На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Формування продуктивност гороху залежно вд впливу агротехнчних факторв в умовах ДГ Бохоницьке нституту кормв УААН

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 20.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 18. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
                                                                                                                       стор.
РЕФЕРАТ…………………………………………………………………..      6
ВСТУП……………………………………………………………………...      7
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ          
(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)…………………………………………………...      8
1.1.Народногосподарське значення  гороху та його біологічні особливості…………………………............................................................      8
1.2.Формування  продуктивності гороху залежно  від системи удобрення…………………………………………………………………..      11
1.3.Особливості агротехніки вирощування гороху……………………...      15
РОЗДІЛ 2. УМОВИ  ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ..      19 
2.1 Місце проведення  експериментальної роботи, мета  та завдання досліджень………………………………………………………………….      19
2.2. Характеристика  кліматичних умов зони та погодних  умов в роки проведення досліджень……………………………………………………      23
2.3. Характеристика  ґрунтового покриву дослідної ділянки……………      29 
2.4. Характеристика  досліджуваного сорту……………………………...      29
2.5. Методика  проведення досліджень…………………………………...      30
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ГОРОХУ             ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА НОРМ                                     МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ………………………………………………...      33
3.1. Тривалість  між фазних періодів вегетації  рослин гороху залежно
 від впливу  інокуляції і мінеральних добрив……………………………..      33
3.2.Динаміка висоти  рослин гороху залежно від  впливу інокуляції і мінеральних  добрив………………………………………………………..      35
3.3.Кількість  та маса активних бульбочок  на коренях рослин гороху 
залежно від  впливу інокуляції та мінеральних добрив………………….      36 
 

3.4.Урожайність  зерна гороху залежно від впливу  інокуляції та 
мінеральних добрив………………………………………………………..      39
РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ 
ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО  ВІД ВПЛИВУ МНЕРАЛЬНИХ І 
БАКТЕРІАЛЬНИХ ДОБРИВ……………………………………………...      42
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..      46
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ…………………………………………..      48
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..      49
ДОДАТКИ………………………………………………………………….      53 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ
     Випускна  дипломна робота виконана на 54 сторінках друкованого тексту, за темою досліджень опрацьовано - 45 літературних джерел. В ній міститься 13 таблиць, 1 додаток.
     Тема  дипломної роботи: “Формування продуктивності гороху залежно від впливу агротехнічних факторів в умовах ДГ “Бохоницьке” Інституту кормів УААН”
     Об’єкт  дослідження: процеси росту, розвитку та формування продуктивності гороху залежно від впливу інокуляції та мінеральних добрив.
     Мета  досліджень. Встановити вплив інокуляції та мінеральних добрив на ріст, розвиток та рівень урожайності гороху в умовах Вінницької області.
     Методи  досліджень: візуальний – проведення фенологічних спостережень; біометричний – визначення висоти рослин гороху; метод “монолітів” – для визначення кількості та маси активних бульбочок; метод пробного снопа – для визначення індивідуальної продуктивності і структури врожаю; метод поділянкового збирання – для визначення урожайності посівів гороху; дисперсійний – для визначення вірогідності отриманих результатів досліджень; порівняльно-розрахунковий – визначення економічної ефективності моделей технологій вирощування та рівня їх конкурентоспроможності.
       За  результатами досліджень, встановлено, що продуктивність посівів гороху значною мірою залежить від інокуляції насіння та внесення мінеральних добрив. Максимальний рівень урожайності зерна гороху в 2009 році. – 3,36 т/га було відмічено у варіантах досліду де проводили інокуляцію насіння ризоторфіном, вносили в основне удобрення мінеральні добрива в нормі N30P60K60 і проводили позакореневе підживлення кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазі бутонізації, що на 0,65 т/га більше порівняно з контролем. Проте економічно вигідною є технологія яка передбачала лише проведення інокуляції насіння ризоторфіном, що забезпечило 1484 грн/га чистого прибутку при рівні рентабельності – 107,5%.
       Ключові слова: горох, інокуляція, мінеральні добрива, симбіотична фіксація азоту, урожайність.
ВСТУП 

      Для формування високопродуктивних посівів  необхідне регулювання дії багатьох факторів, які визначають величину біологічного та господарського врожаю сільськогосподарських культур, в  тому числі і гороху. Передусім  це регулювання процесів симбіотичної фіксації, росту і диференціації вегетативних та генеративних органів і процесів, що визначають кількість утвореної сухої речовини і її накопичення в органах рослин, особливо в насінні [1,2].
      У сучасних умовах з метою удосконалення  існуючих елементів технологій вирощування зернобобових культур необхідно виявити і оптимізувати рівень комплексної дії та взаємодії основних компонентів, які впливають на формування урожаю зерна і встановити як зміни одного або ж комплексу факторів впливають на продуктивність такої складної системи як агрофітоценоз культури [3].
      У зерновому балансі України вагоме місце відводиться зернобобовим культурам, зокрема гороху, оскільки він забезпечує досить високі та стабільні  урожаї зерна порівняно з іншими бобовими культурами, високу його якість. Горох є одним з кращих попередників  озимих культур. Попри ці позитивні якості, посівні площі гороху останніми роками не уклінно скорочуються. Однією з головних причин цього є зниження врожайності гороху, що свідчить про недостатню вивченість біологічних особливостей та сортової специфіки на ряду з недосконалістю зональних технологій вирощування. Тому розробка нових та удосконалення існуючих елементів технологій вирощування інтенсивних сортів гороху з використанням мінеральних і бактеріальних добрив, що забезпечують формування високої фотосинтетичної, симбіотичної та зернової продуктивності в умовах регіону, є актуальним завданням науки і має важливе народногосподарське значення.
     Метою дипломної роботи було вивчення впливу інокуляції та норм мінеральних добрив на формування продуктивності гороху. 

РОЗДІЛ 1.
ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ 
(ОГЛЯД  ЛІТЕРАТУРИ) 

     
      Народногосподарське значення гороху і  його біологічні особливості
 
      Горох – є однією з найпоширеніших  культур в Європі. Середня урожайність  його в  Франції сягає 4,5 т/га, Англії  5,0-5,5 т/га, в Голландії – до 7,0 т/га. В Україні урожайність зерна гороху менша, але окремі господарства при вирощуванні за інтенсивними технологіями збирають до 4,0-5,0 т/га [4, 5].
      Нема  іншої зернобобової культури, яка б в Україні замінила горох. Це пояснюється його цінними продовольчими і кормовими якостями та високою врожайністю, сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами вирощування [6].
      В насінні гороху міститься 23-30% білку, 50,2-53,3% вуглеводів, 1,25-1,53%жирів, 5,71-5,88% клітковини, 11,8-14,1% води, 2,8-3,3% мінеральних речовин, представлених солями калію, кальцію, натрію, йоду, фосфору, заліза тощо. Насіння містить багато вітамінів: 0,49-0,56 мг каротину, 0,68-0,81 мг вітаміну В1, 0,15-0,18 мг вітаміну В2, 2,1-2,4 мг вітаміну РР, 0,16-0,19 мг вітаміну В6, 0,085-0,12 мг вітаміну Вс, 20-40 мг вітаміну С, 0,27-0,29 мг вітаміну К, 5-6 мг вітаміну Е, 200-220 мг інозиту [7].
      В зерні гороху міститься значна кількість  протеїну, до складу якого входять  незамінні амінокислоти – лізин, цистин, терозин, метіонін, триптофан. Білки водорозчинні та легко засвоюються в організмі. В 1 ц зерна міститься 12,7 корм. од., забезпеченість перетравним протеїном 170 г, в 1 ц соломи відповідно 32,5 корм. од. та 105 г протеїну [8,9].
      Горохове борошно використовують при виробництві концентрованих кормів. Тваринам згодовують також зелену масу, сіно, солому, кормова поживність яких завдяки високому вмісту білка значно вища, ніж злакових культур.
      Горох є цінним компонентом травосумішок з однорічними травами. Його зелена маса добре підходить для використання на сидерати.
      Агротехнічне  значення гороху полягає в тому, що він збагачує ґрунт ціною органічною масою і азотом, поповнює орний  шар фосфором, калієм, кальцієм, є  добрим фітосанітаром, покращує структуру ґрунту і підвищує його родючість. Залежно від рівня врожайності залишає з соломою і рослинними рештками орієнтовно 60-90 кг/га азоту, 15-25 кг/га фосфору, 20-30 кг/га калію. Коренева система гороху характеризується високою засвою- вальною здатністю, використовує елементи живлення з важкорозчинних сполук. Горох підвищує рухомість фосфору в ґрунті, а це поліпшує фосфорне живлення наступних культур. Він є одним з кращих попередників для більшості культур сівозміни і цінною сидеральною культурою.
      Горох можна вирощувати без застосування азотних добрив, на долю яких припадає до 30% енергозатрат в інтенсивних  технологіях. Необхідно врахувати, що коефіцієнт використання азоту з  мінеральних добрив становить лише 50-80%, тобто значна частина їх забруднює нітратами ґрунтові води, а біологічний азот повністю утилізується живими організмами. З урожаєм зерна гороху 30 ц/га виноситься з ґрунту 150 кг азоту. Оскільки азотних добрив не вносимо, то таким чином економиться понад 4 ц аміачної селітри [6].
     Горох належить до роду Pisum L., який поділяється на шість видів, з яких найпоширенішим є горох культурний (посівний) – P. sativum L. Підвидами є горох звичайний посівний – ssp. sativum і горох польовий (пелюшка) – ssp. arvense [10,11].
     Горох холодостійка, відносно маловимоглива до тепла культура. Насіння починає проростати за температури 1-20С. Проте біологічний мінімум для одержання дружніх сходів гороху становить 4-50С. За нижчої температури сходи з’являються лише через 15-25 днів, знижується польова схожість та енергія росту рослин. З підвищенням температури до 100С насіння проростає швидше, сходи з’являються за 5-7 днів. Сходи можуть витримувати приморозки до мінус 5-70С. Оптимальна температура для утворення вегетативних органів гороху – 12-160С, генеративних – 16-200С. Температура понад 260С негативно впливає на величину і якість урожаю.
     Горох вимогливий до вологи. Для набубнявіння і проростання насінню потрібно 110-115%, а мозкових сортів до 150% води від  його маси. Найкращі умови для росту  складаються при випаданні 450-600 мм опадів за рік, а вологість ґрунту становить 70-80% найменшої вологоємкості. Найбільш вимогливі рослини гороху до забезпечення вологою у фазі бутонізації, цвітіння і формування бобів.
     У посушливі роки тривалість вегетації  гороху може скорочуватись у півтора рази. Найстійкіші проти посухи ранньостиглі сорти, які встигають сформувати урожай, використовуючи зимові запаси вологи в ґрунті. Разом з тим, надмірна вологість під час цвітіння і утворення плодів призводить до надмірного росту вегетативної маси, взаємозатінення рослин, внаслідок чого насіння формується дрібним.
     За  посухостійкістю горох переважає  боби, вику і люпин, але поступається сочевиці, нуту і чині. Незважаючи на те, що горох не належить до посухостійких  культур, його можна вирощувати у відносно посушливих умовах. Це можливо завдяки глибокому проникненню добре розвинутої стрижневої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт 400-600. Внесення фосфорних і калійних добрив скорочує витрати води на 6-10%.
     Горох – світлолюбна культура і належить до рослин довгого дня. Недостатня кількість світла дуже пригнічує його розвиток. Стебла витягуються, вилягають, слабше розвивається коренева система, менше зав'язується плодів, зменшується врожайність. Фотоперіодична реакція гороху тісно пов’язана з спектральним складом світла. У світлі довгого дня переважають довгохвильові промені, що сприяє прискореному розвитку гороху, значно підвищує його врожай.
     Горох – культура високородючих ґрунтів. Найвищі урожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Реакція ґрунтового розчину (рН 6,8-7,4) має бути нейтральною. В ґрунті повинно бути достатньо гумусу, вапна, фосфору, калію та мікроелементів молібдену і бору. На важких, дуже щільних і кислих ґрунтах коренева система розміщується неглибоко, пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій. Непридатні для вирощування гороху важкі, глинисті, кислі, перезволожені ґрунти. На легких, бідних ґрунтах горох посівний забезпечує низьку врожайність, вони більш придатні для вирощування гороху польового (пелюшки) [12].
     Глибокі знання біологічних властивостей росту й розвитку гороху є основою в розробці комплексу агротехнічних заходів для вирощування високого та сталого врожаю. Важливою біологічною особливістю культури є здатність до симбіозу з бульбочковими бактеріями, які використовують азот з повітря та забезпечують ним рослину.
          
      Формування продуктивності гороху залежно від системи удобрення
 
     Для ефективного та екологічно безпечного функціонування агроценозу необхідне збалансоване застосування агротехнічних, біологічних та агрохімічних прийомів управління продуктивним процесом рослин. Використовуючи лише природну родючість ґрунтів в окремі роки можливо отримати високий врожай сільськогосподарських культур, в тому числі гороху, однак повністю реалізувати потенціал вони можуть при оптимізації мінерального живлення [13,14].
     Темпи росту бобових рослин, їх продуктивність і здатність до азотфіксації в  значній мірі залежать від умов живлення. На сьогоднішній день напрацьовано значний матеріал по вивченню впливу на ці процеси кожного із основних макроелементів – азоту, фосфору і калію як окремо, так і в взаємодії один з одним. Відмічена перевага їх комплексного застосування, особливо з додаванням мікроелементів [15,16]. Однак поряд з тим, відмічено різну реакцію бобових рослин на фон живлення залежно від доз і співвідношення цих елементів, строків їх внесення і умов вирощування [17].
     При вирощуванні гороху, основної зернобобової культури, питання пов’язанні із застосуванням  основних мінеральних добрив ставились не тільки в розрізі уточнення доз, але і застосування азотних добрив, як стартових, для прискорення азот фіксуючої дії бактерій [18].
     В науковій літературі не має єдиної думки про необхідність застосування мінеральних добрив під зернобобові культури, зокрема під горох. Одні дослідники вважають, що зернобобові культури, маючи здатність фіксувати атмосферний азот, забезпечують себе цим елементом живлення, тому застосування азотних добрив під них не доцільно [19,20]. Інші переконані, що добитися високої продуктивності зернобобових культур можливо при використанні як симбіотично зв’язаного азоту, так і азоту мінеральних добрив [21,22].
     Польові досліди закладені в умовах Сумського  інституту АПВ протягом трьох  років показали, що використання мінеральних добрив в дозі Р45 К45 завжди є ефективним і дозволяє отримувати приріст урожайності зерна гороху на рівні 6-35% в залежності від умов року. Окупність цієї норми внесення 2-10 кг/кг д. р. Внесення стартових доз азоту в залежності від умов року підвищує ефект внесення добрив від 3 до 107%. При цьому окупність повної норми внесення добрив може, як перевищувати, так і бути нижчою ніж при фосфорно-калійному живленні. Так в роки із засушливою весною та початком літа окупність знизилась на 23%, а в вологий рік підвищилась на 55% [18].
     В польових дослідженнях Інституту кормів УААН внесення повного мінерального добрива, в нормі N30Р40К60 при співвідношенні елементів живлення 1:1,5:2 забезпечило врожайність зерна гороху 4,02 т/га, що більше на 0,82 т/га при порівнянні з ділянками контролю [ 23].
       Тривалими дослідженнями, виконаними  на Ерастівській дослідній станції  Інституту зернового господарства  УААН, доведена досить висока  ефективність застосування фосфорних  добрив в агроценозах гороху, оскільки, на чорноземах звичайних рухомі форми фосфору знаходяться в мінімумі. А тому, добрива до складу яких входить цей поживний елемент, займають домінуюче положення в системі удобрення гороху. Вносити їх потрібно з розрахунку 40 кг/га за діючою речовиною. Віддача від припосівного удобрення виявилась найбільш високою, оскільки за рахунок цього агрозаходу додатково отримано 2,7 ц/га зерна гороху [24].
     Спільними польовими дослідженнями Вінницького  державного аграрного університету та Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції встановлено, що поєднання комплексної обробки насіння молібденовокислим амонієм, ризоторфіном, протруйником Вітавакс 200ФФ, та стимулятором росту Емістим С із застосуванням мінеральних добрив у дозі Р60К60 сприяє формуванню максимальних показників кількості та маси бульбочок, ЗСП та АСП, а також кількості біологічно фіксованого азоту і відмічено те, що застосування  середніх (N60) та підвищених (N90) доз азотних добрив на фосфорно-калійному фоні (Р60К60) інгібувало процес біологічної фіксації азоту в онтогенезі рослин гороху. Також встановлено, що внесення мінерального азоту у формі вуглеамонійних солей на фоні фосфорно-калійного забезпечення (Р60К60) та поєднання двох позакореневих підживлень ВАС15 у фазі бутонізації і ВАС15 у фазі наливу зерна сприяє не лише збільшенню біологічно фіксованого азоту та продуктивності, а й покращенню показників якості зерна гороху посівного [25,26].
     Результати  досліджень на Хмельницькій державній  сільськогосподарській дослідній  станції показали, що мінеральні добрива мають високу ефективність при вирощуванні гороху. Так, при внесені повного мінерального добрива (N30-60P60K60) урожайність гороху підвищилась порівняно до контролю на 0,95-0,99 т/га, чи або 48-50% [27].
     Співробітниками дослідного господарства «Елітне» Інституту рослинництва ім. Юр'єва встановлено, що для отримання максимального врожаю насіння гороху 5,6 т/га потрібно вносити мінеральні добрива в нормі N60P60K60 [28].
     На  полях дослідного господарства «Чабани» ННЦ Інститут землеробства УААН на сірих лісових ґрунтах внесення розрахункових доз мінеральних добрив N30P21K90, P21K90 та K90, забезпечується рівень урожайності зерна гороху 4,44-4,61 т/га, що на 0,12-0,25 т/га більше від урожайності за рекомендованих доз для даної зони N30P60K60 та P60K60  і на 0,24-0,41 т/га більше при порівнянні з контролем [29].
     В польових дослідженнях Луганського державного аграрного університету на чорноземах звичайних слабо змитих, застосування мінеральних добрив N30P60K40 в поєднанні з ризоторфіном, стимулятором росту Емістим С та дворазовим підживленням азотом (N30 та N15), забезпечило найвищу врожайність зерна гороху на рівні 2,5-2,8 т/га, що більше на 0,19-0,29 т/га при порівнянні з контролем [30].
     За  результатами досліджень ННЦ Інститут землеробства УААН, інокуляція насіння гороху високоактивним штамбом бульбочкових бактерій  забезпечує приріст урожаю 0,35-0,41 т/га, системи удобрення (дози з розрахунку на запланований урожай) – 0,33-0,49 т/га, система інтегрованого захисту - 0,51-0,71 т/га. Поряд з цим обробка насіння ризоторфіном та мікроелементами підвищує стійкість рослин проти кореневих гнилей, аскохітозу, несправжньої борошнистої роси [31].
     Таким чином, в сучасних наукових джерелах не існує єдиної думки, стосовно визначених доз застосування мінеральних добрив під горох, особливо азотних, прослідковується зональність у виборі доз мінеральних добрив, залежно від ґрунтово-кліматичних умов регіону та сортів гороху. Тому вибір системи удобрення, перш за все, повинен виходити із зони вирощування гороху з врахуванням гідротермічних показників та особливостей росту і розвитку рослин сортів гороху.
      Особливості агротехніки вирощування гороху
 
     Інтенсивна  технологія вирощування гороху, як і інших зернобобових культур, полягає  у проведенні системи агротехнічних та організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв зерна. Вона передбачає: дотримання науково обґрунтованого розміщення посівів гороху в сівозміні, впровадження високоврожайних сортів, придатних для механізованого вирощування, застосування оптимальних норм добрив, високоякісний основний та передпосівний обробітки ґрунту, науково обґрунтоване використання пестицидів, прогресивну організацію праці [10,32].
     Кращими попередниками для вирощування  гороху є удобрені просапні культури – кукурудза, картопля, цукрові буряки та озима пшениця, висіяна по удобреному зайнятому пару [4]. На Поліссі сіють після льону. У Степу горох розміщують після озимих та ярих зернових, кукурудзи. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше ніж через 5-6 років. Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом.
     Основний  обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур’янені однорічними бур'янами, проводять дискове лущення в два сліди на глибину 5-6 см. Якщо поле забур’янене кореневищними бур'янами, то проводять лущення лемішними лущильниками на глибину 10-12 см. Через 15-20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. У Лісостепу та Степу найкращими строками оранки є кінець серпня – перша половина вересня, у Поліссі – друга половина вересня – перша декада жовтня.
     Від якості передпосівного обробітку ґрунту залежить енергія проростання насіння, польова схожість, дружність і одночасність росту рослин. Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати (РВК-3,6; Компактор, Європак, ЛК-4) з обов’язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння [6].
     Підготовку  насіння до висівання починають  одразу ж після збирання урожаю. Насіння очищають на машинах первинного очищення ОВП-20А, за потреби просушують. Якщо насіння кондиційне за вологістю, його підготовку починають із протруювання. Протруюють насіння в машинах ПС-10, «Мобітокс». Протруєне насіння в день сівби обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором [33].
     Найкращим способом сівби гороху є звичайний  рядковий з відстанню між рядками 15 см. Горох добре витримує глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Оптимальна глибина загортання становить 6-8см. На важких ґрунтах насіння загортають на 4-5см, а на легких глибину сівби збільшують до 8-10 см.
     Норма висіву коливається від 0,8 до 1,4 млн. схожих насінин на гектар. Рекомендовано такі норми висіву: Степ – 0,9-1,0; Лісостеп – 1,0-1,2; Полісся 1,1-1,4 млн./га схожих насінин.
     Горох – культура ранніх строків сівби. Висівають його за настання фізичної стиглості ґрунту одночасно з ранніми ярими культурами. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожайність на 5-8 ц/га [34,35].
     Важливим агротехнічним заходом догляду за посівами гороху є боронування, яке знищує кірку і сходи бур'янів, поліпшує аерацію ґрунту. Перший раз посіви боронують легкими боронами на малих швидкостях трактора до появи сходів (на 4-5 день після сівби). Друге боронування проводять по діагоналі або в поперек напряму рядків після появи сходів у фазі 2-3 листочків, коли рослини мають висоту 4-5 см.
     Щоб знищити бур'яни, після сівби до появи сходів гороху у ґрунт  вносять  гезагард (3-5 кг/га), а у фазі 3-5 листочків  посіви обробляють гербіцидом базагран (3 л/га) або використовують півот (0,5-1,0). Багаторічні бур'яни (осот рожевий і жовтий, хвощ польовий, березку польову) знищують восени гербіцидами 2,4-Д (2-3 кг/га) у поєднанні з лущенням і зяблевою оранкою.
     Насінні сортові посіви гороху прополюють від  пелюшки, яка відрізняється від  нього фіолетовим забарвленням квіток і прилистків.
     На  широкорядних і стрічкових посівах  до змикання рослин у рядках потрібно провести не менше двох міжрядних  розпушувань ґрунту. [4].       
     Найбільшого ефекту в боротьбі з бур’янами  досягають за поєднання агротехнічних  і хімічних заходів боротьби.
     Догляд  за посівами передбачає також боротьбу з хворобами та шкідниками. Дотримання сівозміни, вчасне проведення всіх технологічних  операцій значною мірою знизить  ураженість рослин такими хворобами, як аскохітоз, фузаріоз, кореневі та сірі гнилі, іржа. Із хімічних засобів боротьби можна використовувати протруювання насіння препаратами Максим XL 035 FS(1 л/т), Вітавакс 200 ФФ(2,5л/т), Бенлат 50% (2 л/т), Фундазол 50% (2 л/т), бордоською рідиною.
     Для боротьби з такими шкідниками, як зерноїд, застосовують різноманітні хімічні препарати. Рослини у фазі бутонізації та цвітіння обробляють такими препаратами: Карате (150 г/га), БІ-58 новий (0,9 л/га), Фастак (0,1 л/га). Проти таких шкідників, як бульбочкові довгоносики, застосовують передпосівне протруювання насіння, за один-два дні до появи сходів гороху здійснюють хімічну обробку країв посівів препаратами: Карате (200 г/га), Бі-58 новий (1 л/га) або Фастак (0,1 л/га). Такою самою дозою обприскують горох після появи сходів. Проти горохової плодожерки ефективні своєчасна глибока оранка зябу, знищення залишків урожаю в місцях обмолоту. Хімічну обробку здійснюють тими самими препаратами, що й проти зерноїда [33,36].
     Боби  гороху дозрівають нерівномірно –  спочатку нижні, потім у верхніх  ярусах. Строки збирання визначають, зважаючи на стан дозрівання (пожовтіння) 60-75% нижніх і середніх бобів на рослинах, у яких формується найкрупніше, добірне насіння. Починають збирання, коли насіння в пожовклих нижніх і середніх бобах матиме вологість 30-35%, набере форми й забарвлення, типових для сорту.
     Збирають  горох переважно роздільним способом. Скошують  косарками КС-2,1, КЗН-2,1, які обладнують пристроями ПВ-2,1 і  здвоювачами валків ПБ-4 або жатками  ЖРБ-4,2. На третій-четвертий день після  скошування і підсихання валків, коли вологість зерна сягає 16-19%, їх підбирають і обмолочують зерновими комбайнами [10].
     Оскільки  в країні впроваджено нові сорти  та гібриди, які не вилягають та які  не треба скошувати у валки (вусаті сорти), роздільне комбайнування  не застосовують, а збирають переважно напряму з одночасною десикацією посівів (Реглон, Раундап, Ураган).
     Збирання  прямим  комбайнуванням за вологості  зерна 16-18% з попередньою десикацією Реглоном (за 7 днів до збирання) дає  можливість значно скоротити втрати врожаю. Норма витрати препарату – від 2 до 3 кг/га залежно від густоти й засміченості посівів [37].
     Очищене зерно можна зберігати за вологості  не більше 14-15% шаром завтовшки 1,5 метра [38]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2
     УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 

     2.1 Місце проведення експериментальної роботи, мета та завдання досліджень 

     Польові дослідження проводились протягом 2009 року на дослідному полі ДГ «Бохоницьке» Інституту кормів НААНУ, яке розміщене  в північній провінції Лісостепу  правобережного (с. Бохоники Вінницький район, Вінницької області).
     Відстань  від господарства ДП ДГ «Бохоницьке» до обласного центру  м. Вінниці  становить 9 км. Залізнична станція  м. Вінниця знаходиться на віддалі 19 км, м. Гнівань – 15 км. Відстань  до комбінату хлібопродуктів     (м. Вінниця) – 24 км.
     За  господарством закріплено 1779 га землі, в тому числі: 1441 га сільськогосподарських  угідь, з них 970 га ріллі, з якої 320 га використовується під досліди  наукових відділів. (табл. 2.1).
     Таблиця 2.1
     Структура землекористування  ДП ДГ «Бохоницьке», станом на 01.01.2009 р.
Назва угідь 2009 рік
га %
Загальна  площа 1779 100
Всього  с.-г. угідь з них: 1441 81,0
- рілля 970 54,5
- сіножаті 10 0,6
- пасовища 135 7,7
- сади 6 0,3
- дослідні ділянки 320 18,0
Інші  угіддя 338 19,0
      
     Господарство безпосередньо підпорядковане Інституту кормів НААНУ.
     ДП  ДГ «Бохоницьке» спеціалізується на виробництві насіння зернових і  кормових культур, зерна, цукру, м'яса  та молока.
     У таблиці 2.2 наведено структуру посівних площ ДП ДГ «Бохоницьке».
     Таблиця 2.2
     Структура посівних площ ДП ДГ «Бохоницьке»
Культура 2007 рік 2008 рік 2009 рік
га % га % га %
Зернові всього 581 64,6 473 56,9 480 56,5
в тому числі:            
озимі зернові 317 54,6 91 19,2 - -
ярі зернові 104 17,9 245 51,8 286 59,6
зернобобові 80 13,8 72 15,2 95 19,8
кукурудза на зерно 80 13,7 65 13,7 99 20,6
Технічні, всього 48 5,3 34 4,1 202 23,8
в тому числі:            
цукровий  буряк 48 100 34 100 90 40,9
соняшник - - - - 112 50,9
Овоче-баштанні і картопля, всього 5 0,6 1 0,1 11 1,3
Кормові, всього 265 29,5 323 38,9 157 18,5
в тому числі:            
кукурудза на силос і зелений корм 20 7,6 94 29,1 66 42
кормові коренеплоди 10 3,77 - - 11 7,01
Однорічні трави 55 20,8 28 8,7 45 28,7
Багаторічні трави 180 67,9 201 62,2 35 22,3
Всього  посівів 899 100 831 100 850 100
Пар 80 8,17 148 15,1 129 13,2
     Тваринництво  спеціалізується на відгодівлі молодняка  ВРХ і свиней. Поголів’я тварин в господарстві налічується 200 голів  ВРХ, з них 50 голів – корови і 150 голів молодняка, з яких 114 голів  ВРХ молочного напрямку, 86 голів м'ясного. Також, є 209 голів свиней, 7 коней та 18 бджолиних сімей. Для утримання тварин використовуються шість корівників, три телятники і один свинарник.
     На  даний час в господарстві існує  три сівозміни: польова, кормова  і сінокісно - пасовищна.
     Схема польової сівозміни:
     1. Конюшина 
     2. Озима пшениця
     3. Цукровий буряк
     4. Кукурудза на зерно, соняшник
     5. Ярий ячмінь
     6. Кукурудза на зерно
     7. Горох
     8. Озима пшениця
     9. Цукровий буряк
     10. Ярий ячмінь + конюшина
     Схема кормової сівозміни  така:
    1. Багаторічні трави
    2. Багаторічні  трави
    3. Кукурудза  на силос і зелений корм
    4. Озима  пшениця
    5. Картопля
    6. Кукурудза  на силос і зелений корм
    7. Озима  пшениця + багаторічні трави
    Схема сінокосно – пасовищної сівозміни наступна:
      Багаторічні трави
      Багаторічні трави
      Багаторічні трави
      Багаторічні трави
      Озима пшениця
      Ячмінь на зерно, літній посів лучних багаторічних трав.
      Слід  зазначити, що вище наведені схеми діючих сівозмін у господарстві, постійно дещо коректуються залежно від попиту на с.-г. культури на ринках збуту та кліматичних умов.
      Основні економічні показники господарства ДП ДГ «Бохоницьке» за останні три  роки наведенні в таблиці 2.3.
      Таблиця 2.3
      Реалізація  сільськогосподарської  продукції та фінансові  результати ДП ДГ «Бохоницьке», тис.грн.
Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік
1 2 3 4
Продукція рослинництва      
Прибуток  170 - 238
Збиток  - 36 -
Рівень  рентабельності, % 41,5 - 43,3
Рівень  збитковості, % - 10,0 -
Реалізація  інших робіт, послуг і продукції      
Прибуток  - 10 95
Збиток  - - -
Рівень рентабельності, % - 19 80
Рівень  збитковості, % - - -
Продукція тваринництва      
Прибуток - - -
Збиток 47 347 147
Рівень  рентабельності, % - - -
Рівень  збитковості, % 13,4 60,3 56,8
 
      Продовження таблиці 2.3
1 2 3 4
Всього  реалізовано продукції, робіт і послуг      
Прибуток 123 - 188
Збиток - 373 -
Рівень  рентабельності, % 15,5 - 20,1
Рівень  збитковості, % - 37,8 -
Позареалізаційні  доходи і витрати      
Прибуток 37 13 -
Збиток 144 143 175
Фінансовий  результат      
Прибуток - - -
Збиток 16 503 11
Рівень  рентабельності, % 2,0 - -
Рівень  збитковості, % - 5,1 1,2
 
      Згідно  економічних показників таблиці 2.3 можна зробити висновок, що в ДП ДГ «Бохоницьке» рентабельним є лише рослинництво (41,5-43,3%). При цьому прибуток отриманий від нього йде на перекриття збитків тваринництва, як результат, коштів які були б задіяні на розвиток господарства не вистачає.    
 

     2.2 Характеристика кліматичних  умов зони та  погодних умов  в роки проведення  досліджень 

     Рівень  урожайності зерна гороху значною  мірою залежить від погодних умов року, які мають значні коливання. Найбільший вплив на продуктивність гороху в усіх ґрунтово-кліматичних зонах справляє температура повітря та умови зволоження від сходів до дозрівання.
     Польові дослідження по вивченню впливу інокуляції та норм мінеральних добрив на формування продуктивності гороху проводились в умовах Вінницької області, що належить до зони Лісостепу правобережного.
     Зона  Лісостепу розміщена в центральній  частині України і має загальну площу земель 7,6 млн. кв. км або 33,6% її території. Рельєф місцевості рівнинний з окремими підвищеннями. За потенціалом ґрунтових і кліматичних ресурсів зона Лісостепу поділяється на три підзони: західну, центральну і лівобережну. До центральної підзони належить регіон Поділля Вінниччини, де і проводились дослідження.
     За  агрокліматичними показниками територія  Вінницької області відноситься  до зони з помірно континентальним  кліматом.
     Середньорічна температура повітря знаходиться  в межах 6,7-7,00С.
     Найвищі температури спостерігаються в  липні, найнижчі – в січні. В окремі дні липня-серпня температура може підійматися до +380С, а в січні-лютому знижувались до -250С.
     Вегетаційний  період, тривалість якого визначається кількістю днів з середньодобовою  температурою вищою за 50С, становить 200-205 днів. Перші осінні заморозки в повітрі спостерігаються на початку жовтня, останні весняні приморозки в кінці квітня. Без морозний період триває 165-175 днів.
     Річна сума опадів становить 532 мм. 60-70% опадів припадає на вегетаційний період. Відносна вологість повітря в період вегетації майже ніколи не буває нижчою за 60-70%, що дає можливість рослинам не відчувати гострої нестачі вологи.
     За  початок зими умовно беруть дату переходу середньодобової температури повітря  через 00С і нижче. На території Поділля зима розпочинається у третій декаді листопада. Закінчується зима у другій декаді березня, коли середньодобова температура повітря стійко переходить через 00С і вище. Триває зима до 113 днів.
     Основні агрокліматичні показники характерні для Вінницької області наведені в таблиці 2.4.
     Таблиця 2.4
     Агрокліматичні  показники Вінницької області
п/п
Кліматичні  показники
    Значення
    показників
1. Тривалість без морозного періоду, днів 141-147
2. Сума позитивних температур, більше 00С 2671-2780
3. Довжина вегетаційного  періоду, днів 199-205
4. Сума опадів за рік, мм 534-540
5. Сума опадів за період вегетації, мм 369-425
6. Середньорічна температура повітря, 0С 6,7-7,0
7. Середній із абсолютних мінімумів температури  повітря, 0С -25
8. Абсолютний  мінімум температури повітря, 0С -32…-34
9. Абсолютний  максимум температури повітря, 0С +38
10. Сума активних температур, більше 100С 2320-2440
11. Середня дата першого приморозку, восени 17.09
12. Середня дата останнього весняного приморозку 23-25.04
13. Довжина періоду  із сніговим покривом, днів 87-90
14. Середня із максимальних висот снігового покриву, см 14-15
15. Середня глибина  промерзання ґрунту, см 55-57
16. Максимальна глибина  промерзання ґрунту, см 90
17. Мінімальна  глибина промерзання ґрунту, см 30
18. Переважаючий  напрям вітру Північно-західний
 
     Зима  розпочинається поступово. Перший сніговий покрив з'являється одночасно з  зниженням температури повітря до 00С. Найбільша висота снігового покриву протягом зими спостерігається у третій декаді лютого або у першій декаді березня. Середня висота снігового покриву становить 15-19 см.
     Весна розпочинається тоді, коли середньодобова температура повітря стійко переходить через 00С і вище. Це відбувається у другій декаді березня. Весна – самий короткий сезон і триває 65 - 70 днів.
     Період  року обмежений датами переходу середньодобової  температури повітря через 150С в сторону її росту весною і зниження восени, називають літом. Літо – самий довгий сезон року, середня тривалість якого складає 111 днів.
     Стійке  зниження середньодобової температури  до 150С і нижче на Вінниччині відбувається у першій декаді вересня. Це і буде кінцем літа або початком подільської осені. Середня тривалість осені складає 77 днів.    
     За  даними Вінницької обласної метеостанції гідротермічні умови в рік  проведення досліджень значно відрізнялися від середньобагаторічних показників, що позначилось на проходженні рослинами  гороху етапів органогенезу, та призвело до стресового стану посівів і зниження продуктивності рослин гороху (табл.2.5). 

     Таблиця 2.5
     Температурний режим повітря  та сума атмосферних  опадів за період квітень - липень
Місяць Декада Температура повітря, 0С   Сума  атмосферних опадів, мм
2009 рік
Середня багаторічна 2009 рік
Середня багаторічна
Квітень І 9,8 6,0 0,0 12
ІІ 9,7 7,3 0,0 22
ІІІ 11,6 9,7 0,0 14
За  місяць 10,4 7,7 0,0 48
Травень І 12,6 11,9 7,0 18
ІІ 13,9 13,8 22,0 20
ІІІ 15,5 15,0 11,0 23
За  місяць 14,0 13,6 40,0 61
 
     Продовження таблиці 2.5
Червень І 17,6 15,9 34,9 23
ІІ 17,1 16,7 20,2 25
ІІІ 22,0 17,5 55,0 26
За  місяць 18,9 16,7 110,1 74
Липень І 20,2 18,2 31,9 25
ІІ 20,8 18,8 5,3 24
ІІІ 20,1 19,0 9,1 29
За  місяць 20,4 18,6 46,3 78
За  період  квітень-липень
15,9 14,2 196,4 261,2
 
     Із  багатьох факторів зовнішнього середовища, які мають вагомий вплив на формування врожаю, дефіцит вологи та температура є найбільш суттєвими.
     Вегетаційний  період гороху по водоспоживанням поділяється  на дві частини: повні сходи – повне цвітіння та формування бобів – повна стиглість. У першій половині вегетації рослин кількість споживання вологи зростає, а в другу навпаки знижується. Негативний вплив водного дефіциту в першій половині вегетації на продуктивність гороху не може бути компенсований опадами другої половини. Це пояснюється тим, що найбільша потреба у волозі припадає на період утворення та формування генеративних органів. Середньодобова температура повітря та сума опадів за вегетаційний період у 2009 році мала значні відхилення при порівнянні з середньобагаторічними показниками.
     Так, в період сівба – повні сходи, який припадав на 1-2 декади квітня середньодобова температура повітря була вищою  на 2,40С при порівнянні з середньобагаторічними показниками у відповідний період і становила 9,70С, але під час проростання насіння, не було надходження атмосферних опадів, що призвело до зрідження сходів гороху.
     В період червень – липень, коли відбувається формування, розвиток та дозрівання генеративних органів гороху середньомісячна температура у 2009 році становила 18,9-20,40С, що вище відповідно на 2,2-1,80С за середньобагаторічні показники, тоді як найвища продуктивність рослин гороху формується при середньодобовій температурі повітря в період цвітіння - дозрівання 16-190С  та наявності продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на рівні 80-100 мм.
       Аналіз кількості атмосферних опадів за період травень – червень  показує, що їх було достатньо для нормального росту і розвитку рослин гороху. Так, за відповідний період сума опадів становила 150,1 мм, що на 15,1 мм більше при порівнянні з середньо багаторічною кількістю. В той же час на завершення періоду дозрівання зерна гороху випало 40 мм опадів, що в 1,5 рази менше середньобагаторічних показників і стало причиною зниження показників величини та якості урожаю посівів гороху.
     Впродовж  вегетаційного періоду гороху у 2009 році, середньодобова температура повітря становила 15,90С, що більше на 1,70С при порівнянні з середньобагаторічними показниками, що сприяло формуванню оптимального температурного режиму для росту, розвитку та формуванню врожаю, проте відчувався великий дефіцит опадів, як в першій, так і в другій половині вегетації, що призвело до стресового стану рослин гороху і як наслідок зниження рівня формування симбіотичної, фотосинтетичної та зернової продуктивності. Протягом вегетаційного періоду гороху випало 196,4 мм атмосферних опадів, що на 64,8 мм менше порівняно з середньобагаторічними показниками за відповідний період.
     Отже, за гідротермічними умовами, що склалися протягом вегетаційного періоду  гороху 2009 рік був придатним для  росту, розвитку та формування продуктивності зерна на рівні 3-3,3 т/га. 
 
 

     2.3 Характеристика ґрунтового  покриву дослідної  ділянки 

     Ґрунтовий покрив дослідної ділянки представлений  сірими лісовими середньосуглинковими ґрунтами на лесовидних суглинках. Для  них характерний низький вміст гумусу – 1,75% і обмінного калію – 6,4 мг на 100 г ґрунту, вміст легкогідролізованого азоту становить – 7,5 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору – 8,4 мг на 100 г ґрунту, реакція ґрунтового розчину слабо кисла – рН 5,4, гідролітична кислотність становить – 2,3 мг екв/100 г ґрунту, сума обмінних основ – 14,8 мг екв/100 г ґрунту, ступінь насичення основами – 82,4%.  
     Вимивання колоїдів органічного і мінерального походження із орного шару ґрунту, низький  вміст гумусу це причини які призводять до погіршення фізико-хімічних властивостей цих ґрунтів і як наслідок відбувається запливання та утворення кірки, що призводить до погіршення газообміну та надмірному випаровуванні вологи. Низька некапілярна пористість сірих лісових ґрунтів не забезпечує оптимального водно-повітряного співвідношення, що негативно впливає на інтенсивність мікробіологічних процесів і як наслідок, на недостачу в ґрунті елементів мінерального живлення. Потенціал її родючості оцінюється як задовільний. 

     2.4 Характеристика досліджуваного сорту 

     У досліді з вивчення впливу інокуляції та норм мінеральних добрив на продуктивність гороху висівали сорт Елегант.
     Сорт  гороху Елегант створений методом  багаторазового індивідуального добору із складної гібридної комбінації. Різновидність – екодукум. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2002 року. Тип використання – зерновий. Висока та стабільна урожайність. Стійкий до осипання. Середньостиглий. Біб лущильного типу. Стійкий до ураження кореневими гнилями і аскохітозом.
     Вегетаційний  період – 92-95 днів.
     Висота  прикріплення нижнього бобу – 53-60 см.
     Потенційна  врожайність зерна – 55,0-60,0 ц/га.
     Вміст сирого протеїну – 24-25%.
     Рекомендована зона вирощування – Лісостеп.
     Оригінатор  – Інститут кормів НААНУ, Уладово-Люлнецька  селекційно-дослідна станція.    

     2.5 Методика проведення  досліджень 

     Вивчення  впливу інокуляції і системи удобрення  на формування продуктивності гороху, проводили в польовому досліді  протягом 2009 року згідно з методикою  польового досліду [39,40].
     В досліді вивчали дію та взаємодію двох факторів: А – інокуляція насіння; В – норми мінеральних добрив (табл. 2.6).
     Таблиця 2.6
     Схема польового досліду 

А: Інокуляція насіння В: Норми мінеральних добрив
Без інокуляції Без добрив
N30P60K60 (фон)
Фон + кристалон коричневий (фаза бутонізації
Інокуляція Без добрив
N30P60K60 (фон)
Фон + кристалон коричневий (фаза бутонізації
      
     Співвідношення  між факторами - 2 : 3.Повторність –  чотирьохразова.
Загальна  площа ділянки – 37 м2, облікова площа – 25 м2
     Польові дослідження супроводжувались такими спостереженнями, обліками та лабораторними аналізами:
      фенологічні спостереження проводили згідно «Методики проведення досліджень в кормовиробництві» та «Методики Держсортовипробування сільськогосподарських культур», відмічали фази росту та розвитку рослин. За початок відмічали, коли 10% рослин вступили у фазу та повна – 75% рослин [39,41].
      дослідження особливостей формування симбіотичного апарату здійснювали методом монолітів за методикою Г.С. Посипанова [42].
      визначення урожайності зерна проводили методом зважування з кожної ділянки бункерної маси з послідуючим перерахунком на стандартну вологість та засміченість згідно ДСТУ 2240-93;
      математичну обробку одержаних показників проводили за допомогою дисперсійного аналізу на комп’ютері з використанням програм Excel, Sigma [43];
      розрахунок економічної ефективності проводили за допомогою методичних рекомендацій «Економіка сільського господарства» [44].
 
     Технологічний процес вирощування гороху включав  таку послідовність технологічних  операцій. Після збирання попередника, проводили лущення стерні БДТ-7 на глибину 6-8 см. Через 12-15 днів на всій площі досліду вносили фосфорно-калійні добрива (Р60К60), та проводили основний обробіток ґрунту агрегатом Т-150К + ПЛН-5-35 на глибину 25-27 см.
     Після виходу поля з зими, в фізичній спілості ґрунту, проводили ранньовесняне боронування (СП-18 + БЗТС-1,0) та передпосівну культивацію під яку вносили азотні добрива в нормі N30, відповідно до схеми.
     Насіння гороху обробляли ризоторфіном з  розрахунку 400 г/т насіння згідно схеми досліду.
     Сівбу гороху проводили в І декаді квітня сівалкою СН-16А. Норма висіву 1,3 млн. схожих насінин на гектар.
     Боротьбу  з бур'янами проводили агротехнічними методами, що включало в себе боронування  посівів до і після сходів рослин гороху середніми і легкими боронами. Досходові боронування проводили на 3-4 день після сівби, а післясходові - до фази 5-7 листків.
     У фазу бутонізації проводили позакореневе підживлення кристалоном коричневим (5 л/га) поєднуючи із внесенням інсектициду  Бі-58 новий (1 л/га).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.