На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Променева дагностика захворювання: рентгенографя, рентгенвська комп'ютерна томографя, ультразвукове дослдження, магнтно-резонансна томографя, радонуклдн дослдження. Принципи променевого дослдження травного каналу, стравоходу, товстої кишки.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 12.08.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Реферат
Тема:
Променеве дослідження травної системи
План
1. Променеве дослідження слинних залоз
2. Загальні принципи променевого дослідження травного каналу
3. Променеві методи дослідження стравоходу
4. Променеві методи дослідження шлунка
5. Променеві методи дослідження тонкої кишки
6. Методи променевого дослідження товстої кишки
Література
1. Променеве дослідження слинних залоз
В діагностиці захворювань слинних залоз найчастіше використовують рентгенологічний метод (сіалографію),радіонуклідний (сіалосцинтиграфію), а також КТ, МРТ та УЗД.
Показаннями до проведення сіалографіі є підозра на запальні процесі залоз та протоків, пухлини, сіалолітіаз та інші процеси. Протипоказаннями є гострі запалення слизової оболонки та сосочка вивідного протока слинної залози а також підвищена чутливість до йодвмістовних препаратів.
Дослідження починають з проведення оглядових рентгенограм.
При проведенні сіалографії 1-2мл водорозчинної рентгеноконтрастної трийодованої органічної сполуки (верографін, омніпак, уротраст та ін.) вводять у вивідну протоку досліджуваної залози до появи болю. Рентгенограми виконують на 15-й, 60-й, 120-хвилинах. В нормі вже через 20-30 хвилин водорозчинна контрастна речовина зникає з протоків. Знову виконують рентгенограми в різних проекціях.
Коефіцієнт S1/N3(відношення кількості імпульсів після слиновиділення до кількості імпульсів на 3-й хвилині дослідження). В нормі складає 0,99-1,01.
Сіалосцинтиграфія (ССГ) - це методика визначення анатомо-топографічних особливостей та оцінки концентраційно-екскреторної здатності слинних залоз сцинтиграфічним методом на гамма-камері.
Показання:
Запальні захворювання слинних залоз.
Слинокам'яна хвороба.
Абсцес слинної залози.
Пухлини слинних залоз.
Визначення стану оперованої залози.
Хворого досліджують натщесерце. Перед ССГ протягом 2 хвилин проводять масаж біляушних слинних залоз з метою вивільнення їх від слини. ССГ складається з двох етапів: динамічне та статичне дослідження. Положення пацієнта під час ССГ лежачи на спині, голову розташовують в центрі детектора гамма-камери. Динамічне дослідження виконують в прямій проекції. Після укладки хворого внутрішньовенно вводять 1,5 МБк/кг 99mTc-пертехнетату. Збір інформації на комп?ютер гамма-камери здійснюють з експозицією 1 кадр за хвилину протягом 30 хвилин. Через 20 хвилин проводять стимуляцію слиновиділення - 3мл 2% розчину лимонної кислоти на корінь язика. Під час ССГ хворий повинен зберігати нерухомість тіла і постійно проковтувати слину. По закінченні динамічного дослідження виконують статичне в бокових проекціях.
Обробка даних динамічної ССГ полягає в отриманні сумарного зображення досліджуваної ділянки та виборі “зон інтересу” (права та ліва біляушні та підщелепні слинні залози). На підставі комп?ютерної обробки “зон інтересу” отримують криві накопичення та виведення РФП, які оцінюють якісно та кількісно. Крива, яка відображає процес накопичення та виведення РФП, називається радіосіалосцинтиграмою. На цій кривій виділяють кілька фаз:
Накопичувальна -- відображає процес захоплення РФП із крові паренхімою слинної залози.
Плато.
Екскреторна -- відображає процес виведення РФП із слинної залози.
Друга накопичувальна -- відображає процес накопичення РФП паренхімою залоз після дії харчового стимулятора.
По даній кривій розраховують основні функціональні параметри слинних залоз:
Коефіціент N6/N3 (відношення кількості імпульсів на 6-й хвилині дослідження до кількості імпульсів на 3-й). В нормі складає 1,2-1,25.
Коефіціент К1/ N3 (відношення кількості імпульсів в кінці першої фази радіосіалосцинтиграми до кількості імпульсів на 3-й хвилині дослідження). Відображає концентраційну здатність слинної залози і дорівнює в нормі 1,45-1,55.
Час наставання плато (в нормі 15-20 хвилини).
Коефіціент S1/N3 (відношення кількості імпульсів після слиновиділення до кількості імпульсів на 3-й хвилині дослідження). В нормі складає 0,99-1,01.
В нормі білявушні слинні залози рівномірно і інтенсивно захоплюють РФП, мають рівні контури і овальну форму. Малі слинні залози представлені вогнищами накопичення РФП округлої або овальної форми.
У висновку по проведеному дослідженню на сцинтиграмі обов'язково відзначають розміри залоз (збільшені, не змінені, зменшені), форму (округла, овальна, змінена), накопичення РФП (нормальне, підвищене, знижене), розподіл РФП (рівноміний, нерівномірний).
При запальних процесах слинних залоз відзначається значне накопичення РФП (подовжена секреторна фаза, при збереженій екскреторній і другій накопичувальній). На сцинтиграмі уражена слинна залоза збільшена, неправильної форми, розподіл РФП нерівномірний. Прогресування паротиту призводить до атрофії тканини залози і, як слід, накопичення РФП різко зменшується, на сіалосцинтиграмі визначається порушення накопичувальної і екскреторної здатності. При 3ст. захворювання сегменти сіалосцинтиграми взагалі не диференцюються, така залоза не накопичує РФП і не візуалізується.
При пухлинах слинних залоз на сцинтиграмах відзнапчається наявність ділянок пониженого накопичення РФП, змінюються форма, розміри і контури залози. В залежності від наявності здавлення протоків на сіалосцинтиграмах присутні різні варіанти порушень накопичувальної і екскреторної здатності ураженої залози.
Розрізняють три пари великих слинних залоз (привушні, підщелепні та під'язикові), які відкриваються протоками у порожнину рота.
М'язові волокна, скорочуючись, дають можливість спорожнитися залозам і слинним протокам.
Слинні залозі через вивідні протоки виділяють в порожнину рота секрет, який містить травні ферменти: амілазу, протеіназу, ліпазу та інші. Секрет всіх слинних залоз утворює слину, яка забезпечує початок травлення.
За даними сіалографії виділяємо контрастування головного вивідного і внутрішньозалозистих протоків до 3-4 порядків_ та виведення контрастної речовини з паренхіми і протоків.
Дігітальна субтракційна сіалографія - виявляємо положення, форму слинних залоз, протоків, їх розміри, характер контрастування.
Але сіалографія не дає можливості отримати об'ємне уявлення про залозу, не дає можливості проводити диференційну діагностику між доброякісними та злоякісними процесами, сіалолітіазом та пухлинами.
При проведенні сіалосцинтиграфії в нормі білявушні слинні залози рівномірно і інтенсивно захоплюють РФП,мають рівні контури і овальну форму. Малі слинні залози представлені вогнищами накопичення РФП округлої або овальної форми.
У висновку по проведеному дослідженню на сцинтиграмі обов язково відзначають розміри залоз (збільшені, не змінені, зменшені), форму (округла,овальна, змінена), накопичення РФП (нормальне, підвищене, знижене), розподіл РФП (рівномірний, нерівномірний).
За даними сонографії привушна залоза має поперечний розмір 13-15см, однорідну дрібнозернисту структуру, внутрішня капсула у вигляді тонкої ехощільної лінії. В якості еталона по ехоструктурі служить щитовидна залоза. (Л.Н. Тарасенко и др., 2002).
Великі можливості виявлені при проведенні КТ разом з сіалографією або контрастним посиленням та МРТ. Комбінація цих методів дозволяє розрізнити доброякісні і злоякісні пухлини. Також виявляються підщелепна і під'язикова слинні залози.
Головними симптомами захворювань слинних залоз за даними методів променевої діагностики є асиметричність розміщення, зміна розмірів, форми, сили МР-сигналу.
Сіалолітіаз характеризується наявністю дефектів наповнення з чіткими контурами в просвіті вивідних протоків або поза ними.
Запальні процеси (сіалоаденіт, сіалодохіт) в гострій фазі характеризуються біллю, припухлістю.
На сіалограмах виявляється звуження протоків у підгострій фазі процесу, та розширення у хронічній фазі.
Відбувається зниження ехогенності при проведенні УЗД.
При ускладненнях виявляються зміни дрібних проток і навіть їх відсутність
.При проведенні сіалосцинтиграфії відзначається значне накопичення РФП (подовжена секреторна фаза, при збереженій екскреторной і другої накопичу вальної). На сцинтиграмі уражена слинна залоза збільшена, неправильної форми, розподіл РФП нерівномірний. Прогресування паротиту призводить до атрофії тканини залози і, як слід, накопичення РФП різко зменшується, на сіалосцинтиграмі визначається порушення накопичу вальної і екскреторної здатності. При З ступеню захворювання сегменти сіалосцинтиграми взагалі не диференціюються, така залоза не накопичує РФП і не візуалізується.
Для діагностики пухлин слинних залоз виконують сіалографію, сіалосцинтиграфію, УЗ, КТ і МРТ. Найчастіше уражається привушна залоза. На сіалограмах при доброякісних пухлинах відсутнє контрастування паренхіми в ураженій зоні та відмічається зміщення проток. При проведенні УЗ, КТ і МРТ доброякісні пухлини мають вигляд утвору з чіткими межами.
При злоякісних пухлинах на КТ та МРТ-сканах виявляється утвір з нечіткими контурами, неоднорідної структури. На сіалограмах виявляють накопичення контрастної речовини з нечіткими контурами, обрив слинних протоків.
На сцинтиграмах відзначається наявність ділянок зниженого накопичення РФП, змінюються форма, розміри і контури залози.В залежності від наявності здавлення протоків на сіалосцинтиграмах присутні різні варіанти порушень накопичу вальної і секреторної здатності ураженої залози.
Хвороба та синдром Шегрена - прогресуюча атрофія паренхіми слинних залоз з розвитком доброякісної сполучної тканини та лімфоїдної інфільтрації.
Зміни на сіалограмах виявляються пізно і являють собою порожнини до 1мм діаметром та більше. З нечіткими контурами. Основний проток розширений, а дрібні не заповнені.
Хвороба Мікулича - супроводжується лімфоїдною інфільтрацією. На сіалограмах основний проток звужений. Дрібні протоки не виявляються.
При цих захворюваннях, а також запальних процесах слинних залоз та протоків з являється сухість у роті, яка зветься ксеростомією.В початкових стадіях розвитку захворювання спостерігається підвищення включення РФП в привушні слинні залози.При другому та третьому ступеню захворювання відбувається зниження накопичення препарату.
2. Загальні принципи променевого дослідження травного каналу
Повітровмісна легенева тканина, багаті на солі кістки значно відрізняються від навколишніх тканин, тому їх рентгенологічне дослідження можливе в умовах природного контрасту. На знімках та при рентгеноскопії можна отримати диференційоване зображення.
Зовсім інша ситуація щодо органів травлення, які мають такий же ступінь поглинання рентгенівського проміння, як і сусідні тканини. В умовах природного контрастування неможливо одержати очні відомості про положення, розміри і контури цих органів. Газ і конкременти, які містяться у них, іноді допомагають уточнити це. Променеве дослідження органів травлення включає в себе дослідження травного каналу, печінки, жовчного міхура, жовчних шляхів та підшлункової залози.
Анатомічно травний канал являє собою безперервну трубку, яка в зв'язку з різною функцією має неоднакову будову відділів. Тому при дослідженні кожного з них застосовують різні методики обстеження, що спираються на єдині принципи дослідження.
Приступаючи до обстеження, рентгенолог повинен ознайомитись з анамнезом захворювання, його клінічними проявами, результатами ендоскопічних, лабораторних та попередніх рентгенологічних досліджень. Скласти план обстеження. Вирішити, які методики і в якій послідовності застосувати.Але найінформативнішим методом променевого дослідження є рентгенологічний.
Головним принципом рентгенологічного обстеження є штучне контрастування, частіше застосовуване при обстеженнях стравоходу, шлунка, кишок. З цією метою натщесерце хворий приймає водну суспензію барію сульфату, нерозчинного у воді, який затримує рентгенівське проміння. При поліпозиційному рентгенологічному дослідженні (рентгеноскопії, серії прицільних знімків) вивчають фази ковтання, функціональні й морфологічні зміни стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки.
За 1,5-3 год. шлунок вивільняється від 200 мл суспензії барію сульфату. Протягом 3-4 год. після його прийняття заповнюються петлі тонкої, потім - товстої кишки. Через 6-9 год. контрастна речовина надходить до сліпої, висхідної, а за 18-24 год. заповнює всю товсту кишку.
Метод використовують для діагностики захворювань стравоходу, шлунка, тонкої кишки, а також визначення функціональних порушень товстої кишки. З метою виявлення морфологічних змін останньої проводять іригоскопію або ретроградне заповнення суспензією барію сульфату за допомогою апарата Боброва.
Другим принципом дослідження травного каналу є двоетапність. Вивчення кожного відділу має проводитись при “тугому” заповненні контрастною речовиною для визначення положення, форми, розмірів, контурів, рухомості та функції органа. Рельєф слизової оболонки вивчається при малому наповненні. Послідовність цих двох фаз неоднакова для різних відділів. Якщо при дослідженні шлунка спочатку вивчають рельєф слизової оболонки, а потім створюють “туге” наповнення, то при дослідженні товстої кишки ці етапи міняються місцями.
Обов'язкову умову успішності дослідження складає пальпація та компресія органа за допомогою спеціальних тубусів. Всі відділи травного каналу, крім стравоходу та прямої кишки, вивчають з використанням дозованої компресії при різному ступені наповнення органа контрастною речовиною.
Ще одним етапом дослідження може стати вивчення товщини та еластичності стінки певного відділу травного каналу з введенням рентгенонегативних контрастних речовин, зокрема газу, всередину органа при малому заповненні суспензією барію сульфату (подвійне контрастування або парієтографія, а також потрійне контрастування), коли газ не тільки в середині, а ще й ззовні оточує орган
Третім принципом є поліпозиційне або багатоосьове дослідження травного каналу, при якому для визначення стану всіх стінок органа, що вивчається, взаємовідношення його з прилеглими тканинами, змінюється положення хворого. Обстежуваного повертають у вертикальному та горизонтальному положеннях, а також, лежачи на спині (у положенні Тренделенбурга з підведеним на 10-15? тазовим кінцем), животі і на боці.
При цьому дуже важливо правильно приготувати контрастну речовину.
В останні роки в науці обговорюються питання про доцільність і послідовність використання рентгенологічного та ендоскопічного методів дослідження органів травного каналу. Більшість науковців вважають, що дослідження травного каналу необхідно починати з ендоскопії, при якій для рентгенолога уточнюється зона підвищеної уваги (зміни слизової оболонки, виразки невеликих розмірів, екзофітні утвори). Рентгенологічне дослідження допомагає оцінювати стан деяких суміжних органів, уточнювати об'єм та характер ускладнень. Така послідовність процедур значно знижує променеве навантаження на хворого.
3. Променеві методи дослідження стравоходу
Зважаючи на анатомічну важкоприступність стравоходу, розташованого у порожнині грудної клітки, а також часто стерті клінічні прояви захворювань, їх діагностика є досить складною. В наш час, коли рентгенологічний та ендоскопічний методи обстеження є провідними, першому, простому, безболісному, необтяжливому водночас властива й більша інформативність.
При рентгенодіагностиці захворювань стравоходу застосовують основні та додаткові методики.
Рентгеноскопія та рентгенографія - дві основні методики, за допомогою яких починається вивчення цієї анатомічної ділянки.
Для виключення первинних змін в інших органах спочатку проводять оглядову рентгеноскопію органів грудної і черевної порожнини. Потім приступають до рентгеноконтрастного обстеження стравоходу за допомогою суспензії барію різної консистенції. Оскільки при захворюваннях стравоходу одн и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.