На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Розширення географї туризму на початку ХХ ст

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 27.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ 
 

               
                                                  Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗШИРЕННЯ  ГЕГРАФІЇ ТУРИЗМУ  НА ПОЧАТКУ ХХ ст. 

                                                     Курсова робота 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            

 

                                                 ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Основні  чинники та передумови розвитку туризму на початку   
      ХХ  ст. ……………………………………………………………………5
               1.1. Вплив науково-технічного прогресу на розвиток туризму…….......5
               1.2. Удосконалення системи гостинності………………………………...6
               1.3. Вплив на розширення обсягів туристичних потоків діяльності                                
                       перших Міжнародних туристичних організацій…………………...8
РОЗДІЛ 2. Розширення географії міжнародного туризму  на початку ХХ ст…..10                
               2.1. Формування основних туристичних регіонів світу та поява
                       нових видів туризму………………………………………………...10
               2.2. Поява нових міжнародних курортів  як наслідок розширення 
                       географії подорожей на початку ХХ ст…………………………….11
РОЗДІЛ 3. Розширення географії українського туризму  на початку ХХ ст…….16
               3.1. Особливості розвитку українського  туризму на початку ХХ ст…..16
               3.2. Рекреаційне освоєння південного  узбережжя Криму……………...17
               3.3. Краєзнавчий туризм у Галичині……………………………………..19
               3.4. Роль екскурсійної діяльності  у розширенні географії подорожей
                      на території України на початку  ХХ ст……………………………..20
              3.5. Розвиток музеїв як об’єктів туризму на межі ХІХ – ХХ ст………..22
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...26
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....27
               Додаток А. Фотографії курортів, описаних у Другому розділі………...27
               Додаток Б. Фотографії курортів, описаних у Третьому розділі………. 29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              ВСТУП
      В останній час туризм набув значного розвитку і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного характеру. Його швидкому розвитку сприяють розширення політичних, економічних, наукових, культурних зв’язків між державами та народами світу. Масовий розвиток туризму дозволив мільйонам людей розширити знання по історії своєї Батьківщини та інших країн, познайомитися із визначними місцями, культурою, традиціями тієї чи іншої держави.
      З економічної точки зору туризм –  це особливий вид споживання туристами  матеріальних благ, послуг та товарів, що є окремою галуззю господарства, яка забезпечує туриста усім необхідним: транспортними засобами, об’єктами харчування, розміщення, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами. Таким чином, туризм є однією з найбільш перспективних галузей національної економіки (у деяких країнах).
      Подорожі і туризм – два нерозривно зв’язаних поняття, які описують певний спосіб життєдіяльності людини. Це відпочинок, пасивні чи активні розваги, спорт, пізнання навколишнього середовища, торгівля, наука, лікування та ін.
      Людина  під час усієї своєї еволюції прагнула до пізнання світу та відкриття нових земель з метою торгівлі, завоювання територій, пошуку ресурсів та нових транспортних шляхів.
      Під час тривалої історії мандрівок, географічних відкриттів, промислового освоєння нових територій, розширення загальносвітових господарчих зв’язків було зібрано безліч літературного наукового матеріалу, звітів, щоденників. Вони зіграли неоціненну роль у накопиченні людиною знань у різноманітних галузях науки, культури, техніки. У багатьох людей з’являється потреба побачити нові райони та країни, познайомитися із життям та звичаями їх народів. Все це стало причиною появи особливої форми подорожей - туризму.
        Процес активізації господарчих  зв’язків збільшував рухомість населення, супроводжувався будівництвом доріг, комфортабельних готелів, ресторанів, створенням зон відпочинку, лікування, вивченням історичних та культурних визначних місць та ін.
      З появою регулярного руху пасажирського  транспорту, мережі харчування та закладів розміщення відпала велика кількість  елементів ризику і труднощів, які на протязі століть були ототожнені з подорожами. Таким чином, туризм стає особливою формою пересування людей. Він розвивався на основі подорожей та відкриттів, що здійснювалися мореплавцями, дослідниками, істориками, географами і представниками ділового світу.
      Туризм  має свою історію розвитку. Історія  туризму – це наука, що вивчає подорожі (походи, екскурсії), починаючи від  найпростіших, найбільш елементарних в епоху глибокої давнини і  до теперішнього часу. В своїх дослідженнях вона спирається на ряд допоміжних дисциплін – археологію, нумізматику, палеографію, етнографію та інші науки, а також тісно поєднана з ними.
      Всю історію розвитку туризму можна  розділити на чотири основні етапи:
 Перший    – з найдавніших часів до 1841 року – це початковий етап розвитку         
               туризму;
 Другий     – з 1841 року до 1914 року –  етап становлення організованого 
               туризму;
 Третій       – з 1914 року до 1945 року –  формування індустрії туризму;
 Четвертий  – з 1945 року до наших днів – етап масового туризму та
                    глобалізації туристичної індустрії.
        Вивчення історії туризму є  ефективним інструментом пізнання  закономірностей туристичної галузі. Адже простежуючи історію розвитку  туристичних послуг, можна не  лише вчитися на помилках попередників, але й навчатися найбільш вдалим маркетинговим прийомам «першопроходців» у туристичній галузі. Історія туризму допомагає зрозуміти, як явища високої культури формують нові тенденції в туризмі, а туристичні поїздки народжують нові твори мистецтва, надихають популярних митців, докорінно змінюють духовне життя суспільства. Історія туризму яскраво демонструє зв’язок між державною політикою та змінами в туристичній сфері, між бізнесом та відпочинком , дає можливість прогнозувати кількісні та якісні зміни туристичних потоків.
      Мета  даної роботи – прослідкувати  розширення географії туристичних  подорожей під час другого  етапу історії розвитку туризму (а саме на початку ХХ ст.), виявити основні чинники, що спричинили ці зміни, розглянути появу нових курортів та об’єктів туризму у світі та на Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЧИННИКИ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Вплив науково-технічного прогресу на розвиток туризму
      Вплив науково-технічного прогресу позначився на поширенні туризму через розвиток транспорту. З’явився залізничний транспорт, автомобільний, авіаційний. Бурхливого розвитку зазнав водний транспорт. Розглянемо окремо ці революційні зміни у кожному з видів перевезень.
      Залізничний транспорт. Винахід паровоза англійцем Стефенсоном у 1814р. дійсно здійснив революцію в індустрії перевезень. Перша в світі залізнична дорога увійшла в дію у 1830р. в Англії. Обширні мережі залізничних доріг Північної Америки і Англії зробили залізничні станції центрами районів, що розташовувались неподалік. У США у 1860р. налічувалось 30 тис. миль залізничних колій, у 1869р. було з’єднано залізниці тихоокеанського і атлантичного узбережь. Ж.Верн описав подорож цим маршрутом у своєму всесвітньо відомому творі «Навкруги світу за 80 днів».     
        Піонерами організації масових  залізничних перевезень була  американська компанія «International Company of Wagons lit», яка була заснована у 1872р. братами Пульманами. У 1884р. була заснована компанія «International Company of Wagons lit and Grand Express of Europe» для сполучення між столицями європейських країн. Велика кількість маршрутів цієї компанії існує і у наш час: «Orient Express»(1883р.), «Trans Siberian»(1898р.), «Golden Arrow»(1926р.). Це був «золотий час» «Wagon-lit». Маршрути поїздів з’єднали Париж із Стамбулом, Москву з Владивостоком.
      Після II Світової Війни компанія реорганізувалася  і стала називатися «International Company of Wagon lit & Tourism». Вона відновила свої маршрути , займалася будівництвом готелів, ресторанів, туристичних агентств. До середини ХХст. Кількість перевезень скоротилася. Це було спричинено бурхливим розвитком автомобільного транспорту та авіації.
      Водний  транспорт. Перший пароплав було винайдено Фултоном у 1807р. Саме виникненням пароплаву ознаменувався початок ери морського туризму. У 1838р. було встановлено регулярні перевезення через Атлантичний океан. У 1865р. почали організовуватися перші туристичні подорожі з Англії до США і в зворотному напрямку. У 80-х рр.. ХIХ ст. Британські медики проголосили морські подорожі корисними для здоров’я. Це сприяло розвиткові морських круїзів.
      Швидкісні можливості та комфортабельність пароплавів на початку ХХ ст. значно збільшилися. Дуже великими і комфортними плавучими  готелями були пароплави компанії «Cunard Line» - «Lusitania», «Mauretania» та «Queen Mary». Компанія «The White Star line» створювала розкішні суда-гіганти «Olympic» та «Titanic». Гибель «Титаніка» змусила керівництво «The White Star line» злитися з «Cunard Line». Так у 1934р. утворилася компанія «Cunard White line».
Автобусний  та автомобільний  транспорт. Перші автобуси були винайдені в Англії у 1830р. Вони призначалися для перевезення невеликої кількості пасажирів, запускалися паровим двигуном. Називалися ці автобуси
«омнібусами», що з латинської означає «транспорт для усіх». У 1885 в Німеччині збудований 8-місний автобус потужністю 6 кінських сил. До 1915р. автобус став доступним громадським транспортом у багатьох містах світу. У післявоєнний час автобусобудівницво стало активно розвиватися і перетворилося на потужну самостійну індустрію.
      Початок ХХ ст. пов’язаний із виникненням і розвитком принципово нового виду транспорту - автомобільного. Так, у 1904р. в Англії було 9 тис. авто, а в 1914 – майже 14 тис. Автомобілі з’явилися у туристичній індустрії США у 1908Р., коли Генрі Форд представив свою відому модель «Т». Цей відносно дешевий автомобіль здійснив революцію у подорожах по країні. А вже У 1918р. Джон Хертц став пропонувати послуги з прокату автомобілів, що дало можливість туристам з комфортом подорожувати країною.
      Авіаційний  транспорт. Створення літального апарату, який є легшим за повітря, сповістило про відкриття ери повітроплавання. Перший політ на повітряній кулі було здійснено у 1805р.,  у 1852р. – політ на аеростаті з паровим двигуном. На початку ХХ ст. народилася авіація. Вже у 1919р.була створена Міжнародна асоціація повітряних перевізників (Англія, Данія, Німеччина, Норвегія). Перші компанії, які здійснювали авіаперевезення – це «Люфтганза» та «ЕрФранс».
      У 30-ті рр.. в Європі та США пасажирські авіаперевезення стали потужною індустрією. Вдосконалення літаків підвищило безпеку і дальність польотів. З літаком конкурували дирижаблі (цепеліни). Салони дирижаблів були більш просторими, ніж у літаків, їх цінували за комфорт. Але рівень безпеки польотів був набагато нижчим. Низка катастроф змусила відмовитись від застосування дирижаблів у перевезенні пасажирів. 

Удосконалення системи гостинності 
      Підвищення  якості та надійності транспортних перевезень, в сукупності з їх здешевленням, а також поступове скорочення робочого часу обумовили істотне збільшення потоків людей, що подорожували. У зв’язку з цим, розвивався бізнес, що спеціалізувався на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. Дедалі більше готелів приходило на зміну скромним пансіонам та «кімнатам для гостей»
      У 1801р. в Німеччині було відкрито першокласний готель «Бадиш Хоф» у Баден-Бадені. У 1812 в центральній Швейцарії відкривається готель «Риги-Клестелі», у 1832р. – готель у місті Фаульхорн, а у 1919р. – гранд-готель «Швайцер-Хоф» в м. Інтерлаххені. В ХІХ ст. почалося будівництво фешенебельних готелів з ресторанами, де панувала вишукана французька кухня, було введено меню. Апогеєм розвитку розкішних ресторанів можна вважати ресторан «Савой», який був складовою частиною однойменного готелю, відкритого у Лондоні У 1898р. Його управляючим був Цезар Рітц. Згодом це прізвище стало синонімом розкоші та назвою одного з популярних готельних ланцюгів. В період з 1870 по 1907рр. був сформований один із перших готельних ланцюгів, які були ліцензовані для подальшої діяльності під загальною назвою «Ritz».
      Значні  успіхи були і в готельній індустрії  США, де почався справжній бум  «гігантоманії». У 1829р. в Бостоні побудували готель «Тремонт» на 170 номерів. Інші великі готелі США того часу: «Palmer House» в Чикаго, «St.Charles» та «St.Louis» у Новому Орлеані. До 1852р. кожний першокласний готель мав французького шеф-кухаря. Більшість таких готелів були справжніми архітектурними шедеврами з великими холами, залами, ресторанами, чудесами сантехніки і навіть ліфтами. Деякі готелі мали електричне освітлення.
      Бурхливий розвиток автотранспорту став причиною появи нової категорії готелів. Ці готелі розташовувались біля доріг  і отримали назву «мотелі» (від англ. motor hotel). У 1925р. в Каліфорнії був побудований перший великий мотель в 200 милях від Лос-Анджелесу. З 1939 до 1960 рр. у США було побудовано 35 тис. мотелів. У 1927р. Конрад Хітон заснував знаменитий готельний ланцюг
Hilton. Америка вважається країною, яка зробила значний внесок у розвиток системи фешенебельних готелів.
      Як  відмічає швейцарський дослідник туризму  К.Каспар: «У цей період становлення  туризму будувалися у першу чергу  дуже розкішні готелі, що обслуговували  представників аристократії, «нового  дворянства». В залежності від пори року еліта відпочивала  на французькій чи італійській Рив’єрі, або на термальних курортах Швейцарії та Німеччини, або мала довготривалі подорожі до Північної Африки, Єгипту, Греції.
      З появою залізничного транспорту збільшилася  мобільність населення, що спонукало  до розвитку системи готелів та закладів харчування для подорожуючих на вокзалах та залізничних станціях. У 1876р. Фред Харвей відкрив свій перший ресторан на вокзалі м. Топіка (адміністративний центр штату Канзас), який відрізнявся від усіх закладів такого типу доброю, апетитною їжею, чистотою і ввічливим обслуговуванням. В період з 1880р. по 1890р. через кожні 100 миль по залізничних дорогах Канзасу відкривалися нові «Будинки Харвея».
      В ХІХ ст. були винайдені шляхи збереження їжі шляхом вакуумної упаковки, що дозволяло готувати різноманітні якісні страви незалежно від сезону і перевозити їх на далекі відстані, що було зручно використовувати під час подорожі.
      В середині ХІХ ст. в Нью-Йорку вже  існувала система пунктів громадського харчування у самому низу цієї піраміди знаходились «шестипенсові обжиралівки» Даніеля Суїні, які в основному розміщувалися на Енн-стріт. Якість їжі в цих закладах була дуже сумнівною. Вищий ранг займали заклади харчування Брауна, де були нормальні умови обслуговування, якість їжі, певний асортимент, там офіціанти пропонували клієнтам меню з назвами страв і цінами на них. Престижними, з високим рівнем обслуговування, доброю якістю та асортиментом страв були ресторани, які належали сімейству Дельмоніко. Саме в цих ресторанах було вперше започатковано двомовне меню.
      У 1921р. Уолтер Ендерсон і Біллі Інгрем започаткували мережу закусочних «White Castle». А в 1927р. Дж. Марріот відкрив першу придорожню закусочну швидкого обслуговування «Drive-in»,що поклало початок історії ресторанів швидкого обслуговування. 

Вплив на розширення обсягів  туристичних потоків  діяльності перших Міжнародних  туристичних організацій.
      Розширення обсягів туристичних потоків потоків потребувало розвитку засобів розміщення і пересування. Ініціаторами будівництва часто були залізничні компанії. У тих регіонах, де туризм приносив значний прибуток, він активно підтримувався владою. Але своєрідність комплексу туристичних проблем потребувала створення самостійних спеціалізованих організацій у сфері туризму.
      Спочатку  ці організації називались по-різному: «Товариство благоустрою», «Товариство прийому іноземців». Початок заснування цих організацій припав на середину ХІХ ст. у країнах Західної Європи (Німеччина, Швейцарія, Австрія). Місцеві органи влади були зацікавлені їх діяльністю і надавали підтримку.
      Роль  туристичних товариств зростала. Окремими любителями певних видів відпочинку також створювалися окремі туристичні організації. Наприклад, у 1857р. в Лондоні  любителями подорожей у горах  було засновано «Англійський альпійський  клуб». У 1862р. з’явився «Австрійський альпійський клуб», у 1863р.  – « Швейцарський…». Ці клуби сприяли розвитку та організації подорожей у гірських районах , вивчали їх туристичні ресурси.  У 1895р. у Австрії, а згодом у Німеччині та Швейцарії виникли організації «Друзі природи». Воно організовували для робітників туристичні заходи по вихідним. У 1894р. любителі велосипедів у Мілані створили організацію «Touring Club Ciclistico Italiano», який у 1900р.ж змінив назву на
«Touring Club Italiano». Він займався розвитком туризму , ознайомленням населення з туристичними можливостями Італії, пропагандою туризму серед населення. Аналогічний «Російський туринг-клуб» був створений у 1895р. у Санкт-Петербурзі. Згодом на його основі у 1915р. було створено «Російську спілку туристів».
      У другій половині ХХ ст. індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва: до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, у задачу яких входили організація  туристичних мандрівок і реалізація їх споживачу. У 1847р. виникає перше туристичне агентство «Thomas Cook & Son» в Англії, у 1854 Карл Різель організував бюро подорожей у Берліні. У 1863р. в Бреслау (Вроцлав) відкривається «Райзейнбюроштаттен». Перше туристичне агентство США – це «Ask Mr.Foster», яке розпочало свою роботу у 1888р.. У 80-х рр.. ХХ ст. у Російській імперії виникає туристичне агентство «Організація для подорожей по усьому світу Леопольда Ліпсона» 
      Протягом  першої половини ХХ ст. туризм продовжував  розвиватися, залучаючи до своєї  галузі все нові країни. Саме у цей період створювалися перші міжнародні туристичні організації:
    1898р. – Міжнародна Ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою у Люксембурзі; у 1919р. перейменована на «Міжнародний туристичний альянс».
    1926р. – Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму.
    1927р. – Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій.
    1930Р. – Міжнародний союз офіційних організацій і пропаганди туризму.
      У 1925р. в Гаазі відбувся Конгрес  з туризму, де були виокремленні основні напрямки діяльності туристичних організацій (міжнародних, національних):
- популяризація  туризму;
- сприяння розвитку  туризму на міжнародному та  національному рівнях;
- окреслені права  та обов’язки туристів;
- координація  діяльності туристичних організацій.
      Отже, можна сказати, що науково-технічний прогрес, розвиток системи гостинності та виникнення перших туристичних організацій і агентств сприяли розвитку туризму, його популяризації серед населення. Туризм набуває ознак масовості, географія подорожей суттєво розширюється. Так, до Першої Світової війни більша частина туристів відпочивала у Італії та Швейцарії, а після Ії закінчення майже усі держави Європи були залучені до сфери туризму. Туризм став важливою складовою не лише національних господарств та культурного життя людей, але й частиною міжнародних відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 2. РОЗШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ  НА ПОЧАТКУ ХХ СТ
               Формування основних туристичних регіонів світу та поява нових  
видів туризму
        Розвиток техніки і засобів транспорту, системи гостинності і значна популяризація туризму серед населення сприяли виникненню основних  туристичних регіонів світу.
      Із  встановленням регулярного сполучення між Європою та Америкою у 1838р. розпочалася  ера морських круїзів з Європи до США. Колонізація американського континенту, швидкий економічний та культурний розвиток США, зростання населення цієї країни та добробуту її громадян зробили можливим виокремлення пасажирських перевезень через Атлантику як самостійної сфери бізнесу. Американці їздили у «Старий Світ» з комерційними цілями, щоб отримати найкращу освіту або для розваги. Зі Старого Світу, крім підприємців до Америки рушили ще й тисячі мігрантів, які потужним потоком переміщувались з бідних районів Європи (Італії, Ірландії, Австро-Угорщини тощо) до США та Канади. У США туристів приваблювали Мамонтові печери та Ніагарський водоспад, перша подорож до якого була організована у 1865р.
      Популярними також стають круїзи по Середземному морю, що включали заходи до портів найпопулярніших  курортів італійської та французької Рів’єри. Після відкриття Суецького каналу у 1869 р. значно здешевіли поїздки до країн Далекого Сходу та екзотичного Індостану, що з давніх часів надзвичайно приваблювали європейців. Але слід зазначити, що тури на Схід, зокрема до Індії, організовувалися лише для душе заможних прошарків суспільства.
        Прочанство набуло нового вигляду  із середини ХІХ ст. Почали  організовуватися подорожі на  прощу до Святої землі, що  відзначалися комфортністю та  безпекою. Туристам були  запропоновані подорожі із супроводом представників компанії, що надавала туристичну послугу. Таким чином. Паломницька мандрівка з важкої, довготривалої та небезпечної подорожі перетворилася у легку, розважальну подорож, а самі паломники стали туристами.
      У ХІХ – першій половині ХХ ст. великої популярності набули тури по Європі. Насамперед – це ознайомлення з історичними пам’ятками Лондона, Парижа, міст Швейцарії та Італії. Регулярні рейси між європейськими столицями з 1884р. почала здійснювати компанія «International Company of Wagons lit and Grand Express of Europe». Найбільш відомими турами цієї фірми став «Orient Express», організований вперше у 1883р. і «Transsiberian» (1898р.). Здійснювалися сезонні подорожі оздоровчого характеру до морський узбережь Італії, Франції та Греції (Неаполь, Помпеї, влк. Везувій, о. Капрі), до Швейцарії – на води та термальні джерела, на гірськолижні курорти Австрії. З’являється таке явище як бальнеологічний туризм (відпочинок та оздоровлення). Найпоширенішими були бальнеологічні курорти Швейцарії, Чехії, Німеччини. Перше місце по кількості туристів займала Швейцарія – 2,5 млн. чол. друге – Австрія – 1 млн. 900 тис чол. (дані на  1928р.).
      Поширення набули подорожі у горах (Альпи, Аппеніни), як наслідок – виникнення на межі століть  гірського туризму. Яскравий приклад популяризації гірського туризму – це заснування у 1857р. у Лондоні Англійського альпійського клубу. Згодом такі організації виникли у Швейцарії та Австрії.
      Популярними стають тематичні подорожі до місць  життя та творчості популярних поетів та митців.
      У Німеччині на початку ХХ ст. набув  поширення дачний туризм (Sommerfrische). Дача знаходилася , як правило, недалеко від міста; основним видом транспорту дачників була залізниця. Дачний сезон тривав у забезпечених сім’ях з кінця червня до початку вересня. Дачний туризм розвивався також і на території Російської імперії. Будувалися дачі недалеко від столиці, у передмістях Петербургу – місцевостях поблизу Царського села, Ропші, Сіверської, Луги. З часів рекреаційного освоєння південного узбережжя Криму найзаможніші прошарки населення будували дачі ( т.з. «літні резиденції») також і там.
      Наприкінці  ХІХ ст. популяризуються подорожі до Єгипту. Єгипет здавна приваблював  відпочиваючих своєю багатовіковою  історією, безліччю монументальних культових будівель, багатою культурною спадщиною. У 1882 – 1890-х рр.. Єгипет стає фешенебельним місцем відпочинку. У жодній країні світу того часу не було зроблено так багато для розвитку туризму, як у Єгипті. Подорожі до Єгипту користувалися особливим попитом у зимовий період з середини листопада до ранньої весни. Окрім відвідування найбільш відомих принад Єгипту – пірамід Хеопса та Сфінкса, туристи охоче приймали участь у розкішних круїзах по Нілу. Тур до Єгипту з Лондона коштував від $81 до $119.
      Важливою подією у розвитку світового туризму стала організована Томасом Куком кругосвітня подорож у 1873р., в як4ій прийняло участь 20 чол. Мандрівка тривала 20 днів.
      Для розширення географії туристичних  подорожей важливе значення мало освоєння відкритих земель. Найбільшу цікавість викликала у мореплавців Антарктида. Першим північного полюса дістався американець Роберт Пірі, південного – норвежець Амундсен. Досвід полярних дослідників ХІХ – першої половини ХХ ст. став у нагоді тисячам туристів-екстремалів у другій половині ХХ ст. і залишається актуальним і в наш час.  

 Поява нових міжнародних курортів як наслідок розширення    
подорожей на початку ХХ ст.   
      Початок ХХ ст. ознаменувався появою величезної кількості курортів майже в усіх куточках нашої планети. Курортами ставали міста та селища з привабливими природно-кліматичними умовами, цікавим історичним минулим, багатою культурно-мистецькою спадщиною. Охопити в одній роботі все розмаїття популярних місць відпочинку того часу практично неможливо, але спробуймо розглянути хоча б деякі з них: 

      Курорт  П’єштяни, Словакія. Розташований у західній частині Словакії на березі річки Ваг, у 80 км від Братислави, є найбільш значним термальним курортом країни. Перші будівлі курорту були побудовані між 1773 та 1778рр. графом Яном Ердеді. Гостей міста приваблювали термальні басейни, грязьові ванни, масажні кімнати та гідротерапія. Світову славу принесла курорту родина Вінтерів, яка займалася забудовою курорту з 1899 до 1930 рік. У цей період були побудовані Курзал, готель Термія Палац, комплекс «Ірма», термальний павільйон «Єва». На початку ХХ ст. курорт став міжнародним центром громадського і культурного життя Європи. Тут влаштовувались чемпіонати світу з шахів та тенісу, змагання з гольфу та фольклорні фестивалі. Завдяки виключній ефективності природних лікувальних джерел грязі та високому рівню медичного обслуговування, П’єштяни стають ведучим європейським центром лікування ревматичних захворювань.
      Бардіївські Купеле, Словакія. Починаючи з ХVІІ ст. курорт має загальноєвропейське значення. Цілющу бардіївську воду експортували
в Будапешт, Відень, Варшаву, Берлін. Розквіт курорту  припадає на початок ХХ ст. У цей час була побудована більшість фешенебельних лікувальних закладів: лікарні «Дукла», «Альжбетта», «Асторія».
Інші відомі курорти Словакії того часу – «Новий Смоковець»,  «Рацьке Тепліце» та інші.
      Боровець, Болгарія. Боровець – найстаріший з болгарських курортів, був заснований у 1896р., коли тодішній мер міста Самоків побудував дерев’яний барак, щоб полегшити долю своєї дружини, хворої на туберкульоз. Курорт стає відомим також під назвою «Чамкорія», що у перекладі з турецької означає «сосновий ліс».На початку ХХ ст. князь Фердинанд почав будівництво трьох палаців – «Бистриця», «Ситняково», «Сарагьол»та «Ястебець», що стає початком гірськолижного курорту. У цей час також починається будівництво перших готелів та будинків відпочинку.
      Варна, Болгарія. Варна – перлина чорноморського узбережжя Болгарії. Місто має давню історію: воно є нащадком мілетської колонії Одесос, на його території було знайдено найстаріше у світі місце обробки золота. На початку ХХ ст. Варна перетворилася на першокласний морський курорт. Більшість забудов створювалась у віденському архітектурному стилі. Увагу туристів привертали Музей національного відродження з дуже великою колекцією ікон, Римські Терми (11-12ст. н.е.), Годинникова вежа, споруджена у 1880р.
        Лех та Цюрс, Австрія. Ці курорти знаходяться у самій західній провінції країни, вважаються колискою гірськолижного туризму. На початку ХХ ст. тут проводилися перші учбові заняття по гірським лижам для місцевих жителів. Наприкінці 20-х рр.. ХХ ст. у Цюрсі з’явилися перші підйомники. Саме з цього часу Лех та Цюрс стають відомими курортами у всьому світі.
      Аскона, Швейцарія. На початку ХХ ст. це був дуже модний курорт, де збиралася творча інтелігенція. Туристів приваблювали м’який клімат та озеро Маджоре, а також стародавній квартал з вузькими звивистими вуличками, що зберігся з часів Середньовіччя.
      Бруннен, Швейцарія. Завдяки вдалому географічному розташуванню та привабливим пейзажам почав наприкінці ХІХ ст. привертати увагу заможних романтиків та шукачів пригод, а також  митців: письменників, художників, скульпторів, що відправлялися сюди відкриттями та враженнями.
      Веггіс, Швейцарія. Веггіс, мальовниче містечко на березі Люцернського озера, розташований у самому серці Центральної Швейцарії. Це ідеальне місце для відпочинку. Завдяки м’якому клімату і захищеності від вітрів, місто потопає у пишній зелені, всюди ростуть магнолії, пальми, каштани. Популярним курортом Веггіс став на початку ХХ ст. Найвідоміші гості Веггіса – це королева Вікторія, Ллойд Джордж, О.Дюма, Еміль Золя, Марк Твен та інші.
      Інтерлаккен, Швейцарія. Це місто відпочинку коронованих осіб. У ХІХ ст. тут були побудовані величні будівлі розкішних готелів, курортний салон, що запрошував на концерти та театральні вистави, магазини модного одягу, годинників, прикрас.
      Інші  відомі курорти тогочасної Швейцарії: Базель, Берн, Веве, Люцерн, Цюрих, Ролль.
      Вісбаден, Німеччина. Вісбаден називають «розкішшю початку ХХ століття». Він був заснований римлянами як курорт на початку нашої ери. Його назва означає «купальня на галявині». Розквіт міста припадає на ХІХ ст., воно набуває рангу курорту європейського масштабу. Вісбаден активно забудовується, входить у моду, сюди їде на відпочинок уся європейська аристократія та інтелігенція. Місто стає неофіційною літньою резиденцією династії Гогенцоллернів. На початку ХХ ст. було побудовано перше у світі казино.
      Любляна, Словенія. Любляна – невелике, але дуже красиве містечко. Славилося своїм замком (Люблінський Град), що був побудований на межі Х-ХІ ст., площею Прешерна з розташованою на ній францисканською церквою, побудованою у ХVІІ ст. у стилі бароко а також Церковною семінарією з фресками Джуліо Каліо.
      Озеро Блєд. Озеро вважається одним із чудес Словенії. Завдяки живописним місцевостям та острову з церквою, Блєд здобув собі світову славу. З ХІХ ст. Блєд перейшов у приватне володіння, а на початку ХХ ст., після будівництва залізної дороги, він стає центром туризму Словенії.
      Карлові Вари, Чехія. Карлові Вари – один із найпопулярніших курортів світу, розташований у Західній Богемії у 130 км від Праги. Кінець ХІХ – Початок ХХ ст. називають «золотим часом» Карлових Вар. Місто приваблювало туристів цілющими мінеральними водами, прекрасною природою і величною архітектурою імперського стилю ХІХ ст. численних санаторіїв та готелів, що органічно вписувались у місцевий ландшафт. Відвідування Карлових Вар видатними людьми того часу залишило виразний відбиток і збагатило історію міста.
      Подебради, Чехія. Подебради набули слави світового курорта на початку ХХ ст. у зв’язку із відкриттям потужних джерел мінеральної води  з високим вмістом вуглекислого газу, магнію, кальцію, сірководню. Трохи пізніше були закладені перші курортні будинки та культурний парк.
      Тепліце, Чехія. Цей курорт відноситься до найстаріших в Європі. У ХІХ ст. Тепліце стає, насамперед, «салоном Європи». У той час його відвідували можновладці, дипломати, вчені, діячі мистецтва.
      Інші  популярні курорти Чехії: Прага, Франтишкове Лазнє, Марсіанське Лазнє.
      Межев, Франція. Межев належить до числа найпрестижніших та найживописніших курортів світу. Історія цього курорту починається з початку ХХ ст. Тоді він стає центром зимового відпочинку.
      Ля-Боль, Франція. Свіжий бриз та м’який атлантичний клімат роблять цей курорт популярним місцем морських купань. Більшість готелів створювалися у стилі неонормандської архітектури і були втіленням витонченої бретонської елегантності.
      Озеро Хевіз, Угорщина. Це найбільше термальне озеро природного походження у Європі. На початку ХХ ст. курорт Девіз став головним на території Угорщини: у 20-30 тут були побудовані перші купальні та великі роздягальні.
        Паланга, Литва. У другій половині ХІХ ст. місто стає відомим як приморське дачне містечко. Власник Паланги – граф Юозас Тишкевичус відкрив у 1880р. перший готель Курхауз, побудував декілька дачних комплексів, купальні з мармуровими ваннами та підігрітою водою. Уже на початку ХХ ст. Паланга відповідала стандартам кращих курортів Європи. Під час сезону про здоров’я відпочиваючих піклувалися місцеві лікарі.
      Кіренія, Кіпр. Кіренія – це невелике містечко, яке у ХХ ст. стало одним із найкрупніших курортів Кіпру. Місто славиться своєю історією та особливо середньовічним замком.
      Раушен (нині Світлогірськ, Росія). Популярність міста як курорту суттєво зросла з 1900р., коли була прокладена залізна дорога від Кенігсбергу до станції Раушен. Поїзди тепер могли під’уїжджати ближче до моря. Позитивну роль для розвитку курорту зіграв іподром, відкритий у місті на поч. ХХ ст.
      Плес, Росія. З дев’ятнадцятого століття Плес Іванівської області одне з найулюбленіших місць відпочинку Росіян.  У 20-х рр. ХХ ст. місто було проголошено кліматичним курортом, завдяки своїм хвойним лісам.
      Бєлокуріха, Алтай, Росія. Наприкінці ХІХ ст. у м. Белокуріха досліджуються властивості термальних джерел та вплив термальних вод на здоров’я людини, що привело до створення біля головного джерела дерев’яного басейну та роздягальні для відпочиваючих. Це була перша курортна будівля у місті, названа згодом «купеллю». Поступово курорт розвивався. На початку ХХ ст. тут лікувалося від 300 до 500 людей на рік. У 1903р. був побудований новий ванний корпус на 18 ванн, їдальня, солярій, пішохідний міст через річку.
      Боржомі, Грузія. Боржомське джерело цілющої води було знайдено на території Грузії у 1854р. і згодом перетворилося у відомий курорт. В перших роках ХХ ст. курорт «Боржомі» користувався надзвичайною популярністю у заможних людей того часу. Ця мінеральна вода стала культовою.
      Хаммахет, Туніс. Хаммахет – казкове місто, побудоване у традиційному арабському стилі. Назва міста з арабської перекладається як «місце для купання». Свою історію як місце пляжного відпочинку, Хаммахет веде з початку ХХ ст.
      Мар-дель-Плата, Аргентина. Ще на початку ХХ ст. Мар-дель-Плата набув статусу головного пляжного курорту Аргентини та одного з найпопулярніших курортів Пд. Америки. У той час на узбережжі проводили канікули члени знатних аргентинських родин, перетворивши скромне приморське містечко у курорт європейського рівня.
      Криниця Морска, Польща. На території курорту на початку минулого століття були знайдені джерела мінеральних та лікувальних вод, згодом почалася стрімка забудова території пансіонатами та дачами.
      Як  бачимо, на початку ХХ ст. ряд таких факторів як: промислова революція, розвиток транспорту, збільшення вільного часу у населення позитивно вплинули на розвиток туризму. Через збільшення кількості подорожуючих стало необхідним будівництво готелів, організація бюро подорожей. Відкриваються нові курорти, географія подорожей суттєво розширюється. Майже усі країни світу поступово залучаються до туристичної індустрії. Туризм стає масовим, загальнонародним явищем.
       
       
                 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. РОЗШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
Особливості розвитку українського туризму на початку  ХХ ст.
     Становлення та розвиток туризму як світового  явища не оминуло й  територію  України. Однак, розвиток саме українського туризму на початку ХХ ст. мав певні особливості.
     На  межі століть Україна була розділена  між двома державами-імперіями: Австро-Угорщиною та Росією. Отже, все соціально-культурне життя українського народу загалом і розвиток туризму зокрема повністю залежали від політики правлячої верхівки. На землях, що були у підпорядкуванні Російської імперії успішно розвивалася транспортна інфраструктура і мережа готелів, так як Україна мала стратегічне військово-політичне і економічне значення для Росії (чорноморські порти, рекреаційні ресурси Причорномор’я, промисловий комплекс Донбасу). Невдала соціально-економічна політика імперської влади змусила населення емігрувати до Сибіру, Далекого Сходу (нестача землі). Набули поширення міграції до промислових центрів.
     Династія  австрійських Габсбургів поступово  модернізувала політичний та економічний  устрій держави. Велике значення мало скасування кріпацтва (1848р.), і розширення прав людей, що проявилося у створенні  численних громадських об’єднань, одним із завдань яких була організація туристичних мандрівок та їх популяризація, що супроводжувалося зростанням інтересу освіченої частини населення до мови, культури, історичної спадщини народу, сприяло становленню туризму як способу пізнання свого краю (краєзнавчий туризм).
     Також можна зазначити про еміграцію  західноукраїнського населення . Наприкінці ХІХ ст. до США, Канади, Пд.Америки, що була спричинена надлишком робочої  сили. У період з кінця ХІХ –  початку ХХ ст. із Західної України  виїхало понад 250 тис. чол..
     На  межі століть почала активно розвиватися система гостинності, будувалися нові готелі, відкривалися ресторани. Основним центром забудови стає Київ. За відносно невеликий проміжок часу Київ повністю змінив своє обличчя. Забудовою у силі «віденський модерн» займалися німецькі архітектори Брандтман і Шлейф ер. Архітектори доклали максимум зусиль для того, щоб центр Києва став «дохідним місцем» з погляду туризму, мав неповторний архітектурний вигляд. Вони досягли своєї мети – на початку ХХ ст. Київ називали «маленьким Парижем».
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.