На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Написание реферата

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 23.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 5. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
 
    Передмова   4
    1. Складання конспекту   5
    2. Написання реферату   6
    3. Підготовка доповіді й виступ  11
 

Передмова
 
    Складання конспекту, невеличке наукове повідомлення на семінарі, виступ на конференції  чи з'їзді, написання реферату, – усе це достатньо розповсюджені види навчальної й наукової діяльності як студентів, так і видатних науковців. Реферати в письмовому вигляді останніми роками стали дуже розповсюдженою формою роботи з науковою літературою. Але як написати реферат? Підібрати цитати? Як підготувати доповідь і виступити з нею перед поважною аудиторією? Хоча це – творчий процес, що залежить від самої особистості, бажано дотримуватися певних усталених правил і прислухатися порад, що накопичені практикою багатьох поколінь.
    Конспект (від лат. conspectus – огляд) – це короткий письмовий виклад змісту лекції, виступу, доповіді, роботи, статті, книги. Конспект містить у стислій формі основні положення і їхні обґрунтування фактами, цифрами й прикладами.
    Виступ – це публічне виголошення промови, інформації і т. ін. Невеликий публічний виступ на якусь тему називається повідомленням.
    Доповідь – це публічне повідомлення, що являє собою розгорнутий виклад певної теми. Це одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Доповідь порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення. Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді. Доповідь може бути викладена також і в письмовій формі.
    Реферат (від лат. refero – повідомляю, referre – доповідати, повідомляти) – це короткий виклад змісту наукової праці чи багатьох праць (статей, монографій, результатів наукового дослідження) або огляд літератури із заданої теми. Він виконується в письмовому вигляді або у формі публічної доповіді на семінарі чи конференції. Звідси реферувати – складати або читати реферат. Людина, що готує, читає реферат, називається референтом. У багатьох країнах видаються спеціальні періодичні реферативні журнали, що містять реферати наукових публікацій з якої-небудь галузі науки або техніки, бібліографічні описи, анотації.

     
    1. Складання конспекту

    Уміння  слухати, писати конспект із голосу, підбирати  цитати, складати тези, конспектувати першоджерела, – усі ці навчальні навички люди повинні опановувати ще в середній школі. Конспектування – один зі способів активізації пізнавальної діяльності. Тому дуже важливо навчитися виділяти головне із прочитаного або почутого й коротко записувати основний зміст.
    Слухати лекцію чи доповідь – це значить  одночасно й розуміти, і запам'ятовувати, і виділяти головне, і вести записи в зошиті. Правильно написаний конспект, у якому є різного роду виділення, відступи, використовуються скорочення, допоможе швидко запам'ятати матеріал і заощадити час на підготовку до заняття. Перегляд конспекту дозволить відразу згадати прочитане або почуте, допоможе зорієнтуватися в цифровому матеріалі.

    Складання конспекту лекції

    Перш  за все потрібно налаштуватися на сприйняття матеріалу, прийнявши зручну позу. Якщо розслаблено тіло – розслаблюється й увага. Слухаючи лекцію, необхідно звертати увагу на інтонацію лектора, стежити за темпом і повторами, за допомогою яких лектор виділяє головні, істотні думки. Не слід записувати матеріал відразу з перших же слів. Бажано вислухати висловлювану думку до кінця, зрозуміти її, зіставити почуте з уже наявними знаннями, швидко ухвалити рішення щодо необхідності її записування й записати, коли лектор коментує її, робить паузу або навіть переходить до наступного матеріалу. Звичайно, це складно, особливо з незвички, тому не потрібно намагатися записувати текст дослівно. Відкидайте другорядні слова, без яких головний зміст зберігається, скорочуйте слова (придумуючи власні скорочення поширених слів), намагайтеся писати швидко. Якщо щось не встигаєте записати – залиште вільне місце, щоб потім зробити запис, скориставшись допомогою (конспектом) іншого слухача. Добре було б опанувати стенографію.
    У тексті варто застосовувати різного  роду виділення й розмежування для  заголовків і підзаголовків, висновків, важливих термінів. Це можуть бути підкреслення, позначки-маркери (типу галочки, кружечка, квадрата або риски), відступи, порожні рядки, нумерація. Можна виділяти текст рамкою, жирною вертикальною рискою, іншим кольором і т. ін. Однак не перестарайтеся, щоб конспект не перетворився в строкаті картинки.
    У найближчий час після запису треба  доробити текст конспекту: виправити стиль, дописати пропущений текст, підкреслити головне тощо.

    Складання конспекту першоджерела

    Читаючи статтю чи книгу, не слід дослівно переписувати текст. Важливо вибрати головне, записати його коротко своїми словами, наводячи в лапках дослівні висловлювання автора. Як і при конспектуванні лекції, слід користуватися скороченнями та умовними позначками, виділяти важливу інформацію.
    Розбиваючи  текст на смислові блоки, слід відокремити  їх за допомогою плану або формулюючи тези (короткі викладення головних думок автора, основні положення тексту). Складання тез вимагає від людини вміння мислити чітко, логічно, виокремлювати найголовніше.
    Коротко кажучи, конспект – це тези, доповнені  фактичним матеріалом (прикладами, цифрами, таблицями). Кожний конспект відображає індивідуальні особливості людини: спрямованість і самостійну роботу його думки.

     
    2. Написання реферату

    Реферат готується за кількома джерелами (не менше трьох). У рефераті потрібно не тільки викласти все найголовніше з даної теми, а й дати власну оцінку інформації, що аналізується, зробити висновки.
    Перш  за все слід підібрати літературу з теми та познайомитися з її змістом. Працюючи в Інтернеті – знайти необхідний матеріал (наприклад, за допомогою пошукової системи), проглянути його і, якщо він підходить, зберегти у вигляді файлу, обов'язково додавши повну адресу інтернет-сторінки.
    Далі  треба скласти план реферату, який може бути як простим, так і складним, але обов'язково містить вступ, основну частину й висновки.
    Потім можна перейти до написання власне тексту реферату. По ходу тексту слід давати посилання на використану літературу: у квадратних дужках зазначати номер джерела (або декількох через кому) за відповідним списком літератури. Наприкінці реферату наводиться нумерований список літератури за алфавітом (інший варіант подання літератури – за чергою згадування джерела в тексті), тому слід уважно віднестися до підготовки цього списку й посилань на нього, щоб не зробити помилок. Якщо літературу перелічують за алфавітом, то спочатку дають роботи вітчизняних авторів, а потім іноземних. Іноді викладачі чи наукові керівники референтів вимагають зазначати в дужках не номер першоджерела, а авторів наукової праці та рік її видання, а також сторінки, звідки взято інформацію, але такі вимоги не можна визнати доречними, бо така форма посилання дуже загромаджує реферат.
    У рефераті використовують лише загальноприйняті скорочення, а якщо є необхідність уживати спеціальні скорочення, наприклад, хвороб (ФКУ – фенілкетонурія), лабораторних методів дослідження (РГА – реакція гемаглютинації) тощо, то після плану додається відповідний список скорочень.
    У висновках можна навести основні  результати дослідження, порівняти результати, отримані різними вченими, звернути увагу на те суттєво нове, що було виявлено, і як воно узгоджується з відомим раніше, узагальнити проаналізовані дані й викласти гіпотезу або теорію, що випливає з них, назвати сфери практичного використання теорії, висунути нову гіпотезу, яка потребує подальших досліджень.

    Оформлення  реферату

    Реферат обов'язково містить:
   1) титульний аркуш;
   2) план;
   3) основний текст;
   4) список використаної літератури.
    Реферат виконується на окремих стандартних  аркушах паперу формату A4 (210?297). Можна використовувати обидві сторони аркуша, крім титульного (в такому разі другий аркуш буде мати сторінки з номерами 3 і 4). Загальний обсяг реферату, включаючи додатки та список літературних джерел, складає, як правило, 8-10 сторінок друкованого тексту (або 10-15 рукописного), які мають бути пронумеровані. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра 1 не ставиться.
    При наборі тексту на комп'ютері використовують шрифт Times New Roman (кегль 14), відстань між рядками – 1,5 інтервали. Установлюють поля: ліве – 3 см, праве – 1 см, верхнє й нижнє – 2 см. 

    Титульний аркуш містить (дивись зразок нижче):
   1) назву міністерства, якому підпорядковується установа;
   2) назву навчального закладу, у якому навчається автор;
    3) тему реферату;
   4) номер групи й прізвище студента;
   5) місто й рік написання.
    На  другому аркуші пишеться план реферату (простий або складний), де перелічуються всі розділи роботи, зі списком літератури включно.
    На  наступних аркушах (або сторінках) пишеться текст самого реферату.
    Остання сторінка (сторінки) – список використаної літератури, з якою автор дійсно знайомився й опрацьовував. Як правило, використовують не менше 3 джерел. Література записується мовою оригіналу (без перекладу!).
    Існують певні правила оформлення списку літератури, які, на жаль, різняться  в різних країнах. Наприклад, в Україні  й Росії прізвища авторів книги друкуються курсивом, а назва книги – прямим шрифтом, а в англомовних країнах – навпаки. Дуже великі розходження стосуються статей, опублікованих в англомовних журналах, причому навіть в одній країні різні журнали користуються різними принципами оформлення списку літератури (вказувати назву статті чи ні, де і як писати рік видання, том і номер журналу, сторінки). В СРСР журнальні статті оформлювалися таким же чином, що й книги: після авторів і назви статті ставили крапку й тире, потім назву журналу й далі, через кому, рік, номер і сторінки. Але недавно у виданнях Росії й Україні був прийнятий більш складний і дуже незручний варіант, коли після назви журнальної статті ставлять дві скісні палички, після року видання – крапку й тире, після номера журналу – знову крапку й тире, перед сторінками – велику літеру С, причому так оформлюють і іноземні статті. З мотивами прийняття цього варіанту не можна погодитися, але, нажаль, ми вимушені користатися саме цим зразком.
    Для книги зазначаються: автор (автори), після крапки – назва книги (без лапок!), потім крапка і тире, місто видання, дві крапки, видавництво (із загально прийнятим скороченням, де можна), кома, рік видання (можна далі після коми зазначити й загальну кількість сторінок). Якщо книга чи збірник мають багатьох авторів, а у вихідних даних книги наведене прізвище редактора, то авторів не перелічують, а спочатку пишуть назву книги, потім без крапки скісну паличку, а далі зазначають редактора (див. зразок). Місце видання пишеться повністю, за винятком Москви, Ленінграда (Санкт-Петербурга) і Києва, коли пишуть відповідно М., Л. (СПб.), К.
    Для статей, опублікованих у періодичних  виданнях (журнали, збірники доповідей або тез, газети), після прізвища й ініціалів автора (якщо їх чотири й більше, то пишуть перших трьох, а потім – "та ін.") пишуть назву статті, дві скісні палички, рік видання, крапку й тире, номер журналу (або том і через кому номер), знову крапку й тире, велику літеру С, крапку і сторінки (від початку й до кінця статті, включаючи список літератури до цієї статті). Для газетних статей зазначають дату виходу газети.
    При використанні інформації з Інтернету  зазначається повна адреса відповідної сторінки, а не адреса головного сайту.

    Зразок  оформлення списку літератури:

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ
    Барский В. Е. Ультраструктурная организация хромосом слюнных желез дрозофилы: Автореф. дис… д-ра биол. наук. – М., 1986.
    Биотехнология / Под ред. А. А. Баева. – М.: Наука, 1984.
    Кузнецов Б. А., Чернов А. З. Курс зоологии. – М.: Высш. шк., 1978.
    Поляновский О. Л., Степченко А. Г., Деев С. М. Гены иммуноглобулинов. Строение и экспрессия. – Докл. V Всес. биохим. съезда, Киев, 1986. – М.: Наука, 1986. – Т.1. – С.186.
    Чумаков И. М. Онкогены ретровирусов и клеточные протоонкогены // Журн. ВХО им. Д. И. Менделеева. – 1986. – Т.31, №3. – С. 265-272.
    Kaslow D. C., Bathurst I. C., Barr P. J. Malaria transmission-blocking vaccines // Trends in Biotechnology. – 1992. – No.10. – P. 388-391.
    www.collegeboard.com/student/testing/sat/lc_two/bio/prac/pracStart.html?bio.

    Захист  реферату

    Написаний реферат повинен бути захищений. Захистити реферат – означає  довести самостійність виконаної  роботи, доцільність вибраних пунктів плану, повноту розкриття теми, уміння працювати з матеріалом, здатність орієнтуватися в проблематиці.
    Захист реферату проводиться у формі співбесіди з викладачем або виступу перед аудиторією.

     
    3. Підготовка доповіді  й виступ

    Підготовка  доповіді вимагає поглибленого аналізу  вибраної теми, умілого використання літератури, систематизації й узагальнення наукового матеріалу. Для успіху доповіді дуже важливі чіткий план, логічно пов'язаний, проблемний виклад питань, переконливе обґрунтування висунутих положень, доступна мова, правильні узагальнення й висновки.
    Доповідач повинен знати заздалегідь не тільки тему засідання, конференції, круглого столу чи зустрічі, де й коли відбудеться це засідання, але й склад аудиторії (рівень її підготовленості й поінформованості).
    Доповідь  звичайно готується спеціально. Вона може також ґрунтуватися на написаному рефераті, але в цьому випадку вона не може бути просто прочитуванням тексту й вимагає від доповідача певних зусиль із підготовки. Найкраще враження від доповіді – коли людина говорить своїми словами, у гарному темпі (але не скоромовкою), із прикладами й ілюстраціями на дошці, плакатах чи у вигляді слайдів.
    Перший  крок у підготовці доповіді – визначити мету та завдання виступу, коло охоплюваних питань. Слід заздалегідь сформулювати предмет та тему виступу. Другий крок – пошук інформації, джерелами якої можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми; енциклопедичні, термінологічні словники. Питання, що висвітлюються, мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях. Необхідно використовувати ретельно перевірений, доброякісний у науковому відношенні матеріал, а для цього відбирати журнали, які котируються в науковому світі. Інформацію слід організувати в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог:
   – теоретична обґрунтованість,
   – опора на фактичний матеріал,
   – наведення переконливих прикладів,
   – власне бачення проблеми.
    Наступний крок – складання плану доповіді. Потрібно ретельно продумати зміст плану, послідовність викладу, визначити наочне приладдя й технічні засоби. План доповіді містить:
   1) вступ;
   2) основний текст;
   3) висновки.
    Далі  слід підготувати саму доповідь, дотримуючись плану й за необхідністю доповнюючи його. 

    ВСТУП. Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі – привернути й утримати увагу аудиторії. Потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення.
    ОСНОВНИЙ  ТЕКСТ. В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування.
    Слід  пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (кількість таких прикладів має бути не надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх у єдину систему викладу. Для більшої переконливості варто використовувати прийоми порівняння, виявлення загального й особливого, аналогії, аналізувати причинно-наслідкові зв'язки.
    Доповнити й пояснити сказане допоможуть ілюстрації. Наведений факт дійсності, статистичні дані, документ, уривок із художньої літератури або мемуарів, а також наочне приладдя у вигляді малюнка, фотографії, схеми, діаграми або відеозображення допоможе кращому розумінню й запам'ятовуванню матеріалу через його емоційне сприйняття.
    Використовуючи  наукові терміни, слід подумати, чи відомі вони аудиторії, чи не потрібно буде коротко пояснити їхні значення. Взагалі необхідно враховувати індивідуальні особливості слухачів: рівень освітньої підготовки, коло інтересів, професійний рівень, вік, життєвий досвід, відношення до навчання (у тому числі й рівень зацікавленості), працездатність.
    Важливе значення в публічних виступах має  питально-відповідна форма викладу. Вона широко практикується в дискусіях і дозволяє отримати від опонента додаткову інформацію, уточнити його позицію. Однак доповідь – не диспут, чи можна тут використовувати питання й відповіді? І можна, і потрібно. Доповідач може сам задати собі питання, попередньо звернувши увагу аудиторії на передумову питання, тобто те знання, що має потребу в уточненні або доповненні. Наприклад, він говорить: "Відомо, що...", або "Попередні експерименти показали, що...", а потім: "Однак залишився нез'ясованим такий факт...", або "Ці дані суперечать отриманим раніше результатам...", а потім ставить запитання: "Як же розв'язати це протиріччя?", або "Чому раніше не вдалося відкрити цей закон?" Зазначимо, що передумова питання повинна бути правдивою, інакше питання буде неправильно поставленим або некоректним. Питання, як і відповіді, можуть бути простими й складними, а відповіді, крім того, повними й частковими.
    Надзвичайно важливо продумати, у яких місцях тексту потрібні своєрідні "ліричні відступи", адже суцільний текст погано сприймається.
    ВИСНОВКИ. Висновки – це свого роду узагальнення викладеного матеріалу, що є завершальним етапом розгляду конкретних фактів (індуктивний шлях процесу пізнання). Висновки певним чином мають узгоджуватися з виступом і не випадати із загального стилю викладу. Слід пам'ятати, що гарне враження на слухачів залишає можливість практичного використовування результатів наукового дослідження чи огляду літератури.
    Останній  крок – підготовка до самого виступу.
    Якщо, готуючись до виступу, промовець  вирішить записати доповідь на папері, йому слід ураховувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від письмової. Тому не варто говорити так, як пишемо, а, навпаки, потрібно писати так, як говоримо. При цьому потрібно дотримуватися загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними й стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність.
    Виступаючи, можна користуватись нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найбільш важливі речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно, особливо при виголошенні заключної частини доповіді. Дуже корисно буде підготувати план-конспект доповіді, який можна записати на окремих картках невеликого розміру, щоб підглядати в них під час промови.
    Під час виступу необхідно звернути увагу, як слухачі реагують, чи розуміють висловлювання. Такий зворотний зв'язок з аудиторією допоможе вчасно відкоригувати виступ.

    Практичні поради промовцеві:

   1. Важливим організаційним моментом  є представлення доповідача, яке передбачає надання стислої інформації про нього: науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ім'я, посада (додаткова інформація – освіта, коло наукових інтересів). Тому слід висловити подяку тому, хто представив Вас аудиторії.
   2. Чітко назвіть тему Вашої доповіді  та проблему, їй присвячену.
   3. Стисло поясніть, яким чином Ви  аналізуватимете проблему, на що насамперед звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих питань, зазначте, яку візуальну допомогу Ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці).

    Вимоги  до усного мовлення:

   1) точність у формулюванні думки, недвозначність;
   2) логічність;
   3) стислість;
   4) відповідність між змістом і  мовними засобами;
   5) відповідність між мовними засобами  й обставинами мовлення;
   6) відповідність між мовними засобами  й стилем викладу;
   7) уживання сталих словосполучень;
   8) різноманітність мовних засобів;
   9) нешаблонність у побудові висловлювання;
   10) доречність;
   11) виразність дикції. 

    Дуже  доречним буде потренуватися, проговоривши вголос текст доповіді. По-перше, треба звернути увагу на правильне вимовляння термінів і взагалі складних слів, правильну постановку наголосу (у скрутних випадках варто звертатися до відповідних словників і довідників), де треба зробити паузу. По-друге, треба провести хронометраж доповіді, оскільки дуже часто доповідач хоче розповісти якомога більше, а час для виступу обмежений. Якщо ви не вклалися в термін – беріть олівець і сміливо викреслюйте речення, без яких можна обійтися. Інакше враження від найкращої доповіді в слухачів буде зіпсовано.
    Гарна дикція передбачає виразну вимову окремих звуків і звукосполучень і є важливим елементом культури мовлення. Правильна дикція підсилює вплив промови на аудиторію. Недоліки дикції – шепелявість, гугнявість, проковтування закінчень слів, квапливість, невиразна вимова – звичайно пояснюються недбалістю, слабкою увагою оратора до культури свого мовлення. І якщо від гаркавості позбутися важко, то перелічені вище недоліки можна усунути, якщо чітко знати їх і наполегливо домагатися їх усунення.
    Особливо  потрібно слідкувати за своїм мовленням, щоб не використовувати так звані слова-паразити – усі ці "ну", "значить", "е-е-е", "як би", "ось", "тобто" (російські "то есть", "вот", "как бы"), "так сказати" і тому подібне. Сама людина майже не помічає багаторазового повторення цих слів, тому корисно попрохати кого-небудь прослухати ваш виступ і зробити зауваження. Потрібно також намагатися позбутися словесних штампів, казенних виразів. Особливу увагу слід приділити побудові речень, уникаючи складних конструкцій. Правильність, багатство публічної мови – одна з якостей, що обумовлюють її ефективність.

    Використання  наочного приладдя

    Інформація  сприймається не тільки через слух, але й через зір, недарма є прислів'я, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Наочне приладдя допомагає заповнити відсутність живого споглядання, тобто спостереження об'єктів і процесів. Щоб доповідь була яскравою й змістовною, можна використовувати не тільки натуральні предмети та їх зображення, муляжі, карти, таблиці, діаграми й схеми, але й звукозапис і відеозапис, мультиплікацію. Поступово відходять у минуле такі технічні засоби, як діапроектори, епідіаскопи, магнітофони, програвачі платівок, кінопроектори. Найширші можливості відкриваються перед виступаючим у наш час, коли можна використовувати комп'ютери і виводити зображення на екран через проектор. Фірмою Microsoft розроблена спеціальна програма PowerPoint для демонстрації тексту, малюнків і відео під час доповіді. За допомогою спеціальної професійної програми, наприклад, Camtasia Studio фірми TechSmith Corporation (www.techsmith.com), можна змонтувати звуковий відеофільм високої якості і включити його в один із слайдів, що демонструються програмою PowerPoint.
    Варто врахувати, що з особливою міцністю в пам'яті закріплюються ті образи, які людина сприйняла сама за допомогою споглядання. Ефективність демонстрації наочного приладдя залежить від правильного його вибору, якості приладдя, умілої комбінації розповіді й наочності. Дуже важливо знайти оптимальне співвідношення між слуховою та зоровою інформацією.
    Поширена  помилка при використанні таблиці – велика кількість стовпчиків і рядків, що вимагає використовувати дрібний шрифт. У слухачів перед очима все рябить, та ще як доповідач не пояснить принцип побудови таблиці й назви стовпчиків, враження від доповіді буде дуже негативним. Тому треба подумати: можливо, краще замінити таблицю діаграмою? Діаграма за допомогою ліній, геометричних фігур або рисунків допоможе наочно показати співвідношення між різними величинами. Діаграми можуть бути лінійними (графіки), прямокутними (у вигляді стовпчиків однакової ширини й різної висоти), круговими (коло розділене на сектори), ілюстрованими (однаковий рисунок, наприклад, фігурка солдата, повторюється кілька разів, але має різний розмір). При аналізі змін якого-небудь показника в певного об'єкта із часом, або аналізі того самого показника в різних об'єктів використовуються лінійні й прямокутні діаграми, рідше – ілюстровані. Кругові діаграми показують склад цілого, підрозділ його на частини.
    Використовуючи  схему, доповідач відображає в предметі або явищі найголовніше, використовуючи умовні позначення, символіку й розфарбування. Тут важливо не перевантажувати схему, стежити, щоб не використовувалися близькі за спектром кольори, які можуть важко відрізнятися на екрані (наприклад, сині букви на зеленому фоні, або оранжеві на жовтому). Умовні позначення обов'язково повинні мати розшифрування. Схема дає можливість не тільки порівняти якісь дані, але й, на відміну від таблиць і діаграм, відобразити динаміку процесу.

    Закінчення  виступу

    Після виступу слід подякувати за увагу.
    Звичайно  після доповіді слухачі задають  питання. Відповідати на них слід коротко, по суті. Якщо питання не зовсім стосується теми доповіді, треба подякувати за нього і зауважити, що піднята проблема не була об'єктом вивчення (або дослідження).


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.