На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Творча особистсть дитини: поняття та формування

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 20.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Факультет підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
Кафедра педагогіки, психології та педагогічної творчості
Відділ  спеціальної освіти 
 
 

Курсова робота
з проблеми:
«Творча особистість дитини: поняття та формування» 
 

                                      Виконала:
                            слухачка курсів підвищення кваліфікації керівних
                      кадрів закладів освіти для дітей з особливими
                            освітніми потребами (шкіл-інтернатів всіх типів,
                       дошкільних навчальних закладів спеціального
                                     та компенсую чого типу) з проблеми: «Інформаційна
                                   культура як складова професійної компетентності
       менеджера інтернатного закладу»
                                      
                   

                                        Керівник курсів:
                                 
                                        
 
 

2011 рік
Зміст
ВСТУП                                                                                                                   3
І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ.                                        5
    Мужність та оптимізм – складові таланту.                                             5
    Ранні прояви обдарованості й таланту.                                                   8
    Комплексна психодіагностика якостей творчої особистості                9
    дитини. Визначення творчої індивідуальності дітей
     і  шляхів її розвитку.
ІІ. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ.           12
    Дивергентне мислення, як умова розвитку творчості                           12
    дітей молодшого віку.
    Типи обдарованості дітей.                                                                        17
    Роль мистецтва в житті дитини. Художні здібності дітей.                    18
    Фактори проявів обдарованості дітей.                                                    20
ІІІ. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ІНІЦІАТИВА ТВОРЧОЇ ДИТИНИ.                        23
ВИСНОВКИ                                                                                                         31
ЛІТЕРАТУРА                                                                                                       32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
    Почнемо з одного хоч і широковідомого, проте, як нам здається, недостатньо  дослідженого явища. Пов’язане воно із світовим економічним розвитком. Незвичайний ривок, який зробили  в цій сфері за останні десятиріччя  такі країни, як Японія, Південна Корея, Таїланд, Тайвань. Цей ривок так вражає уяву, бо в названих країнах і територія порівняно невелика, і природні ресурси дуже обмежені.
      Тут і різко виріс освітній рівень усього населення, і зразкова, заснована  на новітніх досягненнях психолого-педагогічних наук постановча система освіти в усіх її ланках.
      Останнє за місцем, але не за значенням –  підвищена увага до тієї порівняно  невеликої частини підростаючого  покоління, яку називають обдарованими дітьми.
      У нашій країні таке ставлення, як відомо, тільки починає формуватися.
      Але, ставши школярами, значну частину естетичних уявлень діти отримують не в школі, а через телебачення, кіно, радіо, театр, книги, журнали. Діти багато знають – і це є добре. Але не тільки запас знань визначає, як складається свідомість дітей. В потоці цих знань не відокремлено цінне від менш цінного і просто лишнього, а деколи й шкідливого.
      Головним  у визначенні потенційних можливостей  дитини є наявність певних знань, умінь і навичок у поєднанні  з її інтересами, тобто виявлення того, що знає, що вміє і чим хоче займатися дитина.
     Для цього кожен педагог чи вихователь має здійснювати вдумливе спостереження  за дитиною, щоб зробити свій висновок. Вчитель чи вихователь, а також  всі члени експертних комісій  знайомляться із загальними ознаками обдарованості дітей: ранній вияв пізнавальної активності і допитливості, все дається легко; швидкість і точність виконання розумових операцій, зумовлених стійкою увагою і оперативною пам’яттю; сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних асоціацій; установка на творче виконання завдання, розвинене творче мислення і уява; володіння основними компонентами навичок навчання.
     Згадані, та інші риси дітей вказують на зальну обдарованість, яка виявляється в прискореному розумовому розвитку відповідно до свого віку, за рівнем умов виконання і навчання з ровесниками.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ. 

1. Мужність та оптимізм – складові таланту. 

     Людина  народжується індивідом, але в дальшому своєму розвитку під впливом соціального середовища вона стає свідомим індивідуалом, тобто особистістю.
     Знаючи  людину та її особливості, можна визначити, як вона буде поводитися в тих чи інших умовах.
     Особистість становить єдине ціле і формується в цілому. В людині одночасно формуються і моральні якості, і естетичні смаки, і переконання, та інше.
     Активність  особистості проявляється в діях, намірах, вчинках.
     Немає сенсу переконувати, що талановита людина може досягти певних успіхів, коли вірить у себе і знає, що в неї вистачить сил, аби здійснити свою мету. Та якщо людина хвора або має якісь вади (скажімо втратила зір або слух, прикута до ліжка) – як тут бути? Доводити собі, що життя не потрібне, і нічого не робити, ні до чого не прагнути?
     Спеціально  організоване виховання допомагає  таким людям компенсувати ці вади. Адже організм людини, її мозок, побудовані таким чином, що певний недолік може бути компенсований іншим органом  чуття, аналізатором. Так, не маючи змоги  користуватися органом слуху, людина змушена використовувати зір, дотик та інші органи чуття у не властивих їм функціях. Наприклад, ніхто з нормально чуючих людей не сприймає усну мову зором, адже в даному випадку набагато зручніше користуватися слухом. Але за відсутності слуху, можна скористуватися іншими можливостями: зоровим і дотиковим сприйняттям усної мови. Зрозуміло, що це неадекватна зміна. “Зчитуючи з губ”, людина сприймає, власне, не усну мову, а лише роботу мовного апарату. Звуків у мові не так уже й багато і до того ж, вони утворюються за допомогою різних частин і органів ротової порожнини (губи, зуби, щелепи, піднебіння тощо), тому кожен зі звуків (або невелика група звуків) має свій ротовий образ, доступний зоровому сприйняттю.
     Отже, можливості заміни одних аналізаторів іншими дуже обмежені. Інакше кажучи, резерви міжаналізаторної компенсації недостатні для того, аби зробити наукове обґрунтування фактів вражаючих досягнень у цьому плані окремих осіб з тими чи іншими фізичними вадами. Це дає підставу зробити висновок про те, що компенсацію варто розглядати як явище, пов’язане, насамперед, із вищими інтелектуально-вольовими функціями людини.
     Більш ніж яскраво цю думку виразив  Геннадій Головатий – поет, який через свою хворобу все життя  був прикутий до ліжка.
     Слепые не могут смотреть гневно,
     Немые не могут кричать  яростно.
     Безрукие  не могут держать  оружие,
     Безногие  не могут шагать вперёд.
     Но  – слепые могут  кричать яростно,
     Но  – немые могут  смотреть гневно.
     Но  – безрукие могут  шагать вперёд,
     Но  – безногие могут  держать оружие.
     Факти надзвичайних інтелектуальних досягнень  людей, які мають ту чи іншу ваду, є досить вражаючими. І таких фактів дуже багато. Наприклад, англійський  астроном Джон Гундрейн (1764-1786), котрий народився глухим, з 18 років захопився  астрономією і зробив важливе відкриття – довів періодичність коливання відблиску зорі Бети у сузір’ї Персея, яку ще араби прозвали «Алголем», що означає “Зірка диявола”.
     Відомий російський вчений Костянтин Едуардович Ціолковський з дитинства був  глухим.
     Можливо, саме глухота стала тим своєрідним стимулятором його розвитку. У своїй автобіографії К.Е. Ціолковський писав: “Глухота була моїм погоничем, батогом, який гнав мене усе життя. Вона віддаляла мене від людей, примушувала зосередитися, віддатися своїм навіяними наукою думками. Без неї я ніколи б не зробив і не закінчив стільки праці”. (цит. за: “Жизнь глухих”. – 1967. - №1 – с. 11).
     Відомий австралійський психіатр А.Адлєр (1870-1937) вважав, що основним фактором розвитку особистості є наявність конфлікту  між почуттям (комплексом) неповноцінності і вродженим прагненням людини до вищості, до подолання відчуття неповноцінності, що й зумовлює різні види компенсації.
     В історії науки можна назвати  велику кількість імен із числа глухих і слабочуючих, переважна більшість  яких успішно закінчила навчання у найкращих вузах країни, а згодом захистила дисертації у відповідних галузях знань, зокрема, відомими вченими стали: М. Чумаков, який в 1955р. організував і очолив інститут по вивченню палеоліту, Є. Павловський – провідний вчений у галузі паразитології, лауреат багатьох премій.
     Вражають  успіхи в творчості глухого з  раннього дитинства, кандидата технічних  наук, поета, перекладача Валентина  Григоровича Дмитрієва. Його колеги свідчать, що він працює натхненно  стрімко і легко.
     У творчості іншої талановитої поетеси (яка теж втратила слух) Галини Швець, звучить жагуче бажання внести і свою частку в спільну працю українського народу. Читаючи її сповнені оптимізму вірші, забуваєш про те, що їх написала людина, позбавлена можливості чути чарівний світ звуків, живу мову. В одному з них поетеса підкреслює, що саме оточуючі, друзі, допомогли їй опанувати свій біль, тугу, смуток.
                     ... Люди, відверті і  щирі,
                     З дитинства йшли поруч  зі мною.
                     В життєвім не кинули вирі
                     Віч-на-віч  з тяжкою журбою... 
     

         2. Ранні прояви обдарованості й таланту. 

У будь-якій науковій праці, що стосується обдарованості, можна знайти чимало цікавих з  цього погляду прикладів.
     Філософ І. Бентане почав вивчати давньогрецьку  мову, ще до того, як навчився ходити, а  в три роки вже опанував граматику латинської мови. Г.В.Лейбніц завдяки батькові настільки розвинув свої учбові здібності, що коли  той  помер,  зміг у шестирічному віці самостійно продовжити освіту.   Н.Вінер вже в трирічному віці говорив і читав трьома мовами. А ось як маленький Ф.Гальтон характеризував свої навчальні досягнення: “Дорога Адель! Мені чотири роки, і я можу прочитати будь-яку англійську книжку. Я знаю напам’ять усі латинські іменники, прикметники й перехідні дієслова. І ще, я знаю п’ятдесят два рядки з латинської поезії. Я вмію додавати будь-які числа й множити на 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Я вмію трохи читати по-французьки і узнавати час за годинником. Френсіс Гольтон 5 лютого 1827р.”
     Цікаві  факти засвідчували біографи щодо раннього прояву професорських нахилів. Так, Т.Маколен розпочав свою кар’єру історика в 6 років, написавши працю під назвою “Калпендіум загальної історії”.
     Б. Франклін до 17 років проявив майже  всі риси, які характеризували  його всередині життєвого шляху  і наукову цікавість, релігійну єресь, кмітливість, політичну й комерційну проникливість, здібність до літературної творчості. Г.В. Лейбніц у 14-річному віці уже писав праці з логіки й філософії, зокрема, склав “Алфавіт людської думки”.
     Чи  є якась закономірність, що визначає ранні прояви розумової обдарованості й таланту?
     Першим  намагався відповісти на це питання  відомий англійський психолог Дж. Селлі. Наприкінці 19 ст. він опублікував  працю під назвою “Геній і скороспілість”, яка викликала великий громадський  інтерес. Невдовзі реферат цієї праці з’явився в журналі “Руське багатство”. На основі аналізу великої кількості біографічно-видавничих людей Дж. Селлі дійшов висновку, що за частотою випадків ранніх проявів, окремі типи талантів розташовуються так: на першому місці – музичні, потім йдуть таланти в сфері живопису й скульптури, літератури, історії, нарешті - філософії та природознавства. В опублікованому рефераті не повідомлялося про причини саме такого розподілу. 

     3. Комплексна психодіагностика якостей творчої особистості дитини. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку. 

     Як  відомо, принцип індивідуалізації навчання визнаний одним із основних у педагогіці. Але його втілення у навчально-виховний процес не йде далі формального згадування вчителем факту наявності у дитини темпераменту, власних інтересів, здібностей. Однак, який саме тип темпераменту притаманний дитині, як і наскільки розвинуті її інтереси, здібності, як користуватись індивідуально-психологічними даними у навчально-виховній роботі? На всі ці, та інші подібні запитання вчитель фактично не може відповісти, якщо не користується спеціальними психологічними методами сам або не отримує допомоги з боку психолога. Якщо йдеться про розвиток творчої особистості, то слід зважити на складність її побудови, наявність системи загальних і специфічних якостей, які, до того ж, перебувають у постійному розвитку. Тому, при визначенні творчої інтелектуальності юної особистості та шляхів її подальшого розвитку, необхідно використовувати комплексну психодіагностику, яка б обіймала, по можливості, всі прояви її інтелекту і до якої прихильні вчені та критики всього світу.
     Комплексна  психодіагностика передбачає виявлення  значно більшої кількості якостей  особистостей, ніж це властиве, так  званій, малодіагностиці. До того ж, комплексна психодіагностика стимулює процес самовиховання, самопізнання, самореалізації, вона дозволяє виявляти індивідуально-психологічні передумови, які, або сприяють ефективному розвитку творчої особистості, або навпаки, гальмують ці процеси.
     Великий обсяг роботи, що постає перед педагогом та психологом при реалізації комплексної психодіагностики, потребує розробки нової стратегії, психодіагностичної дії, послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчої особистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних, природжених, психофізіологічних якостей, насамперед, темпераменту, а потім переходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як риси характеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості.
     Саме  таку послідовність покладено в  основу розробленої системи комплексної  оцінки при виявленні обдарованих  дітей. Ця система ввібрала
 в  себе традиційний підхід до  діагностики обдарованості, основана  на тестах визначення інтелектуальних і вербальних здібностей молодших школярів, а також нові ефективні технології.
     Процес  виявлення обдарованості здійснювався поетапно.
     І етап. Всебічне спостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових  процесів у дитини.
     ІІ  етап. Виявлення й дослідження психічного стану дитини та інтересів, шляхом власної оцінки.
     ІІІ етап. Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.
     IV етап. Визначення рівня розумового  розвитку, що базується на дослідженні  вербальних здібностей дитини.
     V етап. Визначення продуктів творчої діяльності.
     VI етап. Всебічний аналіз конкретних  випадків.
Всебічне  спостереження.
     У наш час більшість вчених надають  перевагу саме методу спостереження  як такому, що дозволяє зняти жорстоку обмеженість тестувань, та отримати значно ціннішу інформацію щодо здібностей дітей. Саме тому, процес виявлення обдарованих дітей було розпочато з всебічного спостереження за дітьми, в основу якого було покладено систему характеристики поведінки, саме, обдарованих дітей, розроблену американсь-кими вченими.
     З опорою на запропоновані характеристики поведінки, проведено тривале спостереження  за діяльністю та поведінкою дітей, в  результаті, яких можна вважати обдарованими.
     Відомості про життя дитини, про які повідомляють батьки, також підвищують ефективність процесу пошуку, тому що надають можливість дізнатись про наявність у неї якихось особливих здібностей, чи інтересів, особливості спілкування з дорослими й однолітками та інше. Саме тому поряд із спостереженням вчителя, було використано “Запитальник для батьків”.
     Даний запитальник запропоновано з  метою отримання додаткової інформації, яку пізніше буде використано  в аналізі конкретного випадку  для характеристики кожної дитини, визначеної психологом як обдарованої. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІ. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ. 

1. Дивергентне мислення, як умова розвитку творчості дітей молодшого віку. 

     До  мислительних  компонентів креативності відносять дивергентне – творче (Дж.Гілфорд), нешаблонне (Де Вано) мислення. Мотиваційно, креативність забезпечується емоцією здивування (Г. Бранш), та, глибоко розвиненою пізнавальною активністю. Таке мислення інваріантне, найчастіше інтуїтивне на відміну від конвергентного – логічного і послідовного за етапністю вирішення якоїсь проблеми.
         Дивергентне мислення має певні особливості: воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене.
         Дивергентне мислення тісно пов’язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики. Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем  гнучкості. Це новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і відсутність стандартів.
         За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями як: легкість і продуктивність – тобто те, наскільки швидко індивід може певні продукти творчості: ідеї, думки, об’єкти, втілити в дійсність.
         Гнучкість – здатність  до швидкого переключення з даної  проблеми на іншу або їх об’єднання.
         Оригінальність –  своєрідність мислення, незвичність  підходу до проблеми, її нове вирішення.
         Точність (відповідальність) - стрункість мислительних операцій щодо виниклої проблеми, вибір адекватного  рішення, відповідного до поставленої  мети.
         Ці якості дивергентного  мислення наче протидіють конвергентному, що зорієнтоване на знання, логіку, певну послідовність, оперує чіткими, логічними категоріями і підводить під них існуючу проблему, намагаючись вирішити її відповідно до певних правил, законів, формул. Залежно від того, яке мислення переважає, люди можуть бути творчими і репродуктивними, більшою чи меншою мірою.
         Психологічно, творчість  є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні  продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне  життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати.  Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу.  Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Через певний час у піддослідних з’являється почуття втоми, роздратованості, невдоволення і вони починали якось урізноманітнювати свою роботу. Такі догматичні ситуації не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у собі внутрішній конфлікт.
         Людину гнітить  одноманітність оточення, повсякденна  повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь  зміни, намагається по-іншому подивитись на звичне.
         Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо-обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином , із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх креативними здібностями.
         Рівень творчості  дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина дошкільного віку набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Тому індивідуальні відмінності дітей, які спостерігає вчитель першого класу, вже досить значні. Кожний погляд на творчість дітей дошкільного віку, порівняно з шкільним, дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників. Дійсно, потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту свободу, яка дозволена, це по-перше, а по-друге, у школі дещо втрачається можливість для ігрових дітей, фантазування, особистого пізнання світу, тощо. Шкільне навчання обмежує  й час. Більшу частину його дитина мусить  витрачати на навчання. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення змінюються шаблонним вивченням навчальних предметів. Однак, указані обмеження не позбавляють дитину творчості, вони лише дещо її стримують. Творчість дітлахів у шкільному віці може набувати таких своїх проявів, що не завжди стають  зрозумілими для вчителя: учні, які мають високий творчий потенціал, протистоять суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Такі діти не сприймають суворо регламентованих занять, які повторюються і навіюють нудьгу. Але водночас, вони  напрочуд допитливі та інтелектуально активні.
         Дитина високої  творчої спрямованості здатна з  головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в  образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці. Звичайно, що здатність дитини  до творчості, поєднана з високим інтелектуальним рівнем - це виняток, рідкісне явище у звичайному класі. Проте, потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження (як зарубіжні, так і вітчизняні) притаманні ранній дитині. Завдання   вихователя-створити умови, за якими схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть розвиватися. Дитина дошкільного віку шукає можливостей для виявлення своєї інтелектуальної енергії, що йде від потреби у творчості. Загалом у дітей цього віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності.
         Інтерес до пізнання в дошкільному віці різнобічний, і наче, ще лежить на поверхні, не проникаючи глибоко у свідомість дитини і  не мотивуючи в цілому навчальну діяльність.  Саме творча потреба вимагає від процесу навчання ситуацій, які б стимулювали не лише пам’ять, а й мислення.
         Так, учитель може використовувати на уроках систему  запитань, створювати різного роду проблемні ситуації або вносити  творчі елементи, завдяки чому, діти отримують змогу активізувати розумову діяльність, зробити “відкриття”.
         Така активізація  відбувається шляхом збудження інтересу до нового, жадоби до читання, отримання  нових відомостей при проведенні екскурсій, відвідування музеїв. Можливі й інші шляхи активізації пізнавальної діяльності: спостереження у природі, трудові операції, у ході яких дитина створює певний продукт.
         Належне значення цій  діяльності мусять надавати і батьки. Цікаво, що роль батька і матері у  розвитку творчих інтересів їхніх дітей не однакова.
         Результати проведених досліджень (Дж.Доміно, 1979, Д. Ліни, 1974) свідчать, що батько більшою мірою впливає  на творчі здібності доньки, а мати – на здібності сина. Батьки виховують  дівчаток у творчому напрямі, якщо розвивають їхню незалежність, вчать нестереотипно сприймати навколишній світ, стимулюють цікавість, самі стверджують нетрадиційні підходи до будь-яких явищ. Якщо матері мають творчі здібності, та їх робота, професійна діяльність вимагають творчості, то найчастіше й сини виявляють незалежність думки і творчий підхід.
     Отже, творчість виявляється у такому підході до виховання і навчання, що пов’язаний з ламанням стереотипів  у формуванні чоловічих і жіночих  якостей.
     Виховані  в умовах творчого середовища хлопчики, як показали дослідження, мають багато рис, які стереотипно вважаються хибними: інтроспективність, чутливість, яскравий естетизм; а дівчатка, виявляють традиційно чоловічі якості – незалежність, намагання до самоствердження, сміливість.
     Другий  напрямок реалізації творчої потреби дитини в умовах дошкільного навчання-це ігрова діяльність, адже у грі він отримує можливість розслабитися та реалізувати своє бажання утвердити себе. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Саме у грі, особливо, в пору дитинства, виявляються ті якості, що в майбутньому становитимуть основу професійності. Важливість гри полягає також у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає основу творчості. Поступово ці якості в багатьох людей затверджуються.
     Із  сказаного можна зробити такі висновки:
        Дивергентне (творче) мислення є найважливішим компонентом творчості. Воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі створених стандартів, створює нові шляхи в творчому пізнанні світу.
        Творчість є специфічно людською діяльністю, вона властива (як якість) кожній людині, виявляється вже в дитячому віці й за певних умов навчання і виховання може бути значно розвиненою.
        У дошкільному віці діти є дуже чутливими до творчості, згодом творче пізнання світу дещо згасає через необхідність засвоєння шаблонних і стереотипних методів навчання.
        В умовах дошкільного навчання здатність дитини молодшого шкільного віку до творчих пошуків може бути значно підвищена. Для цього необхідно включити до навчального процесу нестандартні завдання, активізувати пізнавальну активність, ігрові компоненти, а також, пошук, дослідницьку діяльність, тощо.
 
    2. Типи обдарованості дітей. 

Типи  обдарованості: загальна (розумова), і  спеціальна – художня, соціальна, спортивна, має ряд видів. А кожний з видів, у свою чергу, може розглядатися, як спеціальна здібність. Так, розумові здібності  поділяються за предметною ознакою  на фізико-математичні, здібності до вивчення гуманітарних предметів і т.д. При певному розвитку кожний із цих видів учбових здібностей може сформуватись у відповідну науково-дослідницьку здібність. Технічна обдарованість має два основних види: інженерна і обдарованість до технічної майстерності.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.