  

   Ключем  до всієї соціологічної концепції Т. Парсонса є категорія рівноваги, бо суспільство, за ученим, може існувати і самозберігатися лише в рівновазі. Порушення рівноваги означає дестабілізацію або загибель соціальної системи. Звідси основне завдання соціології - дати рекомендації по стабілізації суспільства, тобто по підтриманню рівноваги у соціальній системі.  

   Жодна соціальна система — суспільство в цілому, виробнича одиниця, окремий індивід — не можуть вижити, якщо не розв'язані її основні проблеми:  

   • пристосування  до оточуючого середовища (адаптація),  

   • формулювання цілей і мобілізація ресурсів для їх досягнення (цілепокладання);  

   • підтримування внутрішньої єдності і упорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція)  

   • забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги, самототожності системи (латентність - підтримування зразка).  

   Прагнучи  відповісти на запитання, завдяки чому можливе сумісне життя людей  або суспільний порядок, Т. Парсонс  приходить до висновку, що об'єднує  суспільство не економічні відносини, а те, що робить можливим саме існування  цих відносин, а саме спільність цінностей людей і взаємне  дотримування правил соціальної поведінки, "правил гри" Так Г. Тарсонс виходить на одну із центральних категорій - категорію соціальної дії її специфіка на відміну від фізичної і біологічної дії полягає в:  

   а) символічності (тобто наявності таких механізмів регуляції дії, як мова, традиції, цінності та ін),  

   б) нормативності (що вказує на залежність індивідуальної поведінки від прийнятих в  даному суспільстві правил і норм),  

   в) волюнтаристичності (що проявляється в залежності соціальної дії від суб'єктивних визначень ситуації).  

   У запропонованій моделі соціальної дії основними складовими елементами є діяч, ситуація та орієнтація діяча на ситуацію. Діяч (ним може бути як окремий індивід, так і соціальна група) характеризується активністю і здатністю проаналізувати ситуацію, поставити перед собою мету, визначити способи і методи досягнення цієї мети. Ситуація - це різноманітні фізичні, культурні, соціальні фактори, які актуальні для суб'єкта в даний момент і від яких залежить його дія. При цьому партнери за взаємодією є орієнтовані на очікування один від одного і прагнуть одержати схвалення з боку вагомих інших. Остаточно структуру соціальної дії визначають:  

   • система  норм і цінностей, яка в загальних  рисах співвідносить мету з ситуацією, обмежуючи вибір, діапазон засобів, можливого і неможливого;  

   • прийняття  індивідуальних рішень щодо шляхів досягнення мети;  

   • наявні засоби і умови.  

   Парсонівська  модель соціальної дії включає в себе чотири підсистеми соціальну, культурну, особистісну, органічну. Соціальна підсистема забезпечує інтеграцію дій суб'єктів. Культура містить найбільш загальні зразки дій, принципи вибору цілей, цінностей, вірувань, знань, тобто значення, які реалізуються в дії, і засоби прогнозування цих значень. Організм в цій схемі може розглядатися як підсистема, яка забезпечує фізичними і енергетичними ресурсами діяча для взаємодії із середовищем. Тим самим дія набирає впорядкованого характеру і звільняється від внутрішніх суперечностей.  

   Що стосується Р. Мертона, учня Т. Парсонса, то, прагнучи подолати обмеженість структурно-функціонального  аналізу, він сформував власну парадигму, зосередивши увагу на теоретичних  і емпіричних можливостях функціонального  підходу для більш тонкого пояснення соціальних явищ. Поклавши в основу свого підходу комплексне поняття "функціоналізм", він прагне довести, що взаємозв’язок суспільства в цілому та його окремих частин забезпечується найрізноманітнішими і специфічними функціями, які можуть спостерігатися і багаторазово повторюватися в конкретних об'єктах і фактах Завдання соціолога полягає в тому, щоб "не міркувати про внутрішній зміст соціологічних фактів і об'єктів, а просто розглядати реальні, зримі, доступні для вивчення і узагальнення наслідки функцій"  
 

   Р. Мертон виділяє три ключові умови  І вимоги функціонального аналіза, які на його думку, набирають характеру  аксіом — "функціональна єдність", "функціональна універсальність" і "функціональна примусовість" "Функціональна єдність" соціологічного аналізу Мертоном визначається не "зверху", не за допомогою будь-якої теорії, а в безмежній глибині соціальних фактів, які завдяки своєї функціональної визначеності є інтегруючими факторами соціального життя. Функціональні якості є універсальними, вони представлені у всіх формах культури, що легко побачити при їх аналізі. В цілому функціональний аналіз може бути застосований лише до стабільних і стандартизованих об'єктів (соціальні ролі, соціальні процеси, інституційні об'єкти, соціальні структури, засоби соціального контролю і т. д.)  

   Р. Мертон детально розкриває поняття "функція" Функція - це ті спостережувальні наслідки, які слугують саморегуляції даної  системи або пристосуванню й  до середовища. Дисфункція - це ті спостережувальні наслідки, які послабляють саморегуляцію  даної системи або її пристосованість  до середовища. У прояві функції  може бути дві форми - "прихована" і явна. В тому випадку, коли внутрішня  смислова мотивація співпадає з  об'єктивними наслідками, проявляється явна функція. Саме так вона усвідомлюється учасниками поведінкової системи або  ситуації. "Прихована" ("латентна") функція цих проявів не має.  

   Т. Парсонс  приділив основну увагу аналізу  механізмів підтримки "соціального порядки", то Р. Мертон зосередив свої зусилля на вивченні дисфункціональних явищ, які виникають внаслідок напруг і протиріч в соціальному житті. Проте, структурний функціоналізм сприймається і його прихильниками і його супротивниками як достатньо єдина теоретична парадигма з усталеними традиціями і напрямами аналізу. Він був і залишається головною формою теоретичних суджень про суспільство, основним способом мислення, придатним для науки соціології як самостійної дисципліни.  
 
 
 
 
 
 

   3. Конфліктологія  

   Проблеми  соціальних конфліктів завжди привертали увагу соціологів різних напрямів і шкіл. В минулому особливо великий вклад в наукову розробку цієї проблематики внесли К.Маркс, Г. Спенсер, Л. Гумплович (1838-1909-рр.); Г.Зіммель (1858-1918 рр.) та ін. Поряд із цим, в сучасній соціології в середині XX ст. формувався і особливий конфліктологічний напрям, представники якого, опираючись на соціально-філософську і соціологічну спадщину названих класиків, присвятили свої дослідження розробці власне теорії соціального конфлікту, яка склала основу їх соціологічних поглядів.  

   Основними аргументами, які конфліктологи  висунили на рубежі "гарячих шестидесятих" проти тези Т. Парсонса про стабільність як атрибуту суспільства, були такі:  

   • розподілом засобів до життя займається група людей. Вона протистоїть всьому суспільству. Тому конфлікт є неминучим;  

   • політична  влада захищає існуючий економічний  порядок розподілу суспільного  продукту. Вона теж протистоїть суспільству. Тому конфлікт між нею і народними масами об'єктивно обумовлений;  

   • в будь-якому  суспільстві діє висхідний ланцюжок: гроші-влада-цінності-ритуал. Від першого до останнього компонента повсюди наявним є зштовхування інтересів протилежних соціальних груп. Отже, конфлікти породжуються всією системою суспільних відносин;  

   • в будь-якому  суспільстві мас місце примус одних іншими, бо лише одні володіють  засобами виробництва. Таким чином, соціальний конфлікт с продуктом економічних відносин.  

   Активним  поборником нового підходу і критиком теорії структурно-функціонального аналізу, поглядів Парсонса вважається відомий американський соціолог Чарлз Міллс (1916 — 1962 рр.). У своїх працях "Владна еліта" (1953 р.) і "Соціологічна уява" (1959 р.) він довів, що порядок, стабільність, усталеність, гармонія досить необхідні пануючому класу, але соціальне життя завжди нестабільне, наповнене і безпорядками, і конфліктами. Міллс стверджував, що будь-який соціологічний аналіз має цінність лише в тому випадку, коли він торкається боротьби за владу:  

   1) між конфліктуючими класами;  

   2) між тими, хто управляє, і тими, ким управляють;  

   3) між вищими могутніми людьми і простою людиною.  

   Міллс закликав сучасних соціологів вивчати суспільство з усіма його суперечностями, конфліктами і гармонією, порядком і безпорядком, прогресом і регресом. Ця методологічна установка становить основу сучасної соціологічної теорії конфлікти, альтернативу структурно-функціональному аналізу.  

   Дещо з  інших позицій до розробки теорії конфлікту підійшов інший американський  соціолог Льюіс Козер. Він прагнув "доповнити", "вдосконалити", "поглибити" теорію структурного функціоналізму, представники якого виносять нові факти за межі соціологічного аналізу. Тому його теорію конфлікту називають конфліктним функціоналізмом. Провідною є в цих працях ідея, що для соціології розв'язання кардинальної проблеми "суспільного порядку" і забезпечення "усталеності" існуючої соціальної системи не виключає а, навпаки, цілком допускає визнання соціальних зіштовхувань, соціальних конфліктів, боротьби інтересів. Л. Козер критикує функціоналістів (перш за все Т. Парсонса) за те, що вони в соціальних колізіях бачать лише руйнівну силу, дисфункцію, занедуження соціального організму, патологію, що порушує нормальний стан соціальної рівноваги.  

   Л. Козер  здійснив аналіз умов функціонування соціального організму, базуючись на постулатах, головними з яких є:  

   • в будь-якій соціальній системі, яка складається із різноманітно-пов'язаних частин, виявляються дисбаланс, напруга, конфлікти, інтереси;  

   • процеси, які відбуваються в складових  частинах системи і між ними, за певних умов сприяють збереженню або зміні, зростанню або послабленню Інтеграції і й адекватних якостей;  

   • багато процесів які зазвичай вважаються руйнівними для системи (насилля, незгода, відхилення, конфлікти), за певних умов можна розглядати як засоби, що зміцнюють основи інтеграції системи та н пристосування до оточуючого середовища;  

   До позитивних функцій конфлікту, за Козером, відносяться:  

   • розрядка напруги між антагоністами І відновлення їх взаємовідносин;  

   • "комунікативно-інформаційна" і "зв'язуюча";  

   • творення і конструювання суспільного  об'єднання;  

   • стимулювання і збудження соціальних змін  

   Соціальний конфлікт, за образним висловленням Л Козера, - це страхуючий клапан системи, який дозволяє через наступні реформи й інтегративні зусилля на новому рівні приводити соціальний організм у відповідність до умов, що змінились.  

   В схожому  з Л. Козером руслі розвиває концепцію  соціального конфлікту сучасний німецький соціолог, який працює в Англії, Р. Дареидорф (нар. 1929) У книзі "Вихід Із утопи" (1967 р.) він доводить, що теорія конфлікту йде на зміну позитивізму і соціологам треба відвести місце в соціологи для конфліктної моделі суспільства. Р. Дарендорф запропонував конфлікті ну модель суспільства, яка включає чотири положення, певною мірою протилежні положенням функціоналістської моделі:  

   • кожне  суспільство завжди знаходиться  у стані змін;  

   • в кожному суспільстві завжди Існують елементи незгоди, які ведуть до загальних конфліктів;  

   • кожний елемент суспільства може сприяти  його інтеграції і зміні;  

   • будь-яке суспільство базується на насиллі одних членів суспільства (або групи) над іншими, які завжди будуть боротися проти свого пригніченого становища.  

   Теорія  соціального конфлікту, на думку Р Дарендорфа, повинна відповісти на такі три питання:  

   1) яким  чином в структурі суспільства  з'являються групи, які знаходяться  в стані конфлікта;  

   2) яких  форм може набрати боротьба  між цими групами;  

   3) якого  роду конфлікт між цими групами впливає на зміну структури суспільства.  

   За Дарендорфом, соціологія повинна займатися вивченням поведінки людей в точці перетину суспільства і окремої людини. При цьому суспільство трактується як будь-який вид соціального зв'язку, від найвужчого (контактна група) до найширшого (людство в цілому).  

   В останні 10-15 років помітно посилився інтерес  до концепції соціального конфлікту як в США, так і в Європі, в тому числі і в Україні, де в 90-х рр за ініціативою професора М. І. Пірен проведено п'ять міжнародних наукових конференцій з проблем соціального конфлікту. Інтенсивно розвиваються нові підходи, які враховують багатомірність соціальних відносин і багаторівневість понять конфліктів В наш час, по суті, відбувається інституцюналізація конфліктології - інтегративної науки, яка вивчає проблеми, пов'язані з теорією та практикою проблемних ситуацій (як на макрорівні, так і на мікрорівні), з'ясовує природу, динаміку та діагностику конфліктів, причини виникнення конфліктів, форми їх прояву, розв'язання, прогнозування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   4. Символічний інтеракціонізм  

   Симвончний  інтеракціонізм - один із найбільш цікавих  і продуктивних напрямків в сучасній соціологи, який зводить зміст соціальних процесів до взаємодії індивідів в групі і суспільстві. Засновником теорії символічного інтеракціонізму був американський соціолог професор філософи Чіказького університету Дж. Мід, який визнавав перевагу соціального над індивідуальним і прагнув подолати обмеженість тієї дослідницької традиції, в якій індивід і суспільство протиставлялись один одному. В праці "Розум, Я і суспільство" (1934 р.) Мід підкреслює, що соціальний світ індивіда і людства переповнюється соціальними взаємодіями, в яких велику роль відіграє "символічне оточення". Спілкування між людьми здійснюється за допомогою особливих засобів-символів, до яких Мід відносив жест і мову.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.