На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Теоретичн засади та особливост функцонування нацональної економки

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 24.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


   М 1.    Теоретичні засади та особливості функціонування національної економіки.
   З.М.1.      Національна економіка: загальне та особливе.
   План.
      Поняття національної економіки, її структура.
      Об’єкти та суб’єкти національної економіки.
      Система взаємозв’язку суб’єктів національної економіки.
      Головні цілі та пріорітети національної економіки.
      Національна економіка. Підручник / за ред.. П.В. Крусна – к. Каравела. 2008 – 416 с.
      Національна економіка. Навчальний посібник / За ред.. В.М. Тарасовича – К. Центр учбової літератури. 2009 – 280 с.
      Гринів А., Тирчак В. Національна економіка. Львів. 2009.
 
 
   Вступ
   Сьогодні  на земній кулі нараховується понад 240 країн. Вони досить помітно відрізняються  одна від одної як за розміром території  й чисельністю населення, так  і за економічною потужністю й, отже, місцем у світовий економіці. Проте національна економіка кожної країни є складовим елементом глобальної економічної системи. Навіть найменш розвинуті країни докладають свій внесок у світовий процес економічного розвитку — своїми природними чи людськими ресурсами, виробництвом (хай і незначним у глобальному вимірі), споживанням імпортної продукції. Економічні ресурси використовують у рамках національної економіки. То що ж ми розуміємо під національною економікою? 

      Поняття національної економіки, її структура.
   Наукове визначення поняття  „націонала економіка" включає два підходи:
        технологічний
        соціально-економічний.
   За  технологічним підходом, національна економіка є сукупністю галузей, видів виробництв та характеризується обсягом виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, їх якістю, рівнем використання ресурсів тощо.
   Соціально-економічний  підхід розглядає національну економіку як сукупність виробничих відносин, які характеризуються певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками. 

   В економічній літературі існує ряд визначень  „Національної економіки”, а саме:
      За визначенням колективу авторів під керівництвом А.А.Чухна, національна економіка – це система економічних суб'єктів і зв'язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру.
 
      Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
      Національна економіка, або господарство країни — це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах певної держави.
   В узагальнюючому вигляді національна  економіка може бути вираженою через  економічний потенціал, який означає  сукупну спроможність галузей народного  господарства виробляти продукцію чи здійснювати послуги.
   Національна економіка є реальною базою для  поєднання інтересів усіх суб'єктів  економічного життя в усіх сферах і видах  діяльності суспільства. 

   Основне завдання національної економіки — виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.  

   Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.
   Продуктивну силу національної економіки складають трудові ресурси, природні ресурси й засоби праці.
   Потужність  економіки країни в значної мірі залежить від обсягу та якості факторів (або чинників) виробництва — ресурсів, які необхідні для виробництва товару. Основними факторами є:
   - праця (фізична та розумова діяльність людини, спрямована на виробництво товарів та послуг);
   - технологія — наукові методи організації виробництва із застосуванням нотних процесів виробництва;
   - природні ресурси, придатні і необхідні для виробничої діяльності;
   - капітал — накопичені кошти у виробничій, грошовій і товарних формах. 

   Національна економіка у своїй діяльності має розв'язувати безліч проблем. Але основні серед них є  три, які називають фундаментальними проблемами організації економіки:
      Що виробляти?
      Як виробляти?
      Для кого виробляти?
 
   Національну економіку вирізняють серед інших економік такі ознаки:
   · зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці;
   · господарська цілісність;
   · спільне економічне середовище, в  якому діють суб'єкти господарювання;
   · спільна система економічного захисту  тощо. [3, c. 53]  

   В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами та характеризується певною структурою. 

    Структура національної економіки являє собою стійкі кількісні співвідношення між її складовими частинами. Розрізняють відтворювальну, галузеву, територіальну, соціальну,   зовнішньоекономічну та технічну структури національної економіки.
    Відтворювальна структура відбиває розподіл національної економіки на найбільш масові види економічних суб'єктів, що відтворюються самі й у результаті своєї діяльності відтворюють потоки товарів і послуг між ними. В економіці кожної країни можна виділити три великі взаємозалежні групи відтворювальної структури: домашні господарства, підприємства (підприємницький бізнес), держава. Відворювальна структура характеризується співвідношення окремих компонентів валового випуску за:
         - вартістю фондів заміщення, споживання і нагромадження;
         - матеріально-речовим складом: засобами виробництва і предметами споживання. 

   
    Галузева  структура – це співвідношення між окремими галузями національної економіки. У галузевій структурі прийнято виділяти галузі:
    - матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв’язок,  будівництво, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут та заготівля.)
        -  нематеріального виробництва (житлово-комунальне господарство; невиробничі види побутового обслуговування населення;  охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення;  освіта;  культура і мистецтво;  наука і наукове обслуговування;  фінансування, кредитування і страхування;  система органів державного управління.)
     Аналіз  галузевої структури економіки  дозволяє визначити преважаючий тип розвитку (промисловий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний розвиток.  

   
    Територіальна структура економіки передбачає поділ економіки на економічні райони та регіони за їх спеціалізацією та економічним потенціалом та характеризує співвідношення випуску продукції по окремих адміністративно-економічних районах.
    Соціальна структура характеризує співвідношення між:
     - організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);
     - групами населення за рівнем доходів (диференціація доходів різних груп населення).
    Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.
 
Західна економічна наука пропонує технічну структуру, де поділ здійснюється на групи галузей за участю в стадіях переробки і споживання матеріальних благ і послуг:
    первинне, яке  охоплює галузі первинного формування продукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобувну промисловість, рибний промисел тощо.
   - вторинне  -  передбачає подальшу  переробку продукту. Ця група  включає: обробну,  металургійну, харчову та інші промисловості.
    третинне виробництво передбачає доведення продукту та послуг до споживача, та включає оптову і роздрібну торгівлю, кредитні установи, страхові контори, транспортні організації та інше.
    Отже, національна економіка є системою економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру. 
 

      Об’єкти та  суб’єкти національної економіки.
   Об'єктами національної економіки  є: фінансова система, бюджетна система, податкова система, кредитна система, банківська система, гроші і грошова система, демографічні процеси, які відбуваються в державі та ін.
    Фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки.
   Без постійного фінансового живлення складових  частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними  наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні.
    Бюджетна  система  України  – це  об’єднання  всіх  ланок державного
бюджету на єдиних принципах. Економічною  основою  бюджетної  системи  України  виступає  народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є  її структура,  принципи  побудови  і  організація   функціонування.   Структура бюджетної  системи  визначається  бюджетним  устроєм.  Він  грунтується   на адміністративно-державному устрої  України.  Бюджет  України  об’єднує  13,3 тис. самостійних бюджетів. Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.
В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність  не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави  є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.
    Податкова система - це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі. Визначальної базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій.
    Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інституцій, які реалізують ці відносини. Кредитна система охоплює банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інституції.
    Банківська система - це сукупність різних видів банків та банківських інституцій у їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період.
Формування  кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у  країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік.
    Гроші - це загальний еквівалент вартості товарів і послуг та невід'ємна частина нашого повсякденного життя, одне з найважливіших чинників, що визначають не тільки благополуччя окремої людини або сім'ї, але і здоров'я, і процвітання будь-якої економічної системи.
    Грошова система - це форма організації обігу грошей у даній країні, що склалася історично та закріплена законом. Вона не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, держави всіх країн, незалежно від її устрою, доручили формування грошових систем центральним органам влади.
 
   Суб'єктами національної економіки  є домашні господарства, підприємства і держава. Вони вступають між собою в економічні відносини, що можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Будь-який економічний суб'єкт — домогосподарство, підприємство чи держава — є економічно відокремленим, а отже, має певний економічний інтерес. Діяльність кожного економічного суб'єкта підпорядкована реалізації цього інтересу. Економічні інтереси суб'єктів різні й навіть суперечливі, тому досягти єдності економічних інтересів усіх суб’єктів дуже складно.  

   Розглянемо  сутність кожного суб'єкта національної економіки та види їхньої економічної  активності:
    Домогосподарства – це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, який є власником економічних ресурсів, а також основним покупцем товарів і послуг. Частину отриманих доходів домогосподарства зберігають і тому являються основними кредиторами які забезпечують пропозицію кредитних ресурсів в економіці.
   Домашні господарства охоплюють, з одного боку, всіх постачальників ресурсів для підприємств  і держави, а з іншого — всіх споживачів товарів і послуг. Тобто  це окремі особи, сім'ї, організації  некомерційного характеру — церква, дитячі будинки та будинки для людей похилого віку. Діяльність домашніх господарств спрямована на задоволення власних потреб. Вони є власниками всіх чинників виробництва, що знаходяться у приватній власності. Продаючи їх або надаючи в оренду, домашні господарства одержують свій дохід, який після сплати особистих податків розподіляють між поточним споживанням і заощадженням.
   Отже, домашні господарства проявляють такі види економічної активності:
      створюють пропозицію чинників виробництва на ринку ресурсів;
      сплачують особисті податки до державного бюджету;
    споживають частку одержаного доходу на товарному ринку і формують споживчий-попит;
    заощаджують частку одержаного доходу на фінансовому ринку, чим створюють потенційні можливості для кредитування підприємств і подальшого перетворення кредитів у інвестиції.
   Таким чином, особистий дохід домашніх господарств після сплати податків, як правило, зменшується на величину заощаджень, після чого спрямовується  на споживання.
   У реальній дійсності структуру виробництва  та його обсяг визначають саме домашні господарства, формуючи споживчий попит на ринку товарів і послуг. Зміна попиту впливає і на сукупну пропозицію, а відтак і на всю сферу підприємницької діяльності. 

      
    Підприємства — це ділові господарські одиниці, фірми, торгівля, транспорт, усі організаційні форми капіталу, що виробляють товари й послуги. їх діяльність полягає у придбанні чинників виробництва, продажу виробленої продукції та послуг, відтворенні виробничої бази. У своїй діяльності підприємства керуються ринковою ціною. З урахуванням ціни вони прогнозують шанси своїх виробів і послуг на ринку й розраховують можливі доходи.
   Отже, видами економічної активності підприємств є:
      формування попиту на чинники виробництва на ринку ресурсів;
      формування сукупної пропозиції товарів і послуг на товарному ринку;
      сплата податків до державного бюджету;
      формування попиту на кредити на фінансовому ринку;
    формування інвестиційного попиту на товарному ринку.
   Підприємства, на відміну від домашніх господарств, витрачають більше, ніж одержують у вигляді виручки від реалізації товарів і послуг. Це відбувається, тому що вони можуть брати кредити на фінансовому ринку і перетворювати їх в інвестиції. 

      
    Держава – це найвища форма організації суспільства, яка забезпечує захист та погодження індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів за допомогою права на певній території. Держава виступає виробником суспільних благ, покупцем товарів та послуг, суб’єктом, який перерозподіляє національний дохід, кредитором або позичальником на фінансовому ринку, регулятором і організатором функціонування ринкової економіки.
   Держава охоплює всі бюджетні організації та установи. Держава займається виробництвом громадських благ, які надаються споживачам безкоштовно або на пільговій основі. Специфіка господарської діяльності держави полягає в тому, що, на відміну від підприємств, держава не ставить за мету максимізацію прибутку, а намагається створити умови для підвищення продуктивності підприємницької діяльності та сприяти зростанню рівня життя населення.
   Держава робить державні закупівлі товарів  і послуг, які виробляють підприємства, оплачує працю зайнятих у бюджетній сфері, надає дотації, субсидії, субвенції та здійснює трансфертні платежі. Всі ці витрати називають державними. Джерелом їх покриття є податки, що стягуються з домашніх господарств і підприємств. Держава здійснює також капіталовкладення з державного бюджету, впливає через Національний банк на пропозицію грошей.
   Отже, видами економічної активності держави є:
      надання суспільних благ;
    закупівля товарів і послуг на товарному ринку (формування державного замовлення);
    формування попиту на чинники виробництва на ринку ресурсів;
    стягнення податків;
    надання трансфертів, дотацій, субсидій, субвенцій;
    інвестування за рахунок державного бюджету;
    вплив на пропозицію грошей на фінансовому ринку.
 
 
          3. Система взаємозв’язку суб’єктів  національної економіки.
   Суб'єкти економіки виявляють свою господарську діяльність на макроринках:
      товарному;
      ресурсному;
      фінансовому.
   Будь-який економічний суб'єкт — домогосподарство, підприємство чи держава — є економічно відокремленим, а отже, має певний економічний інтерес. Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Діяльність кожного економічного суб'єкта підпорядкована реалізації цього інтересу. Економічні інтереси суб'єктів різні й навіть суперечливі. Досягти єдності економічних інтересів усіх суб'єктів дуже складно, а абсолютної єдності — практично неможливо. Щоправда, ринкова економіка створює певні умови для досягнення єдності інтересів економічних суб'єктів країни. 

   Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і  обміну. У сфері виробництва підприємства та домашні господарства є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.
   У ринковій економіці створюється  величезна кількість різноманітних товарів і послуг. У створенні їх беруть участь різні чинники виробництва, власниками яких є насамперед домашні господарства і підприємства (фірми).
   Власники  чинників виробництва отримують  доходи, причому доходи одних суб'єктів  ринкової економіки водночас є витратами інших. У масштабі національної економіки доходи і витрати рухаються по колу:
   
   Домашні господарства частину доходів використовують на задоволення власних потреб, іншу частину вони сплачують державі у вигляді податків і певну частину акумулюють у різних формах заощаджень. Товари і послуги, які виробляють підприємства, купують не тільки домашні господарства, а й держава та інші підприємства, які планують їх використовувати для виробництва власних продуктів і послуг. Проте незалежно від зазначених умов, у будь-якій угоді беруть участь продавець і покупець, а отже, для національної економіки в цілому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі витрат. Оскільки кінцевий продукт національної економіки можна визначити або як загальну суму витрат домашніх господарств на оплату товарів і послуг, або як суму, виплачену підприємствами власникам чинників виробництва — прибуток підприємства, витрати на оплату праці та орендні платежі тощо, то йдеться про кількісну рівність між загальним обсягом доходів Д, загальним обсягом витрат В і загальним обсягом національного виробництва (або валовим продуктом ВП). Отже, для національної економіки буде справедливою математична формула             ДС = ВС = ВП. 

    4. Головні цілі та пріоритети національної економіки. 

     Економічні  інтереси кожного громадянина,  кожної сім'ї, різних соціально-економічних  груп населення, підприємств, регіонів, держави в цілому об'єднуються в національні економічні інтереси. В самому загальному, концентрованому виразі вони зводяться до намагання кожної країни забезпечити високий життєвий рівень населення, стійке економічне зростання, якість життя, що відповідає стандартам високорозвинутих країн.
      Стратегічною  метою економічного та соціального розвитку Україна є забезпечення гідних умов життя і рівних можливостей для всебічного розвитку кожного громадянина, зміцнення громадянського суспільства та утвердження ефективної й відповідальної влади на всіх рівнях, побудова конкурентоспроможної національної економіки. 

      Задля реалізації поставленої мети у 2008 році Кабінет Міністрів України визначає наступні цілі своєї політики:
      Першою  ціллю є забезпечення гармонійного розвитку людини.
      Основними пріоритетами діяльності Уряду в цьому напрямку, розвиток яких сприятиме досягненню визначеної мети стане:
      здійснення реальних кроків на шляху формування громадянського суспільства;
      підвищення якості освіти та науки;
      розвиток культурно-духовних потреб людини;
      забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги;
      розвиток фізичної культури і спорту;
      розвиток туристично-рекреаційної галузі;
      вдосконалення національної екологічної політики, гармонізації економіки та довкілля;
      розвиток системи охорони праці;
      демографічний розвиток, забезпечення підтримки сімей, молоді, гендерної рівності;
      підвищення добробуту населення;
      реалізація права на працю та гарантій соціального захисту;
      реформування системи пенсійного забезпечення та соціального страхування,
    розвиток  системи соціального забезпечення;
      модернізація житлово-комунальної інфраструктури та розвиток будівництва.
 
      Людина  буде головним пріоритетом оскільки основною ознакою сучасного етапу цивілізаційного розвитку є різке зростання її ролі в системі факторів виробництва, що зумовлює необхідність глибокої соціальної переорієнтації економічних пріоритетів.
      У глобалізованому світі освіта і  наука вже давно стали визначальним фактором економічного розвитку. Повноцінним учасником глобальної економіки може бути лише та країна, в якій інтелектуальні професії стали масовими, а інвестиції у розвиток людського потенціалу – вагомими і ефективними. З метою підвищення ролі освіти і науки в розвитку сучасного суспільства Уряд буде сприяти перетворенню провідних університетів на сучасні наукові, зближенню академічної та університетської науки шляхом утворення спільних наукових та освітніх підрозділів відповідно до державної цільової програми.
     Пріоритетом у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях буде забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров'я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров'я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здорового способу життя населення і покращення демографічної ситуації.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.