Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Планування в сльському туризм

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 20.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


      ВСТУП 
 

      Чимало  аматорів-початківців, а такими в  більшості випадків є особи, які  намагаються займатися сільським  зеленим туризмом, спершу недооцінюють значення планування цього підсобного чи основного приватного бізнесу. Опираючись лише на модні тенденції чи міркуваннях знайомих, можна зазнати поразки, коли вкладені кошти й зусилля так і не окупляться, а замість підприємницького азарту в свідомості назавжди залишиться розчарування щодо доцільності займатися цією діяльністю.
      Розвиток  сільського зеленого туризму, як і будь-який інший вид господарської діяльності, вимагає чіткого планування.
      Планування  — це одна з основних форм менеджменту  агротуристичних організацій, що полягає  в чіткому визначенні та конкретній регламентації стратегії, тактики  і виробничого механізму функціонування агротуристичних організацій і закладів у ринковому середовищі з метою забезпечення їх ефективної конкурентоспроможності та економічного процвітання.
      Планування  — це безперервний систематичний  процес обробки внутрішньовиробничої та зовнішньо ринкової інформації, на основі якого менеджер визначає і регламентує в часі майбутні цінності та цілі туристичної організації, а також засоби (інвестиційні, інноваційні, працересурсні тощо) і методи (організаційні, економічні, маркетингові тощо), необхідні для реалізації запланованих стратегічних і тактичних цілей своєї організації чи закладу.
      Методологія планування ґрунтується на оптимальному поєднанні емпіричного та формального підходів. Виділяють такі основні методи планування сільського зеленого туризму.
    емпіричні методи: індукції, дедукції, експертних оцінок, якісного ранжування тощо;
    формальні методи: математичної інтерполяції, екстраполяції, зведення балансів тощо [8].
 
 
    Види  планування
 
      Сільська  місцевість є непостійним ресурсом, дуже чутливим до екологічних та соціальних змін, тому в кожному окремому випадку може розвинути лише певні види туризму, адекватні її фізичним та соціокультурним характеристикам. Дуже важливо, щоб характеристики, які приваблюють туристів, згодом не зникли внаслідок надлишкового розвитку туризму. Для цього потрібно здійснювати постійний менеджмент туризму та туристів.
      Планування  розробляють із урахуванням чітко  визначених часових рамок із застосуванням  гнучких сучасних інтеґративних, екологічно безпечних та сталих методів.
      Найбільша проблема планування на рівні приватних  власників агроосель полягає  у відсутності в них спеціальних  економічних знань і відповідних  навиків управління сільським туризмом. В Україні нині розширення та розвиток сільського зеленого туризму відбувається не внаслідок продуманої політики реґіонального і місцевого планування, а екстенсивно, як інноваційний продукт ринку, що збільшується стихійно. Однак, не варто й перебільшувати цю проблему.
      Потрібно  враховувати й те, що туризм у  сільських районах — це приватний ініціативний сектор, тому рівень його планування має відбуватися у руслі загального місцевого й регіонального планування соціально-економічного й культурного розвитку сільських громад. Ця проблема має два аспекти, які обов'язково варто розглядати при плануванні сільського туризму:
    необхідність враховувати розміри, місцерозташування, характеристики і потреби ринків сільського туризму;
    розуміння співвідношення політичних впливів та реальної економічної ситуації [67].
      Відтак, успіх розвитку сільського туризму вимагає планування участі і громадського, і приватного секторів у такого типу діяльності.
      Довготривале планування організації сільського зеленого туризму в Україні включає в себе низку завдань:
      —- забезпечення ефективного оперативного планування;
    розвиток регіональних і локальних стратегічних планів для забезпечення стабільної та прогнозованої економічної та соціальної ситуацій;
    спрямування громадських і приватних інвестицій у потрібне русло;
    забезпечення організаторів сільського туризму бізнес-інформацією.
      Основними напрямами планування сільського зеленого туризму є:
      • Планування збору та розповсюдження інформації. Досі в Україні мало уваги приділяють вивченню
      ринкової  інформації стосовно сільського туризму. Без цього виникають складнощі для інвесторів, організаторів ефективного агротуристичного бізнесу та туроператорів, при проведенні маркетингових кампаній тощо.
    Планування комплексу маркетингових заходів з просування, прямої реклами й збуту агротуристичного продукту. У теперішній ситуації власники сільських осель мають ще слабкі й, фактично, аматорські зв'язки з ринком, тому при плануванні потрібно насамперед враховувати маркетингові стратегії просування й збуту.
    Планування характеру освоєння агрорекреаційно-ресурсного потенціалу територій.
    Територіальне планування розподілу та просторово-часової циркуляції туристичних груп (планування раціональної експлуатації рекреаційно-туристичного ресурсу сільської місцевості).
    Бізнес-планування та планування механізмів формування й розподілу інвестиційного капіталу.
    Планування соціально-інфраструктурного розвитку сільських місцевостей.
    Інвестиційне та технологічно-інноваційне планування реконструкції, технічного переоснащення, капітального будівництва, розширення профілю діяльності та сталого стратегічного розвитку в конкурентному середовищі.
    Економічне планування внутрішньорічного та внутрішньосезонного розподілу обслуговуючих потужностей агротуристичної оселі.
    Планування заходів щодо забезпечення екологічної сталості природокористування в сільських районах, збереження етнокультурного, біотичного й ландшафтного різноманіття.
       Розрізняють такі рівні планування:
    за територіальним охопленням: регіональне, районне, селищне, приватногосподарське (мікроекономічне);
    за значущістю цілей і проблем: стратегічне, тактичне, оперативне;
    за часовою протяжністю: довготермінове, однорічне, сезонне.
      Стратегічне планування — це всебічне обґрунтування дороговказів функціонування об'єкта агротуризму в ринковому середовищі, довготермінове прогнозування етапів його економічного поступу, міцності позицій на ринку агротуристичних послуг, конкурентоспроможності й життєвості закладу (території) на тривалу перспективу.
      Основні питання, на яких базується планування:
    Що саме ми хочемо запропонувати людям.
    Чим і наскільки наша пропозиція відрізняється від пропозиції наших потенційних конкурентів.
    Наш сегмент ринку.
    Наші потенційні клієнти.
    Наші потенційні можливості.
    Наші виробничі фонди, технології та ресурси.
    Наші фірмові послуги.
    Наш фірмовий стиль.
    Цінності, на які ми орієнтуватимемося в практичній діяльності.
      Усі перераховані питання підлягають детальному вивченню та логічному розплануванню.
      Розробляючи плани, треба також ураховувати  питання міжнародної кооперації та транскордонного співробітництва, обміну досвідом та інформацією з колегами — представниками інших регіонів України й Євро-союзу.
      Розгортання і конкретизація стратегії в  часі означає для менеджера перехід  до середньотермінового тактичного планування.
      Тактичне  планування — це визначення проміжних завдань на шляху досягнення стратегічної цілі існування агротуристичного господарства.
       При здійсненні тактичного планування враховують такі три ключові аспекти:
    Ресурсний (мінімізація ресурсозатрат) — план треба складати таким чином, щоб заощаджувати фінансові і матеріальні ресурси та людську працю (особливо, якщо це наймана праця).
    Економічний (мінімізація вартості та часу) — план треба складати так, щоб максимально заощаджувати обсяг вкладеного капіталу і час, необхідні для втілення задуму в життя.
    Комерційний (максималізація доходу) — план повинен "підказувати", що необхідно зробити для отримання більшого прибутку на середньо- й довготермінову перспективу [39].
      Сільський зелений туризм, як і сфера послуг у цілому, — вразливий сектор господарської діяльності. Будь-які природні лиха, негода, погіршення іміджу території, загострення криміногенної ситуації та безліч інших обставин кардинально впливають на обсяг потоків споживачів агрорекреаційних послуг. Тому власникам агро-осель важливо планувати (і страхуватися від потенційних ризиків) виникнення непередбачених ситуацій. Тобто варто закладати у план (баланс ресурсів) певну частку потенційних ресурсів, необхідних для здійснення тактичного планового маневрування. 

    Бізнес-планування
 
      Намір розпочати діяльність у сфері  сільського туризму мусить бути викладений у формі письмових розрахунків у бізнес-плані господарської діяльності. Це документ, що має як зовнішню функцію (презентація своїх планів споживачам та інвесторам, підстава для отримання фінансових ресурсів), так і внутрішню (стає знаряддям успішного керування підприємством). Щоб бізнес-план був успішним, він має базуватися на реальних даних. При підготовці бізнес-плану треба чітко усвідомлювати й кількісно оперувати такими ключовими бізнес-категоріями, як фінанси, час, людські ресурси, маркетинг, створення туристичного продукту, реклама, канали збуту, складові якості сервісу, складові конкурентоспроможності власного продукту та його особливості.
      Бізнес-план власника агрооселі повинен передбачати  такі типові розділи:
    Цілі і завдання.
    Характеристику індивідуального господарства (власник, господарські ресурси, можливість виробництва).
    Характеристику підсобного підприємництва (вид продукції (послуг), для кого вони призначені, яким чином буде організовано надання послуг, витрати, пов'язані з початком справи).
    Інвестиції у господарство і сферу агротуристич-них послуг (напрямок та величина сільськогосподарської продукції й кошти, наявні туристичні послуги й кошти).
    Управління (підготовка і досвід задіяних у справу).
    Аналіз ринку продукту чи послуг (детальний опис, ціна, реклама, розповсюдження, продаж, ринок діяльності, конкуренція).
    Аналіз переваг і недоліків, можливостей і перешкод діяльності.
    Фінансовий аналіз (баланс основних засобів, господарські результати, рух готівки).
      Типова структура бізнес-плану суб'єкта агротури-стичного бізнесу як основної форми підприємництва:
      1. Характеристика суб'єкта господарської діяльності —» джерела інформації: статут, статутний капітал, установчий договір.
    Економічна оцінка галузі туристичного сектора певного реґіону (готельне господарство, санаторно-курортне господарство, інші агрорекреаційні пансіони, турпосередники тощо) —» джерела інформації: щорічні (щоквартальні) статистичні матеріали.
    Характеристика власної продукції.
    Аналіз потенційного ринку -» джерела інформації: матеріали макроекономічного моніторингу, кон'юнктури ринку.
    Аналіз конкурентів —» джерела інформації: сукупність оприлюднених статистичних матеріалів (тех-ніко-економічних показників діяльності конкурентних туристичних закладів). Оцінка потенційних конкурентів.
    Маркетинг-план –» джерела інформації: матеріали маркетингових досліджень ринку.
    Планування структури й обсягів надання турпо-слуг —» джерела інформації: техніко-технологічна характеристика підприємства, виробничо-обслуговуючі потужності, основні фонди, кошторис витрат на організацію виробництва, балансові розрахунки планово-економічного відділу та бухгалтерії.
    Забезпечення основними видами ресурсів -» джерела інформації: матеріали енерго- та трудомісткості виробництва, договори з підрядниками, компаньйонами, організаціями туристичної інфраструктури, територіальний ресурс, його рекреаційна місткість, пропускна здатність, природна, культурна, ринкова цінність і туристична освоєність.
    Організаційна форма та управління діяльністю (організаційний план) -» джерела інформації: організаційна структура агротурорганізації, плани трудових ресурсів і фонду оплати праці.
      10. Фінансовий план —> джерела інформації: документація фінансового і планово-економічного відділу
      (кошториси,  баланси, обіг грошової маси, прибуток та його розподіл тощо).
    Юридичний план —> джерела інформації: статут, установчий договір агротурорганізації.
    Оцінка ризиків —> джерела інформації: документація про реальні втрати внаслідок організації діяльності цим підприємством та його конкурентами.
    Гарантійні зобов'язання перед інвесторами —» джерела інформації: юридична документація.
    Якісна характеристика унікальних туристично-рекреаційних ресурсів та популярності регіону діяльності серед основних категорій потенційних споживачів агротуристичних послуг [8].
      У випадку інвестицій у туризм на сільських  територіях і в сільський туризм бізнес-план повинен передбачати  графік повернення кредиту, а також  факт, що вкладені кошти в розвиток туристичного продукту і його рекламу  можуть обертатися і давати прибуток щонайменше через три роки.
      Таким чином, бізнес-план потрібен господарям не лише для отримання кредиту, але, насамперед, для власних потреб.
      План  господарювання (бізнес-план), що передбачає різнопланові елементи сільського туристичного підприємництва, має містити реальну оцінку господарського потенціалу. Тільки в цьому випадку він стане надійним провідником у діяльності і знаряддям для оцінки її успіху.
      Впровадження  інвестиційного бізнес-плану спрямоване на отримання максимально можливого ефекту, тобто очікуються результати від реалізації інвестиційного проекту. Вони можуть бути виражені у досягненні певного рівня економічних показників (максимізувати прибутки, нарощувати або розширювати виробництво тощо).
      У бізнес-плані необхідно обґрунтувати реальні показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, врахувати всі фактори, які можуть вплинути на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній організації агротуристичного бізнесу досить важко правильно оцінити всі аспекти діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати і домогтися високого ступеня достовірності інформації.
      Тим, хто прагне започаткувати чи розширити й диверсифікувати власний агротуристичний бізнес, рекомендуємо здійснювати комплексну оцінку ефективності інвестиційних проектів, оскільки окремі показники не дають змоги повністю проілюструвати реальну ситуацію інвестиційного об'єкта. На основі отриманих показників розраховується міра ризикованості інвестиційного проекту з метою максимального ухилення від збитків шляхом відсіювання несприятливих інвестиційних проектів, а також уживання інших відповідних заходів щодо зменшення ризиків.
      При оцінці ефективності інвестиційного проекту  порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до вартості в початковому періоді. Для приведення різночасних затрат і фінансових результатів використовується норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі доходу на капітал.
      При плануванні сільського зеленого туризму  особливу увагу належить звернути на фінансове планування, адже воно виступає основою ефективного функціонування. Золоте правило менеджера туризму звучить так: "час — це гроші". Час відіграє ключову роль у тактичному плануванні конкретних ресурсів і етапів робіт зі створення сільського турпродукту.
      Для узгодження часового й грошового  вимірів планових показників, прийнято використовувати дисконтування  — метод урівнювання різночасових грошей. Для цього послуговуються такою формулою:
      Дм=Дс х (1 + Еt) ,
      де  Дм — майбутня вартість сьогоднішніх грошей; Дс — сьогоднішня вартість майбутніх грошей; Е — норма дисконту, t — час у роках чи місяцях.
      За  допомогою цієї формули власник  агрооселі може самостійно підрахувати, яку суму прибутку через 1—2 роки необхідно  буде повернути інвестору, який зараз надає кредит в обсязі 1 тис. у. о., або який обсяг майбутнього прибутку буде еквівалентний вкладеним нині коштам у розбудову агрооселі.
      Оцінка  ефективності інвестиційного бізнес-плану  здійснюється на основі таких показників: чистий приведений (дисконтований) дохід, індекс дохідності, індекс (коефіцієнт) рентабельності, термін окупності, внутрішня ставка дохідності. Ці показники використовуються при порівняльному аналізі альтернативних проектів, однак можуть використовуватися і як критерії, що застосовуються при визначенні комерційної та бюджетної ефективності проекту.
      У сільському зеленому туризмі існує  фактор сезонності попиту на агротуристичні послуги. Це породжує проблему раціонального  розподілу грошових надходжень у  часі (в "піковий" і "мертвий" сезони). Тому варто особливо самокритично підходити до планування обсягів надходжень і виплат по календарних місяцях у поточному плані.
      Ефективність  функціонування агротуристичного господарства ґрунтується на трьох "китах": собівартість послуг — прибуток — рентабельність.
      Собівартість  агротуристичної послуги — це вартість затрат ресурсів, часу і праці  на виготовлення одиниці продукції (послуг).
      В економіці діє т. зв. закон пропорційності прямих затрат обсягу запланованих послуг. Існують постійні затрати: амортизаційні відрахування, орендна плата за землю, адміністративні витрати, плата охоронній структурі тощо. Вони не змінюються незалежно від обсягу надання послуг і впливають на їх собівартість.
      Отож, суть цього економічного закону така: при епізодичному наданні агрорекреаційних послуг собівартість утримування приміщень агрооселі зростає. Чим менше відвідувачів упродовж року зможе прийняти під своїм дахом господар, тим більше коштів з власної кишені вкладе у поточний ремонт, оновлення інтер'єрів тощо. Натомість, коли прибуття відвідувачів поставлено на потік і кімнати агрооселі майже ніколи не пустують, за рахунок масовості собівартість перебування в такій агрооселі пропорційно знижується.
      Важливе місце в структурі собівартості агротуристичного обслуговування посідає заробітна плата персоналові, задіяному в наданні тих чи інших послуг.
      Для кожного власника агрооселі в  сучасних економічних умовах господарювання пошук шляхів зниження собівартості (ресурсо- і працезатрат на виготовлення агротурпослуг) — це першочергове завдання для виживання і збереження конкурентоспроможності його господарства.
      Пошук варіантів зниження собівартості послуг сільського зеленого туризму економісти радять здійснювати шляхом цільової калькуляції собівартості за статтями витрат.
      Для цього власник агропансіону мусить вміти розраховувати та аналізувати  такі економічні показники: амортизаційні  відрахування, нарахування на зарплату персоналу й управлінського апарату, норму постійних витрат на одиницю  продукції, змінні затрати на одиницю продукції.
      Відповідно  до визначеної собівартості послуг власник  сільської оселі розраховує ціну продажу.
      Існує така універсальна формула ціноутворення: "Ціна турпродукту = затрати на виробництво + затрати на реалізацію + винагорода за затрачені зусилля, ризик, підприємливість".
      В агротуристичному секторі України  здебільшого використовується маркетинговий  підхід до ціноутворення. Суть його полягає  в тому, що ціна на агрорекреаційні  послуги встановлюється господарями  з урахуванням цінової кон'юнктури найближчих прямих конкурентів, вигідності місцерозташування агрооселі, близькості до розрекламованих курортно-рекреаційних центрів, мальовничості довкілля та інших міркувань.
      Встановлюючи  ціни на послуги сільського зеленого туризму, власник агрооселі повинен керуватися обраною ним стратегією продукування й номенклатури послуг та обраним рівнем загального сервісу. Наприклад, якщо господар постановив для себе, що прагне пропонувати туристам елітні умови розташування й респектабельний сервіс, ціни за надані послуги, звичайно, будуть вищими, ніж у пересічних сусідніх агрооселях. Якщо ж господар орієнтується на обслуговування відвідувачів, які схильні до помірних чи економних витрат, ціни за такий сервіс мають бути нижчими. Загалом, чим точніше господар визначає для себе стратегію розвитку свого агротуристичного "бізнесу/підробітку", тим простіше йому буде встановити адекватну ціну.
      Господарям  агроосель необхідно також розробити  та запровадити для певних категорій  клієнтів спеціальні ціни (відмінні від  комерційного тарифу). Зокрема:
    для операторів сільського туризму, які можуть гарантовано закуповувати наперед велику кількість ліжко-місць на визначений період;
    для залучення гостей, які регулярно відвідують цю оселю і широко рекламують її серед своїх друзів і знайомих. У таких випадках власники осель можуть визначити для них спеціальні ціни або навіть час від часу преміювати їх безоплатним наданням ночівель чи інших видів послуг.
      Потрібно  також розробити сезонні знижки — зниження ціни для тих гостей, які прибувають не у "високий" сезон. Такі знижки дадуть можливість утримувати відносно стійкий попит упродовж року.
      Результативне (а не декларативне) планування потребує досвіду та відповідних знань  і вмінь. Тому до розробки планів щодо розвитку сільського зеленого туризму варто залучати інформованих осіб з приватного сектора, громадських організацій, місцевих адміністрацій. Потреба партнерства наразі є актуальною, тому при плануванні треба звертати увагу на вже наявні моделі співпраці між зацікавленими сторонами. 
 

      ВИСНОВОК 

      В даний час в умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах  і організаціях бурхливо протікає процес вдосконалення форм і методів  роботи.
      Складність  сучасної економічної ситуації, відсутність  чітких орієнтирів в розвитку підприємств  і організацій, нестабільність фінансових і господарських відносин ставлять сьогоднішнього підприємця в залежність від ряду тих, що важко піддаються аналізу і контролю чинників. Складність ситуації в значній мірі посилюється відсутністю досвіду ведення господарський-економічної діяльності керівниками фірм і компаній в умовах ринкових відносин. Відмова від планових форм господарювання, централізованого управління економікою, планового встановлення цін на продукцію і споживані ресурси ставить перед сучасним підприємцем абсолютно незнайомий йому круг завдань, від якості рішення яких в значній мірі залежить фінансово-економічний стан фірми, її конкурентоспроможність, можливість динамічного розвитку. У круг цих завдань входять: виробнича і цінова політика, маркетинг і збут, питання стратегічного управління і планування, фінансування і кредитування поточних витрат і капітальних проектів. Дана ситуація вимушує керівника до пошуку цілісного методологічного апарату, здібного до комплексної оцінки економічної і фінансової ситуації підприємства, аналізу найбільш значущих чинників, що впливають на підсумкові показники діяльності фірми, вироблення 6на основі регулювання стратегії розвитку підприємства.
      При всьому різноманітті форм ринкового  підприємництва існують ключові  положення, вживані практично у всіх областях комерційної діяльності для різних підприємств і організацій, необхідних для того, щоб своєчасно підготуватися, усунути потенційні труднощі, небезпеки і тим самим зменшити ризик в досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для будь-якого бізнесу.
      Успіх в звичайній ринковій торгівлі і  у виході фірми з новим виглядом послуг на ринок, і навіть в організації  вільної економічної зони неможливий без повного і ясного уявлення про перспективи підприємницької справи, без розробки надійних попередніх орієнтирів і реального плану дій. Що якнайповніше відповідає пред"явленим вимогам і здібною до рішення широкого круга актуальних завдань є комплексна економічна модель функціонування і розвитку підприємства, іменована бізнес-планом.
      В цілях збільшення об"єму прибули, рентабельності своєї роботи підприємство повинне постійно розробляти проекти, які передбачають вкладення фінансових ресурсів в створення нових технологій, організацію нових виробництв, реконструкцію  виробничих платежів і устаткування для випуску конкурентоздатних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, будівництво філіалів і цехів, наближеним до джерел сировини і ринку збуту. Кожний з цих проектів повинен бути заснований на бізнес-плані від ідеї до розрахунку конкретної суми прибули, яка буде отримана від його реалізації.
      Найактивніше  бізнес-план використовується при пошуку інвесторів: нових акціонерів, кредиторів, спонсорських вкладень і т.д. Допомагає  бізнес-план крупним підприємцям  і фірмам, які збираються розширити справу, купивши пакет акцій існуючої фірми або організувавши нову організаційно-виробничу структуру.
      Таким чином, бізнес-план є програмою, яка  описує економіко-організаційну сторону  проекту, реалізація якого повинна  принести прибуток підприємству-інвесторові.
      Одним з головних питань є методика складання  бізнес-планів, необхідних для вирішення  питань, пов"язаних з обгрунтуванням перспектив розвитку підприємств і  організацій, можливості отримання  банківських кредитів, здійснення структурної  перебудови виробництва, створення умов для організації ефективнішої і рентабельнішої роботи. Бізнес-план дозволяє обкреслити круг проблем, з якими зіткнеться підприємець при реалізації своїх цілей в мінливому, невизначеному, конкурентному середовищі, сформувати і забезпечити шляхи вирішення цих проблем.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.